Позначка: залізниця

Категорії
Новини

Нова «екіпіровка» для пункту екіпірування

У залізничному цеху № 2 розпочався капітальний ремонт будівлі пункту технічного обслуговування (ПТО) локомотивів на станції Шихтовій.

Навіть сучасні споруди потребують періодичного ремонту та обслуговування. Що вже й казати про будівлі з історією, та ще й які активно використовувалися на виробництві. Їм потрібно приділяти вдвічі більше уваги та турботи.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» одною з таких є будівля ПТО на залізничній станції Шихтовій, яка була збудована ще на початку 1960-х років.

В ЗЦ № 2 її ремонт здійснюється у рамках програми ремонту критичних будівель та споруд нашого підприємства. Символічним є й те, що реконструкція ПТО здійснюється саме в рік 90-річного ювілею підприємства.

«Від самого початку будівництва підприємства кожна його будівля має важливе практичне значення. Будівля ПТО на станції Шихтовій довгі роки була місцем технічного обслуговування локомотивів, – розповідає начальник залізничного цеху № 2 Дмитро Колесник. – У ній розташований великий ангар для тепловозів, численні майстерні, обладнання для екіпірування рухомого складу – його забезпечення паливом, мастилом та піском. До речі, тут розташоване піскосушильне відділення, адже сухий пісок сиплять під колісні пари для кращого зчеплення тепловозів під час гальмування. Також у будівлі є санітарно-побутовий блок для працівників пункту обслуговування».  

З роками інтенсивної експлуатації будівля ПТО значно застаріла, тут навіть почалися процеси руйнації. Тому заради безпеки людей робота у цій будівлі була припинена. Технічне обслуговування локомотивів зараз здійснюється у двох інших ПТО нашого підприємства. На сьогоднішній день цього достатньо, адже підприємство працює не на повну потужність і тому потребує меншої кількості локомотивів. Але цю паузу треба використовувати з користю для продуктивної роботи у майбутньому.

Ремонтно-будівельні роботи на ПТО виконує підрядна організація. Вже демонтовані старі плити перекриття, дах, цегляні стіни, які мали пошкодження. Стіни було зведено наново, встановлені металопластикові вікна, виконується бетонування підлоги тощо. Загалом, завершити ремонт ПТО планується наприкінці весни цього року.

Категорії
Новини

Світла ефективність

На залізничних станціях Промисловій, Аглофабриці та Південній поменшало темних місць – силами залізничного цеху № 3 там замінили систему освітлення.

Усі три станції розташовані на території гірничого департаменту. Тут навантажують у вагони і перевозять залізорудний концентрат та агломерат. Роботи виконують працівники агломераційних цехів, залізничники «АрселорМіттал Кривий Ріг», працівники «Стіл Сервісу», підрядних організацій, які зайняті у обслуговуванні рухомого складу та колійного господарства.

Щоб їхні робочі місця були добре освітлені, на щоглах освітлення станцій працівники ЗЦ № 3 замінили старі енергетично «ненажерливі» прожектори з натрієвими лампами на світлодіодні – сучасніші, яскравіші та економніші.

«Зміна прожекторів відбулася у рамках «Програми поліпшення та реконструкції освітлення», яка була впроваджена в транспортному департаменті підприємства, – говорить Вячеслав Тіняков, начальник ЗЦ № 3. – Відомо, що на залізничних станціях необхідно освітлювати значні території, для цього використовується дуже багато електричної енергії. Тому ми прагнемо використовувати для цього сучасні технології, аби забезпечити високоякісне освітлення і одночасно економити дороговартісні енергоресурси. Крім того, хороше освітлення сприяє безпечній роботі та збереженню здоров’я людей, які працюють у темний час доби».  

Процес заміни прожекторів тривав впродовж двох останніх місяців минулого року. За цей час на кожній залізничній станції виконали заміри та виділили зони недостатньої освітленості, щоб грамотно розподілити штучне освітлення згідно з особливостями технологічних операцій та вимогами норм охорони праці, і що не менш важливо для запобіганю крадіжок та пошкодження майна підприємства. Наприклад, додали освітлювальних прожекторів на щоглах там, де світла потрібно більше.

Загалом на трьох станціях під особистим керуванням електрика цеху Андрія Безпалого власним персоналом електрослужби цеху встановили 42 прожектори. Тепер у темний час доби на станціях все видно, як вдень: добре освітлені колії, під’їздні шляхи, станційні робітничі майданчики, рухомий склад тощо.

