Позначка: персонал

Категорії
Новини

Власний досвід – найкращий аргумент

На початку жовтня стартував новий проєкт «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг». Мета проєкту – залучити молодь до праці на нашому підприємстві, мотивуючи їх власним прикладом.

Недаремно цей проєкт має назву «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг». Амбасадор – це особа, яка представляє свою країну або організацію за кордоном. У нашому випадку амбасадори -працівники підприємства, студенти, учасники інших проєктів професійного розвитку, всі ті, хто вважає, що праця в «АрселорМіттал Кривий Ріг» –це можливість опанувати нові професії, будувати свою кар’єру, розвивати підприємство та розвиватися самому. Амбасадори, які пройшли ретельний відбір, презентуватимуть комбінат студентам у навчальних закладах міста, щоб у майбутньому вони обрали «АрселорМіттал Кривий Ріг» своїм місцем роботи.

«Стати учасником цього проєкту може кожен, – розповідає менеджер з розвитку молодіжних проєктів Вікторія Коцуба. – На старті проєкту, а, до речі, ми продовжуємо реєстрацію на участь у проєкті, ми отримали понад 20 заявок. Ми відібрали 15 учасників, які протягом кількох тижнів проходитимуть навчання-тренінги з публічних виступів, мистецтва комунікації, а потім разом з нами почнуть відвідувати навчальні заклади. Згодом наші амбасадори виступатимуть й самі. Вони розповідатимуть про свій власний досвід роботи на підприємстві, про можливості та перспективи роботи в «АрселорМіттал Кривий Ріг» студентам та молодим фахівцям. Таке спілкування, коли можна напряму поставити запитання, дізнатися усі нюанси, секрети професії та розвитку кар’єри безпосередньо від людини, яка вже працює на комбінаті, як показує досвід, діють найкраще».

Амбасадорами першої хвилі проєкту стали як вже досвідчені працівники, так і молодь, яка лише робить перші кроки у своїй професії.

«Я працюю на рудозбагачувальній фабриці гірничого департаменту, – розповідає кранівник складу концентрату РЗФ-1 Данило Макаров. – Я готовий рекомендувати своє підприємство іншим. За моїми рекомендаціями на завод вже прийшов працювати мій друг. І мені хочеться, щоб молоді навколо було більше, адже тут є можливість розвиватися, рухатися вперед, пропонувати свої ідеї, цікаво проводити свій вільний час, бо для цього є можливості, але молодь про це не знає. Я готовий розповісти все без прикрас і перебільшень. Звісно, є певні проблеми та складнощі, але це теж наш шанс змінити все, перебудувати і перетворити на краще».

Данило Макаров

Для старшого майстра СПЦ-1 Олександра Доленка мотивацією для участі у проєкті «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг» стало бажання зібрати навколо себе молоду та ініціативну команду.

«Я розумію, що майбутнє у підприємства є тоді, коли відбувається зміна поколінь, – говорить Олександр. – Нам потрібна молодь, яка зможе не лише взяти на озброєння наш досвід, а й сама запропонувати нові рішення. Моє завдання – розповісти студентам про те, що залишається за виробничими лаштунками, переконати їх зробити свій вибір майбутньої професії  на користь нашого підприємства. Показати чого можна досягти, якщо мати бажання і працювати в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Мій власний приклад – найкращий аргумент. У цьому проєкті в мене є ціль мінімум – залучити бодай одного нового працівника до роботи на комбінаті. Ціль-максимум – зібрати молоду команду, яка працюватиме зі мною поряд. І цей проєкт мені у поміч».

Долучитися до проєкту та стати амбасадором можна і зараз. Для цього потрібно заповнити анкету за посиланням: https://forms.office.com/e/BZMbsWAWAr

Категорії
Новини

З вдячністю для наших Героїв

У Палаці культури металургів відбувся святковий концерт, присвячений Дню захисників і захисниць України.

Зараз близько трьох тисяч працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» боронять незалежність та свободу України у лавах ЗСУ. На жаль, 184 герої загинули в цій боротьбі. Ми вічно пам’ятатимемо про їх подвиг. Понад 200 працівників підприємства демобілізувалися і повернулися в рідні цехи, щоб вже тут підтримувати країну, рідне місто та свої родини.

