В ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу оновили освітлення цеху та встановили дві поворотні освітлювальні щогли на дільниці ковальських молотів.
Досвід РМЦ-1 показує: аби покращити умови та гарантувати безпечне виконання робіт працівників цеху, потрібні бажання, вмілі руки та творчий підхід. Наприклад, завдяки майстрам цеху старі підкранові колеса та списані через непридатність труби опалення перетворилися на щогли для встановлення сучасного освітлення. Тепер дві нові щогли яскраво освітлюють сім робочих місць, де працюють ковалі.
«Я виконую роботи на ковальському промисловому молоті, працюю з нагрівальною піччю, на столі роблю заміри для майбутніх деталей. Фактично, це такі три точки, між якими я постійно курсую, – розповідає коваль на молотах РМЦ-1 Олег Попов. – Додайте до цього, що за вимогами з охорони праці я виконую роботи в затемнених окулярах чи то зі спеціальним щитком для захисту обличчя, тож мені якісне освітлення обов’язково потрібне. Раніше у нас були встановлені стаціонарні світильники старого зразка. Вони висвітлювали лише певну обмежену ділянку. А тепер я керую щоглою, на якій встановлений сучасний світлодіодний світильник. Вона зроблена так, щоб за потреби я сам міг розвернути джерело світла на необхідну ділянку. Тепер мені комфортно, а головне безпечно працювати. Нічого під молот не потрапить, не перечепишся, адже все видно, наче на долоні. В цеху зараз дві такі щогли, але ми не плануємо на цьому зупинятися. Сподіваюсь, що незабаром такі нові освітлювальні прилади у нас з’являться і на інших робочих місцях».
Воєнне сьогодення змусило усіх нас змінити погляд на багато речей. Зараз ми не святкуємо гучно свята, але нам приємно дякувати та відзначати тих, хто пов’язав своє життя з «АрселорМіттал Кривий Ріг».Нещодавно одному з його підрозділів – гірничому департаменту виповнилося 64 роки.
Гірників привітали та нагородили почесними нагородами: головною пам’ятною відзнакою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», грамотами Інгулецького районної у місті ради, профспілкового комітету та нагородами до Дня компанії.
«Я хочу подякувати усім, хто у нелегкі часи залишається з нами та працює у надскладних умовах воєнного часу, – сказав заступникгенерального директора з виробництва гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк. – Понад 3000 працівників заводу зараз у лавах ЗСУ, з них 575 – це гірники. На жаль, 16 гірників загинули в боях за незалежність країни. Але ми пам’ятатимемо про кожного. Незабаром біля управління ГД буде встановлений пам’ятник нашим загиблим героям. А ми з вами попри всі складнощі, виклики та перешкоди маємо працювати. Ми не зупиняємося. Будемо й далі втілювати в життя такі інвестпроєкти, як «Третя карта» працюватимемо над підвищенням якості нашої продукції. Впевнений, що це нам до снаги. Я щиро дякую кожному з гірників за те, що витримали усі навантаження, що залишаєтеся частиною однієї з найкращих виробничих родин нашого підприємства і вірите та будуєте майбутнє ГД. Бажаю всім щастя, здоров’я, миру, спокою, злагоди та затишку в родинах та скорішої Перемоги!»
За 64 роки гірники підприємства видобули 1 млрд 181 млн тонн руди. Якщо все це завантажити у думпкари і вишикувати їх у рядок, то вдалося б чотири рази обернути екватор нашої планети. «За ці роки ми виготовили 480 млн тонн концентрату для нашого підприємства і ще 50 млн тонн – на експорт, – розповів технічний директор ГД Андрій Левицький. – Ми гідно працювали і не зупиняємося й зараз, робимо все, аби розвиватися. Наприклад, працюємо над тим, щоб досягти якості концентрату з вмістом заліза до 70%. Але перш за все ми хочемо, щоб наші люди були у безпеці, щоб разом з перемогою до нас повернулося мирне життя».
Гірничий департамент завжди славився робітничими кадрами. Кожен день тисячі працівників створюють історію його успіху. Саме тут в кар’єрах, на рудозбагачувальних та дробарних фабриках завжди працювали та працюють фахівці гірничої справи.
«Ця нагорода для мене приємна і неочікувана. Але вона не лише моя, це відзнака всього колективу нашої дробарної фабрики, –- сказала механік ДФ ГД Лідія Чучмай. – Я працюю на фабриці вже 26 років. І ніколи не шкодувала, що обрала гірничу справу. Тут працюють найкращі люди, кожен з яких гідний найвищої нагороди! Наша сила – в єдності, ми – наче одна родина, яка заслуговує на щастя та мирне життя. Скорішої нам всім Перемоги!».
