Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Молодість з 80-річним стажем

«АрселорМіттал Кривий Ріг» привітав Криворізький навчальний професійний гірничо-металургійний ліцей (КПГМЛ) з його 80-річчям. Свій день народження ліцей відзначав під гаслом «Минуле, сьогодення, майбутнє».

Цей навчальний заклад має багату історію та значний досвід партнерства з нашим підприємством. За 80 років ліцей підготував чимало висококласних фахівців, які з успіхом працюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг» та на інших підприємствах України. А велике підприємство, своєю чергою, допомагає зміцнювати та покращувати навчально-виробничу базу ліцею.

Зараз тут за 11 спеціальностями навчаються 250 ліцеїстів. Молодь вчиться на слюсаря-ремонтника, електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, майстра з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів, електрогазозварника тощо.

На урочистому заході з нагоди 80-річчя КПГМЛ представники нашого підприємства привітали навчальний заклад з Днем народження та вручили подарунки – грамоти та подяки за тісну співпрацю у підготовці молодих спеціалістів та за активну участь у молодіжних профорієнтаційних проєктах «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

«Для людини 80 років – вік значний, а для ліцею – це тільки початок на цікавому шляху розвитку, нових досліджень, відкриттів. Тут завжди відкриті до співпраці, а у навчанні застосовують новітні технології. Цей заклад – не лише стіни та виробничі дільниці, насамперед це майданчик для розвитку майстерності та становлення професіоналізму, – вітаючи освітян сказала Вікторія Коцуба,  менеджерка з розвитку молодіжних проєктів адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції «АрселорМіттал Кривий Ріг».

З нашим підприємством у ліцею давня та тісна співпраця. Учні КПГМЛ проходять практику та стажуються в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зараз 35 ліцеїстів є учасниками  проєктів «Нова фабрика 2.0 – 3.0» з використанням елементів дуальної освіти. Підприємство організовує екскурсії для молоді, учні відвідують різні цехи «АрселорМіттал Кривий Ріг», де безпосередньо на робочих місцях знайомляться з робітничими професіями та виробничим життям.

Важливим подарунком нашого підприємства до ювілею навчального закладу була цьогорічна інвестиція – 100 тис. грн для придбання нового обладнання для майстерень КПГМЛ. Побачити їх гості навчального закладу могли під час екскурсії майстернями ліцею.

«За гроші, які цього року ваше підприємство інвестувало ліцею, ми придбали обладнання, яке дуже потрібно для навчання молоді, – розповідає Олександр Дремлюга, директор КПГМЛ. – Для майстерні електрогазозварників придбані нові інверторні зварювальні апарати, плазморіз, обладнання для газорізання. У цій майстерні ми також замінили електропроводку, що в рази підвищило безпеку навчального процесу. Для електромонтерів, слюсарів-ремонтників та представників інших професій закуплені нові інструменти: плоскогубці, бокорізи, викрутки, вимірювальні пристрої. Для майстра з діагностики електронного устаткування автомобільних засобів та автослюсаря придбані домкрати, які застосовуються при піднятті автомобіля для проведення техогляду. Також ми купили автомобільний сканер для діагностики електроавтомобілей. На подаровані гроші був куплений спортивний інвентар та дві коркові дошки для тренінгового кабінету психолога, щоб тренінги могли проходити навіть в укриттях. Ми вдячні підприємству за можливість оновити майстерні ліцею, щоб навчальний процес з підготовки майбутніх фахівців був сучасним та ефективним». 

Категорії
Новини

Світлі перетворення залізничних станцій

На залізничних станціях нашого підприємства з 2023 року триває модернізація системи зовнішнього освітлення. На 29 щоглах вже встановлено 136 сучасних світлодіодних прожекторів, і ця робота буде продовжуватися.

Заміна прожекторів відбувається у рамках «Програми реконструкції зовнішнього освітлення та поліпшення умов праці персоналу» у транспортному департаменті. Старі прожектори з газорозрядними лампами замінюються на світлодіодні, які мають значно вищий світловий потік при тих же параметрах енергоспоживання та ще й значно довший термін служби.

