Прийшов до залізничного цеху № 2 на практику і залишився працювати тут на 24 роки.
Рівно стільки слюсар з ремонту рухомого складу, а зараз в.о.майстра зміни Максим Акімов займається ремонтом локомотивів у ЗЦ № 2. Його головне завдання – щоб тепловози виходили на колії підприємства технічно здоровими та працювали безперебійно.
А почалося все із мрії «піти у машиністи». Ще змалечку Максим увібрав в себе атмосферу промислової залізниці, адже його матуся працювала залізничним диспетчером у кар’єрі Південного ГЗК. Тато там же працював зв’язківцем. Батьки часто брали Максима з собою на роботу, адже у минулі часи це дозволялося. Щоб зайняти хлопця із собою у кабіну його забирали машиністи тепловозів та «катали» кар’єром і найближчими станціями.
«Коли настав час обирати професію, я вже точно знав, що буду машиністом тепловоза, працюватиму, як і ті професіонали, які мене катали колись, – говорить Максим Акімов. – Я вступив до Криворізького політехнічного технікуму на спеціальність «Ремонт та обслуговування рухомого складу», вивчився і пішов на практику до залізничного цеху № 2, тоді ще «Криворіжсталі». Мене направили до депо з ремонту локомотивів серії ТЕМ і… відтоді моє життя круто змінилося, а мрія трохи відкоригувалася – тепер я вмію не лише керувати локомотивами, а і ремонтувати їх».
Як слюсар з ремонту рухомого складу Максим Акімов здійснює огляд локомотивів, знімає «хворі» вузли та агрегати, відправляє їх на «лікування» до інших фахівців, а після цього повертає деталі на локомотив. Також слюсар дбає про технічну профілактику локомотивів.
Як у в.о.майстра турбот та відповідальності у Максима ще більше. Йому важливо приділити увагу кожному етапу роботи, яка стосується організації ремонтів. Максим має знати які тепловози (згідно з графіком) треба ремонтувати та які види ремонтів при цьому здійснити. На які технічні проблеми треба звернути увагу першочергово Максиму підказують машиністи тепловозів, залишаючи потрібні записи у спеціальному журналі.
А далі – все як у всіх: планерка, постановка завдань на зміну, розв’язання поточних задач. Обов’язкова увага – проблемним питанням, побажанням, пропозиціям колег.
Після завершення ремонтів локомотиви треба перевірити на придатність до експлуатації. Для цього Максим разом із черговими здійснює маневри, за потреби розставляє тепловози для перевірки на оглядову яму або під домкрати.
Варто зазначити, що «лікувальні» ремонти тут проводять не одному локомотиву, а одразу декільком, так що турбот щоденно вистачає багатьом спеціалістам різних відділень депо.
Звичайно, без охорони праці не обійтися. Допомагають у безпечній роботі засоби індивідуального захисту, лямковий страхувальний пояс, якщо доводиться працювати на висоті, обережне поводження з інструментами тощо. А ще обов’язково треба стежити за залізничним рухом, адже у цеху локомотиви постійно рухаються та маневрують.
«Залізниця (навіть промислова) і подорожі – ви помічаєте, що в цьому є багато спільного? Я дуже люблю подорожувати, – продовжує Максим Акімов. – Це неймовірне відчуття, коли ти досліджуєш щось нове. Коли приїжджаєш на відпочинок до курортного містечка, дивишся, як живуть люди, знайомишся з визначними місцями, взагалі заряджаєшся позитивною атмосферою. Так було до війни на узбережжях морів в Україні, так було і у Болгарії, куди я їздив за путівкою своєї профспілки. Тепер душу гріють спогади про море. Саме до моря і буде перша моя подорож після нашої Перемоги. А щоб робочі справи залишалися у надійних руках, коли я відпочиватиму, то хотів би вже зараз добре підготувати молодих спеціалістів. Так, через війну усім нам дуже бракує робочих рук. В мене є бажання зацікавити молодь своєю професією. Стати слюсарем з ремонту рухомого складу може далеко не кожен. Тут потрібні не тільки бажання і ґрунтовні технічні знання, а й особливий склад розуму, адже техніка любить кмітливих, тих, хто завжди здатен знайти правильне рішення у будь-яких ситуаціях».
