В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віктор Соколовський працював слюсарем-ремонтником.
В цеху ремонту металургійного устаткування № 4 ремонтного виробництва нашого підприємства не можуть повірити, що більше ніколи не з’явиться на ремонтному майданчику завжди спокійний і виважений Віктор. Він пропрацював на нашому підприємстві понад 25 років.
«Ми майже одночасно працевлаштувалися, тому поряд були багато років, – говорить майстер з ремонту обладнання (металургійного) ЦРМУ-4 РВ Едуард Білий. – Останнім часом Віктор займався зборкою та ремонтом резервного обладнання для електромостових кранів. Дуже відповідальна частина в нашій роботі, коли потрібно мати гарні знання, чималий досвід. Все це було у Віктора. Він був універсалом, адже мав багаторічний досвід роботи слюсарем-ремонтником. В колективі його поважали, адже він міг знайти підхід до кожного, а за потреби прийти на допомогу. Без зайвих слів він професійно виконував найскладніші завдання. Встати на захист країни теж було його рішення, тим більше з перших днів повномасштабного вторгнення у лавах ЗСУ був його старший син. Віктор вирішив приєднатися до нього. Захисник загинув в бою, але ми пам’ятатимемо про нього завжди».
Віктор Соколовський загинув 12 червня 2025 року поблизу Одрадного у Донецькій області.
Сини втратили батька, дружина підтримку, надійного чоловіка.
Висловлюємо щирі співчуття близьким, друзям та побратимам героя.
Коксовиштовхувач № 6 коксового цеху № 1 “АрселорМіттал Кривий Ріг” обладнали проєкторами, які окреслюють смертельно небезпечні зони. Проєктори вмикаються під час руху машини. Саме коли машина рухається, виникають смертельні небезпеки.
Як пояснив старший змінний майстер КЦ-1 Сергій Царенко, для співробітників, які працюють в зоні руху, існують зразу два з чотирьох ризиків-вбивць. Це загрози розчавлення внаслідок стискання рухомими та обертовими механізмами. В зонах ризику зазвичай працюють двереві та слюсарі-ремонтники КЦ-1, а також працівники підрядних організацій. І для того, щоб не бути притиснутими коксовиштовхувачем до дверей камер коксування, або потрапити під його колеса, працівникам треба пильно слідкувати за його переміщеннями.
«Працівникові, який виконує роботу поблизу коксової машини, важливо своєчасно помітити, коли коксовиштовхувач починає рух, – говорить Сергій Царенко. – Перед початком руху коксові машини подають гучні звукові сигнали. Але ж працівник може їх пропустити, адже на виробництві доволі гучно, а ще може сплутати сигнал коксовиштовхувача зі звуком від іншої коксової машини. А червоні лінії від проєктора не сплутаєш ні з чим. Ними окреслюються зони приблизно 15 метрів у довжину. Так звані «редзони». При цьому співробітники мають переміститися у безпечне місце за їхніми межами.
Володимир Назаренко працює дверевим. Його робота полягає у своєчасному очищенні дверей камер коксування, армуювальних рам, просипів коксу після видачі та робочого майданчика. Тож він має знаходитися в межах цього майданчика.
«Своєчасно помітити, коли машина починає рух – це для мене питання збереження життя, – каже Володимир Назаренко. – Особливо ризиковано саме у темну пору доби, коли видимість обмежена. І саме увечері та вночі «редзони» дуже добре видно. Тож це суттєво допомагає мінімізувати ризики».
Начальник відділу охорони праці КХВ та ЦДУР департаменту з охорони праці та промислової безпеки Андрій Похлеба запевнив, що це лише початок створення «редзон» на коксових машинах. Це пілотний проєкт, і він доволі успішний.
«У планах – обладнати всі коксові машини такими проєкторами, – розповідає Андрій Похлеба. – Я лише півроку керую охороною праці КХВ, і можу сказати, що разом з виробничниками ми вже багато встигли. Маю порозуміння з керівником коксохімвиробництва Миколою Галушкіним, підтримку керівників цехів. Були придбані металізовані плащі для працівників КЦ-1, які є надійним захистом від високих температур, вживаються додаткові заходи безпеки на конвеєрному транспорті, забетоновано залізничні переходи, встановлені «змійки», де їх не було, для душових кабінок побутового комплексу придбані килимки, які запобігають падінням на слизькій підлозі, і це не весь перелік. Відновили для людей зону відпочинку з фонтанчиком та альтанкою. Ще більше – в планах. Вважаю, що лише взаємодія фахівців з ОП, керівників підрозділів та працівників на виробничих майданчиках здатна постійно, цілеспрямовано підвищувати рівень безпеки праці».
ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг Технологічному фаховому коледжу Державного університету економіки і технологій в отриманні міжнародного гранта на підготовку майбутніх фахівців-металургів.
На базі практики та з використанням багаторічного досвіду наше підприємство допомогло скорегувати навчальну програму для цього закладу освіти, що дозволило закладу отримати міжнародний грант з можливістю для подальшого розвитку та вдосконалення підготовки майбутніх фахівців. Студенти коледжу зможуть здобути якісну освіту та перспективу втілити ці знання на нашому підприємстві. Такий ланцюг співпраці є важливим кроком у формуванні нового покоління фахівців, яке відповідатиме реальним викликам та потребам сучасного ринку праці.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» підтримує оновлення освіти та робить усе можливе, щоб молодь опановувала металургійних професій згідно з реальним виробництвом, його сучасними потребами та орієнтирами на розвиток.
Прикладом такої співпраці стала реалізація масштабного проєкту «Підвищення якості підготовки фахівців за спеціальністю G10 «Металургія» відповідно до потреб металургійної промисловості Дніпропетровської області». Він впроваджується БО «Разом з тобою» у партнерстві з Технологічним фаховим коледжем Державного університету економіки і технологій.
Цей проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Німеччини, Польщі та Естонії в межах мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, виконавцем якої є Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).
Фахівці «АрселорМіттал Кривий Ріг» взяли безпосередню участь у цій грантовій ініціативі. Експерти виробництва, які добре розуміють потреби сучасного металургійного підприємства, опрацювали, скорегували навчальні програми, надали свої рекомендації з їх осучаснення, а також коментарі щодо обладнання, необхідного для підготовки фахівців.
Саме завдяки такій практичній експертизі коледж отримує не лише теоретичні рекомендації, а й конкретні орієнтири на те, що саме потрібно оновлювати у навчальному процесі вже сьогодні.
Мова про:
• розвиток та покращення технічної бази студентів;
• фокус на практичну складову освіти;
• а також важливий акцент на розвиток soft skills — навичок комунікації, командної роботи, відповідальності та гнучкості, які необхідні на сучасному виробництві.
«Наше підприємство продовжує системно підтримувати розвиток освіти й інвестує у формування якісного кадрового резерву для промисловості, – зазначає Вікторія Коцуба, менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми вже не вперше долучаємось до ініціатив, спрямованих на оновлення програм підготовки молоді: беремо участь у поданні заявок на міжнародні проєкти, надаємо експертну допомогу у формуванні змісту освітніх програм та активно співпрацюємо з освітніми закладами регіону. Досвід з допомоги отримання міжнародного гранту та вдосконалення освіти молоді – це наш дебют. Але, я впевнена, це точно не остання ініціатива, адже вона не лише іміджева, вона є частиною довгострокової стратегії щодо залучення у виробництво молодих фахівців. Ми зацікавлені у тому, щоб молодь, яка приходить до нас на практику чи стажування, вже володіла потрібними знаннями та навичками. Тож цей проєкт дає потужний імпульс до змін не лише для навчального закладу, а й для усього регіону. Адже його головна мета – поєднання якісної освіти з реальними потребами бізнесу та індустрії».
Владислав Боженко працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
В цеху згадують Владислава як спокійну, добру та щиру людину. Він міг об’єднати колектив, знайти підхід до кожного, тому неодноразово виконував обов’язки бригадира, майстра. Професіонал, який понад 10 років відпрацював у конвертерному, він мав колосальний досвід і чималі перспективи кар’єрного зростання. Цьому, на жаль, завадила війна.
«Владислав був з тих, кому можна було довірити найскладніше завдання і знати, що воно буде виконане якнайкраще, – говорить начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування зовнішніх комунікацій конвертерного цеху Юрій Фастовець. – Як слюсар-ремонтник Владислав займався техобслуговуванням та ремонтом енергообладнання нашого цеху. Важлива, відповідальна робота, від якої залежала безперервна робота виробництва. Він завжди був поряд, коли було потрібно, міг впоратися з усім. Ми мали плани на його розвиток та підвищення, адже він був професіоналом, яких ще пошукати! Непоправна втрата не лише для родини, для усіх нас. Війна, на жаль, забирає кращих».
