Категорії
Новини

Карта є – рух триває

Дорожня карта – це карта доріг, користуючись якою можна потрапити з початкового пункту в пункт призначення. А протягом останнього часу поширилося паралельне значення цього словосполучення: детальний план досягнення певної цілі з комплексом заходів, дій, необхідних для цього. З минулого року В «АрселорМіттал Кривий Ріг» діє «Дорожня карта», спрямована на досягнення нуля смертельних нещасних випадків на підприємстві. Всі заходи мають бути реалізованими до завершення 2027 року.

Отже, пункт призначення відомий – Нуль смертельних нещасних випадків. Старт – положення, де ми зараз. GPS у смартфоні визначає його самотужки, але тут ситуація складніша. Для досягнення «нуля» необхідно сформувати організаційну культуру з безпеки праці, створити такий рівень свідомості співробітників, від робітників до топменеджерів, щоб люди повірили, що мета досяжна, усвідомили, що це ми можемо зробити лише разом і отримали знання та вміння для цього. Саме на це й спрямована «Дорожня карта». А перш ніж розробити заходи для того, щоб досягти визначеного рівня, треба знати, на якому рівні ми зараз. Для цього була залучена знана у світі аудиторська компанія.

«Авторитетна міжнародна компанія DSS+ провела аудити на різних підприємствах «АрселорМіттал», серед яких – наше, – говорить менеджер з культури охорони праці та координації PSM департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олексій Можако. – На основі результатів аудиту був визначений тодішній стан організаційної культури безпеки праці та напрямки для покращень. Ця інформація та рекомендації керівництва корпорації стали базою для створення «Дорожньої карти». Для того, щоб досягти нуля нещасних випадків, треба, щоб кожен повірив, що це можливо, отримав необхідні знання та вміння і почав їх застосовувати. Для цього треба перетворити «Карту» на реальність».

Як пояснив Олексій Можако, визначено п’ять напрямків для вдосконалення. Перший – «Управління безпекою і гарантії». Він спрямований на розвиток керівників, на їхню підготовку щодо керування охороною праці у своїх підрозділах, організації безпечної роботи. Другий – «Лідерські компетенції». Це про те, скільки часу люди приділяють безпеці, про навчання, розвиток кожного працівника. Наступний напрямок – «Управління виробничими ризиками». Він стосується розпізнавання та усунення ризиків як штатними працівниками, так і підрядниками. Четвертий – «Керування безпекою технологічних процесів». Тут йдеться про запобігання техногенним аваріям, катастрофам: вибухам, витокам небезпечних речовин тощо, а також спрацюванню запобіжних систем та інше. А п’ятий напрямок зветься «Вирівнювання допоміжних функцій». Він стосується максимального залучення не лише виробничих підрозділів, а й всіх інших: постачальників, фінансистів, юристів, фахівців ІТ, департаменту з персоналу та інших до підвищення рівня безпеки праці на підприємстві.

«Як бачите, досягнення «нуля» – це комплексна робота, до якої необхідно залучити кожного та озброїти всіх необхідними компетенціями, – продовжив Олексій. – На це спрямовані заходи, які прописані у «Дорожній карті». На початку їх було близько 50-ти. «Карта» – це не щось стале. Якщо ми виявляємо «гепи», як ми їх називаємо, тобто прогалини у безпеці, не покриті заходами, то плануємо додаткові заходи, тому на даний момент їх стало 55. Але всі маємо реалізувати до кінця 2027 року. Для прикладу – навчання за програмою «Бережи себе» (Take Сare). Перший етап пройшли всі наші працівники. Почався другий, навіть раніше, ніж було заплановано. Пройшов тренінг для аудиторів та персоналу з розслідування нещасних випадків. Вони опанували такий інструмент розслідування, як RC-аналіз. Він показує чудові результати на різних підприємствах, дозволяючи докопатися до корінних причин, щоб після їх усунення такі випадки більше не повторювалися.

