Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Крутий гайкокрут

Підрядна організація, яка виконує великий обсяг робіт для рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг», придбала сучасне устаткування для безпечнішого та якіснішого виконання однієї зі своїх основних виробничих операцій.

Перед збагаченням залізної руди на рудозбагачувальних фабриках, її подрібнюють у кульових млинах. Як розповів начальник РЗФ-2 Сергій Гіль, на фабриці одночасно задіяно 20 млинів. Це гігантські сталеві циліндри діаметром 4,5 метри та довжиною деякі 5 м, а інші  навіть 6 м. У кожен з них завантажується 120-140 тонн сталевих куль діаметром до 120 мм кожна. Млин крутиться, кулі подрібнюють руду. А щоб стінки млина не розбилися зсередини, їх футерують захисними бронями, які прикріплюють за допомогою болтових з’єднань. Броні також зношуються, тому потребують заміни. Міняють броні підрядники з «Криворізького гірничо-металургійного консорціуму (КГМК)».

«Заміну броней ми виконуємо на спеціальних стендах, – розповідає заступник керівника виробничого департаменту КГМК Володимир Нікітін. – Для футерування барабана млина використовується 240 броней і ще 92 броні для торцевих стінок. Тож для заміни нашим працівникам доводиться спочатку розкрутити 332 болтових з’єднання, а потім знов їх закрутити для встановлення нових броней. Це непросто, адже за виробничими умовами затиснути кожну гайку треба з силою 3125 Ньютонів на метр. Якими б дужими не були наші хлопці, але за допомогою лише ключа це жодному не під силу. Тож раніше застосовували або ключ та кувалду, або неповороткий та габаритний механізм-гайкокрут вагою більш ніж пів тонни, застосування якого не було безпечним на сто відсотків. Та й удари кувалдою могли призвести до відскоку уламків заліза, або промахів з усіма неприємними наслідками».

За словами бригадира з ремонту млинів КГМК Петра Кузнєцова, відкрутити більш ніж 300 гайок діаметром 65 мм, та ще й затиснутих з величезною силою було дуже складним завданням. Керівництво КГМК ухвалило рішення придбати сучасний гайкокрут вартістю близько півмільйона гривень.

«Для роботи старого гайкокрута треба було 4-5 працівників, – говорить бригадир Кузнєцов. – При цьому застосовувалися електромостові крани, що додавало ризиків. Нещодавно ми отримали новий гайкокрут, і стало значно безпечніше. Не скажу, що зараз замінити броні – це легко, але переваги ми вже відчули. Інструмент важить всього 14 кг, а це не пів тонни. Це електричний інструмент, для роботи з яким достатньо двох працівників і не потрібно жодних вантажопідйомних механізмів. Зусилля з яким закручуються гайки, виставляються заздалегідь. А затяжки болтових з’єднань з заданою силою виключають додаткові роботи у процесі експлуатації млина, які доводилося виконувати раніше, наприклад докручування недостатньо закручених гайок. Тобто наша робота стала простішою, швидшою, якіснішою, а головне – безпечнішою».

Новий гайкокрут було придбано за ініціативи директора КГМК Валерія Греська. Тут же, на майданчику для ремонту млинів встановлено інформаційні дошки, на яких наочно показаний алгоритм роботи з інструментом, зазначені ризики та способи, за допомогою яких можна запобігти травмуванню. Перед застосуванням нового пристрою всі, хто зараз з ним працюють, пройшли навчання, яке провели представники компанії-виробника гайкокрута. А якщо щось і забулося, можна зробити два кроки до дошки, подивитися і згадати. А виготовила інструмент знана у цій галузі німецька компанія, точніше її польський підрозділ.

«Я як керівник цеху відповідаю не лише за безпеку власного персоналу, а ще й за безпеку підрядників, які у нас працюють. Тож відповідальних підрядників, які виконують вимоги з ОП та вкладають кошти й зусилля у безпеку людей, ми надзвичайно  цінуємо, бо життя й здоров’я людей безцінне. І немає різниці – це наш персонал чи працівники підрядної організації », – підсумував Сергій Гіль.

Категорії
Новини

Сніг, лід та ризики

Снігові замети та морози значно ускладнили транспортний рух, створюючи додаткові ризики для водіїв та пішоходів. Фахівці з безпеки руху на автотранспорті «АрселорМіттал Кривий Ріг» закликають працівників наших підприємств та підрядних організацій бути особливо обережними на автошляхах та радять як уникнути дорожньо-транспортних пригод і травмувань, адже складні погодні умови прогнозуються й надалі.

