Категорії
Новини

Вмить захистить: сучасні пристрої для захисту працівників

Сучасні захисні прилади захищають працівників дільниці цеху складського господарства та підготовки виробництва від враження електричним струмом.

У цеху складського господарства та підготовки виробництва є дільниця, яка нагадує музей техніки. Тут багато електродвигунів різних моделей, розмірів, потужності. Всі вони мають певним чином вінтажний вигляд, бо вже відпрацювали сумлінно свої терміни у цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг». На цій дільниці з підготовки та переробки брухту їх розбирають, розділяють на компоненти для подальшої переробки. Для цього застосовують електроінструменти. І щоб запобігти враженню електричним струмом під час їх використання, для працівників закупили пристрої захисного вимкнення (ПЗВ).

 Інженер з охорони праці Іван Гацький нагадав, що робота з електроінструментами містить ризики. «Електричний струм дуже підступний, – розповідає Іван. – Працівники дільниці регулярно перевіряють на справність свої відбійні молотки, кутові шліфувальні машини, або «болгарки», як їх ще називають, та інші інструменти. Але несправності можуть виникнути під час роботи, може пошкодитися кабель, виникнути коротке замикання, пробій струму на корпус інструменту. А це все загрожує враженням струмом. Використання ПЗВ захистить людей у таких випадках та збереже інструменти».

Роботи на дільниці виконують четверо працівників ПП «Стіл Сервіс». І кожен з них тепер має особистий пристрій захисного вимкнення. Майстер Артем Турунцев, який керує роботою дільниці та відповідає за безпеку працівників, зазначив: «Ми підібрали ПЗВ відповідно до наших умов роботи. Вони можуть працювати у температурному діапазоні від -25 до +40 градусів за Цельсієм. Пристрої мають функцію самоперевірки справності. Якщо з ПЗВ щось не так, то індикатор сповістить про проблему. Якщо буде загроза короткого замикання, враження струмом, то прилад спрацює на випередження і миттєво вимкне інструмент. Час вимикання не перевищує 0,03 секунди, що гарантує запобігання травмам».

Для розбирання двигунів використовують також газовий різак. Газорізальник «Стіл Сервісу» Володимир Демченко має досвід вогневих робіт близько 30 років. Він відзначив, що на дільниці є все для безпеки газового різання: пожежний щит, вогнегасники, зворотній запобіжний клапан. «Крім виконання вогневих робіт, я працюю з електроінструментами, – каже Володимир. – Маємо щитки для захисту очей, захисні фартухи, необхідні під час роботи саме з «болгаркою», а використання ПЗВ дає додаткове відчуття захищеності».  

Категорії
Новини

Небезпечно і невигідно

Працівники департаменту з охорони праці та промислової безпеки використовують усі можливі важелі для запобігання нещасним випадкам.

На нашому підприємстві працюють близько 6,3 тисяч підрядників з більше ніж 100 підрядних організацій.  Їхні життя та здоров’я так само важливі, як і життя та здоров’я штатних працівників. Тож для підрядників і працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» діють однакові правила та вимоги з охорони праці.

 Співробітники відділу охорони праці підрядних організацій департаменту з охорони праці та промислової безпеки слідкують за тим, щоб підрядники виконували всі правила безпеки. За словами начальника цього відділу Олександра Отверченка, контроль за виконанням вимог має не менше значення, ніж допомога у створенні безпечних умов.

«Багато підрядників виконують роботи підвищеної небезпеки, – говорить Олександр. – Серед них: роботи на висоті, у зоні рухомих механізмів та частин, що обертаються, вогняні роботи, роботи з технікою під високою напругою, з вантажопідйомними механізмами та у зоні їх роботи. Ми навчаємо підрядників працювати безпечно, допомагаємо виявляти ризики та усувати їх. Але якими б безпечними не були умови, якими б знаннями не володіли працівники, якщо людина свідомо порушує вимоги, то про безпеку годі й говорити. І на таких порушників у нас є інструменти впливу».

Олександр з колегами щодня знаходяться у цехах. Вони проводять аудити, під час яких виявляють порушення правил охорони праці. У випадках свідомих та небезпечних для життя порушень працівники відділу ініціюють покарання для самих порушників та штрафні санкції для організацій, які не приділяють достатньої уваги до організації безпеки праці та недостатньо контролюють своїх працівників.

«Звичайно ж, ініціювати покарання – це неприємно. Але якщо це допоможе зберегти життя людей, то ми йдемо на це, – продовжує Олександр Отверченко. – Найчастіше працівники допускають порушення під час роботи на висоті. Наприклад, у січні цього року співробітники нашого відділу виявили грубе порушення під час ремонтних робіт на складі готової продукції сортопрокатного цеху № 2. Працівники однієї з підрядних компаній виконували демонтаж конструкцій на висоті від 2,5 до 3 метрів без застосування запобіжних поясів, без наряду-допуску та документу оцінювання ризиків. А один з них ще й працював без каски та захисних окулярів. Це дуже небезпечні порушення! За нашою ініціативою порушникам були заблоковані документи, які дозволяють знаходитись на території нашого підприємства».

