У конвертерному цеху відремонтували галерею тракту подачі сипких матеріалів.
У цеху є комплекс конвеєрів, якими до конвертерів подаються вапно, доломіти, вугілля. Це сипкі матеріали для надання сталі необхідних властивостей. Як розповів заступник начальника конвертерного цеху з механообладнання Євген Бондаренко, серед основних конвеєрів – №№ 3 та 3а. «Ці конвеєри транспортують матеріали з позначки мінус 2 метри до позначки 32 метри. Довжина галереї, де встановлені ці конвеєри, складає 216 метрів. Ремонтні роботи тривали майже рік, і от зараз ми маємо оновлену споруду, набагато надійнішу, безпечнішу для обслуговуючого персоналу», – сказав Бондаренко.
Відремонтували тут практично все. Поновили фундаменти колон, на яких багатотонна галерея тримається, залили для цього майже 17 кубометрів бетону. Полагодили металоконструкції самих колон. Відремонтували, а фактично замінили сходи аварійного спуску, якими працівники можуть евакуюватися в разі аварійної ситуації. До речі, взагалі під час ремонту було виготовлено та змонтовано 145 тонн металоконструкцій.
500 квадратних метрів залізобетонних плит підлоги відновили, а ще 90 квадратів замінили на нові. Замінили наповнення стін, дах площею 1275 кв. м, встановили металопластикові вікна та нову систему освітлення – 90 яскравих та економічних світильників. Щоб галерея була в порядку довше, на поверхні загальною площею більш ніж 4200 кв. мнанесли антикорозійне покриття.
Дмитро Музиченко, слюсар-ремонтник конвертерного цеху: «Ми обслуговуємо та ремонтуємо конвеєрне обладнання в цій галереї. Раніше було трохи лячно туди заходити, а працювати всередині й поготів. Одне око дивилось, що робити, а інше – хоч би щось не впало чи не провалилося. Тепер – інша справа. Зараз я виконую обов’язки майстра, тому відповідаю за безпеку людей, тож тепер я спокійний за себе та за хлопців. Дах не тече, підлога надійна, вікна захищають від протягів. І взимку буде тепліше, бо без вікон дуже було холодно. Раніше на всю галерею світило три-чотири лампочки, а зараз самі бачите. В таких умовах є бажання працювати, а від бажання залежить якість».
Зараз складно заглядати у далеке майбутнє. Життя будується та змінюється щодня. Але є речі, над якими не владна ані доля, ані зірки. Серед них і те, що у найкращих людей, якими насправді може пишатися наше підприємство, безперечно буде переможне майбутнє. Ми вміємо боротися, працювати та вірити у власну країну, в наших людей і в добро. Нехай в нашому житті збуваються лише найкращі прогнози і здійснюються найзаповітніші мрії. Тим більше, що до дня народження підприємства зірки нам на вушко таки трішки нашепотіли…
Овен Наступає період, коли саме впертість від природи, загартована біля доменних печей та прокатних станів, допоможе не лише пережити складні часи, а й вийти з будь-яких битв переможцем. Пам’ятайте, що дуже багато людей весь тиждень чекають на п’ятницю, весь місяць- свята, весь рік – літа і все життя – щастя. А ви просто беріть та насолоджуйтесь хвилинами, проведеними в родинному колі. І хай таких хвилин буде більше!
Телець Рай для вас — це будь-яке місце на землі, де немає понеділків та керівництва. Так було раніше. Але тепер найкраще місце для вас – там, де гуде, рухається, плавиться і народжується сталева міць та витримка. Тельці «жахливі» власники. Якщо вам щось належить, то воно має бути лише вашим і більше нічиїм. І те, що ви вважаєте «своїм», безперечно любите понад усе на світі. Це про Україну, рідний завод та родину.
Близнюки Так, ви не цукерка, щоб бути всім до смаку. Ви горішок, який не всім по зубах! Тому ви здатні спрямувати навіть стрічку гарячого металу в потрібне річище. Вам завжди довіряють найскладніші завдання. Зірки запевняють, що незабаром цих непростих завдань побільшає, але нехай це будуть просто робочі виклики та перемоги у цехах рідного підприємства. Будь-яку паузу змінюють активні дії. Тому готуйтеся до нових робочих змін.
