Позначка: персонал

Категорії
Новини

Ставка на новачків

Протягом останніх місяців на роботу в департамент з охорони праці та промислової безпеки прийшло кілька молодих працівників.

Начальник відділу з охорони праці Андрій Похлеба зазначив, що на цю молодь у департаменті мають чималі сподівання. «Це інше покоління, – пояснює Андрій. – У них прогресивні європейські погляди на життя загалом та на безпеку життя зокрема. Звичайно, їм треба багато чому вчитися, і водночас їх дуже цікаво і корисно слухати. Ця молодь відкритіша, ніж були ми. Ми вчимо їх, а вони вчать нас. Дуже сподіваємося, що разом сформуємо нове ставлення до безпеки праці, яке допоможе запобігти травмам і зберегти людські життя». Тож «Металург» вирішив познайомитися з цією молоддю.

Євгеній Тарасов – дипломований магістр з цивільного захисту та охорони праці. Він встиг вже попрацювати гірничим інженером на одному з підприємств Кривбасу. Молодий працівник зазначив для себе як позитивні, так і негативні моменти щодо охорони праці і зрозумів, що має ідеї та може бути корисним саме у цій сфері.

«Мені запропонували роботу в «АрселорМіттал Кривий Ріг», і я не вагався, – говорить Євгеній. – Пів року стажувався і вже працюю самостійно. Треба йти до людей у цехи і спілкуватися з ними. Наприклад, нещодавно я зупинив ремонтні роботи на одній з дільниць доменної печі № 6, пояснив майстрові та робітникам їхні помилки в організації робіт на висоті і, певно, зробив це переконливо, бо заперечень не було. Проєкт виконання робіт доопрацьовали, вжили заходів, і ризиків стало значно менше. Поки що це найважливіший мій здобуток».

Андрій Горб поки що стажується. Він зізнається, що поки не має таких позитивних моментів у своїй роботі, як його колега Євгеній.

«Багато чому ще треба вчитися, – каже Андрій. – Взагалі  я хотів стати лікарем-стоматологом. Але почалася повномасштабна війна, і батьки не наважилися відпустити мене після школи на навчання в інше місто. Тоді я обрав спеціальність інженера з охорони праці та вступив до Криворізького Національного університету на відповідний факультет. Але основне моє навчання, я вважаю, проходить саме на виробничих майданчиках. Здавалося б, де стоматолог, а де інженер з ОП. Але є й спільне. І той, й інший допомагають зберегти здоров’я. Але якщо стоматолог працює здебільшого із наслідками захворювання, то для охорони праці на першому місці – профілактика».

Юлія Карпачова також стажується. Вона не так часто буває в цехах, як Андрій.

«Поки що лише раз була на виробничому майданчику, і мені сподобалося, – зізналася Юлія. – Основне ж моє місце роботи – відділ перепусток. Моє завдання: ретельно перевіряти дозвільні документи у працівників підрядних організацій. Щоб не допустити до робіт ненавчених працівників, бо це дуже ризиковано. А ще я проводжу інструктажі з охорони праці для підрядників, які влаштовуються на роботу. А для цього самій довелося фундаментально вивчити все необхідне. Розумію, що й ця робота надзвичайно корисна, коли після інструктажу підходять працівники, молоді, а інколи й досвідчені, і щиро дякують за добре донесену корисну інформацію».

Тарас Кравченко три роки працював на нашому підприємстві водієм, возив фахівців з охорони праці. Він спостерігав за їхньою роботою і зміг оцінити її важливість.

«Я на собі випробував, яка небезпечна робота водія, особливо на промисловому підприємстві, – почав розповідь Тарас. – А ще ж є роботи на висоті, вогневі роботи, величезні механізми, електроустаткування, розплавлений метал та багато іншого. Я бачив, скільки зусиль, нервів докладають інженери з ОП для організації безпечної роботи, і як це важливо для людей. Хоча дехто цього, на жаль, не усвідомлює. Вирішив і собі спробувати. Приготував презентацію з охорони праці, захистив її, і мене перевели інженером з ОП. Найважливішими вважаю індивідуальний підхід до кожного працівника та власний приклад. Я особисто навчився застосовувати пояс для запобігання падіння з висоти, багато вивчив про особливості його застосування, а зараз проводжу тренінги для працівників безпосередньо у цехах».

Олександр Шишка твердо вирішив, що пов’яже своє життя з безпекою праці після нещасного випадку. На його очах загинув його наставник, досвідчений працівник одного з гірничих підприємств Кривбасу, де Олександр тоді працював.

