25 серпня Україна відзначила День шахтаря. У гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг» є шахтоуправління з підземного видобутку руди, у якому працюють представники багатьох шахтарських професій.
Як зазначив головний інженер нашого ШУ Микола Лимаренко, при слові «шахтар» більшість людей уявляє кремезного чоловіка-прохідника з відбійним молотком у забої. Але шахтарських професій набагато більше.
«Звісно, шахтарі – це не лише прохідники, – говорить Микола Лимаренко. – Це гірничі робітники очисного забою, підривники, машиністи породонавантажувачів, машиністи конвеєрів, підіймальних машин, дробарники, перекидальники, електрослюсарі, роздавальники вибухівки, стволові, оператори внутрішньошахтного транспорту, велика монтажна група та представники інших професій, чоловіки й жінки. Я всіх їх вітаю з Днем шахтаря. Без кожної з цих професій неможлива робота шахти. От взяти хоча б дільницю внутрішньошахтного транспорту. Машиністи електровозів та люкові виконують багато робіт із завантаження та вивезення гірничої маси із забоїв до підземної «дробарної фабрики», довозять людей та матеріали від стволів до забоїв».
Гірничий майстер Дмитро Чутєлєв керує бригадою на дільниці внутрішньошахтного транспорту. Він – продовжувач шахтарської династії. На шахті працювали його дідусі та бабусі Мати й тато також представники шахтарських професій. Тож він з дитинства не уявляв себе ніким більше, як шахтарем. Дмитро організовує роботу восьми колег, і робить це вміло, особливу увагу приділяючи безпеці.
«Небезпек під землею багато, – каже Дмитро Чутєлєв. – Наші електровози їздять на глибині 1135 метрів. Знову ж таки – це електротранспорт, який ще й залізничний, тож треба бути дуже уважним. Не випадково найщиріше побажання у нас до Дня шахтаря: щоб скільки людей у шахту спустилося, стільки й виїхало. А ще бажаю всім колегам міцного здоров’я. Воно шахтарям ще й як потрібне».
Машиністи електровозів Руслан Островський, Михайло Белінський, Михайло Безуглий мають чималий досвід роботи під землею. А от найдосвідченіший – машиніст Юрій Удовиченко. Він – шахтар з більш як тридцятирічним досвідом. Не даремно він – бригадир машиністів, дуже добре знає техніку, ділиться досвідом безпечної роботи з колегами. «У нас всі хлопці відповідальні, – говорить Юрій Удовиченко. – Я дуже ціную свою бригаду. Ми всі один одного поважаємо. Справжній шахтарський колектив, як родина. Більше звикли робити, ніж говорити. Кожен готовий прийти на допомогу».
Машиністи ведуть свої порівняно невеличкі, але потужні електровози підземними залізницями. Основну гілку довжиною близько семи кілометрів називають кільцевою. Кожен електровоз має два двигуни потужністю по 45 кіловат і тягне по вісім вагонів, в кожному з яких близько семи тонн руди. А навантажує ці вагони завантажувач гірської маси Костянтин Профатаєв. Руда потрапляє у вагони з люків. Саме Костянтин їх вмикає та вимикає за допомогою пульта керування. «А якщо гірська порода застрягне і заб’є люк, то я перетворююся на вибухівника, – розповідає Костянтин. – Закладаю вибухівку, проводжу вибух, розблоковуючи таким чином люк. А якщо треба – сідаю за кермо електровоза. Ну як такого керма у нас немає. Є мотузка, яка називається пантометром. Нею й керується підземний транспорт».
Взагалі то універсалізм – це сильний бік підземних транспортників. Кожен з них навчений трьом-чотирьом професіям і може у будь-який момент замінити колегу. Машиністи не лише керують електровозами, а й можуть виконати дрібний ремонт. «Якщо щось зламається серйозніше, то на допомогу приходить наш електрослюсар Ігор Гончаренко, – пояснює бригадир Юрій Удовиченко. – У нього золоті руки. Ми з хлопцями жартуємо, що це наша швидка невідкладна допомога».