Категорії
Новини

Потяг завжди їде головною

Щоб підвищити рівень безпеки на залізничних переїздах на території «АрселорМіттал Кривий Ріг» відділ транспорту (безпека руху) перевіряє їх технічний стан та впроваджує профілактичні заходи.

Залізничні переїзди – це найбільш складні та небезпечні ділянки дороги. Вони вимагають від усіх учасників руху (водіїв авто, машиністів тепловозів, пішоходів) підвищеної уваги та чіткого дотримання правил дорожнього руху, а на нашому підприємстві – ще і відповідних корпоративних стандартів.

«На території «АрселорМіттал Кривий Ріг» розташований 231 залізничний переїзд різних категорій, – говорить Сергій Прокопенко, начальник відділу транспорту (безпека руху). – Зараз ми аналізуємо, які з них активно використовуються, а на яких рух призупинено у зв’язку зі скороченням виробництва. Наприклад, тільки на території доменного цеху № 2 таких переїздів 16. І треба розуміти, на які переїзди треба в першу чергу спрямовувати увагу для підтримання їхнього технічного стану та організації обслуговування. Мається на увазі оновлення дорожніх знаків, звукової та світлової сигналізації, асфальтного полотна, настилів – твердого покриття між рейками та перед ними, перевірка роботи світлофорів, забезпечення чистоти на переїздах тощо. А додаткове очищення оглядових зон від чагарників та сухостою дає можливість водіям безперешкодно бачити потяг, що наближається, на відстані 50 метрів. Все це значно сприяє безпеці руху». Під час аудитів особлива увага приділяється тим переїздам, де відбувається рух вогненно-рідких металів і шлаків. Під час виконання маневрової роботи іноді потрібен рух рухомого складу вагонами вперед (метод осаджування), зокрема й через залізничні переїзди. Згідно з вимогами нормативних документів на залізничному транспорті, під час маневрів або руху таким чином помічник машиніста тепловозу повинен завчасно вийти на переїзд і контролювати рух вагонів на переїзді. Перед тим, як рухомий склад проїжджатиме його, помічник має впевнитися, що на переїзді немає автотранспорту та по рації або іншим чином доповісти машиністу тепловозу, що шлях «вільний». Тільки тоді машиніст може здійснювати рух. Перед перетином залізничного переїзду машиніст тепловозу обов’язково повинен подати звуковий сигнал, а кожен водій автомобіля – зупинитися перед залізничним переїздом – це вимоги корпоративного стандарту.

«Переїзди долають не тільки автомобілі чи локомотиви, а й пішоходи. Люди повинні пересуватися тільки маршрутом слідування, а не йти коліями навпростець, намагаючись скоротити шлях, – продовжує Сергій Прокопенко. – При наближенні составу чи локомотиву людина має зупинитися, пропустити їх, впевнитись, що рухомого складу вже немає, в тому числі й на сусідніх коліях, і тільки потім продовжувати рух. Також треба уважно спостерігати за світловою та звуковою сигналізацією. І ще одна порада – зараз, коли довша темна частина доби, а вдень буває похмуро та мрячно, дуже важливо носити на одязі чи на сумці світловідбивні елементи: стрічки, брелоки, нашивки тощо. Це запорука того, що водії, і машиністи локомотивів теж, вас побачать».

Завжди слід пам’ятати, що гальмівний шлях залізничного рухомого складу набагато більший, ніж гальмівний шлях автомобіля. Крім того, габарити та вага залізничних составів також набагато більші за вагу автомобіля, навіть вантажного. Отже любителям проскочити переїзд на червоне світло треба добре подумати, перш ніж робити це. Вони ризикують не лише своїм життям, а й життям пасажирів та усіх учасників руху. Бо скільки б доріг не існувало, а на залізничному переїзді у потяга завжди головна дорога.

Категорії
Наші люди

Наступна станція – «Волонтерство»

Волонтерство  не тільки допомагає тим, хто цього потребує, а й об’єднує людей, які разом працюють або мають спільні інтереси, хобі. У цьому щоразу впевнюється начальник зміни залізничного цеху № 1 Віталій Бондюк, коли з колективом цеху збирає та відправляє чергову допомогу військовим або переселенцям.

«Мій обов’язок у першому залізничному цеху – знати все, що відбувається на залізниці підприємства та керувати процесом руху. Наприклад, знати, скільки на території знаходиться порожніх та завантажених вагонів, які проблеми з рухомим складом треба терміново вирішити, щоб рух не припинявся, скільки прокату або чушки завантажити, куди їх спрямувати, яким шляхом, підготувати необхідні документи для перевезення «Укрзалізницею» та багато іншого. А ще знати, якою залізницею в Україні прямує состав до нашого підприємства, де він знаходиться, коли його чекати. Звичайно, цим займаюся не я один, над цим працює ціла команда залізничників», – розповідає Віталій Бондюк.

