Категорії
Uncategorized Охорона праці

«S.H.E.» is Health and Safety

Ми прямуємо на виробничий майданчик, де ремонтують величезний самоскид. Володимир та Владислав – працівники підрядної організації, яка виконує цей ремонт. Практично щозміни вони працюють на висоті, з вантажопідйомними механізмами, електроінструментами, тобто небезпек вистачає. Мої супутники – провідний інженер з охорони праці Олександр Шишка та фахівчиня-стажерка Валерія Балабанова підходять до ремонтників, вітаються, розпитують про можливі проблеми з безпекою праці. Зав’язується щира розмова…

«Ми обов’язково маємо знати про труднощі, щоб разом їх вирішити. А ще не втомлюємося нагадувати працівникам про обов’язкове використання засобів індивідуального захисту, виконання всіх вимог з ОП, та про те, що життя найцінніше, що є у людини, що кожного чекають зі зміни рідні та друзі», – пояснює Валерія Балабанова. Вона – студентка четвертого курсу гірничого фахового коледжу. Дівчина вчиться на маркшейдера, а паралельно опановує професію інженерки з охорони праці у рамках проєкту «S.H.E.», навчаючись і стажуючись одночасно. Її наставником якраз і є Олександр Шишка, який опікується питаннями охорони праці у цехах гірничого департаменту.

«Навчальну програму для Валерії ми складали разом з нею, – розповідає Олександр. – Бо важливо, щоб вона вивчала не лише те, що обов’язково, а й те, що їй самій цікаво. Людину треба зацікавити, не відбити бажання, тоді й результати будуть. Намагаємося гармонійно поєднувати теорію та практику. Теорія – це вивчення нормативно-правових актів з охорони праці, необхідної документації, необхідних для роботи фахівця з ОП комп’ютерних програм, таких як Word, Excel та Power Point. Вони необхідні для роботи з документами, створення звітів та презентацій. Практична частина – це робота у цехах».

Олександр з Валерією більшість робочого часу проводять саме на виробничих майданчиках. Вони спілкуються з людьми, виявляють ризики та разом з цеховиками розробляють заходи з підвищення рівня безпеки у цехах. Звичайно ж, не обходиться без виявлення порушень та бесід з порушниками та їх колегами.

«Я на стажуванні вже три місяці, і один з висновків, які зробила протягом цього часу: люди порушують правила, тому що з байдужістю ставляться до своєї безпеки, – каже Валерія. – Дехто не усвідомлює зв’язку між порушеннями та нещасними випадками. Тож доводиться ще й ще раз повторювати це працівникам. Реагують по-різному. Дехто ображається. Але краще хай ображаються, але залишаються живими, без травм повертаються з роботи. З такими людьми спілкуватися важко, але необхідно. Взагалі-то з комунікацією у мене, скільки себе пам’ятаю, проблем не було. Але над навичками ефективного спілкування я постійно працюю. А ще наполегливо вивчаю теорію, бо щоб ефективно спілкуватися, треба бути, як то кажуть, у темі. Інакше тебе ніхто й слухати не буде».

Валерія сказала, що стажуватись їй подобається, але щоб самостійно виконувати роботу інженера з охорони праці, їй треба ще багато вчитись та практикуватися, тож сподівається на подальшу допомогу колег. За словами Олександра, вона вже виконує багато корисної роботи.

«Коли треба виявити ризики чи порушення, запропонувати заходи, то ще одна пара очей та вух не завадять. А дві голови краще, ніж одна, – усміхається Олександр. – Я у свої 23 роки не вважаю себе старим, але інколи погляд молодших колег на ту чи іншу проблему є незвичним і дуже корисним. Валерію вже знають у цехах гірничого департаменту, тепло вітаються, і питають, чи не вирішив я перейти на інше виробництво, залишивши замість себе стажерку? Поки що ні, працюватимемо разом. Я вважаю, що «S.H.E.» – дуже корисний проєкт. Завзяті розумні дівчата. Беруться за роботу, у них очі горять. Тож і ми поруч з ними не можемо пасти задніх. Бажаю їм не втратити завзяття та бажання робити працю людей безпечнішою».

Більшість часу Олександр та Валерія проводять саме у гірничотранспортному цеху (на ремонтних майданчиках, у кар’єрах тощо). А ще стажерка знайомиться зі специфікою охорони праці в інших цехах ГД: на дробильних та рудозбагачувальних фабриках, у цеху технологічного водопостачання, ремонтному цеху тощо. Тож її цілеспрямовано готують до роботи саме у гірничому департаменті.