Рак
Ви комфортно відчуваєте себе саме в родині. В неї ви вкладаєте всю душу. І взагалі, схоже на те, що сім’ю вигадали Раки. Тому ви завжди стаєте першими на захист рідної країни, колективу, сім’ї. Завдяки теплому вітру змін, що перехоплює подих, з вашого життя незабаром піде все зайве. Ви обов’язково повернетеся до пульта керування, який запустить виготовлення чергової партії продукції, новин та робочих перемог.
Лев Усе минуле зараз можете залишити позаду. Дивно, як мало часу потрібно вам для переходу від стадії «як же я хвилююся і переживаю» до «ой, та йди воно все лісом». І це той ресурс, який вас тримає та не дає змоги скласти руки. Тим більше, що у майбутньому на вас чекає відродження: і в особистісному, і в професійному плані. Ваш потенціал гідно оцінять і вдома, і на роботі, треба тільки трішки почекати. Заводу потрібні такі кадри!
Діва Ви не хочете, щоб життя було, як зебра, а бажаєте, щоб воно було яскравим, як веселка. І хоча зараз складні часи, але все на світі має свій початок та свій кінець. На зміну тиші у цехах прийде період активного робочого руху. І саме ви рухатимете далі верстати, стани, конвеєри. Труднощі? Та ви ж взагалі все у своєму житті використовуєте для просування вперед! І на цьому шляху вас нікому не зупинити.
Терези Вам варто хоча б іноді натискати кнопку «не думати» і просто насолоджуватися життям. Які б іспити не прийшлися на вашу долю, позитиву буде все одно більше. Варто вчитися не ховатися від своїх проблем, а вибирати якесь рішення та одразу діяти. Рішучі дії і активна життєва позиція сьогодні рятує нас всіх. Разом ми зможемо все, тим більше, що ваша чорна смуга вже закінчується, говорять зірки.
Скорпіон
Схоже, що ви любите важкі життєві ситуації, тому що в вашій натурі прагнення когось рятувати, вибиратися зі складної ситуації і взагалі перетворювати своє життя з сірого на яскраве та барвисте, наповнене емоціями та рухом. Звісно, зараз непросто, а коли вам було надто легко? Керувати краном чи коксовою батарею? Спускатися до шахти чи плавити сталь? На щастя, є надія, що незабаром саме це і буде для вас найскладнішим завданням.
Стрілець
Ви, як ніхто, вмієте розв’язувати складні завдання в критичних ситуаціях та не допускати бездіяльності. До того ж, ви не настільки слабкі, щоб терпіти образи, тому завжди даєте гідну відсіч будь-якому противнику по всіх фронтах. Ви будете серед тих, хто незабаром виводитиме підприємство з кризової ситуації. Ваша віра у власні сили та підтримка оточення здатні творити дива, які під силу лише справжнім сталевим людям з вогняним серцем.
Козеріг
Ну, ви ж добре знаєте, що на все свій час. Є події, хід яких ніхто не може змінити, є доля, завдяки якій ви рано чи пізно знайдете своє місце в житті. І якщо це тепле місце – біля гарячої доменної чи коксової пічечки, то саме вам його скоро й розігрівати. Тому сприймайте цю вимушену зупинку як час підготуватися, наростити сталеві м’язи та збудувати покроковий план повернення до життя, яке вам принесе гарні події та приємні емоції.
Водолій
Коли руйнуються всі ваші плани, ви зазвичай посміхаєтеся, виглядаєте відмінно і знаєте, що якщо не вийшло так, як вам було потрібно, значить пізніше буде ще краще. Для вас все вирішує післясмак. У всьому. Після заводської зміни, родинного спілкування, після поцілунку, після сварки, після кави, після погляду. Це «після» багато в чому є визначальним. Тому чекаємо, що буде після нашої Перемоги, і діємо!