Цей проєкт втілюють в життя працівники транспортного та енергетичного департаментів, залізничного цеху № 3 та цеху мереж і підстанцій з залученням підрядної організації.

«Раніше вночі було добре видно лише саме світло від ламп, воно жевріло десь зверху, але майже не освітлювало станції, на залізничних коліях переважала пітьма. Зараз, коли на щоглах встановлені нові прожектори з світлодіодними джерелами світла, на станційних коліях видно, наче вдень. Це значно покращує умови роботи локомотивно-складальних бригад та тих хто працює на території станції – оглядачів вагонів, приймально-здавальників, вантажників та іншого персоналу, який працює у темний час доби», – говорить електрик залізничного цеху № 3 Андрій Безпалий.

Програма з поліпшення освітлення стартувала на підприємстві у 2023 році. Спочатку прожектори були замінені на залізничних станціях, розташованих на території гірничого департаменту: станціях Промислова ГД, Аглофабрика ГД, Південна ГД. Працівники цих станцій одразу відчули ефект, працювати стало легше та безпечніше. Зменшилося і споживання електроенергії, що в умовах енергетичної кризи є дуже важливим.

З середини поточного року «світлих перетворень» зазнали станції: Східна Приймальновідправна, Східна Сортувальна, Східна Розвантажувальна. У наступному році планується продовжити цю роботу на станціях металургійного виробництва.

«Завдяки енергоефективним прожекторам ми можемо працювати стабільно, забезпечуючи комфортний рівень освітлення що відповідає вимогам нормативних актів з охорони праці, суттєво не впливаючи на рівень енергоспоживання підприємства, що особливо цінується у наш енергетично нестабільний час. Це дозволяє добре освітлювати великі території залізничних станцій та колій, які по суті є артеріями підприємства що забезпечують стабільний рух сировини та готової продукції, створивши при цьому достойні умови праці нашого персоналу», – зазначив начальник ЗЦ № 3 Дмитро Борисов.

Категорії
Новини

Багатий край на бідних рудах

Чи знаєте ви, що об’єднує скіфів, козаків, гірників та збагачувальників нашого підприємства? Це місця поблизу прохідних та промислова територія нашого гірничого департаменту. Ми продовжуємо розповідати про вулицю Збагачувальну – головний проспект мікрорайону спочатку будівельників, а згодом і працівників гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колись тут був широкий степ, який чув стукіт скіфських молотів по металу, а з часом бачив і козацькі походи. Про це засвідчують дослідження істориків та знайдені археологами та дослідниками артефакти. Новітня історія цих місць почалася в середині минулого століття, коли тут була виявлена руда. Хоч вона і вважалася бідною на залізо, вчені довели: якщо її збагатити, руду з успіхом можна застосовувати у металургійному виробництві. Стало зрозумілим, що під нами сховане справжнє багатство, на видобуток якого згодом сюди з’їхалися тисячі людей з різних куточків нашої країни. На початку 1950-х років тут почало створюватися селище будівельників НКГЗК, більшість яких потім стали працівниками комбінату.

У травні 1965 року приїхала сюди і Анна Ігнатьєва. До 1975 року вона працювала в одних з двох працюючих тут дитячих яслах (вони розташовувалися у  бараках). Потім Анна Миколаївна стала машиністкою пульпонасосної станції у силовому цеху НКГЗК, де і працювала до пенсії.

«Наше селище – це місце, де люди майже усі знають одне одного, адже ми жили й працювали усі разом. Спочатку тут були лише двоповерхові гуртожитки, бараки, а після завершення будівництва комбінату з’явився і приватний сектор, де згодом оселилася і я, – говорить Анна Ігнатьєва. – Це зараз тут чистенькі асфальтовані вулиці, а колись багнюки було багато. Пам’ятаю, як нас, дівчат, після кіно та танців протоптаними стежками додому ввечері проводжали хлопці. Тут я зустріла свого чоловіка Анатолія та вийшла заміж. Ми були бідними, але такими щасливими. Бувало наробимося, брудні, як чорти, а їдемо і співаємо. Душа раділа від молодості та від відсутності війни. Хто б знав, що у старості нам знову доведеться зустрітися з нею (витирає сльози). На роботу ми добиралися як пішки, так і трамвайчиком. Спочатку він ходив до моста, а згодом міст на НКГЗК розширили, він був вузеньким, і трамвайну лінію провели по ньому. А скуплялися, ми у продовольчому та овочевому магазинах. Був тут і універсальний магазин «Астра», його будівля стоїть і зараз. В ньому можна було купити, як продукти, так і одяг, побутову хімію, різні дрібнички. Але майже завжди тут були великі черги. Митися ми ходили у лазню. На першому поверсі були сімейні кабінки, перукарня, на другому – загальна лазня. Згодом баню закрили та зробили там пекарню. Але і вона довго не проіснувала».

