Категорії
Наші люди

Сталевар тримає марку

Сталь – це сплав, базовим елементом якого є залізо. А залежно від того, чого і скільки додати до заліза, різні сталі можуть суттєво відрізнятися одна від одної своїми властивостями. Це робить сталь універсальним матеріалом, з якого можна зробити будь-що, наприклад, гнучкі й міцні канати та не менш міцні, але надзвичайно пружні ресори. А та міцність сталевої арматури, яка задовільнить будівельників на територіях, де землетруси нечасті й незначні за амплітудою, виявиться замалою для будівництва у сейсмонебезпечних зонах. Як же зварити таку сталь, яка б задовільнила  клієнта? Про це знає досвідчений сталевар Владислав Кубілюнас. І не лише знає, а власноруч виготовляє широченний спектр сталей з найрізноманітнішими властивостями.

Металургом був Владів батько. Підручним сталевара він прийшов у мартенівський цех, став сталеваром, потім майстром, начальником зміни, начальником цеху. «Саме тато вплинув на мій вибір професії, – почав свою розповідь Владислав. – Після школи я пішов вчитися на металознавця. А далі – кохання, народилася студентська родина, дружина Катя народила доньку Вікторію, і треба було йти працювати, заробляти гроші. Я перевівся на заочне і пішов у мартен підручним сталевара, як і тато свого часу».

Металознавство та виплавка сталі – це доволі віддалені напрямки, тому професію Влад опановував безпосередньо у цеху. З вдячністю згадує він своїх наставників Юрія Товстуху, Валерія Шинкарьова та Віталія Авраменка. Саме завдяки їм, а ще власним вмотивованості та цілеспрямованості молодий металург швидко став хорошим підручним, стажувався на сталевара і навіть кілька разів виконував обов’язки начальника зміни.

«Підручний в основному виконує фізичну роботу – заготовку матеріалів та подачу їх у піч, підготовку устаткування, відбір проб тощо. Тоді як сталевар розраховує параметри і веде процес виплавки сталі, – пояснює Владислав. – А начальник зміни координує дії всіх працівників і тягне неабияку ношу відповідальності за все і всіх. Щоб ви розуміли, під час перших кількох підмін начальника зміни я втратив 10 кілограмів на нервах. На підприємстві запускали нове для нас виробництво – відділення безперервного розливання сталі (ВБРС), і я вирішив спробувати себе там сталеваром».

Різноманіття сталей, або марок сталей, як кажуть металурги, базується, здебільшого, на різниці їхніх хімічних складів. Для того, щоб отримати сталь зі строго заданими властивостями, вона, крім заліза, має містити точну кількість вуглецю, марганцю, кремнію та інших елементів. До деяких марок додають нікель, титан, молібден, бор і навіть ванадій. Саме у ВБРС можна отримати сталь з якомога точнішим хімічним складом, а відповідно, з майже ідеальними властивостями, які вимагає замовник. Це можливо завдяки доведенню сталі до потрібних параметрів за допомогою установки позапічної обробки сталі, роботою якої й керує сталевар Кубілюнас. Використання установки дозволяє отримувати сталі з високою доданою вартістю, вимоги до точності хімскладу яких надзвичайно високі.

«З конвертерного відділення до нас привозять сталь, яку можна вважати напівфабрикатом, – говорить Владислав. – Як правило, у ній є надлишок сірки та недостатня кількість необхідних складових. Проводиться хімічний аналіз цієї сталі, і коли я отримаю результати і буду знати хімсклад, то маю максимально швидко розрахувати, скільки й чого додати, щоб отримати потрібну марку. У порівнянні з мартенівським цехом, де на розрахунки, за необхідності, можна було витратити більше часу, у ВБРС додаткових хвилин немає, бо розливання триває безперервно. І не довести сталь до необхідного складу та температури своєчасно – це перервати серію плавок, що значно підвищить витрати, а, відповідно, собівартість сталі та може вплинути негативно на її якість».

