Категорії
Новини

Зустрілися, визначилися, йдемо далі

«АрселорМіттал Кривий Ріг» організовує амбасадорів щоб залучити нових людей на підприємство та зупинити відтік кадрів.

У словниках слово «амбасадор» пояснюється як «посланець» чи «дипломат високого рангу». Але останнім часом воно стає більш відомим у значенні людини, яка презентує бренд, компанію, підприємство. Два місяці тому з’явилися амбасадори й у нас. Вони зустрілися з генеральним директором «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, щоб разом визначитися із задачами та шляхами їх вирішення.

Як повідомила кураторка нашого амбасадорського руху Валерія Грешнікова, зустріч видалася надзвичайно плідною. За її підсумками до основних напрямків роботи – формування позитивного іміджу підприємства та залучення випускників навчальних закладів до нас на роботу – додалося ще принаймні два: залучити досвідчених працівників та утримати фахівців, які працюють зараз. Така комплексна робота має допомогти розв’язати проблему з нестачею кадрів, яка наразі надзвичайно актуальна в Україні й не лише.

Мауро Лонгобардо розповів, що до повномасштабного вторгнення у підприємства були масштабні плани з будівництва нових потужних сучасних цехів та виведення з експлуатації застарілих виробництв. Ми зупинили старі коксові батареї 1 і 2, аглоцех металургійного виробництва. Але плани з побудови нових потужностей поки що довелося відкласти. Саме відкласти, бо коли закінчиться війна ми обов’язково повернемося до них. І треба буде багато-багато людей як для будівництва, так і для роботи у нових цехах. Конкуренція за персонал буде неймовірною. Вона вже чимала, тому починати  треба вже зараз, щоб не програти боротьбу за людей, які є основою будь-якого виробництва. Він додав, що саме амбасадори допомогли йому, тоді ще італійському студенту, визначитися з підприємством, де він почав свій трудовий шлях.

«Роботу над проєктом з залучення амбасадорів ми почали менш ніж два місяці тому, – пояснює Валерія Грешнікова. – За цей час ми встигли відібрати 15 дуже різних, але вмотивованих амбасадорів. До їх складу увійшли як працівники різних департаментів – від гірничого та прокатного, до ДАТП та охорони праці, так і студенти, які є учасниками нашого проєкту «Нова фабрика». У кожного з них є бажання не тільки розвиватися з нами, а й зустрічатися зі студентами у закладах освіти, долучатися у якості співорганізаторів до наших заходів. Так, за два місяці ми маємо чималий результат – 117 студентів дізналися про можливості від підприємства завдяки нашим амбасадорам. Ми розповідаємо про підприємство, його переваги, знайомимо з вакансіями, перспективами зростання, запрошуємо на роботу. Так, після однієї з зустрічей, до команди амбасадорів долучилася студентка, яка згодом стала і нашою працівницею. Наша ціль – щоб таких прикладів ставало дедалі більше»

Юрій Будяченко, який працює електрослюсарем у кар’єрі гірничого департаменту, запропонував також залучати вже досвідчених фахівців з інших підприємств, які наразі залишилися без роботи. І можливості тут чималенькі, адже багато криворізьких підприємств призупинили виробництво, і саме на працівників таких підприємств варто спрямувати свої погляди.

«Нестача кадрів турбує не лише керівництво підприємства, а й мене особисто, – зізнався Юрій Будяченко. – Особливо коли хтось з колег у відпустці чи, наприклад, захворів. Тоді мені доводиться скидати ось цей костюм та виходити у нічну зміну. А завтра знову в ніч. Важко. Я вже давно спілкуюся з колегами, запрошую до нас працювати. Окрім залучення нових працівників на підприємство, сподіваюся, що діяльність у ролі амбасадора допоможе мені покращити навички спілкування з найрізноманітнішою аудиторією».

Валерія Грешнікова зазначила, що зустріч надала нові імпульси у розвитку руху. «Зараз ми розробляємо програму й заходи, спрямовані на утримання працівників на підприємстві та залучення фахівців з досвідом паралельно із роботою з учбовими закладами, яка вже триває, –  пояснила вона. Наша команда буде вдячна за ідеї для співпраці з теперішніми та потенційними працівниками підприємства. Нам необхідно знати про проблеми наших працівників, щоб спробувати вирішити їх разом. Якщо ви готові стати частиною змін, запрошуємо заповнити анкету та стати новим амбасадором «АрселорМіттал Кривий Ріг». За деталями звертайтесь 097 292 30 60. Давайте ділитися ідеями та розв’язувати проблеми разом».  