Триває коучинг-навчання під назвою «Зона трансформації». Пілотним став прокатний департамент. Його керівники – старші майстри, начальники цехів та їхні заступники, співробітники управління департаменту – вчаться ефективної взаємодії з працівниками на виробничих майданчиках з метою виявлення недоліків, ризиків, небезпек та їх усунення. «Зону трансформації» пройдуть керівники всіх виробничих підрозділів. Проводиться поглиблене навчання з ОП для новачків, що проробили на підприємстві менше року, адже за статистикою найчастіше травмуються новачки, або ж ті, хто проробив найдовше, бо втрачають пильність. Почалася робота ад розробкою критеріїв визнання досягнень у сфері безпеки. У планах – захід з оцінювання компетенції керівників різних рівнів у сфері безпеки праці для подальшого їхнього розвитку, а також багато інших заходів, спрямованих на формування організаційної культури світового рівня на нашому підприємстві. Саме це дасть нам можливість досягти спочатку нульового смертельного травматизму, а потім травматизму взагалі. Ми сподіваємося на участь кожного з вас. Ми можемо це зробити лише разом».

Категорії
Новини

Воїн та металург Максим Свиридов віддав життя за волю України

Максим Свиридов працював вальцювальником у сортопрокатному цеху № 1. Він став на захист України в перший же день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року.

«Максим був висококласним вальцювальником, – розповідає старший майстер основної виробничої дільниці стану ДС 150-1 Михайло Токовенко. – Ми працювали разом не один рік. Він керував роботою чистової групи прокатних клітей першого дротового стану, з якої виходить готова продукція. Це надзвичайно відповідальна робота, що вимагає високої майстерності. Максим Свиридов робив її якісно. Його досвід був безцінним. Від роботи він ніколи не відмовлявся і не відмовляв колегам, коли вони потребували допомоги. Він був спокійним, врівноваженим, і зберігав спокій у будь-якій ситуації. Максим мав чудове почуття гумору і міг жартом розрядити ситуацію, додати позитиву в колективі. Колеги його поважали, прислухалися до його думки. На жаль, він більше не повернеться до нас. Завжди з вдячністю згадуватимемо нашого захисника, цю чудову людину».

Максим Свиридов був головним сержантом взводу безпілотних ударних систем. 3 січня 2026 року він отримав важке поранення під час виконання бойового завдання. Лікарі боролися за життя героя, але врятувати його не вдалося. Серце Максима зупинилося 16 січня 2026 року.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та колегам загиблого воїна.

Категорії
Наші люди

«Таким ми його пам’ятатимемо»

Олександр Мамаєв влаштувався на наше підприємство молодим 21-річним юнаком і залишився відданим йому до останнього. Він працював вальцювальником у сортопрокатному цеху № 1 та прокатному цеху № 3, а головні його здобутки припали на роки роботи у технічному управлінні, де Олександр був інженером-технологом, начальником групи, начальником лабораторії та менеджером.

«Я познайомився з Сашком ще у 2002 році, а десять років тому доля звела нас у групі з розробки нових видів продукції технічного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг», – розповідає начальник групи Дмитро Душкевич. – Тоді як і зараз йшла жорстка боротьба за споживача, за ринки збуту прокатної продукції, тому доводилося освоювати випуск нових видів продукції та вдосконалювати вже існуючі, і робити це швидко, без зайвих витрат коштів, часу та людських ресурсів. І Олександровий досвід, його знання, майстерність були безцінними. Я відповідав за розробку технологій виробництва нових марок сталі, а Мамаєв розробляв технології виробництва прокату з цієї сталі – від нагріву заготовок до прокатки, термозміцнення та упаковки перед відправкою споживачам».

Робота над продукцією, яку до цього не випускали – це творчий процес. Він вимагає не лише знань та вмінь, а ще й креативного мислення. В металургійних вишах є предмет під умовною назвою «Технічна творчість», так от це і є справжня творчість. І вона вимагає сміливості, адже помилка, хибне рішення можуть привести до значних втрат та затримок. І така сміливість у Олександра Мамаєва була. Він брав на себе ініціативу та відповідальність, що у поєднанні з досвідом та професіоналізмом давало результат.

«Правильно розробити технологічну карту, за якою виробляють продукцію, надзвичайно важливо. Це сприяє мінімізації витрат та скороченню часу на розробку. І Сашко був у цьому справжнім майстром, – згадує Дмитро Душкевич. – Він був не лише видатним фахівцем у прокатному виробництві, а ще й добре знався на хімії сталі, тонко відчував цю хімію. Особисто я багато чого у нього навчився.  А ще Олександр був знаним фахівцем у подальшій переробці нашої катанки. Арматура – це по суті готовий продукт для будівництва, а от катанка йде на подальшу переробку. З неї виготовляють метизи, канати, ресори тощо. Сашко знався на цьому і брав участь у переробках дослідних та промислово-дослідних партій».