Це сталося 4 серпня 2024 року. У пекельному бою біля міста Часів Яр Бахмутського району загинув старший водій мінометного розрахунку роти вогневої підтримки Сергій Кожемякін. До призову на військову службу в січні 2023 року Сергій працював випалювачем вапна вогнетривно-вапняного цеху (ВВЦ) «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Протягом багатьох років разом із Сергієм у цеху працював заступник начальника ВВЦ Валерій Вєлікжанін.
«Сергій був випалювачем найвищого, шостого розряду, мав найвищу кваліфікацію в цій основній для цеху професії, – розповідає Валерій. – Майже три десятиліття пропрацював він у цеху, керував процесом випалювання вапна, необхідного для виробництва нашої сталі. Це важка робота, пов’язана з високими температурами та іншими шкідливими факторами. Водночас вона вимагає знань, досвіду, швидкого прийняття чітких рішень. Це все у Сергія було. А ще він мав принцип: треба – значить треба. Завжди був спокійним і врівноваженим. Кілька років тому ми провели реконструкцію двох обертових випалювальних печей, які отримали комп’ютеризовану систему керування. Сергій взяв активну участь у налагоджувані модернізованого устаткування і швидко опанував нові принципи керування. Це наш надзвичайно цінний працівник, один з найкращих. Багато наших хлопців воює, є поранені, а от звістку про загибель колеги маємо вперше. Це дуже боляче. Страшно втрачати людей».
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.
10серпня відзначив свій день народження Центр надання послуг «Єдине вікно».
«Єдине вікно» нашого підприємства розпочало свою роботу у 2015 році, тоді відвідувачів обслуговували три спеціалісти та керівник Центру. Сьогодні тут працює 9 фахівців і спектр послуг, що тут надаються, значно зріс і продовжує розширюватись. Наприклад, з 2016 року в «Єдиному вікні» почали видавати посвідчення за професіями, оформлювати матеріальну допомогу на поховання, приймати та видавати лікарняні. У 2017 році було додано додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням працівників підприємства. З 2018 року розпочато оформлення соціальної оплачуваної відпустки для одиноких матерів, які мають двох і більше дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю. Згодом була запроваджена можливість електронного оформлення черги, щоб кожен міг прийти в заздалегідь визначений і зручний для нього час. На жаль, свої корективи внесла війна. Але вона не зупинила розвиток Центру. Навпаки, з’явилися послуги, які актуальні та користуються попитом вже сьогодні у наших працівників-ветеранів, які демобілізуються і повертаються на підприємство.
«Коли ми починали цей проєкт, то були фактично одними з перших серед великих промислових підприємств, які створили такий Центр, що об’єднав в одному місці широкий спектр послуг, які користуються попитом у наших працівників, – говорить начальник управління соціального розвитку Яна Суворова. – Тут можна отримати довідку про доходи та утримання, оформити відпустку, отримати довідку для оформлення пенсії тощо. Спектр послуг чималий. Ми гнучкі і постійно орієнтовані на клієнта, тому одразу реагуємо на всі запити та потреби. Так, наприклад, на базі «Єдиного вікна» фахівці-координатори готові проконсультувати наших демобілізованих працівників-захісників, які повертаються на роботу, та допомогти їм у вирішенні соціальних питань, спрямувати для отримання психологічної, медичної допомоги та вирішення юридичних питань. Для цього ми попередньо провели опитування ветеранів, аби надавати послуги саме ті, які їм потрібні. Головне завдання Центру – клієнтоорієнтованість та кваліфікована допомога нашим працівникам. І за відгуками клієнтів ми бачимо, що це нам успішно вдається. Вітаю «Єдине вікно» з Днем народження! Бажаю подальшого розвитку, розквіту та скорішої Перемоги нам усім!»
Фахівці «Єдиного вікна» одним зі своїх пріоритетних завдань вважають скорочення терміну з моменту подачі заявки до отримання людиною вже готового документу чи послуги. В середньому, на реєстрацію будь-якої послуги витрачається до 5 хвилин, замість декількох днів біганини різними структурами. Розташування Центру також зручне і доступне, адже не потрібно оформляти перепустку на підприємство, стояти в черзі у різних офісах, структурах та установах, намотувати кілометри заради однієї довідки чи отримання посвідчення. Щодня до Центру звертаються близько 200-250 відвідувачів, часто вони оформлюють декілька послуг. Зустрічають відвідувачів дев’ять фахівчинь «Єдиного вікна». Кожній з них потрібно бути не лише досвідченим спеціалістом, а й психологом та професіоналом «широкого профілю», адже часто людина й сама не знає, а до кого ж і з чим їй звертатися.