Категорії
Новини

Три Гран-прі для комунікацій

Завжди приємно отримувати добрі звістки, адже зараз позитивних інфоприводів не дуже багато. Але сьогодні ми хочемо, щоб ви розділили з нами радість – команда комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримала три Гран-прі в конкурсі «Найкраще корпоративне медіа України-2024».

Конкурс щороку проводить Асоціація корпоративних медіа України. Разом з експертами-практиками українського бізнесу команда Асоціації, незважаючи на воєнні реалії, продовжує щороку збирати представників комунікацій різних компаній на бізнес-форуми «Інновації в комунікаціях. Тренди-2025», створюючи майданчик для обміну досвідом та аналізу кращих інформаційних кейсів. Також під час форуму відбулося нагородження кращих корпоративних медіа країни.

Цього року в рейтингу взяли участь 64 проєкти в 20 категоріях від 32 провідних українських та міжнародних компаній, серед яких ПУМБ, «ВіЯр», Lantmännen AXA, ДТЕК «Енерго», PrintStore Group, «Acino в Україні», NovaPay, «Укртелеком», група компаній NOVA, IП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД»; ТМ «Фора»; UKRSIBBANK BNP Paribas Group; Сarlsberg Ukraine та багато інших. Тож у «АрселорМіттал Кривий Ріг» були дуже серйозні конкуренти.

Цього року «АрселорМіттал Кривий Ріг» представив на конкурс чотири проєкти у трьох номінаціях. І ось – три гран-прі! Газета «Металург» стала кращою в номінації «Корпоративне електронне медіа», це означає, що наші колеги натхненно й далі працюватимуть і інформуватимуть вас про всі новини на сайті metalurg.online. В номінації «Корпоративне відео» перемогло надихаюче відео «Ніяка темрява не затьмарить світле свято Різдва». Перемогу серед мистецьких проєктів здобула Виставка сучасного мистецтва «Сонце сходить на заході», яку наше підприємство реалізувало до 90-річчя заводу у партнерстві з Криворізьким центром сучасної культури. Друге місце серед корпоративних проєктів посів артпростір «Сталева набережна», подарунок місту. Сьогодні цю набережну  можуть відвідувати усі криворіжці та гості міста.

Але найголовніше – ця нагорода не лише комунікацій. Ми хочемо її розділити з усіма вами, нашими читачами, глядачами, підписниками, учасниками заходів, свят і буднів. Бо саме працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» дають поштовх нам, комунікаційникам, своєю працею, добрими вчинками, цікавими долями і  історіями, вподобайками та критикою. Ми вдячні усім працівникам підприємства, за те, що разом долаємо виклики і йдемо до Перемоги! Тож – далі буде!

Категорії
Новини

Німецький підхід до якості й безпеки

У нашому тренінгцентрі протягом трьох днів тривало навчання працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх підприємств, на якому вчили користуватися риштуваннями під час робіт на висоті.

Загалом навчалися близько 170 працівників. Навчали представники компанії PERI Ukraine, яка забезпечує наші цехи риштуваннями німецької компанії PERI, що є одним зі світових лідерів виробництва устаткування для безпечної роботи. Ці риштування, які в народі називають «лісами», використовуються для безпечного виконання робіт на висоті. Вони є зручними, міцними та безпечними, а ще мають німецьку якість, що говорить само за себе. Але яким би ідеальним не було устаткування, з ним треба вміти працювати. Для цього й було організоване навчання.

Кожна навчальна група спочатку опановувала теоретичну частину. А потім працівникам показали, як збираються риштування і які безпечні способи роботи треба застосовувати як під час їх складання, так і при використанні. Старший інженер PERI Ukraine Богдан Жигалюк за допомоги колег зібрав просте риштування, пояснюючи свої дії, наголошуючи на тому, як це робити правильно, а чого не варто. А потів ще й показав, як підніматися на робочі настили, де і як правильно кріпитися страхувальними ременями. Учасники тренінгів поставили йому питання та мали змогу власноруч виконати деякі операції.

