Позначка: персонал

Категорії
Новини

Щоб «літній» час не впливав на внутрішній годинник

31 березня ми перевели стрілки годинника на годину вперед і вже почали прокидатися раніше. Вчені стверджують, що адаптація організму до змін, навіть при зміні часу на одну годину, триває у людини до двох тижнів, поки внутрішній годинник остаточно не звикне до нового режиму.

Як пришвидшити цей період без стресу для організму та нашої психіки розповідає психолог підприємства Олена Шевчук.

«Напевне і ви чули подібне, що навкруги і так суцільний стрес, а тут ще й годинник треба переводити, спати на годину менше. Через це відчуваєш себе сонливим, втомленим, роздратованим», – говорить Олена Шевчук. – Давайте не будемо запрограмовувати себе на подібне і плисти за течією. Навпаки – будемо намагатися найефективніше адаптувати свій організм до нового ритму. Допоможуть у цьому декілька простих вправ».

Лайфхаки для адаптації організму

Треба поступово привчити свій організм до нового режиму, варто почати лягати спати раніше ніж напередодні. Наприклад, першого дня – на 15 хвилин, потім – на 30, далі – на 45 хвилин, поки, зрештою, плавно не зміните режим сну на 1 годину. Щоб швидше вирівняти графік сну, можна щоранку просинатися на 10 хвилин пізніше. Таким чином, організм зможе легше звикне до зсуву режиму.

Забезпечте собі правильні умови для засинання: провітріть приміщення (кисень необхідний організму, щоб краще відпочити). У кімнаті, де ви спите, має бути прохолодно. Ідеальна температура для сну – не більше 18-20 градусів за Цельсієм.

Засинайте в тиші і темряві, так вашому мозку набагато простіше розслабитися, не користуйтеся перед сном ґаджетами.

Готуйтеся до наступного дня заздалегідь. Підготуйте одяг, сумку, взуття, документи тощо. Це зекономить вам необхідний час та нерви на збирання та знизить стрес від ранкових турбот за новим режимом.

Вечеряйте не пізніше, ніж за 2-3 години до сну, інакше перенавантажите організм і замість відпочинку він буде працювати над перетравленням їжі. Краще перед сном випити трав’яний чай (ромашка, меліса, чебрець) можна з медом. На користь піде і вечірня прогулянка на свіжому повітрі.

Тепла ванна чи душ, масаж або медитація ввечері допоможуть зняти напругу і втому, швидше заснути і проснутися наступного дня бадьорим.

«Пришвидшенню адаптації до «літнього» часу допоможуть здоровий спосіб життя, помірні фізичні навантаження, контрастний душ, а ще гарний настрій та внутрішнє налаштування на весняне відновлення, – продовжує Олена Шевчук. – Зараз оживає природа, світловий день збільшується, тож і нам треба прокидатися від зимової сплячки. Радійте сонцю, зелені, першим весняним квітам. Так, згодна, через війну стресів у нас вистачає. Втім, треба навчитися адаптуватися до них. Будьте поблажливі до себе, більше відпочивайте, спілкуйтесь з приємними для вас людьми, слухайте улюблену музику, думайте про хороше».

Категорії
Новини

Як обрати професію: за покликом, зарплатою чи за компанію з друзями?

Ці та інші питання лідери учнівської молоді Кривого Рогу ставили заступнику начальника (рудний двір) агломераційного цеху № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Борису Боровику, який став спікером на молодіжному онлайн ток-шоу «100 питань професіоналу». Захід пройшов у рамках міського лідерського проєкту «PRO молодь!» і зібрав майже 140 учасників.

«Казати тільки правду», – таку обіцянку ще на початку зустрічі школярі взяли з Бориса Боровика та «засипали» його питаннями. Підліткам було цікаво, за яким принципом наш спікер обирав свого часу професію  та чи планував одразу ставати керівником.

«У цьому ток-шоу брали участь шкільні лідери віком 11-12 років, а також учні старших класів, – зауважила модераторка заходу Аліна Жура. – Незабаром їм усім треба буде визначатися із майбутньою професією, тож діти активно цікавилися про історію професійного становлення Бориса Боровика, запитували, чому він обрав металургію, чи важко було та які знання і риси характеру стали в пригоді для досягнення успіху. Школярі були дуже активними і подекуди дивували своїми запитаннями. Та за кожним питанням відчувалася особиста історія молодих людей, їхнє прагнення до отримання нових знань». 

