Категорії
Новини

Висадили зелений захист

Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» і КП «Сансервіс» висадили 20 кленів та стільки ж лип на території Інгулецького району у сквері по вулиці Збагачувальній, що поблизу прохідних нашого підприємства. Цей екологічний захід був здійснений в рамках проєкту реконструкції комплексу будівель та споруд (агломашин №1-3) агломераційного цеху № 2.

Під час висадки дерев біля дороги, що веде до прохідних «АрселорМіттал Кривий Ріг», було гамірно. З лопатами, відрами, саджанцями та, головне, із гарним настроєм тут зібралися працівники нашого підприємства, щоб висадити у сквері нові дерева.  

«Зелені насадження стануть на захист навколишнього середовища – очищуватимуть повітря, сприятимуть поглинанню шуму від технологічного устаткування та стануть початком формування нової відпочинкової зони для мешканців району. Подібні екологічні акції ми здійснюємо щорічно. Це і наша ініціатива, і виконання обов’язку перед містом щодо висаджування нових лісосмуг для зменшення антропогенного навантаження від виробництва на житлову забудову. А ця посадка дерев взагалі особлива, адже вона здійснюється у рамках екологічних зобов’язань по проєкту реконструкції агломераційного цеху № 2, – сказала Людмила Руднєва, директор департаменту охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Для формування нового скверу вибрані неінвазійні породи дерев: липа та клен. Тип і кількість дерев для лісосмуги рекомендували фахівці відділу житлово-комунального господарства Інгулецької районної у місті ради. Обрані породи дерев швидко зростають, мають пишні крони, чудово очищують повітря, нейтралізують шкідливі речовини, захищають від вітру і, що важливо, довго живуть. Наприклад, липа – від 120 до 400 років (відомі випадки віку липи 1000-1200 років!), клен живе від 200 до 300 років. Саджанці, які висадили наші колеги, вже мають 2-3-річний вік.

«Настрій чудовий, та й погода сприяє роботі – сухо і навіть сонечко проглядає крізь хмари, – говорить Олена Кузнєцова, начальниця управління з нормативно правового забезпечення департаменту з охорони праці та промислової безпеки. – Дерева саджати вмію, практикуюсь у цьому на дачі, а в екологічному заході від підприємства вперше беру участь. Мені подобається. Дуже хочеться, щоб ці дерева прийнялися, добре зростали, радували людей своїм листям та сприяли екології».

«Нехай ці дерева ростуть великими, міцними та стоять на захисті навколишнього середовища, – сказав Михайло Мачульський, провідний інженер департаменту зі стратегічних проєктів. – А ми їм теж допомогли – під час реконструкції другого аглоцеху модернізували та замінили газоочистне обладнання. Тож тепер навколишнє середовище стало чистішим».

«Через цей сквер я щодня ходжу на роботу і з неї, – говорить мешканка району Тетяна Гульчак. – Приємно спостерігати, як він змінюється на краще, наповнюється новими деревами, стає затишним. Наші будинки межують із промисловою зоною, тож нам дуже важливо, щоб повітря було чистішим, щоб не було пилу. Тепер і нові дерева також стануть на захист екології. Гадаю, що зовсім скоро тут буде дуже красиво, тож цим сквером гулятиму з онуками».

Категорії
Наші люди

«Мене взяла в полон магія рідкого металу»

Відзнаку «Честь та гордість ЛМЗ» отримують найкращі працівники заводу. Ті, хто вміють працювати в команді, розвиватися сам і розвивати завод, хто любить свою роботу, хто вірить в майбутнє підприємства, адже самі його розбудовують. Все це впевнено можна сказати про Андрія Черкасова, заступника начальника ФСЛЦ з технології.

«В дитинстві я мріяв стати футболістом. Але пішов навчатися іншої професії і на спеціальність, на яку точно знав, що були місця в Металургійній академії. Це було «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів», розповідає Андрій. – Я обрав професію чи вона обрала мене, не знаю, але зараз можу впевнено сказати, що це моє».

Те, що робота на заводі нелегка справа, Андрій знав, адже і його батько, і брат, і дядько працювали на виробництві у різних цехах та за різними спеціальностями. Під час навчання в академії юнак на виробничу практику потрапив до фасонно-сталеливарного цеху. Міць, масштаби та певна виробнича магія поступово почали його захоплювати. Водночас прийшло розуміння, що теорія і практика – інколи різні речі. Практична частина робочого життя розпочалася з розливки сталі.