«Показувати, навчати це частина моєї роботи, – говорить Богдан Жигалюк. – Якщо вірно все зібрати-розібрати, правильно користуватися, то безпека для людей гарантована. Та й довговічність риштувань також. Устаткування дійсно світового рівня. Його експортують до США, Канади, Австралії, країн Євросоюзу та ще багатьох держав, всього їх близько 70. Запорука тому – якість, зручність, простота монтажу, і я б ще раз наголосив на безпеці».

Олександр Цибок працюєслюсарем-ремонтником в ремонтно-механічному цеху № 2 «ЛМЗ». Значну частину виробничих операцій вони з колегами виконують на чималій висоті.

«Ми ремонтуємо верхнє освітлення у цеху, міняємо вікна, обслуговуємо електромостові крани, та ще багато що робимо, – каже Олександр Цибок. – І все це на висоті, падіння з якої може мати непоправні наслідки. В нашому цеху вже є такі риштування, але ми їх поки що не використовували. Є у нас тур-вишка, але мені здається, що це устаткування буде для нас дуже корисним. Мене вразило, що ми зможемо створювати з цього набору елементів саме ті конструкції, з яких нам буде найзручніше виконувати роботи. Наприклад, ми зможемо конструювати робочі майданчики по обидва боки від трубопроводу і навіть над ним. Нам це було б дуже доречним для швидких зручних і безпечних ремонтів».   

Тренери заохочували учасників навчання задавати якомога більше питань. «Ми на все намагалися відповісти, щоб людям все було зрозуміло, – розповідає старший менеджер компанії-постачальниці риштувань Іван Власюк. – Основне, про що запитували: які навантаження витримують конструкції? Що можна складати, а що ні? Як користуватися паспортом устаткування? Як треба і як не треба робити? Наприклад, наші хлопці акцентували, що для складання конструкцій достатньо півкілограмового молотка, тоді як багато хто з ремонтників любить взяти щось важче, щоб влупити сильніше. Не треба, від цього конструкції міцнішими не будуть. Як показує досвід, якщо все робити поступово і правильно, це устаткування надійно виконує свої функції 20-25 років і навіть більше».

Як повідомив менеджер департаменту з охорони праці Ігор Міхєєв, протягом 2023-24 років для цехів вже придбано 11 комплектів риштувань. «Працівниками таких підрозділів, як електроремонтний, вуглепідготовчий, технологічний, коксовий  цехи, спеціалізований ремонтний цех КХВ, ремонтний цех ГД, цех ремонту металургійного устаткування № 2, цех уловлювання, цехи «ЛМЗ» воно вже використовується, – говорить Ігор Міхєєв. – Ми отримуємо схвальні відгуки. Устаткування виробляється у Німеччині, і це багато про що каже. Навчання також на високому рівні. Впевнений, що обізнаність працівників  допоможе їм та їхнім колегам безпечно працювати на небезпечній висоті».

Категорії
Новини

Пам’яті героїв-шахтарів

В шахтоуправлінні гірничого департаменту встановлений стенд пам’яті на честь загиблих шахтарів працівників підприємства, які стали на захист незалежності України.

Стенд розташували практично біля прохідної ШУ. Дев’ять портретів дев’ятьох героїв. Вони ніби зустрічають та проводжають шахтарів на зміну. Ці фото щоразу нагадують нам завдяки кому ми живемо в Україні, працюємо, мріємо, маємо плани і рухаємося вперед.

«Таке пам’ятне місце мало бути, – говорить гірничий майстер (підземний) дільниці № 10 ШУ ГД Костянтин Пікалов. – Це наша шана, наша вдячність, ми схиляємо голову перед загиблими героями. Це наші колеги, майже кожного з цих хлопців я знав, працював поряд з ними. Першим з початку повномасштабного вторгнення ми втратили на поле бою Олександра Петухова. Він майже 15 років відпрацював кріпильником, був бригадиром дільниці № 10. Чесний, принциповий, відкритий. Олександр був готовий взятися за найскладніше завдання, охоче опановував нові технології підземної справи, а за свою бригаду стояв горою. З ним завжди радилися, адже він мав величезний досвід. Фахівець найвищого класу, спеціаліст незамінний. Ми, на жаль, втрачаємо найкращих, адже вони завжди попереду».

 Наступне фото – зовсім юне обличчя – це Владислав Велесик. На наше підприємство він прийшов працювати в шахтоуправління перекидальником (підземним) на дільницю внутрішньошахтного транспорту. Юнак пройшов всі необхідні інструктажі та мав вже виходити на роботу, але його мобілізували до лав ЗСУ. 5 жовтня 2022 року Владислав Велесик загинув в боях у Харківській області. 

