Категорії
Наші люди

З палаючого танку – на роботу та у спорт

Газівник коксових печей коксового цеху № 1 КХВ Сергій Паєцик захищав Кривий Ріг, звільняв Херсонщину, стримував ворога на передовій. Зараз у нього звичайні щоденні турботи –  робота на рідному підприємстві, родина та спорт.

Сергій Паєцик з гордістю показує свої спортивні нагороди та із захопленням розповідає про корисні тренування, завзяті змагання, цікавих людей, з якими познайомився завдяки участі у команді «Нескорені. Кривий Ріг». Зараз ветеранський спорт займає особливе місце у житті Сергія та його родини, він наповнює його духовно та дозволяє відновлюватися фізично після важкого поранення на фронті.

25 лютого 2022 року Сергій Паєцик вже був у складі ЗСУ і став на захисті Кривого Рогу. Спочатку він очолював стрілецький взвод, який обороняв місто з боку Інгульця, за 40 кілометрів від міста. Згодом Сергій став командиром танкового взводу. Річ у тім, що здобуваючи металургійну та юридичну освіти у вишах Дніпра, Сергій отримав ще й військову підготовку та спеціалізацію танкіста. Тому йому одразу довірили командувати бійцями-захисниками.

«З перших днів війни окупанти намагалися усіляко прорватися до нашого міста, тут їм наче медом було помазано. Вони наступали як невеличкими групами, так і сунули колонами на різній важкій техніці та рясно обстрілювали наші позиції. Ми мали свій опорний пункт, шматок дороги, який захищали, і завдання не пропустити окупантів до міста, згадує ті дні Сергій Паєцик. – Серед захисників були звичайні люди мирних професій, які війну тільки в кіно бачили. А тут реальні окопи, смертельні обстріли, небезпека та маса адреналіну. Саме моральний підйом, згуртованість у діях, розуміння, що ніхто не захистить нас крім нас самих, і допомогли нам тоді вистояти. А згодом були Апостолове, Зеленодольск, звідки ми, вже на танках розпочали звільнення Херсонської області».

В одному з боїв танк, в якому знаходився Сергій Паєцик, був підбитий, а бійці отримали поранення. Сергія контузило, у нього були опіки. Розпочався тривалий процес лікування та реабілітації. Як говорить Сергій, він пройшовся багатьма лікарнями і дякує нашим медикам, які буквально рятують життя та здоров’я нашим захисникам.

Сергій демобілізувався та повернувся на роботу до коксового цеху № 1. Він прагнув бути в колективі та зайняти голову та руки роботою, щоб відволіктися від думок про війну, переживань про свій взвод, з хлопцями якого, до речі, часто зідзвонюється. Зараз бійці тримають оборону на різних напрямках фронту, починаючи від Харківського, Донецького тощо.

«Перехід до цивільного життя – це непроста річ для тих, хто воював, – продовжує Сергій Паєцик. – Спочатку мені незвично було прокидатися у ліжку, а не у бліндажі, дуже заважали сирени повітряної тривоги. На фронті ми більше звикли до вибухів, свисту куль, снарядів, дзижчання дронів. Тут теж «шахеди» над головою торохтять, але я знаю, що наші хлопці їх пильнують. Та все ж я гостро реагую на різкі звуки. До речі, така ж реакція і у наших тварин. Моя собака, наприклад, дуже боїться, коли бахкає, тим більш, коли «прилітає». Ми всі, на жаль, стали заручниками цієї війни».

Під час лікування та реабілітації Сергій почав активно займатися спортом. Він став частиною команди «Нескорені. Кривий Ріг». Оздоровче плавання, настільний теніс, волейбол, важка атлетика, дартс, петанк та інші ігрові види спорту одразу захопили увагу Сергія. Це дало йому можливість зміцнитися фізично, набути сили духу та спілкуватися у колі таких, як і він – ветеранів російсько-української війни, і не тільки. Річ у тім, що криворізька особливість ветеранського спорту – це сімейна участь у змаганнях. Сергій шуткує, що його дружина стала навіть активнішою спортсменкою, ніж він. Вона завзято вболіває за чоловіка на змаганнях, і сама із задоволенням бере участь у них.

«Мені хочеться, щоб до нас приєднувалося більше людей, щоб ті бійці, які повернулися до цивільного життя, не сиділи на самоті у чотирьох стінах, не прокручували у голові важкі події минулого, не впадали у відчай через поранення, а йшли до інших, таких, як і вони. Спорт об’єднує, лікує, надає сил жити і дає змогу це робити на повну», – сказав Сергій Паєцик.