Під землею важкі умови праці, багато шкідливих факторів. Але підземні транспортники намагаються бути на позитиві, і у них це виходить. Наприклад, жартують, що під землею як на курорті, не холодно й не спекотно. Постійна комфортна температура +15 з невеличкими відхиленнями +- 4 градуси. А ще вони жартома порівнюють червоні шахтні підземні пейзажі з позапланетними марсіанськими. Не дивлячись на всі складнощі, наші нові знайомі не втрачають оптимізму. Побажаємо ж їм, а також іншим шахтарям нашого підприємства, всієї України міцного здоров’я, а також того, що вони самі собі бажають: щоб кожнісінької зміни скільки людей під землю спускалося, стільки ж й підіймалося на поверхню!
17 серпня виповнилося 75 років нашому ветерану Георгію Козенку. 44 роки він присвятив підприємству, левову частку з яких керував різними підрозділами.
Георгій Козенко впевнений, що керівник не може бути успішним, якщо він ховає голову у пісок, подібно відомому птаху. Брати відповідальність за результат, виробництво й людей він вважає однією з найважливіших чеснот керівника. І протягом свого виробничого шляху Георгій Володимирович намагався дотримуватися цього правила. А все почалося з першого доменного цеху нашого підприємства, куди молодий випускник технікуму прийшов на роботу.
«У 1971 році я з ДЦ-1 перейшов до блюмінга № 3. Цеху ще не існувало, але кадри для нього вже готували, — згадує ветеран. — Коли за два з половиною роки блюмінг-3 таки запустили, я почав з оператора головного посту керування. А далі став майстром, начальником зміни і дійшов до посади заступника начальника цеху. Потім мене призначили начальником відділу виробничого управління комбінату, а через чотири роки начальником цеху підготовки составів».
Справи у ЦПС тоді складались кепсько. Не раз поставала ситуація, коли сталь було зварено, а виливниць для її розливання не підготували. Тож молодий начальник днював, а інколи й ночував у цеху, щоб налаштувати виробничі процеси.
«Сила керівника — це очі, ноги й голова, а головне — це сформований та згуртований колектив, бо одинаку мало що вдасться, — розмірковує Георгій Козенко. — Я багато ходив цехом, спілкувався з людьми на місцях, виявляв проблеми і разом з колегами розмірковував, як їх вирішити. І поступово у нас почало виходити. Незабаром я почав менше залишатися у цеху після завершення робочого дня, натомість сталь отримувала свої виливниці».
Таких керівників, як Георгій, зараз називають кризис-менеджерами. Перший прокат, куди перевели Георгія, вісім років не виконував бізнес-плану, і новоспечений начальник Козенко мав виправити ситуацію. Справи поступово пішли вгору. А за рік Георгія Володимировича викликав новий генеральний директор Севернюк і відрядив на наш гірничозбагачувальний комбінат (нині — гірничий департамент). ГЗК тоді працював слабенько, м’яко кажучи. Агломерату для виробництва чавуну не вистачало. Георгій виявив проблеми і поклав на стіл керівнику підприємства своє бачення їх вирішення. «Ну то переходь на ГЗК і розв’язуй проблеми», — сказав гендиректор добровільно-примусово.
«Я не був у захваті від такої зміни, — зізнався Георгій Володимирович. — Але треба — то треба. Поступово разом з колективом почали виправляти ситуацію. Поступово відновлювали агломашини в аглоцехах, які тоді входили до ГЗК. Над виправленням ситуації ми плідно співпрацювали із заступником директора ГЗК Василем Кулішом. Тодішній гендиректор Норендра Чодері приділяв особливу увагу закупівлі устаткування та ремонтам обладнання у цехах ГЗК».
І знову Георгія перекидають у прокатний департамент. На цей раз на перший блюмінг. І знову після перших успіхів його спрямовують до гірничого департаменту, і знов чекає розв’язання серйозних проблем.