Серед загиблих героїв – Микола Мазурик. Захисник багато років працював на нашому підприємстві. Останнє його місце роботи – шахтоуправління гірничого департаменту. Він був досвідченим прохідником. Про нього колеги кажуть – справжній козак. Для чоловіка дуже важливим було питання незалежності України, тому прохідник з готовністю долучився до лав ЗСУ. Він віддав своє життя за свою родину, місто та Україну.

Владислав Кучма приєднався до лав ЗСУ у травні 2022 року. З 2 квітня 2023 року захисник вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут. Але, на жаль, герой-гірник загинув у бою.

Добре пам’ятають в шахтарській родині й Дмитра Кобешова. Він прийшов працювати на шахту одразу після інституту. Шахтарській праці він віддав понад 20 років. Колеги цінували його за знання та досвід, здобуті нелегкою працею під землею. А ще він умів знайти особливий підхід, свого роду ключик до кожної людини.

«Дмитро працював гірничим майстром, а це той шматок роботи, коли на тобі відповідальність за інших колег, – розповідає заступник головного інженера ШУ з підземного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Петровський. – Він завжди міг знайти вихід з найскладніших ситуацій. Коли надійшла звістка про його зникнення безвісти, ми до останнього вірили та сподівалися, що Дмитро живий. На жаль, не справдилося. Герой загинув, але завжди житиме в наших серцях.

Колеги згадують загиблого захисника Михайла Дурандіна, як людину-«запальничку». Він завжди випромінював позитив, активний, веселий оптиміст. Герой працював майстром в шахтоуправлінні гірничого департаменту. Починав 17 років тому зі стажера, потім працював помічником майстра, згодом став професіоналом шахтарської справи. Михайло легко сходився з людьми, адже мав позитивну вдачу. Він завжди був готовий рухатися вперед і вести за собою інших.

Євген Гуцало доєднався до лав ЗСУ України на другий день повномасштабного вторгнення. Чоловік добре знав, з яким ворогом доведеться мати справу, адже вперше на захист країни став ще у 2014 році та відбивав агресію росіян до 2016 року. Євген Гуцало працював у шахтоуправлінні прохідником (підземним). Він загинув поблизу населеного  пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області.

В біографії прохідника Олександра Максимовича – участь в АТО у 2016 році та понад 20 років шахтарського стажу. «Олександр мав справжній гірницький характер, – розповідає начальник прохідницької дільниці ШУ ГД Андрій Климов. – Міцний духом, майстер шахтарської справи із золотими руками та світлою головою. Прохідник був настільки щирою та світлою людиною, що без усмішки, без гарного настрою його й не згадаєш. І при цьому це була надзвичайно скромна людина. Про його бойові численні нагороди ми дізналися, на жаль, вже коли він повернувся додому на щиті».

Серед  загиблих героїв – Андрій Білоткач, який працював гірником очисного забою. Андрій став на захист України на другий день повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок. У свій останній бій Андрій Білоткач вступив 12 жовтня 2024 року. Він загинув поблизу міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Наразі найбільша мрія шахтарів, аби на цьому стенді ніколи більше не з’являлося нових фото їхніх колег – загиблих героїв. Але про загиблих колег пам’ятатимуть завжди. Тому, поспішаючи на чи зі зміни, вклоняються з вдячністю тим шахтарям, які стали небесними янголами-охоронцями рідної землі.

Вічна шана загиблим героям-шахтарям
Категорії
Новини

Квадробери: в масках і з хвостами

Вони надягають маски тварин, чіпляють пухнасті хвостики, використовують лапи-рукавички і: нявкають, гавкають, мукають, хрюкають, іржуть, виють та бігають навкарачки в громадських місцях. Це все  про квадроберів – людей, які копіюють звички собак, кішок, мавп, вовків та інших тварин, називаючи себе  прихильниками «неофіційного виду спорту». Що це за новий молодіжний рух та як його сприймати розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Дітки без клітки

Термін «Квадробика» розшифровується як «чотири» та «аеробіка». Це нова субкультура серед дітей та підлітків (іноді і дорослих), яка поєднує фізичну активність з імітацією рухів та звуків різних тварин.