«З перши днів війни я долучився до ЗСУ, це було моє рішення, адже я розумів, що маю захищати своїх рідних, свою країну від агресора, – розповідає монтер колії УЗТ ГД Олег Чумак. – Довелося битися в Авдіївці, Сумах, захищати Херсонщину. Повернувся додому після поранень у липні 2024 року. Підприємство, колеги мене підтримували завжди. На мене чекали, відчув це і після повернення до цеху. Дуже потрібно, щоб про захисників не забували, ані про тих, хто загинув, ані про тих, хто на фронті, ані про тих, хто повертається. Вдячний за це свято, за цей концерт. Приємно, побачив хлопців з інших цехів, які теж повернулися з поля бою, вийшло душевне спілкування. Всіх зі святом! Бережіть себе!»

На захисників в цей день чекала велика концертна програма та невимушене спілкування з частуванням. Розпочали з привітань.

«Шановні колеги! Герої! Наші захисники! Ми вдячні вам за вашу міць, за вашу витримку, за те, що захищали нас зі зброєю в руках, а зараз підтримуєте завод, економіку України після повернення на рідний комбінат, – сказав директор з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш. – Ми цінуємо все, що ви зробили й робите зараз. Віримо, що витримаємо всі випробування і вистоїмо. Місто, підприємство, криворіжці – ми всі разом. І лише разом ми переможемо. Дякуємо кожному з вас і пишаємося, що ви є нашими колегами. Низький уклін вам та шана! Зі святом!»

До присутніх в залі героїв та членів їхніх родин з привітальним словом звернувся директор технічний гірничого департаменту Андрій Левицький. Він привітав захисників та захисниць зі святом Покрови та козацтва і побажав всім миру в країні, щастя в кожній родині, сліз лише від радості та перемоги нашій Україні.

 Яскравими творчими подарунками для усіх в цей день стали виступи художніх колективів: театральної студії «Аншлаг», вокальної студії та хореографічного колективу «Юність», хору. Кожен номер був ретельно підібраний, адже виступали для тих, кому готові дякувати щодня за можливість жити, працювати та бути вдома – для наших працівників, для захисників та захисниць.

«На фронт я пішов 15 грудня 2022 року, довелося боронити Харківщину, Донеччину, Луганськ, – розповідає підсобний працівник РВ Іван Танасьєв. – Повернувся 26 червня 2024 року. Я був поранений, тому, на жаль, не зміг повернутися до своєї газозварної справи, тож тепер я працюю підсобним робітником. Важко, але треба повертатися до життя. Хотілося, щоб пам’ятали про кожного, підтримували, особливо тих, хто зараз на передовій. Дякую, що в цей день організували для нас свято. Я побачив колег, поспілкувався. Вийшло якось так по-душевному. Нам усім це потрібно. Дуже хотілося, щоб усі захисники та захисниці повернулися додому з Перемогою. Зі святом!

«Концерт чудовий, гарне свято, я навіть не втримав сліз, розчулився, – говорить черговий електромонтер ЦТВ ГД Вячеслав Ліванцов. – Приємно, що не забувають про нас, як не забував про мене мій робочий колектив доки я ніс службу. Призвали мене у 2022 році, а повернувся я у 2024-му. Прийшов до цеху після повернення, наче й не уходив. Все знайоме, всі вітають, все своє, рідне. Там, на фронті, мені хотілося працювати, тягнуло до роботи. А такі заходи завжди потрібні. І справа навіть не у вдячності, а в тому, що це можливість нам усім зустрітися, поговорити, відчути, що ти не забутий, що ти не один. Всіх зі святом і скорішої Перемоги усім нам!»

Категорії
Новини

Осінь: на підприємстві вродили вакансії

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбувся перший Жіночий ярмарок вакансій.

На заході жінкам пропонували познайомитися з професіями підприємства, умовами працевлаштування, кар’єрними можливостями, перспективою стати лідерками у традиційно чоловічих професіях. Організував ярмарок «АрселорМіттал Кривий Ріг» у співпраці з Криворізькою філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

На ярмарок завітали понад 100 жінок. У кожної з них була можливість не просто ознайомитися з умовами та місцем майбутньої роботи, а й одразу поспілкуватися безпосередньо з керівниками цехів, обговорити умови працевлаштування та розпочати вже офіційне оформлення на підприємство.

