Найвищу нагороду – відзнаку «Честь та гордість ЛМЗ» – фрезерувальник Юрій Шедов отримав за свій талант. Адже лише по-справжньому талановиті працівники здатні працювати на унікальному верстаті для фрезерної обробки FZ-2500. Подібних верстатів та фрезерувальників вищого ґатунку немає на жодному промисловому підприємстві міста, запевняють в ЛМЗ.
Юрій Шедов вперше працевлаштувався на підприємство в цех водопостачання на посаду слюсаря ще до армії у 1975 році. Після служби юнак повернувся до цеху, але вже з мрією вивчитися на електрика. Але досвідчені колеги не поспішали розкривати йому всі секрети електричної справи. Це неприємно вразило Юрія, якому, попри величезний досвід, завжди до вподоби вивчати щось нове. Тож у 1980 році він почав працювати фрезерувальником в РМЦ-2.
«Тоді в цеху працював мій дядько, він допоміг мені з опановуванням фрезерувальної справи, допомогли й інші колеги – Віктор Школа, Анатолій Музін, – розповідає фрезерувальник. – Був період, коли я пішов з заводу, але згодом все одно повернувся, адже ремонтна справа мені припала до душі. Фрезерування – складний процес, але без нього жоден ремонт не обходиться. Мені подобається, що я постійно працюю з новими замовленнями. Та й напарник в мене шикарний і унікальний – верстат FZ-2500. Я завжди до нього дослухаюся. Він жодного разу мене не підвів, а його міць та можливості не можуть не вражати».
На цьому верстаті фрезерують корпуса редукторів поворота конвертора, траверса вантажопідйомністю 180 тонн для конверторного цеха, рудозбагачувальних та дробильних фабрик, запчастини для кліщових кранів блюмінга, плітовини станін блюмінгу, деталі для прокатних цехів, одновалкові дробарки АЦ-2. Цей дует – фрезерувальник Юрій Шедов та верстат – здатний обробити деталі завширшки 2,5 метри і завдовжки 10 метрів.
«Я впевнений, що на такому верстаті має працювати лише дійсно талановита людина, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Є досвідчені фрезерувальники, а є унікальні. Це про нашого Юрія Шедова. Йому ми довіряємо найскладніші замовлення. Фактично він стоїть на початку ланцюга обробки в нашому цеху, а потім вже деталь рухається далі. На FZ-2500 виконується перша обробка, і на це не витрачатимуть часу інші верстати. Кажуть, як почнеш, так далі і піде. А в Юрії я впевнений на сто відсотків. До нього часто приходять інші колеги за порадою. Він вчить нашу молодь».
Юрій Шедов вже міг би за віком дозволити собі заслужений відпочинок. Але фрезерувальник не уявляє, як можна не поспішати на роботу, не рухатися, не вчитися чомусь новому.
«Я працюю дві зміни через дві, і ось ці дні відпочинку мені допомагають пережити мої онуки, – розповідає Юрій Шедов. – Я з ними бігаю, граюся, ми разом будуємо замки та кораблі. Так я проводжу вихідні, очікуючи на робочу зміну. До цеху я завжди поспішаю з гарним настроєм. А зараз для мене це взагалі почесний обов’язок, адже ми працюємо і за тих наших хлопців, які зараз боронять незалежність нашої країни. Захисники мають знати, що на них чекають і що на заводі все добре. Я не можу воювати, але можу працювати біля верстата. І я це роблю, щоб за свій завод хлопці завжди були спокійні. Вірю, що згодом всім нашим цехом ми почнемо працювати на відбудову країни. Впевнений, що з цим завданням ми впораємося теж на 100 відсотків, от тільки скоріше б».
Продовжуємо розповідати про вулицю Криворіжсталі, яка межує з нашим підприємством, названа на його честь та на яку виходять п’ять прохідних «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Сучасна вулиця Криворіжсталі протягнулася майже на три кілометри. Для зручності часто її просто позначають «районами»: Перша та Третя дільниці, 15 школа, Червона. Про їхнє життя згадують та розповідають ветерани нашого підприємства і мешканці вулиці.