Ця течія виникла в Японії. Її засновником вважається спринтер Кенічі Іто. Чоловіка постійно називали мавпою через зовнішню схожість. Коли він був у зоопарку, його зацікавили примати. Він почав ходити на чотирьох кінцівках, а потім і бігати. Невдовзі в нього з’явилися послідовники. Оскільки займатися квадробінгом у соцмережах неможливо, діти та підлітки вийшли на вулиці. Пострибати у громадських місцях для них є можливістю у такий спосіб привернути увагу до себе.

«Захоплення квадробінгом є ознакою підліткового віку, адже це завжди про створення субкультур, – говорить Олена Шевчук. – Згадайте, як у нульових роках на вулицях міст почали з’являтися  готи, одягнені у все чорне та з розпущеним волоссям. Або емо, які надавали перевагу особливому емоційному світосприйняттю, чорно-рожевому кольору, носили яскравий макіяж та зачіски з «рваним» чубчиком. Це був виклик суспільству! Щось подібне відбувається і зараз. Тільки наразі українські діти живуть у хронічному стресі через війну. На них діє величезне емоційне навантаження, яке треба якось зняти. Гра в квадробінг, де є можливість побути кицькою або собачкою, дозволяє відволіктися від буденності, пограти і отримати приємні емоції. А ще підлітки прагнуть бути в тренді і змагаються одне з одним – у кого крутіше маска і тваринні звички. Сенс полягає в тому, щоб максимально точно передати поведінку кішки, собаки, лисиці, їжака, свині або інших тварин. До речі, звірячі рухи потребують неабиякої фізичної підготовки, витривалості, артистизму та спостережливості».

Як ставитися до цього?

Батькам квадроберів психологиня радить придивлятися до дітей. Якщо квадробінг – це лише гра для них або свого роду спорт, якщо копіювання поведінки тварин не заважає повсякденному життю, тоді з вашою дитиною все нормально.

Але постарайтеся з’ясувати, що привело вашу дитину в квадробінг. Найчастіше дітей, які стали соціальними мішенями з різних причин, об’єднуються у групи. Прихильність до певної субкультури може бути сигналом про те, що дитині потрібна ваша допомога. «Сварити дитину за це захоплення ні в якому разі не варто, – продовжує Олена Шевчук. – Навпаки, приділіть дітям більше уваги, адже на початку підліткового віку вони вважають себе вже самостійними, їм потрібна батьківська підтримка. Запитайте дитину чому вона обрала ту або іншу тварину. Якщо це для них лише спорт, батькам важливо показати дітям свою довіру. Ви можете разом вибрати маску, хвостика та найближчу до дому секцію акробатики. Водночас треба не пропустити ту межу, коли гри у тварину стане забагато і це може негативно вплинути на особистість дитини. Якщо з’являються тривожні «дзвіночки»: дитина починає їсти корм тварин, кусається, хоче спати на полу або гуляти на поводку – тоді треба негайно звертатися до психолога! Будьте уважні до стану своєї дитини й допоможіть їй не стати жертвою модного тренду».

«Коло довіри»

Ця вправа допоможе налагодити контакт з підлітком.

Виділіть день тижня, час і місце, де можна зібратися всією сім’єю. Зробіть з цього ритуал: виставіть будильник на п’ять хвилин (цього буде достатньо), запаліть свічку, увімкніть тиху музику. Завдання кожного члена сім’ї – поділитися маленькою, можливо, неприємною правдою, за яку він не буде покараний. Дорослі можуть зізнаватися в шкідливих звичках, діти в пустощах і хуліганстві. Головна умова – щоб все, що потрапляє в «коло», не підлягало осуду і покарання. Цей прийом допоможе сформувати острівець безпеки для дитини і показати йому та його батькам, що довіра важливіша за дисципліну.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Янголи, пірати та сімейка «Адамсів»

31 жовтня криворізькі студенти й учні відзначили Геловін разом з «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Менеджерка з розвитку молодіжних проєктів адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Вікторія Коцуба пояснила, що заходи для молоді – це важлива складова роботи з молодими людьми, які згодом можуть стати працівниками нашого підприємства.