Риби У вас відмінна пам’ять і ви ніколи не забуваєте доброго ставлення до себе. Погане можна пробачити та викинути. А гарне буде гріти душу і через роки. Так, ви ніколи не забудете того, хто був з вами у важкі хвилини. Це про ваших рідних, колег, друзів і про рідне місто та завод. Разом ми 88 років будували, розвивали, а зараз захищаємо наше рідне підприємство. У нас спільне майбутнє, як і у всіх, хто має гаряче серце, сталеву міць та криворізький характер.
З нагоди 88-ї річниці «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулась камерна зустріч ветеранів комбінату, адміністрації підприємства та молоді. Формат заходу був доволі незвичний, але притаманний духу нинішнього часу.
Через війну та близькість фронту зустріч пройшла в… одному з підземних сховищ комбінату. Під час тривоги, як і більшість робітників підприємства, молоді працівники ходять туди регулярно. А от ветеранам «пощастило» потрапити сюди вперше. Але ці спартанські умови аж ніяк не завадили святковій атмосфері – було багато спілкування, посмішок та подарунки. Без них ніяк, адже підприємство – іменинник!
Від адміністрації підприємства ветеранів та молодь вітали директор з галузевих відносин та соціального розвитку Юлія Чермазович, директор департаменту з охороні праці, промислової безпеки та екології Жанбек Єсмаханов, в.о. директора аглодоменного департаменту Павло Жабровець та Сергій Мельник, начальник управління з промислової безпеки.
88 років для людини – це значний вік, але для підприємства – це тільки початок, зазначили вони. В історії комбінату були чимало яскравих подій, досягнень, були і важкі часи. Важкі часи ми переживаємо і зараз, разом з усією країною. Але війна закінчиться, країна підніметься і незабаром на підприємство чекає багато роботи. Саме тоді в нагоді стануть досвід ветеранів та завзяття молодих.
Згадували цього разу і минулорічну зустріч: як весело та цікаво відзначали 87-му річницю заводу. І скільки за цей рік всього змінилося у нашому житті та роботі підприємства.
Приємним сюрпризом для ветеранів став творчий виступ нашого колеги, начальника зміни електростанції ТЕЦ-2 Євгена Пантело. Це сховище ще не чуло проникливі пісні під гітару та бурхливі аплодисменти слухачів.
Віктор Обухов, ветеран підприємства:
«Все життя я працював у прокатному виробництві, починав із третього блюмінга, якого вже давно немає, потім в СПЦ-1. Свого часу був і майстром, і бригадиром. Як приємно свято відзначати, як годиться, нехай і в екстремальних умовах війни. Переважно я відзначав день народження підприємства на роботі, і це було нормально. Траплялося, ідеш на робочий автобус через парк ім. Богдана Хмельницького, а навкруги – свято. Люди гуляють родинами, дивляться концерти, відпочивають на травичці або розважаються у чеському луна-парку. А на мене та на інших чекала улюблена робота на улюбленому підприємстві.
Зараз дивлюся на молодь, вона така завзята і досвідчена. Хочу побажати їм більше вивчати виробництво, заглиблюватися у практику. Сучасна молодь виросла у телефонному режимі. Але теоретичні знання, які вони беруть із інтернету, треба обов’язково відшліфовувати на практиці та вдосконалювати їх».
Анна Велика, фахівець відділу по роботі з навчальними закладами міста:
«За цей невеликий проміжок часу нашого спілкування з ветеранами я вже від них почула багато корисного. Коли я чую, що наші ветерани відпрацювали на підприємстві по 35-40 років, мають по 10 років гарячого стажу, то думаю, що ж я буду їм казати, адже працюю тут неповний рік. Я хочу подякувати ветеранам за те, що вони своєю роботою, своїми досягненнями, своєю завзятістю, професіоналізмом створили для нас міцне підґрунтя. Ви нас надихаєте на подальшу плідну роботу, на розвиток підприємства. Я впевнена, що після війни на нас чекає злет виробництва та усіляких нововведень».
