Працівники дільниці з ремонту спецрухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів разом з командою цеху металоконструкцій ЛМЗ капітально відремонтували лафет чавуновозного ковша.
Завдання стало своєрідною «пробою пера» для ремонтників. Раніше комплект – ківш та лафет – купували у зовнішніх виробників. А цього разу ремонтники нашого підприємства самотужки взялися за виготовлення лафета – платформи для транспортування ковша.
У чавуновозному ківші рідкий чавун перевозять від доменних печей до сталеливарних агрегатів або до розливальних машин. Для транспортування ковша використовують платформу спеціальної форми. І стан ковша, і стан платформи відіграють дуже важливу роль у процесі транспортування чавуну, температура якого сягає більш як 1000 градусів. У разі ушкодження футерування ковша розпечений чавун може пролитися на платформу-лафет і легко її пропалити. Це може призвести до руйнування ковша, розливу чавуну, що загрожує життю та здоров’ю персоналу. Тому стан ківшів та платформ завжди знаходиться під пильним наглядом.
«Наша дільниця – депо ремонту чавуновозів займається ремонтом чавуновозних ківшів та лафетів для ДЦ-1 та ДЦ-2, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – У процесі експлуатації під дією високих температур футерування ківшів поступово псується і вимагає періодичних поточних або капітальних ремонтів. Під час капітального ремонту старе футерування повністю видаляють з ковша і замінюють на нове. У довоєнні часи ми протягом місяця могли капітально відремонтувати до 10 ківшів. Зараз виконуємо лише поточні ремонти. Але натомість ми вирішили самі спробувати капітально відремонтувати, а фактично виготовити лафет для ківшу. Це дозволило нам економічно підтримати підприємство, адже вартість комплекту «ківш-лафет» чималенька».
Необхідні металеві конструкції виготовили майстри з ЦМК ЛМЗ. А далі за справу взялися дільниці з ремонтів спецрухомого складу. Завдяки грамотному керівництву начальника дільниці Олексія Голубєва та вмілим рукамслюсарів-ремонтників Ігоря Кочетова, Володимира Гросула, Миколи Міговки та електрогазозварника Олександра Затєєва, це надскладне завдання було гідно виконане.
«Фактично саме ми «начинили» платформу усім необхідним зсередини, – продовжує Віктор Орловецький. – Ми встановили тяговий хомут, задні та передні упори (які, до речі, теж виготовили власноруч). Також ми встановили фрикційний апарат – амортизатор, автозчеплення та колісні пари. Це дуже відповідальна частина роботи, адже вона напряму впливає на безпеку персоналу. Уявіть собі, що може трапитися, якщо лафет з ківшом з розпеченим чавуном здійснить неконтрольований рух. Було непросто, адже ми вперше виконували капремонт лафета власноруч. Вдалося, змогли, впоралися. Тепер ось чекаємо на відгук від металургів, які вже у вересні планують залучити відремонтований ківш з лафетом до роботи біля печі».
Вересень ідеально підходить для підбиття підсумків і наведення ладу у всіх сферах життя й діяльності, цим і необхідно скористатися. В цей період на всі знаки зодіаку очікує бурхлива професійна діяльність, боротьба за власний комфорт й за гідну фінансову винагороду. Водночас буде багато позитивних моментів, які будуть в житті у кожного.
Овен
Осінь ви розпочнете ривком вперед. Нарешті вирішиться найголовніша ваша проблема, яка забирала у вас багато сил та нервів. Наприкінці місяця ви зможете видохнути і трішки відпочити. З’являться сили для нових здобутків.
Тельці
Для вас початок осені буде складним. Буде непросто влитися в робочий ритм після літньої сієсти. Однак зірки радять не йти на поводу у власних лінощів, а наполегливо працювати, і вже дуже скоро ви отримаєте винагороду за це.
Близнюки
Темою місяця для вас стане виправлення помилок, зроблених раніше як у професійному, так і в особистому житті, без цього піти вперед у майбутньому не вдасться. Але у вас є сили та здібність з цим впоратися та зробити висновки.