В день народження гірничого департаменту 11 кращих його працівників були відзначені найвищою нагородою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». Про них ми обов’язково напишемо в наступних випусках газети «Металург» та на сайті metalurg.online
Лінія подачі регенеруючого розчину на газові холодильники цеху уловлювання отримала підтримку. Працівники спеціалізованого ремонтного цеху та цеху сіркоочищення на ділянці лінії у районі сірчаних скруберів коксохімвиробництва встановили стійку переспирання.
Тимчасово цех сіркоочищення перебуває на паузі. Але господарство цеху не залишається без нагляду. Персонал підрозділу здійснює прокрутку та обстеження обладнання, аби підтримувати його у робочому стані, проводить щоденні обходи-огляди. До речі, під час одного з них і виявили проблему – провисання лінії подачі регенеруючого розчину.
«Уявіть собі, наприклад, будинок, в якому ніхто не живе, з часом у ньому все потихеньку виходить з ладу. У нас дещо схожа ситуація, цех не працює певний час, і це позначається на обладнанні та комунікаціях. Наші трубопроводи не нові, вони зазнають негативного впливу агресивного середовища, тому на деяких ділянках може трапитися корозія, вони прогинаються, – розповідає начальник цеху сіркоочищенняОлександр Матяш. – Ми робимо все, аби підтримувати цех у належному стані, постійно здійснюємо ревізію обладнання, огляд комунікацій. Саме завдяки увазі наших працівників ми вчасно помітили, що на одній з ділянок лінія, якоюподається регенеруючий розчин на підігрів, дещо прогнулася і почала провисати. І через це трубопровід діаметром 600 мм міг просто лопнути, зруйнуватися, а цього ми не мали права допустити. Ми завжди турбуємося про те, щоб за першої ж нагоди цех можна було запустити у роботу, щоб він одразу запрацював без збоїв та аварійних зупинок». Після обстеження проблемної ділянки та проведення товщинометрії труби створили проєкт, виготовили ескіз опори, за яким ремонтники СРЦ виконали роботи з підпирання лінії. Для цього спочатку виготовили «плече» підтримки – опору. ЇЇ зробили з двох частин, а потім підняли лінію і на висоті 20 метрів за допомогою крана-вишки встановили та закріпили цю опору.
На рудному дворі аглоцеху металургійного виробництва нещодавно працювали «павуки». Так жартома колеги назвали бригади з цеху ремонту металургійного устаткування № 2, які виконали ремонт шляху вагоноопрокиду.
Вагоноопрокид на рудному дворі рухається рейковим шляхом, який спирається на армовану колону. Агресивне середовище, важке навантаження та інтенсивна експлуатація з часом негативно позначилися на її стані. Деякі ділянки шляху почали «здавати позиції», поступово руйнувалися. І, як на будь-якому небезпечному шляху, рух було перекрито. Далі, аби вагоноопрокид міг працювати та безпечно пересуватися, потрібно було відремонтувати його шлях. Довірили цю відновлювальну місію професіоналам з ЦРМУ-2.
«Ремонт ми виконували у декілька етапів, – розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Після розчищення проблемного місця ми взялися за армування зруйнованої ділянки шляху довжиною 13 метрів, облаштували металевий каркас опалубку, відновили монолітну залізобетонну стіну-підпору, виконали монтаж блоків та рейок. Роботи складні, деякі ремонтні операції ми взагалі виконували вперше. Це, наприклад, стосувалося армокаркаса колони. Аби до нього дістатися, нам довелося зчищати старий бетон до металевого скелета, а потім з’єднувати його вцілілі ділянки з новими, якими ми замінили ушкоджені шматки. Каркас нагадував металеве павутиння, ми з’єднували, «зв’язували» його частини в одне ціле, тому нас павуками і прозвали. Але ми закладали основу безпечного шляху, аби техніка (вагоноопрокиди) і ті, хто на ній працює, могли рухатися безпечно».
На етапі бетонування шляху
Ускладнювало ремонт те, що роботи виконувались поряд з робочим обладнанням – грейферними навантажувачами, каркас з’єднували, заливали бетоном безпосередньо на місці. Аби доставити матеріали для ремонту, часто доводилося залучати залізничні крани. Над цим завданням «павуки» працювали два місяці. Попри стислі терміни, великі обсяги ремонту, нестачу персоналу і нестандартне завдання, роботи ремонтники виконали вчасно, адже працювала потужна команда, до складу якої увійшли працівники аглодоменного цеху та ЦРМУ-2.