У цій будівлі був універсальний магазин
Тут розташовувалася лазня

Про культуру, водні процедури та ситро

На території мікрорайону були три культурні осередки. Про них та інші цікавинки розповідає дослідниця цих місць, контролер управління технічного і вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс» Євгенія Кубанова.

Євгенія Кубанова, контролер управління технічного і вхідного контролю ПП “Стіл Сервіс”

«Головним культурним осередком був Будинок культури НКГЗК. В ньому крутили кіно, організовувалися творчі вечори, тут працювали гуртки, зустрічали Новий рік, проводили різноманітні заходи. Поряд з Будинком культури був танцмайданчик. На жаль, Будинок культури проіснував лише до 2010 року.

Таким був Будинок культури НКГЗК

Будівлю розібрали та вивезли, – розповідає Євгенія Кубанова. – Трохи більше пощастило колишньому клубу «Факел» – це будинок дитячої творчості. Він розташований серед двоповерхових будинків по правому боці вулиці Збагачувальній (якщо їхати на комбінат). «Факел» пропрацював до 2008 року, «виховав» багато талановитої молоді. Зараз там порожньо, будівля є, але вона занедбана.

У цій будівлі знаходився будинок дитячої творчості “Факел”

Навпроти неї у дворах на великій території облаштований сучасний дитячий майданчик. Якщо придивитися уважніше, по краєчку майданчика видно залишки фундаменту. Увага! На цьому місці колись був перший у Кривому Розі басейн просто неба! Літні люди, які мешкають поряд, згадують, як вони колись купалися тут у літні спекотні дні».

На цьому місці був басейн просто неба

По вулиці Збагачувальній розташований і колишній двоповерховий кінотеатр, який мав величезні панорамні вікна. Всередині поверхи з’єднували красиві сходи, вони й досі існують. Кінозалів було два – великий та дитячий (на 20 осіб). Фільми тут демонструвалися лише суботами та неділями о 19:00 та 21:00. Перед сеансами на другому поверсі влаштовувалися танці. Дитячий сеанс починався о 18:00. 

А перед кінотеатром була величезна клумба з трояндами, стояли кіоск з газованою водою та тир всередині старого автобусу, куди діти бігали стріляти.

Майданчик біля кінотеатру був улюбленим місцем побачень, а взимку тут встановлювали прикрашену ялинку.

Таким був кінотеатр у середині минулого століття
Будівля кінотеатру зараз

Зі спогадів мешканці цих місць Ірини Кушпіль: «Скільки фільмів тут було переглянуто! А скільки клею розчавлено у портфелях, коли з’їжджали на них взимку зі спусків-виходів із кінозалу!».

Кінотеатр проіснував до 1980 року. Зараз у його будівлі розташований будівельний маркет.

«Поряд з цими місцями можна побачити залишки (сходи та стіну) фінських будиночків, в яких колись теж жили працівники комбінату, – продовжує Євгенія Кубанова. – Стоїть тут і напівзруйнований будинок електричної станції, а біля нього є дорога, яка веде до місця, де колись існував Ситро-завод. Місцеві кажуть, що ситро було дуже смачним. А поряд з ним була овочева база. Там же колись існували дитячий садочок та ясла. У цих будинках зараз розташовані різні фірми.

Залишки фінського будинку
Дорога, яка вела до Ситро-заводу, овочевої бази та дитячого садочку

А от Криворізька гімназія № 82 є справжньою окрасою району. Вперше вона, тоді ще школа, прийняла учнів 1 вересня 1960 року. А до цього у селищі була вечірня школа № 110».