«Таким чином ми формуємо молодіжне ком’юніті, тобто спільноту, –  говорить Вікторія Коцуба. Ми організовуємо такі заходи, які справді зацікавлюють наших студентів, учнів технікумів та ліцеїв. Пандемія, а зараз ще й повномасштабне вторгнення призвели до дистанційного навчання. А такі заходи формують навички спілкування, взаємодії, дають можливість поділитися енергією. Бачите, як учасники креативно підійшли до створення образів, костюмів. Ця креативність також може послугувати у майбутній роботі. Тут ми можемо зустріти всіх – від янголів до злих темних героїв. Але це лише образи. У кожного з нас є різні риси. І залучення до таких сучасних драйвових заходів сприяє розвитку здібностей, формує позитивний імідж підприємства. Сподіваємося, що ця креативна молодь згодом прийде працювати до нас».

Вечірка дійсно вийшла чудовою. В ній взяли участь герої з аніме, персонажі з комп’ютерних ігор, популярних фільмів. Костюмованими на неї прийшли не лише учні, а й викладачі. Родина заступника директора з навчально-виховної роботи технологічного фахового коледжу Юрія Горностаєва прийшла у костюмах «Сімейки Адамсів» з однойменних екранізацій. «Як бачите, я – голова родини Гомес, а моя дружина Вікторія – це моя кінематографічна дружина. А це наша донька Венсдей, Софі у звичайному житті, –  пояснив Юрій. – саме донечка першою полюбила цей фільм, а потім й ми зацікавилися».

Хобі Вікторії – психологія. «Такі карнавали з переодяганнями дуже важливі саме в тяжкі часи. Тут зібралася чудова молодь. Нам всім зараз важко, а особливо юним людям. Дивіться, які вони чудові. Не палять, не вживають алкоголю. А свою енергію мають кудись виплескувати. Дякуємо організаторам за таку чудову можливість відволіктися від страшних новин, перезавантажитися». Софі також дуже подобається захід. Вона отримує величезне задоволення в образі улюбленої героїні. «Венсдей – смілива, розумна й гарна дівчинка, –  каже Софі. – І взагалі так у житті буває, що те, що виглядає як зло, насправді усередині добре, і навпаки. Особисто мені сподобалися міньйони в яскравих костюмах. Вони добрі й позитивні».

Організатори високо оцінили образи Адамсів. Вони перемогли в одній з номінацій на кращий костюм. «У нас сьогодні багато номінацій, –  продовжила Вікторія Коцуба. – Це кращий жіночий та чоловічий образи, найкращий костюм істоти, найскладніший костюм та інші. Тут є відьми, пірати, фантастичні істоти та багато-багато інших. Це чудова можливість для учасників проявити художні, творчі здібності та артистизм».

Чотирнадцятирічний Єгор Луцький свій костюм створив власноруч з картону, паперу, клею та фарб. «У мене вже є досвід роботи з цими матеріалами, –  розповідає Єгор. – Раніше я робив роботів, а зараз створив для себе костюм Фоксі з комп’ютерної гри. Робототехніка мені дуже подобається. Хочу вивчитися, і можливо піду працювати на ваше підприємство. Роботи зараз скрізь. У свій костюм я вставив світлодіод. Як бачите, око у Фоксі світиться. Мені тут дуже подобається. Тут весело!»

Учасники Геловіну мали змогу не лише поспілкуватися й потанцювати та виграти призи, а ще й пограти за допомогою окулярів віртуальної реальності. «Я отримав від гри неабияке задоволення, – усміхається учень юридичного коледжу Максим Кравець. – Мене хотіли з’їсти аніматроніки – це такі роботозвірі. Але я не здався. Дуже реалістична гра. Та й взагалі тут все класно: чудова музика, цікаві люди та конкурси. Дякую організаторам. Вони навіть про воду й солодкі напої не забули. Я знаю, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» –  це найбільший завод в Україні. Напевно, і юристи там треба. Я сьогодні Джоні з мультика «Монстри на канікулах». Це один з моїх улюблених героїв, він добрий, та й схожий я на нього».

Мабуть, найбільше учасників вдягнулися у костюми головного героя з фільму «Крик». Вони знайшли одне одного і навіть влаштували окрему мініфотосесію. Для того, щоб вечірка була ще веселішою і змістовнішою, організатори запросили професійних ведучого, діджея та фотографа. Всі учасники «відтягнулися» на повну, як кажуть, та хоча б на деякий час відволіклися від страшних новин сьогодення, бо інколи реальність буває страшнішою ніж фільми жахів.

Всі фото з вечірки скачуйте за посиланням

https://fex.net/uk/s/bxee3vo