Категорії
Наші люди

Рятувальник за професією та за покликанням

«Хто, якщо не я», – говорить перед здачею крові газорятівник ГРС «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Богданов. В його донорському багажу вже понад 10 донацій, і у планах – продовжувати ділитися кров’ю, яка зараз, під час війни, є життєво необхідною і для захисників, і для цивільних.  

За статистикою, щороку в Україні донорами стає півмільйона людей. Але більшість з них здають кров одноразово – коли є потреба для рідних, близьких, друзів, колег або під час благодійних акцій. Це також є причиною того, що запасу крові у медзакладах завжди мало, а вона у наші воєнні часи, дуже потрібна людям. Ми пишаємося тим, що в «АрселорМіттал Кривий Ріг» є ті, хто неодноразово задля порятунку інших, не вагаючись здає кров, не чекаючи на особливе запрошення. Серед них і Олександр Богданов.

Робота Олександра – рятувати людей. Майже сім років він щозміни дбає про те, щоб у цехах підприємства людям працювалося безпечно. Профілактичні заходи з попередження аварій, перевірка газонебезпечних місць та газорятувального обладнання, робота з працівниками цехів – це буденні завдання рятувальників. Бувають моменти, коли реально доводиться рятувати людей. Олександр згадує, як ще на початку своєї роботи у газорятувальній службі він надавав допомогу працівникам підрядної організації, які виконували роботи під землею у замкненому просторі, коли раптом пішов газ. Тоді газорятівники врятували цілу бригаду. Допомагають вони і вогнеборцям пожежних підрозділів – виводять людей із небезпечних зон, перевіряють наявність газу у повітрі тощо.

«Мені дуже подобається моя робота, вона завжди зосереджує на головному, тренує увагу, мотивує до здобуття нових знань. А щоб працювати на такому складному промисловому підприємстві – уваги потрібно в рази більше. За сім років я вже маю певний досвід, та й освіта допомагає у роботі, я закінчив металургійну академію за спеціальністю сталеплавильне виробництво, – говорить Олександр Богданов.  – А от донором став завдяки своїй матусі Наталії Богданової, яка працює машиністкою крана у конвертерному цеху нашого підприємства. Вона донор з багаторічним стажем, але почесним донором ще не стала, не вистачає буквально декілька донацій. Саме мама і привела мене до центру переливання крові, я сам її про це попросив. Тоді вона здавала кров для онкохворих дітей, і я долучився до цього. Після першої донації я мало чого зрозумів, але відчув підвищену увагу до себе від медиків. Вони навіть турбувалися про те, щоб я нормально дійшов додому. Потім захотілося продовжити здавати кров, з’явилася мотивація, жага допомагати іншим людям. З’ясувалося, що і потреба у крові дійсно велика – до мене, вже як до донора, почали звертатися друзі, знайомі, яким за різних обставин була потрібна кров. Але це було ще до повномасштабного вторгнення. Зараз потреба у крові надзвичайно велика, тому я регулярно здаю кров для військових».

Олександр каже, що переконався на собі, що донорство покращує здоров’я, навіть омолоджує організм. А також сприяє гарному настрою, адже ти знаєш, що комусь твоя кров допоможе, комусь врятує життя. Виду крові Олександр не боїться. Цьому сприяє його професія газорятівника, яка виховує витримку, самоконтроль та головне її завдання – допомагати людям.

«Зараз такий час, коли нам усім треба пришвидшувати мир в Україні. Хтось заради цього воює зі зброєю в руках, хтось волонтерить, наполегливо працює для економічної стабільності, а донори – діляться своєю кров’ю, –– говорить Олександр. – Закликаю й інших долучатися до донорського руху, хоча б спробувати один раз здати кров та зрозуміти, чи зможете ви це й надалі робити. Звичайно, щоб стати донором потрібно мати гарне здоров’я. Та й бажання це робити відіграє велику роль. Головне, на мою думку, у будь-яких справах звертатися до себе: «хто, якщо не я». Якщо так вважатиме кожен з нас, і діятиме відповідно, тоді у нас все і всюди буде добре».  