«Якщо я скажу, що отримував величезне задоволення від роботи керівником і постійного розв’язання проблем, то я скажу неправду, — продовжив Георгій. — Найперше — це важка робота, особливо психологічно. Але чоловік має брати її на себе і робити справу якісно, щоб достойно забезпечити родину. Тому ні про що не шкодую. От від чого я дійсно отримував задоволення — від позитивних результатів. А ще від спілкування з чудовими людьми, яких я зустрічав у всіх підрозділах. Наприклад, бригадир слюсарів третього блюмінга Іван Мельник. Людина із золотими руками і світлою головою. Або головний інженер ГЗК Микола Гардаш, у якого я багато чого перейняв. Начальник цеху технологічного водопостачання Микола Кіянчук — людина надзвичайно відповідальна і віддана справі. З глибокою повагою я згадую головного геолога ГЗК Олександра Кузьменка, головного геолога РУ Ореста Гівеля, начальника техвідділу Володимира Домнічева та головного маркшейдера Володимира Голікова. Я вдячний генеральним директорам Степану Тільзі та Олегу Дубині, які були моїми наставниками й вчителями, заступникам гендиректорів з виробництва Григорію Макарову та Ігореві Сміяненку. Мені пощастило спілкуватися й з багатьма іншими чудовими людьми».
Також щиро й тепло наш герой згадує про спілкування з Володимиром Теслюком. Коли Георгій перейшов на перший блюмінг, Володимир працював там начальником зміни. Тепер він успішно керує гірничим департаментом.
Досягнення Георгія Козенка не залишилися непоміченими. Він нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня, грамотою Верховної ради і є кавалером нагрудного знаку «За заслуги перед містом» та іншими нагородами. Але головними своїми нагородами він вважає кохання дружини Людмили і любов сина й доньки, п’яти онуків і поки що одного правнука. А ще Георгій Володимирович посадив і вирощує чудовий виноград різних сортів. Великий і дууууже смачний. І я не втримався, щоб ним не поласувати.
Бажаємо Георгію Володимировичу Козенку ще багато років життя, і з задоволенням напишемо про нього у його наступне 75-ліття. Тобто 75+75=150. А чом би й ні?
10серпня відзначив свій день народження Центр надання послуг «Єдине вікно».
«Єдине вікно» нашого підприємства розпочало свою роботу у 2015 році, тоді відвідувачів обслуговували три спеціалісти та керівник Центру. Сьогодні тут працює 9 фахівців і спектр послуг, що тут надаються, значно зріс і продовжує розширюватись. Наприклад, з 2016 року в «Єдиному вікні» почали видавати посвідчення за професіями, оформлювати матеріальну допомогу на поховання, приймати та видавати лікарняні. У 2017 році було додано додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням працівників підприємства. З 2018 року розпочато оформлення соціальної оплачуваної відпустки для одиноких матерів, які мають двох і більше дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю. Згодом була запроваджена можливість електронного оформлення черги, щоб кожен міг прийти в заздалегідь визначений і зручний для нього час. На жаль, свої корективи внесла війна. Але вона не зупинила розвиток Центру. Навпаки, з’явилися послуги, які актуальні та користуються попитом вже сьогодні у наших працівників-ветеранів, які демобілізуються і повертаються на підприємство.
«Коли ми починали цей проєкт, то були фактично одними з перших серед великих промислових підприємств, які створили такий Центр, що об’єднав в одному місці широкий спектр послуг, які користуються попитом у наших працівників, – говорить начальник управління соціального розвитку Яна Суворова. – Тут можна отримати довідку про доходи та утримання, оформити відпустку, отримати довідку для оформлення пенсії тощо. Спектр послуг чималий. Ми гнучкі і постійно орієнтовані на клієнта, тому одразу реагуємо на всі запити та потреби. Так, наприклад, на базі «Єдиного вікна» фахівці-координатори готові проконсультувати наших демобілізованих працівників-захісників, які повертаються на роботу, та допомогти їм у вирішенні соціальних питань, спрямувати для отримання психологічної, медичної допомоги та вирішення юридичних питань. Для цього ми попередньо провели опитування ветеранів, аби надавати послуги саме ті, які їм потрібні. Головне завдання Центру – клієнтоорієнтованість та кваліфікована допомога нашим працівникам. І за відгуками клієнтів ми бачимо, що це нам успішно вдається. Вітаю «Єдине вікно» з Днем народження! Бажаю подальшого розвитку, розквіту та скорішої Перемоги нам усім!»
