Категорії
Новини

Воїтельки «теплого фронту» допомагають захисникам

Озброєні спицями та нитками жінки Ради ветеранів «АрселорМіттал Кривий Ріг» плетуть для наших захисників шкарпетки, рукавиці, пояси та шарфи.

Петелька за петелькою, смужка за смужкою, додати кольорових ниток, щоб було красиво у вправних руках майстринь плетені речі народжуються дуже швидко.

«Зволікати не можна. Попереду холоди, тож треба поспішати, щоб нашим хлопчикам на фронтах було тепло та зручно. А коли нашим не холодно, то вони зроблять усе можливе, щоб ворогу на нашій землі аж підпікало», – цокаючи спицями говорять ветеранки нашого підприємства.

Знайомтесь: Ніна Голбан, Тетяна Нікіфорова, Надія Старчеус, Валентина Обухова, Олена Вовченко, Валентина Волерт, Броніслава Пшенична, Тетяна Непомнеща. Вони – ветеранки гірничого департаменту, коксохімічного та металургійного виробництв. Ці жінки не сидять на лавках біля під’їздів, не дивляться годинами улюблені серіали. Тут, у тилу, вони роблять все для допомоги нашим воїнам. На початку війни багато хто з них починав із плетіння захисних сіток у різних волонтерських організаціях. Та й зараз цю справу вони не полишають. А вдома плетуть шкарпетки та інші теплі речі для українських воїнів-захисників.

«Спочатку працювали окремо, кожна у себе вдома. А потім ми об’єдналися та заснували так званий волонтерський батальйон «теплого фронту». Бо разом працювати набагато веселіше. А якщо зібратися не вдається, то телефонуємо одна одній, завжди підтримуємо зв’язок одна з одною, говорить Тетяна Непомнеща. – Ось зараз не всі зібралися, насправді нас набагато більше, і кожна з нас допомагає нашим воїнам, чим може. Зв’язок із захисниками тримаємо через волонтерів. Нам замовляють кількість шкарпеток, повідомляють потрібні розміри, а ми плетемо і передаємо вироби тим же волонтерам або безпосередньо військовим. Крім шкарпеток, робимо рукавиці, теплі пояси, шарфи».

«Серед побажань наших військових – щоб шкарпетки були не тільки теплими, а й тонкими та міцними, щоб їх було зручно надягати під чоботи. Тож разом із вовняною ниткою у п’яточку та носок ми вплітаємо і міцну нитку, щоб виріб швидко не протирався, – додає Ніна Голбан.

Нитки для виробів майстрині підбирають дуже ретельно. Щось купується, щось знаходиться у дальніх кутках шаф зі старих запасів. Та переважно на нитки жінки розплутують старі светри або інші речі, придбані у секондхенді. Їх розпрямляють та намотують у клубочки. Пара шкарпеток плететься за кілька вечорів.  

«Мій син зараз теж став на захист України, говорить Олена Вовченко. – Коли він приїжджав у відпустку, то взяв із собою партію шкарпеток – для себе та своїх побратимів. Потім вони замовили ще партію теплих речей та висловили свої побажання, якими вони мають бути. Це дуже важливо, адже нашим хлопцям треба не лише теплий одяг, а і зручний, щоб він добре підходив під військову амуніцію».

«Коли йде війна, кожен із нас має працювати на перемогу, – сказала Валентина Волерт. – Наша сила не лише у зброї, майстерності військових. Наша сила – у єдності. Тож щоб пришвидшити нашу перемогу, ми єднаємося, волонтеримо, працюємо на підтримку нашої економіки, зберігаємо здоровий глузд, частіше посміхаємося та віримо в ЗСУ».

Категорії
Новини

Розумний «кравець» для прокатного стану

На дрібносортному стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1 встановили систему розкрою прокату, яка допомагає мінімізувати кількість некондиційної продукції.

Сортамент другого дрібносортного стану доволі широкий. Це арматура, кутник, круг, квадрат, смуга. Кожен з цих видів прокату виготовляють із сталевих заготовок. Їх проганяють через багато прокатних клітей, обтискають і на виході отримують прокатну продукцію, яку двобарабанними ножицями ріжуть на мірні довжини за замовленням  покупця. Найпопулярніші – 6, 9, 12 метрів та інші. Завдання прокатників – отримати максимальну кількість прокату заданої довжини і мінімум негабаритних. Бо негабаритний, або немірний прокат важко продати, навіть за нижчу ціну, ніж продукцію потрібної довжини. Система розкрою допомагає впоратися з цим завданням.