З початку 2025 року понад 800 працівників  «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ здали 368 літрів крові – це 2400 врятованих життя. Але разом ми можемо зібрати ще більше.

Пам’ятайте, що потреба у крові існує постійно! 

Щоб стати донором звертайтесь з 08:00 до 13:00 з понеділка по п’ятницю за адресою: Криворізька станція переливання крові, вулиця Медична, 12 (станція швидкісного Кільцева, 3-тя дільниця), телефони: 056 462 01 71, 068 696 90 92.

Нагадаємо, стати донором може повнолітня людина вагою від 50 кг, в якої немає медичних протипоказань. До пункту здачі крові потрібно взяти паспорт та ідентифікаційний код.

Категорії
Новини

Гороскоп на вересень 2025

Перший місяць осені прозвучить гучним акордом і задасть тон ситуації до кінця року. Цей вересень точно залишиться у вашій пам’яті, адже поставить перед вибором і змусить приймати доленосні рішення. Нікому відкараскатися не вдасться. Але все буде проходити безболісно, емоційно позитивно і точно піде всім на користь. Тож приготуйтеся до шаленого драйву, хвилі емоцій та зміни всіх і всього навколо вас.

Овен

До вас завітає натхнення — ідеї з’являтимуться у найнесподіваніші моменти. Можливо, випаде шанс попрацювати над проєктом, про який давно мріяли. У стосунках знадобиться щирість: не намагайтеся нічого приховувати.

Тельці

Вам просто не сидиться на одному місці. І правильно, адже на вас вже чекає цікава пропозиція по роботі. Вам запропонують зайнятися незвичною для вас справою Спробуйте, бо може саме це і є вашим Оскаром?

Близнюки

До вас завітають зміни в особистому житті. Ви отримаєте новий статус. А яким він буде – наречена, дружина, матуся, бабуся, вільна пані… цей перелік можна продовжувати довго. Але все буде вам на користь.

Рак

Ви зможете нарешті змінити обставини. Цікаво, що ці зміни не короткочасні. Ви запускаєте хвилю змін, яка триватиме довго, але вам це сподобається. Ви чітко визначите для себе, щоб хотіли змінити і як це зробити.

Леви

Для вас вересень стане каталізатором перетворень вашого внутрішнього світу. Ви раптово відчуєте себе іншим чи іншою. У вас з’являться нові смаки та вподобання. І вам це зайде. Бо все це на краще!

Діви

Дозвольте собі побити байдики. Бо цей період даний вам для відпочинку та релаксу. Збирайте валізи і відправляйтеся у подорож, адже це найкраще, що ви можете зробити для себе зараз.

Терези

Ви відчуєте полегшення, якщо зупинитеся, видихнете і поступово рухатиметеся вперед. Зараз вам краще рухатися повільно і впевнено. Виділяйте час для себе, навіть якщо це буде 5 -10 хвилин на день.

Скорпіон

Ви можете отримати визнання та нагороди, але для цього потрібно додати наполегливості і застосувати увесь свій шарм. Не варто розраховувати на швидкі перемоги, але досягти успіху цілком реально.

Стрілець

Варто змиритися з тим, що всі ваші «постріли» будуть мимо. Тож зберігайте рівновагу, не рвіться вперед. Це просто не ваш час. Варто затаїтися та перечекати.

Козоріг

Вересень вам подарує безліч приємних моментів: зустрічі з друзями, подарунки від близьких та визнання від колег. Насолоджуйтесь моментом.

Водолій

Для вас це період можливостей. Скористайтеся усім, що плистиме вам в руки. Помічайте знаки долі, бо зірки будуть підказувати вам куди рухатися далі. Настав час витягнути щасливий лотерейний білет саме вам.  

Риби

Початок осені принесе вам відповіді на внутрішні запитання. Багато що стане зрозумілим, якщо навчитеся слухати себе. Час підходить для повільних, але впевнених кроків до мрії.

