28 жовтня року ми відзначаємо важливу для всіх нас дату – 20-річчя роботи ArcelorMittal в Україні. У 2005 році підприємство «Криворіжсталь» стало частиною міжнародної сім’ї ArcelorMittal і впевнено рушило шляхом розвитку, нових технологій – з новим диханням, новими цінностями, новими цілями.
Відтоді ми пройшли великий шлях, ми усі разом були свідками і активними учасниками великих змін і перевтілень – і все заради амбітної мети: бути сучасним підприємством і виробляти сталь, яку знатимуть в усьому світі. За ці роки ми інвестували понад 11 мільярдів доларів у виробництво, технології, екологічні проєкти та розвиток наших потужностей. Ми сплатили понад 114 мільярдів гривень податків, видобули понад чотири сотні мільйонів тонн руди та виплавили більше сотні мільйонів тонн сталі. І саме ви, наші працівники, стали серцем і рушійною силою цих змін.
Ми добре пам’ятаємо й непрості часи – світові фінансові кризи, пандемію. А тепер і повномасштабна війна. Усі ці виклики випробовували нас на міцність, загартовували та продовжують загартовувати, як нашу найміцнішу сталь. Попри загрози та втрати, ми не зупинили виробництво, зберегли робочі місця, підтримуємо місто і країну. Понад три тисячі наших колег боронять Україну зі зброєю в руках. Назавжди в нашій пам’яті житимуть ті, хто вже не повернеться до своїх родин і на підприємство. Ми продовжимо працювати на їхню честь і заради майбутніх поколінь.
Сьогодні «АрселорМітталl Кривий Ріг» працює у найскладніших умовах з-поміж усіх підприємств групи. Високі тарифи на енергію, проблеми з логістикою, кадрові виклики та воєнні загрози щодня ставлять нас у непрості обставини. Але завдяки кожному з вас, завдяки підтримці материнської компанії, підприємство продовжує працювати і демонструє приклад витримки і виживання.
20 років – це не просто дата. Це історія про витримку, спільну працю і віру в майбутнє. Ми залишаємося найбільшим іноземним інвестором в Україні, стратегічним партнером держави і надійною опорою для Кривого Рогу.
Я хочу подякувати всім працівникам, нашим ветеранам, партнерам, місту і державі за спільний шлях. Попереду – нові виклики і нові можливості. Ми разом докладемо усіх зусиль, щоби подолати будь-які труднощі, зустрінемо Перемогу і станемо частиною великого відновлення України.
З повагою і вдячністю,
Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Ельвіра Меньшикова прийшла до цеху технологічного водопостачання гірничого департаменту стажеркою. Прийшла на рік, а вже працює два десятки років.
«Мені завжди були ближчими точні науки, тому я пішла вчитися до технічного університету, – почала Ельвіра. – Ми, жінки, любимо затишок та тепло, може тому мене інтуїтивно потягло на теплоенергетичний фах. На стажуванні в ЦТВ мене зустріли тепло. А за рік я вирішила, що залишусь тут. Після кабінетної практики я стала слюсарем-ремонтником. Багато чого вчилася на практиці, багато що підказували старші колеги».
Потім Ельвіра перевелася інженеркою. Оскільки у 2005 році підприємство стало частиною всесвітньої корпорації, почався перехід на нові стандарти, і Ельвіра брала в цьому безпосередню участь.
«Тривала цікава робота, цех змінювався, і ми разом з ним, – згадує Ельвіра. – Устаткування модернізувалося, ми працювали над проєктами змін. Поступово змінювалося ставлення до охорони праці, покращувалися умови праці. Впроваджувалась автоматизація. Зараз багато параметрів ми бачимо на моніторах. А це значить, що можна швидко відреагувати на відхилення від норми. А потім я стала механіком з планово-попереджувальних ремонтів.
Зараз Ельвіра Меньшикова – механік з кранового господарства, змащення та малої механізації. Вона не уявляє своє життя без рідного цеху, без колег.