Анастасія Пісаренкова, стажер підприємства:
«Це перший день народження підприємства у моєму житті. Поки що я стажуюся у департаменті охорони навколишнього середовища, але дуже хочу і надалі тут працювати. Перше знайомство з підприємством вразило мене – воно виявилося величезним! Спочатку я боялася, а чи зможу працювати тут і робити все правильно. Та мене заспокоїли і допомагають. Тут дуже цікаво. Напевне подібне відчуття свого часу було і у ветеранів, коли вони вперше ставали до роботи у цехах. Я б залюбки послухала їхні поради, адже усі металургійні агрегати напряму пов’язані з моїм фахом – охороною навколишнього середовища. Моє завдання – зробити металургію майбутнього чистою і зеленою».
Володимир Заяць, голова ради ветеранів підприємства:
«Хто б знав, що 88-річчя нашого підприємства ми будемо відзначати майже в бойових умовах і святкуватимемо не на великому майдані, а у бомбосховищі. До речі (і на щастя), майже усі наші ветерани під час цього заходу вперше спустилися до бомбосховища комбінату. Скажу за весь наш багатотисячний ветеранський колектив – ми хочемо дожити до 100-річного ювілею заводу. Ми хочемо бачити завод сучасним, успішним, завжди молодим і прогресивним. Я впевнений, що так і станеться завдяки нашій молоді. Вісімка символізує нескінченність. А у нас сьогодні їх аж дві! Тож за тимчасовими воєнними складнощами обов’язково прийде успіх. Ми переможемо і у цій війні, і на економічному фронті! Зі святом!»
4 серпня 1934 року, рівно 88 років тому народилося наше міцне потужне підприємство. Підприємство, якому судилося стати символом сталевої витримки не лише у Кривому Розі, країні, а й у світі.
За ці роки завод і його колектив пережили разом багато всього. Будівництво перших цехів, Друга світова війна та евакуація, післявоєнне відновлення, економічні кризи, приватизація, пандемія коронавірусу. Але завжди підприємство з честю долало усі перешкоди і йшло вперед! Впевнений, що й воєнне сьогодення і пов’язані з ним проблеми ми переживемо і переможемо також разом. Адже ми увібрали в себе міцний сплав досвіду наших ветеранів, їхню стійкість і завзяття нинішніх працівників, які тримають зараз на своїх плечах не лише життєздатність заводу, його обладнання, але й сміливо дивляться у майбутнє, допомагають армії, показують приклад справжньої мужності. Подумки ми всім підприємством, всією корпорацією стоїмо разом з майже 2 тисячами наших колег, які захищають країну на фронті, і чекаємо на їхнє повернення до робочих місць живими та здоровими.
Сьогодні наша головне завдання – втриматися, вижити і продовжити йти шляхом розвитку, заради майбутніх поколінь металургів та гірників, які будуть любити це підприємство та пишатися своєю роботою тут так само, як і ми зараз.
Хочу подякувати кожному працівнику за роботу та відданість протягом довгих років. Саме завдяки вам криворізький метал знають і цінують у всьому світі. Бажаю кожному міцного сталевого здоров’я, віри в найкраще і мирного майбутнього. Історія підприємства – це історія кожного з вас. Тому я вітаю з днем народження не лише завод, я вітаю з днем народження кожного з вас, колеги!
Мауро Лонгобардо,генеральний директора «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Багато хто пам’ятає часи, коли на заводі одночасно були задіяні усі дев’ять печей – вісім у першому доменному цеху та «дев’ятка» у ДЦ-2. Серед них і ветеран підприємства Сергій Болобаев, який саме працював тут в ті роки і знає, на яку міць та силу здатне наше підприємство.
На початку 1980-х років головним замовником продукції заводу була держава. Щоб встигати виконувати доволі серйозні плани, в цехах на повну потужність все активно працювало, крутилося, виплавлялося, варилося, каталося, рухалося, завантажувалося, їхало залізницею та вантажними машинами. Робітників та підрядників на підприємстві було дуже багато, і кожен був зосереджений на своїй справі.