«Такого не повинно траплятися, – говорить він. – І я буду робити все від мене залежне. Звичайно, в ідеалі було б добре побудувати нові цехи, де відсутні ризики, закупити всім найсучасніший спецодяг та засоби індивідуального заходу, інструменти. Але ми ж розуміємо, що оновити все в одну мить неможливо. А от що можливо – щодня йти в цехи і намагатися змінювати стереотипи, доводити кожному, що працювати безпечно – це перед усім в інтересах самого працівника. Але щодо умов праці ми теж можемо дещо зробити. Наприклад, нещодавно ми були з аудитом на одному з постійних місць виконання вогневих робіт. Дим стояв такий, що аж у горлі дере. Виявилося, що не працює витяжка. Ми разом з цеховиками ініціювали ремонт. І от вчора вона знову запрацювала. Тобто покращилися умови та зменшився ризик професійних захворювань. Головне – не бути байдужим».

Категорії
Наші люди

Казка, що стала реальністю

Наталя Скалига керує дільницею, де гігантські машини стискають атмосферне повітря. Це дільниця компресії повітря кисневого виробництва, що виробляє кисень, а також азот і аргон для наших цехів. Без кисню неможлива виплавка сталі на нашому підприємстві. А ще з повітря отримують газові суміші з екзотичними назвами: неоно-гелієву та криптоно-ксенонову. І перший імпульс у цьому дивовижному перетворенні повітря задають саме Наталя, старший майстер дільниці, та її колеги.

 «На кисневому виробництві працювали мої батьки, – почала розповідь Наталя. – Татко розповідав мені малій, як вони із звичайнісінького повітря, яким всі ми дихаємо, роблять багато цікавих продуктів. Серед них є й кисень, який, крім металургії, ще може рятувати людей у лікарнях. Це все бачилось мені якимось нереальним, казковим, фантастичним! Я мріяла побачити цю казку на власні очі, а якщо поталанить, то й самій взяти в ній участь. І коли  прийшов час обрати професію, я спитала: «Татку, а дівчаток до вас беруть?» І він відповів: «Запросто, доню!»».

Після технікуму Наталя прийшла на кисневе виробництво. За основними професіями вакансій не було. Але дівчині хотілося працювати саме на кисневому. Взяли маляром. Три роки вона фарбувала газові балони, проходила випробування, як власне і буває у казках. А вже після цього стала машиністкою компресорних установок.

«Техніку я люблю з дитинства, – продовжує Наталя. – Обидва моїх сини не втомлюються дивуватися: «Мамо, ти ж дівчинка! У дівчаток розмови про нігтики, війки, косметику, котиків, а в тебе лише про твої залізяки». Кепкують з мами. І водночас допомагають шукати в інтернеті те, що мені потрібно по роботі: засувку-батерфляй, кульовий вентиль та багато іншого. Люблю я свої залізяки. Устаткування у нас вже не нове. Постійно працюємо над тим, щоб воно працювало без аварійних зупинок. Дуже нам допомагає Виробництво світового класу WCM».

Впроваджувати WCM Наталя почала ще машиністкою компресорних установок. Дехто сприйняв систему з осторогою, а дехто й відверто вороже. А Наталі вона зразу зайшла, як то кажуть. Зараз вона керує впровадженням системи на своїй дільниці, надихає колег. Вже впровадили багато проєктів, є хороші результати.

«Ми постійно шукаємо, що б ще покращити, як зробити наші установки надійнішими, а умови праці безпечнішими, – розповідає Наталя. – Модернізували лінію водяного охолодження, і це позитивно вплинуло на процес стискання повітря. Встановили додаткові фільтри – і система охолодження запрацювала надійніше. Зробили додаткову лінію змащування –  зменшилася кількість аварійних зупинок. Приємно, що колеги розуміють користь покращень для кожного. Впроваджуємо їх разом з машиністами компресорних установок Наталею Соловйовою, Ольгою Непорожньою, Дмитром й Олександром Рибалками та іншими працівниками дільниці. Дуже їм усім вдячна, і керівництву цеху за допомогу».

Тут, на виробництві, Наталя знайшла і своє справжнє кохання. Вона тоді працювала машиністкою. Прийшов електромонтер Роман, щоб запустити установку після зупинки. «Почекайте, – безапеляційно зупинила його Наталя. – Спочатку я як технолог обдивлюся все устаткування, перевірю безпеку, а потім вже й запускати можна». Роман не образився. Навпаки, серйозність і рішучість дівчини йому сподобалися. Та й сама Наталя притягувала, мов магніт.