Головний ревізор з безпеки руху на автотранспорті Валерій Задорожний впевнено керує автомобілем, але їде повільніше, ніж зазвичай. Слизькі навіть за умови посипки засніжені дороги змушують бути уважнішими за кермом та ретельно дотримуватися швидкісного режиму. На дорогах нашого підприємства він становить 50 км на годину, але ожеледиця змушує кермувальників знижувати і цю швидкість, особливо перед поворотами та на проблемних ділянках.

«При снігопаді, ожеледиці, поганій видимості навіть досвідчені водії стикаються з підвищеним ризиком аварій, тому ми вкотре нагадуємо водіям про складні дорожні умови, дотримання безпечної швидкості, дистанції та розрахунку гальмівного шляху, – говорить Валерій Задорожний. – Особливо обережними водіям треба бути в темний час доби, коли зустрічні фари можуть засліплювати, а різке гальмування спровокувати ланцюгову аварію. Подвійна увага потрібна і при перетинанні перехресть на дорогах міста, коли під час відключення електроенергії не працюють світлофори. Не забувайте вмикати ближнє світло фар. Це дозволить краще позначити транспортний засіб на дорозі. І ще порада водіям – при спуску дорогою, для зниження швидкості, іноді в першу чергу використовуйте знижену передачу, а потім вже гальма».

Задля безпеки водіям обов’язково потрібно дотримуватися основних правил безаварійної їзди. Серед них перевірка тиску у шинах, стану зимової гуми, щоб вона не була «лисою», технічної справності автомобіля, наявність омивача. Важливий ретельний прогрів авто перед поїздкою, плавне гальмування й перестроювання, уникнення агресивного розгону вгору та різких маневрів. Фахівці радять контролювати дзеркала, частіше поглядати назад, аби уникнути удару від тих водіїв, які не встигли зреагувати на ситуацію. Варто пам’ятати, що шипована гума допомагає тільки тому авто, на якому вона встановлена, а не тим, хто їде позаду. Тому водіям слід бути уважнішими і у цьому моменті. 

І ще один нюанс, перед тим, як затягти пасок безпеки, зніміть верхній одяг. Це забезпечить правильну фіксацію паска.

«Учасниками дорожнього руху є не тільки водії, а й пішоходи, яким теж треба бути уважними за умов ожеледиці, поганої видимості, їм важливо правильно оцінювати дорожню обстановку, – акцентує Сергій Прокопенко, начальник відділу безпеки руху на транспорті. – Територією «АрселорМіттал Кривий Ріг» працівники та підрядники нашого підприємства обов’язково мають рухатися тільки встановленими маршрутами слідування. Важливо, щоб люди перетинали дорогу тільки пішохідними переходами, а не зненацька з’являлися перед автомобілями, аби «зрізати» шлях. Треба зважати на те, що гальмівний шлях транспортних засобів під час ожеледиці значно довший. Також при поганій видимості водій може не помітити людину. Особливо це актуально у темний час доби. Помітними на вулицях пішоходів зроблять світловідбивні елементи на одязі, сумках, або ліхтарики у руках, в тому числі і з «мобілок», щоб водії вас бачили. До речі, підсвічувати собі дорогу гаджетами під час руху темними вулицями – це найкраще їх застосування пішоходами. Якщо при ходьбі у хуртовину і мороз вся увага людини зосереджена в екран гаджета, та ще й навушники надіті, ви просто можете не помітити небезпеки».

І ще одне прохання до водіїв нашого підприємства, не залишайте свої автомобілі біля стели «Переможемо разом», між прохідними №№ 1 та 3. По-перше, паркування там заборонене, по-друге, через залишені авто важко прибирати сніг на цій ділянці. Також це може привезти до аварійної ситуації, адже поряд спуск з моста, дорога знаходиться під нахилом. Як би її не посипали при ожеледиці, є ризик, що може занести авто, яке з’їжджає з мосту, а внизу стоять ваші автомобілі.

Дотримуйтесь правил дорожнього руху і під час снігопадів та ожеледиці, і за гарної теплої погоди. Бережіть себе і оточуючих!