Категорії
Новини

«Приведи до ладу свою планету»

Всеукраїнський день довкілля цього року припадає на 19 квітня. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та «ЛМЗ» не стали так довго чекати і взялися за прибирання рідного міста на тиждень раніше. 12 квітня вони зустрілися на набережній одного зі ставків на Соцмісті, того, що з островом, а до них приєдналися інші містяни. Організували весняну толоку корпоративні комунікації нашого підприємства. Допомогли з організацією ПП «Стіл Сервіс», молодіжна організація підприємства, автотранспортне управління та інші.

Напередодні у місті йшов сніг, лив дощ, а температура ледь-ледь перетинала нульову позначку. Тож ті, хто ухвалив для себе тверде рішення, попри все, взяти участь у прибиранні, жартували між собою, що можливо доведеться чистити місто не від сміття, а від снігу. Але зранку блиснуло сонечко, градуси полізли вгору, земля почала швидко просихати, і вже о десятій ранку чималий гурт учасників толоки, які зібралися на набережній, гайнув берегом ставка на полювання за сміттям. І де б не заховалися пляшки, пакети, старі калоші та інший мотлох, прибиральники знаходили це все, пакували у величезні чорні пакети і тягли до самоскида, який гостинно приймав пузаті пакети у свій чималенький кузов.

«Ми вже вдруге беремо участь у «АрселорМітталівській» толоці, – каже фахівчиня нашого бюро перепусток Віра Паєцик. Минулого року прибирали разом з чоловіком Дмитром, який працює вальцювальником на блюмінгу. А цьогоріч до нас приєднався наш песик Бруно. Тож ми втрьох більшу територію зможемо прибрати (усміхається). Сьогодні у нас все як у «Маленькому принці» Екзюпері: «Встав уранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету».

Полювання на сміття продовжувалося. А коли діставали палицями мотлох із самого ставка, то це скоріш нагадувало риболовлю. Ось двійко кремезних юнаків разом з чорними мішками несуть у напрямку до самоскида ще й три скати. Питаю: «Шановні, а на що сьогодні скати клюють?» «Не повірите, руками наловили», – усміхаються хлопці. Настрій веселий, сонячний. Багато хто працює з усмішками на обличчях.

«Ми прийшли сюди нашою волейбольною командою, – говорить капітан волейболістів з КНУ Іван Соколов. – Це чудова можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, зробити чистішим наше рідне місто. Але якщо відверто, то такі громадські заходи ситуацію з чистотою у місті чи країні суттєво не виправлять. Це моя особиста думка. Тут треба програма на державному рівні. Треба штрафи для тих, хто накидає. Великі штрафи, щоб не хотілося того робити. А ще треба збільшувати чисельність комунальних служб, мотивувати комунальників більшими зарплатами. Але починати треба з себе, що ми сьогодні й зробили».

Позбирали сміття, потягали мішки, завантажили самоскид, трішки втомилися, зголодніли. А тут смаколики від організаторів! Сосиски в тісті, пиріжки з капустою, а на десерт ще й з яблуками та повидлом. Смачно їсться на свіжому повітрі. А якщо це ще й запити смачним чайком чи кавусею, та у гарній компанії – то кайф. Радістю світяться очі у нашого молодого працівника, учасника молодіжного руху «3Дільниця», амбасадора підприємства Валерія Федорченка: «Мені подобається робити корисне для людей. Отримую від цього істинну насолоду. Допомагав організовувати молодіжні заходи. Брав участь у майстер-класах для діток працівників підприємства. І коли одна маленька дівчинка подарувала мені свою поробку, це було щось неймовірне! І сьогодні працювалося в задоволення. Та й результати ж видно».

І  дійсно, територія, звільнена від сміття, засяяла, заграла по-новому. Розпускаються листочки на деревцях, які минулої осені саме тут посадили наші колеги-заводчани. Підсобний робітник «Стіл Сервісу» Руслан Удовенко серед тих, хто садив ці дерева. А зараз він їх обрізає і робить це з неприхованим задоволенням. «Це неймовірне задоволення, спостерігати, як оживають наші деревця, – усміхається Руслан. – Садили їх пізно восени, переживали: чи приймуться, чи не померзнуть? Не померзли! Бачте, які верби-красуні. Я живу у власному будинку, дерев у мене багато. Яблуньки, грушки, сливки… Навіть туї є, тож я знаю, як їх обрізати, щоб швидко зростали та радували око».