Криворізька гімназія № 82

Місто-курорт?

Справжньою родзинкою цих місць є радонова водолікарня. Вона розташована неподалік вулиці Збагачувальної. Радонове джерело було знайдено на глибині 164 метрів у 1968 році. Вчені дали висновок, що Криворізька радонова вода не гірша, ніж у Цхалтубо. Перших пацієнтів радонове відділення лікарні прийняло у 1970 році. Відомо, що радонові ванні з успіхом лікують захворювання опорно-рухомого апарату, нервову систему, наслідки травм, опіків тощо.

Деякі люди вважають, якби не поклади руди, Криворіжжя славилося б радоновими джерелами та стало б містом-курортом. Водночас якби не дослідження корисних копалин, то й радон би не знайшли.  Та це вже інша історія.

Так у минулому виглядала радонова водолікарня

Ми ж завершуємо нашу прогулянку вулицею Збагачувальною, яка поєднала в собі історичні події, людські долі, колорит життя минулих часів та сучасність.

Категорії
Новини

До кого звертатися «якщо прилетіло»

Щоденно ворог атакує Україну ракетами та дронами. Обстріли забирають людські життя, завдають суттєвої шкоди майну або взагалі знищують його. Як діяти криворіжцям, «якщо прилетіло» читачам «Металургу» розповідає Інеса Благун, директорка департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради.

– Інесо Михайлівно, як діяти постраждалим у разі «прильоту»?

– Якщо стався вибух, якщо ракета або дрон завдали шкоди вашому будинку, не зважаючи на час доби та день тижня одразу створюється районний штаб допомоги. Він завжди розташовується неподалік епіцентру вибуху. У штабі працюють усі необхідні спеціалісти, зокрема і працівники соціальної сфери. Там постраждалі одразу й безкоштовно можуть отримати необхідні будматеріали з міського матеріального резерву, щоб тимчасово закрити вибиті вікна та двері, накрити пошкоджений чи зруйнований дах.

У штабі оформлюються  заяви на отримання матеріальної допомоги від міста у зв’язку з пошкодженим та зруйнованим майном. Зазначу, що Кривий Ріг є одним із небагатьох міст України, де людям виплачується така матеріальна допомога. Я звертаю увагу, ми говоримо про допомогу з міського бюджету, а не державну компенсацію. Виплата компенсацій власникам пошкодженого майна оформлюється виключно через Дію.

– Які документи необхідні для оформлення міської матеріальної допомоги?

– Пакет документів найпростіший – пишеться заява, додаються ідентифікаційний код та паспортні дані людини – 1, 2 та 11 сторінки. У кого ID-паспорт, то необхідні данні зчитуються з електронного носія. Також постраждалим треба надати довідку про свій рахунок з банківської установи для перерахування коштів з міського бюджету. Районна комісія оглядає постраждалі квартири чи будинки, фіксує пошкодження і складає про це відповідний акт. Цей акт також додається до пакета документів на допомогу. Щодо розміру матеріальної допомоги, то сума у кожному випадку різна, вона залежить від ступеня руйнувань та пошкоджень нерухомого майна. Хочу зазначити, що з виплатою матеріальної допомоги ми не зволікаємо, гроші люди отримують вже протягом тижня від моменту «прильоту». Звертаю увагу, матеріальну допомогу можуть отримати люди, у яких є реєстрація, тобто, вони прописані у пошкодженому або зруйнованому приміщені, або є власниками таких квартир або будинків.

– А якщо документів у постраждалих немає, вони згоріли або залишилися під уламками будинку, як діяти у таких випадках?

– Звертатися до штабу, там постраждалим обов’язково допоможуть відновити документи через міський Центр надання адміністративних послуг «Віза». При штабах працюють виїзні бригади Центру. Та фахівці радять кожному з нас заздалегідь подбати про те, щоб пакет документів не пропадав ні за яких обставин. Візьміть свій паспорт, закордонний паспорт (якщо він є), свідоцтво про народження, одруження, дипломи про освіту, право власності на об’єкт, технічний паспорт або виписки з реєстру та інші документи. Зробіть декілька копій кожного з них. Оригінали бажано тримати при собі, або залишати у надійному місці, а копії зберігати у різних місцях, мається на увазі, що не тільки у власній квартирі чи будинку. Якщо будинок потрапив під обстріл, або він зруйнований і з речей нічого не залишилося, такий підхід до зберігання документів стане кожному у пригоді.