Категорії
Новини

Працівник ЛМЗ Іван Голянтус віддав життя, захищаючи Україну

Токар ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу Іван Голянтус став на захист України у перші ж дні повномасштабного вторгнення – 26 лютого 2022 року. Він мав бойовий досвід ще як учасник антитерористичної операції.

«Іван міг працювати на різних верстатах, він був універсальним фахівцем, – розповідає старший змінний майстер основної виробничої дільниці РМЦ-2 Віталій Козка. – А основним його робочим місцем був верстат 2А637 з числовим програмним управлінням. Іван був справжнім майстром на всі руки. І людиною був чудовою. Він нікому не відмовляв у допомозі, ладив з людьми. Він був енергійним, завзятим, цілеспрямованим. Його дуже поважали у цеху. Прощатися з Іваном прийшла фактично вся бригада, а це про щось та й говорить. Звістка про його смерть стала страшним шоком для кожного з нас. Завжди про нього пам’ятатимемо та будемо вдячні нашому захисникові».

Водій-снайпер інженерно-саперного взводу роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення, солдат Іван Голянтус помер під час проходження служби 31 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Черкаські Тишки Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам захисника України Івана Голянтуса.

Категорії
Новини

Рами, візки, колісні пари – щоб руду везли думпкари

Йдемо маршрутом пересування через будівлю ремонтно-монтажного цеху № 3 Ливарно-механічного заводу. Верстати, верстати, верстати… Аж ось на майданчику – рівними рядками великі металеві колеса, чий сріблястий блиск видно ще здалеку. Гарне видовище! Це колісні пари для думпкарів – вагонів, які перевозять руду з кар’єрів гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Працівники нашого цеху ремонтують, в основному, ходову частину думпкарів, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Вони приїжджають до нас на своїх колесах, але колісні пари вже потребують ремонту. Наші працівники ремонтують рами, відновлюють колісні пари, ремонтують візки. Ось бачите, всередині візка – шкворінь на основі. Це підп’ятник. А у нижній частині рами є елемент з отвором під цей шкворінь Це п’ятник. Коли рама встановлюється на візки, п’ятники з підп’ятниками стикуються. Це створює рухливість з’єднання. Але це ще й місця найбільших навантажень, тож нам часто доводиться виготовляти і встановлювати нові п’ятники і підп’ятники. Їх виливає фасонно-сталеливарний цех, а обробляють наші токарі. Вимоги до точності високі, необхідно чітко витримати зазори».

Підходимо до рами думпкара. Її довжина – близько 14 метрів! А як дивишся на думпкар з рудою, то й не скажеш, що він такий довжелезний. Ремонт металоконструкцій цієї рами виконують слюсар-ремонтник (бригадир) Юрій Шибилист і електрозварник ручного зварювання Віталій Стовба. «Саме зараз я варю фрикційний апарат автозчеплення (автозчеплення – елементи, за допомогою яких думпкари зчіпляються з іншими вагонами або з локомотивом – автор). Я вам скажу, що на рамі є такі місця, до яких важко підступитися, тож зварні роботи вимагають досвіду та кмітливості, – говорить Віталій Стовба. – Але, як бачите, у нас виходить».

Віталій вдягнув маску зварника і продовжив пускати електродом пасма яскравих іскор, а ми прямуємо далі. Ось – наплавлювальний верстат. На ньому працює Ліна Броницька. Вона – зварниця на автоматичних та напівавтоматичних машинах. У верстаті – колісна пара. Триває наплавлення. На зношені місця наноситься шар металу, щоб відновити параметри. А далі колеса потраплять до вмілих рук токарів Юрія Ступки та Валерія Поповіча. Вони на своїх верстатах сточуть все зайве і нададуть колісній парі геометричної форми, яка відповідає як нашим вимогам, так і шаблонам «Укрзалізниці». Саме зараз Юрій працює над черговою колісною парою. А потім слюсарі-ремонтники з’єднають колісну пару з елементами візка та встановлять на візки відремонтовану раму.

В. о. начальника вагонної служби управління залізничного транспорту ГД Олександр Данченко: «Ми співпрацюємо з ЛМЗ щодо ремонту наших думпкарів близько року. Вже виконано багато ремонтів. Взаємодіємо не лише з РМЦ-3, а й з іншими цехами, як от з цехом металоконструкцій, який, наприклад, виконує заміну бортів і козирків думпкарів. Аналізуємо, вносимо корективи, підвищуємо разом якість ремонтів. Є плани на розширення співробітництва у 2026 році».