Учасники дискутували і про успіх, адже усім хочеться бути успішним у житті, досягти певних висот в обраній справі. Під час розмови було розвіяно декілька міфів про те, що керівники нічого не роблять, лише роздають накази та ставлять завдання, усім забезпечені та беруть тільки краще від життя.

На своєму прикладі та на прикладі багатьох колег-керівників усіх ланок «АрселорМіттал Кривий Ріг» наш герой довів, що бути керівником – це насамперед досконало знати свою справу, нюанси професій, задіяних у процесі, нести відповідальність за роботу свого підрозділу. А це означає дбати про кожну людину у колективі, про безпеку на робочих місцях, бути готовим інколи буквально жити на роботі, постійно навчатися і багато іншого.

«У моєму випадку не я обирав професію, а вона обрала мене. Я у 23 роки влаштувався на підприємство машиністом екскаватора, а згодом опановував нові напрямки роботи та вчився. До речі, я й зараз продовжую це робити, – прокоментував зустріч Борис Боровик. – Цікавим було запитання, чи не був я відмінником у школі. Ні, не був (усміхається). Але коли опановував професію (спочатку у професійно-технічному училищі, а потів у вишах), то технологію виробництва вивчав на відмінно. Відмінниками у цьому є й більшість моїх колег, адже знання спецпредметів – це дуже важливо у кожній справі. Загалом ми багато говорили на тему успіху, металургії та різних спеціальностей. Але мені запам’яталося запитання про те, які б поради я давав собі у п’ятирічному віці, якщо за допомогою машини часу зміг би повернутися у своє дитинство, чи обрав би я собі той самий шлях. Спробуйте, поставте і собі таке питання? А відповіді можемо проговорити у наступних зустрічах».

Категорії
Наші люди

Світлий бік блекауту

Коли Леонардо да Вінчі вчив живопису своїх учнів, він малював полотно контурами, які нумерував. А потім учні заповнювали контури відповідним кольором. Саме цей принцип у 50-х роках 20 століття використали Ден Роббінс і Макс Кляйн  для створення нового виду художніх розваг – малювання картин за номерами. Кілька років тому ця захоплююча справа стала популярною в нашій країні. І займаються нею не лише діти, а й багато дорослих. Серед них – наш колега, старший майстер дільниці кисневого виробництва Антон Королюк.

«У Антона надзвичайно відповідальна серйозна робота, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. –  Він керує дільницею поділу повітря. Саме тут виробляється кисень, необхідний для виплавки сталі й чавуну та інших важливих виробничих процесів. Також тут виробляють азот й аргон для наших цехів та деякі газові суміші. Для цього працює цілий комплекс устаткування, яке є чи не найскладнішим в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Чотири величезних блоки поділу повітря, кілометри трубопроводів, сотні засувок та багато іншого. З керуванням дільницею Антон справляється на 12 балів! Він робить це творчо, з натхненням. А коли я побачив, які картини він малює, то зрозумів, що він художник, творець скрізь – і на роботі, і вдома».

В кабінеті старшого майстра разом зі складними схемами устаткування та процесів знайшлось місце картинам, які намальовані особисто господарем кабінету. А почалось все з… блекауту.

«З дитинства я займався футболом, – згадує Антон Королюк. – А от творчих хобі в мене не було. Все сталось неочікувано. Війна, ракетні удари, блекаут. Світло вдома надовго вимикали, і донечці Софійці, якій зараз вісім рочків, без мультиків було нудно. Та й ляльками в майже темряві гуляти сумно. А от малювати за певного локального освітлення можна. Щоб зацікавити дівчинку, а заодно «прокачати» математику, ми купили їй набір для малювання за номерами. Донечці це одразу зайшло. І не лише їй. Я досить швидко з асистента юної художниці сам перетворився на палкого прихильника нової для себе справи».

З того часу старший майстер створив таким чином чимало картин. Поки що єдина тема – боротьба України з російськими загарбниками. Є в його колекції українські танки, портрети воїнів ЗСУ та козаків і навіть міфологічні орки, яких перемагають наші воїни. А на улюбленому полотні автора вибухає, горить і розвалюється головна кремлівська вежа.