Саме таким 44 роки тому вперше побачив завод студент металургійного технікуму, майбутній прокатник Сергій Болобаев, який прийшов сюди на переддипломну практику. Набувати практичних навичок у професії його розподілили до тоді ще шостого дрібносортного прокатного цеху.
Сергій згадує, що завод нагадував величезний промисловий вулик, який на різні голоси гудів і вдень, і вночі. «У мене одразу з’явилося відчуття, що я приєднався до якогось живого організму. Мені було цікаво все. Дуже скоро я почав засвоювати нюанси прокатної справи. Також побачив, що для покращення та економії виробництва робітники часто пропонували різні раціоналізаторські рішення. Вирішив не відставати від них і теж запропонував декілька своїх «рацух». Скажу наперед, що їх за часів моєї роботи на підприємстві було багато. Деякі були впроваджені, а деякі, на жаль, так і залишилися на папері», – розповідає Болобаев.
Працюючи у прокатному виробництві Сергій почав серйозно придивлятися до доменної справи. Вона вабила хлопця, але переходити він спочатку вагався. Крапку у виборі поставив… зовнішній вигляд. Працюючи слюсарем Сергій часто забруднювався мастилом. Відчищати його було дуже складно. Але побачив, як очищуються від пилу вогнетривники у доменному цеху – обдулися під тиском повітря – і готово, працюють собі далі. Тож Болобаев влаштувався вогнетривником до депо з ремонту чавуновозних ковшів ДЦ № 1. Тоді депо забезпечувало ковшами домни одразу двох цехів – першого і другого. Паралельно почав навчатися у металургійному інституті за спеціальністю «Доменне виробництво».
«Перший доменний цех тоді забезпечував чавуном мартенівський та конвертерний цехи, до речі, зі значним перевищенням плану. Я ж на той час вже став майстром, – продовжує Сергій Болобаев. – З колегами ми планували роботу, наперед прораховували скільки чавуновозів треба підготувати. Наприклад, на підготовку з нуля одного чавуновозу потрібно було витратити 144 години. Тож робота повністю займала наші руки і думки. До речі, про зовнішній вигляд. Це тепер дефіциту зі спецодягом у нас немає. А раніше «роби» нам на рік не вистачало. Траплялось, змінюєш футеровку, вибиваєш цеглу відбійними молотками – от і з’являються на спецодязі «незаплановані» дірки. Виручали тоді старі джинси».
Сергій знав і цінував, що перший доменний цех має багату історію, адже саме з нього почалося й виросло все наше підприємство. А головна історична пам’ятка – перша доменна піч, яку за радянських часів назвали «Комсомолкою», не просто знаходиться поруч, а й продовжує працювати. Про значення цеху кожного серпня нагадував і день народження заводу, нагородження кращих робітників, серед яких часто був і сам Сергій.
Минуло чимало часу, в цеху сталося багато змін. Змінився власник підприємства, з’явилися нові підходи до виробництва і нові технології, відбулися суттєві реконструкції доменних печей. Перші чотири домни, менш дієві та потужні, пішли «на пенсію». Давно стала історією і «Комсомолка».
«Я не просто спостерігав за цими змінами, а разом із цехом проживав і переживав їх. З першим доменним я вже 38 років. Він став моєю другою домівкою, а колектив професіоналів, які працюють тут, моєю другою родиною. Хочу привітати усіх своїх колег з Днем народження нашого заводу. Він проходить зараз непрості часи для нашої держави. Але я впевнений, ми вистоїмо, переможемо і працюватимемо ще краще», – каже Сергій Болобаев.
Як прийнято казати зараз у соцмережах, це допис любові. Ну, добре, якщо хочете більш журналістською – стаття любові. Так, саме любові, бо віримо: вона переможе за усяких умов, часів і обставин. Тож сьогодні, 1 серпня 2022 року, у день 70-річчя газети «Металург» ми відкрито заявляємо про любов до своїх читачів, до нашого славетного підприємства, чудового міста і незламної суверенної України.