«Ми щодня працюємо з людьми, і це непросто, але мені подобається моя робота, – говорить Юлія Канаєва, фахівчиня «Єдиного вікна». – Я впевнена, що ти маєш відчути з яким настроєм прийшов клієнт і зробити все, щоб допомогти йому, щоб він пішов з Центру задоволений, отримав ту допомогу, якої він потребував. Треба знатися на своїй роботі, постійно вдосконалюватися, адже у нас постійно розширюються коло послуг, які ми надаємо. Тож ми теж розвиваємося, проходимо курси та тренінги з метою підвищення свого професійного рівня. Мені це дуже подобається, та й колектив у нас – супер! Бажаю нашому Центру, всім нашим клієнтам-працівникам підприємства та мешканцям міста розвитку, розквіту, щоб кожен день приносив більше позитивних моментів і зустрічей».
Перш за все, скорочення інтервалу між «прийшов-отримав» досягається шляхом автоматизації процесів та оперативності розв’язання питань. Вміння спеціалістів Центру нестандартно підходити до розв’язання будь-якого питання, індивідуальний підхід до кожного клієнта, швидко реагувати на будь-які запити та вміння надавати кваліфіковану допомогу сьогодні є своєрідною візитівкою «Єдиного вікна».
«Сім років тому я прийшла працювати до Центру і відразу відзначила, що колектив тут дружній, тебе завжди підтримають, допоможуть, – говорить фахівчиня «Єдиного вікна» Юлія Семидоцька. – Мені комфортно працювати. Не думала, що так буде, а зараз не уявляю іншої роботи. Найкраща винагорода за мою роботу – це коли людина отримає допомогу у повному обсязі і піде у позитивному настрої, особливо, коли доводиться допомагати у складних випадках. А для цього потрібно бути професіоналом. Щоб кваліфіковано надавати послуги потрібно знатися на законодавчій базі України, SAP, постійно навчатися. Важливе і питання діджіталізації та максимальної автоматизації надання послуг. Ми працюємо над цим, і це знаходить позитивний відгук у наших клієнтів-відвідувачів. Так, наприклад, колись ми запровадили проєкт «Чат-бот», який завдяки своєму функціоналу допомагає автоматично вирішувати багато запитань: як оформити «донорські» дні, відповіді щодо спецхарчування, приклади заяв на всі відпустки, надає відповіді на запитання з оплати праці та медстрахування тощо. А ще ми є постійними учасниками волонтерських та соціальних проєктів. Найголовніше, що ми готові змінюватися та розвиватися, рухатися вперед, вдосконалюватися. Моя мрія, щоб наш Центр виріс і у фізичному, і у сенсі надання кількості та різноманітності послуг. Впевнена, що з таким колективом це реально. А в день народження всім бажаю щастя, здоров’я, миру та більше мирних послуг, які ми надаватимемо ще з більшим задоволенням та натхненням!»
Історія цієї вулиці тісно пов’язана з історією нашого підприємства та розвитком міста. Будинки, двори, майданчики, сквери, алеї вулиці, і, найголовніше – унікальні життєві історії – наче сторінки цікавої книги, які зберігають пам’ять про минулі часи та розповідають про сьогодення. А перша життєва історія – про людину, на честь якої і названа ця вулиця – заслуженого металурга України Вадима Гурова.
Спадковий металург
«Живу на Гурівській», – можна почути від мешканців цієї вулиці. Навіть магазин на першому поверсі відомого «червоного» будинку також названо на честь Вадима Гурова. Напевно багато людей, які живуть на цій вулиці або прогулюються тут, добре знали цю особистість: по роботі, розв’язанню різних питань і просто, як гарну людину, яка любила свою справу і вміла опікуватися іншими. Вадим Миколайович часто говорив, що він завжди здійснює те, чого ніхто, крім нього не може зробити. І свої слова завжди підтверджував справами.
