Категорії
Наші люди

Про обладнання «під ключ»

На промисловому обладнанні добре знається Ігор Лисенко, технік з ремонту та обслуговування механоустаткування агломераційної фабрики департаменту чавуну та сталі. За свої досвід та професіоналізм він отримав найвищу нагороду підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг»».

Коли ми користуємося побутовою технікою, нам навіть на думку не спадає, а як же вона працює, який всередині механізм, вузол або деталь головний? Якщо техніка починає давати збої, або потребує профілактики, зазвичай ми її не чіпаємо, поспішаємо за ремонтом до майстрів до сервісного центру.

 Це стосується і виробничої техніки. От тільки ремонтники тут завжди поруч в цехах. Щодня вони пильнують, щоб залізні організми працювали чітко і без збоїв.

В агломераційній фабриці «АрселорМіттал Кривий Ріг» за станом здоров’я механічних помічників щодня дбає Ігор Лисенко. Разом зі своїми колегами – техніками з ремонту та обслуговування механоустаткування, він завжди турбується про справність численого обладнання.

«На підприємстві я працюю вже 27 років, мав справу з різноманітним та дуже складним обладнанням, але кожного разу «спілкуюся» з ним, як вперше. Нові машини, механізми, реконструкції, технології – все змінюється із шаленою швидкістю, тільки встигай вчитися», – усміхаючись, говорить Ігор Лисенко.   

Роботу на підприємстві Ігор розпочинав у доменному цеху № 1, працював у ЦРМУ № 1. Багато хто знає його по такому проєкту, як Оптимус, де кваліфіковані спеціалісти дбали про вдосконалення виробництва та мінімізацію затрат.

По завершенню проєкта Ігор перейшов працювати до аглоцеху № 2 (зараз аглофабрика). Тут він займається підготовкою та організацією ремонтів агломераційного обладнання. Такого, наприклад, як агломашини, конвеєри, електрофільтри, обладнання ексгаустерного відділення тощо, всім, що пов’язано з технологічним процесом. Також в його компетенції замовлення матеріалів, контроль їх постачання, безпосереднє використання тощо. Ігор Лисенко разом із колегами-техніками з ремонту Сергієм Клочком, Миколою Бойком та майстром дільниці Андрієм Карнішиним дбають «під ключ» про увесь комплект ремонту та обслуговування обладнання аглофабрики.  

«Рішенням пов’язати своє життя з виробництвом я зобов’язаний мамі Валентині. Вона багато років працювала на тоді ще «Криворіжсталі», була слюсарем-ремонтником, машиністкою крана, – розповідає Ігор. – За фактом, я виріс на виробництві, адже мама часто брала мене з собою на роботу, в ті часи хоч і неофіційно, але це дозволялося. Коли садочки з різних причин закривалися, найчастіше через відключення води, я йшов з мамою на завод, як тоді казали. Мені дуже подобалося бути тут, бачити, як працює техніка, які процеси відбуваються. А мама завжди казала: «Іди на завод, він завжди прогодує».

Про отримання найвищої нагороди підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ігор Лисенко згадує, як про велику та дуже приємну несподіванку. Він взагалі не сподівався на це, і вважає, що в цьому заслуга не тільки його, а й усіх спеціалістів, які працюють з ним поруч. «Цієї нагороди гідний кожен з нас, адже ми працюємо разом. А особисто для мене, то велика честь та відповідальність, – зазначає Ігор. – Я дуже зрадів нагороді, мене привітали мої друзі, колеги, найбільше пораділа дружина Наталія, яка теж працює у нашому цеху машиністкою конвеєра. З моменту вручення нагороди у мене є бажання бути ще більш відповідальним. Чому я так кажу? Бо інколи опускаються руки, коли чуєш погані новини з фронтів, коли приходять звістки про загибель людей, яких ти добре знав. Я розумію, що нам усім зараз потрібно працювати і за них також, це закон виживання. Я впевнений, ми і з цим впораємося. Треба трохи часу, сил та віри в перемогу».

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув наш колега Станіслав Вознюк

Старший майстер модельної дільниці фасонно-сталеливарного цеху «Ливарно-механічного заводу» Олена Вавренюк багато років працювала поруч зі Станіславом Вознюком. «Коли я дізналася, що Станіслава вже немає з нами, у мене наче щось відірвалося всередині. Наче не стало частини душі, – говорить Олена. – Він був творчою, світлою людиною. Коли почалося повномасштабне вторгнення, і багато з нас не уявляли, що воно буде, Станіслав спокійно промовив: «Сергіївно, все буде добре».