Рак
У вересні вас буде супроводжувати удача у всіх починаннях. Це прекрасний час для плідної праці й сімейного відпочинку. Можливі додаткові фінансові надходження та несподівані моменти на роботі, які вас приємно здивують.
Леви
На вас чекає подорож-повернення до рідного дому, якщо ви перебуваєте далеко. Почнуть вимальовуватися подальші перспективи у роботі. Ви отримаєте неочікувану пропозицію, яку вам варто прийняти.
Діви
Вересень ідеальний, аби сказати собі «не жени». І зірки з цим згодні. Якщо ви будете квапити події, то тільки все зіпсуєте. Краще візьміться за себе, за свої поточні справи та здоров’я, дбайте про близьких.
Терези
В цей період прийде визнання ваших талантів, відбудеться прорив у кар’єрі. Ви впевнитися, що правильно обрали місце роботи та те, чим ви займаєтеся зараз. На підтвердження цьому – приємні грошові бонуси.
Скорпіон
Планувати – не ваша улюблена справа. Але з 1 вересня візьміть собі за звичку робити хоча б список справ на день. В ідеалі – пріоритетів та цілей. Адже місяць буде наповнений можливостями, хоча й не з найлегших.
Стрілець
У когось було спекотне літо, а вас обпікатиме осінь! Початок вересня обіцяє активний розвиток у стосунках. Тільки простягніть руку і зловіть шанс за хвіст. Не дозволяйте невизначеності вдиратися у ваше життя.
Козоріг
Для вас місяць чітко поділений за настроєм і можливостями, тому простіше не буває. Бери і роби! В першій половині вересня все про роботу. Тут і нові проєкти, і знайомства з потрібними людьми, і купа активностей.
Водолій
Ви матимете все у цей період. Відпочинок порадує вас незабутніми враженнями. У другій половині вересня ви працюватимете над новим цікавим проєктом, який принесе вам додатковий прибуток.
Риби
Зірки завжди дають свободу вибору. Але вам наполегливо пропонують одне – повністю контролювати своє життя. Останні кілька місяців ви зробили купу справ, які зараз почнуть приносити свої плоди.
В останню неділю серпня в Україні відзначається професійне свято представників однієї з найбільш небезпечних мирних професій – День шахтаря. Сьогодні шахтарі нашого підприємства зі зброєю в руках захищають незалежність нашої країни, працюють під землею задля підтримки економіки країни, у вільний час волонтерять та допомагають тим, кому потрібна турбота та підтримка. Шахтарі заслужено пишаються своєю професією, нелегкою, небезпечною, почесною і відповідальною.
Підземний підрозділ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це справжнє місто під землею. Тут є видобувні, нарізні, прохідницькі ділянки, переробка дробильно-сортувальної фабрики. А ще не менш важливі допоміжні, наприклад, з ремонту шахтного обладнання та виготовлення шахтного кріплення, енергетична та інші. Все це єдиний міцний організм, який живе, дихає, працює, видобуває і транспортує руду для металургів підприємства. Сьогодні «населення» підземного шахтного міста – це понад 800 міцних духом та тілом представників шахтарських професій. 139 гірників шахтоуправління сьогодні на фронті, на жаль, 5 захисників загинули в боях, але про них завжди житиме пам’ять в серцях їхніх колег, рідних та друзів.
Наразі щозміни на підземну варту заступає понад 100 шахтарів. Кілька хвилинний спуск шахтною кліттю доставляє підземних богатирів до місця їхньої роботи. Аби витримати все навантаження, яке лягає на плечі цих професіоналів, потрібно мати справжню богатирську силу та шахтарський характер, говорять шахтарі.
Гав під землею не лови
Василь Копинець працює у шахті з 2003 року. Свою першу зміну пам’ятає добре, адже довелося йому тоді потрапити на справжнє тренування важкоатлетів – потягати метал, дерево, які використовуються для підземного будівництва та організації безпечних робіт для шахтарів. Василь працює прохідником вже понад 20 років. Він вправно володіє важким прохідницьким молотом. Звик до такої ваги робочого інструмента, вже й м’язи накачав, шахта – найкращий спортзал, усміхається прохідник.