«Наш цех – кровоносна система департаменту. Називаємося цехом технологічного водопостачання, але забезпечуємо споживачів і питною водою, і стисненим повітрям, теплоносієм тощо. Сотні кілометрів трубопроводів, тисячі одиниць запірної арматури – все це має працювати без аварій, бо виробництво концентрату стане. Нас стало менше, ми стали згуртованішими, – каже Ельвіра. – Працюємо злагоджено, як єдиний механізм, кожен на своєму місці, але на загальний результат. Я оптимістка, тому впевнена, що все зміниться на краще».
20 років тому компанія АрселорМіттал розпочала свій бізнес в Україні. І одразу серед пріоритетних цілей та цінностей були визначені: партенерство, взаємодія, підтримка та розвиток українських громад. Ось лише декілька прикладів, коли «АрселорМіттал Кривий Ріг» підставив плече підтримки тим, хто цього потребує, тоді, коли це було потрібне найбільше. І зараз компанія каже: ми – разом!
Сталевий донор життя
Рятувати людей та виводити пацієнтів з критичних станів щодня медикам Криворізької інфекційної лікарні № 1 допомагає медичне обладнання, яке у рамках соціального партнерства надав «АрселорМіттал Кривий Ріг». Це рятувало криворіжців під час пандемії коронавірусу. Тоді головним ковідним шпиталем стала Криворізька інфекційна лікарня № 1. Три апарати ШВЛ та кисневі концентратори, які надало підприємство медикам фактично врятували десятки життів дорослих та дітей. Це обладнання також використовується для боротьби з іншими інфекціями, наприклад, грипом, ботулізмом. На придбання 3 ШВЛ було спрямовано понад 2 млн грн. Крім цього були придбані газоаналізатор крові та електролітів, а також у партнерстві з «Фольксваген Центр Кривий Ріг» автомобіль, залучений у організації обслуговування пацієнтів вдома, а також для оперативної доставки проб у лабораторії Дніпра та доставки пацієнтів для проходження діагностування, наприклад, МРТ.
Зігріваємо громади
У 2020 році підприємство підписало Угоду про соціальне партнерство з Широківською громадою. У рамках угоди виконувалися ремонти шкіл та медзакладів, а також модернізація системи теплопостачання лікарні Широкого. Введення в дію нової котельні для тоді ще центральної районної лікарні смт Широке (зараз філії Новопільської лікарні), відбулося у 2021 році. На її будівництво компанія «АрселорМіттал» спрямувала майже 6 млн грн. Нова котельня працює з використанням альтернативних видів опалення – твердопаливних котлів з автоматичною подачею пелетів із залишків сільськогосподарського виробництва – соломи, відходів соняшника та кукурудзи. Нова котельня опалює медичні корпуси первинної та вторинної медико-санітарної допомоги. Ця лікарня обслуговує понад 20 тисяч населення чотирьох громад. Завдяки підтримці підприємства зміни опалення відбулися і в Новокурській школі загальносередньої освіти. Дороге газове опалення було переведено та змінено на систему стельового опалення – встановлено 233 інфрачервоні панелі.
100 ідей – 100 змін
У 2021 році наше підприємство реалізувало програму «100 добрих справ». Були виділені кошти на впровадження сотні соціально-екологічних проєктів, спрямованих на благоустрій прибудинкових територій, поліпшення та ремонти житлової інфраструктури, покращення матеріальної бази шкіл, покращення умов у дитячих садочках тощо. Ініціаторами проєктів тоді стали самі містяни. З близько 300 заявок журі вибрало 100. На реалізацію кожного проєкту були виділені кошти еквівалентні 1000 американським доларам, загалом на 100 000 доларів. Серед проєктів були ремонти елементів багатоквартирних будинків, прибудинкових територій, обладнання та меблі в дошкільні та навчальні заклади міста, облаштування дитячих майданчиків тощо. Пріоритети визначали криворіжці-працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», а підприємство допомогло та підтримало фінансово. Відбір проєктів здійснювало компетентне та незалежне журі.