«Я добре пам’ятаю свій перший робочий день. Мене одразу взяла в полон магія рідкого металу, – говорить Андрій Черкасов. – Я не міг відвести очей від того, як вогняний струмінь наповнює форму. З часом набув досвіду. Сьогодні я контролюю технологічну частину роботи цеху. Всі деталі, всі запчастини мають виготовлятися за певним технологічним рецептом. І це стосується усіх процесів, а не лише з чого виливається деталь. Ми виробляємо понад 5500 найменувань деталей, виплавляємо понад 20 марок сталі. Тому про одноманітність та нудьгу й мови не йде. А я люблю рух, різноманіття, складні завдання та різні головоломки».

Одним з таких завдань, наприклад, стало виготовлення рами рольганга. Це масивна та габаритна відливка вагою у 30 тонн. Тільки форму для неї виготовляли майже місяць. Враховуючи складний процес виготовлення стрижнів рами, яких потрібно було зробити до 50 одиниць, та багатоярусну специфічну зборку, завдання виявилося дійсно непростим. Але команда ФСЛЦ з цим впоралася. У портфоліо цеху є й молольні кулі для млинів рудозбагачувальних фабрик, і холодильні плити для доменних печей. Андрій говорить, що найголовніше вміння, якому він навчився в цеху – це вміння створити команду і працювати з нею.

«Для мене важливо знайти ключик до кожної людини, адже наша продукція – це результат загальної праці, в якому у кожного своя сфера відповідальності, свій внесок, – продовжує Черкасов. – Це наче перемога у футбольному матчі, результат якісної командної гри. До речі, м’яч поганяти я й досі люблю, адже ливарник має бути здоровим, фізично витривалим. Та й знання математики потрібні як у моїй професії, так і на футбольному полі. А ще для виробничника добре знатися на хімії, фізиці, вміти читати креслення, мати просторове і творче мислення. Так, вам не почулося. Професія ливарника, на мій погляд, творча, адже щоразу з’являються нові завдання, змінюються технології, нудьгувати нам ніколи. І не все піддається суто математичним правилам та розрахункам. Треба інколи креативити».

Андрій вже багато років працює в ФСЛЦ. Не кинув цех і тоді, коли в країну прийшла біда – війна. Він залишився працювати. Зрадів, коли після перших днів розпачу і страху та короткої зупинки цех почав працювати.

«Гуде цех, працюють верстати, чаклують над металом люди, і ти відчуваєш, що є надія, – говорить Андрій Черкасов. – Я вірю в наших людей, в наших хлопців, які зараз на фронті. Чимало їх знаю особисто, тож впевнений, що не підведуть. А ми маємо так само надійно працювати в цеху. Тому я так працюю сам і вимагаю цього від інших. Бо Перемога – це теж справа колективна».

Категорії
Наші люди

З професією  завжди по дорозі

Саме так сталося у житті Віктора Шведа, бригадира водіїв транспортних засобів автотранспортного управління нашого підприємства, який дуже любить свою справу. Разом з іншими водіями  минулих вихідних Віктор відзначив своє професійне свято – День автомобіліста та дорожника.

Робочий день Віктора Шведа розписаний по годинах. Йому треба встигнути завантажити автомобіль та розвезти по цехах потрібні для роботи труби, інші металоконструкції, паки з вогнетривкою цеглою, великі деталі або вузли агрегатів тощо. Справа в тому, що Віктор Швед керує не просто вантажним автомобілем, а 20-тонним довгоміром довжиною майже 18 метрів.

«Водієм я працюю вже 44 роки, з них на підприємстві 26, – розповідає Віктор Швед. – Колись я працював в автобазі № 17, яку від тоді ще «Криворожсталі» відокремлював паркан. В роботі мені допомагав начальник автоколони Микола Золотарь. Згодом автобаза влилася у структуру підприємства, стала його невід’ємною частиною. З того часу робота стала більш різноманітною, адже вантажі ми перевозили не лише цехами заводу, а й за його межами, навіть здійснювали далекобійні рейси. Це були відрядження за потрібними підприємству матеріалами та запчастинами. А «каталися» за ними ми багатьма республіками тоді ще радянського союзу, навіть у Прибалтику їздили. Приганяли ми до підприємства і новенькі великовантажні автомобілі. Одного разу це відбувалося саме на новорічні світа. Пам’ятаю, що навкруги було дуже багато снігу, 12-та година ночі, люди святкують прихід Нового року, а ми з колегами-водіями – за кермом, у дорозі, веземо на підприємство нову техніку».

Водійської справи Віктора Шведа навчив дідусь Данило Степанович. Він був сільським водієм у Миколаївській області. Водієм був і батько – Валентин. Він керував і вантажними автомобілями, і автобусами. А працював вже у Кривому Розі. Тож коли настав час Віктору обирати професію, він навіть не сумнівався ким стане – звісно ж, водієм!

