Категорії
Новини

Знімає муфти елегантно

Електрослужба доменного цеху № 1 отримала потужного помічника для демонтажу напресованих частин устаткування.

«Ось він, наш зйомник, наш надійний помічник, – усміхається електрик ДЦ-1 Віталій Касьян, вказуючи на новенький пристрій. – Наче не дуже великий, але сильний. Може діяти із зусиллям 50 тонн. Дуже потрібна штука. У нас на цеховому балансі знаходиться близько 2 тисяч електродвигунів. Їх треба ремонтувати – за графіком чи коли ламаються. Двигуни з’єднуються з редукторами муфтами з’єднання, і перед відправленням до електроремонтного цеху необхідно зняти напівмуфту з валу двигуна. Ці напівмуфти напресовані на вали, інколи знімаються без особливих зусиль, а інколи, коли попрацювала корозія, наприклад, то треба чимало поморочитися. Для невеличких двигунів у нас вже був гідравличний зйомник і зараз є, а з великих та середніх доводилося знімати напівмуфти кувалдою за допомогою спеціальних клинів або механічного різьбового зйомника , який тяжкий, габаритний та вимагає використання  вантажопідйомного механізму. А це важко, довго, незручно та небезпечно».

Альберт Кочергін працює електромонтером у доменному цеху більш як 30 років. Він вдосталь назнімався тих напівмуфт.

 «Операція не з найприємніших…була, – говорить Альберт. – Міг відлетіти уламок, ну а це самі розумієте як небезпечно. Можна було промазати , особливо, коли руки вже заморилися. Та й на спину яке навантаження – кувалди не з легких інструментів. А зараз – зовсім інша справа. Знімаємо, як кажуть, безнапруження, ще й економимо час».

Про те, з чого складається зйомник, та як він працює, розповів старший майстер з ремонту устаткування ДЦ-1 Сергій Салтан: «Електродвигун зйомника запускає насос, який нагнітає тиск в гідравлічній системі. Напівмуфта надійно охоплюється ось цими лапами захоплення, а шток  витискає її, стягуючи з валу. І це все закріплено на зручному візку. Тож зйомник ще й мобільний. Зазвичай користуємося ним у майстерні, але за необхідності його можна транспортувати в цех. Тож відтепер маємо не лише надійного помічника, а ще й мобільного, що розширює можливості для його використання. Робочий орган (лапи зі штоком), може підійматися, тож у багатьох випадках вантажопідйомні механізми для цієї операції непотрібні, тож і ризиків, пов’язаних з їх використанням, також уникаємо.  А ще це устаткування оснащене дистанційним пультом керування, дозволяє управляти його роботою з безпечної відстані. Це особливо важливо у найнебезпечніший момент, коли можливий зрив напівмуфти».

Категорії
Новини

Світ став яскравішим…

коли працівники ремонтного виробництва змонтували і увімкнули нову систему освітлення поблизу адміністративного-побутового комплексу центрального департаменту з утримання та ремонту та Ливарно-механічного заводу.

Пішохідні доріжки, що проходять повз вищезазначений АПК доволі велелюдні, особливо перед зміною і по її завершенні. Наближається пора, коли сонечко ненадовго виходить з-за горизонту, тож люди йтимуть на роботу у пітьмі і з роботи також. І саме в цей час надзвичайно актуальним стає яскраве та стабільне зовнішнє освітлення, особливо зважаючи на те, що найпоширенішим ризиком на підприємстві є ризик травмуватися внаслідок падіння з висоти власного зросту, як пояснив провідний інженер з охорони праці Дмитро Партика.

«Ми вирішили встановити саме таке освітлення – яскраве, надійне, економне, а ще розумне, – розповідає майстер ремонтного виробництва департаменту з утримання та ремонту Олександр Мільченко. – Воно розділене на три лінії – вздовж алеї, яка веде до заводоуправління, у районі автостоянки і гаражів, та освітлювачі на самій будівлі АПК. Кожною лінією керує мінікомп’ютер – астрономічне реле. У ньому вводяться дата, час сходу та заходу сонця, географічні координати – широта й довгота, літній чи зимовий час, і освітлювачі вмикаються і вимикаються в оптимальний час, щоб і людям світло і електроенергію даремно не витрачати».