Юлія  Веретеннікова багато років працювала за кордоном, а з початком війни повернулася в Україну до своєї родини. Тимчасову роботу знайшла у селі Радушному. Але їздити доводилося далеко, тому і звільнилася. Дізнавшись про Жіночий ярмарок вакансій в «АрселорМіттал Кривий Ріг», завітала сюди.

«Я уважно послухала інформацію і вже майже визначилася ким хочу стати. У мене є водійське посвідчення категорії Б, тому хочу вчитися на водійку великовантажних автомобілів. Я знаю, що такі водії  підприємству. У кар’єрах я була, тому добре уявляю, що це таке. А в цілому професій на ярмарку дуже багато, є з чого обирати. Про деякі професії я взагалі вперше дізналася. Головне, я вважаю, – це бажання працювати, якщо не знаєш професії, тебе тут обіцяють безплатно навчити. Є про що подумати, тим більше, що навчання у наші часи теж є дорогим задоволенням за яке потрібно платити. Мені дуже приємно, що від початку війни «АрселорМіттал Кривий Ріг» піклується про людей, про місто. Це ще одна причина чому я хочу працевлаштуватися на підприємства», – сказала Юлія Веретеннікова.

З блокнотом та ручкою на ярмарок завітала і Юлія Ольховська. За освітою вона медик, але життя поставило перед нею виклик – треба більше заробляти та відчувати себе соціально захищеною.

«Придивляюся до професії кранівниці. Я розумію, що це дуже крутий поворот у моєму житті, але я готова до цього. Про професію кранівниці та підприємство знаю від мами, адже вона тут багато років працювала кранівницею. У першу чергу мене цікавлять зарплата, соціальний пакет, специфіка роботи, графік. Про цей захід я дізналася з фейсбука, тож прийшла подивитися, дізнатися, поспілкуватися. Хтозна, може цей день стане для мене вирішальним». 

Мета жіночого ярмарку вакансій – проінформувати людей, зокрема жінок, що не зважаючи на війну та безліч проблем з нею пов’язаних, у нас є багато можливостей. Насамперед – змінити своє життя завдяки новій роботі, новим знанням, вмінням, навичкам, зустріти нових колег, друзів, відкрити для себе нові перспективи.

«Кадровий голод відчувають багато підприємств, і наше не виняток. Зараз багато чоловіків захищають нашу країну від ворога, тож ми пропонуємо роботу жінкам, щоб саме вони підставили економіці свої тендітні сталеві плечі, – сказала Карина Величко, фахівчиня з підбору персоналу та менеджерка жіночих проєктів, а саме Жіночого ярмарку вакансій. – Наприклад, у нас з початку війни на виробництві побільшало жінок-електромонтерок, слюсарів-інструментальниць, сортувальниць коксу, апаратниць хімводоочищення тощо. Жінки поступово опановують нові виробничі професії. Але вакантних посад, зокрема й інженерних, у нас ще багато, тож ми запрошуємо жінок до співпраці. Робота знайдеться для кожної у будь-якому департаменті підприємства. Не вагайтеся, вірте у себе, ми кожну жінку обов’язково навчимо та підтримаємо».  

«У нашому місті зараз понад 1000 вакансій, робітничих і не тільки. Серед шукачів роботи, які перебувають на обліку у центрі зайнятості, 80 відсотків жінок. І це зрозуміло, адже наші чоловіки зараз стали на захист України. Тому цей захід – не просто ярмарок вакансій, це жіноча підтримка своїх чоловіків, підтримка економіки України, життя міста й регіону – сказала Лариса Шевченко, директорка Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості. – Наш захід пройшов на за участю і на базі найбільшого металургійного підприємства України, якому нещодавно виповнилося 90 років. Сьогодні підприємство пропонує легальну роботу, соціальну підтримку, медичне страхування, безплатне навчання під час якого претенденти ще й отримуватимуть заробітну плату, кар’єрні можливості тощо. Треба, щоб усі знали, що на «АрселорМіттал Кривий Ріг» робота є, і сюди можна звертатися за вакансіями».

