В автотранспортному управлінні відкрили меморіальну дошку на честь свого загиблого колеги – захисника України Юхима Соболевського, який працював начальником ремонтної майстерні технічної служби.
На підприємство Юхим Соболевський влаштувався наприкінці 1990-х років. В автотранспортному управлінні він пройшов шлях від слюсаря до керівника ремонтної майстерні. У його вмілих руках техніка завжди набувала нового життя і потім відмінно працювала. А ремонтувати він умів усі види автомобілів, від великовантажівок до пасажирського транспорту. Колеги згадують, що Соболевський дуже любив свою справу, був відповідальним та завжди цікавився технічними новинками.
Вперше Юхима Соболевського призвали до лав ЗСУ ще у 2014 році, тобто на самому початку війни в Україні. Він брав участь у АТО на Сході України, а після служби знову повернувся працювати до рідного цеху.
Вдруге до збройних сил його призвали у перші місяці повномасштабного вторгнення росіян. Такі люди, як Юхим, були і залишаються дуже цінними, адже у них є не просто військовий досвід, а досвід ведення бойових дій. Він служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка – це формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Разом із побратимами Юхим Соболевський брав участь у багатьох боях, визволяв Харківщину.
22 листопада минулого року разом з іншими бійцями Юхим пішов на облаштування позицій, але натрапив на ворожу розтяжку. Його життя обірвалося.
«В Україні йде війна, тривають важкі бої, в яких, на жаль, гинуть наші люди. Це чиїсь чоловіки або дружини, брати, сестри, товариші, колеги. Втрачати завжди важко, але в рази важче, коли серед загиблих саме ті люди, яких ми добре знаємо, кому щоранку ми казали «привіт», з якими працювали багато років. Кожна загибель на війні – це без перебільшення потрясіння для колективу, – говорить начальник АТУ Андрій Кіндрат. – Від початку повномасштабного вторгнення російських загарбників життя за Україну віддали семеро працівників нашого управління. Першою втратою став Юхим Валерійович, потім біля Кліщіївки Бахмутського району загинув слюсар з ремонту рухомого складу Сергій Лавров. Тривалий час зниклим безвісті на Херсонщині вважався водій швидкої допомоги Андрій Шульга.Надії на краще не виправдались, він загинув. Життя водія Віталія Трофіма обірвалося у населеному пункті Оріхово-Василівка Донецької області. Водій фронтального навантажувача 5-ї колони Ілля Марчук загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області. Електрогазозварювальник Роман Антончик поклав життя біля населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Під час «прильоту» ворожої ракети тут, на Криворіжжі, загинув водій Андрій Рудик, який служив старшим солдатом. Вічна пам’ять нашим колегам і товаришам».
Виготовити меморіальну дошку на честь Юхима Соболевського автотранспортникам допомогли працівники ЛМЗ, а металеві троянди створили у ковальській дільниці.
Розташована меморіальна дошка на фасаді адміністративної будівлі автотранспортного управління, поряд із самим входом. До речі, ця будівля теж зазнала «поранень» від ракетних ударів ворога – забиті вікна та понівечені споруди на території управління нагадують, що безпечних місць в Україні зараз немає.
Як зазначив Андрій Кіндрат, меморіальна дошка хоч і присвячена Юхиму Соболевському, але вона уособлює пам’ять про всіх загиблих на війні працівників АТУ. Навесні тут планують зробити куточок пам’яті про них, адже ці люди віддали життя за кожного з нас.