Фахівці «Єдиного вікна» одним зі своїх пріоритетних завдань вважають скорочення терміну з моменту подачі заявки до отримання людиною вже готового документу чи послуги. В середньому, на реєстрацію будь-якої послуги витрачається до 5 хвилин, замість декількох днів біганини різними структурами. Розташування Центру також зручне і доступне, адже не потрібно оформляти перепустку на підприємство, стояти в черзі у різних офісах, структурах та установах, намотувати кілометри заради однієї довідки чи отримання посвідчення. Щодня до Центру звертаються близько 200-250 відвідувачів, часто вони оформлюють декілька послуг. Зустрічають відвідувачів дев’ять фахівчинь «Єдиного вікна». Кожній з них потрібно бути не лише досвідченим спеціалістом, а й психологом та професіоналом «широкого профілю», адже часто людина й сама не знає, а до кого ж і з чим їй звертатися.
«Ми щодня працюємо з людьми, і це непросто, але мені подобається моя робота, – говорить Юлія Канаєва, фахівчиня «Єдиного вікна». – Я впевнена, що ти маєш відчути з яким настроєм прийшов клієнт і зробити все, щоб допомогти йому, щоб він пішов з Центру задоволений, отримав ту допомогу, якої він потребував. Треба знатися на своїй роботі, постійно вдосконалюватися, адже у нас постійно розширюються коло послуг, які ми надаємо. Тож ми теж розвиваємося, проходимо курси та тренінги з метою підвищення свого професійного рівня. Мені це дуже подобається, та й колектив у нас – супер! Бажаю нашому Центру, всім нашим клієнтам-працівникам підприємства та мешканцям міста розвитку, розквіту, щоб кожен день приносив більше позитивних моментів і зустрічей».
Перш за все, скорочення інтервалу між «прийшов-отримав» досягається шляхом автоматизації процесів та оперативності розв’язання питань. Вміння спеціалістів Центру нестандартно підходити до розв’язання будь-якого питання, індивідуальний підхід до кожного клієнта, швидко реагувати на будь-які запити та вміння надавати кваліфіковану допомогу сьогодні є своєрідною візитівкою «Єдиного вікна».
«Сім років тому я прийшла працювати до Центру і відразу відзначила, що колектив тут дружній, тебе завжди підтримають, допоможуть, – говорить фахівчиня «Єдиного вікна» Юлія Семидоцька. – Мені комфортно працювати. Не думала, що так буде, а зараз не уявляю іншої роботи. Найкраща винагорода за мою роботу – це коли людина отримає допомогу у повному обсязі і піде у позитивному настрої, особливо, коли доводиться допомагати у складних випадках. А для цього потрібно бути професіоналом. Щоб кваліфіковано надавати послуги потрібно знатися на законодавчій базі України, SAP, постійно навчатися. Важливе і питання діджіталізації та максимальної автоматизації надання послуг. Ми працюємо над цим, і це знаходить позитивний відгук у наших клієнтів-відвідувачів. Так, наприклад, колись ми запровадили проєкт «Чат-бот», який завдяки своєму функціоналу допомагає автоматично вирішувати багато запитань: як оформити «донорські» дні, відповіді щодо спецхарчування, приклади заяв на всі відпустки, надає відповіді на запитання з оплати праці та медстрахування тощо. А ще ми є постійними учасниками волонтерських та соціальних проєктів. Найголовніше, що ми готові змінюватися та розвиватися, рухатися вперед, вдосконалюватися. Моя мрія, щоб наш Центр виріс і у фізичному, і у сенсі надання кількості та різноманітності послуг. Впевнена, що з таким колективом це реально. А в день народження всім бажаю щастя, здоров’я, миру та більше мирних послуг, які ми надаватимемо ще з більшим задоволенням та натхненням!»
– Раніше працівникам підприємства – батькам дітей надавалася допомога до початку навчального року. А чи буде вона у цьому році? І коли цю допомогу виплатять?
У цьому році з метою підвищення соціальної захищеності особливої категорії працівників (одинокі матір, батько, вдова, вдівець, опікун, багатодітна родина), та керуючись відповідним пунктом чинного колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», також передбачені подібні одноразові виплати з розрахунку 1000 грн. на одну дитину. Виплати мають бути проведені до 23.08.2024 року.