«Я відчув, що шахта прийняла мене одразу, тому і у перший день вже працював спокійно, а от кілька хлопців, що прийшли тоді зі мною не витримали і пішли за пару днів, – розповідає прохідник Василь Копинець. – З роками досвід додає впевненості, але ні в якому разі не легковажності. Я для себе одразу визначив основний принцип – працювати треба безпечно. Прохідники – це фактично перша ланка. Ми проходимо гірничі виробки, в яких згодом добувають породу. Отримуємо завдання, спускаємося – перед тобою стіна, ти її буриш, наче дрилем. От тільки цей дриль важить близько 50-ти кілограмів. Ми не лише буримо, а й кріпимо, виконуємо футерування. Всі роботи мають виконуватися безпечно. Гав у шахті не лови – це перше, чому ми навчаємо новачків, адже і під землею, наприклад, можна впасти донизу у сімдесятиметровий люк. Тому у моїй роботі безпека, то головне. Під землею є так звані скриті сколи, яких не видно, а вони можуть раптово впасти. Кваліфікований прохідник має це все знати, відчувати, вміти працювати із різним інструментом. А ще дуже важливо, хто працює з тобою поряд. Ми один колектив, одна підземна команда. Так сталося, що я перший блекаут зустрів на глибині. Ми виходили тоді на поверхню кілька годин один за одним. Вийшли всі, всі повернулися до роботи, бо шахта затягує. Прохідники, вони ж під землею, наче у себе вдома. Але й дуже важливо, щоб і на поверхні на тебе чекали. Мені пощастило і з сім’єю, і з робочою командою, якій хочу побажати міцного здоров’я, мирної праці, перемоги та поваги до професії, без якої я себе вже й не уявляю. З Днем шахтаря!»
У кожної підземної команди почерк особливий
Сергій Лагутін вчився на гірничого механіка, елктрослюсарем, працював слюсарем на блюмінгу, водієм, але зупинився саме на шахті. Бо кожна клітинка його тіла підказувала, ось вона, улюблена справа. Тим більше, що і порада від батька була така – йди, синку, на шахту. Батько Сергія Микола Петрович й сам працював на шахті до виходу на пенсію. Сергій говорить відверто, що спочатку йшов аби заробляти гарні гроші для своєї молодої родини. Зараз вже й не уявляє, що його вибір професії міг бути іншим.
«Добре пам’ятаю свою першу зміну, хоча з того часу кожна зміна була іншою, неповторною. Це як і у кожної підземної команди – свій почерк, особливий, – розповідає в.о. гірничого майстра Сергій Лагутін. – Вибухові роботи, скрепування руди та доставляння її до внутрішньо-шахтного транспорту – це все завдання і робота моєї команди. Шахта не для одинаків, завжди важливо хто працює з тобою в одній зв’язці. Адже у разі чого на допомогу першим приходить колега поряд. Тому питання безпеки для нас першочергове. Не вибачає шахта легковажності, сплачувати доводиться здоров’ям та життям. У нас навіть прикмета є така, якщо одне й те саме трапиться двічі, то шахта вже попереджає, може бути третій раз, але то вже біда. Тому шахтарі, перш за все, відповідальні, самодисципліновані та завжди діють виважено. І хоч ми не забобонні, але є в нас свої прикмети. Не говоримо, що зміна остання, тільки крайня. Не вдягаємо на крайню зміну нову робу, у кліть входить першим чоловік, а не жінка. Ну і вже всім відомо, що щодня о 12.00 шахтою проноситься нібито невидимий состав, ми жартуємо, що то чорти катаються, або то Шубін проїхав. (ред. Шубін – норовливий і часто небезпечний гірничий дух, господар шахтного підземелля, який заплутує гірників і заважає їм вийти на поверхню, але може попередити про обвали). Ми, шахтарі, люди з гумором. Без цього у нашій професії ніяк. Тому, як оптиміст, бажаю всім нам перемоги, хлопцям швидше повернутися з війни додому, а колегам – мати хорошу роботу, гідну зарплату та люблячу родину!»
