Позначка: наші люди

Категорії
Наші люди

Світлий бік блекауту

Коли Леонардо да Вінчі вчив живопису своїх учнів, він малював полотно контурами, які нумерував. А потім учні заповнювали контури відповідним кольором. Саме цей принцип у 50-х роках 20 століття використали Ден Роббінс і Макс Кляйн  для створення нового виду художніх розваг – малювання картин за номерами. Кілька років тому ця захоплююча справа стала популярною в нашій країні. І займаються нею не лише діти, а й багато дорослих. Серед них – наш колега, старший майстер дільниці кисневого виробництва Антон Королюк.

«У Антона надзвичайно відповідальна серйозна робота, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. –  Він керує дільницею поділу повітря. Саме тут виробляється кисень, необхідний для виплавки сталі й чавуну та інших важливих виробничих процесів. Також тут виробляють азот й аргон для наших цехів та деякі газові суміші. Для цього працює цілий комплекс устаткування, яке є чи не найскладнішим в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Чотири величезних блоки поділу повітря, кілометри трубопроводів, сотні засувок та багато іншого. З керуванням дільницею Антон справляється на 12 балів! Він робить це творчо, з натхненням. А коли я побачив, які картини він малює, то зрозумів, що він художник, творець скрізь – і на роботі, і вдома».

В кабінеті старшого майстра разом зі складними схемами устаткування та процесів знайшлось місце картинам, які намальовані особисто господарем кабінету. А почалось все з… блекауту.

«З дитинства я займався футболом, – згадує Антон Королюк. – А от творчих хобі в мене не було. Все сталось неочікувано. Війна, ракетні удари, блекаут. Світло вдома надовго вимикали, і донечці Софійці, якій зараз вісім рочків, без мультиків було нудно. Та й ляльками в майже темряві гуляти сумно. А от малювати за певного локального освітлення можна. Щоб зацікавити дівчинку, а заодно «прокачати» математику, ми купили їй набір для малювання за номерами. Донечці це одразу зайшло. І не лише їй. Я досить швидко з асистента юної художниці сам перетворився на палкого прихильника нової для себе справи».

З того часу старший майстер створив таким чином чимало картин. Поки що єдина тема – боротьба України з російськими загарбниками. Є в його колекції українські танки, портрети воїнів ЗСУ та козаків і навіть міфологічні орки, яких перемагають наші воїни. А на улюбленому полотні автора вибухає, горить і розвалюється головна кремлівська вежа.

«Всією дільницею, всім цехом з нетерпінням чекаємо, коли це станеться, – зізнався Антон. – Троє наших працівників захищають країну зі зброєю. А ми наполегливо працюємо, щоб наші металурги мали вдосталь кисню, без якого неможлива виплавка. А ще вдосконалюємо своє устаткування, робочі місця. Нещодавно відновили до базового стану турбодетандер на одному з блоків поділу повітря. Це дуже важливий вузол, який підтримує температурний режим у блоці. З ним були проблеми. Впровадили автономне обслуговування в рамках WCM. Підтягли механіку, електрочастину, автоматизовану систему керування. Не всі блоки зараз працюють. Але ми маємо бути готовими запустити виробництво повністю, коли металургам знадобиться більше нашої продукції».

Категорії
Новини

Металург Євген Чубелюк загинув, захищаючи Україну

Євген Чубелюк працював прибиральником гарячого металу у цеху з обробки прибирання металу та сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс». Ця сувора металургійна професія не для слабких людей.

«Євген сортував прокат на стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1, – розповідає старший майстер ПП «Стіл Сервіс» Олександр Бруханський. – Він завжди сумлінно працював. Якщо щось не виходило зразу й легко (а так буває з кожним на такій складній дільниці), то наполегливо шукав способи і досягав свого. Якщо за справу брався Євген, я був абсолютно спокійний за результат. Він завжди був врівноваженим і впевненим у собі, мав чималий досвід, не раз навчав професії колег-новачків. Ставився до них по-батьківськи. Вчив, хвалив, а де треба – міг і пожурити. Справедливим він був. Поважали Євгена у цеху. Гірко усвідомлювати, що його вже немає».

Євген став на захист України на самому початку повномасштабного вторгнення 14 березня 2022 року. А 18 березня 2024 року командир механізованого відділення Євген Чубелюк загинув у населеному пункті Новобахмутівка Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Uncategorized Новини

Три поверхи розумної бані

Смартфон, смартквартира, смартгодинник та інші слова, які походять від англійського smart, уже встигли ввійти у нашу повсякденну мову. Вони асоціюються з розумними сучасними технологіями. А от працівники дробарної фабрики гірничого департаменту так змінили систему підігріву та подачі води у своєму адміністративно-побутовому комплексі, що в цьому випадку запросто можна вжити слово смартбаня, тобто баня з розумним керуванням, зручна та економічна. Ідею покращення запропонував заступник начальника фабрики з енергоустаткування Ігор Боярин.