Заслужений металург України, кавалер почесного звання «За заслуги перед містом» та почесний громадянин Кривого Рогу, автор та співавтор 56 винаходів і 18 наукових робіт у мартенівській справі, депутат Верховної Ради 2, 3, 4 скликань, заступник голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів, перший заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва – все це про Вадима Гурова. Він усе життя присвятив рідному підприємству, Кривому Рогу, державним справам.
Вадим Гуров
Вадим Гуров був спадковим металургом, адже його батько теж працював на «Криворіжсталі», але був репресований і на 10 років засланий до сибірських таборів.
Вадим з відзнакою закінчив криворізьку школу № 52 та вступив до Дніпропетровського металургійного інституту. Ще за студентських років Вадим Гуров захопився баскетболом. Молодий чоловік брав участь у багатьох турнірах, ставав переможцем змагань. До речі, з роками жага до спорту у нього лише посилилася. Він продовжував активно займатися спортом, а згодом заслужений металург започаткував у Кривому Розі щорічний баскетбольний турнір серед юнаків та дівчат.
Не менш яскравою була і його робітнича кар’єра. Після закінчення інституту Вадим Гуров розпочинав на нашому підприємстві помічником майстра у мартенівському цеху, а згодом очолив його. Він також керував роботою ще одного сталеплавильного цеху – конвертерного. До речі, на міжнародних конгресах сталеплавильників у 1992-1993 роках Вадима Гурова було обрано головою мартенівської секції. Він очолював постійну комісію СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників.
Фото з архіву музею історії підприємства
«Гурівський» 1 %
Вадим Гуров був ініціатором об’єднання металургів, коксохіміків та гірників у складі єдиного підприємства і підготував для цього необхідний законопроєкт.
Свого часу він також запропонував залучити іноземних інвесторів металургійного комплексу України.
Та багатьом криворіжцям запам’ятався саме знаменитий «Гурівський» один відсоток.
Вадим Миколайович ініціював у парламенті законопроєкт, за яким один відсоток коштів від продажу «Криворіжсталі» держава мала надати в розпорядження криворізької міської громади. Така ініціатива Вадима Гурова та чималі зусилля з її здійснення принесли громаді нашого міста 240 мільйонів гривень, які були спрямовані на здійснення соціальних проєктів. А Вадим Гуров став працювати головою представництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» у Києві.
Вадим Миколайович помер у Києві у 2015 році.
У наступних номерах «Металургу» ми розкажемо про історичні та сучасні візитівки вулиці Вадима Гурова. Залишайтеся з нами, буде цікаво!
Працівники Ливарно-механічного заводу виготовили основне устаткування для доменної печі № 8.
Нещодавно в «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершився капітальний ремонт доменної печі № 8. Основне устаткування для печі – засипний апарат, тяговий пристрій, гуркоти коксу та агломерату, скіп для транспортування шихти виготовили працівники ЛМЗ. Наразі устаткування встановлене на доменну піч і виконує свої функції.
Засипний апарат – наймасивніший і, мабуть, найскладніший у виготовленні з цього переліку устаткування. Він використовується для завантаження шихти у шахту доменної печі. Апарат складається з чаші масою 22 тони та вставленого в неї конусу масою 27 тон. Діаметр основи чаші – майже 7 метрів. Елементи чаші наш ЛМЗ виготовив, як то кажуть, з нуля. Складність виготовлення була ще й в тому, що відливки треба було обробити з ювелірною точністю та отримати необхідну стійкість виробів щодо високих температур, агресивного середовища та механічних пошкоджень.
Головний технолог Євген Коновалов розкрив нам тонкощі виготовлення апарату.
«Чаша з конусом накриває шахту печі вгорі. Конус, підвішений на тяговому пристрої, вставляється в чашу. Між чашею і конусом засипається шихта для виробництва чавуну. Коли конус опускають, то через зазор, що виникає між чашею і конусом, шихта потрапляє до печі. Таким чином є можливість завантажувати піч дозовано й рівномірно, – пояснює Євгеній Коновалов. – Між завантаженнями конус має ідеально прилягати до чаші, щоб навіть гази, які утворюються в домні під час плавки, не виходили на поверхню. Зазор по всьому чималому колу ніде не може перевищувати 0,05 мм. А це, між іншим, менше, ніж середня товщина волосини на голові людини. А ще поверхні стикання між елементами засипного апарату мають бути стійкими. Тому виготовлення апарата – ювелірна робота. Відмінність між нашою роботою і роботою ювелірів у тому, що вони мають справу з дрібними виробами, а ми з величезними. І це – додатковий виклик».