«Все вирує, ще й трамваї ходять»
Із захопленням згадує про перші позитивні враження від Кривого Рогу ветеран нашого підприємства Раїса Рудчик. До Кривбасу вона приїхала у 1969 році із селища Петриківка Черкаської області. Її у гості запросила родичка, запропонувавши подивитися Кривий Ріг – залізне серце країни. Тоді Раїса навіть гадки не мала, що незабаром працюватиме у самому центрі цього «серця» – на Криворізькому металургійному заводі, що її життя буде міцно пов’язане із вулицею Криворіжсталі, а мешкатиме вона поряд з нею – у районі зупинки 15 школа.
Раїса Рудчик
«Ця вулиця одразу стала рідною для мене, а щоденною дорогою на роботу – міст на Першій дільниці. Ним я ходила на роботу 37 років, – говорить Раїса Рудчик. – Вперше по мосту я пройшлася у 18 років, коли влаштувалася сортувальником-здавальником металу на перший блюмінг».
Раїса Олексіївна згадує, колись вулиця мала дещо іншу інфраструктуру. Наприклад, на Першій дільниці знаходилися великий продовольчий та овочевий магазини, кулінарія, де після зміни люди купляли додому котлети, вареники та інші смаколики. Дитячі іграшки, парфумерію, косметику та електротовари можна було купити у магазині на 15 школі, а ближче до Червоної – придбати взуття. Там був і магазин меблів.
«А який красивий одяг шили в ательє на Першій дільниці, яке знаходилося в одному із котеджів, поряд із мостом на завод. Там я собі замовила велюрове плаття «бутилочного» кольору, а зачіску робила у перукарні поряд, – говорить Раїса Рудчик. – Своїх дітей я водила до дитячого садочку на Першій дільниці. Цей будинок стоїть і зараз, щоправда, садочка там вже давно немає. А у ресторані Ластівчине гніздо ми з колективом цеху відзначали свята та дні народження. Зараз цей будинок став торговельним центром. Приміщення готелю, який був поряд з рестораном, зараз, на жаль, занедбане. У Палаці культури будівельників (на сьогодні Народний дім) я проходила курси крою та шиття, а донька вчилася там танцювати. Взагалі для мене вулиця Криворіжсталі була і залишається одною із центральних та улюблених вулиць міста».
Завербували… і сподобалось
«Зупинка Перша дільниця. Навколо лавки для очікування трамвая, поряд у старовинному кіоску з колонами продають смачне морозиво. Навкруги багато дерев, кущів, квітів. На зупинці стоять величезні стенди з афішами про кінофільми, інформацією про гуртки в ПК, розкладом танцювальних вечорів. Саме на цих танцях я і познайомилася зі своїм чоловіком, він працював водієм, возив землю та матеріали для будівництва заводу», – розповідає ветеран нашого підприємства Євгенія Бондаренко.
Євгенія Бондаренко
До Кривого Рогу Євгенія приїхала у 1958 році із Рівненської області. Потрапила сюди за вербуванням, коли набирали людей для будівництва доменної печі № 4. На завод Євгенія Бондаренко влаштувалася старшим стрілочником у залізничний цех № 1. Понад 20 років пропрацювала на станції Прокатній.
Колишній Палац культури будівельників
«Все наше життя оберталося навколо вулиці Криворіжсталі та прилеглих до неї районів, – говорить Євгенія Тихонівна. – Перша дільниця – це дорога на роботу і гарний відпочинок після неї у ПК. І мешкала я там поряд – у гуртожитку № 5, зараз цього будинку вже немає. До Соцміста та у «Город» ми їздили трамваєм. Тоді ходили ще старі вагони. У салонах були дерев’яні лавки, а квитки треба було пробивати компостерами. На Червону ми ходили по свіжий хліб та за булочками. Я пам’ятаю, що посеред залізничної площі була велика кругла клумба. Її, розвертаючись, обминали автобуси. До старого заводоуправління ми ходили через Третю дільницю і, зазвичай, просто через колії, бувало й попід вагонами пролазили. Зараз так я б не вчинила».
Квартиру Євгенія Бондаренко отримала теж біля вулиці Криворіжсталі у двоповерхових котеджах (мешкає там і зараз). Вікна її квартири виходять на 15 школу, тому вона добре пам’ятає, як та змінювалася – зносили стару одноповерхову будівлю та будували вже сучасні корпуси.
Згадує Євгенія Тихонівна і про «банні» дні. Хоча лазня і не знаходилася на вулиці Криворіжсталі, але наводити чистоту туди ходили багато її мешканців. Будівля цієї лазні стоїть і зараз, щоправда, занедбана.
