У працівників дільниці з ремонту устаткування СПЦ-2 є чому повчитися щодо ставлення до безпеки праці.
Візитівками сортопрокатного цеху є довжелезні прокатні стани з нагрівальними печами, прокатними клітями, вогняним розкатом, який невпинно крізь них рухається, лінією пакування та складом готової продукції з величезними кранами, які їздять туди-сюди, відвантажують прокатну продукцію. А от взірцем з організації безпеки праці фахівці з ОП вважають ремонтну дільницю СПЦ-2.
«Звичайно ж, до самих станів прикута величезна увага, – розповідає інженер з ОП Володимир Сікорін. – Заготовки, нагріті до температур вище 1000 градусів за Цельсієм, гарячий розкат, що шалено мчить станом і весь час прагне вирватися на свободу, валки, які обертаються з неймовірною швидкістю, потужні вантажопідйомні механізми, устаткування під електронапругою – це безліч ризиків. Але у майстерні, де ремонтують та виготовляють устаткування СПЦ-2, також багато небезпек. І організація безпечної роботи на цій дільниці є прикладом для інших».
Керує ремонтною дільницею майстер з ремонту устаткування СПЦ-2 Віталій Сінельник. Він люб’язно запросив нас у гості і розповів, як у них влаштована система безпеки праці. Йдемо величезною майстернею за розміченим жовтою фарбою маршрутом пересування. На підлозі не видно проливів мастила чи металевої стружки, що нерідко буває у приміщеннях, де працюють верстати. Все це прибирається регулярно. Так мінімізується один з найрозповсюдженіших ризиків на підприємстві – перечепитися, впасти і отримати травму. До речі, з початку року подібним чином травмувалося вже троє працівників підприємства.
«Як бачите, у майстерні багато верстатів, – розповідає майстер Віталій Сінельник. – Токарні, фрезерні та інші. А верстати – це ризики: обертові частини, які можуть затягти руку за незастібнутий рукав, електронапруга, стружка, що може відскочити. Тому про обережність та засоби індивідуального захисту ніхто не забуває і застібнути спецодяг – також. А захисні металеві загорожі запобігають потраплянню сторонніх осіб до зони роботи верстатів. Раніше цієї огрожі не було. Працівники говорили, що добре було б встановити такі додаткові бар’єри проти ризиків. Тож так ми і зробили».
Начальник відділу з охорони праці Олексій Курочка, який має чималий досвід роботи у сфері організації безпечної роботи, зазначив, що від керівника дуже багато залежить.
«Якщо робітники звертаються до майстра зі скаргами чи пропозиціями, – говорить Олексій Курочка, – а він не реагує відразу, забуває або просто не хоче заморочуватися, то скоро людям це набридне і вони більше не підходитимуть з наболілим. Отже, не буде і покращень. На цій дільниці людей чують, а вони віддячують серйозним ставленням як для роботи, так і до безпеки. Вони не тікають від фахівця з охорони праці, а навпаки спілкуються, діляться інформацією, ідеями, консультуються з фахових питань. Люди відчувають добре ставлення до себе».
Токар Максим Хроменко працює на дільниці з 1996 року. На його пам’яті нещасних випадків тут не було. А от серйозне ставлення до охорони праці було, скільки він пам’ятає, і це – добра традиція.
«Якщо відверто, то нас і мотивувати працювати безпечно немає особливої потреби, – каже Максим. – Усі ми дорослі люди. Якщо прийшов, то маєш працювати за правилами. Хіба розумна людина захоче піти звідси без пальця, руки чи ока? Верстати у нас старенькі, але підтримуємо їх у чистоті та справними. Самі ж і ремонтуємо. Старі лампи розжарювання замінили на сучасні. Стало набагато світліше – це також складова безпеки. Головне – необхідно дотримуватися правил і не спішити. Подумав, роздивився, чи немає ризиків, а тоді вже й за роботу».
