Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

«Атланти» на колесах

В автотранспортному управлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» заміна в парку великовантажної техніки. До роботи приступили чотири нових кар’єрних самоскиди SHAHTUISK90-C6 вантажопідйомністю 60 тонн. Наше підприємство одне із перших в Україні, хто застосовуватиме ці автомобілі у виробництві.

Ключі обертаються у замках запалення, машини гарчать басами моторів та роз’їжджаються по місцях робіт на металургійному виробництві. На своїх 60-тонних «плечах» самоскиди перевозять гарячий шлак, кокс та інші сипучі та великогабаритні матеріали.

Одним із самоскидів керує водій АТУ Дмитро Войлов, який раніше працював на 45-тонному самоскиді БелАЗ. «Нове завжди краще старого, а якщо нова техніка ще й зручна для роботи, тоді взагалі приємніше працювати з нею, – усміхаючись говорить Дмитро. – Ви тільки погляньте, яка у цього самоскида велика кабіна, в ній багато простору, а ще є панорамне вікно, через яке все добре видно. Кращому спостереженню навколо машини сприяють відеокамери, що встановлені з усіх боків. Завдяки їм для водія вже немає «сліпих» зон. А це безпека для усіх учасників робочого процесу. За кермом мені сидіти дуже зручно, адже крісло антивібраційне та може анатомічно підлаштовуватися під водія. Є «рідний» кондиціонер та місце для відпочинку».

А ще новий самоскид нижчий за його старших колег. Це додаткові зручності під час його технічного обслуговування та ремонту, бо стара техніка була зависокою, потребувала додаткових засобів безпеки при ремонті, адже це, фактично, була робота на висоті. Завдяки тому, що у нових самоскидів нижчий зріст, в них легше заливати експлуатаційні рідини У старих самоскидах отвори для цього розташовувалися зверху машини, у нових все збоку і, буквально під рукою, тож водію вже не треба вилазити на дах або працювати з естакади.

Управління самоскидом механічне, натомість є багато нових функцій та електроніки, що полегшує контроль параметрів роботи. Щоб опанувати усе це водії самоскидів, а також усі, хто зайнятий в їх обслуговуванні, пройшли відповідне навчання та отримали сертифікат про це. Навчання здійснювали представники дилера виробника, а заняття проходили у нашому Університеті АрселорМіттал. Змінилася і назва професії керманичів цих самоскидів, тепер вони водії автомобіля SHAHTUI.

«Для нас це нова техніка, ми одними з перших в Україні будемо з нею працювати, – говорить Сергій Галенко, начальник автоколони № 4 АТУ. – Це автомобілі зовсім іншої концепції, тож водіям треба було вчитися як ними кермувати, як їх обслуговувати.

Серед нового – колісна база. У нових самоскидів більше коліс, і це виправдано, адже і вантажопідйомність самоскида більша – 60 тонн, проти 45 тонних старих машин. SHAHTUI  повністю відповідають міжнародним стандартам з охорони праці. Це і наявність повного відеоогляду навколо авто, парктроників, стійке та надійне шасі, вдосконалена гальмівна система, раціональне розташування приладів з параметрами роботи автомобіля тощо. Поки нові самоскиди перебувають на обкатці, але вони вже доводять свою зручність, надійність та працездатність».

Категорії
Наші люди

І до роботи, і до творчості – творчо

Світлана Совпенко, фахівчиня відділу з навчання та розвитку персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» багато робить для того, щоб наші працівники розвивалися, навчалися нового, опановували нові навички. А ще їй дуже хотілося б, щоб кожен мав ще й справу для душі, своє хобі. У Світлани – це рукоділля.

Світлану добре знають на нашому підприємстві, адже вона організовує навчання та курси з підвищення кваліфікації переважно в структурних підрозділах енергетичного та сталеплавильного департаментів «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

А нещодавно на Тижні знань вона поділилася з усіма і своїм захопленням – рукоділлям. Її тренінг «Очманілі ручки» зібрав велику кількість глядачів, став справжнім центром уваги творчих людей, адже бажання створювати щось красиве, цікаве та корисне, до серця багатьом працівникам нашого підприємства.