Разом з Владиславом, який є сталеваром сьомого розряду, на установці працює сталевар шостого розряду, який заготовляє необхідні для доведення матеріали, а також три сталевари з п’ятим розрядом, що виконують безліч операцій. І якщо їх основне робоче місце – виробничий майданчик, то Влад більшість часу проводить за монітором комп’ютера у приміщенні поста керування установкою позапічної обробки. Крім швидкого розрахування матеріалів, які додаються до сталі у сипучому вигляді, грудками, у вигляді спеціального дроту тощо, він також зі свого командирського комп’ютера керує параметрами доведення сталі, такими як температура, а також у потрібний момент вмикає продувку за допомогою аргону, яка дозволяє отримати сталь з однаковими параметрами по всьому об’єму внаслідок перемішування.

«Моя робота дуже цікава, творча, можна сказати, – усміхається сталевар. – Не нудна – це точно. Бо немає жодної однакової пари плавок. Тож заздалегідь нічого розрахувати не вийде, лише у процесі. А коли у роботі устаткування трапляються збої, то доводиться приймати рішення по ходу і миттєво. Тут дуже важлива командна взаємодія. Поруч зі мною завжди сталевар 6 розряду Євгеній Карпов, надзвичайно відповідальний, розумний, працьовитий. Добре працюють сталевари 5 розряду, такі як Вова Котенко і Максим Скориченко, та й інші задніх не пасуть. Приходьте до нас працювати. Звичайно ж, якщо немає досвіду у цій сфері, то починають з п’ятого розряду. Головне, щоб людина була працьовита та мала бажання, а ми навчимо, як мене колись навчили. Завзяті, допитливі, ініціативні  й цілеспрямовані підвищують розряди, а, відповідно, й отримують більше. А якщо ж хто вже мав досвід роботи сталеваром чи підручним, хай не на установці позапічної обробки, а. наприклад, на конвертері чи у мартені, звісно, їх розвиток буде швидшим. Але головне – бажання».

Крім знань та досвіду, металург має бути у відповідній фізичній формі. Влад раніше займався боксом, а зараз підтримує форму плаванням та заняттями на турніках-брусах. А ще він власноруч збудував будинок, у якому мешкає зі своєю родиною. Побажаємо ж одному з найкращих наших сталеварів здоров’я, достатку, успішної роботи, а всім нам – перемоги.

Категорії
Новини

«Настроюдороботи.net»

«Що робити, коли не хочеться нічого робити?»У перші дні нового року таке запитання поставили психологині нашого підприємства Олені Шевчук. Про це сказала людина, зазначивши що фізично вона здорова, але чомусь почувається не в ресурсі. На улюблену роботу ноги не несуть, хочеться тільки лежати, інформація не сприймається, а потік задач, з якими раніше легко було справлятися, здаються нереальними.

Цей настрій «нічогохотіння» людина відчула після виходу з новорічної відпустки. Здавалося, після великого обсягу роботи, який «навалився» наприкінці минулого року, було декілька вихідних днів, щоб перепочити, набратися сил. А вийшло все навпаки.

«Цей стан називається апатія, або емоційне вигорання, таке буває після інтенсивної діяльності. І не важливо яку роботу виконує людина, фізичну або розумову, за сплеском великої, подекуди тривалої активності приходить спад. Скарги на апатію, виснаженість, на жаль, зараз почастішали, – розповідає Олена Шевчук. – Проблема «нічого не хочу робити» виникає на фоні хронічної перевтоми від великого обсягу справ, інформаційного перенавантаження, в тому числі і від всього, що пов’язано з війною, конфліктів вдома або на роботі, багатозадачності, коли людина намагається все зробити вчасно, якісно та дуже переймається з цього приводу тощо. Мозок людини, її нервова система страждають від перенавантаження. Щоб впоратися з таким станом і не довести себе до захворювання потрібний відпочинок. Хтось скаже, що це зараз нереально – в країні триває війна та і робочих рук не вистачає. Я з цим згодна, але, коли організм потребує перезавантаження, треба таки дозволити собі трохи полінуватися. Коротка перерва в роботі може допомогти відновити сили та повернути мотивацію». 

Перш за все психологиня радить потурбуватися про своє тіло, адже воно одразу реагує на виснаження. Допоможуть фізичні навантаження, масаж, водні процедури, спорт, танці. Рух активує вироблення ендорфінів – гормонів щастя, які покращують настрій і додають сил. Якщо стрес проявляється в емоційному стані, можна зайнятися дихальними техніками або медитацією.