«Спочатку я керував ЗІЛами, а потім пересів на панелевіз. Він схожий на мій теперішній довгомір, але на великому причепі є спеціальні кріплення для перевезення будівельних панелей, тих, з яких будують будинки, – продовжує Віктор Швед. –  Скажімо так, у нових будинках на мікрорайонах Гірницький, Сонячний, Східний, на Карачунах кожна десята панелька точно моя (усміхається). Ця робота була дуже приємною. Погодьтесь, це дуже надихає: на початку однієї своєї зміни я везу матеріали на будівництва, а там стоїть тільки перший поверх будинку, а  під час другої зміни – з тих панелей виріс ще один поверх. До речі, в одному із таких будинків я і сам отримав квартиру. А взагалі з великими автомобілями я завжди знаходив спільну мову. Я їх відчуваю, турбуюся про них, а вони віддячують стабільною роботою. По факту, ми партнери».

Минулого року звістку про повномасштабну війну Віктор отримав на роботі. Спочатку не вірилося, багато хто не знав, що воно буде і як. Але незабаром усі в автотранспортному управлінні турбувалися про захист рідного міста і вже тоді знали, що ми неодмінно переможемо ворога. Віктор Швед теж брав участь у обороні Кривого Рогу, на своєму «важковаговику», як він говорить, доставляв потрібні речі до потрібних місць. Також привозив до цехів матеріали, необхідні для грамотної зупинки металургійних агрегатів. Тоді це було дуже потрібно, адже російські війська були майже поряд із Кривим Рогом.

«Свою роботу я дуже люблю, адже я постійно у русі, завжди серед людей. У нас чудовий, професійний колектив і цікава робота. Іншого у своєму житті я вже і не уявляю, – говорить Віктор Швед. – Водійська справа і я –нам від початку шляху було по дорозі. А коли тобі хочеться йти на роботу – ідеш– це щастя. Цього я бажаю і іншим, особливо молоді, яка тільки обирає свій життєвий та професійний шлях».

Категорії
Новини

Щогли світла для ковалів

В ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу оновили освітлення цеху та встановили дві поворотні освітлювальні щогли на дільниці ковальських молотів.

Досвід РМЦ-1 показує: аби покращити умови та гарантувати безпечне виконання робіт працівників цеху, потрібні бажання, вмілі руки та творчий підхід. Наприклад, завдяки майстрам цеху старі підкранові колеса та списані через непридатність труби опалення перетворилися на щогли для встановлення сучасного освітлення. Тепер дві нові щогли яскраво освітлюють сім робочих місць, де працюють ковалі.

«Я виконую роботи на ковальському промисловому молоті, працюю з нагрівальною піччю, на столі роблю заміри для майбутніх деталей. Фактично, це такі три точки, між якими я постійно курсую, – розповідає коваль на молотах РМЦ-1 Олег Попов. – Додайте до цього, що за вимогами з охорони праці я виконую роботи в затемнених окулярах чи то зі спеціальним щитком для захисту обличчя, тож мені якісне освітлення обов’язково потрібне. Раніше у нас були встановлені стаціонарні світильники старого зразка. Вони висвітлювали лише певну обмежену ділянку. А тепер я керую щоглою, на якій встановлений сучасний світлодіодний світильник. Вона зроблена так, щоб за потреби я сам міг розвернути джерело світла на необхідну ділянку. Тепер мені комфортно, а головне безпечно працювати. Нічого під молот не потрапить, не перечепишся, адже все видно, наче на долоні. В цеху зараз дві такі щогли, але ми не плануємо на цьому зупинятися. Сподіваюсь, що незабаром такі нові освітлювальні прилади у нас з’являться і на інших робочих місцях».  

Категорії
Новини

Нагороди на честь дня народження

Воєнне сьогодення змусило усіх нас змінити погляд на багато речей. Зараз ми не святкуємо гучно свята, але нам приємно дякувати та відзначати тих, хто пов’язав своє життя з «АрселорМіттал Кривий Ріг». Нещодавно одному з його підрозділів – гірничому департаменту виповнилося 64 роки.

Гірників привітали та нагородили почесними нагородами: головною пам’ятною відзнакою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», грамотами Інгулецького районної у місті ради, профспілкового комітету та нагородами до Дня компанії.