Категорії
Новини

Криворіжанки з «АрселорМіттал» привертають увагу

Заступник начальника парогазового цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ірина Водоп’янова та оператор верстата ремонтно-механічного цеху ТОВ «Ливарно-механічний завод» Ольга Вакуленко взяли участь у провідному форумі жінок Tempo delle Donne (Час жінок), який відбувся у Мілані, Італія. До їхнього виступу також доєднався генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.

Особливу увагу на форумі було приділено життю й роботі жінок в Україні під час війни. Цій проблемі була присвячена секція «СТАЛЕВІ МРІЇ: Українські жінки і заводи працюють, коли йде війна», яку модерувала відома журналістка видання Corriere della Sera Марта Серафіні.

Співробітниці «АрселорМіттал Кривий Ріг», які зараз працюють на посадах мобілізованих чоловіків,  розповіли свої особисті історії. Чи складно їм працювати? Чому вони погодилися працювати на такій чоловічій професії та що спонукало їх до цього? Що означає бути жінкою та працювати у воєнний час? Про що вони мріють?

«Я вже 20 років працюю на підприємстві, – розповідає Ірина Водоп’янова. – Мій трудовий шлях розпочався зі слюсаря-інструментальника, з робочої професії. Після 5 років роботи я перейшла в охорону праці. Коли  розпочалася війна, я працювала інженером з надійності. Моя основна робота була пов’язана з виробництвом, з виконанням ремонтів. Так вийшло, що заступника начальника з ремонтів забрали до ЗСУ, а мені запропонували виконувати його обов’язки спочатку місяць, потім два, і ось я тут вже два роки. Спочатку було страшно – працювати на такій чоловічій посаді! Через те, що зараз у нас навіть жінки знаходяться на полі бою, захищаючи Україну, то ми не маємо вважати, що це чоловічі професії, ми маємо просто працювати, не дивлячись ні на що. Ми маємо бути сильними не лише там, а й тут».

Бути жінкою саме у воєнний час – це значить бути сильною, не здаватися, вірити у завтрашній день і віддати усі сили, щоб пришвидшити нашу перемогу, працювати на повну силу на виробничому фронті, вважає Ірина.

«У мене є донька, їй 16 років, вона вчиться на дизайнера, – продовжує наша героїня. – Своє майбутнє вона бачить у цій професії. Від початку, коли я закінчила школу, то в мене були теж інші плани. Я теж мріяла стати геологом, дизайнером, але життя все змінює. Можливо життя внесе свої корективи, і донька  теж захоче стати кимось іншим».

«Бути жінкою саме у воєнний час для мене значить – бути підтримкою нашим чоловікам, нашим воїнам, – підхоплює Ольга Вакуленко. – Ми, українки, намагаємося бути сильними, позитивними. Ми маємо їх підтримувати, підтримувати порадою, допомагати психологічно та фізично. Робити все, щоб у наших захисників були сили та натхнення скоріше закінчити війну нашою перемогою. Коли розпочалася війна, то я вирішила перейти на це підприємство. Тут працювали мої батьки, бабусі, дідусі. Завод завжди асоціювався у нас в родині зі стабільністю. Ще раніше у важкі 90-ті роки ми завдяки цьому підприємству у прямому сенсі вижили, адже тут платили зарплату, тож в мене була мета – я йду на підприємство, де є стабільність.

Раніше, через те, що в мене не було профільної освіти, я не могла працевлаштуватися на завод. Коли надіслали повістки батьку, чоловікові, я залишилася одна і вирішила спробувати влаштуватися на «АрселорМіттал Кривий Ріг». На жаль, розпочалася війна і багато хлопців забрали на війну, але в мене з’явилась можливість працевлаштуватися на комбінат навіть без спецосвіти.

Складна професія в мене, можна сказати, що чоловіча, але я вдячна, що мене взяли на цю роботу. Професії я вчилася безпосередньо на місці роботи. Це було нелегко, адже ти приходиш на дуже велике підприємство, де не розумієш, як і що працює. Великі верстати, все гуде, обертається, рухається, але тобі потрібно працювати. Адже ти розумієш, що допомагаєш батьку, чоловікові на фронті. Я впевнена, що маю бути сильною особистістю, що ми переможемо і все витримаємо.