Електромонтери РВ ЦДУР Антон Комаров, Віталій Ковальков та Ігор Лисак замінили кабелі, повітряні лінії електропередачі та світильники. За словами старшого майстра РВ  Віктора Маркевича, нове устаткування є набагато надійнішим, безпечнішим, економнішим.

«Старе обладнання відпрацювало близько 30 років. Струм передавався незаізольованими алюмінієвими дротами. І от потрапить мокра гілка – замикає. А коли кілька років тому був буревій, проводи взагалі порвало, вони впали, і то було смертельно небезпечно. Нові дроти покриті ізоляційним матеріалом, така конструкція міцна, здатна витримати суттєві навантаження, не вимагає додаткових натяжок. А ще ми переходимо на ЛЕД-світильники, яскравіші та значно економніші. А їхній ресурс у двадцять разів більший, ніж у ламп розжарювання, тож і мінятимемо їх набагато рідше, а заміна освітлювачів пов’язана з роботою на висоті та з устаткуванням під напругою. Тож кількість цих небезпечних дій теоретично зменшиться у 20 разів», – підсумував Віктор Маркевич.

Категорії
Новини

Люкс-таксі для оливи

Без електричної енергії неможлива робота жодного з цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Переважна більшість устаткування працює саме завдяки електричному струму. Подає струм у цехи цех мереж та підстанцій. Але спочатку струм з напругою 150 000 чи 35 000 вольтів перетворюється на 6 000, 380 або 220. Це перетворення здійснюють трансформатори. Для роботи системи охолодження цього устаткування використовують трансформаторну оливу. Вона ж слугує ізолятором. Її періодично треба доливати. Для безпечнішого та зручнішого доливання олії та в рамках програми з впровадження 3 рівня корпоративних стандартів FPS з ОП фахівці однієї з дільниць отримали спеціальне устаткування.

«Наче простий засіб, але довелося дещо напружити мізки, щоб розібратися. Але потім ми відчули всі зручності роботи з ним, – промовив в.о. майстра ЦМП Євген Топалов, показуючи симпатичну конструкцію яскраво-жовтого кольору. – Як бачите, це спеціальний візок. Підкочуємо його до будь-якої з цих бочок з трансформаторною оливою, закріплюємо її за допомогою ось цього фіксатора та ланцюжка. Бочка важка, але кріплення максимально надійні, перевірено. А потім доставляємо оливу до трансформатора, в який треба її долити. До речі, бочку у візку можна нахиляти під будь-яким кутом. І це дуже зручно, бо можемо, якщо треба швидко і безпечно відлити оливи в меншу ємність, бо, наприклад, якщо треба замінити оливу в масляному вимикачі, то ціла бочка точно не потрібна».

Електрослюсар Олександр Білецький продемонстрував, як швидко та надійно кріпиться бочка на візку.

«Між іншим, тут 173 кілограми оливи. А маса брутто – 190 кг, – розповідає Олександр Білецький. – Раніше ми транспортували бочки за допомогою простих візків, ну типу «кравчучки», або перехиляли бочку вручну, розливали у менші ємності і носили. Все це було довго, незручно, а головне – небезпечно. Можна було придавити ногу чи ще щось, пошкодити спину тощо. А зараз цих проблем немає – підкотив, закріпив, покотив. Наче простий засіб, але класний. Ми задоволені».  

Категорії
Новини

Нагороди за адреналінову роботу

Найкращі газорятівники газорятувальної служби «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали нагороди від Головного управління ДСНС України.

17 квітня в Україні відзначили День рятівника. Вітаючи газорятівників, директор нашого департаменту з охорони праці та промислової безпеки Євген Шидловський подякував їм за сумлінну роботу та врятовані життя. Він зазначив, що професія рятівника схожа на професію лікаря в тому, що вони рятують людей. Але рятівники при цьому ще й ризикують власним життям. Євген Шидловський пообіцяв газорятівникам підтримку й допомогу від свого департаменту та адміністрації підприємства у їхній важкій, надзвичайно потрібній роботі.