Отже, 70 років. Треба глибоко вдихнути, щоб осягнути, наскільки це багато! І ще, якщо чесно, не знаю, як вмістити ціле життя газети в одну статтю. Тут цілий роман можна написати. А з прізвищ усіх, хто тут працював, вийде довжелезний список гордості криворізької і української журналістики. Олександра Тарнавська, Іван Авраменко, Леонід і Роман Карнаухи, Тетяна Воронова, Галина Головінська, Ольга Захарченко, Геннадій Омельницький, Володимир Стецюк, Олег Павлов, Анатолій Приходченко, Анатолій Ковальчук… Це лише краплинка в морі, адже цей список можна подовжити до десятків сторінок, а якщо додати усіх рабкорів, технічних працівників – то й до сотень дійде. Ми вдячні всім, хто писав до газети, хто її верстав, хто її друкував у різних друкарнях України, хто її розповсюджував. І, звичайно, всім, хто читав.
Змінював назву завод, змінювався час, навіть країна змінилася, змінювалися люди, що тут працювали і працюють, змінювалось обличчя газети та її зміст – але вона була і є провідником металургів і гірників (та й усіх мешканців міста) у світ новин і цікавих людей.
Так, ми добре розуміємо, що у корпоративного видання є пріоритети та цілі, які відображають діяльність компанії – лідера виробництва сталі у світі. Ми добре розуміємо, що в нас є ім’я! Ім’я з історією, яке добре знають не тільки у рідному місті, а й в Україні. Були часи, коли «Металург» «входив» у дім майже кожного криворіжстальця. 40 тисяч екземплярів за відкритою передплатою, погодьтеся, не жарти як для заводської багатотиражки. Ми цінуємо кожного свого читача, навіть якщо нас критикують, навіть якщо читають тільки заголовки або роздивляються тільки фото. Ця газета завжди була і залишається голосом комбінату – для працівників, для їхніх родин, для мешканців міста – та каналом зворотного зв’язку для менеджменту підприємства.
Редакція газети, 2007 рік. Фото з архіву “Металургу”
Війна внесла корективи в наше звичне життя. Вона почалася 24 лютого в четвер – у день виходу газети, лише кілька годин по тому, як редакція закінчила роботу. Це виявився останній друкований на папері випуск (хоча крапку ми тут ще не поставили). Ситуація була складна і незрозуміла, але ми зосередилися, переорієнтувалися, згуртувалися – і газета продовжила виходити до своїх читачів у вигляді наших цифрових оперативних піксельних випусків вже двічі на тиждень. Згодом ми повернулись до щотижневика трохи в іншому форматі. І найголовніше – за ці безпрецедентні півроку ми запустили наш сайт metalurg.online! Ми довго готувалися до цієї події, але війна стала каталізатором і пришвидшила старт. І все для того, щоб наш читач не залишився в інформаційному вакуумі сам на сам з невідомістю, невизначеністю. Щоб кожного дня розповідати вам про неймовірних людей поруч, про особисті для кожного гарячі точки, офіційну інформацію, важливі новини.
Своє 50-річчя “Металург” відзначав з колегами з криворізьких ЗМІ. Фото з архіву газети “Металург”
Ми вдячні кожному, хто хоч раз читав «Металург». Ми вдячні кожному, хто читає «Металург» постійно. Ми навіть вдячні кожному, хто ще прийде до нас в майбутньому. Для нас дуже важливий зворотній зв’язок – не лише коли хвалять, а й коли критикують, радять, радяться, навчають, розповідають, діляться емоціями. Шановний читач, усі ці 70 років – були для тебе! І для нашого підприємства – і в часи розквіту, перемог, і в часи криз, і навіть у воєнні часи, такі як зараз. Щиро віримо, що разом ми здобудемо ще не одну перемогу, звісно, з найголовнішою Перемогою, яку всі чекають! Тож до зустрічі на сторінках сайту і в нових випусках газети.
Ваш «Металург»
P.S. І до речі, ви ж не забули про можливість виграти чудовий подарунок до дня народження «Металурга»? Саме для вас ми запустили цікаві конкурси. Тож беріть участь (деталі тут) і до зустрічі на сторінках газети.