Станіслав працював модельником дерев`яних моделей. Тобто сталеві вироби, які виготовляв цех, спочатку виникали в уяві Станіслава, втілювалися в дереві, а вже потім наливалися металом у формах. Безліч деталей пройшло через руки майстра. «Станіслав завжди працював  і жив з гумором, усмішками, – згадує Олена Вавренюк. – Дуже позитивним він був. Чоловік з бездоганною 3D уявою. Ота карта України на в`їзді до нашого цеху – витвір його рук, його душі. Завжди пам`ятатимемо справжнього майстра, патріота України, нашого захисника Станіслава Вознюка».

Станіслав Вознюк взяв зброю до рук у серпні 2022 року. Він був командиром танкового взводу. 19 серпня 2025 року наш колега загинув, боронячи місто Куп`янськ Харківської області від російських загарбників.

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам загиблого героя Станіслава Вознюка.

Категорії
Новини

Владислав Жаріков віддав життя за свободу України

Виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, шостого лютого 2025 року загинув наш колега – помічник машиніста тепловоза ЗЦ-2 Владислав Жаріков, а, за військовим званням молодший сержант.

Життя захисника Владислава Жарікова обірвалося під час штурму окупантів на околиці селища Удачне Донецької області. Після запеклого бою наш колега вважався зниклим безвісти. Лише 23 серпня 2025 року за результатами молекулярно-генетичної експертизи стало відомо, що Владислав Жаріков, на жаль, загинув від куль ворога.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Владислав працював помічником машиніста у залізничному цеху № 2.

«До нашого цеху Владислав прийшов у 2017 році, і перші місяці він, як стажер, був у моїй бригаді, – розповідає Ян Глушняк, машиніст тепловоза ЗЦ № 2. – Його батько працює у нас машиністом тепловоза, але Влад хотів самостійності, «я сам буду опановувати професію», повторював він, і наполегливо вчився. Тоді ми разом працювали у гірничому департаменті, вивозили породу, концентрат, агломерат. Владислав одразу показав себе, як цілеспрямована людина, яка хоче стати професіоналом та досягти успіхів у своїй справі. Він був дуже уважним, ставив багато запитань по роботі. Було одразу зрозуміло, що Влад прагне розвитку. Якби не війна, я впевнений, він став би машиністом тепловоза та продовжував рухатися вперед у професії.  За характером Влад був веселий, людяний, завжди готовий допомогти. Та й в особистому житті у нього було все гаразд. Але війна змінила його долю. Захищати Україну Влад пішов з перших днів повномасштабного вторгнення росіян. Дуже важко та гірко усвідомлювати, що Владислава Жарікова більше немає з нами. Йому назавжди залишиться 28 років».

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисника.

Світла пам’ять Герою!

Категорії
Новини

Ловили сни та грали в шахи

Щоб приємні події літа запам’яталися якнайдовше, учасники молодіжного об’єднання «3Dільниця» «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час літніх канікул провели серією майстер-класів для дітей, молоді та дорослих.

Вам шах і… купу стратегій перемоги. Майстер-клас гри в шахи для новачків цими днями провів Євген Костін, учасник шахового клубу молодіжного об’єднання «3Dільниця». Він не лише розповів про значення шахової дошки та фігур, а й занурив молодь в атмосферу шахових інтелектуальних двобоїв, показав шлях до стратегічного мислення, який починається з простих кроків. 

Відомо, що гра в шахи покращує когнітивні навички, допомагає розвинути пам’ять та концентрацію. В Україні шахи мають багату традицію, наші гравці неодноразово ставали переможцями світових турнірів. Тож усі, хто хоче пізнати це мистецтво та приєднатися до шахової спільноти, звертайтеся до шахових майстрів із «3Dільниці». Все це безплатно, а на додачу вас пригостять чаєм, кавою, смаколиками та приємними розмовами у колі друзів.

Тим часом  в іншій кімнаті з дітьми працівників наших підприємств учасники «3Dільниці» вчилися ловити сни. Майстер-клас із виготовлення  прикраси-амулету, зібрав чимало охочих зробити це. Над створенням ловця снів працювали і діти, і їхні батьки. Прикраси оздоблювали намистинами, штучними квітами, пір’ям. За традицією цей амулет має просіювати сни – залишати лише гарні, а погані крізь сіточку мають йти геть. Та цього разу ловець снів перетворився на ловця гарних спогадів, щоб залишити у пам’яті усі яскраві події літа 2025, а найкращі ще й забрати з собою в осінь та зиму.