Категорії
Новини

Рецепт молодості від залізничників

Ефективність результату перевірена на локомотивах.

У залізничному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершується оновлення п’яти тепловозів, яке здійснюється у рамках програми ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-ІІІ. Її мета – покращення технічного стану залізничного транспорту, безаварійність та надійність експлуатації, що важливо для дотримання вимог з охорони праці.

З п’яти локомотивів, які планувалося відремонтувати за цією програмою, на рейки поставлено четвертий тепловоз ТЕМ2- 082. До огляду перед його запуском у роботу долучився й Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з металургійного виробництва.

Він зазначив, що оновлення старої залізничної техніки у наш складний воєнний час це не тільки економія ресурсів, а й стратегічна складова – ми продовжуємо працювати, розвивати наші технічні можливості та робити залізничні перевезення більш безпечними. Адже ремонти тепловозів ТЕМ за програмоюGAP-ІІІ, за підтримки генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг», у першу чергу спрямовані на охорону праці.

На ТЕМ2-082 здійснений повний ремонт двигуна із заміною колінчастого валу та усіх циліндрових втулок, капітально відремонтована екіпажна частина, турбокомпресор, електромашини тощо.

Сергій Лавриненко уважно оглянув ремонтну базу ЗЦ № 2, де безпосередньо здійснюється ремонт деталей та агрегатів тепловозів. Наприклад, там зараз триває ремонт п’ятого ТЕМ, останнього локомотиву, який набуває другої молодості за цією програмою.

«Програма ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-ІІІ триває на підприємстві два роки. За цей ми відновили локомотиви ТЕМ, які були випущені ще у 1970 роках минулого століття, – сказав Олексій Рибалкін, директор транспортного департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Вони стали знову придатними до роботи, надійними, із меншим витрачанням палива та зі значною перспективою подальшої експлуатації 10 і більше років. На тепловозах фактично замінено усе обладнання, зі старого там лишився лише один кузов, та і його зараз не впізнати – він відреставрований і пофарбований у корпоративні кольори. Знаходити потрібне обладнання для ремонту було ще тим квестом для наших постачальників. Ці локомотиви ще радянського виробництва, а запчастини на них – російського. Постачальники нашого підприємства знайшли для тепловозів наші, українські запчастини, а те, чого бракувало, було вироблено на нашому підприємстві».

На черзі випуск ще одного відремонтованого тепловоза, і програма оновлення ТЕМ завершується. Але крапка не ставиться, на заміну їй приходить нова програма із новим способом ремонту локомотивів – на них встановлюватимуться американські двигуни, системи управління та інші запчастини. При регулярному технічному обслуговуванні оновлені таким чином локомотиви працюватимуть надійно, довговічно та безпечно.

Категорії
Новини

Сталеві – не іржавіють під дощем

Сталь випробовують вогнем, а учасників фестивалю спорту «Сталеві люди», організованого «АрселорМіттал Кривий Ріг», на міць вирішила випробувати негода. Як з’ясувалося, сталеві люди не бояться зливи – вони її перемагають.

Ініціаторами проведення цього фестивалю виступили самі працівники підприємства, які хотіли драйву, енергії, змоги виплеснути емоції і знову відчути дух спортивної боротьби. За організацію спортивного свята взялися корпоративні комунікації підприємства. Професійну спортивну складову забезпечив СК «Богатир». На участь у фестивалі «Сталеві люди» записалися 10 команд з різних цехів нашого підприємства.

У день змагань лило наче з відра. Але це не злякало «заводських». «Прийшов у дощ – і, ось, твоя перша перемога, – усміхається Микола Сердечний, провідний інженер-технолог ЦДУР, учасник команди РВ. – Я, до речі, зі спортом так собі, більше у волейбол ганяю, а тут – армреслінг. Але це ж така нагода зустрітися не в цехових стінах, емоційно розвантажитись, позмагатися. Козир нашої команди – єдність. Дуже добре, що такі спортивні змагання знову відроджуються. Ми вболіватимемо і підтримуватимемо усіх учасників, адже найголовніше для нас – це змога зустрітися, цікаво та корисно провести вихідні. Тож із задоволенням братимемо участь у всіх змаганнях».