-А на дитину з якого і до якого віку розповсюджуються ці виплати? Якщо моїй дитині чотири рочки, то чи отримаю я виплати?
Дана виплата буде здійснена працівникам підприємства вищезазначеної категорії на кожну дитину віком до 16 років, які народились до 1 вересня 2024 року.
– Чи зможу я претендувати на цю виплату, якщо я розлучена, але на аліменти від батька не подавала?
Так, можете.
– Що мені потрібно зробити для цього і до кого звернутися, аби отримати виплати до 1-го вересня?
Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання цієї матеріальної допомоги.
– Якщо обоє батьків багатодітної родини є працівниками підприємства, то хто може отримати виплату?
Якщо обоє батьків багатодітної сім’ї є працівниками підприємства, виплату проведуть за місцем роботи матері. Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, необхідно надати довідку з місця роботи матері про те, що їй така виплата не проводилася, а якщо мати не працює – копію трудової книжки (першої і останньої сторінки, перевірені і засвідчені цехом, в якому працює батько). Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, який перебуває у зареєстрованому шлюбі та спільно проживає з дружиною і виховує трьох і більше дітей, у тому числі дітей кожного з подружжя, які перебувають у шлюбі, необхідно надати посвідчення батьків багатодітної сім’ї та інші документи, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги.
– Якщо я одинока матір і працюю в ПП «Стіл Сервіс», то чи можу я отримати ці виплати?
Виплати можуть отримати працівники зазначених категорій, які перебувають в обліковому складі підприємства на 1 серпня 2024 року, а також в обліковому складі ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «ЛМЗ», засновником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
– Якщо розлучилася у цьому році і маю дитину 7 років, то чи матиму я право на ці виплати у 2024 році? Мені потрібно надати якісь документи? А кому їх принести?
Так, ви маєте право на отримання матеріальної допомоги до 1 вересня. Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги, а саме:
– копія паспорта, зокрема сторінка «сімейний стан» або ID – картки;
– копія свідоцтва про розлучення;
– копія свідоцтва про шлюб (якщо жінка після розлучення повторно вийшла заміж і змінила прізвище);
– копія свідоцтва про народження дитини;
– інші документи на вимогу відділу організації та оплати праці.
Перелік документів для інших категорій працівників завжди можливо уточнити у відділі організації та оплати праці.
4 серпня 2024 року «АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, відзначило своє 90-річчя. Саме 4 серпня 1934 року Криворізький металургійний завод видав свій перший чавун на доменній печі № 1. І це стало точкою відліку в житті підприємства, яке славиться міцним характером, потужним потенціалом та людьми, які здатні творити дива, адже кожен з працівників підприємства наділений особливим сталевим геном.
Вже третій рік поспіль через війну ми не влаштовуємо гучних святкувань з масовими заходами. Але обійти таку історичну дату підприємство не може. Тому «АрселорМіттал Кривий Ріг» вирішив з приводу свого дня народження зробити подарунок місту, в якому працює і з яким йде пліч-о-пліч усі ці роки – встановити на набережній парку ім. Богдана Хмельницького в Металургійному районі шість стилізованих копій всесвітньо відомих споруд, в будівництві яких використовувалась вироблена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь. Таким чином у місті з’явився новий артпростір, де мешканці під час прогулянок зможуть більше дізнатися про продукцію підприємства і про його внесок в історію сучасної архітектури світового рівня.
Для створення стилізованих копій були обрані шість споруд: найвищий у світі хмарочос Бурдж-Халіфа в Дубаї, стадіон НСК «Олімпійський» в Києві, об’єкт «Укриття» в Чорнобилі, Вежі Полум’я в Баку, вежа ArcelorMittal Orbit в Лондоні та Георгіївська дзвіниця у Кривому Розі. У кожній з цих споруд є криворізька сталь. Більш повну інформацію про ці артоб’єкти можна дізнатися за QR-кодом на табличках споруд.
Ще задовго до початку офіційної частини свята набережна наповнилася людьми, які прийшли родинами, аби привітати тих, хто сьогодні є гордістю підприємства – його найкращих працівників, та побачити сталеві мистецькі подарунки, які відтепер мають всі шанси стати новою візиткою міста на фото криворіжців.
