Позначка: персонал

Категорії
Новини

Запчастини для конвеєра – на конвеєр

Нове верстатне обладнання та спеціально розроблена технологія допомогли ремонтно-механічному цеху № 2 швидко та якісно виконати складне замовлення – виготовити понад 800 запчастин до конвеєра аглоцеху № 2.

З огляду на сучасну ситуацію придбати нове потужне виробниче обладнання майже нереально. Тому прийняли рішення ремонтувати наявний конвеєр. Його довелося розібрати практично до нуля. Тоді агломератники з АЦ-2 звернулися до ремонтників з проханням виготовити нові «органи» для цього устаткування.

У цій справі взяли участь одразу три цехи Ливарно-механічного заводу: РМЦ-1, РМЦ-2 та ЦМК. У ЦМК для конвеєра виготовили лотки, частину ланок полотна конвеєра – в РМЦ-1, далі естафету підхопив ремонтно-механічний цех № 2, працівники якого виготовили понад вісімсот запчастин – вісі, втулки, ланки для конвеєра.

«Ми виготовили 210 комплектів ланок. Раніше ланки ми виготовляли на спеціальному протяжному верстаті, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Але цього разу ми суттєво прискорилися завдяки сучасному обладнанню – фрезерувально-росточному верстату Vesta 1300 та верстату SELICA, обладнаних системами ЧПУ. Аби надати деталям необхідної твердості та зносостійкості ми виконали їхню спеціальну термообробку в наших електричних шахтних печах».

Цікаво, що для міцності втулок їх довелося записати на «процедуру» цементування, тобто насичення деталей вуглецем з наступним їхнім загартуванням. Потім ланки об’єднали у комплекти. Задля цього в РМЦ-2 спроектували та виготовили спеціальний стенд для збирання.

«Дякую працівникам ремонтно-збиральної дільниці, вони збирали комплекти з хірургічною точністю, – продовжує Олександр Тюрін. – Взагалі-то, можна сказати, що над замовленням працював весь цех. Завдяки нашим фрезерувальникам та токарям Сергію Рогальському, Олексію Татарову, Олександру Кузі обробка деталей була виконана, як кажуть, за «золотим стандартом». А з огляду на розмір комплектів ланок, аби їх доставити до цеху-замовника навіть довелося викликати довгомір. Вже в АЦ-2 усі комплекти з’єднали в єдине ціле – і оновлений конвеєр запрацював. Для нас це був корисний досвід, тепер виготовлення запчастин для виробничих конвеєрів ми поставили «на конвеєр». Найголовніше, що це не позначається на якості наших промислових виробів. Принаймні відгуки аглодоменників, щодо роботи відремонтованого конвеєра, лише позитивні».

Категорії
Наші люди

Нагорода для журналіста

Хочемо поділитися хорошою новиною, яку ми отримали нещодавно. Кореспондентка газети «Металург» Тетяна Бабенко серед інших криворіжців відзначена знаком народної пошани «Хрест громадянських заслуг».

Знак народної пошани «Хрест громадянських заслуг» згідно з рішенням Ради громадських організацій України заснували та виготовили Всеукраїнське об’єднання громадян «Країна» і національний виробник нагород ВТО «Орден». Цей знак народної пошани вручається працівникам державного та приватного секторів: медійникам, робітникам та аграріям, енергетикам, будівельникам, вчителям та медикам, рятівникам, волонтерам, спортсменам та митцям, держслужбовцям та підприємцям – усім свідомим громадянам України, які своєю плідною працею наближають перемогу без зброї в руках.

«Хрест громадянських заслуг» – це не лише нагорода, це подяка від Збройних Сил України і кожного мешканця нашого міста тим, хто щодня докладає зусиль, аби підтримати наших воїнів, щоб Кривий Ріг був надійною опорою армії і ми вистояли попри виклики воєнного часу», – сказав Олександр Темчур, голова Криворізької регіональної організації Національної спілки журналістів України.

