Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Про Пафос без пафосу, або Про «Тойоту» та неуважного кіпріота

Про свою давню подорож до Кіпру розповідає інженер кущового цеху Денис Куцевол. І хай вас не лякає така величезна кількість літер. Почніть читати і впевніться: «смакота» така, що й за вуха не відтягнеш.


«Було то в минулому житті, коли моя голова тільки-но почала набувати такої кошлатості, як зараз. Якось тренер мого сина Іллі, запропонував поїхати на Кіпр малою командою для тренувань і відпочинку, але поїздку скасували . А я подумав: чом би нам самим не рвонути? І ми почали моніторити дешеві квитки. Нарешті квитки куплені, команда з семи хоробрих зібрана. Мета: максимум вражень за мінімум грошей. Вирішили основну їжу брати з дому, а там купляти щось смачненьке місцеве.

Одразу хотіли піший похід, а потім з’явилася ідея взяти машини напрокат, але, як личить справжнім туристам, ночувати в наметах, готувати на газових пальниках і не залежати від когось, ще й встигнути погуляти віддаленими місцями. Майже всі летіли вперше, але у долоні після приземлення не плескали (як на мене, дивно виглядають такі пасажири).

От ми і в Ларнаці. Пішли на пошуки автівок до прокатних контор. Натрапили на те, що нам підходить. Ми з Олегом Хомухою стали водіями наших «янголяток»: в мене «Тойота», а в нього «Ніссан». Досі дивуюся як по четверо здоровезних хлопаків залізли в оту малечу. Домовились за тачки лише завдяки Олежці, який чудово розмовляє на «інгліші». Бо інакше навіть не уявляю, як би ото все обговорювали мовою жестів і корявими фразами. Повкидали рюкзаки до багажників і «гоу» за пригодами! Виїхали з магазину, де купили газ для пальника, коли дивлюся, жіночка назустріч якась перелякана рулить. Коли чую своїх по рації: «А нічого що ти по зустрічній  пхнеш?». «Врубаюся», що це ж острів! Рух лівосторонній, сиджу ж праворуч за кермом, а звичка спрацювала. Далі вже памʼятав.

Спочатку ми поїхали в гори і на гірському серпантині нас накрив сильний туман, ще й почався дощ. З +22 градусів внизу ми опинилися в трохи вище за 0. Поставили намети і почали варити вечерю. Навколо ще був сніг, і ми з Жекою Шидловським грілися, жбурляючи сніжки. На жаль, Женьки з нами вже немає. Він загинув рік тому на клятій війні захищаючи нас. Сніжками не дуже зігрілися і пішли шукати місцевий самогон з витонченою назвою «Зиванія». А зранку ми як античні боги піднялися на вершину Олімпу (Олімбос, 1952 м над рівнем моря). Фотографувалися, споглядали захопливі краєвиди, спустилися і гайда за новими враженнями!

Відвідали монастир Кіккос, помилувалися водоспадами Калідонією і Меломерісом. Вже як спустилися до моря, то зупинилися біля якихось будинків, де ще ніхто не заселився. Був квітень і сезон ще не почався. Біля дороги нас манили дерева з апельсинами, які падали і мусили б згнити, якби ми їх не врятували. Смачніших апельсинів я ніколи не їв. Я вийшов з того саду з двома пакетами АТБ з апельсинами, і пошкодував, що не напхав ще й у пазуху.

Далі ми оглянули залишки стародавнього міста. Я ж дуже хотів завітати до якогось старого автентичного села, і ось по рації з іншої машини Макс Мусієнко підказує, що на карті незабаром поворот у саму автентичність. Заїхали. Вузькі вулички, невеличкі будиночки. Опана! Вай-фай! І поки всі «зависли» в телефонах, ми з Лєною пішли побродити. Мешканці одного з будиночків запросили нас зайти. Виявилось, що там живе художник, в нього удома навіть галерея є. Журнали показував, де про нього писали. Подивилися, як живуть місцеві, трохи побалакали, якщо це можна так назвати, зважаючи на мовний бар’єр. Виявилося що господарі навіть знають, хто у нас президент.