Всі відливки, тобто заготовки для чаші й конусу виготовили фахівці фасонносталеливарного цеху. Відливали окремо верх чаші, її низ, і те ж саме з конусом. «Спочатку виготовили моделі та величезні форми для відливок. Над цим працювали модельник Євгеній Килимко, формувальник Євгеній Юрченко та інші. Потім сталевари Антон Тємніков, Володимир Скалига, Юрій Габер та їх колеги зварили у печах сталь з необхідними властивостями, а розливальник Віталій Савко з колегами залили цю сталь до форми. Далі вибивальники, серед яких Євгеній Непша, вивільнили заготовки з форм, а працівники дільниці обрубки Богдан Борщ, Володимир Дєгтярьов та інші обрізали-обрубали всі зайві металеві елементи, які утворюються під час заливання сталі. Після цього було виконано термообробку відливок у величезній термічній печі.
За словами Євгена Коновалова, у ФСЛЦ є термообробна піч величиною з будинок. ЇЇ робочий простір – майже сім метрів завширшки, більш ніж вісім метрів завдовжки і п’ять з половиною – заввишки.
«Термообробку виконують для того, щоб надати металевому виробу потрібних механічних властивостей по всьому об’єму. У нашій печі ми можемо проводити термообробку за температури до 900 градусів за Цельсієм, – пояснює Євгеній. – Це була перша термообробка елементів засипного апарату. А потім було ще дві – після кожного етапу обробки в ремонтно-механічному цеху № 2. Адже внаслідок механічної обробки, зварювання або наплавки властивості виробу змінюються, і треба знову повертати сталь до необхідних параметрів. Після цього відливки на автомобілі із спецплатформою перевезли в РМЦ-1. Везли з виконанням всіх вимог безпеки, з мигалками, у супроводі патрульного автомобіля поліції та служби безпеки руху.
Механічну обробку величезних відливок виконали на унікальному токарно-карусельному верстаті КУ-101. Зняли зайвий шар металу, щоб привести геометричні параметри у відповідність з кресленнями. Обробка на верстаті проходила в кілька етапів, між якими зварили між собою нижні й верхні елементи чаші й конуса та виконали наплавку поверхонь їх стику, використавши високоякісний німецький дріт для наплавки. Це надало поверхням міцності, але й ускладнило механічну обробку, бо тверді матеріали важче обробляти. Але команда РМЦ-1 добре впоралася, відшліфувавши стикові поверхні для щільного прилягання чаші й конуса між собою.
Начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний зізнався, що це було непросто, адже трьох верстатників КУ-101 з чотирьох мобілізували до лав ЗСУ, а керування таким верстатом потребує неабиякої кваліфікації.
«Дійсно, працівників довелося навчати нашвидкоруч. Один з них взагалі до цього працював ковалем, розповідає Євгеній Гречаний. – Команда з Ігоря Шостака, Данила Гришаєва, Євгенія Хлівного та Миколи Червотоки, який повернувся до цеху після демобілізації, впоралася. На превеликий жаль, Володимир Слюсар, який до мобілізації керував КУ-101, загинув у бою. Завжди про нього пам’ятатимемо. Також хочу подякувати наплавникам Сергію Попову й Валентину Карманову, фрезерувальникам Володимиру Ковбаскіну та Вячеславу Кільдюшову, які теж відзначилися під час обробки елементів засипного апарата».
Механік виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів Сергій Шокотько координував взаємодію підрозділів під час капремонту ДП-8. «Роботи з виготовлення устаткування для ДП-8 проходили в непростих умовах, – зазначив Сергій. – перебої з енергопостачанням, проблеми з доставкою імпортних заготовок, допоміжного обладнання, недостатня кількість кваліфікованих працівників й інші проблеми та виклики, пов’язані з російською агресією, інколи змушували переносити терміни. Були тенденції до дострокового завершення робіт. Життя внесло корективи, але у визначений термін ЛМЗ вклався. Разом ми працюємо над підвищенням термінів експлуатації засипних апаратів та іншого устаткування, яке виробляють цехи ЛМЗ, і маємо успіхи. Сподіваємося, нещодавно виготовлене устаткування покаже себе якнайкраще у виробництві чавуну».