Категорії
Наші люди

Технічний гравець грає на випередження

Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».

Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.

«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».

На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.

«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».

Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.

«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни,  частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».

Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.

«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».

Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.

«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто  промковші».

Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.

«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої  командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».

Категорії
Новини

Щити гарантують безпеку

У ремонтно-механічному цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» було замінено покрівлю основної виробничої будівлі на площі 986 квадратних метрів.

РМЦ-1 – один з найперших введених в експлуатацію цехів нашого підприємства. Перша доменна піч ще будувалася, а багато деталей для її оснащення вже вироблялися в цьому цеху. Спочатку будівля РМЦ знаходилася безпосередньо біля доменних печей. Відступаючи, у 1944 році окупанти її підірвали. А новий корпус цеху побудували в іншому місці у 1951 році. І з того часу повної заміни покрівлі не проводили, робили лише ремонти м’якої покрівлі».

«Дах над цехом був типовим для часів, в які його збудували, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – На металеві ферми трикутної форми приварені швелери, на які покладені важкі залізобетонні плити, до речі, не закріплені надійно. А поверх плит – м’яка покрівля з толі чи руберойду. М’яку покрівлю ремонтували багато разів. А от повної заміни, яка набагато дорожче коштує, не проводили. Але плити місцями почали нахилятися, а дах протікав. За кілька років до повномасштабного вторгнення ми почали поступову заміну плит на металеві щити. Природно, що почали з найпроблемніших ділянок. Але війна і пов’язане з нею важке фінансове становище призупинили цей процес. Зі старою покрівлею залишився чималенький східний проліт. Проблеми з безпековим станом покрівлі вимагали термінового вирішення».

Євгеній Гречаний розповів, що у східному прольоті знаходиться кілька важливих верстатів: фрезерних, стругальних, відрізних. А також наплавна установка та майданчики для зберігання готової продукції, яка тут же відвантажувалася замовникам на транспорт.

«Для повної заміни покрівлі знадобилися значні кошти, набагато більші, ніж на заміну лише м’якої покрівлі, – продовжив Євгеній Гречаний. – Чималенька сума, особливо в нинішніх складних умовах. Але ніякі гроші не варті безпеки для людей. Роботи зі встановлення нової покрівлі виконала підрядна організація. Спочатку ремонтники зняли всі шари м’якої покрівлі. Їх за всі роки було накладено 23 шари один на один. Потім демонтували плити. А на їхнє місце встановили та приварили металеві щити, набагато легші, ніж плити, що значно зменшило навантаження на ферми та опори. На щити поклали шар акваїзолу, сучасного ізоляційного матеріалу. На нього поклали 150-міліметровий шар граншлаку, виробленого нашими доменниками, який збереже тепло. Зверху додали 50-міліметрову бетонну стяжку, а над нею – ще два шари акваїзолу. Недешево, але надійно, для людей. Ми щиро вдячні керівництву первинної організації ПМГУ за сприяння у виділенні коштів та керівництву «АрселорМіттал Кривий Ріг» за інвестицію в нашу безпеку».

Очільник цеху додав, що нова покрівля добре зарекомендувала себе протягом січня-лютого-березня, є безпечною і добре захищає від вологи, а ще зберігає тепло. А у найближчій перспективі така ж заміна покрівлі чекає на одну з будівель ковальської дільниці РМЦ-1. Тож попри повномасштабну війну і поки що збиткове виробництво, підприємство вкладає кошти у безпеку та покращення умов для своїх працівників.    

Категорії
Новини

А!фішка на 12 та 13 квітня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

12 квітня о 17:00 раді бачити глядача на виставі «Fata Morgana». Кожен митець мріє про визнання, успіх, славу і готовий шукати досягнення заповітної мети хоч на краю світу. Але оплески, квіти, зрештою, успіх і слава – що це насправді: нагорода за талант, багаторічну наполегливу віддану працю і вірність «своєму» глядачеві, чи лише швидкоплинна зваблива, зрадлива примара – Fata Morgana, у гонитві за якою може трапитися будь-що?

13 квітня об 11:00 запрошуємо переглянути музично-побутовий фарс «Кайдашева сім’я» за мотивами одного з найпопулярніших творів І. Нечуя-Левицького. Сюжет вистави охоплює події, що відбуваються у великий сільській родині Кайдашів. Ми зустрічаємося з героями: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їхніми синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сім’ї, коли дорослішають діти, обирають собі пари, починається інше життя. У цій виставі сміх лунає крізь сльози й навпаки. Комічні і драматичні ситуації, у які потрапляють персонажі, взяті з самого життя.

 Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв

12 квітня о 12:00 на глядача чекає музична вистава «Снігова королева». Ця казка про Герду та Кая, Однієї зимової ночі Кай зустрічає Снігову Королеву – правительку крижаної землі. І ця зустріч змінює його, тепер все гарне та добре він сприймає, як потворне. Добрий хлопчик перетворюється на норовливу дитину, злу і жорстоку. Покинута Герда вирушає на пошуки Кая. Всупереч численним небезпекам та після багатьох пригод, зрештою вона знаходить свого друга та звільняє його від чаклунства.

Криворізький міський театр ляльок

12 квітня об 11:00 пропонуємо переглянути пригодницьку виставу «Чарівне місто сподівань». Про старі іграшки забули і їм сумно. А так хочеться, щоб з ними знову гралися і любили, як і раніше. Раптово оживає стара картина, і друзі-ляльки потрапляють до чарівного міста Сподівань. А там на них чекають випробування й дивовижні пригоди. Ця вистава здобула перше місце у Міжнародному конкурсі-фестивалі мистецтв «Талановита планета 2022».

13 квітня об 11:00 запрошуємо на інтерактивну розважальну програму « Game-сейшн». На вас чекають веселі ігри та танці, розваги та фокуси. А також знайомство з улюбленими та всім відомими героями, які розкажуть дітям про різні системи ляльок. Інтерактивна програма, яка буде цікавою і дорослим, і малюкам.

Палац молоді та студентів

12 квітня о 17:00 запрошуємо на концерт Олександра Пономарьова та Михайла Хоми у рамках тура з великою програмою «Україна переможе». Співаки вийдуть на сцену разом, щоб заспівати для вас улюблені пісні та нові хіти – змістовні, чуттєві, багатогранні! Надихаюча програма у супроводі бенду –  це витончене поєднання голосу та таланту, які нікого не залишать байдужим. Феєричне поєднання звуку та світла, фантастичний дует та сюрпризи надовго залишать цей вечір в пам’яті!

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

12 квітня о 09:00 запрошуємо на автобусну екскурсію «Заповідна балка та парк Харіна». Ми побачимо мальовничу балку Північну Червону з її унікальними скельними ландшафтами, а потім насолодимося спокійною атмосферою та зеленню в затишному парку Харіна. Ми дізнаємося про історії та легенди Тернівського району, побачимо захопливі краєвиди. Під час прогулянки спробуємо дослідити історію парку Веселі Терни (Харіна). Місце збору: пам’ятник Козаку Рогу. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

12 квітня о 15:00 чекаємо вас на майстер-класі з писанкарства. А ви знаєте різницю між крашанкою, дряпанкою та писанкою? Хочете дізнатися про магію писанкарства та створити власну неповторну писанку? Тоді запрошуємо на майстер-клас. Місце збору:  біля пам’ятника Св. Миколаю. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

12 квітня о 16:00 запрошуємо на  пішохідну екскурсію «Парки міста».  Ви почуєте історію створення саду-парку ім. Мершавцева, про човнову станцію, кам’яний скансен, Гданцівський парк – від болгарських городів до сьогодення. А ще дізнаєтеся таємниці парку Театрального, легенди та історії навколо нього. Місце зустрічі: пам’ятник Св. Миколаю. Реєстрація за тел.: 0961197549, 0982556455.

13 квітня о 09:00 запрошуємо вас на одноденну екскурсію «До дендропарку Веселі Боковеньки», яка поєднає відвідування музею-квартири видатного українського художника Григорія Синиці та прогулянку атмосферними вулицями Кривого Рогу. Ви відкриєте для себе творчий світ майстра, ознайомившись з його картинами, мозаїками та особистими речами, поринете в атмосферу, де творив художник, дізнавшись про його життя та творчий шлях, ознайомитися з роботами художника, з його невтомною багатогранною працею зі створення українського національного стилю монументального живопису в українському мистецтві ХХ століття. Місце збору: зупинка «96 квартал» у бік автовокзалу. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

Тренінги

12 квітня запрошуємо вас взяти участь у трансформаційній грі «Колесо життя». Ця гра допоможе вам розкрити внутрішній потенціал, побачити баланс у різних сферах життя та знайти нові вектори розвитку. Запис: 0986228299.

13 квітня пропонуємо вам майстер-клас з розпису шопера «З Україною в серці». Інформація: 0986228299.