Як розповів заступник начальника СПЦ-1 з технології Михайло Токовенко, система вже забезпечує непогані показники. «Налаштування ще триває, – говорить Михайло. – Але найважчий період, коли ми разом з фахівцями департаменту автоматизації технологічних процесів та підрядної компанії, можна сказати, ночували на стані, вже у минулому. Ми вже фіксуємо зменшення кількості немірного прокату. В основі системи – п’ять датчиків, які в онлайн-режимі збирають інформацію про рух розкату по стану – від входу заготовок у чорнову групу клітей до холодильників. Ці дані обробляються комп’ютером, і на їхній основі вибудовується схема різання прокату ножицями».

Для керування системою розкрою на постах управління встановлені пульти. Режими задають оператори ПУ станом гарячої прокатки та ПУ холодильниками. Вони ж, разом з керівниками стану і цеху, підрядниками та фахівцями з департаменту автоматизації технологічних процесів, чимало зробили для якнайшвидшого налаштування системи.

Серед операторів можна виділити Анну Козлову, Олексія Герасименка та інших. Батьки Олексія – ветерани нашого підприємства. Саме вони вплинули на вибір сина стати металургом. «Я виріс на Червоній, майже на заводі, – усміхається Олексій Герасименко. – Відчуваю, що це моє – керувати процесом прокатки, що я тут на своєму місці. Нова система розкрою дає нам можливість виготовляти більше продукції, яка відповідає вимогам, і це добре. Мені подобається керувати процесом прокатки. Налаштовуємо нове устаткування й самі налаштовуємося».  

Категорії
Новини

Серцю зараз дуже гаряче

Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.

Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.

Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.

«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».

Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і  з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше.  На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.

«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин)  постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».

Що робити в спеку?

  • Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
  • Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
  • Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
  • За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
  • Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
Категорії
Новини

Робимо, що можемо. Віримо в краще

У цеху мереж і підстанцій, незважаючи на війну, покращили побутові умови для працівників.

Повномасштабне вторгнення зламало багато людських доль, багато планів. У цеху мереж і підстанцій планували масштабний ремонт адміністративно-побутового комплексу. Навіть частину матеріалів вже закупили. Але не так сталося… Зараз наше підприємство працює на 20-30 відсотків потужності. Щоб вижити і зберегти колектив, доводиться економити на всьому. Ремонт –справа недешева. Але, попри все, частину запланованих робіт виконали вже під час війни.

До всіх вікон АПК цеху зробили зовнішні відкоси. Це запобігає протягам та потраплянню вологи у приміщення. Частково відремонтовані душові. У жіночій замінили плитку на підлозі душових кабінок та на стінах. Плитку у проблемних місцях замінили й у чоловічій бані. Простенький ремонт зробили у теплопункті, де нагрівається вода для цехових бань. Пофарбували, побілили – і стало приємно окові. Актова зала або ж зала нарад, як вона офіційно називається – це важливе приміщення. Тут проводяться змінно-зустрічні збори, цехові урочистості. Зала була вже, як то кажуть, у змореному стані. Її стіни пошпаклювали й пофарбували, а паркетну підлогу покрити лаком.

Також відремонтували приміщення оперативного персоналу диспетчерського пункту. «Ми щойно приїхали з термінового виклику, – розповідає електромонтер ЦМП Роман Топка. – Наш підрозділ оперативно реагує на аварійні ситуації з електроустаткуванням. Електромонтери готові до виїзду цілодобово. В  нашому приміщенні є й майстерня з верстатом та тисками, і кімната, де можна попоїсти. Зараз тут свіжопофарбовані стіни та особисті шафки для одягу, побілені стелі. Все це додає настрою, налаштовує на роботу. А нещодавно встановлені металопластикові вікна створюють комфорт».  

У начальників змін ЦМП робота така, що вони не можуть відлучитися від керування розподілом електроенергії по підрозділах підприємства навіть на кілька хвилин. Тож не дивно, що у них є свій окремий санвузол. Косметичний ремонт цього санвузла також було виконано, а докупи й косметичний ремонт чоловічого санвузла на першому поверсі АПК.

Руслан Курликін, заступник начальника ЦМП з ремонту та устаткування електричних мереж:

– Звичайно, зараз ми не можемо реалізувати всіх довоєнних планів. Але, як бачите, дещо нам все-таки вдалося. Умови для людей поступово покращили. Роботи у різних приміщеннях АПК виконали працівники ПП «Стіл Сервіс». Вірю, що коли підприємство буде мати прибуток (а особливо після нашої перемоги), буде можливість відремонтувати все, що запланували, і навіть більше.