«Осінній сезон від учасників «3Dільниці» буде ще більш насичений цікавими подіями, анонсує Вікторія Коцуба, менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Продовжуватимуться творчі майстер-класи, учасники молодіжного об’єднання вже підготували безліч цікавих тем. Продовжиться і навчання у шаховому клубі, ми будемо збиратися, щоб пограти у настільні ігри, у нас завжди багато охочих випробувати в них свої сили та поспілкуватися. Також буде організовано чимало молодіжних заходів. А

ще у новоствореному чайному клубі ми будемо проводити чайні церемонії, де вивчатимемо не тільки цей цікавий процес, а й поринатимемо у його філософію та вивчатимемо його сенс. Якщо вас теж це зацікавило, долучайтеся! Про дату та місце проведення заходів ми повідомлятимемо окремо. А зараз я хочу побажати усім світлих, тихих, теплих сонячних осінніх днів, щоб вони наповнювали кожного позитивною енергією, добрим настроєм та бажанням зробити своє життя кращим та яскравішим». 

Категорії
Новини

Шануємо, пам’ятаємо, граємо, перемагаємо

30 серпня стартував «Турнір пам’яті героїв-захисників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу.

Саме вони, наші захисники, відбиваючи атаки ворога, дають нам можливість мирно працювати, жити і навіть проводити спортивні змагання, серед яких – щорічний «Турнір пам’яті», організований корпоративними комунікаціями підприємства. Цього разу у ньому взяло участь шість команд з «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Ливарно-механічного заводу».

Суботній серпневий ранок. Годинник ледь перейшов за сьому. Практично все місто ще спить, а нашим футболістам не до сну, у них – турнір. Першими вийшли на поле стадіону дитячо-юнацької спортивної школи № 1, що за стадіоном «Металург», команда Відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та збірна цеху металоконструкцій та фасонно-чавуноливарного цеху ЛМЗ. Гра почалася з наполегливих атак команди ВБРС. Вони хвилями накочувалися на ворота суперників. Але м’яч вперто не йшов у ворота.

«Команда у нас вже не юна, тож ми обрали гру від захисту, – розповідає Володимир, гравець збірної ЦМК та ФЧЛЦ, працівник фасонно-сталеливарного цеху ЛМЗ. – Стримували натиск суперників та намагалися зразу ж контратакувати. Інколи здавалося, що от-от пропустимо, але то хтось самовіддано рятував ворота, то суперникам не таланило. А коли одна з наших відповідей завершилася взяттям воріт, стало трохи легше. Малюнок гри не змінився: вони атакували, ми відповідали. Наша команда забила ще три м’ячі, хоча один і пропустила. Ми перемогли з рахунком 4:1. Вдалий початок! Дуже класний турнір. Чудова можливість морально розвантажитися, поспілкуватися, зустріти друзів».

Ще у одному матчі зустрілися команди конвертерного цеху та сортопрокатного цеху № 1. Це дві команди атакуючого стилю. Тому не дивно, що гра зразу ж пішла на зустрічних курсах. У першому таймі м’яч вперто не хотів залітати у будь-які ворота. Обопільні атаки продовжилися і в другій половині. Першими відзначилися конвертерники. Прокатники кинулися відігруватися, але як це нерідко буває, розкрилися і пропустили ще. СПЦ-1 не здавався до останнього, але знову пропустив. У підсумку 3:0 на користь футболістів конвертерного цеху.

А переможці Турніру до Дня металургів та гірників, який завершився у липні цього року, команда прокатного цеху № 3 зустрілася з командою цеху експлуатації залізничного транспорту (ЦЕЗТ), яка фактично є збірною наших залізничних цехів. «Прокат-3», що є найтитулованішою командою нашого підприємства, впевнено почав гру і відкрив рахунок. Протягом першого тайму прокатники ще й подвоїли результат, тож декому здалося, що долю поєдинку вирішено.

«Команда третього прокату авторитетна, і може б хтось за рахунку 0:2 вже б здався, але не залізничники, – говорить Олександр, воротар команди «ЦЕЗТ», помічник машиніста тепловоза залізничного цеху № 2. – Ми виявилися готовими до двобою як фізично, так і морально. Тому додали обертів у другому таймі, забили один гол, а потім і другий. Дуже багато емоцій! Це те, що зараз потрібно, як ніколи: моральна розрядка. Тож такі турніри потрібні, вони мають сенс».