«Прийшла подивитись на свято, бо з початку війни нам не вистачає гарних емоцій. Почула музику, побачила «движ» і сама прийшла подивитися на це, – сказала Олена Хамідуліна, мешканка Кривого Рогу. – Виявляється, завітала куди треба, бо це святкування 90-річчя мого рідного підприємства, якому я свого часу присвятила 30 років. Я працювала слюсарем-монтажником у першому цеху вловлювання коксохімічного виробництва. Як же мені приємно знову опинитися серед своїх колег. Хоча, на мій погляд, у нас майже кожен мешканець Криворіжжя працює, або працював на цьому підприємстві. Ми тут – одна велика родина!»
Цікаво, що конструкції стилізованих копій споруд виготовило криворізьке підприємство «Оріон КР». Технічні параметри оригінальних споруд вивчались за численними фотографіями, на базі них були розроблені макети, які втілюють мистецьке бачення виконавців. На виготовлення шести стилізованих копій споруд знадобилось 2 місяці та понад 5,5 тонн металопродукції.
Тетяна Олійник, мешканка Кривого Рогу захоплено розповідає: «Споруди, які підприємство подарувало місту, стали справжньою окрасою набережної ставків. Тепер у кожного мешканця Кривого Рогу є нові локації для фото – ти наче побував у Дубаях, у Баку, у Лондоні. Моя онука Юля теж намалювала Вежі Полум’я, вона взяла участь у конкурсі малюнків і представляє на урочистостях свою картину. Настрій у мене подвійно святковий ще й тому, що, і я колись працювала на підприємстві. Я була провідним інженером і опікувалася організацією ремонтів, спочатку у підрядній організації, а потім уже у складі підприємства».
Найгучніші оплески найкращим
Відкриття артпростору на набережній парку ім. Богдана Хмельницького, яку символічно можна назвати Сталевою набережною, розпочалося з нагородження генеральним директором підприємства Мауро Лонгобардо найкращих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» спеціальною відзнакою «Сталь».
Мауро Лонгобардо розпочав привітання з подяки ветеранам підприємства за їх неоціненний внесок, зазначивши, що компанія сьогодні є гордістю багатьох поколінь. На жаль, війна не дає можливість відзначити свято так, як хотілося б. Але все попереду. Завдяки нашим захисникам, серед яких майже 3000 – це наші колеги, які зараз у лавах ЗСУ, ми маємо змогу жити та працювати. Генеральний директор сказав, що 90 років – це дата, якою можна і варто пишатися. За ці роки підприємство зробило багато, а криворізьку сталь можна знайти в багатьох відомих світових та українських спорудах. Нашу продукцію знають і поважають у світі. Але це все було б неможливим без наших людей, які міцніші за найміцнішу сталь. Тому, як зазначив Мауро Лонгобардо, й найголовніша нагорода до 90-річчя підприємства теж має назву «Сталь». Нею нагороджено 33 найкращих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Сталь була у минулому, вона є сьогодні і буде у майбутньому. У переможному майбутньому всієї України. І це майбутнє будують сміливі, надійні професіонали, які працюють на нашому підприємстві.
«Атмосфера свята – просто супер, – поділився враженнями Володимир Кожаєв, електрозварник ручного зварювання вальцетокарного цеху. – Від початку війни ми вже скучили за подібним. Мені приємно, що на дні народження нашого підприємства я не просто гість, а один із нагороджених. Настрою додає те, що урочистості відбуваються не традиційно десь у залі, а на міській набережній, яка прикрашена завдяки підприємству чудовими спорудами, в яких є наша сталь. Я теж працюю з металом, зварюю різноманітні металоконструкції для потреб виробництва. На підприємстві працюю давно, тож, виходить, я також є учасником його історії».