Газорятувальна служба «АрселорМіттал Кривий Ріг» захищає працівників нашого підприємства від дії небезпечних газів та інших надзвичайних ситуацій. Для запобігання нещасним випадкам газорятівниками на чолі з начальником ГРС Сергієм Леоновим, проводиться систематична та цілеспрямована профілактична робота. Також працівники служби рятують людей та ліквідовують наслідки надзвичайних ситуацій. За 75 років діяльності служби було врятовано сотні життів наших працівників.

Начальник Криворізького районного управління цивільного захисту превентивної діяльності, полковник Олег Січкарук вручив кращим працівникам нашої газорятувальної служби подяки від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Всього було нагороджено 15 рятівників

Валерій Демиденко, в.о. старшого майстра ГРС, нагороджений подякою ГУ ДСНС:

– У службі я працюю вже 28-й рік. Прийшов сюди газорятівником. Захищаємо від надзвичайних ситуацій коксохімічне виробництво. Тут багато газонебезпечних місць. Багато уваги приділяємо профілактиці, щоб устаткування було справним і люди не порушували правил. Не раз доводилося рятувати людей. Наприклад врятували працівницю вуглепідготовчого цеху, коли виникла загазованість у силосах. Були моменти, коли й досвідченим рятівникам було страшно. Наприклад, колись зайнялося бензольне відділення, а там купа такого, що може вибухнути будь-якої миті. У таких ситуаціях приборкуємо страхи та йдемо рятувати людей. Радий, що нашу роботу відзначили. Отримувати нагороди приємно».

Олег Січкарук, полковник цивільного захисту:

– Під час виникнення надзвичайних ситуацій рахунок йде на секунди. Рятувальники ДСНС завжди спішать на місце пожежі чи іншої надзвичайної ситуації, але важливо, що на вашому підприємстві є люди (газорятувальна служба, добровільна пожежна дружина), які навчені рятувати, знаходяться на території підприємства, і готові відреагувати, врятувати, локалізувати вогонь чи витік газу, надати першу допомогу. І чим швидше буде вжито заходів, тим більше шансів, що люди будуть врятовані».

Категорії
Новини

Вони не жартують з вогнем

17 вересня в Україні відзначають День рятівника – свято людей, які рятують життя.

При слові «рятівник» зразу виникає в уяві образ кремезного чоловіка у формі пожежно-рятувального загону, який рятує людей під час пожежі або з-під завалів зруйнованої будівлі. В умовах варварських рашистських ракетно-дронових атак ці люди щодня на наших дисплеях та телеекранах. Але це не лише свято професіоналів, а ще й добровольців-рятівників. Серед них – наші працівники, які входять до складу добровільної пожежної дружини.

Відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» є одним з найвидовищніших наших виробництв. Ось у відділення заїжджає величезний ківш з рідкою вогняною сталлю. А ось велетенські розжарені електроди входять в установку піч-ківш. А яке ж гарне саме розливання з кучерявими вогняними бризками! Далі шістьма променями виходять яскраво-червоні заготовки. Їх ріжуть спеціальними машинами газового різання, і тисячі яскравих іскор розлітаються навкруги, наче від гігантських бенгальських вогнів! Але є й інший бік медалі…

«Практично все наше відділення – це територія підвищеної пожежної небезпеки, – розповідає старший майстер ВБРС Владислав Тюрін. – Сталь з температурою до 1630 градусів за Цельсієм, бризки під час вимірювання температури, іскри, що утворюються при розливанні чи різанні заготовок та ще багато іншого. Навіть на завершальному етапі наші заготовки мають температуру 200-300 градусів. А ще трубопроводи з природним газом та киснем. Тож нам дуже потрібні люди, які чітко знають, що робити, якщо виникне займання, вміють швидко його локалізувати».