Як запобігти виснаженню?  Фахівчиня радить:

Сконцентруйтесь на маленьких кроках. Коли великі завдання здаються непосильними, розбийте їх на дрібні етапи. Замість того, щоб думати про весь обсяг роботи, сконцентруйтеся на одній простій дії. Наприклад, якщо ви не можете змусити себе прибрати всю квартиру, спробуйте спершу просто зібрати розкиданий одяг. Кожен маленький успіх стимулює до подальшої активності.

Приділіть увагу своєму сну. Часто відсутність сил пов’язана з недосипанням або неякісним сном. Спробуйте налагодити свій режим, лягаючи спати і прокидаючись в один і той же час. Створіть комфортні умови для сну, зменшуйте споживання кофеїну і відмовтесь від гаджетів за годину до сну.

Спілкуйтеся з близькими. Коли немає сил, ви можете почуватися ізольованими та самотніми. Поговоріть з кимось, кому ви довіряєте, поділіться своїми почуттями. Соціальна підтримка є важливою для нашого психічного здоров’я і може допомогти подолати періоди виснаження.

Спосіб 45 хвилин. Придбайте таймер. Виставте його на 45 хвилин. Після того, як ви попрацюєте 45 хвилин, зробіть невелику перерву. У цей час можна прогулятися, випити склянку води, подивитися у вікно. А потім знову встановити таймер і працювати. Зміна режиму праці та відпочинку полегшить ставлення до роботи.

Винагорода. Винагороджуйте себе за кожну виконану справу. По завершенні  тижня пригостіть себе чимось смачненьким або нагородіть себе хоча б якоюсь маленькою, але бажаною річчю. Такі заохочення змусять вас охочіше вийти на роботу наступного разу, адже ви будете знати, що отримаєте за це приємний бонус.

Складання плану. Щовечора складайте чіткий план дій на наступний день. Розподіліть завдання по конкретних годинах. Так ваш мозок зможе завчасно підготуватися, і йому буде простіше впоратися з навантаженням.

Фото з відкритих джерел

Категорії
Новини

«Н» замість «У» та пересувні «фантоми»

Початок 2025 року приніс нововведення для водіїв. Про що треба знати, щоб більш впенено почуватися на дорозі та не бути оштрафованим, розповіли фахівці з безпеки руху на автомобільному транспорті нашого підприємства.

Водіям за 60

Нововведення у правилах дорожнього руху почалися ще наприкінці минулого року. Увага, тим, кому за 65 років! За новими стандартами Євросоюзу, відтепер водіям по досягненні цього віку треба проходити психологічне обстеження. Це необхідно для перевірки концентрації уваги та загального психічного стану. Мета – сприяти зменшенню кількості ДТП та підвищенню рівня безпеки на дорогах.

Для українців таке нововведення – це не тільки європейська вимога, у наших реаліях це, перш за все, турбота про водіїв, адже ми живемо в умовах війни і кожен з нас щодня відчуває і отримує збільшену порцію негативу та стресів. Найбільш вразливими до цього є люди за 60, тож перевірка власного здоров’я точно зайвою не буде.

Про навчання та чутки

«Уважні водії можливо вже помітили нову літеру на навчальному транспорті – звичну «У» – «Учбовий транспортний засіб», відтепер замінила літера «Н» – «Навчальний транспортний засіб». Новий розпізнавальний знак розміщується на авто практичної підготовки, перепідготовки водіїв, їхнього підвищення кваліфікації та складання іспитів. Також цей знак встановлюється на автомобілях сервісних центрів МВС, на яких кандидати у водії перевіряють практичні навички керування, – розповідає Валерій Задорожний, головний ревізор з безпеки руху на автомобільному транспорті. – Ще одне нововведення у навчанні водіїв – можливість самостійно, а не обов’язково в автошколах, опановувати теоретичні знання, щоб потім скласти іспит для отримання водійського посвідчення. Про це майбутній водій повідомляє сервісний центр МВС, отримує талон запису та відповідає на 20 питань тесту, в якому допускається лише дві помилки. Щодо другого етапу – отримання практичних навичок з водіння – ця вимога залишилася незмінною, учню, як і раніше, треба буде навчатися з інструктором у автошколі.