Я зовсім не рада, що розпочалася війна, що наших рідних та близьких чоловіків забирають воювати, можуть забрати і жінок. Я просто хочу, щоб швидше настав мир».

Ольга пишається своєю роботою. «Мені цікаво, я постійно дізнаюсь щось нове. В мене  є можливість, якщо не сподобається працювати на цьому верстаті, то перенавчитися і перейти на інший.

Дітей в мене поки що немає. Мені здається, що ми втілюємо у дітях свої мрії. Мені, наприклад, хотілося, щоб моя дитина стала архітектором. Але хто знає ким вона стане? Я сподіваюся, що коли в мене будуть діти і вони зростатимуть, то війна вже закінчиться, і ми всі разом будемо розбудовувати Україну».

Мауро Лонгобардо зазначив: «Я радий, що мої колеги виступили справжніми амбасадорками в Італії щодо необхідності підтримки України. На третій рік війни ми спостерігаємо, що подекуди в країнах Європи інтерес до війни в Україні та підтримка України починає знижуватися. Але громадяни країн заходу мають знати, в яких умовах через російську агресію працюють українські жінки, наші співробітники та українці в цілому. Агресора має бути зупинено. Тому підтримка України на заході не повинна згасати. Участь моїх колег-жінок у цьому важливому жіночому форуму привертає увагу до необхідності подальшої підтримки України у її боротьбі за свободу та виживання». 

Категорії
Новини

Як наші ремонтники шведські секрети розсекретили

У ремонтно-механічному цеху № 2 виконали ремонт та відновлення другого у поточному році комплекту (чаші та станини) дробарок Sandvik для гірничого департаменту нашого підприємства.

Аби здійснювати ці ремонти працівникам ЛМЗ довелося стати…дешифраторами. Будь-який агрегат, вузол, деталь ремонтується за «рецептом» – кресленням чи схемою, в якій вказано що і як влаштовано, що і як розташовано та під’єднано. Шведські виробники до дробарок «Sandvik» теж надали креслення, але із певною недомовкою. Вони дещо приховали та не вказали, тож конструкторам ЛМЗ довелося помізкувати, щоб надати ремонтникам повний «рецепт», без якого ремонт та відновлення вузлів цих дробарок просто неможливі.

«Компоненти успіху нашої ремонтної справи – це наявність необхідного обладнання, кваліфікованого професіонала та майже ювелірної точності виконання усіх етапів ремонтних робіт, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Тому креслення для нас – це путівна зірка. Ми надзвичайно прискіпливі до деталей, адже найдрібніша неточність може призвести до швидкої поламки вузла, а ще гірше – взагалі дробарка не запрацює. А ремонтуємо ми її деталі, які вражають розмірами, наприклад, вагою понад 15 тонн, понад 3 метрів у діаметрі і висотою понад 2, 5 метрів. А от точність у їх обробці та ремонті становить соті міліметрів».

Свою «реабілітацію» вузли та деталі шведських дробарок починають з технічної ремонтної документації на відновлення основних елементів. ЇЇ розробили конструктори ЛМЗ під керівництвом головного конструктора Микола Нікіфорова у співпраці з провідним інженером-технологом РМЦ-2 Антоном Міщенком та заступником начальника РМЦ-2 з технології Сергієм Мордовцем. Потім відбувається діагностика – визначення стану «хворих» місць та алгоритму ремонту.

«Раніше при ремонті дробарок ми заміняли зношені елементи на нові, а зараз ми їх ремонтуємо, адже це дорогі деталі та вузли й доставка їх теж справа непроста, – розповідає заступник начальника РМЦ-2 Сергій Мордовець. – Ми визначаємо які поверхні і наскільки зношені, розробляємо технологію ремонту. Зазвичай проточуємо, оброблюємо під наплавку, наплавляємо і виконуємо остаточну обробку, заплавляємо дефекти. Після цього підключаються слюсарні операції: калібрування різьб, відновлення отворів, фаски, очистка-зачистка, підгонка та знову контрольні вимірювання. До речі, ми на кожному етапі прискіпливо ставимося до вимірювання, адже без контролю точності не можливо виконати якісний ремонт. Це наче лікування хворого – постійний контроль аналізів, щоб розуміти чи вірно обраний алгоритм лікування, чи дієвий він?»