До лав ЗСУ Владислав Боженко долучився у квітні 2023 року. І це було його рішенням. Він вважав, що має зробити все для захисту своєї родини, міста, країни. Сміливий, рішучий, виважений він завжди був попереду. Герой вважався зниклим безвісти, згодом підтвердилося, що він загинув в боях поблизу селища Очеретине Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття побратимам, друзям та родині загиблого захисника.
Спекотного серпневого дня електрозварник конвертерного цеху прямував з місця роботи до адміністративно-побутової будівлі. Шлях пролягав через залізничні колії, якими зазвичай курсують потяги з продукцією, матеріалами та устаткуванням. Замість того, щоб перетнути колії маршрутом пересування, він вирішив обдурити долю, «скосивши» сотню-дві кроків… За кільканадцять хвилин швидка допомога підприємства з електромонтером всередині чимдуж мчала до міської лікарні…
Хочу заспокоїти шановне товариство: працівник не потрапив під колеса поїзда і не був збитий локомотивом. Зараз з ним все гаразд. Але майже півроку травмований пробув на лікарняному. Злощасний рейд через колії завершився тим, що зварник наступив на голівку рейки, послизнувся і впав на руку з висоти власного зросту. Як підсумок – відкритий перелом лівої плечової кістки, та ще й зі зміщенням.
«Звичайно ж, той випадок був ретельно проаналізований, виявлені причини і розроблений комплекс заходів з метою, щоб не допустити більше таких випадків, не кажучи вже потрапляння під потяг, – говорить начальник відділу департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олексій Курочка. – Серед інших заходів ми впровадили, як мені здається, найнадійніший. Це технічний захід, який фізично перекриває шанувальникам гострих вражень доступ до забороненої зони».
Як розповів заступник начальника конвертерного цеху з розливання сталі в злитки та підготовки составів Євген Прохода, для запобігання переходу колій у забороненому місці було встановлено близько 200 метрів огорожі з металевої сітки.
«Не огородженим залишився лише дозволений маршрут через колії, – повідомив Євген Прохода. – Там, де дозволений проїзд автотранспорту, що підвозить необхідні матеріали, наприклад, вогнетриви, встановлено шлагбаум. А на маршруті пересування пішоходів, перед виходом на колії було встановлено направляюче загородження, яке ще називають «змійкою». Вона відповідає стандартам і зроблена так, щоб пішохід, по-перше, збавив швидкість руху, а по-друге, під час руху «змійкою» свідомо або й мимоволі спрямував свій погляд ліворуч та праворуч, щоб зненацька не опинитися на шляху руху поїзда».
Досвідчений підготувач составів Володимир Іванчишен близько 10 років працює у відділення підготовки составів. Робота небезпечна, і він дуже серйозно ставиться до власної безпеки та безпеки колег. «Як показало життя, травмуватися можна не лише на роботі, а й по дорозі на неї, особливо, якщо шлях пролягає через колії. Ми з хлопцями багато разів робили зауваження відчайдушним колегам, просили їх ходити дозволеним маршрутом. Впевнений, що з новою огорожею, шлагбаумом та «змійкою» потреба у таких зауваженнях зникне, адже перелізти через високу огорожу не кожен наважиться, простіше обійти».
У фасоносталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу Іван Лічний працював газорізальником. На фронті він був сержантом, командиром взводу оперативного призначення військової частини Нацгвардії України.
Івана завжди відрізняли спокій, виваженість та професійний підхід до всього, чим би він не займався. «Найскладніші завдання, коли потрібно все було робити швидко, якісно – з цим я завжди звертався до Івана Лічного, – говорить старший майстер виробничої дільниці ФСЛЦ ЛМЗ Сергій Тищенко. – Іван 25 років працював газорізальником, тож на справі знався досконало. Він брав участь у відновленні та виготовлені багатьох важливих деталей та вузлів, обробляв відливки, працював зі шлаковими чашами. Все, що би йому не доручили, було зроблено на найвищому рівні. Це про Івана Лічного – забирають спершу найкращих. Іван сам ходив до військкомату з перших днів повномасштабного вторгнення. А 3 березня 2022 року його мобілізували. Ми втратили справжнього героя. Але назавжди він житиме у нашій пам’яті».
Іван Лічний загинув 18 червня 2025 року в бою поблизу населеного села Липці Харківської області.
Без батька залишилася родина. Один з синів захисника за прикладом батька теж доєднався до лав ЗСУ.
Висловлюємо співчуття колегам, побратимам та близьким Героя.