«Для мене це надзвичайно важлива відзнака. Ми всі допомагаємо щодня нашим захисникам –  донатимо, майструємо, плетемо сітки, збираємо кошти. Та ця нагорода не лише моя – це нагорода всіх героїв, про яких я пишу статті, – говорить Тетяна Бабенко. – У газеті «Металург» регулярно виходять матеріали саме про працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які захищають незалежність нашої країни на передовій, історії наших волонтерів та переселенців. Сподіваюсь, що ці статті надихають та підтримують наших криворіжців. Таким чином я дякую кожному, хто не просто вірить у нашу Перемогу, а робить для цього все можливе та неможливе».

Тетяна Бабенко
Категорії
Новини

Тунельний затишок

Тунельницям коксового цеху коксохімічного виробництва нещодавно покращили «житлові» умови. Їхнє санітарно-побутове приміщення додало в метражі і покращилось за естетичними параметрами.

До керівництва коксохімічного цеху КХВ звернулися тунельниці комплексу батарей №№ 5,6 з проханням поліпшити їхнє побутове приміщення. Сім працівниць змушені були перевдягатися, їсти, відпочивати у крихітній кімнатці в тунелі КБ.

«Ми давно вже хотіли змінити умови у нашій «битовці», – говорить тунельниця Марія Мелецька. – Керівництво цеху пішло нам на зустріч. Та й ми не залишилися осторонь. Хлопці – працівники цеху – добудували кімнату, а ми вже долучилися до оздоблювальних робіт. Пофарбували стіни, стелю, розставили меблі. Створили собі тунельний затишок. Тепер у спеку (а у нас в тунелі завжди «літо») нам є де трошки перепочити, охолонути, адже у нас працює кондиціонер».

«Тунельниці працюють в тунелі під коксовими батареями, постійно перебуваючи в умовах підвищених температур, там  завжди спекотно, тож дівчата протягом зміни неодноразово заходять до цієї побутової кімнати, аби перевдягатися у чистий спецодяг чи просто перепочити, а в обідню перерву пообідати, – розповідає старший майстер газового господарства КЦ-1 Андрій Золотарьов. – Уявіть собі, чи комфортно було це робити сімом людям у приміщенні розміром практично «два на два». Що ж робити? Вирішили допомогти з будівництвом і зробити все власноруч. Розпочали з того, що добудували ще одну кімнатку, де тепер дівчата перевдягаються. Стіни зводили вогнетривники, дах – слюсарі, газозварники та газорізальники, електрики подбали про нову проводку та встановили кондиціонер. Тепер нашим тунельницям навіть заздрять колеги з сусідніх коксових батарей №№ 3,4. У них теж є таке приміщення, але у нас тепер умови кращі. За місяць колективної роботи цю «битовку» й не впізнати. Красиво, зручно та затишно».

Категорії
Новини

Увага, ці двері щільно зачиняються

Працівники цеху металоконструкцій та ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу виготовили 15 корпусів дверей для коксових печей КБ 3,4.

Хоча цей блок коксових печей поки що не працює на повну, але має підтримуватися у такому стані, щоб за першої ж нагоди активно включитись у робочий процес. Вимушену паузу коксохіміки використали, аби виконати ревізію обладнання, відремонтувати його та замінити новими запчастинами. Після перевірки 230 дверей коксових печей виявили, що певна їх частина вимагає ремонту, а 15 взагалі відправили на «заслужений відпочинок». Нові корпуси дверей взялися виготовити працівники ЛМЗ.

Двері коксових печей служать для герметизації камер коксової печі з машинного та коксового боків батарей. Вони є потенційним джерелом неорганізованих викидів коксового газу. Аби запобігти цьому, двері печей мають щільно зачинятися. Тому до їх виготовлення завжди особлива увага та найсуворіший контроль.

На ЛМЗ вже мали досвід виготовлення корпусів дверей для коксових печей, але це було багато років тому і сучасний персонал не мав такої практики. Втім майстерність ремонтників та наявність відповідного устаткування дали гарний результат.