Олександр навів ще приклад: теж у січні цього року працівники іншої підрядної фірми виконували роботи із заміни канатів та траверс на одному з підйомних кранів у конвертерному цеху. Вони працювали на висоті близько двох метрів без запобіжних поясів. Порушників відсторонили від виконання робіт. Вони знову пройдуть навчання з охорони праці з позаплановою перевіркою знань. А компанія, в якій вони працюють, отримала штраф на суму 30 тисяч гривень.

«А ось найсвіжіший випадок, – розповідає керівник відділу. – Цього місяця один з підрядників брав участь у вантажних роботах тари, які виконувалися за допомогою електромостового крана на дробарній фабриці. Він порушив усе, що тільки можливо: стояв на борту кузова самоскида без запобіжного поясу, знаходився під піднятим вантажем, застропив вантаж на дві петлі замість необхідних чотирьох, направляв вантаж руками, тоді як треба було використовувати відтяжки, працював без захисних окулярів та респіратора. За такий букет порушень ми ініціювали блокування доступу на комбінат для цього працівника та штрафні санкції на його компанію. Чекаємо рішення».

Торік стався смертельний нещасний випадок з працівником підрядної організації на ремонті доменної печі № 6. Щоб такі трагедії не траплялись, працівники відділу охорони праці підрядних організацій застосовують усі засоби. Навіть незручні та неприємні.

Категорії
Новини

Психіатрична консультація – у двох поліклініках

У медцентрі ПП «Стіл Сервіс» під час профоглядів візит до психіатра став швидшим і простішим.

Раніше ці послуги під час профоглядів надавалися підрядною організацією. Робота була налагоджена, втім багатьом працівникам приходилось двічі здавати  кров з вени. А тим, хто працює у гірничому департаменті, доводилося їздити

до поліклініки метвиробництва, де приймав психіатр.

Зараз у поліклініці металургійного виробництва лікар-психіатр приймає щоденно. В поліклініці гірничого департаменту – по вівторках та четвергах. Зверніть увагу, під час профогляду працівники підприємств можуть самостійно обирати, в якій поліклініці їм зручніше пройти цього спеціаліста. Та і здавати кров двічі вже не треба.

«Огляд лікаря-психіатра під час щорічного профогляду є обов’язковим для представників професій, які працюють у небезпечних умовах. Серед таких – фахівці коксохімічного виробництва, електрики, газорятівники, ті, хто працює на висоті, має справу з агрегатами під високим тиском, водії автотранспортних засобів, машиністи потягів тощо. За рік лікар-психіатр оглядає більше 10 тисяч осіб – це майже 75 відсотків працівників, які проходять профогляд. Мета психіатричного огляду в першу чергу – попередити розвиток важких психічних захворювань, виявити їх на ранніх стадіях, та запобігти вживанню наркотичних речовин працівниками підприємства, а також встановити придатність людини до роботи, яка має особливі вимоги до стану психічного здоров’я», – зазначила Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

Також хочемо інформувати працівників, що після отримання сертифікату лікаря- психіатра, ви можете отримати висновок лікаря-терапевта і таким чином завершити профогляд за 1-2 дні.

Категорії
Наші люди

В цеху все починається з нас

Так говорить про свою професію слюсар-інструментальник ремонтно-механічного цеху № 1 Сергій Сиволапенко, який нагороджений почесною відзнакою «Честь та гордість ЛМЗ».

Сергій має чималий та різноманітний професійний «багаж». Він працював бурильником, слюсарем з ремонту конвеєрів, термістом, а зараз – слюсарем-інструментальником. В цеху таких слюсарів надзвичайно поважають, адже вони можуть відремонтувати практично все, навіть годинник. Годинники в РМЦ-1, звісно ж, не ремонтують, а от вузли та запчастини для доменних печей, прокатних станів та МБЛЗ, блюмінга, копрового і конвертерного цехів виготовляють та відновлюють.

«У професії слюсаря-інструментальника я вже понад 15 років, – розповідає Сергій Сиволапенко. Я виготовляю технологічне оснащення для металорізального обладнання у вигляді шаблонів, різьбових калібрів, кілець, пробок, криволінійних шаблонів, ремонтую інструменти та пристрої прямолінійного та фігурного контуру. А потім вже верстатники за допомогою цих інструментів ремонтують та виготовляють деталі і запчастини для металургійного обладнання. Але починається все саме з нас – слюсарів-інструментальників. Уявіть собі, якщо, наприклад, навіть найкращому кравцю дати криві голки та зіпсовані ножиці, що він зможе вам пошити?»