Фото з відкритих джерел

– Якщо майно вщент зруйноване, яка допомога людям передбачена у цих випадках?

– Кривий Ріг одне з двох міст в Україні, де здійснюється матеріальна допомога постраждалим людям внаслідок руйнування майна. На сьогодні матеріальну допомогу виплачено 82 родинам на суму більш ніж 70 млн грн. На ці гроші люди купують квартири.

Така допомога надається у разі висновку комісії, що зруйнований будинок вже непридатний для проживання людей, він не підлягає відновленню. Тоді кожен власник приміщення вже самостійно робіть незалежну оцінку вартості нерухомості. Також людина має скасувати своє право власності на пошкоджене майно та надати згоду на демонтаж, скажімо, свого під’їзду у багатоквартирному будинку.   

За результатами цих документів нараховується і виплачується матеріальна допомога. Сума також у кожного різна, залежно від оцінки квартири. Втім, якою б сума не була, з міського бюджету кожному додатково до неї надається ще 100 тисяч гривень.

Звичайно, на оформлення усіх необхідних процесів треба час, а людям вже зараз треба десь жити. Щоб винайняти житло та вирішити інші соціальні питання місто надає постраждалим родинам по 40 тисяч гривень.

В цілому, з початку повномасштабного вторгнення, протягом 2022-2024 років, внаслідок ракетних обстрілів (пошкодженого майна) отримали допомогу від міста понад 6 тисяч сімей на суму понад  175 млн грн. Тільки у 2024 році майже 3 тисячі сімей отримали 61 млн грн.

Місто також надає матеріальну допомогу на поховання загиблих. На жаль, у Кривому Розі з початку повномасштабної війни від обстрілів загинуло 62 цивільні людини.

В цілому, допомога міста значна, але я бажаю кожному ніколи взагалі не проходити такі випробування. Нехай у наших домівках завжди панують тиша, спокій, а турботи будуть лише приємними.

Категорії
Новини

Безпечно заїжджаємо у зиму

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшов Тиждень безпеки дорожнього руху.

Цього року цей Тиждень відбувався у рамках всеукраїнських заходів з безпеки на транспорті в умовах воєнного стану, а також популяризації дотримання безпечної поведінки на автошляхах, поширення знань про безпеку дорожнього руху.

Водії нашого підприємства, як технологічного транспорту, так і легкового, вже звикли до систематичних рейдів фахівців відділу безпеки руху на транспорті. На автошляхах «АрселорМіттал Кривий Ріг» вони перевіряють технічний стан транспортних засобів, стан шин, комплектність автомобіля чи спецтехніки – наявність аптечки, вогнегасника, знаку аварійної зупинки тощо. Спеціалісти відділу спілкуються із водіями та не втомлююся раз у раз нагадувати їм про обов’язкове дотримання правил дорожнього руху та виконання додаткових корпоративних вимог безпеки, які діють на нашому підприємстві.

«Цього тижня подібних заходів, а також зустрічей з водіями та іншими учасниками дорожнього руху у рамках Тижня безпеки  у нас було більше. До речі, на нього припав і Всесвітній день пам’яті жертв ДТП. Тож ми додатково нагадували водіям та пішоходам про безпеку руху на дорогах та уважність у наші нелегкі воєнні часи, – говорить Сергій Прокопенко, начальник відділу транспорту (безпека руху). – Особливо ретельно ми обговорювали питання дотримання швидкісного режиму, як на території підприємства, так і за його межами. Річ у тім, що Дніпропетровщина увійшла до п’ятірки областей, де найчастіше порушуються правила дорожнього руху. Їх у цьому році порушували 130 тисяч разів!».