«Вербування на завод стало для мене доленосним, місто одразу мені сподобалося, а життя наповнилося подіями. У мене гарна родина. Зараз радують донька, двійко онуків та 17-річний правнук. Життя вдалося», – усміхаючись, каже Євгенія Бондаренко.
Знає «душу» кожного криворіжсталівця
Щоранку Райосю Кузіну можна бачити на транспортній зупинці на Червоній – вона поспішає на роботу до «тисячки». Хтось скаже, що ж тут такого. А унікальність у тому, що Райосі Олексіївні 94 роки. З 1968 року вона мешкає на Червоній і працює лікарем-рентгенологом. Переважна частина її робочого життя пройшла у лікарні на Третій дільниці.
Райося Кузіна
«Родом я із Дагестану, мої батьки переїхали туди, тікаючи від голоду. До Кривого Рогу я приїхала у гості до сестри. Місто мені так сподобалося, що я вирішила залишитися тут жити, – розповідає Райося Кузіна. – У 1957 році я закінчила Дагестанський медичний інститут. В ті часи на Третій дільниці почала працювати друга міськлікарня, тому влаштувалася туди. Це був великий комплекс на 700 місць, де приймали лікарі майже за всіма напрямками. У цій лікарні обслуговувалися як працівники металургійного, коксохімічного виробництв, так і мешканці сучасної вулиці Криворіжсталі та прилеглих до неї районів. Ми робили флюорограми 53 тисячам людей, приймали їх у дві зміни! Діяв пересувний флюорограф для цехів заводу. Так що можна сказати, що я бачила «душі» майже кожного криворіжсталівця, мешканця цього району».
Лікарня на 3 дільниці, фото середини минулого століття
У ті часи лікарня була зразковою. Щоб працювати там, лікарям необхідно було пройти серйозний конкурс, у результаті якого колектив лікарні складався із медиків, які приїхали до Кривбасу із різних куточків країни. Щоб їм було де жити, на Червоній, поряд із залізничною площею, побудували будинок. Цікавий історичний факт – до другої світової війни на цьому місті знаходилася поліклініка для будівельників, працівників нашого заводу та їхніх сімей. Поліклініка була двоповерховою, мала 10 медичних кабінетів з необхідним обладнанням. Але найбільше, що на той час вражало і медпрацівників, і відвідувачів, – це м’які дивани, вкриті білими чохлами, які знаходилися у фоє другого поверху. Для тих часів це було дуже великою розкішшю. На жаль, цю поліклініку розбомбили ще на початку війни.
Лікарня у наші дні
«Червона та Третя дільниця стали центрами мого життя, – продовжує Райося Олексіївна. – А сусідство із підприємством сприяло тому, що мій син Тимур Кузін теж працював на ньому. Його знають за працею у профспілковому комітеті. Я теж бувала на підприємстві, але не на всій його території. Як і більшість мешканців цього району, я уявляю завод по його «верхівкам»: трубам, градирням, дахам цехів. І я рада, що і зараз можу допомагати людям, які працюють на підприємстві та живуть у місті поряд зі мною».
Ливарно-механічний завод серед виробничих іменинників квітня. Це сучасний машинобудівний та ремонтний комплекс, який має повний цикл виробництва: від виплавки рідкої сталі з використанням електродугових печей до готових запчастин і машинобудівного устаткування. Щодня в цехах заводу близько 1100 працівників ремонтують обладнання для цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг», виготовляють запчастини та виконують замовлення для зовнішніх замовників.
Минулий рік для заводу, як і для усієї країни, був складним, щедрим на випробування. Що допомогло колективу Ливарно-механічного заводу впоратися з усіма проблемами та яким бачить майбутнє Ливарно-механічного заводу ми запитали у його директора Валерія Мовчана.
Директор ЛМЗ Валерій Мовчан
– Валеріє Петровичу, яким був минулий рік для Ливарно-механічного заводу? Які події чи заходи Ви вважаєте найголовнішими ?
Як і для всієї країни, перш за все, 2023 рік був воєнним роком. Ми продовжуємо жити та працювати в умовах війни. Звідси чимало випробувань, проблем, які треба розв’язувати, і це сьогодні надзвичайно складно робити. Ми відчуваємо нестачу персоналу. Це і через виїзд працівників за кордон, і через мобілізацію. Зараз 261 наш працівник служить у лавах ЗСУ. Є і загиблі герої – їх 21. Ми завжди пам’ятатимемо про них.