«Мені дуже цікаво стажуватися, хоч і не просто. Користуючись можливістю, хочу попросити всіх працівників берегти себе та колег, не порушувати правила, пам’ятати про своїх рідних, і… не ховатися від працівників департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Ми йдемо в цехи, щоб вам допомогти».

А дізнатися більше про проєкт «S.H.E.» і взяти у ньому участь, заповнивши анкету, можна за посиланням: https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi

https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi
Категорії
Новини

Майстерність, поставлена на конвеєр

Цех металоконструкцій «Ливарно-механічного заводу» чудово впорався з серійним замовленням на опори для роликів.

Конвеєрний транспорт є одним з найрозповсюдженіших у гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг». Конвеєри транспортують залізну руду, концентрат та ще багато чого. Конвеєрна стрічка рухається по роликах, які обертаються. А самі ролики тримаються на роликових опорах. Саме на виготовлення роликових опор все частіше отримує замовлення наш ЦМК.

«Сама опора – складна конструкція, метал в ній знаходиться у кількох площинах, – пояснює начальник ЦМК Микола Грицан. – Але виготовити одну таку металоконструкцію не є для нас проблемою. Газорізальник на машинах газової різки виготовляє елементи з листового металу товщиною 10-12 міліметрів. Потім ці елементи оброблюються на заготівельній дільниці, гнуться за допомогою спеціального штампу, який було виготовлено власними силами «ЛМЗ» (РМЦ-2 та ЦМК), саме для цього замовлення. А вже тоді наші фахівці на складально-зварювальній дільниці завершують процес виготовлення опор. Але головний виклик – це серійність».

Таких опор має бути багато. У даному випадку – приблизно 160 штук. І для того, щоб конвеєр рухався ідеально, транспортуючи гірську породу, кожна з опор має бути ідеальною. Кожен елемент, кожен кут, кожен зварювальний шов. Тобто ми маємо отримати не одну опору з чіткими розмірами, а 160 таких опор. І наші фахівці з виготовлення металоконструкцій з цим чудово справляються. Працівники дробарних фабрик ГД високо оцінили вироби нашого ЦМК, поставили найвищий бал творцям роликових опор.

Категорії
Новини

Автоматичний гачок для температури

Проєкт Виробництва світового класу WCM, спрямований на досягнення нульового травматизму, дозволив суттєво зменшити кількість небезпечних операцій з вимірювання рідкої сталі в проміжному ковші у відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Перед розливанням на машині безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) сталь доводять до необхідних технологічних вимог у стальковші на установці позапічної обробки сталі. Далі стальківш передають на МБЛЗ, де рідка сталь потрапляє зі стальковша у проміжний ківш, з якого сталь розливають шістьма струменями. Розливальникам необхідно знати температуру сталі у промковші, щоб правильно розраховувати режим розливання і корегувати його за необхідності. Раніше замір температури виконувався виключно вручну. Розливальник сталі занурював засіб для вимірювання під назвою «термопара», у рідку сталь, як рибалка занурює гачок з наживкою в річку чи озеро, і оператор МБЛЗ та старший розливальник таким чином отримували необхідні для ведення процесу розливання температурні параметри.

«Заміри проводилися 4-5 разів протягом розливання кожної плавки. Це технологічна необхідність, –  пояснює старший майстер ВБРС Владислав Тюрін. – Тобто 4-5 разів протягом 50 хвилин людина наражалася на кілька небезпек одночасно. Уявіть, спочатку розливальник підіймається сходами на майданчик, який знаходиться на небезпечній висоті. Потім з цього майданчика він заміряє температуру. У безпосередній близькості до ковша зі сталлю з температурою 1550 градусів за Цельсієм. Для стороннього глядача – це ефектне видовище: сяйво від металу, вилітають вогняні бризки! Але самому вимірювачу непереливки. Звичайно, він екіпірований, має всі необхідні засоби індивідуально захисту. Але загроза не зникає повністю, та й комфортними такі умови праці не назвеш. Роками це вважалося виробничою необхідністю. Але наша команда з впровадження проєкту вирішила зламати стереотипи».

А що, якщо вимірювати температуру не вручну, а застосувати автоматику? Ця ідея була підтримана начальником конвертерного цеху Дмитром Васильєвим, керівником департаменту з виробництва чавуну та сталі Дмитром Тереховим, а керівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» ухвалили рішення про виділення чималих коштів. Повномасштабна війна, котрий рік підприємство працює в мінус, але життя й здоров’я працівників – це пріоритет. Одним з керівників реалізації проєкту призначили саме Владислава Тюріна.