Потім ми побували у мальовничому каньйоні Авакас, відвідали мечеть Хала Султан Текке (четверта з найголовніших святинь Ісламу). Щоб бути красивими і молодими, вмивалися в купальні Афродіти, прогулялися шикарною стежкою тієї ж таки Афродіти. Море надзвичайно красиве, але, трясця, холодне ще. Першим пішов у воду самий хоробрий Сєрік Моргун. Просто пірнув з каменюки в бурхливі хвилі. Далі ми всі залізли і плескалися, як діти. Ну як це – не скупатися в Середземному морі? Я навіть зловив маленьку колючу рибку, яка роздулася. Зафоткали і випустили, навіть забувши про три бажання.

Кожна ночівля на острові якась особлива, в надзвичайно красивих місцях: Пафос, Троодос, Лімасол. Одна з них була прямо на пляжі. Ми купили мʼяса та зробили шашлик. Дуже атмосферним був вечір. Але купатися в тому місці заборонено, бо присутня внутрішня течія, і це дуже небезпечно. Ми таки прислухалися до тієї таблички. Гуляючи Нікосією, побували у північній, окупованій частині Кіпру. Далеко не заходили, трохи прогулялися, і пішли звідти. Така собі атмосферка. Щось розтрощене. Багато людей, які не викликають довіри. Відчуття, що прямо на вулиці можуть пограбувати. Трохи солдат… Повертаємося. Далі на нас знов чекають чудові краєвиди, гарні світанки і заходи сонця, смачні фрукти, цікаві стежки й траси.

Гуляючи квітучим узбережжям, чудово просто сісти біля узбіччя, заварити чаю і смакувати його в компанії друзів, розуміючи, що ти ж на Кіпрі! А потім, натрапивши на великий кактус, наважитися скуштувати його плодів, до речі, смачних. Одну квітку-сукулент я, взявши гріх на душу, провіз в Україну дівчині Анюті. Бачили багато рожевих фламінго на озері, але здалека. Котів там дуже багато, навіть у віддалених місцях. Для них обладнанні годівнички та поїлки, де завжди є сухий корм і вода.

Проїхавши понад 800 км і протоптавши багато стежок, вже коли поверталися, і до вильоту лишалось півтори години, в мою «Тойотку», холера, влетів неуважний кіпріот на своїй «колимазі», помʼявши мені бампер. А сам відскочив як каскадер і перекинувся на своєму «тарантасі». Все це бачили наші хлопці в дзеркало на іншій нашій машині, і повернулися мені на допомогу. Бо одразу підскочили їхні «братки» і почали «наїзди». Але ми зателефонували в нашу контору з аренди авто, вони приїхали із страхувальником, і сказали, що все «гуд», ми не винні. Але завдаток за машину не повернули, обіцяли віддати після суду. Ви, кажуть, летіть з Богом, а там спишемось. Писав, відповідали, але так і не відали наші гроші. Ми розбили суму на всіх і додатково «полиняли» кожен на 60 євро.

Виявилося, що маю лишню вагу рюкзака (під час перельоту є обмеження), тож довелося зʼїсти помело, яке я купив додому. Зваживши кожен рюкзак, ми «добили» наплічники гостинцями до дозволеної ваги і полетіли додому. Жалкую лише про те, що це одна з двох моїх подорожей, в яких зі мною разом не було сина Іллі. Він не захотів саме летіти, а я не наполіг, думав, що наступного разу разом ще там побуваємо. Тому треба памʼятати, що наступного разу може не бути – ковід, хвороба, війна. Когось вже нема з нами, хтось далеко, тож не варто відкладати життя на потім. Я вдячний своїм друзям за компанію і пригоди в цій подорожі. А Женька Шидловський… Друже, тебе ми завжди памʼятимемо.