«Навіть і не мріяв, що свято проходитиме так урочисто, а споруди які гарні! Одна справа, коли ці споруди, де є наша сталь, ти бачиш на фото, а інша справа – побачити їх на власні очі, хоча б копії (усміхається). Це дуже вражає! А ще мені приємно, що кожен із нас так чи інакше докладає своїх зусиль для створення, зокрема, й такої краси. Я, наприклад, відвантажую горну масу, а з неї потім виготовляють сталь та готову продукцію. Сьогодні отримав нагороду за це, і мені дуже приємно. А ще я займаюся волонтерською діяльністю, разом із товаришами ми робимо усе можливе для прискорення нашої перемоги», – сказав Сергій Панченко, водій навантажувача РУ ГД.
Разом з містом, разом з областю, разом з країною
Зі словами привітань до гостей та учасників свята звернувся голова Дніпропетровської облради Микола Лукашук. «Це не просто ювілей найбільшого металургійного комбінату в Європі за обсягами виробництва та потужностями. Це визнання неймовірного внеску колективу підприємства у розвиток держави, Кривого Рогу та металургійної галузі України. Метал, який виробляється в «АрселорМіттал Кривий Ріг» становить значну частину експорту. Завдяки роботі підприємства наша країна щороку отримує мільярди доларів валютних надходжень, що забезпечує нашу економічну стійкість. Тут не лише створюють продукцію, яка допомагає нашій країні, але й особисто долучаються до боротьби за її свободу та незалежність. Дякую колективу підприємства за надважливу працю, яка забезпечує економічну стабільність та розвиток нашого регіону попри ворожі атаки та блекаути. Зі святом!»
Після привітання Микола Лукашук вручив працівникам підприємства нагороди, серед яких нагрудний знак «За заслуги перед громадою» та «Оборона. Єдність. Перемога».
До привітань криворіжстальців долучився голова Ради оборони міста Олександр Вілкул, який вручив нагрудний знак 2-го ступня «За заслуги перед містом» генеральному директору «Арселор Міттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, Подяку міськвиконкому заступнику генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимиру Теслюку, також грамотами від міста за віддану працю, підтримку та внесок у розвиток міста відзначили понад 10 працівників підприємства.
«Криворіжсталь» завжди була невід’ємною частиною нашого міста. За кожною тонною сталі стоять тисячі трудових подвигів працівників, їхній професіоналізм, відданість справі та незламний дух. Комбінат завжди був не просто підприємством, а великою родиною. Сьогодні кожна тонна сталі, вироблена на комбінаті, – це цеглинка в фундамент нашої спільної Перемоги. Віримо, що після неї комбінат стане ще потужнішим і модернізованим. Дякую кожному працівнику підприємства та кожному ветерану комбінату за вашу працю!» – сказав Олександр Вілкул.
Позитивні емоції на святі створили особливу атмосферу, яка навіть офіційну частину нагородження перетворила на справжнє родинне свято.
«Чудова атмосфера, радісні люди!, – говорить Олександр Мельников, начальник технологічного цеху КХВ. – А ще гарного настрою додали відсутність тривоги і прогнозованого дощу. Сонечко відсунуло хмари та привітало нас з днем народження підприємства. Воно вже доросле, 90-річне, але водночас таке молоде і постійно розвивається. Настрій підвищується і через нагородження під час урочистостей. Хочеться за це подякувати усьому колективу цеху і підприємства, а також тим, хто зараз захищає нас на передовій».
«Мені дуже приємно було отримувати нагороду підприємства, адже це визнання моєї праці, мого сумлінного ставлення до роботи. А роботи у мене дуже багато, треба, щоб і численна документація була у порядку, і усе необхідне лежало на своїх поличках, і видавалося воно цехам вчасно. На підприємстві я працюю вже 28 років. Опанувала різні професії, але усі вони були на агловиробництві. Я поздоровляю з 90-річчям заводу увесь колектив нашого підприємства. Це поважна дата і водночас точка відліку для майбутнього», – розповіла Ганна Богуш, комірниця аглофабрики.
Металеві шедеври в дитячих роботах
Ще одна локація привертала увагу усіх гостей свята. На набережній на мольбертах були розташовані мальовані дитячі шедеври. Це роботи переможців проєкту «АМКР-holiday». Учасники якого – талановиті діти, які навчаються у художній школі № 1. Юним художникам запропонували намалювати будівлі та споруди, в яких є криворізька сталь. І ось сталеві шедеври, які розташувалися на набережній, знайшли своє відображення у дитячих роботах.