Особливо гостро на нашій роботі позначився підрив Каховської греблі. Тоді на певний час була паралізована робота фасонносталеливарного цеху. Відчули ми на собі і удари країни-агресора по енергетичних об’єктах. Як наслідок, не завжди була можливість забезпечити роботу цехів на повну потужність. Та ми не здалися. Зібралися і гідно впоралися з усіма проблемами, за це хочу подякувати усьому колективу нашого заводу. Основні наші зусилля були спрямовані на виконання планових та термінових завдань, підтримання обладнання та будівель у робочому стані.
– Які проблемні питання залишаються актуальними для виробництва зараз?
– У виробничників завжди проблем вистачає. Але роботу у мирний час і зараз годі й порівнювати. Перш за все, це гостра нестача кваліфікованого персоналу. І розв’язати цю проблему дуже складно. Ми ж живемо не в окремому світі. Подивіться на ситуацію на ринку праці в країні. Цю проблему відчувають усі. Звичайно, що хотілося б вищої оплати праці. Відчувається і напружений емоційний стан людей, адже постійно лунають повітряні тривоги, відбувають бомбардування. І дуже непросто після таких важких ночей йти на роботу.
Серед інших проблем – ситуація з енергоресурсами. Через їх дефіцит ми змушені обмежувати виконання певних робіт, а часто й взагалі не можемо їх виконати. Наше виробниче обладнання теж «відчуває» усі складнощі воєнного часу. Порушилися логістичні ланцюги постачання ТМЦ (блокада кордонів, відсутність шляхів через порти). Дається взнаки і зміна постачальників ТМЦ. Часто це пов’язано з тим, що ми не можемо працювати з підприємствами, адже вони або зруйновані, або знаходяться на окупованих територіях
– Чи позначалися блекаути та нестача водопостачання на роботі цехів? Яким чином вдається розв’язати ці питання?
– Обмеження енергоресурсів, внаслідок яких відбувається зупинка виробничих агрегатів, завжди має негативні моменти. Найперше, це зменшення ресурсу роботи обладнання, і, що найстрашніше – вихід обладнання з ладу. А коли не працює обладнання неможливе й вчасне та безперебійне виконання усіх замовлень. А це – зниження рівня довіри з боку наших клієнтів, це удар по нашій репутації.
Та завдяки кваліфікованій команді ЛМЗ вдалося мінімізувати вплив усіх цих випробувань на роботу підприємства. Багато було прийнято рішень, вжито дій, таких як, наприклад, переміщення обладнання з одного підрозділу до іншого, пошук альтернативних ТМЦ, пошук нових ринків реалізації своєї продукції тощо.
– Тоді що зараз для ЛМЗ є завданням № 1?
Для мене і заводу найважливіше – це зберегти найцінніше, що у нас є, – це колектив. Я добре розумію, що для цього потрібно забезпечити максимально безпечні, наскільки це можливо в даній ситуації, умови праці та гідний рівень оплати.
– Які переваги Ливарно-механічного заводу, на ваш погляд, дозволяють йому бути гідно представленим на ринку машинобудування?
– Ми універсальні, здатні виконувати ремонти нестандартного обладнання, виготовляти запчастини, відновлювати машини та механізми для металургійної та гірничовидобувної промисловості. Ми колектив професіоналів, робота яких – це поєднання досвіду старшого покоління з інноваційним підходом, сучасним обладнанням та програмним забезпеченням, яке ми постійно, навіть у цей непростий час, намагаємося оновлювати.
Продукція та послуги ЛМЗ мають попит не тільки серед підприємств України, але і за межами нашої країни. Минулого року ми відвантажили продукцію для Боснії та Герцеговини, Франції, Казахстану.
– Які позитивні моменти минулого року можна відзначити?