P.S. Згадав про мову! Гуляючи пляжем Айя-Напи, біля камʼяної природної арки (міст кохання) ми зустріли жіночку. Вона щось розповідала, і в нас запитувала. Вона зі Скандинавії приїхала. Ми ж, як песики, все розуміли, а сказати щось путнє не спромоглися (Олежика поруч не було). Тоді вона сказала, що якщо любите подорожувати, вчіть англійську».

Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «МММ» («Мрій та мандруй з «Металургом»!») І якщо  ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфхаками, телефонуйте нам:

098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua  Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути  гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!

Категорії
Новини

А!фішка на 25 та 26 січня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

25 січня о 16:00 запрошуємо вас на музичну комедію «Гуляй, село!». За мотивами п’єсами С. Васильченка та І. Кропивницького.

26 січня об 11:00 на розсуд глядачів представлена казка-балет «Червона Шапочка». Це яскрава та весела вистава, яка сподобається, як юним глядачам, так і їхнім батькам. Мовою танцю артисти розповідають всім відому історію французького казкаря Шарля Перро про маленьку дівчинку на ім’я Червона Шапочка. Попри те, що вистава розрахована на дитячу аудиторію і сприймається юними глядачами як барвисте дійство, вона наділена складною та цікавою хореографією. Вистава Червона Шапочка – це чудова нагода познайомити дітей з прекрасним світом балету.

26 січня о 16:00 пропонуємо переглянути музичну драму «Меланхолійний вальс». Музична драма за новелою Кобилянської.

Криворізький міський театр ляльок

25 січня об 11:00 на малечу чекає фентезі-мюзикл «Тро-ля-ля». Вистава у найкращих традиціях трилеру: пригоди, втечі, перевірена випробуванням дружба, несподівана допомога і звісно хепі-енд! А ще пісні, танці, обійми, та скрапбукінг. Головні герої вистави – Трояндочка, Розан допомагають Королю Хрящю та ложкомийці Тихоні знайти своє щастя, адже воно є всередині кожного з нас.

26 січня об 11:00 пропонуємо маленьким глядачам ліричну казку «Матусине серце». Страусятко вирушає на пошуки своєї мами. Подорожуючи, головний герой зустрічає на своєму шляху багато нового та цікавого. Після подолання усіх перешкод він знаходить одразу двох мам, а на додачу – названого братика.

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

25 січня о 12:00 чекаємо на глядачів вистави «Покахонтас». Це історія протистояння індіанського племені та британських колонізаторів, які прибули на територію сучасних Сполучених Штатів Америки на пошуки золота. В основі сюжету лежить реальна історія племені Поухатан та британського моряка Джона Сміта. Історія нам відкриває, як зовсім чужі одне одному люди можуть знайти спільну мову.

25 січня о 17:00 пропонуємо переглянути виставу «Пітер Пен і Венді». Казка за мотивами твору Джеймса Баррі. В ній розповідається про хлопчика Пітера Пена, який ніяк не хотів дорослішати. У казці йдеться про захопливі пригоди в чарівній країні Неверленд, де водяться феї, русалки і принцеси, а діти вміють літати і живуть вільно, без опіки дорослих. Про те, що немає нічого важливішого за дружбу. Навіть страшний капітан Гак зі своєю піратською командою не зможе перемогти цю дружбу.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

25 січня о 10:00 запрошуємо на пішохідну екскурсію «Мандруй проспектом Південним».   Під час екскурсії  ви дізнаєтесь про заснування проспекту, його розвиток та роль у житті міста. Ми розповімо про видатних людей, пов’язаних з проспектом, та про події, які відбувалися тут. Це унікальна можливість відчути дух минулого та зрозуміти, як місто змінювалося з часом. Місце збору: ринок ПівдГЗК. Реєстрація обов’язкова: 0961197549, 0982556455.