Порятунок від великої води
14 вересня 2022 року Кривий Ріг опинився на межі величезної катастрофи. Шість ракет влучили в дамбу Карачунівського водосховища. Внаслідок влучань був зруйнований шлюз, і вода шаленим потоком хлинула з водосховища. Рівень води в Інгульці стрімко підіймався. Це спричинило підтоплення 112 приватних будинків. Вода прибувала. Щоб зупинити воду треба було відновити затвори (шандори) враженого ракетами шлюзу, бо гребля довго не витримала б. Саме шандори створювали непрохідний бар’єр, який тримав стихію у покорі, регулюючи рівень води у водосховищі й річці Інгулець. Тоді ключову роль у порятунку міста відіграли «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Ливарно-механічний завод. Відновити шандори необхідно було за лічені дні. Від креслення конструкцій до їх виготовлення та встановлення. І підприємства впоралися з цим, місто та його мешканці були врятовані.
Коли 15 жовтня користувачі службових комп`ютерів «АрселорМіттал Кривий Ріг» запустили свої ПК, то кожен з них несподівано потрапив до віртуального підводного світу…
Так почався триденний інтенсив протидії фішингу, організований корпоративними комунікаціями та департаментом з інформаційних технологій підприємства. На шпалерах робочих столів ПК була зображена яскрава рибина, яка, дивлячись на гачок з не менш яскравою, дуже апетитною наживкою, задумалася, брати її чи ні?
Коли людство почало користуватися комп`ютерними мережами, перед нами відчинився простір безмежних можливостей, але й безпрецедентних ризиків одночасно. Як зазначив директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш на заході з нагородження переможців вікторини на тему протидії фішингу, боротьба між кіберзловмисниками-шахраями та чесними людьми триває невпинно, злодії шукають шпарини, щоб проникнути у мережі, у тому числі нашої корпорації, тож нам треба бути уважними, а ще постійно вчитися кібербезпеці.
Два навчальних вебінари пройшли й у межах цього інтенсиву. Їх сумлінно підготував і блискуче провів провідний інженер ДІТ Данило Кушнірук. Серед учасників був і генеральний директор нашого підприємства Мауро Лонгобардо. А ще була публікація на нашому сайті: https://metalurg.online/ , з якої читачі могли дізнатися, якої величезної шкоди завдали злощасний вірус «Петя», а також масштабні атаки останніх років на «Київстар», «Дію» та «Укрзалізницю». Також читачі ознайомилися з простими але дуже важливими правилами, які допоможуть закрити шлях зловмисникам до наших комп`ютерів. Кожен може нагадати собі ці правила, перейшовши за посиланням: Не станьте рибкою на гачку | Газета Металург онлайн .
А переможці онлайн вікторини, які найшвидше правильно відповіли на всі запитання про те, як встояти перед фішингом, отримали сертифікати та призи. Дехто з них зізнався, що колись потрапляв на гачки, «закинуті» на електронку та в соцмережах. Якщо відверто, то й автор статті кілька років тому проголосував за уявну юну танцівницю, яка прагнула перемогти у танцювальному конкурсі. На щастя, обійшлося без матеріальних втрат. Останнього дня інтенсиву організатори влаштували користувачам ПК підприємства підступний іспит. Кожному було розіслано листа з характерними ознаками фішингу.
Майже ніхто цей лист не повівся, але дехто й відкрив. Здебільшого, це співробітники, які відповідно до специфіки роботи щоденно мають справу з сотнями, тисячами листів. Тож необхідно стати уважнішими. Підсумовуючи інтенсив, директор ДІТ Андрій Белінський підкреслив, що фішингова небезпека невпинно зростає, але зростає й обізнаність наших працівників, про що свідчать дані тестувань. Він подякував корпоративним комунікаціям за організацію плідного та креативного інтенсиву та ще раз закликав усіх бути максимально уважними й виконувати всі правила та рекомендації щодо протидії кібершахраям.
коли працівники ремонтного виробництва змонтували і увімкнули нову систему освітлення поблизу адміністративного-побутового комплексу центрального департаменту з утримання та ремонту та Ливарно-механічного заводу.
Пішохідні доріжки, що проходять повз вищезазначений АПК доволі велелюдні, особливо перед зміною і по її завершенні. Наближається пора, коли сонечко ненадовго виходить з-за горизонту, тож люди йтимуть на роботу у пітьмі і з роботи також. І саме в цей час надзвичайно актуальним стає яскраве та стабільне зовнішнє освітлення, особливо зважаючи на те, що найпоширенішим ризиком на підприємстві є ризик травмуватися внаслідок падіння з висоти власного зросту, як пояснив провідний інженер з охорони праці Дмитро Партика.