Ще одне питання, яке зараз «на слуху» у водіїв – повернення на дороги автомобілів типу «фантом», які в автоматичному режимі фіксують порушення правил дорожнього руху. Пересувні комплекси фіксації швидкості почали працювати перед початком повномасштабного вторгнення, наприкінці січня 2022 року. Та через війну цей проєкт призупинили. Поки що відновлення роботи пересувних «фантомів» не передбачено. Але у майбутньому їх все ж планують повернути на дороги країни, бо вони дуже ефективні у контролі дотримання швидкісного режиму».

Страховка по-новому

Усі водії вже, певно, ознайомилися з новим законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності з 1 січня 2025 року. Якщо не встигли, його нюанси пояснює Сергій Прокопенко, начальник відділу транспорту (безпека руху).

«Мова про так звану автоцивілку. Раніше більшість водіїв ставилися до неї не дуже серйозно, адже на практиці вона була більш потрібною для поліції, а не для водіїв, говорить Сергій Прокопенко. – Було так, якщо ви стали потерпілою стороною у ДТП, то за збитки відповідала страхова компанія винуватця. Але люди часто стикалися з тим, що страхова компанія цього водія мала дуже низький сервіс, зазвичай це була найдешевша страховка. Саме тому дуже часто потерпілому водію доводилося покривати вартість ремонту авто власним коштом. Новий закон змінює цю ситуацію. Тепер у разі ДТП саме ваша страхова компанія займатиметься ремонтом вашого авто. Тож раджу водіям серйозно поставитися до вибору нової страхувальної компанії.

Візьміть до уваги, відшкодування за новими правилами дійсне тоді, якщо страхувальний поліс ви придбали вже у 2025 році. Якщо ви є власником ще «старого» полісу, тобто, придбаного до 31 грудня 2024 року, то і відшкодування у разі ДТП здійснюється за попереднім законом про автоцивілку».

Які б нововведення з ПДР не запроваджувалися у країні, фахівці з безпеки руху на транспорті «АрселорМіттал Кривий Ріг» нагадують та радять водіям усіх категорій дотримуватися правил дорожнього руху та виконувати додаткові корпоративні вимоги безпеки, які діють на нашому підприємстві.

Фото з відкритих джерел

Категорії
Новини

А!фішка на 18-19 січня

Ще раз нагадуємо. Під час відвідування заходів дотримуйтесь усіх заходів безпеки, не ігноруйте тривоги. Безпека понад усе!

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

18 січня о 17:00 чекаємо вас на концертну програму «Зимова казка» з Національною капелою бандуристів. Це найстарший творчий колектив України, якому виповнилося 106 років. «Зимова казка» унікально вирізняється серед решти концертних програм колективу. Ретельно відібрані колядки та щедрівки з усіх куточків України, загальноулюблені та маловідомі, акапельні та з інструментальним супроводом, давні та сучасні — вся ця барвиста мозаїка складається у цілісну картину святкування. Так що не пропустіть можливість відчути казкову атмосферу музичного українського Різдва!

19 січня о 12:00 на розсуд глядачів представлена музична вистава «Каліф-лелека».

19 січня о 16:00 запрошуємо переглянути музичну комедію «Витівки Хануми» на музику Гії Канчелі.

Як поєднати два юні люблячі серця і водночас здійснити найзаповітніші мрії чи не половини мешканців Авлабара: збанкрутілого князя – про гроші, багатого купця – про князівський герб, старої діви – про чоловіка? Відповідь знає лише вона – «і тактовна, і симпатична, і всім жінкам сто очок наперед дасть, і всіх чоловіків навколо пальця обведе». Хто? Звісно, найкраща авлабарська сваха – Ханума! Не втрачайте свій шанс під чудову музику Гії Канчелі зануритися у дивовижну і неповторну атмосферу старого Тифлісу!

Криворізький міський театр ляльок

18 січня об 11:00 на малечу чекає інтерактивна музично-розважальна програма Game сейшн. Пропонуємо вам веселі ігри та танці, розваги та фокуси, знайомство з улюбленими та всім відомими героями, які розкажуть дітям про різні системи ляльок. Інтерактивна програма, яка буде цікавою і дорослим, і малюкам.