«Я впевнена, що у кожного з нас жевріє той самий вогник творчості, який дає нам сили для роботи та для життя. Мене він грів завжди, але активно займатися рукоділлям я почала завдяки своїм дітям, їх у мене двійко, – розповідає Світлана Совпенко. – Старший син Владислав уже дорослий, а моїй донечці Ярославі зараз 11 років. Коли вона почала підростати, мені хотілося її причепурити вбрати в красиві платтячка, зав’язати бантики. Саме їх я і почала робити, захопившись технікою канзаші. Це бантики у формі квіток, які робляться з атласних та інших стрічок, шматочків шовку тощо. Бантики можна складати по одній пелюстці, а також збирати в об’ємні форми, накладаючи пелюстки букетом, один на одного. У підсумку бантиків у нас зібралося багато, і на усі випадки життя (сміється). А творча душа тим часом вже бажала більшого, руки аж «горіли» робити щось нове, і я захопилася малюванням картин за номерами, складанням алмазної мозаїки. В результаті картин зібралося настільки багато, що я почала їх дарувати рідним, друзям, колегам. Також разом з донькою ми почали плести браслети з бісеру. У цьому випадку ініціатором стала донька. Спочатку я їй допомагала, а згодом і сама захопилася плетінням».

Творча активність Світлани зросла з початку повномасштабної війни. Моторика рук, повторювальні рухи та можливість відволіктись на щось приємне стали відмінним заспокійливим від стресів війни. Світлана говорить, що це наче медитація, яка позитивно впливає на нервову систему.  

До речі, займатися будь-яким рукоділлям корисно і на фізичному рівні, медики дослідили, що навіть 20 хвилин рукоділля на день сприяє зниженню рівня кортизолу, нормалізації серцевого ритму та артеріального тиску, покращує настрій, підвищує самооцінку. Погодитесь, це чудовий інструмент для покращення нашого ментального здоров’я. 

Крім того, рукоділля активізує ділянки мозку, формуючи нові нейронні зв’язки. Отже, беріть усе це до уваги та обирайте свій вид творчості.

«Про все це я розповідала на своєму вебінарі на Тижні знань. Попри те, що вже багато років організовую навчання, я вперше в житті особисто проводила такий захід, на якому ділилася своїм творчим досвідом, – зауважує Світлана Совпенко. – Розповідала я колегам і ще про один свій творчий напрямок – виготовлення сумок за допомогою техніки макраме. У дитинстві я активно ним займалася, робила кашпо для квітів, фігурки сов, вони тоді були у тренді, різноманітні прикраси для дому. Потім мода на макраме якось стихла. А одного разу прийшла до мене колега і розказала, яку цікаву сумку вона побачила в інтернеті. У мене одразу усі навички, як у комп’ютері, оновилися. В результаті ми з нею зробили кожна по сумці. Також поділилися з нею різними техніками, прийомами, творчими підходами. Це так цікаво! Саме з цього у мене розпочався новий період – «сумчатий». Сумки на пластиковій канві, оплетені, з оздобленням, у техніці макраме, різних кольорів, на роботу, на прогулянку, шопінг, дитині до школи, літній, зимовий варіанти тощо. І кожна сумка виходить краще за попередню. А ідеї не вщухають, навпаки, їх багато, вони різні та цікаві».