«Зараз температуру сталі у більшості ковшів вимірює спеціальна система без участі розливальника із зондом та термопарою, –  пояснює Владислав Тюрін. – А дані через WI-FI отримує оператор, що керує процесом та старший розливальник. Тобто розливальникам більше не треба часто опинятися у зоні шалених температур та пекельних бризок сталі. На жаль, повністю виключити ручні вимірювання ми поки що не можемо. Інколи доводиться виконувати контрольні заміри, щоб перевіряти коректність роботи автоматизованої системи. Але таких операцій, а значить, і загроз стало менше в рази. Можливо, ми знайдемо спосіб позбутися і цих загроз. Шукаємо».

Фахівці з безперервного розливання сталі проінформували, що крім основного здобутку – мінімізації частоти проведення однієї з найнебезпечніших виробничих операцій, проєкт мав позитивний вплив і на саме виробництво. Зараз оператор отримує дані про температуру не 4-5 разів на плавку, а в онлайн-режимі, що дозволяє йому швидко корегувати процес. А це позитивно впливає на собівартість та якість сталевих заготовок. А ще новий спосіб заміру температури сприяє меншому зношуванню вогнетривких матеріалів промковшів, адже занурення термопари викликає бурління сталі усередині ковша і, відповідно, швидше псування вогнетривкого шару.

«Так, це один з проєктів, який має комплексний ефект, –  підсумував інженер WCM Олександр Шнітков. – Основний наш здобуток – працювати людям стало набагато безпечніше, покращилися умови праці та ергономіка. А зростання ефективності виробництва стало приємним бонусом. Наразі проєкт реалізовано приблизно на 80 відсотків. Триває оснащення автоматизованими системами заміру ще кількох ковшів. Робота із досягнення нульового травматизму не припиняється».

Категорії
Новини

Артстудія для цехових митців

Цех металоконструкцій «Ливарно-механічного заводу» створив майданчик, використання якого дозволить фарбувати цехові вироби безпечно та швидко.

Колектив ЦМК виготовляє величезний спектр виробів для всіх виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг». Також цех має замовлення від зовнішніх клієнтів. Багато з того, що виробляє ЦМК, потребує ґрунтування та фарбування. Донедавна підрозділ мав доволі обмежені властивості для виконання цих операцій. Роботи проводилися у приміщенні цеху. Кожного разу доводилося докладати значні зусилля та витрачати час для організації робочих місць для фарбування та створення безпечних умов виконавцям та їх колегам, які працювали поряд, адже аерозолі лакофарбових матеріалів, м’яко кажучи, не корисні для тих, хто їх може вдихнути та при потраплянні на поверхню шкіри. «Переважну більшість робіт з фарбування виконує саме замовник, але ми віримо, що ситуація зміниться з появою майданчика у нашому цеху, – говорить начальник ЦМК Микола Грицан. – І перші ознаки вже є. Наприклад, оцей гуркіт для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» – один з перших виробів, пофарбованих на новому майданчику. Ми запропонували це замовникові, і він погодився. Уявіть собі, що клієнт, наш або сторонній, отримує непофарбований виріб. А йому треба, щоб конструкція була захищена від корозії, від опадів спеціальною фарбою. І сам замовник організовує пофарбування: шукає виконавця, транспорт, витрачає час та кошти на перевезення й виконання робіт. А так покриття виробу вже буде внесено у документацію з урахуванням фарби, строків, ціни тощо.

Микола Грицан пояснив, що використання нового майданчика – це нові можливості як для ЦМК, так і для замовників його виробів. Адже клієнт виграє час та, ймовірно зекономить кошти, а виконавець отримає прибуток за фарбування. Начальник цеху сподівається, що деякі потенційні клієнти, знаючи, що виріб буде виготовлено, як кажуть, «під ключ», тобто з пофарбуванням, обере саме ЦМК з-поміж інших виконавців, бо не буде заморочуватися над нанесенням захисної ґрунтовки та фарби, отримавши все в комплексі.