Щоб встояти на чотирьох колесах

Під час рейдів перевірялася підготовка авто до роботи у зимовий період, щоб у сніг, ожеледицю, тумани та мряку транспортні засоби могли не тільки залишатися на чотирьох колесах, а й продовжувати ефективно виконувати свою роботу.

«Низькі температури потребують завчасної уваги водіїв, – зауважує Валерій Задорожний, головний ревізор з безпеки руху на автомобільному транспорті. – Варто ще раз перевірити гальмівну систему, замінити шини на зимові, під час руху дотримуватися безпечної дистанції та швидкісного режиму. До речі, з першого листопада поточного року на дорогах усіх міст країни настав «зимовий період» – це коли максимальна дозволена швидкість становить 50 кілометрів на годину. Така швидкість збігається із нашими корпоративними правилами щодо швидкісного режиму на дорогах «АрселорМіттал Кривий Ріг» – 50 кілометрів на годину ми їздимо протягом всього року. Там де інтенсивний рух транспорту та пішоходів, погана видимість тощо – знижуємо швидкість до 30 кілометрів на годину. Де це потрібно зробити водіїв інформують спеціальні дорожні знаки».

Фахівці з безпеки руху на автотранспорті закликають водіїв при переїзді небезпечних дільниць: залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, спусків, підйомів, крутих поворотів, бути особливо уважними взимку. Пам’ятайте, заледеніла дорога у два рази більш слизька, ніж та, що вкрита снігом, у чотири рази – ніж мокра або вкрита талим снігом та у вісім  разів небезпечніша, ніж суха!

Категорії
Новини

«Як раніше, але розміняла сьомий десяток»

Кажуть про вулицю Збагачувальну її мешканці та ті, хто вже багато років їздить нею на роботу до підрозділів гірничого департаменту. Вулиця Збагачувальна – головний проспект селища гірників та будівельників, почала будуватися ще до початку будівництва НКГЗК, потім розвивалася разом із ним.

Через роки їй вдалося зберегти свій зовнішній вигляд таким, який був у 1950-х роках. Але, звичайно, зараз будинки на вулиці вже постарішали, а деякі цікаві інфраструктурні об’єкти селища залишилися лише у спогадах.

Ґрунтова дорога з рудуватою землею, яку активно накатують вантажні машини. Вони везуть цеглу та інші будматеріали. Обабіч дороги поважні фахівці здійснюють розмітку, визначаючи, де будуть бараки, житловий сектор, дитячий садочок, магазин. Так на початку 1950-х років народжувалося селище для будівельників, а згодом і працівників Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату. Тоді ж формувалася й головна вулиця селища, яку сьогодні ми знаємо, як вулицю Збагачувальну.

«У післявоєнні роки в країні активно будувалися промислові підприємства. А де виробництво, там створювалися і робітничі селища для його працівників. Це було зручно. У період дефіциту пасажирського транспорту, людям до роботи було «рукою сягнути», – розповідає Євгенія Кубанова, дослідниця цих місць, контролер управління технічного контролю ПП «Стіл Сервіс». – Про якісь там санітарні зони «в орбіті» виробництва взагалі не йшлося. А усі види покращення життя відкладалися на потім. Вважалося, що усе житло з інфраструктурою біля промислових майданчиків – тимчасове. Але, як бачимо, селище не знесли, хоча декілька разів і намагалися це зробити. Попри все цей мікрорайон продовжує жити. Звичайно, не вся інфраструктура зберіглася, але зараз вулиця Збагачувальна виглядає майже так, як при своєму народженні. От тільки постарішала. Втім, історію цієї вулиці не можна відокремлювати від історії інших вулиць селища. Їх поєднують одна доля та історії життя людей, які працювали й працюють на гірничозбагачувальних комбінатах міста – Південному та Новокриворізькому».

Про спартанські умови, або Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове

Невеличкі будиночки із цегли стояли по два боки шляху, який вів на будівництво комбінату. Дорогу розділяла трамвайна колія. Трамвайчик на НКГЗК запустили у 1958 році. Спочатку трамваї дерев’яними. Потім вагони замінили на більш сучасні, металеві. Але охочих проїхатися, а не йти пішки, в усі часи було вдосталь. У години-пік люди стояли на сходах, гронами висіли на підніжках та, навіть вилазили на дахи вагонів.