Ми змогли зберегти колектив, і це важливо. Водночас когось виділити окремо я не можу. Всі працювали на позитивний результат. Попри усі фінансові складнощі, все обладнання підтримується у робочому стані, виконуються необхідні ремонти та технічне обслуговування. І хоча якихось великих придбань обладнання у 2023 році не було, але можна відмітити переведення з парового на електричний підігрів води у РМЦ № 2 та РМЦ № 3. Щодо результатів нашої роботи, то ми виготовили для казахстанських металургів три ротори аглоексгаустера. Вперше виконали замовлення – виготовлення сталевих холодильних плит зі змійовиками для закордонних замовників. Для ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» освоїли виготовлення п’ятикубового ковша екскаватора, ланок конвеєра для агломераційних цехів.
– Зараз невдячна справа говорити про плани, навіть найближчі. Але ж є певний курс, яким ви слідуєте та плани, які хотілося б реалізувати. Чого очікуємо від 2024 року?
– Нашої Перемоги! А стосовно робочих планів, то ми точно не плануємо зупинятися. Вже у цьому році ми виготовили і відправили Ротор 9000 для підприємства «Qarmet» Казахстан. У планах виготовити ще чотири до кінця року. Працюємо над виготовленням двох великих зубчатих вінців та шлакової чаші 16 м³ для «Запоріжсталі». І, як завжди, відкриті для нових замовлень.
Від себе я хочу побажати усім нам мирного неба, завершення війни та повернення воїнів на свої робочі місця. Збереження та зміцнення трудового колективу, зростання іміджу підприємства, здійснення усіх наших мрій та побажань. Щоб наступний день народження ми вже святкували у мирній Україні!
Протягом шкільних канікул у Палаці культури металургів тривав профорієнтаційний захід «Ярмарок професій».
Упродовж шести днів захід відвідало більш ніж 5500 учнів криворізьких шкіл, ліцеїв та гімназій, яким прийшов час обирати професію та навчальний заклад для її опанування. Свої пропозиції щодо навчання та роботи презентували університети, коледжі та професійно-технічні ліцеї. У «Ярмарку» також взяли участь декілька криворізьких підприємств, серед яких і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Такий захід відбувся вже втретє, і третій рік поспіль наше підприємство є головним партнером та співорганізатором. А організував «Ярмарок професій» Департамент освіти та науки Криворізької міської ради.
На локації нашого підприємства школярі мали змогу дізнатися про кілька основних професій підприємства, познайомитись з їх представниками та навіть приміряти спецодяг, в якому можна було зробити фото на згадку. Особливу популярність мали сріблястий захисний плащ металургів та крислатий капелюх горнового. А з активностей була запропонована гра.
«Ми розробили її спеціально, щоб популяризувати наші основні професії, – розповідає фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів Дар’я Черненко. – За допомогою штучного інтелекту ми створили фігури наших провідних професій, таких як металург, слюсар-ремонтник, машиніст екскаватора, електрогазозварник та електромонтер. Учасники гри обирали одну з запропонованих професій та збирали з неї «конструктор», визначавши з яким устаткуванням працюють представники професії, у якому департаменті тощо. Юні учасники дуже раділи, впоравшись із завданням та отримавши призи. Особливо вони були задоволені, коли отримували шматочок нашої справжньої арматури. Такі ексклюзивні призи ніде не купиш».
Криворізький металургійний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій – один з основних постачальників кадрів для нашого підприємства. Його представники пропонували відвідувачам віртуальну екскурсію нашим підприємством за допомогою окулярів віртуальної реальності. Також охочі мали змогу ознайомитися з роботою 3D-принтера і навіть надрукувати собі сувенір. «У нас давня і плідна співпраця з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», –розповідає представниця коледжу Ірина Нагорна. – Ми готуємо для вас доменників, сталеплавів, прокатників та інших професіоналів. І наші студенти знають, що будуть проходити практику на металургійному підприємстві, а після завершення навчання будуть з роботою. Деякі з них також є учасниками 2-ої хвилі проєкту «Нова фабрика».
Кілька ліцеїв і коледжів презентували вироби своїх учнів. Металеві кораблі, квіти, тварини, байкери на мотоциклах та багато іншого – це роботи зварників. А Криворізький гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету презентував робочий прототип механічної руки, робота-сумоїста і навіть розумну теплицю. «Це робоча модель, – розповідає викладач технікуму Сергій Антоненко. – Вона оснащена датчиками, і процеси тут автоматизовані. Цю розробку можна брати за основу і робити справжню теплицю». Студенти медичного коледжу робили всім охочим перев’язки, накладали шини та турнікети, перевіряли зір. А представники музичного училища дарували живу музику скрипки.