Це і є підтримка клієнтів. У цьому процесі Олександр тісно взаємодіяв з фахівцями управління з технічної підтримки продажів та впровадження нових видів продукції.

«В рамках підтримки клієнтів ми з Сашком побували на багатьох українських та зарубіжних підприємствах, – розповідає в.о. управління з технічної підтримки продажів Олексій Зозуля. – Скажу відверто, далеко не завжди перші спроби переробки, наприклад, волочіння, проходять вдало. Але практично ніколи ми не їхали додому, маючи невирішені питання. Досвід та майстерність Олександра робили свою справу. Він уважно спостерігав, а потім давав поради: «Змінити швидкість волочіння» тощо. І після цього все ставало на свої місця. Якщо ж щось треба було змінити у нашій продукції, Сашко тут же телефонував на підприємство і вносив корективи. Його професіоналізм сприяв тому, що наші партнери залишалися задоволеними і замовляли більші партії катанки. Я його жартома так і називав – «Батько катанки».

Протягом року Олександр Мамаєв боровся з важким недугом. А на початку 2026 року його організм не витримав. У Олександра залишилися дружина Вікторія, з якою, до речі, він познайомився на нашому підприємстві, син Лев та донька Дар’я. Залишилися і незавершені проєкти, за які взялися товариші-колеги.

Олександр Губський, начальник технічного відділу (прокатне виробництво) ТУ: «Я знав Олександра Мамаєва два десятки років. Він багато зробив для розробки технології виробництва арматурного прокату № 40 для саркофагу Чорнобильської АЕС, розробляв технології виробництва високовуглецевої катанки для канатів та пружин, низьковуглецевої катанки для виробництва метизів тощо. Олександр був чудовою людиною. Будь-коли можна було підійти до нього, поділитися своїми думками, отримати слушну пораду. Він був компанійським хлопцем. Мені дуже поталанило, що наші з ним шляхи перетнулися. Його ім’я золотими літерами вписане у історію нашого підприємства. Безліч розроблених ним технологічних карт, реалізованих на практиці, принесли неймовірну користь підприємству та ще довго допомагатимуть колегам рухатися далі».

Олексій Зозуля: «Сашко був дуже чесним, відкритим, добрим, світлим. Таким ми його пам’ятатимемо. Його внесок у розвиток нашого прокатного виробництва безцінний. Коли закінчиться війна, і на підприємстві відновляться конкурси професійної майстерності, було б дуже добре, якби у нас з’явився конкурс імені Олександра Мамаєва. Він був найкращим! Без образ, але такого фахівця у його напрямку в нас поки немає».

Дмитро Душкевич: «Олександр був генієм металургії, прокатником від Бога. Ми зробимо все, щоб зберегти та примножити його спадщину. Він виховав багатьох класних фахівців. Без нього важко. Я дуже сподіваюся, що десь на підприємстві зростає приємник Олександра Мамаєва».

Категорії
Новини

Сталевар Максим Рябцев втратив життя на військовій службі

Максим Рябцев став на захист України у березні 2023 року. До призову на військову службу він працював сталеваром конвертера конвертерного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

В.о. старшого змінного майстра конвертерного цеху Олександр Чаплинський працював разом з Максимом Рябцевим близько 15 років. «Максим перейшов до нас з гірничого департаменту, –згадує Олександр Чаплинський. – Завзятий, розумний, цілеспрямований, він опанував нову професію і швидко здобув авторитет серед металургів. Роботу виконував швидко та якісно, допомагав колегам. Максим був позитивною та небайдужою людиною, брав активну участь у житті цеху. Перед Новим роком він приходив у відпустку. Зібралися товариші, бойові побратими, і ми з Максимом були там, я сам нещодавно повернувся із ЗСУ. Він розповідав про службу, казав, що незабаром лягає на операцію. А на початку 2026 року прийшла жахлива звістка: Максима не стало. Дуже важко на серці. Я втратив не лише надійного колегу, а й вірного друга. Двоє дітей лишилися без батька».