У планах Світлани виготовити сумку зі шнура у техніці зиґзаґ (ламаною лінією). Також вона хоче спробувати виготовити квіти зі стрічок, які виглядають, наче справжні, декоративні серветки тощо. Світлана говорить, що головне у творчості – це натхнення, до якого вже додається вивчення техніки, підрахування кількості матеріалів, бачення того, яким буде виріб, як він себе поводитиме тощо. «Будь-яка майстриня знає, що у творчості важливий не лише результат, а і процес, коли ти «варишся» у ньому, щось шукаєш, пробуєш, – говорить Світлана Совпенко. – В результаті виходить ексклюзивна річ. Хто б нею не користувався, вона сприяє впевненості людини, підкреслює особистість. Дівчата, а також чоловіки, беріть це до уваги. Я раджу кожному у творчості, або в інших справах, знайти щось своє, до серця, до душі. І не боятися пробувати нового. А раптом воно у вас вийде якнайкраще, а ви про це досі й не знали?»

Категорії
Новини

Не пиляй гілку свого успіху

Разом з психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук вчимося розпізнавати хитрощі мозку та протидіяти ним.

Самосаботаж

Неділя 19:00: «Все, з понеділка починаю бігати, правильно харчуватися, ніяких перекусів, почну «качатися». Неділя 23:00: «Вітаю тебе, холодильник». Понеділок 7:00: «Все заплановане відкладаю на вихідні, з ранку треба збиратися на роботу, не вставати ж мені о п’ятій ранку?».

Знайома ситуація? Є варіанти. Ми мріємо про зміни, шукаємо ідеальний час для їх втілення, але в результаті самі ж не виконуємо їх, відкладаючи здійснення запланованого, омріяного на потім. Зрештою ми залишаємось там, де були, вперед у справах не просуваємося.

Чому так відбувається? Це погано, чи нормально? – пояснює психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

«Це не слабкість і не лінь, а так званий самосаботаж – добре налаштований захисний механізм мозку, головна мета якого – забезпечити виживання, – розповідає Олена. – Будь-які зміни, навіть якщо вони позитивні, сприймаються мозком як потенційна загроза. А все тому, що зміни вимагають виходу людини із зони комфорту, а це  – невідомість, ризики, стрес. Мозок прагне зберегти стабільність, і тому запускає програму опору: сумніви, страх, вигадані перешкоди тощо. Трапляється парадокс: ми щиро хочемо чогось нового, але несвідомо робимо все, щоб цього не досягти».

Як зламати самосаботаж? Головне правило: діяти до того, як з’являться сумніви, радить психологиня. Користуйтеся принципом «двох хвилин», виконуйте завдання просто зараз.

Допомагає і метод «п’яти секунд». Треба запускати зворотний рахунок: 5, 4, 3, 2, 1, і починати діяти, не даючи мозку шансу на самосаботаж.

Робіть потрібну справу навіть тоді, якщо вам страшенно не хочеться. Не вдається робити все одразу, здійснюйте все «по шматочках». Напевне кожен знає це відчуття, головне почати, а далі все йде, наче по маслу.

День лінощів 20 серпня, а не кожен день

Чи знайомі вам подібні ситуації: треба прибрати квартиру, а в голові «може ще серійку фільму?», або «чогось раптово чаю захотілося, і перекусити». А думки: «зараз, додивлюсь стрічку новин, це ж важливо, і потім одразу складатиму звіт. Скільки в мене є часу до останнього терміну?».

«Це прояви прокрастинації – так у психології називається звичка відкладати виконання важливих завдань, бажання замінювати їх на менш важливі або приємніші, – продовжує психологиня. – За дослідженням професора психології Джозефа Феррарі, близько 20 відсотків дорослого населення є прокрастинаторами, серед них, до речі, багато школярів та студентів. Такі люди добре розуміють, що відтерміновування завдання може мати негативні наслідки, але все одно «тягнуть» до останнього, ризикуючи зірвати важливу справу, а потім, коли настає час пік – тривога зростає, і людина робить все швидко, і у стресі».

Справжня причина такої поведінки знову ж, захована у нашому мозку. Він, як досвідчений регулювальник на дорозі, керує нашими емоціями. Якщо бачить, що завдання викликає у нас якийсь «напряг», миттєво, в автоматичному режимі перемикає нас на щось приємне: соцмережі, їжу, серіали тощо.