«Майданчик складається з відкритої та закритої частин, – пояснює очільник ЦМК. – Поки що працює лише відкритий майданчик, просто неба. І саме тут хлопці завершують покриття гуркоту захисними шарами. Незабаром він поїде на ГД. Як бачите, доступ транспорту зручний, а оцей електромостовий кран без проблем відвантажить виріб. А ось закрита частина – будівля, яку працівники цеху побудували самі. Вона має ширину 6 м, довжину 22 м та висоту 4 м. Тобто, більшість наших виробів ми скоро зможемо фарбувати під дахом, в утепленому приміщенні,  незалежно від примх погоди. І сушити, до речі, також. Всередині прокладено рейки і встановлено чималенький візок для транспортування виробу. Дах над приміщенням знімний, тож за потреби ми зможемо доставити виріб для фарбування краном згори. Зараз ми працюємо над вентиляцією всередині. Як тільки вона буде готова, роботи можна буде виконувати у приміщенні».

А поки робота триває на відкритому майданчику. Два працівники у білих костюмах, масках та із захисними щитками, схожі на героїв фільму про ліквідацію наслідків епідемії, обробляють за допомогою спеціального устаткування чималий гуркіт. Вони – котельники ЦМК, але пройшли курси цільового призначення. А наразі опановують другу професію – маляра. Саме їм доручено довести виріб до повної готовності, щоб не лише міцно та якісно, а й без шансів для корозії. Побажаємо ж Олександру та Максиму легкої, продуктивної та безпечної роботи, а цехові – нових перспективних замовлень.

Категорії
Новини

Шануємо, пам’ятаємо, граємо, перемагаємо

30 серпня стартував «Турнір пам’яті героїв-захисників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу.

Саме вони, наші захисники, відбиваючи атаки ворога, дають нам можливість мирно працювати, жити і навіть проводити спортивні змагання, серед яких – щорічний «Турнір пам’яті», організований корпоративними комунікаціями підприємства. Цього разу у ньому взяло участь шість команд з «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Ливарно-механічного заводу».

Суботній серпневий ранок. Годинник ледь перейшов за сьому. Практично все місто ще спить, а нашим футболістам не до сну, у них – турнір. Першими вийшли на поле стадіону дитячо-юнацької спортивної школи № 1, що за стадіоном «Металург», команда Відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та збірна цеху металоконструкцій та фасонно-чавуноливарного цеху ЛМЗ. Гра почалася з наполегливих атак команди ВБРС. Вони хвилями накочувалися на ворота суперників. Але м’яч вперто не йшов у ворота.

«Команда у нас вже не юна, тож ми обрали гру від захисту, – розповідає Володимир, гравець збірної ЦМК та ФЧЛЦ, працівник фасонно-сталеливарного цеху ЛМЗ. – Стримували натиск суперників та намагалися зразу ж контратакувати. Інколи здавалося, що от-от пропустимо, але то хтось самовіддано рятував ворота, то суперникам не таланило. А коли одна з наших відповідей завершилася взяттям воріт, стало трохи легше. Малюнок гри не змінився: вони атакували, ми відповідали. Наша команда забила ще три м’ячі, хоча один і пропустила. Ми перемогли з рахунком 4:1. Вдалий початок! Дуже класний турнір. Чудова можливість морально розвантажитися, поспілкуватися, зустріти друзів».

Ще у одному матчі зустрілися команди конвертерного цеху та сортопрокатного цеху № 1. Це дві команди атакуючого стилю. Тому не дивно, що гра зразу ж пішла на зустрічних курсах. У першому таймі м’яч вперто не хотів залітати у будь-які ворота. Обопільні атаки продовжилися і в другій половині. Першими відзначилися конвертерники. Прокатники кинулися відігруватися, але як це нерідко буває, розкрилися і пропустили ще. СПЦ-1 не здавався до останнього, але знову пропустив. У підсумку 3:0 на користь футболістів конвертерного цеху.

А переможці Турніру до Дня металургів та гірників, який завершився у липні цього року, команда прокатного цеху № 3 зустрілася з командою цеху експлуатації залізничного транспорту (ЦЕЗТ), яка фактично є збірною наших залізничних цехів. «Прокат-3», що є найтитулованішою командою нашого підприємства, впевнено почав гру і відкрив рахунок. Протягом першого тайму прокатники ще й подвоїли результат, тож декому здалося, що долю поєдинку вирішено.

«Команда третього прокату авторитетна, і може б хтось за рахунку 0:2 вже б здався, але не залізничники, – говорить Олександр, воротар команди «ЦЕЗТ», помічник машиніста тепловоза залізничного цеху № 2. – Ми виявилися готовими до двобою як фізично, так і морально. Тому додали обертів у другому таймі, забили один гол, а потім і другий. Дуже багато емоцій! Це те, що зараз потрібно, як ніколи: моральна розрядка. Тож такі турніри потрібні, вони мають сенс».