«Армуванням каркаса опікувалася бригада монтажників на чолі з бригадиром Юрієм Сергієнком, монтаж блоків та рейок виконали монтажники з бригадиром Ігорем Скрипником, – говорить заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Дякую майстру з ремонту устаткування Віталію Миронову, колегам з АЦ механіку Костянтину Ілляшику, старшому майстру рудного двора Євгенію Алєксєєнку, заступнику начальника АЦ Борису Боровику за гарну командну роботу. Це відчувалося у всьому, тому результат міг бути лише одним – відтепер цим шляхом вагоноопрокид може рухатися безпечно».
В останню неділю жовтня в Україні відзначається День автомобіліста та дорожника. Цього року це професійне свято відзначатиметься тридцятий раз. На нашому підприємстві це свято відзначають працівники автотранспортного управління, гірничотранспортного цеху гірничого департаменту та всі, хто має свою «ластівку», «болід», «коня» – чотириколісного друга.
Водій, говорять знавці, – це штурман, керманич та ремонтник «в одному флаконі». Практика свідчить, що в «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють майстри керма, які впевнені, що рух шляхами має відбуватися лише за правилами. На нашому підприємстві водії керують легковими та вантажними авто, знаються на спецтехниці та машинах, які здатні з легкістю перевозити гірськими шляхами в кар’єрах тонни породи.
І у транспортному управлінні, і у гірничотранспортному цеху ГД працюють водії, якими можна та варто пишатися, яких справедливо вважають одними з найкращих працівників компанії. Серед них і начальник автоколони № 3 Олександр Меньшиков.
Автомобіль – це друг, свобода, порятунок
Автомобільний світ оточував Олександра з дитинства. Його батько працював водієм автобуса і часто брав із собою сина у подорожі міськими дорогами. Згодом Меньшиков закінчив криворізький автотехнікум за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів». І хоча власної машини в родині тоді ще не було, але Олександр ще у дитинстві вирішив, що точно її матиме, і саме таку, яку він захоче.
«Ось мій чотириколісний друг, – показує Олександр своє авто. – Автомобіль дає мені свободу. Ти можеш поїхати у будь-який час куди забажаєш. Ним ми колись всією родиною попрямували до Львова на спортивні змагання сина. Це була перша поїздка на цій автівці. Я одразу відчув, що це моя машина. Величезну відстань тоді ми подолали успішно, без проблем. З того часу в нас взаємна любов один до одного. Я турбуюся про автівку, а вона в свою чергу бережно доставляє мою родину на дачу та у справах».
Вчасний техогляд, профілактика і дбайливе ставлення до автомобіля – цими принципами Олександр керується і у своїй роботі.
«У нас автоколона особлива, – додає Меньшиков. – В ній є все. Різні легкові авто і спеціальні технічні машини: дорожньо-комбіновані, автовишки, вахтовки, бортові автівки з кран-маніпуляторами, навіть кран Liebherr. Ми доставляємо запчастини, довозимо працівників та ремонтні бригади на робочі місця, посипаємо дороги взимку та зрошуємо влітку. За кермом наших машин професіонали, якими можна пишатися. В автоколоні № 3 працює 70 людей. 22 хлопці зараз служать в ЗСУ. І там вони, впевнений на всі сто, одні з найкращих. До речі, на передовій без авто теж ніяк, там автомобілі – це порятунок. І аби така можливість була у наших хлопців, ми тут можемо подбати про це».
З перших днів лютого 2022 року Олександр разом з колегами почав допомагати обороні міста та ЗСУ. Він готував «спеціальні» коктейлі, насипав та перевозив мішки з піском для обладнання блокпостів. Зараз він донатить і у вільний від роботи час допомагає ремонтувати техніку наших захисників. А ще працює так, щоб наші герої, серед яких чимало колег-водіїв Олександра, були спокійні за ситуацію вдома та на роботі, щоб знали, що їхні робочі авто будуть у порядку.