Почали виготовлення корпусів дверей у цеху металоконструкцій. «До нас надійшов металопрокат. З нього за допомогою машини кисневого різання ми вирізали металеву основу, стінки та ребра дверей. На цьому етапі хочу відзначити якісну роботу газорізальників Євгена Демідова та Дмитра Бугаєва, – сказав заступник начальника ЦМК Роман Удод. – Після першого зварювання ми провели вимірювання, для нас надзвичайно важливо було, щоб конструкцію не «повело», щоб усі параметри та вимоги згідно з кресленням були дотримані. За технологією конструкцію відправляли до ФСЛЦ на термічну обробку для зняття концентрації напружень, яка виникла під час зварювання. Етап зварювання був надзвичайно важливим, тому робота наших зварників Юрія Паська, Анатолія Машкарінця, Руслана Лазоренка, Олександра Свєтлова, Романа Ватаманюка, Сергія Кодряна  заслуговує на найвищу оцінку. Далі ми передали естафету нашим колегам з РМЦ-2».

Працювати з п’ятиметровою конструкцією (розміри дверей заввишки) – справа не з легких. Потрібне відповідне обладнання та фахівці. І те, і інше є в РМЦ-2.

«Для виконання цього замовлення ми використали поздовжній фрезерний та горизонтально-розточувальний верстати, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – На фрезерному верстаті наші фрезерувальники Юрій Шедов та Микола Кірєєв обробили установчі поверхні, а на горизонтально-розточувальному токарі Володимир Самородченко та Максим Бреус обробили отвори. Окрема подяка всім працівникам ремонтно-збиральної дільниці. Працювати з металоконструкцією таких розмірів складно, тільки спеціальних отворів для кріплення на кожній двері понад 220 штук. З огляду на важливість цього замовлення, всі етапи нашої роботи прискіпливо контролювалися цехом-замовником. Важливо було дотриматися де потрібно паралельності, а в інших місцях перпендикулярності всіх частин конструкції дверей. А якщо додати, що цех водночас працював і над іншими замовленнями, то я вважаю, що ми виконали свою роботу якісно і швидко. Близько трьох місяців нам знадобилося на виготовлення 15 корпусів дверей для коксових печей. Ми отримали досвід, відпрацювали до автоматизму усі процеси і тепер точно готові до таких замовлень».

Категорії
Новини

Не помили руки – привіт, гепатит!

Саме так. Брудні руки, немиті продукти харчування, заражена вода найчастіше можуть спричинити виникнення гепатиту А, більш відомого як хвороба Боткіна. Останнім часом цей вірус шириться Україною, зафіксовані випадки й у Дніпропетровській області. Але, як запевняють медики, вони поодинокі, епідемічний поріг не перевищений.

«На щастя, серед працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та інших наших підприємств хворих на гепатит А немає, – говорить Наталія Гардань, головна лікарка ПП «Стіл Сервіс». – Ми уважно слідкуємо за епідеміологічною ситуацією у нашому регіоні та регулярно нагадуємо працівникам підприємств про профілактику гепатиту А. Вона дуже проста: треба частіше мити руки, особливо перед їжею, після відвідування туалету (адже вірус виділяється у навколишнє середовище з фекаліями), після поїздок у громадському транспорті, контакту зі сміттям. Обов’язково необхідно кип’ятити воду або користуватися бутильованою водою. До речі, вірус гепатиту А може довго жити у воді – аж до 10 місяців. А гине лише після 5 хвилин кип’ятіння. Також треба ретельно мити овочі та фрукти перед їжею, вчасно прибирати у санвузлах та на кухні. Бажано робити це за допомогою миючих засобів із хлором».

Гепатит А був відомий людству з давніх-давен, він описаний ще у працях Гіппократа. Історики стверджують, що масові захворювання на гепатит А часто були під час воєн і вражали перш за все армійців. А медики стверджують, що цей гепатит є сезонним захворюванням, який дуже полюбляє теплу та вологу осінь.

Інкубаційний період гепатиту А триває до 28 днів. Вірус майже одразу починає атакувати печінку. У людини, яка захворіла, підвищується температура, з’являються нудота або блювота, слабкість, сеча темного кольору. Пожовтіння шкіри та білків очей проявляються лише у 10% випадків, через це цю хворобу легко переплутати з будь-якою кишковою інфекцією або грипом. Тому при схожих симптомах треба одразу звертатися до лікаря. Хвороба Боткіна успішно лікується, вона не є хронічним захворюванням печінки, на відміну він інших видів гепатиту. Але ставитися до неї треба серйозно, бо перебіг хвороби може бути дуже важким.