4 серпня 2024 року «АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, відзначило своє 90-річчя. Саме 4 серпня 1934 року Криворізький металургійний завод видав свій перший чавун на доменній печі № 1. І це стало точкою відліку в житті підприємства, яке славиться міцним характером, потужним потенціалом та людьми, які здатні творити дива, адже кожен з працівників підприємства наділений особливим сталевим геном.
Вже третій рік поспіль через війну ми не влаштовуємо гучних святкувань з масовими заходами. Але обійти таку історичну дату підприємство не може. Тому «АрселорМіттал Кривий Ріг» вирішив з приводу свого дня народження зробити подарунок місту, в якому працює і з яким йде пліч-о-пліч усі ці роки – встановити на набережній парку ім. Богдана Хмельницького в Металургійному районі шість стилізованих копій всесвітньо відомих споруд, в будівництві яких використовувалась вироблена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь. Таким чином у місті з’явився новий артпростір, де мешканці під час прогулянок зможуть більше дізнатися про продукцію підприємства і про його внесок в історію сучасної архітектури світового рівня.
Для створення стилізованих копій були обрані шість споруд: найвищий у світі хмарочос Бурдж-Халіфа в Дубаї, стадіон НСК «Олімпійський» в Києві, об’єкт «Укриття» в Чорнобилі, Вежі Полум’я в Баку, вежа ArcelorMittal Orbit в Лондоні та Георгіївська дзвіниця у Кривому Розі. У кожній з цих споруд є криворізька сталь. Більш повну інформацію про ці артоб’єкти можна дізнатися за QR-кодом на табличках споруд.
Ще задовго до початку офіційної частини свята набережна наповнилася людьми, які прийшли родинами, аби привітати тих, хто сьогодні є гордістю підприємства – його найкращих працівників, та побачити сталеві мистецькі подарунки, які відтепер мають всі шанси стати новою візиткою міста на фото криворіжців.
«Прийшла подивитись на свято, бо з початку війни нам не вистачає гарних емоцій. Почула музику, побачила «движ» і сама прийшла подивитися на це, – сказала Олена Хамідуліна, мешканка Кривого Рогу. – Виявляється, завітала куди треба, бо це святкування 90-річчя мого рідного підприємства, якому я свого часу присвятила 30 років. Я працювала слюсарем-монтажником у першому цеху вловлювання коксохімічного виробництва. Як же мені приємно знову опинитися серед своїх колег. Хоча, на мій погляд, у нас майже кожен мешканець Криворіжжя працює, або працював на цьому підприємстві. Ми тут – одна велика родина!»
Цікаво, що конструкції стилізованих копій споруд виготовило криворізьке підприємство «Оріон КР». Технічні параметри оригінальних споруд вивчались за численними фотографіями, на базі них були розроблені макети, які втілюють мистецьке бачення виконавців. На виготовлення шести стилізованих копій споруд знадобилось 2 місяці та понад 5,5 тонн металопродукції.
Тетяна Олійник, мешканка Кривого Рогу захоплено розповідає: «Споруди, які підприємство подарувало місту, стали справжньою окрасою набережної ставків. Тепер у кожного мешканця Кривого Рогу є нові локації для фото – ти наче побував у Дубаях, у Баку, у Лондоні. Моя онука Юля теж намалювала Вежі Полум’я, вона взяла участь у конкурсі малюнків і представляє на урочистостях свою картину. Настрій у мене подвійно святковий ще й тому, що, і я колись працювала на підприємстві. Я була провідним інженером і опікувалася організацією ремонтів, спочатку у підрядній організації, а потім уже у складі підприємства».
Найгучніші оплески найкращим
Відкриття артпростору на набережній парку ім. Богдана Хмельницького, яку символічно можна назвати Сталевою набережною, розпочалося з нагородження генеральним директором підприємства Мауро Лонгобардо найкращих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» спеціальною відзнакою «Сталь».