Військовослужбовець Державної прикордонної служби України, старший солдат Максим Рябцев  помер в ході хірургічного лікування під час проходження служби 14 січня 2026 року.

Світла пам’ять захисникові. Щирі співчуття рідним, друзям та колегам Максима Рябцева.

Категорії
Новини

Сучасний, перспективний, 60-літній…

Прокатному стану ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» виповнилося 60 років.

Для людини 60 років – це вже час йти на заслужений відпочинок. А для нашого ДС 250-4 все тільки починається. 25 років віддав четвертому дрібносортному стану заступник начальника СПЦ-2 з технології Павло Житникович. Юнаком він прийшов на стан ще у 2001 році, працював вальцювальником, потім майстром, старшим майстром-технологом. Протягом кількох років він керував станом, і лише минулого року перейшов у заступники начальника цеху з технології. Тож він знає про стан все… Ну майже все.

«У далекому вже 1966 році ДС 250-4 видав свою першу продукцію. Він катав двома лініями. Зі стану виходила арматура у прутках діаметром від 12 до 18 мм та круглий (гладкий) прокат у бунтах – (мотках – авт.) діаметром до 20 мм, – почав розповідь Павло Житникович. – Це був потужний стан з двома нагрівальними печами. ДС 250-4 постійно вдосконалювався, змінювався залежно від того, яка продукція була потрібною. З середини сімдесятих років бунтову лінію замінили на ще одну лінію для виробництва арматури в прутках. А у середині 90-х працівники стану опанували прокатку слітингом, це коли заготовка під час прокатки ділиться навпіл у довжину, і кожна частина катається окремо. Це дозволило нагрівати заготовки однією піччю, що було економічно вигідніше і надійніше, бо прокатники мали піч у резерві».

Павло прийшов на стан у цікаві часи. Використання стану на початку нового тисячоліття було менш рентабельним, ніж інших станів, бо заготовки грілися за допомогою природного газу, який дорожчав шаленими темпами, а колеги використовували природно-коксо-доменну суміш, яка була суттєво дешевшою. Тож піч реконструювали, також перевівши на суміш. А ще щоб залишатися рентабельними, треба було розширювати сортамент.

«Протягом довгого часу стан катав арматуру всього за двома стандартами, державними, та й діапазон був невеликим. В основному катали арматуру 12 мм. Вона була ходовою, але треба було розширювати можливості, – продовжив Павло Житникович. – Тривала наполеглива робота. Опанували арматуру класу А800 і А1000, що мала підвищену міцність. Освоїли нові стандарти, серед яких – зарубіжні: британський, німецький та інші. Навчилися катати арматуру діаметром до 42 мм. Як жартують прокатники, ми «обросли жиром». Цьому розвитку сприяли цехові виробничі традиції. Одна з них – досвідчені фахівці не скупилися на досвід та знання. Вони передавали це все новачкам. Так було, коли я прийшов, так є і зараз. Я з вдячністю згадую своїх вчителів-прокатників Юрія Голтуренка, Сергія Тараненка, Олега Гречина, мого головного вчителя та батька Олександра Житниковича, начальника зміни дротового стану ДС 250-3 та інших, завдяки яким я став прокатником».

Свою другу молодість стан отримав у 2017-2019 роках. Саме тоді відбулася його кардинальна реконструкція. На стані знову з’явилася бунтова лінія, але вже зовсім інша.

«Так, саме лінія шпулерного намотування, що виробляє арматуру в мотках, є нашою новою візитівкою. Арматура в шпулерних мотках, яку ми лагідно називаємо «шпулею», наразі надзвичайно популярна на ринках. Вона є дуже раціональною для будівельників по всьому світу, бо практично не дає відходів при використанні та має інші переваги. Ця лінія побудована з нуля. Також маємо нову нагрівальну піч, яка здатна нагрівати заготовки квадрата 150 мм, які виробляють наші машини безперервного лиття заготовок. Піч має вдвічі більшу продуктивність, ніж її попередниці, вона може гріти 200 тонн заготовок одночасно і має 6 зон нагріву, що підвищує якість нагрівання».