Попри те, що фестиваль спорту «Сталеві люди» – це змагання спортсменів-любителів, але все було організовано, все відбувалося на найвищому професійному рівні. Головний суддя змагань Олександр Гончар зазначив, що при підготовці врахували, що це спортсмени-любителі. Тож зробили все, щоб від змагань всі учасники отримали лише позитивні враження, тому формат змагань та вправи були відповідно відібрані.  За перемогу боролися у чотирьох вправах: жим лежачи, строгий підйом штанги на біцепс, армліфтинг і армреслінг. В цехах  –  слюсарі, ремонтники, коксохіміки, гірники та металурги, на цій спортивній арені вони перетворилися на справжніх стронгменів.  

«Для мене такі змагання – не новина, я вже брав участь, але відчуття та емоції все одно щоразу яскраві та неповторні, – говорить  Максим Дяченко, механік виробництва ЦДУР. – Спорт зі мною поряд все життя. Тому не вагаючись я вирішив брати участь у цих змаганнях. Тим більше, що це ще й змога зустрітися з колегами у класній атмосфері, позмагатися і порадіти перемогам інших та своїм, бо розраховую лише на перемогу!»

Азарт на імпровізованому спортмайданчику настільки заповнив все навколо, що навіть негода відступила, і зрештою злива втікла, поступившись сталевим людям.

«Такі змагання нам зараз дуже потрібні, – розповідає  Дмитро Хворостінін, начальник дільниці пароводопостачання технологічного цеху КХВ. – Я в армреслінгу не новачок, професійний спортсмен, брав участь у чемпіонатах України, але кожні змагання для мене – це свято. Армреслінг – це не спорт сили, це спорт розуму. Тут важливе тактичне мислення, аналітика, тренування. Зараз – це ще й прекрасна змога відволіктися від буденності, перезавантажитися. Нелегко нашим хлопцям на передовій, непросто й тим, хто працює в цехах один за п’ятьох. Але ми маємо все витримати, ми переможемо. І перемога у цих змаганнях теж входить у плани нашої команди. Наша мета – 1 місце!».

І ця мета коксохіміками була досягнута – золото у командних змаганнях у команди технологічного цеху КХВ, друге місце у команди ремонтного виробництва ЦДУР, а третє призове посіла збірна команда залізничного  цеху № 2 та цеху експлуатації залізничного транспорту. І зовсім трішки недотягнули до п’єдесталу команда копрового цеху метвиробництва. Усі переможці отримали нагороди: кубки, сувенірну продукцію та сертифікати в один з гіпермаркетів міста. Втім без приємних сюрпризів-подарунків не залишився ніхто. Задоволення від змагань було настільки сильним, що найчастіше запитання, які ставили організаторам – «Коли наступні?». Тож готуємося до нових зустрічей на спортивній арені.

Категорії
Разом з Україною

Маршрутами порятунку

Човнами, у тракторних причепах, велосипедами і, зрештою, автобусами – до Кривого Рогу.

На початку повномасштабної війни водії автобусів автотранспортного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» вивезли з окупації та з-під обстрілів сотні людей, а також брали участь в евакуації працівників нашого підприємства з сім’ями.

Знайомтеся, водії автобусів АТУ Сергій Золюк, Владислав Каблуков, Олександр Рабцун, Сергій Жук. Зібратися разом для них – проблема, адже щодня кожен зайнятий своїми мирними робочими справами – розвозить працівників підприємства виробничими маршрутами. Ось і зараз Олександр Рабцун – у рейсі.

Та на початку повномасштабної війни маршрути водіїв зійшлися в єдиний, яким  вони здійснювали особливі рейси, щоб вивезти людей з окупованого Архангельського у Херсонській області. Це саме там, де знаходиться наш «АрселорМіттал Берислав», на якому видобувається вапняк.