Тому, вважає слюсар-інструментальник, він не має права на помилку. Сергій завжди все ретельно кілька разів відміряє, прораховує. Досвід, технічне мислення, розвинена просторова уява, прискіпливість, уважність до дрібниць та здатність швидко самостійно приймати рішення – це все притаманне Сергію Сиволапенку, говорять про нього колеги.

«Таких би працівників більше, – розповідає старший майстер РМЦ-1 Станіслав Кузьменко. – Він надійний, досвідчений, з бажанням в усьому розібратися, з’ясувати, знайти шлях зробити неможливе можливим. Сергій уміє працювати з людьми. До кожного знайде свій «інструмент» взаємодії».  

Спокійний і врівноважений, Сиволапенко має палке захоплення, він  затятий футбольний вболівальник.

У молодості Сергій навіть грав за футбольну збірну технікуму, де навчався. Професійним футболістом не став, а от жага до м’яча залишилася назавжди. Він намагається не пропускати футбольних матчів улюблених команд. І щоб мати змогу їх дивитися без домашніх баталій, навіть другий телевізор придбав. Тепер дружина спокійно дивиться серіали, а Сергій безперешкодно слідкує за футбольними матчами. Він каже, що футбол та улюблена робота рятують його від складного психологічного навантаження, яке ми всі відчуваємо через війну.

За віком слюсар міг би вже піти на почесний відпочинок, але Сергій згоден передати свій «пост» лише хлопцям з цеху, які зараз на передовій. Тож він чекає на їхнє швидке повернення до рідного цеху, адже впевнений, що переможний м’яч буде нашим.

Категорії
Наші люди

У фокусі уваги –  техсервіс рудного двору

Бригадир слюсарів-ремонтників Руслан Павловський та його команда відповідають за технічне здоров’я кранового господарства, екскаваторів, вагоноопрокидувачів  та іншої техніки рудного двору агломераційного цеху № 3. Тут треба завжди тримати все під контролем, бути уважним та працювати безпечно, вважає Руслан.    

Народження агломерату починається з рудного двору. Сюди постачається сировина та вивантажується за допомогою вагоноопрокидувача. Далі закладається штабель рудної суміші. Це на перший погляд здається, що тут просто насипають величезну гору. Насправді формування штабелю – це ціла наука. Його формують шарами з декількох видів сировини. Сюди входять і відходи металургійного виробництва, колошниковий пил, відсів агломерату та інші залізовмісні відходи. Закладають штабель за допомогою рудногрейферних перевантажувачів.

«Наше завдання – обслуговувати усе обладнання, яке на рудному дворі піднімає, переміщує, пересипає, усереднює, укладає сировину. Це екскаватори, вагоноштовхачі, вагоноопрокидувачі, рудногрейферні перевантажувачі, крани, екскаватори, розповідає Руслан Павловський. – Щоб уся техніка безперебійно працювала, ми щоденно перевіряємо її стан, систематично робимо планово-попереджувальні ремонти тощо. Взагалі ремонтною справою я займаюся майже 30 років. З технікою завжди був на «ти» та з часом набув неабиякого досвіду. Тепер добре розуміюся на будь-яких механізмах, незважаючи на їхню складність або розміри. Втім, і зараз продовжую вчитися, бо техніка постійно змінюється, прогрес не стоїть на місці».

Родом Руслан Павловський з Житомирської області. До Кривого Рогу приїхав у економічно кризові 1990-ті, коли на Житомирщині позакривалися підприємства з робочими місцями – порцеляновий, лісовий заводи, хлібопекарні, виробництво безалкогольних напоїв тощо. «Приїжджайте до Кривого Рогу, тут робота точно знайдеться», – запропонували родині Руслана дві сестри його дружини, які на той час із своїми сім’ями вже мешкали у нашому місті.

«У Кривому Розі я влаштувався на підприємство, а саме у ЦРМО-4, – продовжує Руслан. – Коли я вперше побачив масштаб комбінату, був дуже вражений. Розміри підприємства, особливо у порівнянні з невеличкими заводами на моїй батьківщині, були неймовірні. Почалися трудові будні. Я глибше поринав у професію слюсаря-ремонтника, ближче знайомився з металургійним обладнанням та цехами підприємства, адже працювати доводилося майже на усіх його майданчиках. Добре пам’ятаю і роботу першої доменної печі, з якої починалася розбудова комбінату».  

В ЦРМО-4 Павловський відпрацював два роки і перейшов до агломераційного цеху металургійного виробництва. Це зараз він зупинений через те, що застарів. А багато років тому життя тут вирувало, та ще й як!