Організацію залізничного руху Віталій опановував спочатку у політехнічному коледжі КТУ, а згодом закінчив Державний університет економіки і технологій. Взагалі, він продовжив сімейну справу, бо залізничниками були його батьки, черговою на залізничній станції нашого підприємства працює сестра.  

Окрім залізничних нюансів, як підкреслює Бондюк, треба знати принцип роботи металургійного підприємства, специфіку кожної залізничної станції та бути активним, адже професія потребує  знань, оперативності та згуртованості.

Ці якості знадобилися Віталію і у волонтерській справі.

«Найбільшим потрясінням для мене став початок війни, – продовжує Віталій. – В цей час я був у відпустці і оздоровлювався в Карпатах. Вранці мене розбудив телефонний дзвінок від родичів із Білої Церкви, які повідомили, що їх вже бомблять. Дійсно, ми знали, що напад росіян був можливим, про це тоді багато говорили у суспільстві. Але кожен українець сподівався на здоровий глузд сусідів. Його, як виявилося, у росіян немає. Я повернувся до Кривого Рогу та разом зі своїми колегами-залізничниками зайнявся волонтерством. Це була і організація закупівлі військового спорядження для перших мобілізованих працівників ЗЦ № 1, і допомога переселенцям. Мені здається, що від самого початку війни усі українці стали волонтерами».

До речі, волонтерив Віталій і разом з футбольними вболівальниками Кривого Рогу. Одне з його хобі – це футбол, він вболіває за наш ФК «Кривбас». Разом вони збирали необхідне для людей, які через війну були вимушені покинути рідні домівки, у яких із речей майже нічого не лишилося. Допомагали і родинам військових, в яких, наприклад, батьки-інваліди.

«Це вже стало звичкою – збирати інформацію про те, що потрібно людям, організовувати все, а потім їхати на місця із вантажем, – говорить Віталій. – Одна із таких поїздок мені особливо запам’яталася. Це була тільки-но звільнена Херсонщина. З нашими військовими ми зустрілися біля відомого пам’ятника Кавуну. От тільки виглядав він не так, як ми звикли його бачити під час дороги на море, – з численними дірками від куль та осколків. А поряд – залишки житлових будинків. Ми пам’ятаємо херсонські села квітучими, яскравими, красивими. А зараз чимало сел розбиті, жити там неможливо. Щоб відновити все, знадобиться чимало сил, ресурсів, робочих рук та матеріалів. Та я впевнений, що із цим ми впораємося, бажання є. Головне зараз – це перемога, тож будемо наближати її кожен на своєму місці».

Категорії
Новини

Селфі-палиці для дрезин, або Дно під контролем

Для водіїв дрезин залізничного цеху № 3 придбали просте й водночас корисне приладдя, яке зовні нагадує палиці для селфі.

В одному анекдоті весільна пара вирішила не наймати фотографа, а просто запам’ятати весілля. Водієві дрезини для того, щоб визначити стан її дна, також не обов’язково його фотографувати, а достатньо просто ретельно оглянути.

«Дно я оглядаю перед кожною робочою зміною, – розповідає водій дрезини Віталій Кісель. – Тому що під ним розміщено багато елементів різних систем: гальмівної, водопровідної, систем охолодження та опалення, а також кардани, ну, й, звичайно ж, колісні пари. Це все має бути справним. Своєчасне виявлення несправностей та їх усунення – це передумова безаварійної безпечної роботи. Для огляду днища ми користуємося оглядовою ямою у боксі. А от якщо необхідно було провести огляд десь на лінії, то підстеляли щось і залізали під дрезину. Це дуже незручно! Та й не зовсім безпечно, я вам скажу. Об щось можна вдаритися, щось може капнути на голову, на обличчя. Особливо незручно в осінньо-зимовий період. А що робити? Робота така».

Для зручності та безпеки придбали оглядові дзеркала. Саме дзеркало кріпиться до телескопічної палиці, схожої на всім відому селфі-палку. Але ж під дрезиною темно, навіть вдень. Тому у комплекті до нехитрої системи додається ліхтарик. Він фіксується на самій палиці за допомогою кріплень. Світло ліхтарика спрямовується прямісінько у дзеркало, відбивається від нього та освітлює потрібну зону дна чи колісної пари. Тож тепер не треба лізти під дрезину. Достатньо підвести під дно дзеркало і, пересуваючи його, дослідити потрібні ділянки. Загалом закупили шість таких комплектів, до ских, крім палиці із дзеркалом та ліхтарика, входять ще й зарядні пристрої.