«Рома став заходити частіше, – усміхається Наталя. – Яблучка пішли, цукерочки, квіточки, інші прояви уваги. Закохалися. Почали зустрічатися. А згодом одружилися. Він зараз кулеметник, вже два роки на «нулі». Пішов добровольцем. Пишаюсь ним і хвилююся кожної хвилини. Ми ж з колегами одразу почали волонтерити. Закривали консерви. Робили окопні свічки. Маскувальні сітки плетемо й зараз. Дівчата в’яжуть теплі носки, шапки, шарфи. Дуже багато бачу зажурених жіночих очей: на підприємстві, на міських вулицях, у транспорті. Воюють чоловіки, сини, кохані хлопці. Особливо прикро бачити сумні жіночі очі напередодні Жіночого свята. Не хочу, щоб так було. Хочу звернутися до чоловіків. Приділяйте жінкам увагу. Усміхайтеся, пропонуйте місце в транспорті, даруйте квіточку на вулиці… Усміхніть їх, і в місті посвітлішає від жіночих усмішок. Вітаю всіх жінок, всіх дівчат із нашим Святом! Тримаймося і допомагаймо нашим захисницям і захисникам! Ми обов’язково переможемо!»

Категорії
Новини

У бою з окупантами загинув прибиральник гарячого металу

20 лютого цього року біля населеного пункту Степове Донецької області загинув старший солдат Євгеній Мельник. До призову на військову службу за контрактом у 2020 році Євген працював прибиральником гарячого металу в цеху з обробки, прибирання металу і сортування ПП «Стіл Сервіс».

Як розповів старший майстер ПП «Стіл Сервіс» Олександр Бруханський, Євгеній Мельник був сумлінним, відповідальним працівником.

«Він сортував і пакував продукцію дрібносортного стану 250-1 сортопрокатного цеху № 1, – говорить Олександр Бруханський. – Дуже важка робота, особливо фізично.

На ДС 250-1 пачки прокату ув’язуються вручну, а прибиральники часто навіть присісти відпочити не можуть протягом усієї зміни. Євгеній працював швидко й якісно. Він шукав способи виконати будь-яке виробниче завдання, а не причини, щоб його не виконувати. Коли за роботу брався Євгеній Мельник, то я був впевнений у результаті. Він був спокійним, врівноваженим, завжди впевненим і своєю впевненістю надихав своїх колег. Тому, незважаючи на молодий вік, користувався повагою, авторитетом у бригаді».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Про пенсію, стаж та трудові книжки

На питання працівників підприємства стосовно страхового стажу та пенсійного забезпечення відповідають фахівці управління з трудових відносин «АрселорМіттал Кривий Ріг».

  • Скільки страхового стажу на сьогоднішній день треба мати для виходу на пенсію?

– З  1 січня 2024 року для того, щоб вийти на пенсію в 60 років, як чоловіки, так і жінки повинні мати, як мінімум, 31 рік страхового стажу. Впродовж наступних чотирьох років вимоги до страхового стажу зростатимуть щороку на 1 рік. Тобто особам, які досягнуть пенсійного віку в 2028 році, необхідний для призначення пенсії страховий стаж становитиме 35 років.

  • Якщо страхового стажу недостатньо, а людині вже виповнилося 60 років, що робити?

– Тривалість страхового стажу, яке дає право на пенсію, визначається на дату досягнення пенсійного віку. Якщо після досягнення 60 років у людини немає достатнього страхового стажу, право виходу на пенсію у неї настане в 63 роки, для цього потрібно мати не менше 21 року страхового стажу. За наявності страхового стажу від 15 до 20 років, пенсійні виплати призначать в 65 років. 

Громадяни віком старше 65 років, у яких менше 15 років страхового стажу, замість пенсії зможуть отримувати державну грошову допомогу. Розмір такої допомоги становить 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто на 01.01.2024 – це 876 грн.

Візьміть до уваги, відсутні для виходу на пенсію роки страхового стажу можна «докупити». Для того, щоб до страхового стажу було зараховано один повний місяць, сума добровільного пенсійного внеску повинна бути не меншою від розміру мінімального страхового внеску, який визначається як 22% від розміру мінімальної заробітної плати. Тобто для того, аби в січні 2024 року до страхового стажу було зараховано один повний місяць, потрібно сплатити 1562 грн. (22% х 7100 грн., де 7100 грн. – розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2024 року).