Анастасія Тарнавська, начальник відділу з навчання персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг», онука Олександри Пилипівни Тарнавської, першої редакторки газети «Металург» у 1952-1980 роках:
– «Честь та совість комбінату». Саме так називали Олександру Пилипівну Тарнавську, мою бабусю, і серед керівництва, і серед працівників. Саме за її чесність та принциповість у публікаціях (до речі, писала Олександра Пилипівна не лише для «Металурга», а для видань по всьому Радянському Союзу). Неодноразово її навіть до КДБ визивали, адже в ті часи все написане піддавалося жорсткій цензурі. Та вона нічого і нікого не боялась, завжди відстоювала кожне слово.
“Металург” у першу десятирічку. У центрі – Олександра Тарнавська, перший редактор газети
Олександра Пилипівна добре знала колектив підприємства, була частим гостем у цехах, спілкувалась з людьми. Вона вміла визначити в колективі неформального лідера (як зараз кажуть – лідера думок) і тоді писала про цю людину статтю. Інші читали – і намагались брати приклад з героя замальовки. Так за допомогою газети Тарнавська багатьом людям дала шлях в майбутнє.
Як згадують мої батьки, в домі завжди було багато людей. Особливо після святкових демонстрацій – перші особи комбінату завжди приходили, обговорювали плани, вітали зі святами, радилися. Бабуся дуже любила свою сім’ю, але все ж робота для неї мала дуже велике значення. Саме в журналістиці вона вбачала своє призначення, а як редактор «Металургу» могла зробити багато корисних справ. Я дуже рада, що її пам’ятають в нинішній редакції. Відчуваю свою (хоч і невелику) причетність до історії газети, завжди із задоволенням читаю «Металург». Бажаю редакції в день 70-річчя удачі, не втрачати оптимізму і завжди бути на хвилі подій.
Олег Павлов, редактор газети «Металург» в 1984-1994 роках:
– Ювілей – це коли ти ще живий, а тебе вже завалюють квітами. Згадую, один з етапних ювілеїв – сорокаріччя «Металлурга» – ми відзначили у Лазурному. Там була об’єднана команда «Металурга» і його додатку – «Криворожских відомостей». Команда-легенда. Найкраща. Вже тоді серед нас була школярка Тетянка Коротченкова. Вибачте – пані редакторка сьогодні!
Пам’ятаю, як я приходив з 4-го, а частіше – з 5-го поверху адмінкорпусу, в якому розташовувалася і редакція, кидав хлопцям: «Працюємо!» – і сідав у своєму міні кабінеті висмалити пів пачки цигарок – після «очередной выволочки» від керівництва. Ми хотіли бути цікавими і чесними, незважаючи навіть на керівництво, і це було головним в нашому житті.
Редакція на рубежі 1990-х. Фото з архіву “Металургу”
Багато у чому ми були першими. Піднімали теми, до яких наприкінці 80-х – на початку 90-х ніхто у Кривому Розі не торкався: наркоманія, вулична дитяча проституція, так звані «бега», тобто підліткові війни між районами, рейдерство, розстріли в роки війни на шахті №5… Ми започаткували додатки (які дуже дратували різного роду бюрократів), в тому числі і щомісячні літературні випуски, з яких виріс альманах «Саксагань». Ми зареєструвалися як обласна газета і по відкритій підписці набирали до 38 тисяч читачів – славна багатотиражка! Наші кореспонденти вели репортажі з охопленого вогнем війни Придністров’я, з розбудови селищ навколо 30-километрової зони після аварії на ЧАЕС, з виводу військ з Афганістану і руйнування селем кишлаків після землетрусу там же, у Таджикистані. Ми писали для людей! І це надихало! І надихає! Сьогодні я дуже радий привітати нинішню редакцію «Металурга» з 70-річчям і побажати колективу натхнення і удачі!
Редакція, 2006 рік. Фото з архіву “Металургу” Редакція газети “Металург” у складі корпоративних комунікацій “АрселорМіттал Кривий Ріг”, День металурга і гірника-2021. Фото з архіву редакції