19 січня об 11:00 пропонуємо маленьким глядачам виставу-фентезі «На крилах дитячих снів». Ви перестаєте вірити в місяць, коли сходить сонце? Ви перестаєте вірити в сонце, коли його затуляють хмари? Надія, радість і мрії — все це перебуває «в середині» нас. Добро і зло. Одне без іншого існувати не може! Але що переможе? Це вистава за мотивами пригодницького мультфільму «Охоронці снів».

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

18 січня о 12:00 на вас чекає вистава «Русалонька». Це ода здійсненню найзаповітніших мрій, які, на перший погляд, здаються нам безглуздими. Але це лише на перший погляд. Адже мрія побачити принца – це не просто забаганка Русалоньки, це її життєвий вибір, хоч не визнаний родиною, хоч із заплутаними і темними шляхами, але її особистий вибір. Вистава «Русалонька» – це справжня феєрія людських почуттів, де кохання переплітається з дружбою, почуттям вдячності, батьківським трепетом, веселощами, надзвичайною рішучістю у своїх діях та людяністю. Дивно, але саме людяність виявилась головною рисою Русалоньки – нелюдської істоти, яка допомогла їй у нелегкий для неї час зробити правильний вибір: не залишитись на боці темних сил, а зберегти своє світло.

18 січня о 17:00 пропонуємо переглянути виставу «Пейзаж». Друга світова війна, у яку був втягнутий практично весь світ, закінчилася страшним кровопролиттям, загибеллю мільйонів людей, розрухою. Повертаючись з війни, герой пластичної драми відчуває гострий душевний біль спогадів від втрати загиблих однополчан, шкільних друзів та втраченого кохання. Він мав усе і втратив все. Всередині була тільки порожнеча і нестерпний біль та жахливі спогади. Минуле не відпускало його. Кінець шляху. Тільки ніжні руки матері, що пестять його передчасно посивілу голову тримали його на цьому світі. У виставі звучать фрагменти музичних творів: Моріса Равеля, Войцека Кшиштофа Комеда, групи «Pink Floid», Томаса Ньюмена, Марка Пекарського, Норберта Шульце, Едуарда Артем’єва та інших авторів класичної та сучасної музики.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

18 січня о 14:45 хочеш відчути справжній одеський колорит? Запрошуємо на особливу дегустацію до ресторану «Одесит». Ти посмакуєш Цацею Дерибас — легендарною рибкою, приготованою за особливим рецептом. А також трьома авторськими настоянками на вибір. Місцем збору: зупинка «Спорткомплекс» ( 44 квартал). Реєстрація обов’язкова: 0961197549, 0982556455.

Туристичний центр «Командор»

19 січня о 10:00 запрошуємо на майстер-клас «Брошка з полімерної глини».  Місце: ТЦ Командор,  (пр. Університетський, 62). Реєстрація за номером: 067-634-22-24.

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника гірничого департаменту Сергія Антоненка

Сергій Антоненко став на захист України у травні минулого року. До мобілізації він працював механіком дільниці з ВПМ і маслозмащування рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту.

Як розповів заступник начальника РЗФ-2  з механічного устаткування Віталій Ратушний, основне устаткування фабрики (млини, класифікатори, вакуум-фільтри, дешламатори, конвеєри) потребує постійного змащування. А збій у роботі системи змащування призводить до зупинки виробництва. І саме Сергій Антоненко відповідав за подачу мастила на агрегати. А ще у підпорядкуванні Сергія були потужні електромостові крани та інші вантажопідйомні механізми, без яких не обходився жоден серйозний ремонт устаткування фабрики.

«Сергій Антоненко вміло керував дільницею, яка добре справлялась зі своїми завданнями, – говорить Віталій Ратушний. – Він відмінно розбирався в устаткуванні. А ще Сергій добре організовував роботу свого чималенького колективу, куди входили ремонтні бригади, чергові слюсарі-ремонтники, машиністи кранів. Він сам був чоловіком енергійним і запалював своєю неймовірною енергією колег. Цілеспрямований, відповідальний, сумлінний, Сергій був прикладом. Якщо він брався за справу, навіть, найскладнішу, то завжди доводив її до завершення. А його гумор розряджав гострі моменти, якщо такі й виникали. Страшна звістка про загибель нашого захисника приголомшила кожного, хто знав цю чудову людину».