  • Кажуть, що паперові трудові книжки зараз скасували і замінили їх на електронні. Що це за закон і про що в ньому йдеться?

– Електронна трудова книжка – це цифровий варіант паперової трудової книжки. Її впровадили для удосконалення обліку трудової діяльності, зменшення паперового документообігу та ризиків пошкодження або втрати паперових документів. Оцифрувати трудову книжку може як фізична особа (тобто працівник), так і роботодавець за своїх працівників (підстава – Закон України від 05.02.2021 № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі»).

  • Хто має вносити данні в електронну трудову книжку, якщо паперова була заведена ще до 2000 року і навіть раніше? Чи треба людям самим турбуватися про це, нести папери про свою трудову діяльність та навчання до пенсійного фонду. Як це можна зробити, якщо трудової на руках немає, вона у роботодавця? І як людина може сама проконтролювати, чи все внесено до її електронної трудової?

– На нашому підприємстві з 10.06.2021 року, тобто з дати набуття чинності вищезазначеного Закону, розпочалась робота з оцифрування трудових книжок працівників, оригінали яких зберігаються на підприємстві.

Працівники, які були прийняті на підприємство починаючи з 10.06.2021 року, при оформленні свого працевлаштування не подають в обов’язковому порядку паперовий варіант своєї трудової книжки. Якщо вони хочуть отримати запис у паперовому варіанті трудової книжки, вони надають паперову трудову книжку для внесення відповідного запису, після чого забирають її для подальшого зберігання.

Усі відомості про трудову діяльність (прийом, переведення, звільнення) своїх працівників підприємство на постійній основі у вигляді обов’язкової звітності передає до Пенсійного фонду України та інших державних електронних інформаційних ресурсів.

  • Що робити тим людям, які почали трудову діяльність до 2000 року. Як їм буде нараховуватися стаж?

– Термін «страховий стаж» введений з 1 січня 2004 року, до цього стаж вважався трудовим. До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж, інформація про нього зафіксована у трудовій книжці та у системі персоніфікованого обліку в Пенсійному фонді України.

До 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці.

Інформацію про трудовий стаж можна перевірити за довідками ОК-5, ОК-7, замовивши їх у Пенсійному фонді. Також дані про трудовий стаж доступні онлайн в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду або у застосунку «Дія».

  • Чи зараховується у стаж навчання у виші на денній формі, якщо особа навчалася ще у 1980-90-х роках? Чи входить зараз до стажу за новим законом навчання у вишах?

– До страхового стажу прирівнюються періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах здобуті до 01.01.2004 року. Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.

  • Таке ж питання і про декретну відпустку, якщо жінка була у декреті до 2000 року, чи входить цей період до стажу? 

– До страхового стажу зараховується період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Але є певні нюанси:

  • до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до 3-х років зараховується до страхового стажу матері на підставі свідоцтва про народження дитини;
  • з 01.01.2004 по 31.12.2004 такий період зараховується до страхового стажу жінки на підставі документу, що підтверджує факт отримання нею допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (наприклад, довідки управління соціального захисту населення, яке виплачувало допомогу);
  • з 1 січня 2005 року час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу матері, якщо вона отримувала відповідну допомогу, за даними системи персоніфікованого обліку. Незалежно від того, чи працювала жінка до виходу у відпустку по догляду за дитиною до 3-х років чи ні, їй цей період зараховується до страхового стажу, оскільки нарахування та сплата страхових внесків за неї здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
  • Якщо зараз діють лише електронні трудові книжки, що буде з паперовими, їх можуть віддати людям, які ще не досягли пенсійного віку і працюють?

– Пенсійний фонд України затвердив черговість подання відомостей про трудову діяльність працівників в оцифрованому вигляді (сканована копія трудової книжки у встановленому форматі). Відомості про трудову діяльність працівників подаватимуться протягом п’яти років (до 10.06.2026 року). Після завершення цих робіт  наявні трудові книжки будуть видані працівникам особисто під підпис для подальшого зберігання.

Категорії
Новини

На підприємстві навчають рятувати

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» тривають тренінги з надання домедичної допомоги при невідкладних станах.

«В мирному житті вміння рятувати є важливою навичкою, а під час війни – й поготів, тому я тут, на тренінгу», – сказала Наталя Шевчук, сепараторниця РЗФ № 2.