Отже, мийте руки, кип’ятіть воду, дотримуйтесь чистоти. Попередити хворобу набагато легше, аніж витрачати сили та кошти на її лікування.

Міцного здоров’я усім!

Категорії
Наші люди

«Мене взяла в полон магія рідкого металу»

Відзнаку «Честь та гордість ЛМЗ» отримують найкращі працівники заводу. Ті, хто вміють працювати в команді, розвиватися сам і розвивати завод, хто любить свою роботу, хто вірить в майбутнє підприємства, адже самі його розбудовують. Все це впевнено можна сказати про Андрія Черкасова, заступника начальника ФСЛЦ з технології.

«В дитинстві я мріяв стати футболістом. Але пішов навчатися іншої професії і на спеціальність, на яку точно знав, що були місця в Металургійній академії. Це було «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів», – розповідає Андрій. – Я обрав професію чи вона обрала мене, не знаю, але зараз можу впевнено сказати, що це моє».

Те, що робота на заводі нелегка справа, Андрій знав, адже і його батько, і брат, і дядько працювали на виробництві у різних цехах та за різними спеціальностями. Під час навчання в академії юнак на виробничу практику потрапив до фасонно-сталеливарного цеху. Міць, масштаби та певна виробнича магія поступово почали його захоплювати. Водночас прийшло розуміння, що теорія і практика – інколи різні речі. Практична частина робочого життя розпочалася з розливки сталі.

«Я добре пам’ятаю свій перший робочий день. Мене одразу взяла в полон магія рідкого металу, – говорить Андрій Черкасов. – Я не міг відвести очей від того, як вогняний струмінь наповнює форму. З часом набув досвіду. Сьогодні я контролюю технологічну частину роботи цеху. Всі деталі, всі запчастини мають виготовлятися за певним технологічним рецептом. І це стосується усіх процесів, а не лише з чого виливається деталь. Ми виробляємо понад 5500 найменувань деталей, виплавляємо понад 20 марок сталі. Тому про одноманітність та нудьгу й мови не йде. А я люблю рух, різноманіття, складні завдання та різні головоломки».

Одним з таких завдань, наприклад, стало виготовлення рами рольганга. Це масивна та габаритна відливка вагою у 30 тонн. Тільки форму для неї виготовляли майже місяць. Враховуючи складний процес виготовлення стрижнів рами, яких потрібно було зробити до 50 одиниць, та багатоярусну специфічну зборку, завдання виявилося дійсно непростим. Але команда ФСЛЦ з цим впоралася. У портфоліо цеху є й молольні кулі для млинів рудозбагачувальних фабрик, і холодильні плити для доменних печей. Андрій говорить, що найголовніше вміння, якому він навчився в цеху – це вміння створити команду і працювати з нею.

«Для мене важливо знайти ключик до кожної людини, адже наша продукція – це результат загальної праці, в якому у кожного своя сфера відповідальності, свій внесок, – продовжує Черкасов. – Це наче перемога у футбольному матчі, результат якісної командної гри. До речі, м’яч поганяти я й досі люблю, адже ливарник має бути здоровим, фізично витривалим. Та й знання математики потрібні як у моїй професії, так і на футбольному полі. А ще для виробничника добре знатися на хімії, фізиці, вміти читати креслення, мати просторове і творче мислення. Так, вам не почулося. Професія ливарника, на мій погляд, творча, адже щоразу з’являються нові завдання, змінюються технології, нудьгувати нам ніколи. І не все піддається суто математичним правилам та розрахункам. Треба інколи креативити».

Андрій вже багато років працює в ФСЛЦ. Не кинув цех і тоді, коли в країну прийшла біда – війна. Він залишився працювати. Зрадів, коли після перших днів розпачу і страху та короткої зупинки цех почав працювати.

«Гуде цех, працюють верстати, чаклують над металом люди, і ти відчуваєш, що є надія, – говорить Андрій Черкасов. – Я вірю в наших людей, в наших хлопців, які зараз на фронті. Чимало їх знаю особисто, тож впевнений, що не підведуть. А ми маємо так само надійно працювати в цеху. Тому я так працюю сам і вимагаю цього від інших. Бо Перемога – це теж справа колективна».