Бажаємо учасникам турніру яскравих матчів, позитивних емоцій та перемог!

Скачати фото

https://fex.net/uk/s/a4tbycv   

Категорії
Новини

День потужних людей

Напередодні свого професійного свята найкращі працівники шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали нагороди. Серед них – гірник очисного забою Олексій Литовка. Він привернув увагу футболкою з яскравими літерами ACDC. На питання про музичні вподобання Олексій усміхнувся, і відповів: «Ну ми ж видобуваємо з-під землі метал, то й музика така. Вона налаштовує на нелегку працю».

Так, саме про важку, небезпечну і таку потрібну роботу з підземного видобутку руди говорили сьогодні у шахтоуправлінні на урочистих зборах напередодні свого професійного свята.

Директор ШУ Антон Чирва подякував ветеранам підрозділу за розбудову, розвиток, за збереження виробництва у буремні дев’яності. Він зазначив, що сучасна шахтарська плеяда має нелегші часи та виклики, і справляється з ними, тож щира їм подяка! Тим, хто дає план, не зважаючи ні на що, хто спокійно, без паніки виходив старими виробками зі зміни під час блекаутів, викликаних російськими ударами, коли підйомні механізми не працювали, а згодом знову повертався на робочі місця після відновлення роботи шахти. Антон Чирва подякував людям, які зберегли устаткування в умовах високої вологості під час вимушеного десятимісячного простою, і у липні 2025 року знову успішно запустили виробництво. Керівник ШУ побажав колегам миру, найшвидшої перемоги, здоров’я їм та їхнім родинам, достойної зарплати.

Антон Чирва, а також головний інженер ШУ ГД Микола Лимаренко вручили працівникам шахтоуправління грамоти та подяки «АрселорМіттал Кривий Ріг». А від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала та нагородила профспілковими нагородами голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталя Маринюк. Нагороди від підприємства та профспілки отримали найкращі. Серед них – гірники очисного забою: вже знайомий нам Олексій Литовка та його колега Микола Бережний.

У дитинстві Микола мріяв стати моряком. Приїхав до Кривого Рогу вчитися, а закінчивши технікум, пішов у шахтарі. «Я виріс у селі, тож до фізичної праці було не звикати, але й мені довелося певний час звикати до шахтарських навантажень, – згадує Микола Бережний. – І працювати доводиться не лише фізично, а й багато розумово. Під час напруженої роботи допомагає гумор. Наша бригада складається з чотирьох людей. І кожен на позитиві, має чудове почуття гумору. Працюємо тяжко, але дружно й весело!».

Олексій працює в іншій бригаді, але підтверджує слова колеги про позитив, настрій та командну роботу. Він – шахтар у четвертому коліні. «Коли татко вперше взяв мене на «Перегони на виживання», що проходили на місці, де зараз «Епіцентр», я був у захваті! – згадує Олексій. – І мені неймовірно захотілося піти у автогонщики. Але потяг до родинної справи взяв гору. Наша робота дуже цікава. Кожна зміна – це виклик, для кожного з нас та бригади в цілому. Ціль зазвичай однакова – добути стільки-то руди, але шляхи до неї кожного разу різняться. Це вимагає постійно бути в тонусі».

Ветеран нашого шахтоуправління Анатолій Охінченко багато років працював начальником дільниці. А сьогодні разом з іншими ветеранами-шахтарями він приїхав на рідне підприємство в гості. Це давня традиція – запрошувати та вітати ветеранів з професійним святом. «Дякуємо за можливість знову повернутися у часи нашої молодості, коли ми, як першачки у школу, прийшли працювати на шахту. З радістю ходили на зміни, пишалися здобутками рідного шахтоуправління. Величезна подяка нинішньому поколінню за запрошення! З глибокою скорботою стояли ми сьогодні біля стенду з фотографіями десяти працівників шахтоуправління, героїв, які віддали свої життя за нашу неньку Україну. Безмежна їм вдячність та світла пам’ять. Від імені ветеранів вітаю всіх наших шахтарів зі святом. Бажаю душевного спокою, здоров’я духовного та тілесного, родинного щастя, і хай Бог подарує нам, нашій Україні таку необхідну та вистраждану перемогу!»