26 січня о 10:00 запрошуємо на благодійну екскурсію у підтримку захисників «Кривий Ріг мультикультурний. Єврейська історія». З часу заснування міста у Кривому Розі завжди проживало багато різних народів. Всі вони разом працювали над розвитком нашого краю. Єврейська громада залишила помітний слід у всіх сферах життя міста. Про життя єврейського народу на території Криворіжжя йтиметься на екскурсії. Місце збору: перетин Поштового та Свято-Миколаївської (біля пам’ятника солдату). Реєстрація обов’язкова: 0961197549, 0982556455.

Тренінги, навчання

26 січня о 12:00 запрошуємо на тренінг-практикум «Фінансова перепрошивка: як заробляти на всі свої «хочу». Тренінг проводить кандидат економічних наук, підприємець, експерт з систематизації бізнес-процесів Марія Дранова. У програмі: техніки, яким навчають менеджерів топових компаній, інформація про фінансову розтяжку, чіткий алгоритм змін переконань стосовно фінансів тощо. Реєстрація: 0986228299.

Категорії
Наші люди

Зі співом по життю

На роботі він зайнятий у генерації електроенергії, а свою власну енергію підживлює творчістю. «Співати я дуже люблю, співаю усюди: вдома, коли готую, на роботі, у справах, а тепер ще й на концертах», –  так про своє захоплення співом розповідає Геннадій Вернигора, машиніст парових турбін ТЕЦ-2.

У кожного своя справа до душі. Хтось рибалить, займається спортом, грає у комп’ютерні ігри, малює, майструє. Геннадій Вернигора любить співати, і робить це за будь-якої нагоди. Це захоплення викликає у нього багато позитивних емоцій, допомагає справлятися з психологічним навантаженням війни, а також покращує  настрій іншим людям, серед яких і наші захисники. 

Ще змалечку Генадій Вернигора підспівував дорослим, коли ті збиралися на свята. А більш серйозно співом він почав займатися з 40 років. «Напевне час прийшов», –підкреслює він. Зараз Генадій є учасником народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Жартівниці», що у Народному домі.

«Все почалося з караоке вдома. Співав багато, із задоволенням. Найбільше мені подобався шансон, тільки не той бандитський, а у кращому сенсі цього слова. Я цікавився історією цього жанру, який виник у Франції ще у Середньовіччі. У ньому багато напрямків, зокрема, вуличний романс, який мені найбільш прийшовся  до душі, – розповідає Геннадій Вернигора. – Мій спів почули творчі люди та запросили співати до народного хору «Калинонька». У мене почалося зовсім інше життя – з репетиціями, виступами, спілкуваннями. Але обставини склалися так, що  довелося взяти перерву у творчості. Повернувся до хорового співу я вже за часи повномасштабної війни, коли став учасником «Жартівниць». За тембром маю низький голос, ближче до басів, тож ми класно звучимо у багатоголоссі, хоча у хорі співаємо, як один». 

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Генадій Вернигора працює з 2018 року. В ТЕЦ-2 він контролює параметри роботи турбогенератора, який виробляє електроенергію для потреб підприємства. Робота відповідальна, потребує спеціальних знань та навичок. Сам же Геннадій підживлюється творчістю та надихається енергією пісень. Він згадує, як ще до повномасштабної війни брав участь у міському заході – так званій «битві хорів». І, коли у глядацькому залі слухав виступи інших колективів, у нього наче мурахи тілом бігали, подекуди він не міг втримати сліз. Хор – це надзвичайна енергетика.