«Уявіть, тільки за восьмигодинний робочий день тут відвантажувалося по 120 вагонів із сировиною, – розповідає Руслан. – АЦ МВ – це вже історія. А рудний двір, де проходить підготовка сировини для виробництва агломерату, діє у складі агломераційного цеху № 3. Тут працює черговий персонал, а в моїй команді, крім мене, ще два фахівця – це слюсар-ремонтник Валентин Зарюта та газоелектрозварник Рустам Первітін. До речі, віднедавна він став на захист нашої країни».

Руслан Павловський підкреслює, що в роботі з обладнанням в першу чергу треба дотримуватися вимог охорони праці, адже ризиків в роботі ремонтників вистачає. Це і робота на висоті (обов’язкового з використанням лямкових страхувальних поясів), вогневі роботи з  цілим комплексом безпекових заходів, робота поряд із сипкими матеріалами. Тому використання засобів індивідуального захисту є обов’язковим!

«Охорона праці – це не просто чиїсь вимоги, це збереження як власного життя, так і здоров’я твоїх колег. Тому нехтувати цими правилами не можна, собі ж дорожче, – зауважує Руслан. – Вважаю, що дотримуватися безпеки варто і поза роботою – вдома чи на природі».

За словами Павловського, саме природа надає йому душевної рівноваги, дозволяє розвантажуватися, трохи відволікатися від війни. Хоча часті сирени та обстріли все одно періодично нагадують про це. Але наш герой та його колеги по АЦ № 3 відповідають на це активною волонтерською роботою, підтримкою ЗСУ та, звичайно, безпечною працею, щоб підтримувати економіку та вже зараз з оптимізмом дивитися у майбутнє, коли почнеться післявоєнна відбудова країни.

Категорії
Наші люди

Головна на висоті

Кранівниця ремонтно-механічного цеху № 1 Наталя Репецька працює на крані понад 20 років. Колеги Наталі говорять, що почесну нагороду «Честь та гордість ЛМЗ» вона отримала саме за вірність та відданість професії та цеху.

Наталя з тих людей, які завжди готові прийти на допомогу. Вона впевнено береться за найскладніші завдання, не жаліється, не відмовляється, виконує свою роботу так, наче щоразу проходить іспит на майстерність. Особливо яскраво це проявилося з початком повномасштабного вторгнення.

«Для цеху, як і для заводу та країни загалом, у лютому 2022 року були особливо складні часи, – розповідає механік РМЦ-1 Андрій Ватаманюк. – Спочатку ми всі були у шоці. Не знали, що буде далі, як ми працюватимемо. Був короткий період, коли цех зупинявся. Але було й таке, що раптово надходило якесь замовлення, яке виконати без крана ми не могли, і тоді ми одразу телефонували Наталі. Вона – наша швидка допомога. Її відданість цеху перевірена роками, але особливо це довели часи випробувань. Це підтвердять усі колеги, хто працює з нею. Тому можна сказати, що на нагородження «Честь та гордість ЛМЗ» її номінував увесь цех».

Кажуть, що перше кохання найміцніше. Так сталося і у стосунках Наталі з цехом. Саме в РМЦ-1 вона вперше піднялася на кран. Її наставниками у професії були кранівниці Віра Кияшко та Галина Степанець.

«І хоча я навчалася на спеціальність «Машиніст крана» в училищі, але вперше керувати краном почала в цеху, – розповідає Наталя Репецька. – У мене з краном взаємини, наче з людиною. Траплялося, що я уходила від нього, намагалася спробувати іншу професію, але мене тягнуло до мого залізного помічника і я повернулася вже остаточно. Мій кран має свій характер, я знаю всі його капризи та вибрики. Мені дуже подобається працювати на висоті, адже тут я головна. Втім, і відповідальність тут висока. Внизу працюють люди, тож я маю бути обережною, уважною і надзвичайно точною в рухах. Я працюю на крані у ковальській дільниці. Тож маю настільки точно доставити заготовку до печі чи на молот, щоб хлопцям внизу було менше роботи. А переставляти доводиться заготовки вагою до десяти тонн».

Після зміни на крані часто втомлюються спина, очі, але, незважаючи на втому, Наталя Репецька поспішає на дачу. Для неї найкращий відпочинок – це спілкування з рослинами. Коли з-під землі пробиваються перші паростки квітів, то разом з ними проростає надія, що все буде добре, говорить Наталя.

«Я дуже люблю читати. Мій улюблений письменник – Еріх Марія Ремарк, – говорить Наталя – У нього є такий вислів: «Поки людина не здається, вона сильніша за свою долю». Зараз у нашій країні війна, але я вірю у нашу перемогу, бо ми, як ті рослини, попри все пробиваємося доверху, до сонця. Ми не здаємося, ми сильні. Зараз ми відстоюємо майбутнє своєї країни. І я вірю, що цьому ніхто не зможе завадити!»