«Ми вирішили встановити саме таке освітлення – яскраве, надійне, економне, а ще розумне, – розповідає майстер ремонтного виробництва департаменту з утримання та ремонту Олександр Мільченко. – Воно розділене на три лінії – вздовж алеї, яка веде до заводоуправління, у районі автостоянки і гаражів, та освітлювачі на самій будівлі АПК. Кожною лінією керує мінікомп’ютер – астрономічне реле. У ньому вводяться дата, час сходу та заходу сонця, географічні координати – широта й довгота, літній чи зимовий час, і освітлювачі вмикаються і вимикаються в оптимальний час, щоб і людям світло і електроенергію даремно не витрачати».
Електромонтери РВ ЦДУР Антон Комаров, Віталій Ковальков та Ігор Лисак замінили кабелі, повітряні лінії електропередачі та світильники. За словами старшого майстра РВ Віктора Маркевича, нове устаткування є набагато надійнішим, безпечнішим, економнішим.
«Старе обладнання відпрацювало близько 30 років. Струм передавався незаізольованими алюмінієвими дротами. І от потрапить мокра гілка – замикає. А коли кілька років тому був буревій, проводи взагалі порвало, вони впали, і то було смертельно небезпечно. Нові дроти покриті ізоляційним матеріалом, така конструкція міцна, здатна витримати суттєві навантаження, не вимагає додаткових натяжок. А ще ми переходимо на ЛЕД-світильники, яскравіші та значно економніші. А їхній ресурс у двадцять разів більший, ніж у ламп розжарювання, тож і мінятимемо їх набагато рідше, а заміна освітлювачів пов’язана з роботою на висоті та з устаткуванням під напругою. Тож кількість цих небезпечних дій теоретично зменшиться у 20 разів», – підсумував Віктор Маркевич.
15 жовтня відзначає своє 60-річчя конвертерний цех ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Саме в цьому цеху виплавляють криворізьку сталь, яка є символом нашого міста, основою його добробуту.
Більш ніж четверть століття працює в конвертерному заступник начальника з технології Микола Стародубов. Він прийшов сюди підручним сталевара, був свідком розвитку, модернізації, пережив разом із цехом, з підприємством нелегкі роки спадів виробництва та відновлення його обсягів. Йому є що розповісти про виробництво сталі та мужніх працьовитих людей, на плечах яких воно тримається.
«Цех мене вразив, – згадує Микола Стародубов. – До вогню мені було не звикати, бо проходив практику у мартені на «Запоріжсталі», а от насиченість устаткуванням, інтенсивність його роботи, ритм, рух, динаміка! Це вам не мартен. Устаткування було сучаснішим, продуктивнішим. Мені це все було до вподоби. Спочатку здебільшого працював мітлою та лопатою, так було з усіма новачками. Далі почали залучати до технологічних процесів, а вже за рік я став майстром. Цех розвивався, модернізувався, і ми разом з ним».
Серед найважливіших модернізаційних етапів Микола Стародубов особливо відзначив впровадження нової для цеху технології – безперервного розливання сталі. Це дозволило значно розширити сортамент цеху та підвищити рівень якості сталі.
«Ми варимо сталь як для розливання у виливниці (форми для розливання сталі – авт.), так і для безперервного розливання у нашому відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС), – продовжив Микола Стародубов. – Сталь плавиться у конвертерах. Одна плавка – близько 145 тонн. У виливниці ми розливаємо вже готову сталь, а для ВБРС готуємо напівфабрикат. А вже потім її доводимо на установці позапічної обробки сталі (піч-ківш). Коли з’явилася можливість такої обробки, цех став виготовляти багато марок з підвищеними вимогами до точності хімічного складу від якого залежать властивості. Якісне розширення сортаменту зробило нашу продукцію привабливішою для споживачів».
Першу машину безперервного лиття заготовок запустили у 2011 році, ще дві у 2019-20 роках. До повномасштабного вторгнення вже більш як 60 відсотків сталі розливалося у ВБРС конвертерного цеху. Зараз цей показник ще вищий.