«У минулому році склалося так, що звільнилися наші слюсарі-сантехніки, – пояснює Ігор. – Постала задача оптимізувати роботу бані так, щоб задіяння людей в керуванні її устаткуванням зробити мінімальним. А разом з тим позбутися проблем, які раніше виникали. Основні роботи з переоснащення бані виконали наші нові працівники. Вони саме проходили стажування, і це завдання стало найсерйознішим іспитом для. І скажу, що здали вони його на «відмінно». Для цього був розроблений 10-кроковий проект з Виробництва світового класу WCM. З налагодженням системи керування допомогли працівники департаменту автоматизації технологічних процесів».

Ігор розповів, що раніше з роботою бані були проблеми. Дехто забував закривати крани. Гаряча вода стікала і потім частенько на всіх її не вистачало. А як це проконтролювати? До кожної кабінки контролера не приставиш. Були випадки, коли внаслідок витікання води перегорали нагрівальні тени. Їх доводилося ремонтувати або міняти. Насоси працювали цілодобово і  швидко зношувалися. А нерегульований тиск у системі призводив до розриву труб та псування змішувачів. Багато електроенергії йшло на підігрів води та її перекачування, та й розхід води зашкалював. До роботи взялися стажери: сантехнік Артем Шведов, електромонтери Микита Лоза та Олександр Залесов. Вони замінили старе устаткування на нове та налаштували його разом з працівниками ДАТП.

«До трьох тенів додали сучасний теплообмінник з високим коефіцієнтом корисної дії – близько 95 відстотків, – продовжив Ігор Боярин. – За рахунок цього з’явилася можливість економії при нагріванні. Подача, рівень та нагрів контролюються датчиками. Нагріта вода подається насосами до баків, яких у нас три. Робота насосів керується частотними перетворювачами. Коли баки наповнені, тени автоматично вимикаються, що економить електроенергію, і подача води припиняється. Коли люди миються після зміни, рівень води у баках падає. Це фіксує ультразвуковий датчик. При певному мінімальному рівні тени знову вмикаються і відновлюється подача води. Також встановили датчик тиску. Його використання дає змогу швидко виявити пориви і запобігти втратам води».

Відтепер насоси та інше устаткування не працюють цілодобово. Система автоматично запускається лише в години, коли працівникам треба помитися після зміни. Це гарантує те, що гарячої води вистачить всім, економить воду й електроенергію, значно продовжує життя насосам, трубам та іншому обладнанню. На випадок, коли працівникові чи бригаді треба помитися поза графіком, систему можна запустити за допомогою смартфонів відповідальних осіб. А вся інформація про роботу системи, всі параметри відображаються на комп’ютері сантехніка, який за необхідності може внести корективи в її роботу.

Категорії
Наші люди

Машиніст-мотоцикліст качає пульпу і мріє про подорожі Україною

Проходячи майданчиками пульпонасосної станції, машиніст насосних установок шламового господарства гірничого департаменту Анатолій Рясний наче мимохідь оглядає обладнання, щось повертає, підкручує, оглядає частини потужних агрегатів насосної і крокує далі. Він жартує, що оператори можуть сидіти на місці за якимось пультом, а машиністи насосних мають постійно курсувати своїм об’єктом. І зараз об’єкт ПНС-2-4 в надійних руках, адже тут працює «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» Анатолій Рясний.

Анатолій родом з Кіровоградщини. Колись хлопець приїхав до Кривого Рогу, аби знайти гарну роботу. Першим пунктом його професійного «базування» стало наше підприємство: він влаштувався слюсарем-ремонтником до шламового господарства гірничого департаменту.

«Я така людина, що мені постійно хочеться рухатися – і в фізичному, й у моральному сенсі. Я дуже люблю вивчати щось нове, набувати нових навичок, розвиватися, – розповідає Анатолій Рясний. – А тут така можливість – на нашому підприємстві можна опанувати одразу декілька професій! Я цим скористався і вивчився на газорізальника, а потім – на машиніста насосних установок. Шість років я вже опікуюся обладнанням, яке відповідає за перекачування-транспортування відходів збагачення (хвостів) до хвостосховищ. Мені ця робота до вподоби, адже на нашій насосній постійно оновлюється обладнання, запроваджуються нові технології, тож мій навчальний процес триває».