«Оглядові дзеркала можуть використовуватися для оглядів не лише дрезин, – розповідає начальник дільниці експлуатації та ремонту механізмів ЗЦ-3 Юрій П’ятаков. – Залізничний цех № 3 ремонтує, чистить, обслуговує залізничні колії на території різних підрозділів, загалом близько 680 км. Для цього в нас є 23 одиниці колійної техніки – дрезини, кран-установки, відвальний плуг, залізничні будівельні машини та ін.  Для огляду всього цього парку колійної, а також нашої колісної техніки оглядові дзеркала цілковито підходять. Тож тепер у нас є надійні помічники – зручні, компактні, корисні. Вони зберігають час і сприяють безпеці праці».

Категорії
Наші люди

Допомагає вчасно варити сталь

Старша маневрова диспетчерка залізничного цеху № 1 Євгенія Гайдамака організовує подачу до конвертерного цеху усіх «інгредієнтів» для приготування сталі: вагони з металобрухтом, доломітами, феросплавами, вапняком тощо. Цього року за сумлінну працю Євгенія отримала вищу відзнаку підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Після закінчення Криворізького політехнічного технікуму за спеціальністю «Організація залізничних перевезень» я працювала на одному з гірничих підприємств нашого міста. Була стрілочником, начальником зміни. Тобто залізничну роботу добре вивчила на багатьох її етапах. Але з особливостями металургічного виробництва, його забезпеченням залізничними перевезеннями зовсім не була знайома, – розповідає Євгенія Гайдамака. – Коли прийшла працювати до ЗЦ № 1, мені одразу пощастило з хорошим колективом. Чергові по станції швидко допомогли «влитися» у процес, відчути ритм станції та підприємства і, звичайно, опанувати усі нюанси роботи. Якщо чесно, то спочатку мені було важко, і не лише фізично, а й морально. Ця робота була справжнім викликом для мене. Та згодом, коли я зрозуміла процеси, всю «механіку», стало набагато простіше».

Євгенія працює на станції Стальна. Тут відбуваються залізничні процеси, які допомагають забезпечувати конвертерний цех усім необхідним для виробництва сталі. Формула «Що? Де? Коли?» тут актуальна щозміни. Євгенії треба прийняти завантажені вагони, знати де і яка сировина знаходиться, сформувати, тобто розставити вагони на потрібних коліях, вчасно спрямовувати вантажі до конвертерного цеху. Дотримуватися розкладу в цьому особливо важливо, адже він підлаштований під процес виробництва сталі.

Впродовж зміни на пульт диспетчера надходить багато інформації, яку треба оперативно обробити та використати у роботі. І треба все зробити вчасно і без помилок. Так було і під час, коли Євгенія працювала черговою по станції, і коли вона вже стала маневровим диспетчером. Адже їй вже доводилося обслуговувати не лише конвертери, а й машини безперервного лиття заготовки.

«Звичайно, за зміну витрачаю дуже багато енергії, – продовжує Євгенія. – Відновити її допомагає моя родина. У мене двійко дітей. Донька Лада вже доросла. Свого часу вона цікавилася моєю професією. Колись давно, ще на минулій роботі, вона приходила до мене, бачила, як працює залізниця, задавала багато питань. А оскільки Лада ще змалечку була дуже творчою людиною, то саме творчість і перемогла, донька стала дизайнеркою. А сину Марку 16 років, він навчається у школі, цього року вже у випускному класі. Свій майбутній шлях він ще тільки буде обирати. А ще я дуже люблю тварин, у мене дві собаки – Кая та Пончик та два кота – Жорік і Луна. Тож нудно у мене вдома ніколи не буває (усміхається). Вони мене зустрічають, надають гарного настрою. І взагалі нам разом весело».

Згадує Євгенія Гайдамака і той день, коли отримала звістку про отримання звання «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». За її словами, це стало справжньою несподіванкою для неї, але дуже приємною. Євгенія вважає нагороду заслугою усього колективу, адже роботу станції забезпечують багато фахівців. А ще ця нагорода – привід для саморозвитку. Євгенія вважає, що будь-який успіх треба вдосконалювати. А для цього треба вчитися, розвиватися, цікавитися новим, робити своє життя та роботу кращими.