«Всією дільницею, всім цехом з нетерпінням чекаємо, коли це станеться, – зізнався Антон. – Троє наших працівників захищають країну зі зброєю. А ми наполегливо працюємо, щоб наші металурги мали вдосталь кисню, без якого неможлива виплавка. А ще вдосконалюємо своє устаткування, робочі місця. Нещодавно відновили до базового стану турбодетандер на одному з блоків поділу повітря. Це дуже важливий вузол, який підтримує температурний режим у блоці. З ним були проблеми. Впровадили автономне обслуговування в рамках WCM. Підтягли механіку, електрочастину, автоматизовану систему керування. Не всі блоки зараз працюють. Але ми маємо бути готовими запустити виробництво повністю, коли металургам знадобиться більше нашої продукції».

Категорії
Новини

Новий помічник у кантувальних справах

Новий кантувач чавуновозних лафетів ROTOMAX допомагає працівникам дільниці з ремонту спеціального рухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання і ремонтів безпечно виконувати ремонтні роботи.

Кантувачі – це машини, назва яких походить від польських та німецьких слів «kantować» і «kanten» – «перевертати». І саме ця функція кантувача дуже потрібна у депо, де ремонтують лафети.

Під час їх інтенсивної експлуатації одним з найбільш зношуваних частин є автозчепний пристрій, який призначений для автоматичного зчеплення між одиницями рухомого складу на залізниці, та пом´якшення дії поздовжніх (розтягуючих та стискаючих) зусиль, які виникають під час руху залізничного транспорту. Велике навантаження на автозчепний пристрій приводить до руйнування таких деталей як тяговий хомут, поглинаючий пристрій. Враховуючи, що дані деталі розташовані знизу рами лафета, для ремонту, конструкцію вагою у сім тонн потрібно перевернути на 180 °.

«Раніше ми вирізали отвір в нижній частині рами, зачіпляли її гаком крана і таким чином виконували переворот лафета, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці з ремонту спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – Це було складно, незручно, існувало чимало небезпечних ризиків як для людини, так і для техніки, адже рама важить не одну тонну тонн. При перевертанні відчувався сильний ривок підвіски крана, вона могла обірватися, та й металева конструкція від швидкого перевертання-падіння могла деформуватися. З новим кантувачем все зовсім по-іншому. Він здатен підняти та легко, без падіння перевернути вантаж вагою до 10 тонн! І для цього не потрібно псувати металоконструкцію лафета».

Кантувач за допомогою ланцюгів та мотор-редуктора легко перевертає важку раму. Ним зручно керувати дистанційно за допомогою спеціального пульта, а головне – це безпечно, адже людина не знаходиться у небезпечній зоні роботи кантувача. За необхідності кантувач можна перемістити у будь-яку точку депо. Наразі ремонтники лише опановують новий «інструмент» і поступово долучають його до роботи.

Категорії
Новини

Ментальне здоров’я: подолати горе та жити далі

Війна перекреслює не тільки наші плани чи мрії, іноді вона забирає найцінніше – життя рідних та близьких нам людей. Як навчитись долати цей важкий період у житті та правильно підтримувати своїх рідних чи знайомих у їхній жалобі? Поради дає психолог нашого підприємства.

«Загинув під час виконання бойового завдання». Під час війни таке повідомлення, на жаль, отримують багато родин в Україні, серед них є й родини працівників нашого підприємства, – говорить Олена Шевчук, психолог «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Чоловіки та жінки гинуть на полях боїв, в селах та містах під час ворожих обстрілів. За офіційною і часом доволі сухою фразою стоять горе людей, страшний душевний біль, багато негативних емоцій. Самостійно подолати їх зможе далеко не кожна людина. Чомусь говорити про це в голос не прийнято. А даремно! Зараз, коли навколо багато горя, людям обов’язково треба допомагати переживати його». З приводу загибелі рідних та близьких людей на психологічну консультацію до Олени Шевчук звертаються багато працівників наших підприємств та їхні рідні. Тільки за останні місяці було понад двадцяти звернень. У кожного своя особиста гірка історія. Але всіх об’єднує прагнення навчитися долати свій біль та продовжувати жити далі.  

«Не переживай», «візьми себе в руки» – ці фрази не допоможуть

Раптова втрата людини, яку дуже любиш, – це шок. Кожен проживає цю втрату по-різному, залежно від характеру, життєвого досвіду, емоційного ресурсу, фізичного стану. Хтось може відчути зміну сну, апетиту, напади страху, плачу, різкі зміни настрою, недостатню мотивацію. Виникає сильне бажання усамітнитися.