Бажаємо учасникам турніру яскравих матчів, позитивних емоцій та перемог!

Скачати фото

https://fex.net/uk/s/a4tbycv   

Категорії
Новини

День потужних людей

Напередодні свого професійного свята найкращі працівники шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали нагороди. Серед них – гірник очисного забою Олексій Литовка. Він привернув увагу футболкою з яскравими літерами ACDC. На питання про музичні вподобання Олексій усміхнувся, і відповів: «Ну ми ж видобуваємо з-під землі метал, то й музика така. Вона налаштовує на нелегку працю».

Так, саме про важку, небезпечну і таку потрібну роботу з підземного видобутку руди говорили сьогодні у шахтоуправлінні на урочистих зборах напередодні свого професійного свята.

Директор ШУ Антон Чирва подякував ветеранам підрозділу за розбудову, розвиток, за збереження виробництва у буремні дев’яності. Він зазначив, що сучасна шахтарська плеяда має нелегші часи та виклики, і справляється з ними, тож щира їм подяка! Тим, хто дає план, не зважаючи ні на що, хто спокійно, без паніки виходив старими виробками зі зміни під час блекаутів, викликаних російськими ударами, коли підйомні механізми не працювали, а згодом знову повертався на робочі місця після відновлення роботи шахти. Антон Чирва подякував людям, які зберегли устаткування в умовах високої вологості під час вимушеного десятимісячного простою, і у липні 2025 року знову успішно запустили виробництво. Керівник ШУ побажав колегам миру, найшвидшої перемоги, здоров’я їм та їхнім родинам, достойної зарплати.

Антон Чирва, а також головний інженер ШУ ГД Микола Лимаренко вручили працівникам шахтоуправління грамоти та подяки «АрселорМіттал Кривий Ріг». А від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала та нагородила профспілковими нагородами голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталя Маринюк. Нагороди від підприємства та профспілки отримали найкращі. Серед них – гірники очисного забою: вже знайомий нам Олексій Литовка та його колега Микола Бережний.

У дитинстві Микола мріяв стати моряком. Приїхав до Кривого Рогу вчитися, а закінчивши технікум, пішов у шахтарі. «Я виріс у селі, тож до фізичної праці було не звикати, але й мені довелося певний час звикати до шахтарських навантажень, – згадує Микола Бережний. – І працювати доводиться не лише фізично, а й багато розумово. Під час напруженої роботи допомагає гумор. Наша бригада складається з чотирьох людей. І кожен на позитиві, має чудове почуття гумору. Працюємо тяжко, але дружно й весело!».

Олексій працює в іншій бригаді, але підтверджує слова колеги про позитив, настрій та командну роботу. Він – шахтар у четвертому коліні. «Коли татко вперше взяв мене на «Перегони на виживання», що проходили на місці, де зараз «Епіцентр», я був у захваті! – згадує Олексій. – І мені неймовірно захотілося піти у автогонщики. Але потяг до родинної справи взяв гору. Наша робота дуже цікава. Кожна зміна – це виклик, для кожного з нас та бригади в цілому. Ціль зазвичай однакова – добути стільки-то руди, але шляхи до неї кожного разу різняться. Це вимагає постійно бути в тонусі».

Ветеран нашого шахтоуправління Анатолій Охінченко багато років працював начальником дільниці. А сьогодні разом з іншими ветеранами-шахтарями він приїхав на рідне підприємство в гості. Це давня традиція – запрошувати та вітати ветеранів з професійним святом. «Дякуємо за можливість знову повернутися у часи нашої молодості, коли ми, як першачки у школу, прийшли працювати на шахту. З радістю ходили на зміни, пишалися здобутками рідного шахтоуправління. Величезна подяка нинішньому поколінню за запрошення! З глибокою скорботою стояли ми сьогодні біля стенду з фотографіями десяти працівників шахтоуправління, героїв, які віддали свої життя за нашу неньку Україну. Безмежна їм вдячність та світла пам’ять. Від імені ветеранів вітаю всіх наших шахтарів зі святом. Бажаю душевного спокою, здоров’я духовного та тілесного, родинного щастя, і хай Бог подарує нам, нашій Україні таку необхідну та вистраждану перемогу!»