Щоб не піддаватися цим спокусам, не потрапляти у замкнене коло проблем, які неодмінно виникатимуть від прокрастинації, беріть справи під контроль своєї волі.

Психологиня радить спочатку усвідомити, що мозок бере вас на гачок, і опиратися цьому:

  • Створіть перелік завдань та визначте для себе терміни їх виконання. Тут варто не відставати від графіка.
  • Розбийте завдання на частини. «Порції» справ будуть меншими, і не такими обтяжливими.
  • Визначте відволікаючі фактори та намагайтеся усунути їх.
  • Винагороджуйте себе чимось приємним за вчасне виконання завдань.

Ніхто не може бути застрахований від появи у своєму житті прокрастинації. Але, якщо прислуховуватися до себе, контролювати свої справи, свій психологічний стан та жити у ладу із собою, тоді знайдеться час і на роботу, і на лінощі, без яких у нашому житті теж не можна.

Категорії
Наші люди

Вода під контролем

Машиністка насосних установок «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оксана Бардась заміряє температуру води, контролює тиск та використання води. Вона працює у насосній, яка забезпечує водою прокатні цехи нашого підприємства. Про професію Оксани цікаво та детально – у рубриці «Серце професії».

Вода – один з найважливіших ресурсів на землі. Вона підтримує життя на планеті, а також використовується для різних потреб людини. На нашому підприємстві без води теж не обійтися, це важлива частина виробничого процесу. Мистецтвом керувати водою добре володіють працівники цеха водопостачання (ЦВП). А однією з водних професій є машиніст насосних установок, фахівець, який забезпечує надійне та ефективне функціонування системи перекачування води. Щозміни машиністка насосних установок Оксана Бардась ретельно, раз у раз, обходить своє велике водне господарство – шосту насосну станцію, яка забезпечує водою прокатні цехи нашого підприємства. Тут розташовані насоси для чистого циклу, брудної води та ті, які допомагають функціонуванню промислових стоків.

Обов’язки Оксани – забезпечити безперебійну подачу води споживачам. Вона контролює дотримання заданих параметрів експлуатації насосів, їхню безпосередню роботу, щоб вони працювали стабільно, без збоїв. А також слідкує за потрібним тиском, заміряє температуру води та контролює кількість її використання.

«Хоча вся система автоматизована, без нагляду не обійтися, – говорить Оксана. – Завжди у полі зору в мене основні параметри: тиск та навантаження насосів, температура води. Особлива увага, і це є специфікою нашої насосної, забезпеченню потрібного тиску води в системі при зупинці та запуску блюмінга. Переважно це відбувається під час здійснення прокатниками профілактичних робіт. Тому ми завжди на прямому зв’язку із цехами-споживачами води. Звичайно, без певних знань та вмінь у нашій професії не обійтися. Це і розуміння технологічного процесу виробництва, знання влаштування насосів, процесу їх увімкнення-вимкнення тощо. Наприклад, для забезпечення єдиного тиску в системі я вже знаю, який насос треба вмикати, який вимикати, щоб процес подачі води пройшов рівно, без енергетичних стрибків».

У машиністки насосних установок Оксана прийшла понад 20 років тому після закінчення коксохімічного технікуму, де вивчала роботу кисневих машин, компресорів та насосів. Спочатку за направленням вона потрапила на Шосткінський завод хімічних реактивів. Але там її перенаправили з хімічної на металургійну промисловість. Місцем роботи Оксана обрала ЦВС нашого підприємства.