«Словами про це не розповіси, це треба тільки відчувати – слухати хор або самому співати у ньому, – продовжує Геннадій Вернигора. – У «Жартівницях» ми переважно виконуємо українські народні пісні – співучі, актуальні на всі часи та завжди сучасні. Усім відомо, що наші народні пісні надихали на творчість багатьох видатних композиторів світу. Деякі пісні зараз переспівуються на сучасний лад і тим самим вони набувають нового життя. У хорі ми виконуємо і естрадні композиції, є сольні виступи. До речі, у моїх планах підготовка саме сольного виступу, а також співу у дуеті».

Геннадій поділився з нами, що коли  починає співати, то майже одразу заспокоюється. Спів та музика стали його психологічним порятунком від стресів повномасштабної війни. Також це допомагає йому хоча б на деякий час відволікатися і від інших життєвих проблем та турбот. «Крім музики я ще дуже люблю готувати, – усміхаючись каже Геннадій. – Мої фірмові страви – це борщ, плов, картопля з м’ясом. А коли все це ще й на вогнищі приготовлено! М-м-м, красота! Коли готую, звісно, я співаю. Мені здається, що страви тоді смачнішими виходять.

Я б побажав і іншим знайти свою улюблену справу, захоплення, щоб отримувати задоволення від життя, відчувати усі його барви. А ще – робити щось приємне для себе і для свого оточення, адже свій талант, свою майстерність так приємно дарувати іншим».  

Категорії
Наші люди

Безпека праці без «прильотів»

Про Віталія Тесленка попросили розповісти працівники рудоуправління гірничого департаменту, яким він допомагає організовувати безпечну роботу.

За освітою Віталій Тесленко – гірничий інженер. На початку трудового шляху він кілька років працював за спеціальністю на одній з криворізьких шахт. Професія шахтаря небезпечна і охорона праці в шахті – у пріоритеті. Одного разу Віталій вирішив, що охорона праці – це та сфера, де він хотів би себе спробувати. І саме в той момент знайомі підказали, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» (тоді ще «Криворіжсталь») запрошує фахівців до оперативного відділу охорони праці. Віталій скористався тим шансом.

«Найважче було вивчити законодавчу базу з охорони праці, – згадує Віталій. – Дуже багато законів, інструкцій та інших документів. Але це дуже важливо. Там можна знайти відповідь на будь-яке запитання. Треба лише уважно читати. Оперативна робота з охорони праці – це постійні виїзди у цехи, спілкування з людьми. Навички ефективного спілкування також доводилося постійно вдосконалювати. Я завжди розумів, що не покарання є основним інструментом інженера з охорони праці, хоча у деяких випадках і воно має місце, а саме співпраця, взаємодія з працівниками дають результат. Я людина неагресивна, врівноважена, і це допомагає мені вибудовувати конструктивні стосунки з людьми».

Начальник виробничої дільниці № 2 рудоуправління Дмитро Охінченко відповідає за безпеку працівників дільниці, які бурять свердловини у кар’єрі. Для організації безпечної роботи він щільно взаємодіє з провідним інженером з охорони праці Віталієм Тесленком.

«Я задоволений цією співпрацею, – говорить Дмитро Охінченко. – Протягом багатьох років поширився стереотип, що від співробітників охорони праці можна чекати лише «прильотів», тобто вони лише тим і займаються, що вишукують порушення, і «прилітає» звістка про зняття премій чи інші покарання. Робота Віталія доводить протилежне. Звичайно ж, він не заплющує очі на негаразди, але перед покаранням надає перевагу іншим засобам впливу. Віталій заохочує до діалогу. Разом з ним ми розбираємо кожний момент, шукаємо шляхи, як зробити так, щоб зменшити ризики та не допустити порушень надалі. Ми постійно з ним на зв’язку. Він відвідує наші змінно-зустрічні збори, ділиться інформацією, допомагає оцінювати ризики і вчить, як це робити правильно, підказує, як працювати безпечніше».

Гірничий майстер Дмитро Кондрашев відповідає за якісне буріння свердловин у кар’єрі 2-біс рудоуправління та за організацію ремонтів бурових верстатів, частина яких працює завдяки електричному струму. На дільниці впроваджена система LOTO, використання якої дає можливість запобігти враженню людей небезпечними енергіями, перш за все – електричним струмом.