Категорії
Наші люди

Провідник на Шляху руди

Майже три десятиліття тому прийшов працювати до нашого гірничого департаменту випускник гірничорудного інституту Володимир Паскаль. Першим робочим місцем юнака було місце машиніста конвеєра дробильної фабрики № 3 рудоуправління. Він став продовжувачем династії гірників у складі двох Володимирових дядьків, тітки, а також мами, Галини Андріївни та тата, Михайла Федоровича. Зараз Володимир має почесне звання «Людина року» гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Взагалі я хотів бути льотчиком, але коли стало зрозуміло, що не вийде, то сумнівів не було – тоді у гірники, продовжувати родинну справу, – почав Володимир Паскаль. – Успішно закінчив виш. На дробильній фабриці мене зустріли гостинно. Колеги були старшими за віком, але на ставлення як до молодого-зеленого не було й натяку. Робота була цікавою. Я обслуговував підземний конвеєр довжиною 480 метрів, який транспортував руду з глибин кар’єру до поверхні. Пропрацював на фабриці п’ять років, і трудився б далі, але мені, допитливому від природи, дуже кортіло побачити, вивчити весь шлях залізної руди – від її видобутку до отримання концентрату й навіть агломерату».

І Володимир здійснив свою мрію. Зараз він не лише побачив та вивчив практично всі процеси, які відбуваються у гірничому департаменті та на його стику з металургією, а й координує роботу всього цього гігантського організму, здійснює оперативне керівництво процесами. Він – старший змінний диспетчер гірничого департаменту. А перед цим пройшов кілька етапів: попрацювавши диспетчером у наших кар’єрах, начальником зміни рудоуправління та диспетчером ГД.

«Гірничий департамент – це дійсно надскладне виробництво з безперервним ланцюгом процесів: буріння, вибухових робіт, добування, перевезення автомобільним та залізничним транспортом, дроблення, збагачення, відвантаження концентрату до аглодоменного департаменту чи стороннім споживачам, а також комплексом ремонтних робіт, щоб тисячі одиниць устаткування працювали і давали результат. Задача диспетчерської служби – забезпечити безперервність всього цього ланцюга та безпечну роботу для людей. Весь обсяг важко уявити. Наприклад, снігоборотьба також у зоні нашого контролю».

Спрощено схему роботи диспетчерської служби можна описати так: диспетчери отримують з підрозділів інформацію про статус виробничих процесів, стан устаткування, особливості роботи транспортних цехів, про позаштатні ситуації тощо, аналізують це все, і координують роботу підрозділів, вносять корективи.

«Керівництво ГД розуміє важливість роботи диспетчерів, та намагається створити оптимальні умови для того, щоб ми мали змогу якомога якісніше виконувати свою роботу, – продовжив Володимир Паскаль. – Я був не лише свідком, я й учасником цієї еволюції. Коли я прийшов, у диспетчерській ще був древній пульт з кнопками та телефонами. Щоб отримати інформацію, треба було обдзвонити купу підрозділів. Це було нелегко, особливо зважаючи на якість тогочасного зв’язку. Потім з’явилися рації. Це було вже краще, але разом з потрібною інформацією ми чули сторонні розмови водіїв, залізничників, цеховиків та ще багато непотрібної для нас інформації, яка заважала.

Зараз же ми маємо сучасні засоби зв’язку та комп’ютерну техніку, зручні великі монітори, на які виводиться необхідна інформація про стан процесів, перевезень, ремонтів, постачання сировини та матеріалів… У багатьох випадках цього вже достатньо для ефективної координації роботи департаменту. Тож зв’язуємося з цехами, лише коли потрібні уточнення або якась додаткова інформація. Це прискорює ухвалення рішень, внесення коректив. Якість нашої роботи зростає. Це особливо важливо зараз, коли наслідки повномасштабного вторгнення, такі як блекаути, переривання подачі води, інших енергоресурсів, створюють додаткові складнощі та загрози ефективності виробництва».

Але навіть і з сучасною технікою робота диспетчерів як і раніше, суттєво залежить від ефективного спілкування з начальниками змін та операторами у цехах, а також з керівництвом підрозділів. Володимир Паскаль каже, що у нього ніколи не було проблем зі спілкуванням.