Такою побачив вулицю Збагачувальну Михайло Жежер, який приїхав на будівництво ГЗК у 1959 році.

«Усі ці двоповерхові будиночки, в яких зараз живуть люди, раніше були чоловічими та жіночими гуртожитками. Сюди заселяли молодь, яка приїжджала на будівництво з різних куточків країни. До них у 1959-х році поселили і мене, – згадує Михайло Жежер. – Умови в гуртожитку були спартанськими – загальний коридор, 10-12 кімнат на поверсі, кожна з яких розрахована на чотири людини. З одного боку гуртожитку були умивальник та кухня, з іншого – туалет. І це вже були облаштовані будинки, адже у деяких туалет ще був на вулиці. Та на це тоді мало хто звертав уваги, говорили, що ці будиночки мають існувати лише п’ять років, потім, коли збудують НКГЗК та другу чергу Південного ГЗК, їх знесуть, а людей переселять у комунальні квартири. Плани щодо цих будинків постійно змінювалися, а молодь тим часом одружувалася, народжувалися діти, тож згодом гуртожитки були переобладнані на квартири».

Свій трудовий шлях На ГЗК Михайло Жежер розпочинав як землекоп. Звичайно, на будівництві працювали екскаватори, але після них залишалися ямки-бугорки, які треба було розрівнювати, а також рівняти траншеї під різноманітні комунікації тощо. Потім Михайло Семенович був учнем слюсаря-сантехніка силопарового цеху. У ті часи він мав лише 7 класів освіти, тож хлопцю довелося працювати та здобувати середню освіту у вечірній школі. Згодом Михайло Жежер закінчив гірничорудний інститут, став інженером-технологом. На НКГЗК він відпрацював понад 47 років, на пенсію пішов з посади заступника начальника шламового цеху.

Дві половинки одного цілого

Мікрорайон будівельників ГЗК та гірників поділений на дві половинки, по обидва боки дороги. Там нараховується 99 двоповерхових будинків з 800-ми квартирами.

Сотий будинок згорів при пожежі у 2010 році.

За будиночками ліворуч (якщо їхати до ГЗК) колись стояли бараки. Вони були збудовані ще до появи гуртожитків. В них жили будівники ГЗК. Цих бараків вже немає, вони знесені, але три з них добре збереглися. Вони розташовані вздовж трамвайної лінії. Зараз там крамниці та офіси різних фірм.

Були тут і бараки для ув’язнених, праця яких також застосовувалася при будівництві комбінату. З травня 1953 року ув’язнені будували ці бараки самі для себе. А з 1956 року їх звідси виселили. Тут залишилися лише ті, кому дозволялося вільне поселення. Цих людей (переважно «політичних») ніде не прописували, а працювати вони могли лише на важких роботах.

Зі спогадів Надії Ботвинко, яка 18-річною приїхала на будівництво НКГЗК:

«З Чернігівщини до Кривого Рогу ми приїхали 8 березня 1956 року, нас було майже 300 хлопців та дівчат. На станції Червона нас зустрічали з духовим оркестром. Та потім почалися нелегкі будні. Поселили нас у цегляних бараках на території колишньої колонії. Вона була обнесена великим парканом з колючим дротом. У бараках не було жодних побутових умов, крім умивальника та туалету. Ми й чаю не могли закип’ятити. На території були асфальтовані доріжки, але жодного тобі кущику або деревця. Тож ми влаштували тут клумби з квітами, посадили дерева. Молодість брала своє. Згодом збудували тут літню естраду, і до нас почали приїжджати артисти різних жанрів. Пам’ятаю танці під баян та радіолу».

Залишки одного із таких бараків збереглися і до наших днів, він знаходиться за банею.

Про баню, культурне життя вулиці Збагачувальної, про цікавинки та людей цього селища читайте у наступних номерах «Металурга». Ми побуваємо в гостях у місцевих мешканців приватного сектору, разом із Євгенією Кубановою пройдемося до місця колишнього сітрозаводу та дізнаємося про радонову перлину цих місць.

Читайте нас, буде цікаво!