«Це надійна система, яка добре показує себе на підприємствах «АрселорМіттал», – розповідає Дмитро Кондрашев. – Але розібратися в деталях її застосування не так вже й просто. Віталій Тесленко організував для нас тренінги, пояснював максимально доступно, з прикладами, уточненнями. І багато що ми зрозуміли. Звичайно ж, багато питань маємо й зараз. У будь-який момент ми звертаємося до Віталія телефоном або особисто і отримуємо відповіді. Ще приклад взаємодії: коли минулої осені почалися холоди, виявилося, що у салоні вахтовки, якою нас возять щозміни у кар’єр, вийшла з ладу система опалення. Ми звернулися до Віталія, і він допоміг нам вирішити цю проблему. Зараз їздимо до місця роботи у теплій машині».

І це не єдиний приклад допомоги провідного інженера з ОП працівникам РУ. Дмитро Охінченко розповів про те, що Віталій допоміг вирішити проблему з оформленням документів для нарахування регресу.

«До нас надійшов запит з «Держпраці» на оформлення документів на двох наших колишніх співробітників щодо профзахворювань, – пояснив Дмитро Охінченко. – Ви навіть не уявляєте, яка це складна, заплутана справа. Безліч не зовсім зрозумілих для пересічного громадянина процедур, жорстко обмежених термінами виконання, купа інстанцій, мільйони дзвінків та паперів. Віталій Тесленко, завдяки своєму багаторічному досвіду (раніше він працював менеджером, інженером з ОП у шахтоуправлінні та гірничотранспортному цеху, від працівників яких, до речі, ми чули лише позитивні відгуки про нього), нам допоміг. Ми дуже йому за це вдячні. Допомога з боку департаменту з ОП та ПБ дуже важлива для нас. Лише разом ми зможемо поліпшувати умови праці та робити виробництво безпечнішим».

Категорії
Новини

Цілитель душ

Так у перекладі з давньогрецької переводиться лікар, який займається діагностикою, лікуванням та профілактикою психічних захворювань. У медичному центрі ПП «Стіл Сервіс» цю роботу здійснює лікар-психіатр Єлізавета Пономаренко.

Без блекаутів у голові

Пам’ятаєте фразу з відомого кінофільму: «Голова – предмет темний і дослідженню не підлягає»? Сучасна психіатрія спростовує це. Ця наука допомагає людині виявити психічні захворювання на ранніх стадіях і, якщо треба, провести медикаментозне лікування.

На жаль, війна значно вплинула на психічний стан більшості з нас. За даними міністерства охорони здоров’я України близько 60 відсотків українців потребують такої допомоги.

«Можна? Я до вас на консультацію». Подібну фразу Єлізавета Пономаренко за рік чує понад 10 тисяч разів, адже вона оглядає майже 75 відсотків працівників наших підприємств, які працюють у небезпечних умовах. Серед них фахівці коксохімічного виробництва, електрики, газорятівники, ті, хто працює на висоті, має справу з агрегатами під високим тиском, водії автотранспортних засобів, машиністи потягів тощо. Для представників таких професій огляд лікаря-психіатра під час щорічного профогляду є обов’язковим. Це є особливою вимогою з охорони праці.

«Прийом у мене – це не просто формальна обов’язкова процедура. Це уважна бесіда з кожною людиною плюс лабораторні дослідження аналізів. Коли тільки працівник заходить в кабінет, я вже звертаю увагу на його зовнішній вигляд, поведінку, адекватність. Звісно, перше враження оманливе, більш детально ти розумієш психічний стан людини вже при спілкуванні. Але досвід допомагає мені одразу помічати, чи є проблема. В цілому ж прийом у психіатра допомагає встановленню придатності працівника до роботи, виявленню на ранніх стадіях психічних патологій, запобігає розвитку важких психічних захворювань.