Катерина Залозних, директор з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка входила до складу журі з визначення переможців, зазначила, що визначити найкращі роботи-трійки лідерів було надзвичайно складним завданням. «Мене дуже вразили дитячі роботи і своєю подачею, і різноманіттям технік, і незвичайним поєднанням кольорів, і взагалі, як кожна дитина відчула та передала свій погляд на звичні обʼєкти. Кожна робота неповторна, має свою особливу родзинку. Це справжні витвори мистецтва, які не залишають тебе байдужим і дарують світле почуття та впевненість у тому, що все буде добре. Ці роботи світлі та щирі, обрати переможців було складно. Ми визначили найкращих на нашу думку, але мені здається, що всі юні учасники нашого проєкту гідні нагород. Ці роботи стали особливою прикрасою нашого свята – 90-річчя підприємства», – сказала Катерина Залозних.
49 переможців у трьох вікових категоріях були відзначені подарунками від підприємства, які кожному вручив Мауро Лонгобардо. А художня школа № 1 отримала графічний планшет, щоб юні таланти мали змогу й надалі розвивати та вдосконалювати свої здібності.
На день народження підприємства наші працівники підприємства отримали близько 300 нагород, подяк та грамот різного ґатунку. Отримало нагороду і наше місто – прекрасну набережну, яку вже з перших хвилин криворіжці почали називати Сталевою.
«Святкування дня народження підприємства вдалося, – сказав електрик цеху водопостачання енергетичного департаменту Валентин Куберський. – Урочистості надали чудового настрою – всі на позитиві, а великі споруди на набережній – відчуття гордості за те, що кожен доклав своїх зусиль до створення споруд-оригіналів. У нашому цеху роботи завжди було дуже багато, але від початку війни її значно побільшало. Зараз усім нам доводиться працювати не тільки в умовах постійних загроз обстрілів, а й численних блекаутів. Треба добре знатися на своїй справі та специфіці підприємства, щоб вчасно забезпечувати виробництво енергоносіями – світлом та водою. Дякую усім колегам за підтримку, усім нашим захисникам за можливість працювати у тилу. Чекаємо перемоги та повернення колег до цехів, підвищення зарплати та скорішого миру!»
Напевне немає жодного криворіжця, який би хоч раз не проходив або проїздив повз велику визитівку нашого підприємства – напис КРИВОРОЖСТАЛЬ на третій дільниці. Великі літери нагадують усім, що тут розташоване найбільше гірничо-металургійне підприємство України, яке сьогодні носить назву «АрселорМіттал Кривий Ріг». В цих літерах КРИВОРОЖСТАЛЬ – історія не одного покоління, збережені традиції, почуття, спогади і реалії сьогодення.
Сьогодні ми більше говоримо українською мовою та пишаємося, що ми – українці! Ми щиро захоплюємося нашою історією, ми з гордістю носимо в серці незламний ген українця і закохуємося у наші прекрасні вишиванки та мелодійну мову. Пишається своїм українським походженням і наше підприємство, яке до свого 90-річчя оновило одну зі своїх візитівок. Всередині КРИВОРІЖСТАЛІ розквітла вбрана у вишиванку буква І. А в кожному з її чотирьох елементів орнаменту-вишиванки «зашите» особливе для всіх металургів слово – «сталь».
Цікаво, що величезні літери «Криворіжсталь» були побудовані на 3-й дільниці ще у минулому столітті. Раніше прохідна, розташована позаду напису, і майданчик поряд мали не дуже привабливий вигляд, давалися взнаки близькість залізничних колій та підземний перехід. Крім того, місце розташування композиції знаходилося над міською тепломережею, тому вибрати точки опори для цієї візитівки було надскладним питанням. Та хіба металургів це може зупинити? Проєкт був реалізований. Таких композицій в Україні до цього ніхто не робив, тож про неї тоді навіть написав журнал «Архітектура».
Історія «Криворіжсталі» – «АрселорМіттал Кривий Ріг» – продовжується. І сподіваємось, що новий вигляд сталого символу стане ще одним доказом, що підприємство завжди бачило і бачить своє майбутнє в Україні – країні, якою можна і варто пишатися!