«Ще одна масштабна модернізація, яка мені запам’яталася – це нова система газоочисток другого блоку конвертерів, – продовжив заступник з технології. – Щодо виробництва ми ніяких особливих переваг не отримали. Навпаки, нове устаткування, можна сказати, ніжне. Воно вимагає ретельнішого обслуговування. Але ця реконструкція дала можливість зменшити кількість шкідливих викидів у повітря. Постійно зростає рівень автоматизації. Параметри роботи основних агрегатів ми можемо бачити на моніторах, багато з яких – в онлайн-режимі. Це дозволяє швидко реагувати на зміни і вживати оперативних заходів».
За словами Миколи Стародубова, з початком повномасштабної війни у конвертерників, як і в інших підрозділах, виникли проблеми з запчастинами, матеріалами. Але логістику вдалося налагодити. А от головна проблема зараз – безперебійне енергопостачання. Зараз конвертерний цех працює двома конвертерами з шести. Це менше половини виробництва до повномасштабки. Разом з проблемами електропостачання з’явився дефіцит кадрів.
«Багато наших хлопців зараз захищає Україну. Сталевари Олександр Чаплинський, Славік Цигиця, розливальник сталі Валерій Микитенко, заступник начальника цеху з виробництва Євген Величко та інші повернулися з війни і стали до роботи, – каже Микола. – Але досвідчених не вистачає. Приходить молодь. Вона старається, вчиться, але за місяць і навіть за рік класного фахівця не вийде. Тож наполегливо працюємо над підготовкою кадрів на виробництві, чекаємо людей, які хочуть розвиватися, вдосконалюватися, отримати цікаві й потрібні професії».
Багато ветеранів цеху підготували собі надійну зміну – долучили до цехової родини своїх дітей. Наприклад, відділенням конвертерів керує син ветерана, старшого майстра Григорія Сінченка, Володимир Сінченко. А син колишнього керівника цього відділення, легендарного Сергія Півня, Олексій працює сталеваром. Батько сталевара Віталія Луценка також працював у цеху. Один із синів ветерана-сталевара Віктора Тарана, Віталій, зараз воює, а його брат Сергій працює машиністом дистрибутора. Батько розливальника сталі Артема Патенка також вплинув на вибір сина стати конвертерником.
«Тато, Віктор Абрамович, брав мене із собою на роботи ще малим, – згадує Артем. – Тоді з цим було простіше. Я був у захваті – все рухається, блищить, іскрить, вилітають феєрверки! Що може бути кращим для хлопчика? І от я працюю у конвертерному вже 20 років. І розливати сталь мені дуже подобається».
Сталевар Олексій Півень також побачив конвертерне виробництво у ранньому віці. Він пригадує, що ніби потрапив у казковий світ.
«Років десять мені тоді було, – пригадує Олексій Півень. – У цеху дуже сподобалося. Взагалі-то я пишався і пишаюся своїм батьком, і хотів бути таким як він. І от я працюю у відділенні, яким він керував. Прийшов сюди підручним сталевара, а за три роки став сталеваром».
Машиніст дистрибутора – людина, яка веде технологічний процес виплавляння сталі. Один з них – Віталій Кириленко. Він прийшов до цеху міксеровим, а вже 12 років працює машиністом дистрибютора.
«Мені подобається моя робота. Найперше – вона ненудна. Плавки різні, тож постійно треба думати, що тримає мозок у тонусі. А ще мені пощастило працювати з чудовими людьми, професіоналами. Вони не лише по роботі підкажуть, а й у житті допоможуть. Не хочу нікого називати, щоб інших не образити. З усіма приємно робити загальну справу – плавити сталь».
Попри всі складнощі, працівники цеху продовжують свою важку та таку необхідну роботу, і навіть ставлять виробничі рекорди. Наприклад, нещодавно на машині безперервного лиття заготовок була розлита серія з 70-ти плавок, і це дуже важливо, адже збільшення серійності підвищує продуктивність і знижує собівартість продукції.
Вітаємо чудовий колектив конвертерного цеху зі святом! Бажаємо здоров’я, миру, щоб з перемогою повернулися з війни всі працівники цеху, а виробництво запрацювало на повну потужність!