Категорії
Новини

Сумна звістка з фронту: загинув наш колега Роман Антончик

Трохи більше місяця Роман не дожив до свого 32-річчя. Даючи відсіч збройної агресії росіян, він загинув 28 серпня 2023 року біля населеного пункту Вербове Пологівського району, Запорізької області.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Роман Антончик працював електрогазозварником автотранспортного управління транспортного департаменту. Як згадують його колеги, був майстром на всі руки, у нього добре виходила вся робота, за яку він брався.

«Молодий, талановитий, амбітний, він хотів розвиватися в професії, засвоїти усі види зварювальних робіт. І у нього б це обов’язково вийшло, адже він був тією людиною, яка любила свою справу і хотіла досягти в ній якнайбільше, – згадує  Віктор Пархомов, механік автотранспортного управління. – У нашому колективі Романа поважали за його людяність, за добрий характер, веселу вдачу. Він завжди допомагав колегам, навіть якщо допомога не була пов’язана з його професією. В нашому колективі він працював приблизно рік. Але у багатьох склалося враження, що Роман був з нами вже давно. Важко усвідомлювати, що хлопець більше ніколи не увійде до майстерні, не візьметься до роботи, не привітає своїх колег. Це жахливо, але війна забирає наших найкращих хлопців».

До збройних сил України Роман приєднався у січні цього року. Боронив країну у якості навідника мінометного розрахунку роти вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону.

Підприємство висловлює співчуття родині Романа Антончика, його близьким, колегам, побратимам.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

«Підставка під гаряче» промислового масштабу: зроблено власноруч

Працівники дільниці з ремонту спецрухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів разом з командою цеху металоконструкцій ЛМЗ капітально відремонтували лафет чавуновозного ковша.

Завдання стало своєрідною «пробою пера» для ремонтників. Раніше комплект – ківш та лафет – купували у зовнішніх виробників. А цього разу ремонтники нашого підприємства самотужки взялися за виготовлення лафета – платформи для транспортування ковша.

У чавуновозному ківші рідкий чавун перевозять від доменних печей до сталеливарних агрегатів або до розливальних машин. Для транспортування ковша використовують платформу спеціальної форми. І стан ковша, і стан платформи відіграють дуже важливу роль у процесі транспортування чавуну, температура якого сягає більш як 1000 градусів. У разі ушкодження футерування ковша розпечений чавун може пролитися на платформу-лафет і легко її пропалити. Це може призвести до руйнування ковша, розливу чавуну, що загрожує життю та здоров’ю персоналу. Тому стан ківшів та платформ завжди знаходиться під пильним наглядом.   

«Наша дільниця – депо ремонту чавуновозів займається ремонтом чавуновозних ківшів та лафетів для ДЦ-1 та ДЦ-2, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – У процесі експлуатації під дією високих температур футерування ківшів поступово псується і вимагає періодичних поточних або капітальних ремонтів. Під час капітального ремонту старе футерування повністю видаляють з ковша і замінюють на нове. У довоєнні часи ми протягом місяця могли капітально відремонтувати до 10 ківшів. Зараз виконуємо лише поточні ремонти. Але натомість ми вирішили самі спробувати капітально відремонтувати, а фактично виготовити лафет для ківшу. Це дозволило нам економічно підтримати підприємство, адже вартість комплекту «ківш-лафет» чималенька».

Необхідні металеві конструкції виготовили майстри з ЦМК ЛМЗ. А далі за справу взялися дільниці з ремонтів спецрухомого складу. Завдяки грамотному керівництву начальника дільниці Олексія Голубєва та вмілим рукамслюсарів-ремонтників Ігоря Кочетова, Володимира Гросула, Миколи Міговки та електрогазозварника Олександра Затєєва, це надскладне завдання було гідно виконане.

«Фактично саме ми «начинили» платформу усім необхідним зсередини, – продовжує Віктор Орловецький. – Ми встановили тяговий хомут, задні та передні упори (які, до речі, теж виготовили власноруч). Також ми встановили фрикційний апарат – амортизатор, автозчеплення та колісні пари. Це дуже відповідальна частина роботи, адже вона напряму впливає на безпеку персоналу. Уявіть собі, що може трапитися, якщо лафет з ківшом з розпеченим чавуном здійснить неконтрольований рух.  Було непросто, адже ми вперше виконували капремонт лафета власноруч. Вдалося, змогли, впоралися. Тепер ось чекаємо на відгук від металургів, які вже у вересні планують залучити відремонтований ківш з лафетом до роботи біля печі».