«Прийшла влаштовуватися, подивилася на насосну станцію і… стало страшно. Все велике, складне і гуде. Але то були перші враження. Дуже швидко я опанувала цю насосно-водну науку та зрозуміла, що нічого страшного в ній немає, головне знання та впевнена професійна робота, – усміхаючись, продовжує Оксана Бардась. – Нюансів у роботі багато, а ще більше – відповідальності, адже фактично від роботи насосної станції, обладнанням якої опікується машиніст насосних установок, залежить робота того або іншого виробництва підприємства. В моєму випадку – прокатного. Саме тому стажування за цією професією триває півроку. Мене професії навчали машиністки насосних установок Галина Таран та Валентина Кузьмова. Робота мені одразу «зайшла». Особлива увага у нас приділяється охороні праці, адже машиніст має справу з механізмами, тиском, електронікою, двигунами, які живляться електроенергією у шість кіловольтів».

А ще, як розповіла Оксана, бути машиністкою – це добрячий фітнес для тих, хто хоче пострункішати, тому запрошуємо. Машинний зал, біля засувок, насосна промстоків – всюди треба побувати, за всім дивитися. Звичайно, спостерігати за параметрами допомагає електроніка та комп’ютер, куди виводяться потрібні показники. Втім, за зміну Оксана проходить до 19 тисяч кроків. Але не бійтесь, все це поступово, ви й не відчуєте, як фізично розімнетесь.

«Звичайно, що машиністу насосних установок треба бути уважним, зосередженим, вміти швидко приймати правильні рішення у разі можливої екстреної ситуації та знати, як оперативно діяти щодо її усунення, – додає начальниця зміни бригади № 3 ЦПС Олена Трегубенко. – На цій посаді я працюю не так давно, а взагалі я маю 25-річний стаж машиністки насосних установок. Працювала я на різних насосних станціях. Кожна має свої особливості, свої параметри. Наприклад, шоста станція – одна із найбільших на підприємстві, тож роботи тут завжди вистачає. Працювати машиністкою може будь-хто, але жінки у нас переважають. Цьому сприяє і зручний графік, так званий день-ніч-48. Отже, хто зацікавився, приходьте до ЦПС – все покажемо, розкажемо, навчимо. Головне – це любити техніку та не боятися пробувати себе у нових справах. І у вас все вийде. Запрошуємо до нашого колективу!».

Категорії
Разом з Україною

Південний: якість, перевірена часом

З нагоди 20-річчя компанії «АрселорМіттал» в Україні ми продовжуємо розповідати про співпрацю «АрселорМіттал Кривий Ріг» з містом та громадами Криворіжжя. Наше підприємство активно долучилося до реконструкції проспекту Південний у 2011 році, який зараз радує своїх мешканців красою та комфортом.

Акцент на зручність

По обидва боки проспекту Південний завжди жваво: багато транспорту та людей, які поспішають у своїх справах. Через проспект ведуть шляхи до комплексу кар’єрів, дробильної та рудозбагачувальних фабрик ГД, аглоцехів та інших підрозділів «АрселорМіттал Кривий Ріг», до Південного та Інгулецького ГЗК.

Ми вже звикли до того, що проспект Південний широкий, зручний, добре облаштований та освітлений. Таким він став завдяки  комплексній реконструкції у 2011 році, яку профінансували місто, промислові підприємства, серед яких був і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тоді підприємством за даними Звіту з корпоративної відповідальності за 2011 рік було вкладено 8,9 млн грн (укладка сучасних безшумних трамвайних колій, участь у проведенні комплексної реконструкції та благоустрою проспекту Південний).

Основний акцент реконструкції  зробили на перебудову інженерних комунікацій, укладанні нового дорожнього покриття, так званих безшумних трамвайних колій, облаштуванні безпечних пішохідних переходів та оновленні інфраструктури мікрорайону.

Архівне фото реконструкції Південного з відкритих джерел

Ветеранка нашого підприємства Ніна Голбан добре пам’ятає яким був проспект, адже вона мешкала біля нього та їздила ним на роботу до шламового господарства гірничого департаменту.

«Це мої рідні місця. Коли я приїхала до Кривого Рогу за направленням, то жила неподалік від цього місця в гуртожитку. Проспект завжди був центром нашої «цивілізації», бо саме тут розташовувалися основні магазини, кінотеатр раніше був, звідси ми прямували до парку. Раніше будинки по вулиці хоч і були архітектурно красивими, але ж сірими. Після реконструкції їхні фасади засяяли фарбами, що одразу додало затишку та гарного настрою. Проспект одразу став охайним, сучасним. А ілюмінація, то взагалі щось неймовірне. Вона вразила нас одразу після реконструкції проспекту, радує і зараз, адже створює відчуття свята навіть у звичайні будні. Мені дуже приємно, що до створення цієї краси тоді у 2011 році долучився і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зараз ми вже звикли до нового вигляду проспекту, молодь знає його вже сучасним. Але раніше тут було зовсім по-іншому».

«Реконструкція врятувала мені зачіску»

Проспект Південний має характерну для 1950-х років структуру. Всередині розташовані багатоквартирні житлові будинки, збудовані у монументальному неокласичному стилі. Вони розмежовуються розгалуженими дорогами, тротуарами, які сходяться у вузли паркових зон та майданів. Далі – приватні забудови, а огортають житловий масив промислові зони та залізниця.

Архівне фото реконструкції 2011 року з відкритих джерел

«Коли на проспект прийшли робітники, заїхала техніка та розпочався демонтаж проїжджої частини нас це зовсім не засмутило, – згадує мешканка мікрорайону  Любов Євтухова. – Навпаки, ми усі раділи змінам. А я особливо, адже раніше вздовж проспекту росло багато тополь, пух яких увесь час забивався мені у мою кучеряву зачіску, я як кульбабка ходила. Забігаючи наперед скажу, що коли замість «пухових» тополь тут висадили каштани, усі мешканці та гості проспекту у реальному сенсі зітхнули з полегшенням, а моя зачіска тепер у повному порядку, реконструкція проспекту її врятувала (сміється). Це, звичайно, жарт, але зміни після реконструкції дійсно були нам в радість. Ми ходили проспектом, як Хрещатиком. До речі, до нас приїздило багато людей з інших районів міста, щоб прогулятися тут, особливо багато людей було ввечері, коли вмикалася ілюмінація».

Зняли наліт минулого

Серед нововведень спільного проєкту у 2011 році зусиллями промислових підприємств та міста на Південному було укладене нове асфальтобетонне покриття на дільниці 816 погонних метрів, встановленні нові бордюри, облаштували 8- зупинок. Вздовж проспекту оновлені фасади 19 будинків, повністю замінена контактна мережа трамвая та тролейбусу. Вздовж проспекту укладено 1,56 км безшумних трамвайних колій. Для зовнішнього освітлення Південного встановлено 78 металевих опор. Підсвітка проспекту ввечері здійснюється за допомогою сучасних світильників з натрієвими лампами та завдяки ілюмінації.   

Реконструкція торкнулася і парка, який знаходиться поряд з проспектом. В ньому облаштовані доріжки, оновлені територія біля пам’ятника воїнам-визволителям, відкритий танцювальний майданчик тощо. А у сквері біля виконкому Інгулецької районної у місті ради були встановлені лавки для відпочинку, фонтан, дитячий майданчик.  

«У 2011 році реконструкція Південного буквально зняла з нього наліт радянського минулого і зробила проспект зручним. Ми пишалися, що все це було здійснено гуртом – містом, підприємствами, серед яких був і наш рідний комбінат, – ділиться спогадами ветеранка підприємства, колишня маркшейдерка, а також мешканка цих місць Юлія Дєлєва. – Пам’ятаю, як фарбували фасади будинків у різні кольори, щоб не було нудно, як встановлювали колії для безшумного трамвая. Це зараз ми до цього вже звикли, а тоді такі колії дивиною були. Зручно, що вони зливаються з дорогою, і автомобілі ними їздять без перешкод. Це також розширило простір проспекту. Робота велась активно. Кожен день ми спостерігали щось нове. Приїжджали маркшейдери з нівелірами, щось вимірювали, відмічали. Всюди працювали робітники, машини увесь час привозили шлак, різні будівельні матеріали. Робота кипіла. А коли прийшов час урочисто відкривати оновлений проспект, у нас було справжнє свято, ми ходили, дивилися навколо та пишалися новим. Я добре знаюся на технічній справі, тож я бачила, що все робилося якісно. У цьому ми зараз пересвідчуємося, адже з часом тут все збереглося майже незмінним. І в цьому, що важливо, є частка нашого підприємства».

Архівні фото, використані в матеріалі з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Виробничий досвід допоміг з навчальним грантом

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг Технологічному фаховому коледжу Державного університету економіки і технологій в отриманні міжнародного гранта на підготовку майбутніх фахівців-металургів.

На базі практики та з використанням багаторічного досвіду наше підприємство допомогло скорегувати навчальну програму для цього закладу освіти, що дозволило закладу  отримати міжнародний грант з можливістю для подальшого розвитку та вдосконалення підготовки майбутніх фахівців. Студенти коледжу зможуть здобути якісну освіту та перспективу втілити ці знання на нашому підприємстві. Такий ланцюг співпраці є важливим кроком у формуванні нового покоління фахівців, яке відповідатиме реальним викликам та потребам сучасного ринку праці.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» підтримує оновлення освіти та робить усе можливе, щоб молодь опановувала металургійних професій згідно з реальним виробництвом, його сучасними потребами та орієнтирами на розвиток.

Прикладом такої співпраці стала реалізація масштабного проєкту «Підвищення якості підготовки фахівців за спеціальністю G10 «Металургія» відповідно до потреб металургійної промисловості Дніпропетровської області». Він впроваджується БО «Разом з тобою» у партнерстві з Технологічним фаховим коледжем Державного університету економіки і технологій.

Цей проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Німеччини, Польщі та Естонії в межах мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, виконавцем якої є Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).

Фахівці «АрселорМіттал Кривий Ріг» взяли безпосередню участь у цій грантовій ініціативі. Експерти виробництва, які добре розуміють потреби сучасного металургійного підприємства, опрацювали, скорегували навчальні програми, надали свої рекомендації з їх осучаснення, а також коментарі щодо обладнання, необхідного  для підготовки фахівців.

Саме завдяки такій практичній експертизі коледж отримує не лише теоретичні рекомендації, а й конкретні орієнтири на те, що саме потрібно оновлювати у навчальному процесі вже сьогодні.

Мова про:

 • розвиток та покращення технічної бази студентів;

 • фокус на практичну складову освіти;

 • а також важливий акцент на розвиток soft skills — навичок комунікації, командної роботи, відповідальності та гнучкості, які необхідні на сучасному виробництві.

«Наше підприємство продовжує системно підтримувати розвиток освіти й інвестує у формування якісного кадрового резерву для промисловості, – зазначає Вікторія Коцуба, менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми вже не вперше долучаємось до ініціатив, спрямованих на оновлення програм підготовки молоді: беремо участь у поданні заявок на міжнародні проєкти, надаємо експертну допомогу у формуванні змісту освітніх програм та активно співпрацюємо з освітніми закладами регіону. Досвід з допомоги отримання міжнародного гранту та вдосконалення освіти молоді – це наш дебют. Але, я впевнена, це точно не остання ініціатива, адже вона не лише іміджева, вона є частиною довгострокової стратегії щодо залучення у виробництво молодих фахівців. Ми зацікавлені у тому, щоб молодь, яка приходить до нас на практику чи стажування, вже володіла потрібними знаннями та навичками. Тож цей проєкт дає потужний імпульс до змін не лише для навчального закладу, а й для усього регіону. Адже його головна мета – поєднання якісної освіти з реальними потребами бізнесу та індустрії».