Членами добровільної пожежної дружини «АрселорМіттал Кривий Ріг» є 13 працівників конвертерного цеху. Близько половини з них – це працівники відділення безперервного розливання. Вони знають як діяти при займанні і вміють це робити, вже не раз доводили. І якщо для багатьох найпроблемнішим є не запанікувати під час пожежі, то у цих чоловіків такої проблеми немає, бо вони щозміни віч-на-віч з вогнем. У кожній зміні є свої рятівники.

«Хлопці знають, що перш за все – це збереження життя – свого та колег, – продовжив Владислав Тюрін. – Тому найперше, після того, як сповістили пожежників, керівника та медиків, – вивести людей з небезпечної зони. А потім вже розпочинати пожежогасіння, якщо це не загрожує власному життю. Перше – люди, а потім вже матеріально-технічні цінності, не інакше. Після вступу до дружини ми пройшли спеціальне навчання, в тому числі вчилися, як гасити пожежу вогнегасниками та за допомогою пожежних рукавів. Ми готові до надзвичайних ситуацій».

У квітні 2025 року команда конвертерного цеху, складена з працівників  працівники ВБРС, вперше взяла участь у змаганнях цехових команд добровільної пожежної дружини підприємства. І зразу ж перемогла. У складі команди були старший розливальник сталі Богдан Василишин, змінний майстер Олександр Іванов, старший змінний майстер Олександр Новак, старший майстер ВБРС Владислав Тюрін та розливальник сталі Денис Ковальов.

«Мій виробничий майданчик – зона підвищеної пожежної небезпеки. Я щозміни працюю зі сталлю 1630 градусів. Тож вогню та температур ми з колегами не боїмося, це точно, – усміхається Денис Ковальов. – Але й зневажливого ставлення до нього не дозволяємо. Порушникам правил, наприклад, шанувальникам палити у невстановлених місцях, робляться зауваження. Профілактика – це не менш важливо, ніж вміти гасити пожежу. Щотижня ми обходимо відділення, перевіряємо вогнегасники, чи не сплив термін придатності? Порушення заносимо до журналу, беремо участь в усуненні тих порушень, контролюємо виконання заходів».

За словами менеджера з пожежної безпеки департаменту з охорони праці та промислової безпеки Андрія Сердечного працівники, що входять до складу пожежної дружини, першими потрапляють на місця займань і хоча бійці нашого 4 Державно-рятувального загону прибувають за викликом дуже швидко, нерідко пожежа ліквідовується ще до їх приїзду. Це дуже важливо, адже у надзвичайних ситуаціях багато що вирішують хвилини і навіть секунди. Від цього залежать людські життя.

«Щорічні змагання є одночасно і перевіркою вмінь і тренуваннями, – говорить Андрій Сердечний. У наших планах – організація виїзних тренувань для пожежної дружини двічі на рік. Це допоможе підвищити рівень підготовки, а значить і рівень пожежної безпеки в цехах. Вітаю всіх наших рятувальників – пожежників-рятувальників 4 ДПРЗ, газорятівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», бійців Криворізького воєнізованого газорятувального загону і звичайно ж працівників нашої дружини! Зі святом вас усіх, і щоб не було приводу застосовувати свої знання та вміння під час реальних ситуацій! Як кажуть рятівники: Сухих рукавів!»

Категорії
Uncategorized Охорона праці

«S.H.E.» is Health and Safety

Ми прямуємо на виробничий майданчик, де ремонтують величезний самоскид. Володимир та Владислав – працівники підрядної організації, яка виконує цей ремонт. Практично щозміни вони працюють на висоті, з вантажопідйомними механізмами, електроінструментами, тобто небезпек вистачає. Мої супутники – провідний інженер з охорони праці Олександр Шишка та фахівчиня-стажерка Валерія Балабанова підходять до ремонтників, вітаються, розпитують про можливі проблеми з безпекою праці. Зав’язується щира розмова…

«Ми обов’язково маємо знати про труднощі, щоб разом їх вирішити. А ще не втомлюємося нагадувати працівникам про обов’язкове використання засобів індивідуального захисту, виконання всіх вимог з ОП, та про те, що життя найцінніше, що є у людини, що кожного чекають зі зміни рідні та друзі», – пояснює Валерія Балабанова. Вона – студентка четвертого курсу гірничого фахового коледжу. Дівчина вчиться на маркшейдера, а паралельно опановує професію інженерки з охорони праці у рамках проєкту «S.H.E.», навчаючись і стажуючись одночасно. Її наставником якраз і є Олександр Шишка, який опікується питаннями охорони праці у цехах гірничого департаменту.