Наталя вже навчалася на курсах домедичної допомоги та отримала спеціальний шеврон, який засвідчує, що вона вміє надавати допомогу. Тож до неї може звернутися кожен, кому це потрібно. Але тільки-но вона дізналася, що заняття будуть проходити у них у підрозділі, вирішила знову їх відвідати, щоб вдосконалити навички, поставити запитання, дізнатися нової інформації.

«Мета цих занять – навчити працівників гірничого департаменту, агломераційних цехів надавати першу домедичну допомогу постраждалим, – говорить Юлія Ворошко, фельдшерка здоровпункту «Центрального» гірничого департаменту ПП «Стіл Сервіс». – Проводити такі тренінги ми розпочали ще до повномасштабної війни, а після 24 лютого 2022 року посилили цю роботу, адже бажаючих навчитися цьому виявилося дуже багато. Тільки впродовж минулого року тренінги з домедичної допомоги відвідали понад 1000 людей. От і зараз до нашого імпровізованого тренінг-залу завітали працівники дробильної фабрики, агломераційних цехів, рудозбагачувальних фабрик №№ 1, 2 та ремонтного цеху ГД».

На тренінгу люди навчались правильно викликати бригаду швидкої допомоги нашого підприємства, перевіряли знання «екстрених» телефонних номерів та джерел, де їх можна знайти, якщо раптом забули – наприклад, у чат-боті підприємства у Телеграм. Також вчилися правильно описувати інцидент, що стався, детально розповідати, де саме це сталося та як до цього місця краще під’їхати медикам.

Основну частину тренінгу складає навчання серцево-легеневої реанімації, допомозі при кровотечах, травмах, в тому числі й при падінні з висоти, опіках, судомах, гіпертонічних кризах, нападах невралгії тощо.

Також фельдшерка відповідала на численні запитання працівників. Питань більшало саме під час практичної частини занять, коли люди підходили до манекена й самостійно пробували робити штучне дихання та інші реанімаційні заходи.

«Це не так вже і просто, як здається на перший погляд, – ділиться враженнями від тренінгу Олександр Лазуркевич, слюсар-ремонтник дробильної фабрики. – Головне – подолати психологічний страх. Погодьтеся, звичайній людині (а не медику з чималим досвідом) важко підійти до людини без свідомості та ще й кваліфіковано допомогти їй. Я спробував це зробити на манекені та відчув, наскільки це важко. Годі й казати про живу людину. Тут потрібні систематичні тренування, тож, скоріше за все, я ще раз братиму участь у таких навчаннях».

Буквально на собі спробував рятівні маніпуляції Дмитро Хитров, провідний інженер з охорони праці. Йому довелося виконати роль постраждалого, та ще й такого, хто втратив свідомість.

«Тренуватися на манекені зручно, але зробити якісь маніпуляції на живій людині – це зовсім інша річ. Тому я зголосився допомогти, – говорить Дмитро Хитров. – Навички порятунку допомагають нашим працівникам почуватися більш впевнено у будь-яких кризових ситуаціях, які можуть виникнути у звичайному цивільному житті, на виробництві, внаслідок воєнних дій. Правильно зупинити кровотечу, накласти джгут, здійснити штучне дихання – усе це може врятувати людину протягом тих хвилин, коли на місце події вже їде бригада медиків. Наші працівники це добре розуміють, тому і бажаючих взяти участь у тренінгах завжди вистачає. А ще той хто вміє рятувати – ніколи не порушуватиме вимоги охорони праці, а буде берегти своє життя та здоров’я».

В аудиторії за всіма етапами тренінгу уважно спостерігає (а за потребою і допомагає фельдшерці) водій автомобілю швидкої допомоги Анатолій Федоров. Він входить до медичної бригади, і в разі необхідності може самостійно допомогти постраждалому.

«За кермом «швидкої» я вже вісім років, а загальний водійський стаж – 44 роки, –  розповідає Анатолій Федоров. – Спочатку думав, що там складного, возити медиків. І в перше моє чергування ставлення до цього різко змінилося: мені довелося реально допомагати фельдшерам під час рятування працівника, який отримав відкритий перелом ноги. Я бачив, які маніпуляції роблять медики, як правильно і послідовно вони діють, і вчився у них. Знаєте, практика стала для мене найкращою наукою, хоча я й курси спеціальні проходив. Одного разу я самостійно допоміг своєму колезі, який серйозно травмувався: зупинив кровотечу, зафіксував ногу та доправив постраждалого до лікарні. Там одразу запитали, хто надавав допомогу, адже все було зроблено правильно. Я хочу, щоб ці тренінги відвідало якнайбільше людей, бо вміти надавати допомогу – то дуже корисна навичка – вона рятує життя!»