«Я завжди легко спілкувався з людьми, ще з дитинства. Причому мені було байдуже, хто це – хлопчики,  дівчатка чи дорослі, – усміхається Володимир. – Надалі ці навички лише розвивалися. Коли став диспетчером, то сформувалось вміння відділяти саме корисну інформацію. Багато хто вважає, що робота диспетчера нервова. Може так воно і є, але залежить, як до неї ставитися. Я розумію, що всі люди помиляються, і я – не виключення. Тож намагаюся реагувати на помилки якомога спокійніше, робити висновки на майбутнє. Мене заспокоює мій дім, моя родина. Якомога більше часу спілкуюся з донечкою Дар’єю, їй зараз вісім. Дружина Марина також працює у гірничому департаменті. Тож є про що поговорити, підтримати одне одного, якщо треба, підняти настрій. Хочу привітати весь наш колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» з Новим роком. Бажаю здоров’я, стабільності, миру, щоб повернулися з війни до своїх родин всі наші колеги, і продовжили працювати на підприємстві, роблячи його ще успішнішим».

Категорії
Новини

Безпекова диджиталізація

В цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває диджиталізація системи охорони праці. Для зменшення впливу так званого людського фактору використовуються можливості модуля «Управління дозволами на роботу в системі SAP». Зараз цей процес триває у 14 цехах. Він непростий, вимагає багато часу, передбачає етап тестової експлуатації, але як показує досвід впровадження у таких підрозділах, як сортопрокатний цех № 2, відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху наполеглива робота дає гарні результати.

Нещодавно тестовий етап диджиталізації почався у вуглепідготовчому цеху коксохімічного виробництва. Перше устаткування – вагоноперекидач № 3. Вагоноперекидачі цеху виконують важливу роботу з розвантаження вугільного концентрату, з якого потім у коксовому цеху № 1 виготовляють кокс.

«Для безпечного виконання ремонтних робіт тут, як і в інших цехах, використовується система SAP SAFETY, що є поєднанням системи нарядів-допусків з бирковою системою та системою блокування небезпечних енергій LOTO, – пояснює менеджер ARMP Валентин Машошин. – Попередньо ми разом з фахівцями ВПЦ виконали значний обсяг робіт зі збору інформації про небезпеки на цеховому обладнанні. На підставі створених «Карт блокувань» механічних та електричних енергій були розроблені «Листи Ізоляції» та «Плани Безпеки» в системі SAP SAFETY, використання яких дозволить знизити ризики впливу небезпечних енергій на персонал під час ремонтів. Використання системи «Управління дозволами на роботу в SAP» дозволить виключити людський фактор у питаннях безпеки та скоротити час підготовки до ремонтів, наприклад, за рахунок роздрукування дозвільних документів безпосередньо з робочого замовлення у системі SAP.

Сьогодні у вуглепідготовчому цеху це лише перша наша робота згідно з новими принципами. Миттєвих результатів годі й очікувати. На етапі тестування ми дублюємо роздрукування документів з SAP і заповнення їх вручну, щоб перевірити на перших кроках, чи все ми зробили вірно, чи немає помилок, бо ми не маємо права ризикувати людськими життями. Система має бути відточеною, обкатаною, як кажуть, але воно того варте. Наприклад, у СПЦ-2 на підготовку до ремонтів на початку впровадження, у середньому витрачалося близько трьох годин часу, а зараз цей час скоротився фактично втричі. І це гарний показник. А ще використання SAP виключає роздрукування дозвільних документів на підключення небезпечних енергій, якщо на ремонтному майданчику ще залишаються працівники. До моменту, поки останній працівник сьогодні не залишить небезпечне місце на вагоноперекидачі, струм не подадуть, це виключено. А стовідсоткова безпека – це ще важливіше, ніж заощаджений час».    

Ремонтні роботи на вагоноперекидачі сьогодні виконують бригади підрядної організації «Криворізький гірничо-металургійний консорціум». Своїм баченням поділився начальник дільниці цієї організації Олег Хомченко: «Наші бригади ремонтують устаткування не лише у ВПЦ, а і у інших підрозділах, наприклад коксові машини у КЦ-1, насоси і центрифуги цеху Вловлювання, газонебезпечні роботи у цеху сіркоочищення тощо. Роботи ці пов’язані з небезпечними енергіями. У нас є позитивна практика такої підготовки до ремонтів, яку ми впроваджуємо сьогодні. Тож будемо вдосконалюватися заради безпеки».