Шахтарський ген
День шахтаря давно вже стало одним з найголовніших сімейних свят для родини Чирв. Майже 500 років загального трудового стажу є у скарбничці цієї шахтарської династії. Першим гірником-шахтарем в родині став Сергій Минович Чирва, який у далекому 1929 році приїхав до Кривого Рогу і почав працювати на руднику ім. Кірова. Працював тут і Геннадій Чирва, батько Антона Чирви, який сьогодні очолює шахтоуправління гірничого департаменту.
«Я завжди казав, що хочу бути шахтарем, як батько. Іншого для себе й не бажав. Починав працювати під землею ще під час виробничої практики у інституті. Коли ж здобув спеціальність гірничий інженер-підземник, то встиг попрацювати і у ремонтній бригаді на шахті, і гірничим майстром, згодом, як і більшість у нашій родині, пройшов всі щаблі кар’єрних сходів. Тепер ось очолюю шахтоуправління, – говорить директор ШУ ГД Антон Чирва. – В моєму серці друге місце після сім’ї займає шахта. Тому усі турботи, проблеми та виклики, які стоять перед шахтою сприймаю, як особисте. Завершення минулого року і початок поточного були нелегкими для нас. Ми вимушені були зупинятися, але шахтарі не звикли сидіти без справи. Під час зупинки ми виконали низку важливих ремонтів. Серед них заміна і шахтної кліті, дозаторного комплексу, гумово-тросових канатів (ГТК), які є частиною підіймальної установки, виконали комплексну заміну ділянки рейкового шляху. Нарешті запрацювало нове підземне депо для ремонту шахтного транспорту. Але ми не забували й про основні наше завдання. З середини квітня шахта знову запрацювала. Для мене важливо, що наш шахтарський колектив і у непрості воєнні часи працює якісно, успішно розв’язує усі виробничі задачі. З нагоди професійного свята Дня шахтаря хочеться усім побажати миру, спокою, міцного здоров’я, а шахтарській справі – розвитку та процвітання. Запасів наших криворізьких надр ще вистачить не на одне покоління, як і міцного шахтарського характеру!»
Маршрут пересування проходив пішохідною доріжкою, далі – через залізничні колії, а там вже й адміністративно-побутовий комплекс. Але він вирішив «зрізати». «Пішов холодком», – як потім пояснював працівник конвертерного цеху. Також через колії, але у недозволеному місці. Перечепився, впав. Ліва рука боліла так, що потемніло в очах. Колега допоміг дійти до здоровпункту. Діагноз був невтішним – відкритий перелом лівої руки. Але що могло б статися, якби колією у цей час рухався поїзд, страшно навіть уявити.
Начальник відділу з охорони праці Ігор Мальований нагадав, що це вже третій у цьому році нещасний випадок, причиною якого стало падіння з висоти власного зросту під час руху територією підприємства. «Ризик перечепитися, впасти і отримати травму є найрозповсюдженішим на підприємстві, – говорить Ігор. – ТОПовим, як кажуть. Але ж нам здається, що з нами цього точно не станеться. І даремно. У січні цього року працівниця центрального департаменту з утримання та ремонтів також переходила колії, перечепилася, впала, отримала рубану рану носа. А у співробітника прокатного цеху № 3 – вивих плеча. Він йшов цехом з робочого місця за бутельованою водою, перечепився через металевий елемент кріплення опори і впав. Тож увага, увага та ще раз увага!»
У випадку переміщення через залізничні колії працівниці центрального департаменту з утримання та ремонтів, вона рухалася затвердженим маршрутом пересування. Такі маршрути визначені для працівників всіх підрозділів підприємства. Вони розробляються у цехах та затверджуються у департаменті з охорони праці та промислової безпеки. Пріоритетом у визначенні цих маршрутів є безпека. З ними обов’язково ознайомлюють працівників під час первинних інструктажів. Ці знання закріплюються на повторних інструктажах. Схеми маршрутів можна побачити на інформаційних дошках з охорони праці та в місцях, якими найчастіше ходять люди.