«22 роки тому я прийшов після автотехнікуму працювати слюсарем з ремонту авто в кар’єрі. А десять років тому очолив автоколону № 3 ГТЦ, – розповідає Олександр Меньшиков. – Я впевнений, що найцінніший скарб нашої компанії – це люди. У нас чудовий колектив. А які у нас водії! Їзда у кар’єрі та міськими дорогами має відмінності. У місті більша швидкість та насиченість шляхів автівками, а гірські шляхи в кар’єрі – це віражі та підйоми. І впоратися з цим може лише досвідчений водій на справному авто. Ми в цеху завжди про це дбаємо. Я як начальник автоколони маю знати стан кожної автівки, планувати ремонти, вміти працювати з людьми та постійно розвиватися сам та спонукати до цього інших».
Не керуй машиною швидше, ніж літає твій янгол-охоронець
«Хочеш бути успішним у житті, у професії – вчися і займайся саморозвитком», – говорить Олександр. Водій-професіонал – це точно не той, хто один раз отримав права, навчився керувати авто і зупинився на цьому.
«Я пам’ятаю своє перше водіння, – розповідає Меньшиков. – Вперше, ще в автотехнікумі, я сів за кермо ЗІЛа. Це був той ще екстрим! Зараз я маю права категорій А, В, С, керую сучасним авто, але продовжую вчитися. Світ рухається вперед, тому маю розвиватися і як водій теж. Змінюється система та способи ремонту авто, та й самі автівки вдосконалюються. Наприклад, ми незабаром маємо отримати вахтовий автомобіль, в якому теж є новинка – система допомоги водію під час руху автомобіля під гору. Коли водій знімає машину з гальма, то система допомагає йому підтримувати авто у непорушному стані без відкочування назад, доки не почнеться рух вгору».
Для себе Олександр виокремив кілька обов’язкових правил. По-перше, досвідчений водій має вчитися все життя. По-друге, безпечна їзда можлива лише за правилами. Певний час може здаватися, що машина без гальм виграє перегони, але що найчастіше стає результатом для такого водія? На щастя, серед колег Олександра таких «гонщиків» немає.
«Ми працюємо і робимо все, щоб наші перевезення були безпечними, – каже Олександр Меньшиков. – І щоб своє професійне свято ми завжди відзначали у повному складі. Вітаю всіх колег з Днем автомобіліста і бажаю всім незламних авто, доріг, які завжди вестимуть до рідної домівки, сімейного затишку та спокою, єдності, миру та Перемоги!».
Так називають тепловізор, який нещодавно отримали фахівці відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування. І недаремно. Цей прилад дозволяє фахівцям бачити «наскрізь» обладнання і вчасно запобігати його виходу з ладу та можливим аварійним ситуаціям.
Новий тепловізор на відміну від попередників має значно кращі технічні характеристики. Наприклад, зберігає більшу кількість даних вимірів, його термограми більш якісні, що дуже важливо для подальшого аналізу. Цей прилад допомагає побачити невидимі людському оку теплові випромінювання від різних предметів у вигляді спеціальної теплової мапи.
Приклад теплограми
У металургійному виробництві фахівці використовують його для визначення дефектів футерування доменного обладнання, трубопроводах доменного газу та інше. В коксохімічному виробництві, наприклад, на аміакопроводах для визначення забитості та зашлакованості тощо. Тобто там, де згодом може вигоріти та зруйнуватися певна ділянка, де ймовірний дефект може спричинити аварійну ситуацію чи збій в роботі обладнання. Це як з одягом, на місці можливої дірки спочатку виникає потертість, тканина стає тоншою. Ось такі «потоншення та потертості» промислового устаткування і допомагає побачити тепловізор за допомогою теплових показників-вимірів.
«Цей прилад допомагає нам на певній відстані «зазирнути» всередину устаткування, побачити, яка ділянка обладнання чи трубопроводу має температуру поза нормою, що сигналізує про наявність проблеми, – говорить в.о. начальника відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування ЦДУР Олег Гніденко. – Також тепловізором ми можемо провести обстеження обладнання під час його роботи, не зупиняючи його. Механіки за допомогою тепловізора фіксують відхилення, повідомляють цех про можливий дефект чи потенційну небезпеку руйнації. Серед плюсів і те, що дані вимірів зберігаються у пам’яті цього приладу, у програмі для аналізу термограм, яка йшла в комплекті з приладом, тож за потреби ми можемо порівняти їх з попередніми вимірами та зрозуміти, як далі розвивається ситуація».
Наразі триває освоєння приладу, його підключення до спеціального програмного забезпечення. А вже з листопада механіки відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування ЦДУР почнуть повноцінно застосовувати тепловізор у своїй щоденній роботі.