Мауро Лонгобардо розпочав привітання з подяки ветеранам підприємства за їх неоціненний внесок, зазначивши, що компанія сьогодні є гордістю багатьох поколінь. На жаль, війна не дає можливість відзначити свято так, як хотілося б. Але все попереду. Завдяки нашим захисникам, серед яких майже 3000 – це наші колеги, які зараз у лавах ЗСУ, ми маємо змогу жити та працювати. Генеральний директор сказав, що 90 років – це дата, якою можна і варто пишатися. За ці роки підприємство зробило багато, а криворізьку сталь можна знайти в багатьох відомих світових та українських спорудах. Нашу продукцію знають і поважають у світі. Але це все було б неможливим без наших людей, які міцніші за найміцнішу сталь. Тому, як зазначив Мауро Лонгобардо, й найголовніша нагорода до 90-річчя підприємства теж має назву «Сталь». Нею нагороджено 33 найкращих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Сталь була у минулому, вона є сьогодні і буде у майбутньому. У переможному майбутньому всієї України. І це майбутнє будують сміливі, надійні професіонали, які працюють на нашому підприємстві.
«Атмосфера свята – просто супер, – поділився враженнями Володимир Кожаєв, електрозварник ручного зварювання вальцетокарного цеху. – Від початку війни ми вже скучили за подібним. Мені приємно, що на дні народження нашого підприємства я не просто гість, а один із нагороджених. Настрою додає те, що урочистості відбуваються не традиційно десь у залі, а на міській набережній, яка прикрашена завдяки підприємству чудовими спорудами, в яких є наша сталь. Я теж працюю з металом, зварюю різноманітні металоконструкції для потреб виробництва. На підприємстві працюю давно, тож, виходить, я також є учасником його історії».
«Навіть і не мріяв, що свято проходитиме так урочисто, а споруди які гарні! Одна справа, коли ці споруди, де є наша сталь, ти бачиш на фото, а інша справа – побачити їх на власні очі, хоча б копії (усміхається). Це дуже вражає! А ще мені приємно, що кожен із нас так чи інакше докладає своїх зусиль для створення, зокрема, й такої краси. Я, наприклад, відвантажую горну масу, а з неї потім виготовляють сталь та готову продукцію. Сьогодні отримав нагороду за це, і мені дуже приємно. А ще я займаюся волонтерською діяльністю, разом із товаришами ми робимо усе можливе для прискорення нашої перемоги», – сказав Сергій Панченко, водій навантажувача РУ ГД.
Разом з містом, разом з областю, разом з країною
Зі словами привітань до гостей та учасників свята звернувся голова Дніпропетровської облради Микола Лукашук. «Це не просто ювілей найбільшого металургійного комбінату в Європі за обсягами виробництва та потужностями. Це визнання неймовірного внеску колективу підприємства у розвиток держави, Кривого Рогу та металургійної галузі України. Метал, який виробляється в «АрселорМіттал Кривий Ріг» становить значну частину експорту. Завдяки роботі підприємства наша країна щороку отримує мільярди доларів валютних надходжень, що забезпечує нашу економічну стійкість. Тут не лише створюють продукцію, яка допомагає нашій країні, але й особисто долучаються до боротьби за її свободу та незалежність. Дякую колективу підприємства за надважливу працю, яка забезпечує економічну стабільність та розвиток нашого регіону попри ворожі атаки та блекаути. Зі святом!»
Після привітання Микола Лукашук вручив працівникам підприємства нагороди, серед яких нагрудний знак «За заслуги перед громадою» та «Оборона. Єдність. Перемога».
До привітань криворіжстальців долучився голова Ради оборони міста Олександр Вілкул, який вручив нагрудний знак 2-го ступня «За заслуги перед містом» генеральному директору «Арселор Міттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, Подяку міськвиконкому заступнику генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимиру Теслюку, також грамотами від міста за віддану працю, підтримку та внесок у розвиток міста відзначили понад 10 працівників підприємства.