Хочу довести кожному, що будь-яка людина може у нас розраховувати на вчасну допомогу, до того ж без якихось ярликів або так званих чорних міток, як дехто може вважати, спираючись на стереотипи минулих часів», – говорить  Єлізавета Пономаренко.

Візитка

Психіатрією Єлізавета Миколаївна займається понад 40 років. Вона закінчила Донецький медичний інститут, свій робочий шлях починала з інтернатури по психоневрології. Цей напрямок роботи поєднував психотерапію та наркологію. Це визначило подальшу діяльність Єлізавети Пономаренко, згодом вона працювала лікарем-наркологом у структурі МВС, у Криворізькому наркологічному диспансері, де допомагала людям позбавлятися від алкогольної та наркотичної залежностей. Увесь час вона вела активну профілактичну роботу з цього напрямку та продовжувала опановувати нововведення у психіатрії. У медичному центрі нашого підприємства Єлізавета Миколаївна проводить попередні, періодичні та позачергові психіатричні огляди, зокрема на предмет вживання психоактивних речовин – наркотиків та алкоголю.

Психолог, психотерапевт і психіатр – у чому різниця?

«Дуже часто ці поняття плутають, але різниця є, – продовжує Єлізавета Пономаренко. – Психологи – це не лікарі, вони не ставлять діагнози і не призначають медикаменти Словами та вмінням вислухати психологи допомагають людям, у яких виникли певні емоційні труднощі через життєві та побутові ситуації.

Психотерапевти – це вже лікарі, які знаходять причини психологічних розладів на підставі спеціальних методик, допомагають людині позбуватися глибинних психологічних проблем. До речі, психотерапевти мають право призначати певні групи препаратів.

Психіатри, такі, як я – це медики зі спеціальною підготовкою у галузі психіатрії. Вони займаються повноцінною медичною діагностикою та лікуванням психічних розладів різного ступеня тяжкості, відстежують реакцію пацієнта на ліки та коригують терапію. Хочу зазначити, що саме психіатр має справу з серйозними психічними розладами, серед яких, наприклад, думки про суїцид, різкі зміни у настрої або поведінці, галюцинації або ілюзії, бажання ізолюватися від суспільства тощо».

Ну, за здоров’я!

Окреме питання – це профілактика алкоголізму та наркоманії. Як правило, люди дуже применшують кількість вживання алкоголю. Але у розмові лікарю стає зрозумілим, чи є схильність у пацієнта до алкоголізму, в тому числі побутовому. Як розповіла Єлізавета Миколаївна, найчастіше буває так, ввечері у п’ятницю або у суботу людина розслабилася із чаркою після важкого тижня. У неділю – ні-ні, адже знає, що у понеділок на роботі її перевірять на алкоголь. І так може тривати роками, за які у людини виробляється алкоголічна залежність, виникають різні хвороби, в тому числі і психічні. Лікаря і досі дивує, коли людина, по факту,  п’є отруту, але бажає собі та іншим здоров’я.

Коли над проблемами працювати, вони вирішуються

«Що, мені треба йти до психіатра? Я ж не хворий?» Раніше часто можна було чути подібні вигуки. Зараз ставлення до психіатра змінилося. Все більше людей самостійно, а не за направленням, звертаються до психіатра. Як розповідає   Єлізавета Миколаївна, деяких навіть не виженеш з кабінету – приходять, розповідають про себе, діляться особистим. І це радує, адже люди довіряють лікарю. Інші приходять, щоб розв’язати психічні проблеми, які виникли через війну.