Категорії
Наші люди

Лєший з «АрселорМіттал» допоможе

Лєший – такий позивний отримав на фронті наш колега, слюсар ЦРМУ № 4 Ігор Грузін за знання лікарських трав, коренів та профілактичних рецептів народної медицини. Вони стали в пригоді Ігорю та його побратимам у польових умовах війни. Воєнні будні Лєшого та його інші захоплення – сьогодні в «Металурзі».

Окрім лікарських трав, слюсар з ремонту підйомних механізмів ЦРМУ № 4 Ігор Грузін захоплюється історією нашої країни, Криворіжжя, досліджує козацьку спадщину, часи другої світової війни, вивчає біографії видатних людей, навіть вірші складає. Та від початку повномасштабної війни він одразу став на захист рідної землі.

«У мене було дві мотивації – захистити Україну від рашистів та дати гідний приклад своєму шестирічному онуку, щоб йому було не соромно за діда, – розповідає Ігор Грузін. –  До тероборони записався у перші дні війни. Правда, щоб потрапити туди, довелося вистояти величезну чергу, адже охочих захищати країну було дуже багато. Спочатку ми стояли на захисті Кривого Рогу. Базувалися на Дніпропетровщині, а «ходили у відрядження» на Херсонщину, Донеччину. Я служив у піхоті. Ми несли службу на пунктах спостереження, оперативно інформували про рух рашистів, виконували бойові завдання тощо. В одній із бойових операцій я отримав своє перше поранення. Після одужання вже на Донецькому напрямку був поранений вдруге».

Згадуючи службу, Ігор відзначає, що його військовий колектив був дружний та злагоджений. У ньому було багато колег по підприємству, служили люди із різних цехів.

«Когось я вже знав, а з кимось познайомився, – додає Ігор. – Ми багато спілкувалися, ділилися знаннями, досвідом у різних справах. До речі, саме побратими й дали мені позивний. Це було під час захисту Кривого Рогу на початку війни, коли ворог сунув на наше місто. Життя у польових умовах суворе, і щоб захисники не хворіли, для профілактики я збирав лікарські трави та робив відвари з них, і це допомагало. Вперше Лєшим мене тоді назвав побратим Павло. На жаль, про нього зараз нічого не відомо, сподіваюсь, він живий».

Як розповідає Ігор, в Україні рашисти вдаються до методу випаленої землі, їм не шкода наших людей, міст, селищ. Тож наші захисники роблять усе можливе, щоб зупинити ворожу навалу. Воюють і кадрові військові, і представники різних мирних професій.

Під час захисту Кривого Рогу застосовувалася навіть зброя з історією

Одне з захоплень Лєшого – це історія. Під час служби він познайомився з побратимом, який є викладачем історії в нашому педагогічному університеті. Вони багато дискутували, розмовляли про козацьке минуле України, про козацькі поселення на Криворіжжі та найближчих територіях, наприклад, в Іскрівці, Недайводі. Варто поглянути на карту – тут багато селищ саме з козацькими назвами.   

А ще відзначали те, що історія йде по колу, що ми знову воюємо з тим самим ворогом, який хоче загарбати нашу землю, історію, людей, природні багатства. Але сучасна боротьба з рашистами – інша. У нас є новітня зброя, вмотивовані люди, а ще допомагає те, що про Україну та про наш народ знає весь світ і допомагає нам.

«Під час служби я багато чому навчився, – продовжує Ігор. – Наприклад, швидко переміщуватися, маневрувати та вести бойові дії з понад 60-кілограмовим вантажем різного спорядження на собі. Можу за звуком розпізнати, з чого по нам стріляють. Якщо із міномета, то чутно постріл і вибух. Якщо з танка – навпаки, спочатку чути вибух, а потім доходить звук самого пострілу. Та головне завдання – виконати бойові задачі та залишитися живим.

Зараз, після двох поранень, я демобілізувався та знову влаштувався працювати на підприємство у свій цех. Але поки що я у відпустці, проходжу реабілітацію та вирішую різні організаційні питання. А ще працюю з архівними документами, досліджую історію оборони Кривого Рогу під час другої світової війни, в якій  брали участь і прикордонники. Мені хочеться більше дізнатися про ті часи, адже ми вчимося на історичних фактах. Впевнений, після Перемоги будемо вивчати і цю війну, щоб подібне більше ніколи не повторювалося».