Студенти Криворізького автотранспортного фахового коледжу КНУ представили зроблений власноруч невеличкий, але справжній автомобіль-карт. А Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей здобув чимало прихильників, встановивши на своїй локації справжнісінький стіл для армрестлінгу. Хлопці та дівчата завзято боролися на руках, і паралельно знайомилися з професіями, яким вчать у ліцеї. «Ми готуємо представників робітничих професій, – пояснив керівник з фізвиховання ліцею Юрій Мараховський. – Для металургів і гірників фізична сила та витривалість потрібні не менше, ніж знання та вміння. Наприклад, найважче шахтне кріплення, яке має переносити прохідник, має масу 95 кг. Тому до фізвиховання у нас серйозне ставлення. Є багато спортивних секцій».
На «Ярмарку професій» було дуже багато цікавого. Всього налічувалося 39 локацій. Кожен міг вибрати професію до смаку: від металурга, електрика, будівельника, повара-кондитера до перукаря, медика чи поліцейського. Як пояснив поліцейський Ілля Коробіцин, цьогоріч вони також презентували свою професію. «Ми знайомимо майбутніх абітурієнтів зі своєю непростою, але цікавою роботою, – сказав Ілля. – Ви можете побачити наш автомобіль та спецзасоби: захисне обладнання, щит, газові балончики, наручники тощо. Ми розраховуємо, що хтось зацікавиться і вирішить стати поліцейським. А ще розраховуємо на допомогу містян у дотриманні порядку в нашому місті. Разом ми все зможемо і все переможемо».
Дехто вже остаточно визначився зі своїм професійним майбутнім, а хтось поки що тільки зацікавився кількома професіями. «Мені багато що сподобалося, – розповідає учень гімназії № 86 Костянтин Кратько. – Дякую, що організували такий цікавий захід. Взагалі-то зараз я схиляюся більше до професії архітектора. Але сьогодні сфотографувався у спецодязі металурга і мені дуже сподобалося. Отримав багато позитивних емоцій. А у житті все можливо».
31 березня ми перевели стрілки годинника на годину вперед і вже почали прокидатися раніше. Вчені стверджують, що адаптація організму до змін, навіть при зміні часу на одну годину, триває у людини до двох тижнів, поки внутрішній годинник остаточно не звикне до нового режиму.
Як пришвидшити цей період без стресу для організму та нашої психіки розповідає психолог підприємства Олена Шевчук.
«Напевне і ви чули подібне, що навкруги і так суцільний стрес, а тут ще й годинник треба переводити, спати на годину менше. Через це відчуваєш себе сонливим, втомленим, роздратованим», – говорить Олена Шевчук. – Давайте не будемо запрограмовувати себе на подібне і плисти за течією. Навпаки – будемо намагатися найефективніше адаптувати свій організм до нового ритму. Допоможуть у цьому декілька простих вправ».
Лайфхаки для адаптації організму
Треба поступово привчити свій організм до нового режиму, варто почати лягати спати раніше ніж напередодні. Наприклад, першого дня – на 15 хвилин, потім – на 30, далі – на 45 хвилин, поки, зрештою, плавно не зміните режим сну на 1 годину. Щоб швидше вирівняти графік сну, можна щоранку просинатися на 10 хвилин пізніше. Таким чином, організм зможе легше звикне до зсуву режиму.
Забезпечте собі правильні умови для засинання: провітріть приміщення (кисень необхідний організму, щоб краще відпочити). У кімнаті, де ви спите, має бути прохолодно. Ідеальна температура для сну – не більше 18-20 градусів за Цельсієм.
Засинайте в тиші і темряві, так вашому мозку набагато простіше розслабитися, не користуйтеся перед сном ґаджетами.
Готуйтеся до наступного дня заздалегідь. Підготуйте одяг, сумку, взуття, документи тощо. Це зекономить вам необхідний час та нерви на збирання та знизить стрес від ранкових турбот за новим режимом.
Вечеряйте не пізніше, ніж за 2-3 години до сну, інакше перенавантажите організм і замість відпочинку він буде працювати над перетравленням їжі. Краще перед сном випити трав’яний чай (ромашка, меліса, чебрець) можна з медом. На користь піде і вечірня прогулянка на свіжому повітрі.