«Я хочу подякувати усім, хто у нелегкі часи залишається з нами та працює у надскладних умовах воєнного часу, сказав заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк. – Понад 3000 працівників заводу зараз у лавах ЗСУ, з них 575 – це гірники. На жаль, 16 гірників загинули в боях за незалежність країни. Але ми пам’ятатимемо про кожного. Незабаром біля управління ГД буде встановлений пам’ятник нашим загиблим героям. А ми з вами попри всі складнощі, виклики та перешкоди маємо працювати. Ми не зупиняємося. Будемо й далі втілювати в життя такі інвестпроєкти, як «Третя карта» працюватимемо над підвищенням якості нашої продукції. Впевнений, що це нам до снаги. Я щиро дякую кожному з гірників за те, що витримали усі навантаження, що залишаєтеся частиною однієї з найкращих виробничих родин нашого підприємства і вірите та будуєте майбутнє ГД. Бажаю всім щастя, здоров’я, миру, спокою, злагоди та затишку в родинах та скорішої Перемоги!»

За 64 роки гірники підприємства видобули 1 млрд 181 млн тонн руди. Якщо все це завантажити у думпкари і вишикувати їх у рядок, то вдалося б чотири рази обернути екватор нашої планети. «За ці роки ми виготовили 480 млн тонн концентрату для нашого підприємства і ще 50 млн тонн – на експорт, – розповів технічний директор ГД Андрій Левицький. – Ми гідно працювали і  не зупиняємося й зараз, робимо все, аби розвиватися. Наприклад, працюємо над тим, щоб досягти якості концентрату з вмістом заліза до 70%. Але перш за все ми хочемо, щоб наші люди були у безпеці, щоб разом з перемогою до нас повернулося мирне життя».

Гірничий департамент завжди славився робітничими кадрами. Кожен день тисячі працівників створюють історію його успіху. Саме тут в кар’єрах, на рудозбагачувальних та дробарних фабриках завжди працювали та працюють фахівці гірничої справи.

«Ця нагорода для мене приємна і неочікувана. Але вона не лише моя, це відзнака всього колективу нашої дробарної фабрики, –- сказала механік ДФ ГД Лідія Чучмай. – Я працюю на фабриці вже 26 років. І ніколи не шкодувала, що обрала гірничу справу. Тут працюють найкращі люди, кожен з яких гідний найвищої нагороди! Наша сила – в єдності, ми – наче одна родина, яка заслуговує на щастя та мирне життя. Скорішої нам всім Перемоги!».

В день народження гірничого департаменту  11 кращих його працівників були відзначені найвищою нагородою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». Про них ми обов’язково напишемо в наступних випусках газети «Металург» та на сайті metalurg.online

Категорії
Новини

«Плече» підтримки лінії подачі

Лінія подачі регенеруючого розчину на газові холодильники цеху уловлювання отримала підтримку. Працівники спеціалізованого ремонтного цеху та цеху сіркоочищення на ділянці лінії у районі сірчаних скруберів коксохімвиробництва встановили стійку переспирання.

Тимчасово цех сіркоочищення перебуває на паузі. Але господарство цеху не залишається без нагляду. Персонал підрозділу здійснює прокрутку та обстеження обладнання, аби підтримувати його у робочому стані, проводить щоденні обходи-огляди. До речі, під час одного з них і виявили проблему – провисання лінії подачі регенеруючого розчину.

«Уявіть собі, наприклад, будинок, в якому ніхто не живе, з часом у ньому все потихеньку виходить з ладу. У нас дещо схожа ситуація, цех не працює певний час, і це позначається на обладнанні та комунікаціях. Наші трубопроводи не нові, вони зазнають негативного впливу агресивного середовища, тому на деяких ділянках може трапитися корозія, вони прогинаються, – розповідає  начальник цеху сіркоочищення Олександр Матяш. – Ми робимо все, аби підтримувати цех у належному стані, постійно здійснюємо ревізію обладнання, огляд комунікацій. Саме завдяки увазі наших працівників ми вчасно помітили, що на одній з ділянок лінія, якоюподається регенеруючий розчин на підігрів, дещо прогнулася і почала провисати. І через це трубопровід діаметром 600 мм міг просто лопнути, зруйнуватися, а цього ми не мали права допустити. Ми завжди турбуємося про те, щоб за першої ж нагоди цех можна було запустити у роботу, щоб він одразу запрацював без збоїв та аварійних зупинок». Після обстеження проблемної ділянки та проведення товщинометрії труби створили проєкт, виготовили ескіз опори, за яким ремонтники СРЦ виконали роботи з підпирання лінії. Для цього спочатку виготовили «плече» підтримки – опору. ЇЇ зробили з двох частин, а потім підняли лінію і на висоті 20 метрів за допомогою крана-вишки встановили та закріпили цю опору.