Також на стані було встановлено нову групу прокатних клітей – передчорнову. Нагрівальна піч та шпулерна лінія автоматизовані практично повністю. Новий рівень автоматизації отримала й лінія з виробництва арматури в прутках. А згодом почалося повномасштабне вторгнення. У грудні 2022 року в наслідок ракетного удару надовго вийшов з ладу стан ДС 250-5, і четвертий стан отримав завдання від керівництва прокатного департаменту на чолі з Олександром Ткаленком  терміново розширювати свій сортамент.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» не міг підвести клієнтів, які замовили продукцію ДС 250-5, та й ринки збуту не можна було втрачати, – продовжив Павло Житникович. – Наш колектив підсилився колегами з п’ятого стану, і ми взялися до роботи. Освоювати виробництво нових видів прокату необхідно було дуже швидко і з мінімальними витратами. Колективи двох станів дуже швидко об’єднались в одну команду зі спільною метою. Були застосовані не лише знання й досвід, а ще й винахідливість, креативні, нестандартні рішення, такі як заміна редуктора для прокатки арматури 36 мм, або використання кантуючих труб замість чергування вертикальних і горизонтальних клітей. Було застосовано нові схеми прокатки, що дозволило катати одночасно доволі різні за діаметром види продукції на різних лініях. Освоїли випуск гладких профілів, які є досить вибагливими у порівнянні з арматурою, навчилися катати гвинтову арматуру, яка використовується для шахтних кріплень, та ще багато іншого».

Павло Житникович зазначив, що саме завдяки професіоналізму та самовідданості працівників та налагодженій командній роботі стан зробив потужний стрибок у ці надскладні часи, коли бракує електроенергії, дошкуляють блекаути, багато фахівців цеху, серед яких і начальник СПЦ-2 Сергій Комлєв, захищають Україну.

«Новий начальник цеху Павло Веселков, який сам кілька років працював на ДС 250-4, керував ним, достойно підмінив нашого захисника. Успіхи стану у надскладний період досягаються завдяки поєднанню вмілого керування та фаху всіх працівників – від старшого майстра основної виробничої дільниці Олександра Коломойця, що прийшов на моє місце, від керівників технологів та ремонтників Максима Кривошеєва, Юрія Терещенка, Андрія Переверзєва, до Михайла Романішина, інших майстрів та робітників. Висококласно працюють Костянтин Мартинов, Денис Гайдамака та інші вальцювальники. Роботою проводкової майстерні вміло керує бригадир Сергій В’юннік, на прибиранні металу сумлінно трудяться бригадир Василь Поздняков, Іван Романішин, Віталій Галета та їхні колеги. Я вдячний операторам постів керування: Дмитру Микоцю, Володимиру Крайнову, Володимиру Поцапуну, Еллі Ткач та багатьом іншим. Скоріше б закінчилася ця страшна війна, і колеги повернулися в цех. Всім працівникам стану я бажаю міцного здоров’я, фінансового благополуччя, не засмучуватися, дивитися позитивно у майбутнє. Я вважаю, що ДС 250-4 – наш найперспективніший стан. Є цікаві плани. Не буду поки їх розкривати, незабаром дізнаєтеся».

Сергій Григорчук, нагрівальник металу: «Нагрівання заготовок – це те, з чого починається процес прокатки. І ми робимо все, щоб нагріти їх якісно, рівномірно, за технологією. Це непросто. Досвід допомагає. Я в цеху з 2002 року. Маю цікаву роботу. Коли вдається добре виконати складне завдання, то отримуєш неабияке задоволення».

Денис Гайдамака, вальцювальник стану гарячої прокатки: «Я – з династії прокатників. Мій батько – прокатник, брат Андрій також, тож відчуваю відповідальність. Робота, я вам скажу, не нудна. Кожної зміни щось новеньке. Не шкодую, що пішов батьковим шляхом. Відчуваю себе там, де й маю бути».

Олександр Коломоєць, старший майстер стану ДС 250-4: «Я не надто давно на цьому стані, перейшов з ДС 250-5. Зараз дуже багато складнощів. От хвилину тому стан зупинився, бо був перебій з електроенергією. Викликів багато, але разом ми їх долаємо. Я вдячний своїм хлопцям і дівчатам, які не тікають, не виїжджають за кордон, а працюють. Приходить молодь. Моє завдання, завдання заступників, майстрів – зрозуміти людей, налаштувати на роботу, знайти потрібні слова, компроміси. Перед усім – люди. Без них стан не працюватиме».