В середньому ремонт дробарок займає 90 діб. Відремонтувати крайню дробарку «Sandvik», яка, до речі, вже успішно повернулася до праці, було б неможливо без майстерності та гарної роботи токаря Артема Руденко, розточників Андрія Балацького та Євгена Жмура. До кінця року ремонтники готуються відремонтувати ще одну дробарку Sandvik.

Категорії
Новини

Не просто врятувати, а допомогти вижити

В Університеті АрселорМіттал пройшли тренінги з надання першої допомоги постраждалим внаслідок обстрілів або ведення бойових дій. Тренінги провів бойовий медик, а в минулому наш колега – до війни він працював майстром з ремонту обладнання СПЦ № 1.

Від початку війни вже не має значення де ти знаходишся, на полі бою чи в тилу –високий ризик отримати поранення існує всюди. Кожному з нас важливо знати, як допомогти собі або іншим людям, коли швидка допомога ще в дорозі.

Своїми знаннями долікарської допомоги у воєнний час та з мінної небезпеки з працівниками нашого підприємства поділився старший бойовий медик одного з підрозділів ЗСУ Віталій (прізвище ми не вказуємо свідомо). Ці навички він опановував у Товаристві Червоного Хреста України ще до початку повномасштабного вторгнення росіян. У березні 2022 року Віталій пішов добровольцем захищати Україну і працював на медичній евакуації поранених.

«З тим, про що я розповів на тренінгах, я постійно зустрічався у своїй бойовій практиці. Коли перед тобою поранена людина – у тебе немає часу для роздумів, ти маєш їй негайно допомогти, щоб людина вижила і, по можливості, була здорова. Та  зараз люди отримують поранення не лише на полі бою. Ворог систематично обстрілює наші міста і села, тож мій тренінг більш адаптований для цивільного населення. Я навчаю людей бути морально готовими надати першу допомогу пораненому та зробити це за допомогою підручних засобів. Зі мною завжди мій рюкзак з усіляким медичним знаряддям, з яким я можу навіть апендицит вирізати у польових умовах. Але прості люди у своїх сумках такого не носять. Наприклад, у кого в сумці є турнікет, шини або гумові рукавички? Мало таких знайдеться. Тому люди і мають знати, що саме з простих речей можна використати у критичних ситуаціях. А ще я навчаю правильно викликати швидку допомогу, оглядати постраждалого, зупиняти кров до приїзду медиків, адже за сильної кровотечі людина може померти лише за одну хвилину».

Бойовий медик розповів про алгоритм рятування людини, за яким діють військові – MARCH. В основі цього алгоритму – зупинка масивної кровотечі, яка загрожує життю, забезпечення прохідності дихальних шляхів, закриття усіх відкритих ран грудної клітини, повний огляд пораненого та запобігання переохолоджень.

Учасники тренінгу дізналися, як правильно робити тампонування глибоких ран за допомогою «що є під рукою», фіксувати постраждалого для його евакуації, робити штучне дихання, накладати пов’язки, визначати пневмоторакс (пошкодження захисної плевральної оболонки легень) тощо.   Віталій також показав муляжі мін та вибухових пристроїв, які ворог застосовує в Україні, та відповів на питання учасників.

«Тренінг цікавий, корисний, після нього вже по-іншому ставишся до науки рятувати людей. Це дуже потрібна інформація у наш непростий час. Так вийшло, що більшість медичних маніпуляцій показувалися на мені, тож для мене це була і теорія, і практика. Принаймні, якщо десь щось трапиться, я вже знатиму, як поводитися, що робити», – поділилася враженнями інженер департаменту з персоналу Світлана Рикун.

«Багато нової та цікавої інформації, тренінг був дуже корисним, – сказала Лариса Соловей, провідний інженер департаменту з персоналу. – Звичайно, до майстерності бойового медика нам далеко, але алгоритм дій зрозумілий. Зараз нам треба бути готовими до будь-яких ситуацій, але я за те, щоб ця інформація, ці навички, які ми набували на тренінгу, ніколи нам у реальному житті не знадобилися».