Психолог запевняє, що це нормальний процес проживання горя. І людині потрібно пережити усі її стадії: заперечення, розпач, пошук відповідальної людини, злість, депресію та прийняття.

«Не треба людям казати: «Не переживай», «Візьми себе в руки». Ці фрази не допоможуть. Втішити людину у горі допоможуть елементарна присутність поряд близьких, рідних, друзів, приємні спогади про загиблу людину. Можна навіть разом перебрати її речі або приготувати улюблену страву загиблого, – продовжує психолог підприємства. – Та можливе й патологічне переживання горя, коли людина не може прийняти втрату. У неї можуть з’являтися соматичні захворювання, навіть симптоми хвороби померлого, змінюються стосунки з людьми, які можуть перерости в соціальну ізоляцію, ворожість до окремих людей. У моїй практиці були такі випадки, коли, наприклад, чоловік гинув на війні, а його дружина ставала наче кам’яною стіною для їхньої дитини і не дозволяла собі горювати. Діти не бачать переживань в таких ситуаціях, але вони дуже добре відчувають, що відбувається з батьками. Якщо батьки приховують свій біль, то діти теж не дозволяють собі переживати ці емоції, і тоді переживання горя може розтягтися на роки. Не відбувається прощання, відпускання, примирення з втратою».

Це варто дозволити собі робити

  • Дати собі можливість горювати, оплакувати свою втрату. Важливо поставитись до себе поблажливо і дозволити собі відчувати будь-яку реакцію переживання горя: сльози, злість, ненависть, бажання помсти тощо. Абсолютно все, що ви відчуваєте в цьому стані – це нормально.
  • Пам’ятайте про етапи проживання горя: шок, заперечення, переживання емоцій, депресія і прийняття. Вони між собою можуть повторюватись чи змішуватись. І це також є нормально. 
  • Розділяйте свої емоції з іншими. Жалоба – це завжди забагато для одного, це може бути розділено на спільноту. Єднайтеся з тими, хто може бути з вами:  рідними, друзями, знайомими.
  • Турбуйтеся про прості речі навколо себе, близьких. Робіть прості буденні завдання. Знаходьте сили і ресурси в повсякденні. Попіклуйтесь про себе.
  • Говоріть з близькими, кажіть, яка саме підтримка вам потрібна.

Увага!

Варто звернутися за психологічною допомогою до спеціалістів, якщо симптоми горювання настільки сильні, що: 

  • виникають проблеми з виконанням домашніх обов’язків, на роботі чи у навчанні, і вони впливають на стосунки з близькими людьми;
  • з’являються ознаки  апатії  та так звана воскова гнучкість, коли людина зависає в неприродних позах, або коли не розуміє, що відбувається і де вона є;
  • ситуація не покращується з часом. 

Куди звертатися

  • Тренінги та індивідуальні зустрічі  проводяться за  адресою: вул. Криворіжсталі, 1 («3-тя дільниця»), будівля Університету АрселорМіттал, к. 216.
  • Запис за телефоном       (098) 249 22 48

з понеділка по п’ятницю  8.00 – 16.45

Також можна звертатись:

Ілюстрація з відкритих джерел

Категорії
Новини

Війна обірвала життя нашого працівника Максима Стефанова

Понад 15 років Максим працював на коксохімічному виробництві, до мобілізації він був апаратником одержання сирого бензолу у цеху уловлювання.

10 днів не дожив герой до свого 35-річчя. Максим Стефанов загинув четвертого березня під час боїв поблизу селища Іванівка, що у Харківській області.

«Про Максима можна говорити лише як про молодого та перспективного працівника, професіонала, – говорить начальник цеху уловлювання Роман Каренов. – Відповідальний, завзятий до роботи, його поважали у колективі. За потреби підміняв змінних майстрів. Ми бачили в ньому потенціал, і він безперечно розвивався б і далі. Максим був безвідмовним, коли була потрібна його підтримка та допомога. Спокійна, добра, світла людина пішла від нас. Його життя відібрала війна. Але в цеху про Максима не забудуть ніколи, він залишиться у нашій пам’яті та в наших серцях назавжди».

Щиро співчуваємо родині та друзям захисника.

Герої не вмирають!