На цій пульпонасосній станції рух не припиняється майже ніколи. Навіть у теперішні скрутні воєнні часи цілодобово працюють потужні дренажні насоси та насоси гідроущільнення. Аби транспортування хвостів збагачення відбувалося безперебійно, лише одних механізмів замало, потрібні фахівці, яким можна довірити найскладнішу і найвідповідальнішу роботу.

Анатолій Рясний

«Коли у зміні Анатолій, то я спокійний і за насосну, і за весь процес загалом, адже це людина, яка здатна швидко приймати рішення, брати відповідальність на себе. Та й обладнання він знає, наче свої п’ять пальців, – говорить начальник дільниці ПНС 2-4 ЦШГ РЗФ ГД Анатолій Бутильский. – Я дуже поважаю таких працівників. Він з тих, з кого складається міцний кістяк нашого колективу. Коли розпочалися активні воєнні дії, Анатолій залишився працювати. Траплялися зміни, коли він один працював на двох насосних одразу. Ми дуже цінуємо його не лише за професіоналізм, а й за відданість та надійність».

Анатолій Рясний згадує, що 24 лютого 2022 року був саме з нічної зміни, коли почув вибухи. Говорить, що одразу зрозумів, що ця війна надовго, але думки кидати рідну домівку та не виходити на роботу у нього не виникало ніколи.

«Звісно, що і страх був, і хвилювання за родину (їх я тоді відвіз до батьків на Кіровоградщину). Але жодну свою робочу зміну не пропустив, – розповідає Анатолій. – Для мене мій цех – це теж рідна домівка, а дім не кидають. Мене робота рятує від занурення у депресію. Тут немає часу впадати у розпач, треба працювати і працювати не гірше, ніж воюють наші захисники. Я впевнений, що ми переможемо, адже таких, як українці немає більше ніде. І не буде. В нас прекрасна земля і талановиті люди. А боремося ми за своє, тому безперечно переможемо».

Першим, що планує зробити після перемоги Анатолій – це взяти відпустку, сісти на свій мотоцикл і відправитися у подорож Україною.

«Я мотоцикліст за покликом душі. Це мій стиль життя. І мені зараз дуже не вистачає оцих подорожей нашою прекрасною країною, – розповідає машиніст насосної станції. – Кілометри на мапі та кілометри за кермом мотоцикла – вони зовсім різні. Я колись їздив на своєму двоколісному до озера Синевир у Карпатах. Це була чудова подорож. Яка ж красива наша країна! Зараз у житті в мене два бажання: мир та перемога, і одна мрія –знову намотувати на колесо кілометри прекрасної України. Я стільки побачив, а ще скільки попереду!»  

Категорії
Новини

Ставка на новачків

Протягом останніх місяців на роботу в департамент з охорони праці та промислової безпеки прийшло кілька молодих працівників.

Начальник відділу з охорони праці Андрій Похлеба зазначив, що на цю молодь у департаменті мають чималі сподівання. «Це інше покоління, – пояснює Андрій. – У них прогресивні європейські погляди на життя загалом та на безпеку життя зокрема. Звичайно, їм треба багато чому вчитися, і водночас їх дуже цікаво і корисно слухати. Ця молодь відкритіша, ніж були ми. Ми вчимо їх, а вони вчать нас. Дуже сподіваємося, що разом сформуємо нове ставлення до безпеки праці, яке допоможе запобігти травмам і зберегти людські життя». Тож «Металург» вирішив познайомитися з цією молоддю.

Євгеній Тарасов – дипломований магістр з цивільного захисту та охорони праці. Він встиг вже попрацювати гірничим інженером на одному з підприємств Кривбасу. Молодий працівник зазначив для себе як позитивні, так і негативні моменти щодо охорони праці і зрозумів, що має ідеї та може бути корисним саме у цій сфері.

«Мені запропонували роботу в «АрселорМіттал Кривий Ріг», і я не вагався, – говорить Євгеній. – Пів року стажувався і вже працюю самостійно. Треба йти до людей у цехи і спілкуватися з ними. Наприклад, нещодавно я зупинив ремонтні роботи на одній з дільниць доменної печі № 6, пояснив майстрові та робітникам їхні помилки в організації робіт на висоті і, певно, зробив це переконливо, бо заперечень не було. Проєкт виконання робіт доопрацьовали, вжили заходів, і ризиків стало значно менше. Поки що це найважливіший мій здобуток».

Андрій Горб поки що стажується. Він зізнається, що поки не має таких позитивних моментів у своїй роботі, як його колега Євгеній.