«Це був звичайний робочий день, якщо таким його можна було назвати на початку повномасштабної війни, коли ворог наступав на всіх фронтах шаленими темпами, – згадує Владислав Каблуков. – Тоді наш звичайний маршрут змінився – треба було їхати за людьми, які виходили з окупованого Архангельського та найближчих сіл, які опинилися під росіянами. Часу на розмови не було, за мить ми вже були в дорозі. Якщо чесно, тоді ми ще мало розуміли, що таке «руський мир», і якими звідти виходитимуть наші люди. Та коли побачили, стало зле. Рання весна, холодно, а люди – старенькі, жінки з дітьми, хто в чому: халатах, капцях на босу ногу, без речей, брудні, втомлені, подекуди мокрі».

«Бачити такий стан людей було найважче, – до розмови долучається Сергій Золюк. – Дорога з неволі у них була особливою. Перш ніж сісти до автобусів підприємства люди долали складний і у прямому сенсі небезпечний для життя шлях. З окупованого Архангельського росіяни не дозволяли мешканцям виїжджати. Натомість грабували, вбивали, морили голодом. Єдиним шляхом порятунку звідти було переправитися у човнах через річку Інгулець до селища Зарічного. Переважно переправа тривала вночі, щоб ворог нічого не бачив. Та без обстрілів, на жаль, не миналося. А далі люди їхали у тракторних причепах, найчастіше лежачи, щоб не видно було, що там хтось є. Наші військові зустрічали людей, збирали та підвозили до наших автобусів. Вже у безпеці ми везли людей до Кривого Рогу до нашого санаторію-профілакторію «Джерело». І таких евакуаційних рейсів у нас було декілька, доки не вивезли усіх, кому вдалося вийти з окупації».

«До автобусів люди з Архангельського та інших окупованих сіл Херсонщини добиралися хто, як міг, найчастіше – велосипедами, – говорить Сергій Жук. –

Ви б бачили ту гору кинутих велосипедів, бо в автобус з ними не сядеш! Зазвичай, люди їхали мовчки, бо кожен був змучений і у стресі. І це зрозуміло. Вже потім ми дізналися про те, що там відбувалося. Люди пережили масові грабежі, окупанти вивозили з осель все, що бачили, забирали їжу. Там почався голод. Один чоловік розповідав, що їм, аби вижити, доводилося їсти дерть. А ще окупанти руйнували усе на своєму шляху, і житлові будинки також. У людей не було вибору, треба було рятуватися, хоча це було і дуже небезпечно».

Згодом у водіїв АТУ були й інші евакуаційні рейси. Вони вивозили мешканців Інгульця, коли загарбники підійшли до міста дуже близько і там почалися обстріли градами. Везли до Польщі родини працівників наших підприємств тощо. Як кажуть водії, роботи з порятунку було багато, але про неї не говорили. Натомість активно діяли, адже була мета – допомогти людям, та бажання сумлінно виконати свою роботу.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Наші люди

«Тримаймося! Переможемо!»

Так вітає колег-металургів та всіх українців з Днем Незалежності старший розливальник конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Лаконічно та зрозуміло, як людина, яка зі зброєю в руках захищала нашу незалежність від зазіхань російських загарбників. У березні 2022 року він пішов до ТЦК проситися на війну, а вже у квітні став до лав Національної Гвардії України.

Валерій прийшов працювати у конвертерний цех понад три десятки років тому. Він згадує, що ще зі школи хотів піти в металурги.

«Старші хлопці з нашого району тоді вже працювали на металургійному комбінаті, – говорить Валерій. Вони розповідали про достойні зарплати, путівки, романтику вогняного металу, справжню чоловічу роботу та мужніх людей, які плавлять сталь. Тому я пішов саме у металургійний технікум. А після технікуму – у конвертерний цех, розливальником сталі. Перші враження були яскравими, як сталь, яка варилася у конвертері, а потім розливалася у виливниці. Але втягтися фізично було нелегко. Я хоч і займався у технікумі плаванням, але підняти 30-кілограмовий гідроциліндр для відкривання затворів та встановити його в ківш було нелегкою справою. А це треба було робити щогодини, перед розливанням кожної плавки. А температура сталі у ковші вища ніж 1500 градусів, тож працюють розливальники в екстремальних умовах. Та згодом втягнувся, було б бажання».