«Навчальну програму для Валерії ми складали разом з нею, – розповідає Олександр. – Бо важливо, щоб вона вивчала не лише те, що обов’язково, а й те, що їй самій цікаво. Людину треба зацікавити, не відбити бажання, тоді й результати будуть. Намагаємося гармонійно поєднувати теорію та практику. Теорія – це вивчення нормативно-правових актів з охорони праці, необхідної документації, необхідних для роботи фахівця з ОП комп’ютерних програм, таких як Word, Excel та Power Point. Вони необхідні для роботи з документами, створення звітів та презентацій. Практична частина – це робота у цехах».

Олександр з Валерією більшість робочого часу проводять саме на виробничих майданчиках. Вони спілкуються з людьми, виявляють ризики та разом з цеховиками розробляють заходи з підвищення рівня безпеки у цехах. Звичайно ж, не обходиться без виявлення порушень та бесід з порушниками та їх колегами.

«Я на стажуванні вже три місяці, і один з висновків, які зробила протягом цього часу: люди порушують правила, тому що з байдужістю ставляться до своєї безпеки, – каже Валерія. – Дехто не усвідомлює зв’язку між порушеннями та нещасними випадками. Тож доводиться ще й ще раз повторювати це працівникам. Реагують по-різному. Дехто ображається. Але краще хай ображаються, але залишаються живими, без травм повертаються з роботи. З такими людьми спілкуватися важко, але необхідно. Взагалі-то з комунікацією у мене, скільки себе пам’ятаю, проблем не було. Але над навичками ефективного спілкування я постійно працюю. А ще наполегливо вивчаю теорію, бо щоб ефективно спілкуватися, треба бути, як то кажуть, у темі. Інакше тебе ніхто й слухати не буде».

Валерія сказала, що стажуватись їй подобається, але щоб самостійно виконувати роботу інженера з охорони праці, їй треба ще багато вчитись та практикуватися, тож сподівається на подальшу допомогу колег. За словами Олександра, вона вже виконує багато корисної роботи.

«Коли треба виявити ризики чи порушення, запропонувати заходи, то ще одна пара очей та вух не завадять. А дві голови краще, ніж одна, – усміхається Олександр. – Я у свої 23 роки не вважаю себе старим, але інколи погляд молодших колег на ту чи іншу проблему є незвичним і дуже корисним. Валерію вже знають у цехах гірничого департаменту, тепло вітаються, і питають, чи не вирішив я перейти на інше виробництво, залишивши замість себе стажерку? Поки що ні, працюватимемо разом. Я вважаю, що «S.H.E.» – дуже корисний проєкт. Завзяті розумні дівчата. Беруться за роботу, у них очі горять. Тож і ми поруч з ними не можемо пасти задніх. Бажаю їм не втратити завзяття та бажання робити працю людей безпечнішою».

Більшість часу Олександр та Валерія проводять саме у гірничотранспортному цеху (на ремонтних майданчиках, у кар’єрах тощо). А ще стажерка знайомиться зі специфікою охорони праці в інших цехах ГД: на дробильних та рудозбагачувальних фабриках, у цеху технологічного водопостачання, ремонтному цеху тощо. Тож її цілеспрямовано готують до роботи саме у гірничому департаменті.

«Мені дуже цікаво стажуватися, хоч і не просто. Користуючись можливістю, хочу попросити всіх працівників берегти себе та колег, не порушувати правила, пам’ятати про своїх рідних, і… не ховатися від працівників департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Ми йдемо в цехи, щоб вам допомогти».

А дізнатися більше про проєкт «S.H.E.» і взяти у ньому участь, заповнивши анкету, можна за посиланням: https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi

https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi