Автор: Головко Вікторія

Категорії
Наші люди

Справа для богатирів

Вони вміють «пришивати» костилі, не давати ґрунту вставати на дибки, тримати баласт, вправно «жонглюють» стальними коліями та важкими шпалами. Здогадалися про кого йдеться? Сьогодні у рубриці «Серце професії» про монтерів колії – сильних людей з міцним характером. 

«Працювати на підприємство монтером колій я прийшов 20 років тому. За цей час багато дізнався про професію. Додалося і чимало залізничних знань, адже наша справа тільки на перший погляд здається простою, насправді є дуже багато різноманітних нюансів, які треба знати та враховувати. Наша робота вчить не пасувати перед труднощами, формує не лише силу, витривалість, а й міцний характер», – говорить Микола Шевченко, монтер колій (бригадир) сталеплавильного району № 1 залізничного цеху № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Микола Шевченко

Залізничний рух у сталеплавильному районі, де працює Микола Шевченко, дуже жвавий. Цілодобово у металургійних справах тут проходять состави з сировиною, транспортуються злитки гарячого металу, їде інша продукція. Зрозуміло, що навантаження на залізничні колії значне. Миколі та його колегам-монтерам колій треба щодня працювати над тим, щоб залізничне полотно завжди було у робочому, проїзному стані. Це дуже важливо, адже від цього залежить безпека людей та цінного вантажу.

«Наша головна задача – щоб залізнична артерія була живою та безпечною, – продовжує Микола. – Основний акцент у роботі ставиться на поточне утримання колій. Для цього важливо вчасно виявляти пошкодження та здійснювати ремонти. Ми замінюємо колії, шпали, болти та інші складові залізничного полотна. Я впевнений, що цей процес хоча б один раз у своєму житті бачила кожна людина».

Микола Шевченко влаштувався на підприємство у 2005 році після закінчення Криворізького автотранспортного технікуму за спеціальністю технік-механік автомобілів. Ці навички стали йому в пригоді, коли він вирішив круто змінити свою професію. Важкої роботи Микола не боявся. Професія монтера колії на металургійному підприємстві вабила хлопця гарним соціальним пакетом, заробітною платою та можливістю професійного росту.

Професії його навчав на той час бригадир Андрій Голубев (зараз начальник дільниці), який розповідав про усі нюанси процесу, про складові колії, її ширину, радіус кривих при впровадженні руху. А також про інструменти, наприклад, шаблон для вимірювання колії, техніку, яка залучена у процесі та, навіть, з якого боку треба підходити до свого робочого місця. «Це залізниця, тут діють свої правила роботи та безпеки. Навіть якщо чергові по станції знають, що на коліях відбувається ремонт, крути головою на всі боки, бо власна безпека та безпека колег – це пріоритет на залізниці», – повторював наставник Миколи. До речі, навчання Миколи проходило теж на «гарячій гілці» – мартенівських коліях.

Під час укладки колії на дрезині доставляється необхідне обладнання, залучається трактор для земляних робіт, використовуються щипці для транспортування шпал та інші численні інструменти. До речі, вони теж мають значну вагу – у буквальному розумінні слова. Наприклад, молотки можуть важити як до, так і понад п’ять кілограмів. Як правило, ними забивають костилі – це великі спеціальні залізничні цвяхи для прикріплення рейок до дерев’яних шпал у залізничному полотні. Дехто, як говорить Микола, любить вгатити по них найважчим молотком, щоб забити костиль за декілька ударів.

Дмитро Саврацький, Олександр Шуба, Микола Шевченко

«Робота монтера колії важка та складна, але вона дуже потрібна та відповідальна. Це я зрозумів ще під час навчання. Хибити у роботі нам не можна, адже від нас залежить безпека залізничних перевезень, які задіяні у технологічному процесі виробництва. Ніколи не забувати про це я раджу й тим, хто готовий приєднатися до нашої команди. Якщо ще не опанували цю професію, навчимо, все покажемо та розкажемо, допоможемо. Головне – це бажання працювати та націленість на позитивний результат», – акцентує Микола Шевченко.

Категорії
Разом з Україною

Сучасний та екологічно захисний

Так можна сказати про агломераційний цех № 2, який зараз є частиною аглофабрики. Модернізація цеху була одним із ключових інвестпроєктів компанії «АрселорМіттал» з метою зменшення впливу виробництва на довкілля, зниження рівня викидів пилу та газів, збільшення надійності обладнання та продуктивності цеху.

Інвестиції в оновлення усіх шести агломашин АЦ № 2 з впровадженням на кожній сучасної системи газоочистки, аспірації та автоматизації склали понад 180 млн доларів. Багатоетапна та складна модернізація фактично розпочалася з 2015 року, до цього моменту тривала всебічна підготовка робіт. Важливий момент, що реконструкція проводилася без зупинення агловиробництва. Це накладало на учасників процесу подвійну відповідальність та вимагало суворого дотримання вимог охорони праці.

«Зелена стратегія нашого виробництва – це зниження впливу на навколишнє середовище. Особливо це актуально для агловиробництва, оскільки на його частку припадає більшість всіх викидів підприємства. Саме тому модернізації агловиробництва приділяється велика увага корпорації. Модернізацію агломашин ми розпочали з шостої агломашини, і поступово ремонтували усі», – розповідає Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На кожній агломашині аглофабрики замінили спікальні візки з можливістю збільшення шару шихти з 300 до 450 мм, основні вузли лінійного охолоджувача, газовий колектор з установкою автоматичного пилевивантаження, пристрій нового конвеєра просипу. Крім того, на агломашинах встановили нові запальні горни з сучасною енергоефективною системою запалювання. Завдяки цьому вдалося знизити витрати природного газу з 700 до 400-450 кубометрів на годину.

«Ми провели реконструкцію усіх газоочисних споруд аглофабрики, виконали заміну застарілої системи очистки на нові електрофільтри. Це дозволило знизити викиди пилу від кожної агломашини в середньому на 80 відсотків. В цьому допомогли нові установки очищення газу від зони спікання – це сучасні електрофільтри виробництва Данії та Італії. Побудовані також нові системи аспірації хвостових частин агломашин з електрофільтрами компанії FLSmidth. Вони вловлюють пил як в процесі гуркотіння, так і при вивантаженні агломерату. Збудовані рукавні фільтри на потоках обертання.

Реконструювали і ексгаустера агломераційних машин. Це основний механізм, завдяки якому забезпечується процес спікання агломерату. Там замінили електродвигун і встановили новий ротор», – додає Олег Щербук.

Окрема увага приділялася оновленню обладнання для змішування шихти. Цей процес є дуже важливим етапом у агловиробництві, адже сировина при спіканні агломерату має бути однорідною. Замість старого змішувача шихти був встановлений новий високоінтенсивний змішувач німецького виробництва Eirich, який зараз стабільно працює та залишається ефективним.

Наступним етапом реконструкції було виведення з експлуатації барабанів гасіння повернення агломерату. Це стара технологія, в результаті якої утворюється та надходить в  атмосферу паро-пилова суміш. Агловиробництву потрібно було відійти від цього, тому замість барабанів було встановлено систему пластинчатих конвейєрів для транспортування повернення агломерату. Таким чином ліквідується джерело викиду, а ще використовується фізичне тепло повернення.

Паралельно з реконструкцією обладнання на аглофабриці здійснені ремонти будівель та споруд, що входять до комплексу агломашин. З нуля збудований корпус вапна та прийому оборотного пилу електрофільтрів. Відремонтовані галереї перевантажувального вузла та потоків шихти, несучі колони будівлі корпусу спікання. Стіни цього корпусу тепер вкриті сучасними сендвіч-панелями, які не лише утеплили корпус, а й на відміну від старих бетонних конструкцій суттєво знизили навантаження на будівлю.

Деякі роботи завершувалися і в 2022 році, коли цех відновив свою роботу після паузи, пов’язаної з загрозою наступу ворога на Кривий Ріг. Саме тоді, наприклад, завершилося будівництво нового матеріального складу. «Як до війни, так і зараз інвестиції «АрселорМіттал» продовжують розвивати бізнес. Від моменту затвердження проєкту радою директорів компанії «АрселорМіттал», проєктних робіт та до втілення задуманого в життя у модернізації аглоцеху було задіяно широке коло фахівців. Спеціалісти з інвестицій, інжинірингу, охорони навколишнього середовища, технічного управління, аглодоменного виробництва, підрядних організацій доклали максимум зусиль, щоб плани з реконструкції стали реальністю. Здійснена величезна комплексна робота, яка дозволила зменшити викиди пилу та газів та зробити агловиробництво більш сучасним та безпечним», – зазначив Олег Щербук.

Категорії
Новини

Жінки на висоті

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» реалізується унікальний проєкт – навчання жінок професії машиніста крана. Його особливість в тому, що навчання відбувається з нуля, без попередньої базової профпідготовки учениць, як це було раніше.

«На висоту мене покликала мрія дитинства, – розповідає учасниця проєкту Ірина Уманська. – Раніше я працювала машиністкою насосних установок у цеху вловлювання КХВ. А до цього закінчила Металургійну академію, за дипломом я інженер-механік металургійного обладнання. З кранами не мала жодної справи. Втім, можливо для когось це і дивно прозвучить, мені завжди хотілося спробувати себе у керуванні краном. Про цю професію мені багато і з великим захопленням розповідала моя тітка, вона працювала кранівницею у конвертерному цеху. До речі, саме туди після теоретичної підготовки я йду практикуватися. Тітка казала, що професія кранівниці – для уважних людей, адже керувати потужною машиною, мати справу з великими вантажами – це не просто робота, це ціле мистецтво з багатьма нюансами. Вже на теоретичному етапі навчання я зрозуміла, що вона мала на увазі. Навчання мені дуже «зайшло», я впевнилася, що це саме та сама професія, якою я хочу займатися».

Теоретичне навчання майбутніх кранівниць відбувається у Тренінг-центрі з безпечного виконання робіт. В учасників проєкту є можливість вивчати правила роботи саме на тих марках кранів, які експлуатуються на нашому підприємстві. Також дівчата знайомляться зі специфікою виробництва та асортиментом продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг». Практична частина навчання відбувається безпосередньо у цехах підприємства під керівництвом досвідчених наставників.

Опанувати нову професію ученицям допомагають висококваліфіковані викладачі – Сергій Терновий та Олег Галабурда. Зокрема він має понад 50-річний досвід роботи на підприємстві. Свого часу Олег Миколайович працював машиністом крана у мартенівському цеху.

«Перш за все машиніст крана має знати та дотримуватися своїх професійних інструкцій та охорони праці. Це найважливіше, бо робота пов’язана з людьми, великими вантажами, складною технологією, – зауважує Олег Галабурда. – Також ми вивчаємо механічну частину крана. По-перше, майбутні машиністки мають знати, як кран працює, вміти розпізнавати несправності. По-друге, розуміти, до яких наслідків може привести неправильна експлуатація крана. В цілому навчання – п’ятимісячне, після теорії на дівчат чекає виробнича практика у цехах. Та зі свого досвіду я знаю, що і після цього навчання не зупиняється, бо молодий фахівець має набути необхідного досвіду».

«Проєкт розпочався з листопада минулого року. Його мета – підготовка фахівців саме для нашого підприємства. Одна група жінок-кранівниць вже пройшла навчання і допущена до роботи. Друга вже починає практику. Наразі ми продовжуємо збір заявок та плануємо організацію третьої групи навчання, – говорить Олена Шимонович, начальниця відділу навчання та розвитку персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Раніше навчання кранівників проводилося для людей з профільною освітою, зараз ми надали можливість навчитися професії кранівника жінкам, з іншими посадами наших виробництв, та тих, хто взагалі не працює на підприємстві. Серед них, наприклад, дівчата, які нещодавно були продавчинями, кухарями, медичними працівниками. Вони вирішили круто змінити сферу своєї діяльності, і зараз стали членами нашої дружньої команди «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Серед тих, хто кардинально змінив своє професійне життя, і  Яна Кравченко. Раніше вона працювала молодшою медичною сестрою у «тисячці».

«Відчула, що в житті треба щось змінювати, до того ж і мій чоловік працює на підприємстві, – ділиться враженнями Яна Кравченко. – Звичайно, спочатку було лячно розпочинати все з нуля, але я знала, що зрештою все буде добре. Після теоретичного курсу практикувалася на МБЛЗ. Вражень було безліч! Мені дуже сподобалося! Хоча, як тільки сіла на кран, спочатку від хвилювання руки трохи тремтіли! Цікавий момент, раніше я уявляла гарячий цех пильним, брудним, де всі працівники ходять замурзаними. А фактично побачила сучасне виробництво, де чистота, порядок, і навіть можна у білому ходити та не забруднитися. Зараз я тут працюю вже самостійно – потроху набираюся досвіду, відчуваю велику відповідальність, а колеги мені у всьому допомагають».

Проєкт навчання жінок професії машиніста крана триває. Якщо ви готові до змін, телефонуйте за номерами: 096 138 67 63, 067 010 66 66.

Або завітайте за адресою: зупинка 3-тя дільниця, вулиця Криворіжсталі, 1, кабінет 205.

Категорії
Новини

Формуємо «гормони» взаєморозуміння

Як не посваритися з власною дитиною, яка у багатьох питаннях вже не згодна з думкою батьків? У причинах вічного конфлікту дорослих та дітей розбираємося з психологинею нашого підприємства Оленою Шевчук.

У травні в Україні відзначався День обізнаності про ментальне здоров’я дітей та підлітків. Його мета – підвищення обізнаності громадськості та розуміння потреб психічного здоров’я молодого покоління, адже перехідний вік – це складний час для підлітків, у яких не просто вирують гормони, а формуються особистість та власний погляд на життя.

«У соцмережах з друзями син обговорює, що завгодно. А коли я питаю про його справи, відмахується: «Все добре». Я не здаюся і намагаюся «достукатись» до дитини, а син чомусь вибухає емоціями». Складності у взаємовідносинах батьків та підлітків – це один із лідерів серед питань, з якими до мене звертаються люди, – говорить психологиня підприємства Олена Шевчук. – Зазвичай конфліктивиникають не тому, що хтось  поганий, а від непорозуміння як виглядає ситуація з різних боків. Насправді ця тема індивідуальна, велика і складна. Я наведу лише декілька прикладів, які допоможуть батькам у спілкуванні зі своїми дітьми, що дорослішають».

Взаємини з батьками

Конфлікти можуть виникати через те, що підлітки вже вважають себе дорослими, а батьки продовжують ставитися до них, як до маленьких.

Дається взнаки і різниця у мисленні та підходах до життя. Наприклад, дорослі пам’ятають, як самі поводилися у підлітковому віці і гадають, що і їхні діти будуть такими ж. Насправді у сучасних підлітків вже інші інтереси.

Також дорослим важливо правильно ставити запитання і обережно давати поради, а також намагатися розуміти своїх дітей, і за можливості ділитися з ними своїми інтересами.

«Зазвичай батьки зайняті роботою та багатьма домашніми турботами, адже треба забезпечувати родину. І цьому вони присвячують більшу частину свого часу. Втім, це може призвести до дефіциту спілкування з дітьми. Формальні запитання «Як справи?» ситуацію не вирішують, батькам треба цікавитися та знати, чим живуть їхні діти, який настрій мають, з якими проблемами стикаються тощо. Порада – частіше спілкуйтеся, як друзі», – зазначила психологиня.

Дратівливість

Якщо підліток агресивно поводиться, грубо висловлює свої думки – це може бути результатом різких фізіологічних змін і гормональних сплесків. Нервова система підлітка ще не готова до таких імпульсів – їй потрібен час на адаптацію. Не сваріть дітей за це, тим більше не принижуйте, не ставте їм у приклад інших підлітків. Батькам варто почекати, поки дитина заспокоїться, а потім вже розмовляти з нею. Довірливі відносини з близькими людьми, розмови про свої почуття допоможуть підліткам розібратися у своїх емоціях та знайти розв’язання проблеми.

Залежність від гаджетів

«Він завжди «у телефоні», щось пише, з кимось говорить, а живого спілкування майже немає. До того ж дитина мало рухається, набирає вагу, почала хворіти. Якщо ми говоримо синові, що це все від телефону, у відповідь – роздратування, мовляв, ви, дорослі, нічого не розумієте», – продовжує Олена Шевчук. – На жаль, подібні історії не рідкість. Так, у сучасному світі користування гаджетами є проявом прогресу, який допомагає дітям навчатися та розвиватися. Отже, батькам і треба використовувати ось цю світлу сторону інтернету. Наприклад, запропонувати дітям програми для спорту та здорового життя, танців, інші хобі на свій смак. Цю ініціативу важливо підтримати власним прикладом. Наприклад, після роботи не «залипати» у телевізор лежачи на дивані, а разом піти прогулятися або потренуватися, сходити з дитиною у мініпохід тощо. Це і для здоров’я корисно, і телефон знадобиться – для фото, відео або як навігатор, і стосунки між батьками та дітьми стануть міцнішими та довірливими».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Наші люди

Амбасадор Олексій Кравченко: свій серед своїх

Своїми знаннями про «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олексій Кравченко ділиться з молоддю, а професійним досвідом та навичками з охорони праці – з колегами по підприємству.

Амбасадорам підприємства до снаги те, що не вдається іншим. Вони краще за традиційну рекламу можуть розповісти про підприємство та його людей, зацікавити молодь робітничою справою та посприяти підвищенню культури охорони праці. Серед когорти амбасадорів і Олексій Кравченко. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» знають його як тренера проєкту з охорони праці «Бережи себе». Також він почав активно працювати зі студентами міста та робітничою молоддю підприємства. Люди відзначають, що там, де є Олексій, завжди цікаво, весело та корисно. І це дійсно так, одразу відчувається, що він – свій серед своїх – такий же співробітник підприємства, як і інші, і в житті стикається з такими самим проблемами та турботами.

На підприємстві Олексій Кравченко працює 18 років. Був машиністом вагоноперекидувача на коксохімічному виробництві, змінним майстром, заступником начальника вуглепідготовчого цеху з виробництва.

«Зараз у мене кардинально інша професія, – говорить Олексій Кравченко. – Так сталося, що у мене почав падати зір. Я звертався до лікарів, кажуть, що усе нормально. Як з’ясувалося потім – погіршення зору стало наслідком інших проблем зі здоров’ям. Тож порада (усміхається): уважніше слідкуйте за своїм здоров’ям, якщо лікарі радять обстежуватися та перевірятися, робіть це, не зволікайте. Тепер я на «легкій» роботі, працюю підсобним робітником управління складського господарства і підготовки виробництва. Втім, як небайдужа до підприємства людина, продовжую бути активним – став внутрішнім тренером «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його амбасадором».

Як зазначає Олексій, головне у тренерській справі – це бажання нею займатися. Потім до цього «рецепту» треба додавати відповідне навчання, практику,  самовдосконалення. Та головне – знати, про що будеш розповідати людям, чого навчатимеш тих, хто думає, що і так все знає про виробництво, безпеку на ньому та стабільність роботи підприємства.

«Раніше я вважав, що про стабільність підприємства красномовно «говорять» дні авансу та зарплати – вони є, і це добре, – усміхаючись, продовжує Олексій Кравченко. – Зараз, коли в Україні триває війна, я зрозумів, яких зусиль треба щоденно додавати кожному з нас, щоб підприємство продовжувало підтримувати стабільність: працювати попри усі складнощі та ризики. Я зрозумів, як важко підтримувати економічну стабільність в умовах, коли не знаєш, чого чекати від наступного дня. Тому нам треба берегти та цінувати усе те, що у нас є, та продовжувати працювати, закладаючи фундамент майбутнього».

Про це Олексій говорить і з молодими працівниками, стажерами підприємства. Молоді люди тільки розпочинають свій робітничий шлях, вчаться професіям, тож їм цікаво поговорити з досвідченими колегами. І серед численних запитань – не лише про зарплату, а і про можливість навчання на підприємстві, самовдосконалення, кар’єру, підтримку від колег, соцзахист, медичне страхування тощо.

«Олексій, як у вас весело на зустрічі, дуже голосно і жваво!», – часто говорять йому колеги. Олексій відповідає, що саме так і має бути, адже відкритість, чесність та звичайне людське спілкування допомагають людям краще розумітися та відкриватися новому.

Проєкт «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг» запрошує бажаючих приєднуватися до своїх лав.

Подати заявку до проєкту можна тут: https://forms.office.com/e/BZMbsWAWAr

Категорії
Наші люди

Досвід двох сестер за професією

«У медсестер є можливість вилікувати розум, душу, серце, тіло пацієнтів та їхніх родин», – Майя Анджелоу.

12 травня відзначається Всесвітній та Міжнародний день медичної сестри. Вітаємо представників цієї професії – людей, які обрали за свою життєву мету  допомагати іншим.

Виконує призначення лікаря, допомагає в обстеженні та лікуванні, веде чіткий облік прийому, а також є психологом, майстром заспокоєння, віртуозом умовляння та завжди вміє заряджати оптимізмом. Все це про медичних сестер, які на першій лінії у профілактиці та лікуванні багатьох хвороб.

Всі медичні сестри, що  працюють у медичному центрі ПП «Стіл Сервіс» є фахівцями своєї справи. У кожної з них різної обов’язки та завдання. Про цікаву і таку важливу роботу в поліклініках медцентру нам розповіли дві медсестрички – дві Наталі.

Знає про людину все

Знайомтесь, медична сестра Наталя Захарова. У медслужбі нашого підприємства вона працює вже 35 років. Про фізичний стан людини Наталя фактично знає все. Свій робочий шлях вона розпочинала у пологовому будинку, який колись був у лікарні на третій дільниці, 30 років пропрацювала у хірургічному кабінеті медцентру,  а зараз Наталя є медсестрою у кабінеті антропометрії поліклініки ГД. Там вона вимірює тиск, визначає зріст, вагу та інші фізичні параметри у працівників наших підприємств. Ці дані необхідні лікарю в профілактичній та лікувальній роботі. Також Наталя допомагає оформлювати сертифікати різноманітних експертиз.

«Медицина ще з дитинства вабила мене, а остаточно з професією я визначилася після закінчення 10 класу, коли пройшла медичну комісію. Нас тоді повели до лабораторії здавати кров. Я як побачила її, так і погано стало. Мені допомогла медична сестра. Вона з такою увагою та турботою поставилася до мене, що мені і самій захотілося стати медсестрою. Мені дуже сподобалися білі халати, і загалом вся медична атмосфера, – розповідає Наталя Захарова. – Я вступила до криворізького медичного училища. Навчатися було важко, але цікаво. Ми вивчали фармакологію, латинь, анатомію. Саме при вивченні анатомії треба було багато малювати, зображувати кістки, зап’ястя, п’ястя тощо. Хоча художниця з мене була ще та (сміється), малювання допомагало краще вивчати матеріал, адже потім працювати нам треба було не з манекенами, а з живими людьми. Насправді медсестрам, лікарям та взагалі усім медикам вчитися треба постійно. Прогрес не стоїть на місці, тож нам треба опановувати нові ліки та методи лікування».

До хірургії у Наталі Захарової особливо уважне ставлення. Участь в операціях вона брала від самого початку медичної кар’єри. Багато так званих дрібних операцій, де не потрібний загальний наркоз, було зроблено в умовах хірургічного кабінету. Під час них, як розповідає Наталя, треба було не тільки все правильно робити, а й вміти заспокоювати пацієнта.

«Ой, я боюся, ой, не коліть». Чути подібне мені доводиться часто. Хоча я і сама не люблю внутрішньом’язові уколи, мені краще внутрішньовенні ін’єкції, в медицині без них не обійтися. Тож мені треба налаштувати пацієнта на це, запевнити, що всі ці маніпуляції потрібні для покращення його здоров’я. А в цілому, мені дуже подобається моя професія. Якби була можливість розпочати все знову, я не вагаючись обрала б знову цей же шлях. Мій професійний рецепт  – це любити людей та свою справу і щоденно приділяти цьому велику увагу», – сказала Наталя Захарова.

Перевіряє слух… через віконце

Медична сестра Наталя Полухіна працює в аудіометричному кабінеті поліклініки МВ. Саме там за допомогою спеціальних тестів та вимірювань Наталя перевіряє слух у людей, які мають «гучні» умови праці, а також у демобілізованих захисників-працівників нашого підприємства.

У медичній сфері Наталя також працює понад 30 років. З них 16 років була медсестрою у стаціонарі хірургічного відділення міськлікарні № 11. Переважно вона доглядала за пацієнтами, виконувала лікарські призначення, але їй хотілося бути саме операційною медсестрою. І Наталі це вдавалося, вона брала участь у видаленні апендициту, грижі, накладала гіпс, зашивала рани тощо.

«У медицину я пішла матусеними шляхами, адже вона працювала на станції переливання крові. Саме там я, як кажуть, і виросла та звикла до вигляду крові. Тож потім, після одинадцятої міськлікарні, я 11 років працювала на цій станції у баклабораторії, – розповідає Наталя Полухіна. – Але, як тільки відкрився новий корпус поліклініки МВ «АрселорМіттал», я вже була тут, бо дуже хотіла працювати у медслужбі підприємства. Щоб знову стати медсестрою я ще раз пройшла спеціальні курси та навчилася нового. Як сказала моя колега, навчання – це наш постійний процес та звична частина роботи».

Окремо навчатися довелося і на фахівчиню аудіометричного кабінету, де відбувається діагностика слуху. Зараз все частіше цю діагностику проходять наші захисники, які після демобілізації повертаються на підприємство.

Процедура проста, але ефективна. Пацієнти заходять до окремої кімнати, а медсестра спілкується з ними через спеціальне віконечко та проводить потрібні тести. Під час процедури з’ясовується, чи є проблеми зі слухом, якщо так, коли вони розпочалися, що спричинило це тощо. Таке обстеження особливо потрібне тим, хто зазнав контузії, має інші травми.

«За роки медичної діяльності я жодного разу не пожалкувала, що вирішила стати медичною сестрою. Це не просто професія, це стиль життя. Він складний, відповідальний, водночас дуже потрібний людям. Як медик, і як звичайна людина я хочу, щоб усі були здорові, щасливі, сповнені уваги та поваги одне до одного. А ще нехай здійсниться наша загальна найзаповітніша мрія – закінчиться війна. Щоб ми жили та працювали у мирі, а медичні сестри допомагали не лише при хворобах, а переважно займалися профілактикою та пропагували здоровий спосіб життя», – зазначила Наталя Полухіна.