«Криворіжсталь» завжди була невід’ємною частиною нашого міста. За кожною тонною сталі стоять тисячі трудових подвигів працівників, їхній професіоналізм, відданість справі та незламний дух. Комбінат завжди був не просто підприємством, а великою родиною. Сьогодні кожна тонна сталі, вироблена на комбінаті, – це цеглинка в фундамент нашої спільної Перемоги. Віримо, що після неї комбінат стане ще потужнішим і модернізованим. Дякую кожному працівнику підприємства та кожному ветерану комбінату за вашу працю!» – сказав Олександр Вілкул.
Позитивні емоції на святі створили особливу атмосферу, яка навіть офіційну частину нагородження перетворила на справжнє родинне свято.
«Чудова атмосфера, радісні люди!, – говорить Олександр Мельников, начальник технологічного цеху КХВ. – А ще гарного настрою додали відсутність тривоги і прогнозованого дощу. Сонечко відсунуло хмари та привітало нас з днем народження підприємства. Воно вже доросле, 90-річне, але водночас таке молоде і постійно розвивається. Настрій підвищується і через нагородження під час урочистостей. Хочеться за це подякувати усьому колективу цеху і підприємства, а також тим, хто зараз захищає нас на передовій».
«Мені дуже приємно було отримувати нагороду підприємства, адже це визнання моєї праці, мого сумлінного ставлення до роботи. А роботи у мене дуже багато, треба, щоб і численна документація була у порядку, і усе необхідне лежало на своїх поличках, і видавалося воно цехам вчасно. На підприємстві я працюю вже 28 років. Опанувала різні професії, але усі вони були на агловиробництві. Я поздоровляю з 90-річчям заводу увесь колектив нашого підприємства. Це поважна дата і водночас точка відліку для майбутнього», – розповіла Ганна Богуш, комірниця аглофабрики.
Металеві шедеври в дитячих роботах
Ще одна локація привертала увагу усіх гостей свята. На набережній на мольбертах були розташовані мальовані дитячі шедеври. Це роботи переможців проєкту «АМКР-holiday». Учасники якого – талановиті діти, які навчаються у художній школі № 1. Юним художникам запропонували намалювати будівлі та споруди, в яких є криворізька сталь. І ось сталеві шедеври, які розташувалися на набережній, знайшли своє відображення у дитячих роботах.
Катерина Залозних, директор з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка входила до складу журі з визначення переможців, зазначила, що визначити найкращі роботи-трійки лідерів було надзвичайно складним завданням. «Мене дуже вразили дитячі роботи і своєю подачею, і різноманіттям технік, і незвичайним поєднанням кольорів, і взагалі, як кожна дитина відчула та передала свій погляд на звичні обʼєкти. Кожна робота неповторна, має свою особливу родзинку. Це справжні витвори мистецтва, які не залишають тебе байдужим і дарують світле почуття та впевненість у тому, що все буде добре. Ці роботи світлі та щирі, обрати переможців було складно. Ми визначили найкращих на нашу думку, але мені здається, що всі юні учасники нашого проєкту гідні нагород. Ці роботи стали особливою прикрасою нашого свята – 90-річчя підприємства», – сказала Катерина Залозних.
49 переможців у трьох вікових категоріях були відзначені подарунками від підприємства, які кожному вручив Мауро Лонгобардо. А художня школа № 1 отримала графічний планшет, щоб юні таланти мали змогу й надалі розвивати та вдосконалювати свої здібності.
На день народження підприємства наші працівники підприємства отримали близько 300 нагород, подяк та грамот різного ґатунку. Отримало нагороду і наше місто – прекрасну набережну, яку вже з перших хвилин криворіжці почали називати Сталевою.
«Святкування дня народження підприємства вдалося, – сказав електрик цеху водопостачання енергетичного департаменту Валентин Куберський. – Урочистості надали чудового настрою – всі на позитиві, а великі споруди на набережній – відчуття гордості за те, що кожен доклав своїх зусиль до створення споруд-оригіналів. У нашому цеху роботи завжди було дуже багато, але від початку війни її значно побільшало. Зараз усім нам доводиться працювати не тільки в умовах постійних загроз обстрілів, а й численних блекаутів. Треба добре знатися на своїй справі та специфіці підприємства, щоб вчасно забезпечувати виробництво енергоносіями – світлом та водою. Дякую усім колегам за підтримку, усім нашим захисникам за можливість працювати у тилу. Чекаємо перемоги та повернення колег до цехів, підвищення зарплати та скорішого миру!»