Категорії
Новини

Електрогриль для снігу

На залізничній станції «Східна» «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено дві шафи електрообігріву стрілочних переводів.

Ви вірите в магію? Нещодавно разом з працівниками залізничного цеху – старшим майстром Олександром Залізьким та бригадиром електромонтерів Сергієм Бурцевим я потрапив в район парку приймання вантажів станції «Східна». Її ще називають воротами нашого підприємства. Сюди заходять состави з коксом, феросплавами, вугільним концентратом, окотишами та іншими матеріалами, необхідними для роботи цехів, а виходить наша продукція, що прямує до покупців. Саме у цьому місці рейки перегону з «Укрзалізниці» завершуються, і починаються станційні колії «АрселорМіттал Кривий Ріг». І коли бачиш, як дві колії перетворюються на 15, а потім 15 вже на 28, то мимоволі згадуєш про магію. Як один і той же состав може потрапити на кілька різних колій, це ж не авто? І цим магічним засобом слугують стрілочні переводи.

«Оце перо переводу, а оце – рамкова рейка, – пояснює Олександр Залізький. – Пера рухаються, що дозволяє переспрямовувати рух потягів з колії на колію. А керує цим процесом СЦБ (комплекс електромеханічних пристроїв «сигналізація, централізація, блокування» – автор). Ці пристрої обслуговує служба СЦБ. Один з найскладніших моментів для руху залізничних потягів у таких місцях – це коли випадає сніг, тобто саме зараз. Коли сніг забивається між пером та рамковою рейкою, і його звідтіля своєчасно не вичистили, то можуть не замкнутися контакти, стрілка не переведеться, і состав не зможе поїхати у потрібному напрямку або взагалі зійде з рейок. Металурги не отримають вчасно те, що їм потрібно, доведеться ремонтувати техніку та колії, але головне – це небезпека для машиніста, його помічника та людей, що можуть працювати поблизу. Для стовідсоткового видалення снігу у нас є електрообігрів стрілочних переводів».

Олександр показав дві новеньких електричних шафи. Сергій Бурцев відчинив дверцята однієї з них і провів демонстрацію роботи обладнання, увімкнувши обігрів на двох стрілочних переводах. У двох місцях колії легенько запарувало. Це розтають залишки снігу.

«Система складається з шаф обігріву, оце вони і є, та нагрівальних елементів, – розповідає Сергій Бурцев. – Шафи містять перетворювачі, які трифазний струм 380 В з глухозаземленою нейтраллю перетворюють на трифазний струм на 220 В з ізольованою нейтраллю, який подається на нагрівальні елементи, які й гріють рейки до температури танення снігу. Ми обслуговуємо це електроустаткування. Старі шафи працювали ще з 90-х років. Вони й зразу були не надто зручними в обслуговуванні та не зовсім безпечними, а з роками устаткування ще й зносилося, зпрацювалося. А нові зроблені по розуму, як то кажуть. Захисти спрацьовують швидше й надійніше. Обслуговувати стало легше та безпечніше, що особливо важливо зараз, коли людей не надто багато».

Детальніше про переваги нових шаф електрообігріву розповів електрик ЗЦ-3 Андрій Безпалий: «Простота обслуговування устаткування – це перевага. А головна перевага – це все ж таки безпека. Нові шафи мають захист від струмів витікання, що убезпечує людей від ураження струмом. Встановлено індивідуальний захист на кожну стрілку. Доступ до струмопровідних частин відсутній на сто відсотків. Всі дверцята шаф обладнано замикаючими пристроями для запобігання несанкціонованого доступу сторонніх осіб, а комутаційні  апарати пристосовані для встановлення блокувальних пристроїв відповідно до системи LOTO.   Захисти спрацьовують миттєво, вимикаючи устаткування. Вимикачі розташовані зручно, візуально легко визначити який з них увімкнено, а який вимкнено, на якому спрацював захист. Шафи мають власні розетки, і наші працівники можуть під’єднати електроінструменти, необхідні для ремонтів, тут же, а це і зручність і безпека одночасно. А ще нові шафи мають прилади обліку, що дають змогу контролювати енерговитрати».

Нові шафи електрообігріву були встановлені у рамках «Програми комплексних заходів, спрямованих на покращення умов праці, попередження виробничого травматизму, професійних захворювань в підрозділах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».