«Багато чому ще треба вчитися, – каже Андрій. – Взагалі  я хотів стати лікарем-стоматологом. Але почалася повномасштабна війна, і батьки не наважилися відпустити мене після школи на навчання в інше місто. Тоді я обрав спеціальність інженера з охорони праці та вступив до Криворізького Національного університету на відповідний факультет. Але основне моє навчання, я вважаю, проходить саме на виробничих майданчиках. Здавалося б, де стоматолог, а де інженер з ОП. Але є й спільне. І той, й інший допомагають зберегти здоров’я. Але якщо стоматолог працює здебільшого із наслідками захворювання, то для охорони праці на першому місці – профілактика».

Юлія Карпачова також стажується. Вона не так часто буває в цехах, як Андрій.

«Поки що лише раз була на виробничому майданчику, і мені сподобалося, – зізналася Юлія. – Основне ж моє місце роботи – відділ перепусток. Моє завдання: ретельно перевіряти дозвільні документи у працівників підрядних організацій. Щоб не допустити до робіт ненавчених працівників, бо це дуже ризиковано. А ще я проводжу інструктажі з охорони праці для підрядників, які влаштовуються на роботу. А для цього самій довелося фундаментально вивчити все необхідне. Розумію, що й ця робота надзвичайно корисна, коли після інструктажу підходять працівники, молоді, а інколи й досвідчені, і щиро дякують за добре донесену корисну інформацію».

Тарас Кравченко три роки працював на нашому підприємстві водієм, возив фахівців з охорони праці. Він спостерігав за їхньою роботою і зміг оцінити її важливість.

«Я на собі випробував, яка небезпечна робота водія, особливо на промисловому підприємстві, – почав розповідь Тарас. – А ще ж є роботи на висоті, вогневі роботи, величезні механізми, електроустаткування, розплавлений метал та багато іншого. Я бачив, скільки зусиль, нервів докладають інженери з ОП для організації безпечної роботи, і як це важливо для людей. Хоча дехто цього, на жаль, не усвідомлює. Вирішив і собі спробувати. Приготував презентацію з охорони праці, захистив її, і мене перевели інженером з ОП. Найважливішими вважаю індивідуальний підхід до кожного працівника та власний приклад. Я особисто навчився застосовувати пояс для запобігання падіння з висоти, багато вивчив про особливості його застосування, а зараз проводжу тренінги для працівників безпосередньо у цехах».

Олександр Шишка твердо вирішив, що пов’яже своє життя з безпекою праці після нещасного випадку. На його очах загинув його наставник, досвідчений працівник одного з гірничих підприємств Кривбасу, де Олександр тоді працював.

«Такого не повинно траплятися, – говорить він. – І я буду робити все від мене залежне. Звичайно, в ідеалі було б добре побудувати нові цехи, де відсутні ризики, закупити всім найсучасніший спецодяг та засоби індивідуального заходу, інструменти. Але ми ж розуміємо, що оновити все в одну мить неможливо. А от що можливо – щодня йти в цехи і намагатися змінювати стереотипи, доводити кожному, що працювати безпечно – це перед усім в інтересах самого працівника. Але щодо умов праці ми теж можемо дещо зробити. Наприклад, нещодавно ми були з аудитом на одному з постійних місць виконання вогневих робіт. Дим стояв такий, що аж у горлі дере. Виявилося, що не працює витяжка. Ми разом з цеховиками ініціювали ремонт. І от вчора вона знову запрацювала. Тобто покращилися умови та зменшився ризик професійних захворювань. Головне – не бути байдужим».

Категорії
Новини

На фронті загинув працівник нашого підприємства Сергій Мартинюк

Серце героя зупинилося шостого березня цього року, він загинув у бою поблизу Орлянки Куп’янського району Харківської області.

Сергій Мартинюк був з тих, хто на завод прийшов ледь не зі шкільної парти. Вчився професії вже безпосередньо на підприємстві. Починав з верстатника в РМЦ-1 Ливарно-механічного заводу. Кар’єрний шлях йшов вгору. Згодом його призначили заступником начальника з виробництва РМЦ-3. Він мав безліч перспектив і всі шанси на подальший розвиток, але його життєві плани перекреслила війна.

«Про нашого Сергія можна сказати, що то була світла людина і професіонал, який постійно розвивався сам і сприяв розвитку інших, – говорить начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – П’ять  років він пропрацював саме у нашому цеху, встиг стати авторитетом для своїх колег. Він швидко опанував нюанси нашого технологічного процесу, міг дати влучну і вчасну пораду, підтримати, допомогти, підказати. Добрий, відкритий, завжди у гарному настрої, відповідальний, щирий. Ще багато теплих слів можна сказати про цю людину, але, на жаль, він їх вже не зможе почути. У наших серцях завжди житиме пам’ять про Сергія Мартинюка».

У захисника залишилися дружина та троє дітей.

Співчуваємо, шануємо, пам’ятаємо!