Категорії
Наші люди

«Увага! На колію запрошується потяг»

«Вміє бачити крізь стіни, а не екстрасенс. Натискає на кнопки, а не баяніст. Здійснює складні операції, а не медик. Контролює процеси, але не контролер». Здогадалися, про кого ця загадка? Натякнемо, усі ці надзвичайні якості є у маневрового диспетчера залізничної станції. Неочікувано? Нумо розбиратися у цьому.

Керує процесами

Щоб детальніше дізнатися про професію маневрового диспетчера ми вирушили до  станції Східна-Сортувальна, яка примикає до території «Укрзалізниці» і є своєрідними воротами підприємства. Сюди заходять состави з сировиною та усім необхідним для виробництва, звідси починається шлях нашої продукції до споживачів.

За величезним пультом керування нас зустрічає маневрова диспетчерка ЗЦ № 1 Вікторія Коваль. Перед нею розташоване не панорамне вікно, з гарненьким видом, а велике табло зі схематичним планом станції, де блимають лампочки та раз у раз пробігають світові стрічки-пунктири.

«Якщо по-простому, ми натискаємо на кнопочки, щоб загорялися лампочки, усміхаючись, – говорить Вікторія Коваль. – А якщо серйозно, то тут ми готуємо маршрути прийому-відправлення поїздів. Перед маневровим диспетчером розташована система управління усіма залізничними коліями, стрілочними переводами та іншими елементами станції. На табло я візуально бачу що відбувається, адже переді мною фактично схема станції. Отже, щоб керувати її роботою, забезпечувати потрібний рух составів, диспетчеру не потрібно знаходитися безпосередньо біля колій, або дивитися у велике вікно. Завдяки технічному оснащенню диспетчер все знає про процеси, які відбуваються, навіть якщо тебе від них відділяє глуха стіна чи певна відстань, і ти їх не бачиш. А з іншими фахівцями залізниці я спілкуюся за допомогою телефонів, радіозв’язку, гучномовного оповіщення. Іноді я шуткую, мовляв, хто любить говорити по телефону – вам сюди, адже за зміну я сотні раз беру до рук слухавку або рацію. Але це не порожні балачки – вся наша інформація робоча: чітка, змістовна, конкретна».

На підтвердження цього нашу розмову увесь час переривають повідомлення по рації та телефонні дзвінки. Ігнорувати їх не в якому разі не можна! Кожному повідомленню Вікторія приділяє  увагу, і впевнено керує багатьма процесами великого залізничного організму.

Катає вагони з гірки

Фішка станції Східна Сортувальна – наявність сортувальної гірки для розформування вагонів. Цим процесом також керує маневровий диспетчер.

«Наприклад, на станцію заходить состав з 50 вагонів. Він привіз вантажі у різних вагонах для різних цехів. Щоб до адресата прийшло потрібне, вагони з вантажем треба розформувати. З нашої гірки вони скочуються-направляються, правильно – це розпускаються, на окрему колію, формуються в состав і вже потім відправляються до місця призначення. Крім мене, диспетчера, до цієї роботи залучені черговий по станції, старший диспетчер маневровий, машиніст та помічник машиніста тепловоза», – розповідає Вікторія Коваль. 

Професійних знань Вікторія набувала спочатку у Криворізькому Політехнічному фаховому коледжі КНУ, а згодом у Харківському державному університеті залізничного транспорту. Встигла вона попрацювати і черговою стрілочного поста. Вікторія згадує свій перший робочий день вже як диспетчера, коли зайшла до диспетчерської, побачила великий пульт управління та розгубилася. Але стажування під наглядом досвідчених наставників допомогло здобути необхідні практичні навички та додало їй впевненості у своїх силах. На нашому підприємстві Вікторія працює вже сім років та зі зміни у зміну поповнює свій досвід.

Має характер

«Професію маневрового диспетчера я обрала свідомо, цьому посприяла моя матуся Наталя, яка теж працює диспетчером на сусідній станції. По роботі ми з нею часто спілкуємося, вона у мене потяги запрошує, – говорить Вікторія. – Взагалі я жодного разу не пошкодувала, що стала залізничницею. Моя робота дуже цікава, тут ніколи не буває сумно, бо ти завжди у вирі руху, подій та серед людей. Наша професія – для активних особистостей з міцним характером, для тих, хто вміє швидко реагувати на нестандартні ситуації та приймати правильні рішення, хто відповідальний, працьовитий, комунікабельний. Впізнали себе? Якщо так, долучайтеся до нашої команди».