Тепла ванна чи душ, масаж або медитація ввечері допоможуть зняти напругу і втому, швидше заснути і проснутися наступного дня бадьорим.
«Пришвидшенню адаптації до «літнього» часу допоможуть здоровий спосіб життя, помірні фізичні навантаження, контрастний душ, а ще гарний настрій та внутрішнє налаштування на весняне відновлення, – продовжує Олена Шевчук. – Зараз оживає природа, світловий день збільшується, тож і нам треба прокидатися від зимової сплячки. Радійте сонцю, зелені, першим весняним квітам. Так, згодна, через війну стресів у нас вистачає. Втім, треба навчитися адаптуватися до них. Будьте поблажливі до себе, більше відпочивайте, спілкуйтесь з приємними для вас людьми, слухайте улюблену музику, думайте про хороше».
Енергія квітня буде надзвичайно динамічною. Нас усіх захопить і понесе вперед з шаленою швидкістю. Події змінятимуть одна одну, навколо постійно щось відбуватиметься. Але позитив все-таки переважатиме над негативом. Треба лише витримати цей темп руху і самому не бути пасивним та інертним. Збирайтеся з силами і дійте! Зараз є можливість розв’язати найскладніші питання. Успіх любить рішучих!
Овен
Вам вистачить ресурсів для всього життєво необхідного, а от зі здійсненням найзаповітніших мрій доведеться зачекати. Ви ніби будете залишатися у тіні, але це те, що зараз вам і потрібно. Просто спокійно виконуйте свою роботу.
Тельці
Місяць буде щедрим для вас за всіма питаннями. Нарешті ви побачите світло у кінці тунелю. Використайте цей час для розв’язання найскладніших проблем. Ваш кожен крок і рух будуть вдалими, тому можете собі дозволити ризикнути.
Близнюки
Від вас вимагатимуть швидких рішень та кардинальних дій. Але за таку виснажливу і відповідальну роботу ви зможете отримати гідну винагороду. Якщо у вас на все вистачить сил, то перемога буде за вами.
Рак
Все, що ви почуєте та побачите у квітні, невипадково. Вам потрібно лише зуміти скористатися цими підказками у слушний момент. Спокій, витримка та спостережливість – ось ваші найкращі помічники на найближчі весняні місяці.
Леви
Вам усі карти в руки. Для вас цього місяця немає нічого неможливого та нездійсненого. Але за все згодом потрібно буде заплатити. Тому дуже уважно поставтеся до свого здоров’я і виділіть час на відпочинок.
Діви
Діви і у квітні Діви. Ви спробуєте зіграти на своєму шармі, але цього буде замало. Потрібно буде додати впертості та рішучості, а також показати свої найкращі ділові якості, і тоді дійсно ви зможете вийти на перший план.
Терези
Нарешті ви на шляху до перемоги. У вас вийде отримати гідну винагороду за свою працю і відпочити так, як вам вже давно хотілося. Варто дозволити собі розслабитися і трохи порелаксувати, адже ви на це точно заслуговуєте.
Скорпіон
В цей період ви будете відчувати себе на роботі справжнім марафонцем. Дистанція чимала, потрібні витривалість і сили, а де їх взяти? Не варто все брати на себе, залучайте до роботи у проєктах колег та друзів.
Стрілець
Спокійним цей місяць для вас не назвеш, але і урагани у ньому не вируватимуть. Усього буде вдосталь. Роботи багато, але і часу для відпочинку вистачатиме. Також ви матимете змогу зробити ще один крок назустріч розвитку вашої кар’єри.
Козоріг
З вами нічого не траплятиметься у прямому сенсі. Ви житимете у звичайному режимі. Лише ближче до кінця місяця доведеться напружитися і трошки пришвидшити робочий темп. Але вихідні, які ви проведете у гарному місці усе компенсують.
Водолій
Квітень порадує вас новими враженнями, зустрічами, подорожами та подарунками. Трапиться подія, на яку ви не очікували, але вона вас точно порадує. З’явиться натхнення та можливість долучитися до чогось нового і цікавого.
Риби
Ви маєте розгорнути активну діяльність навколо одного з ваших проєктів. Діставайте з «шафи» ідеї та ініціативи, які ви колись відклали на потім. Зараз є всі шанси, щоб все це реалізувати і отримати за це гідну винагороду.