А бажання було. Хлопці казали правду: про колектив, про красу металу, про зарплати та соцпакет. З вдячністю Валерій згадує свого наставника Миколу Феофантовича, який вчив професії розливальника, важкій та дуже потрібній.

«Мені подобається моя робота, – говорить Валерій Микитенко. – Так, важка фізично, так, надзвичайно відповідальна, але дуже важлива. З нашої сталі роблять дуже багато для людей – від прокату для будівництва, до амортизаторів для вагонів та найдрібніших метизних виробів. А це десятки, навіть сотні марок сталі з різноманітними властивостями. Є такі, що ми просто розливаємо, а в киплячі сталі ми додаємо рідкий алюміній, безпосередньо у виливниці.  І поцілити алюмінієм з кількох метрів за допомогою спеціальної ложки точнісінько у виливницю непросто. А деякі марки сталі вимагають утеплення спеціальною сумішшю, також у виливницях. Це також наша робота. Тож нудьгувати нам ніколи».

Старший розливальник працює разом з напарником-розливальником. А ще він подає команди машиністові крана, який транспортує  ковші з рідкою сталлю. І саме від цієї трійці багато в чому залежить якість сталевих злитків. У Валерія висококласна команда.

«Ми працюємо злагоджено, чудово розуміємо одне одного. Я вдячний своїм колегам – розливальнику Андрію Білову та машиністу крана Євгенові Бабенку, – каже Валерій. – А ще нашому майстру Валерію Ходирєву за нормальне керування роботою, у нього ніколи нічого зайвого, як кажуть, все по ділу. Взагалі наша бригада – це колектив друзів. Вони й коли я воював підтримували, і зараз я можу на них покластися, як і вони на мене».

Тоді, у 2022-му, Валерій залишив свій колектив, свою родину, і став на захист України. Він, справжній патріот, не зміг вчинити інакше. Спочатку був навчальний центр, де боєць Нацгвардії відновлював свої навички, отримані багато років тому під час служби у війську.

«Але більше нас навчали нового, за стандартами НАТО. Зараз зовсім інша армія, інша техніка, інші підходи, тож багато довелося перенавчатися, – пояснює Валерій Микитенко. – Після центру та полігону ми були на блокпосту під Харковом. А далі потрапили до Золочівської громади, ближче до кордону. Отам вже були окопи, обстріли, бойові сутички. Відбивалися від ДРГ. Звичайно, подеколи було страшно, але коли команда згуртована, коли кожен відчуває підтримку, готовність побратима прийти на допомогу, то страх проходить».

Згодом бійців перекинули на оборону Бахмута, а після Бахмута був Куп’янський напрямок. З болем згадує наш герой, на що ворог перетворив наші раніше квітучі міста й села.

«Особливо врізалася у пам’ять Новоселівка. Там не те що будинків, навіть руїн не залишилося. Лише щебінь, – розповідає Валерій. – Людей немає, лише домашні тваринки шукають, що б попоїсти. Знайшли ми підвал, а у ньому собачка знайшла прихисток. Охороняє, але нас впустила. Нагодували ми за це гостинну чотирилапу господарку. Розумна така собачка. Води немає, а пити хочеться. Так вона банку з консервацією лапкою з полиці скидає, і вже є що попити. Всі хочуть жити».

Так склалися родинні обставини, що Валерій демобілізувався. Він повернувся до рідного конвертерного цеху, у своє розливальне відділення, де продовжує працювати.

«Дуже радісною була зустріч з друзями-колегами, – усміхнувся Валерій. – Скучив я за ними, скучив за металом. Досвід та колеги допомогли швидко пригадати все необхідне. Саме все, бо дрібниць у важливих справах не буває, як на війні, так і на виробництві».