Солдат Сергій Антоненко загинув 30 грудня 2024 року в Олександрівці Охтирського району Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Сергія Антоненка. Світла пам’ять герою!  

Категорії
Новини

У січні народився перший криворізький кокс

Ця подія відбулася 9 січня 1936 року. Саме цього дня на новозбудованому коксохімічному виробництві були отримані перші тонни криворізького коксу.

Перші кроки

Разом з коксом отримали і перші його супутні компоненти: смолу та аміачну воду. Вони були необхідні для розвитку промисловості та народного господарства. І хоча офіційною датою народження Криворізького коксохімічного заводу є 2 серпня 1936 року, коли на державному рівні був підписаний «Акт прийомки Криворізького КХЗ у складі вуглепідготовчого, коксового та хімічного цехів», 9 січня 1936 року є надважливою датою в історії нашого підприємства – саме тоді коксохімічне виробництво Криворіжжя було введено в експлуатацію.

У своїй назві КХЗ мав номер 28, але він став третім коксохімічним виробництвом на півдні України.

Перший кокс вироблявся на перших коксових батареях №№ 1 і 2. За історичними даними, вони не були схожими на сучасні коксові батареї. Наприклад, КБ № 1 складалася з 61-ї печі системи коксування Беккер-Гіпрококс та 5 печей системи професора Грум-Гржимайло. Об’єм камер коксування складав 20 кубометрів, корисна висота – 4 метрів, завдовжки вони були понад 12 метрів, а завширшки – 407 метрів. Періоди коксування у двох батареях складали 16 годин.

За 20 діб після пуску КХЗ вийшов на проєктну потужність – 6 390 тонн коксу. З жовтня по грудень 1936 року на КХЗ були введені в експлуатацію сульфатне відділення з двома сатураторами (апаратами для насичення рідини вуглекислим газом), та бензольне відділення. Тож до списку супутньої продукції додалися ще й бензол та сульфат амонію.

«Чорний хліб» у степу

Давайте зазирнемо у часи початку будівництва КХЗ. Необхідність створення коксохімічного виробництва у Кривому Розі виникла у 1929 році разом із рішенням побудови тут металургійного заводу, адже чавун без коксу отримати неможливо. Кокс так і називали – «чорний хліб» металургії.

Цікавий факт – КХЗ став одним з перших коксохімічних заводів, який будувався за вітчизняним проєктом – ГІПРОКОКСа та під керівництвом тоді ще радянських спеціалістів. До цього коксохімзаводи зводилися лише за проєктами закордонних фірм, звичайно ж, під наглядом їхніх фахівців.

Як пише у своїй книзі ««Хліб» металургії» Володимир Бухтіяров, на початку 1930-х років величезне, тихе та поросле бур’янами місце на південно-східній околиці Кривого Рогу ожило. Степ ще не бачив такої великої кількості людей. Перш ніж будувати промислові майданчики, майбутні коксохіміки зводили тут житло, майстерні, складські бараки, прокладали залізничні шляхи. На це знадобилося два роки – 1932 та 1933-й.

У жовтні 1934 року бетонники бригади Рильського (імена першобудівників не збереглися) уклали перші кубометри бетону фундаментної плити коксової батареї № 1. У цій справі також брали участь столяри Телегіна, каменярі Щокіна, монтажники майстра Расторгуєва. Начальником будівництва був Куюмджи.  

Коксовиштовхувачі для нового КХЗ були привезені з Дніпровського коксохімзаводу, що у Кам’янському. Їх лише за п’ять діб демонтували звідти майстри бригади Ларина. На Криворізькому КХЗ коксовиштовхувачі були змонтовані за 18 днів.

Життя на будівельному майданчику кипіло. З кожним днем на будівництво приїжджало все більше людей. За історичними даними, з розвитком промисловості почала зростати чисельність населення міста. За переписом 1939 року в Кривому Розі проживав 197 621 мешканець.

Про подальші етапи будівництва Криворізького коксохімічного виробництва, людей, які його розвивали читайте у наших наступних публікаціях.