«Як правило, люди, які пройшли важкі бої, хто був у полоні або вийшли з окупації, поводять себе дуже тихо, вони замкнені. Я розумію, їм потрібна допомога, час, щоб пережити усе це, – розповідає Єлізавета Пономаренко. – Посттравматичний синдром – це дуже складна річ. Психічні травми можуть проявлятися як зараз, так і через багато років. Був у мене пацієнт, який брав участь ще у Афганській війні. Він розповів, що певну відстань може долати тільки на якихось колесах, адже як тільки він ступає на землю ногами, йому здається, що позаду нього вибухають міни.

І навпаки, іноді я сама в захваті від наших воїнів-захисників. Одного разу приходить до мене молодий чоловік на протезі. Після демобілізації він знову працевлаштовувався на підприємство. Чоловік тримався впевнено, був привітним, позитивним, він буквально випромінював жагу до життя. І подібних прикладів вистачає. Люди, які багато пережили, вдячні долі за життя.

А взагалі я б кожному порадила придивитися до себе. Ракетні атаки, руйнування, смерті рідних, близьких, знайомих і не знайомих людей змінили кожного з нас. Навіть з’явився новий термін – «синдром війни». Він проявляється у панічних атаках, страхах, підсвідомому чеканні нового «прильоту», безсонні, нервування тощо. Проаналізуйте свій психічний стан. Можливо і вам потрібна допомога? Тож, розпочніть її вчасно».

Фото з відкритих джерел та з архіву Єлізавети Пономаренко

Категорії
Офіційно

Виробничі результати «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 2024 рік

«АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, повідомляє про результати виробництва в цілому за 2024 рік. Через низку проблем, серед яких дефіцит електропостачання, високі ціни на електрику та необхідність імпортувати значну її частину, дорогу логістику, несприятливу цінову ситуацію на ринках металопродукції,  «АрселорМіттал Кривий Ріг» не зміг у 2024 році вийти на беззбитковий рівень. У середині року підприємство змогло тимчасово досягти 50% виробничих потужностей металургійного виробництва. Гірничий департамент працював на близько 70-75% довоєнного виробництва.

Основні виробничі показники 2024 р., тонн

Вид продукціїФакт 2024Факт 2023% (порівняно з 2023)
Чавун2 167 6161 519 183142,7
Сталь1 651 410971 846169,9
Прокат1 534 519891 438172,1
Кокс (6% волог.)1 254 743845 068148,5
Концентрат7 820 6824 555 365171,7
Видобуток руди19 189 03711 401 600168,3

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

«Війна продовжує впливати на усі процеси, пов’язані з виробництвом. Ми доклали максимальних зусиль, щоб досягти нуля збитків, зробили все, що від нас залежало: зменшили витрати всередині підприємства, оптимізували споживання. Але цього не сталося через низку причин. Тут відіграли роль  і робота однією доменною піччю, і пожежа на коксовій батареї внаслідок блекауту влітку, її втрата. Окрім того, дорога логістика, нестабільна ситуація з енергопостачанням через постійні атаки ворога, кадрова криза, депресивні зовнішні ринки, куди ми наразі можемо експортувати нашу продукцію – все це негативно позначається на нашій конкурентоспроможності і відповідно на фінансових результатах.

Наш бізнес-план сфокусований на виживанні підприємства, поки що ми дуже обережні в прогнозах і розуміємо, що наші результаті далекі від довоєнних. Ми продовжуємо інвестувати лише в стратегічно важливий для виробництва проєкт – це будівництво хвостосховища «Третя карта», перший етап якого ми завершили цього року.

На 2025 рік наша ціль залишається незмінною – це можливість обходитись своїми силами, без фінансової допомоги Групи, яка підтримує нас в ці важкі часи. Попри всі виклики, «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишається в Україні і з Україною. Ми віримо в Перемогу і готові взяти участь у відбудові країни».

Довідка:

«АрселорМіттал Кривий Ріг» має повний виробничий цикл, його виробничі потужності розраховані на щорічний випуск понад 6 млн тонн сталі, понад 5 млн тонн прокату й понад 5,5 млн тонн чавуну.