«Після нещасного випадку з працівницею ЦДУР перехід через колії був відремонтований, – продовжує Ігор Мальований. – Доріжка забетонована, встановлена змійка з поручнями. На травму на третьому прокаті також відреагували – перенесли місце зберігання води та видалили виступаючу металеву частину. Але без уважнішого ставлення людей до власної безпеки під час руху підприємством на стовідсоткове неповторення подібних випадків годі й сподіватися. Навіть у побуті треба бути сконцентрованим під час руху, а на виробництві й поготів. Про це нагадали під час інструктажів працівникам підрозділів, де сталися нещасні випадки».
Якщо ж працівник рухається не за встановленим маршрутом, то ризики більші у рази. Що й довів випадок, з якого почалася наша розповідь. Тож не порушуйте маршрутів пересування. Навіть, якщо так ближче, навіть, якщо хочеться холодочком. Будьте уважними та будьте здорові!
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ілля Марчук працював водієм навантажувача автотранспортного управління транспортного департаменту.
За роботою його можна було бачити у різних цехах підприємства, де потрібно було завантажити у великі автомобілі або у вагони різноманітні сипкові матеріали. Колеги згадують, що Ілля завжди був спокійним, старанним хлопцем, до роботи ставився сумлінно, був відповідальний, дбайливий, уважний.
«Свою роботу Ілля намагався зробити якнайкраще, – згадує Андрій Гришенков, начальник автоколони № 5 АТУ. – А після зміни поспішав до своєї родини. Він нещодавно одружився, у пари народилася дитина. Крім того, Ілля ще й знаходив час допомагати своїм рідним по господарству, адже жив за містом. Про таких людей говорять – справжній господар. Цього року йому виповнилося лише 29 років. Здавалося б, усе життя попереду, але війна все перекреслила. До лав захисників України Ілля приєднався з січня цього року. Ми підтримували з ним тісний зв’язок, допомагали чим можемо. Важко усвідомлювати, що Ілля загинув. Це непоправна втрата для всього нашого колективу».
На війні Ілля Марчук теж не розлучався із технікою – був водієм механізованого батальйону. Захисник загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області.
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Іллі Марчука.
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
Як вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства.
Антон Мартиненко, дробильник аглоцеху №3: «Злість на ворога переростає в дії»
«До війни ми раділи, що живемо в незалежній державі. А ще раділи, тому що 24 серпня у нас був додатковий вихідний. Але зараз, коли від ударів ракет здригається наша земля, гинуть люди, діти, руйнуються міста, саме поняття незалежності для багатьох з нас кардинально змінилося. Воно стало більше про бережливе ставлення до рідної землі, до власної культури, історії народу. Наша країна багата на талановитих, працьовитих, мужніх людей. А ще ми маємо велику кількість корисних копалин, унікальну природу, давні традиції. Нам є чим пишатися! Саме це все ми зараз і захищаємо від загарбників, ми захищаємо свою Незалежність!
Серед тих, хто став на захист України, є чимало й моїх колег з цеху. Ми усіляко допомагаємо їм: збираємо на дрони, військову амуніцію, словом, на все, що допомагає нищити ворогів і береже життя нашим хлопцям. Та, на жаль, є і загиблі. Про них ми завжди пам’ятатимемо.
Я працюю дробильником, контролюю процес використання сировини у виробництві, слідкую за дотриманням якості тощо. Звістка про війну застала мене на роботі під час нічної зміни. О 5-й ранку колега сказав, що у нас війна, нас обстрілюють. Потім ми почули вибухи. Всі ці події просто не вкладалися в голові, ми не могли повірити, що на нас напали росіяни. Але якась чуйка про війну все ж була. Тієї ночі багато хто з нас у перервах між роботою передивлявся новини у телефоні. Зараз, на жаль, ми добре знаємо, що таке прильоти. І коли вкотре чуємо, що прилетіло у якийсь житловий будинок, зруйнувало підприємство, енергетичні об’єкти – з’являється величезна злість. Ця злість переростає у дії, які допомагають визволяти нашу землю. Ми і далі будемо підтримувати наших захисників усім, чим можемо. Ми б’ємось* за свою свободу.
Зараз в День Незалежності України танцювати якось не хочеться. Цей день я проведу із родиною. Ми будемо радіти кожній хвилині, коли ми разом».
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
