Категорії
Новини

Радари та камери проти «кілерів»

У гірничотранспортному цеху нашого підприємства 108 транспортних засобів оснастили новим устаткуванням, що підвищило рівень безпеки.

Великовантажні автомобілі ГТЦ гірничого департаменту мають вражаючі габарити. Кожен з них має висоту близько восьми метрів, важить більш ніж 100 тонн  і може перевозити у величезному кузові більш ніж 130 тонн руди. Але разом із виробничими можливостями такі потужні характеристики містять додаткові загрози. Одна з них – суттєво обмежена зона огляду для водія та значна кількість так званих сліпих зон, які залишаються недосяжними для ока водія. Тож на розширення кругозору керманичів авто й спрямували більшість заходів.

Як пояснив провідний інженер з охорони праці Віталій Тесленко, гроші на оснащення транспортних засобів були виділені у рамках програми протидії чотирьом ризикам-кілерам, таким як падіння з висоти, враження електрострумом, травмування елементами, які обертаються, та стискання рухомими механізмами. Саме до останньої групи належать ризики, пов’язані з роботою великовантажних автомобіля.

«Для того, щоб позбутися мертвих зон, на великовантажівки ми встановили відеокамери, – говорить Віталій Тесленко. – Чотири на кожен: спереду, ззаду, праворуч і ліворуч. Відео з камер виводиться на монітор, встановлений у кабіні. Він чотириканальний, що дає змогу водієві одночасно бачити відео з усіх камер. А у задній частині самоскидів встановлені радари. Вони реагують на будь-який об’єкт, що з’являється позаду авто – великий камінь, стовп, людина, інше авто тощо. Сигнал від радару надходить на індикатор наближення  у кабіні. Індикатор попереджає водія звуком та світловими сигналами: зелений – об’єкт ще далеченько, жовтий – небезпека зросла, червоний – відстань небезпечна. Радар страхує, якщо небезпеку не видно на відео з камер або водій своєчасно не глянув на монітор».

Також на автомобілях встановили додаткові фари, які разом з іншими сигнальними фарами та звуковим сигналом вмикаються завжди, коли водій вмикає задню швидкість. Це попереджає всіх, хто стоїть на шляху руху самоскида, що вони у небезпеці.

Андрій Ацеховський працює водієм великовантажних автомобілів з 2011 року. Він встиг поводіювати й на інших підприємствах. «Не скрізь машини оснащені такими засобами, – розповідає Андрій. – Камери і радари – це дуже потрібні речі. І вони мають бути обов’язково. Добре, що навіть у такі важкі часи керівники дбають про безпеку, просувають подібні проєкти, і вони реалізовуються».

Дмитро Ципченко керує колоною № 1 ГТЦ. Він також задоволений. «Крім засобів, які нівелюють ризики сліпих зон, було встановлене устаткування, яке сигналізує водієві, що він не пристебнувся паском безпеки, – говорить начальник колони. – У цьому випадку спрацьовує світлова та звукова сигналізація. Таке нагадування важливе, адже людина може виявитися настільки зануреною в роботу, що елементарно забуде це зробити. І це особливо небезпечно в умовах кар’єру. Також встановлені звукові сигнали, які спрацьовують, якщо водій забув скористатися стоянковим гальмом. Сподіваємося, що цей комплекс заходів убезпечить нашу техніку та водіїв, які нею керують».

Категорії
Новини

  Менше «їсть», а тягне більше

На Миколаївському тепловозоремонтному заводі модернізували для гірників «АрселорМіттал Кривий Ріг» потужних помічників – два тепловози 2ТЕ10М.

Головне завдання гірничих тепловозів – перевезення гірничої маси з кар’єрів рудоуправління. Ці трудяги працюють у складних умовах: чималий вантаж доводиться перевозити під великим кутом нахилу та на низькій швидкості. Через інтенсивність навантаження рухомий склад швидко зношується. А якщо врахувати, що за паспортом дата народження цих тепловозів 1985 рік, зрозуміло, що «стареньких» вже треба було оновлювати.

Як і у людини, найпершим позиції почало здавати «серце» локомотива – двигун, захандрили «судини» – гальмівна та охолоджувальна системи. Тепловози доводилося ремонтувати, а з часом робити це частіше та частіше. Тому залізничники вирішили відправити тепловози на модернізацію, після якої старими на них залишилися хіба що форма кузова, рама та колеса.

За оновлення взялися фахівці Миколаївського тепловозоремонтного заводу. За їхніми словами, на пострадянському просторі таку глобальну модернізацію тепловоза серії 2ТЕ10М поки ніхто ще не виконував. Аналогічні проєкти з успіхом реалізуються в США та Європі. Для відродження тепловозів на заводі розробили спеціальні креслення, за якими потім і виконали роботи.

«З тепловозів прибрані фактично всі вузли, які найчастіше виходили з ладу, – говорить заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Тепер він обладнаний сучасним дизельним двигуном компанії АВС (Бельгія) із ресурсом до капремонту 70 тисяч мотогодин, новітньою системою управління двигуном, новим роторно-пластинчатим компресорним агрегатом Mattei (Італія) з моторесурсом 100 тисяч мотогодин, а також мікропроцесорною системою управління локомотивом. Модернізовані тепловози менше «їдять», а вантажів перевозять більше та й палива витрачають менше. Заощадження лише на паливі та мастильних матеріалах складатимуть до 30% на місяць».

Також ремонтники встановили електронний моніторинг роботи всіх систем локомотивів та систему контролю палива та місцеперебування тепловозів. Не забули і про комфорт та зручність для локомотивної бригади.

«У кабіні тепловоза встановили вібропоглинаючі крісла, сучасну систему обігріву та клімат-контролю, – додає Анатолій Маціборський. – А щоб працювати було не лише зручно, а й безпечно, на локомотивах встановили сучасне LED-освітлення. Нова система відеоогляду фактично прибрала «сліпі зони» попереду та ззаду локомотиву. Також змінили й систему керування локомотивом. Тепер на електронне сенсорне табло у кабіні машиніста виведені практично всі параметри роботи тепловоза. Тож машиніст одразу бачить найменше відхилення у роботі і може вчасно на це зреагувати. Модернізовані тепловози працюватимуть у парі – зчіпкою, аби з найвіддаленіших куточків перевозити більше породи – одночасно до 10 думпкарів».  

Категорії
Новини

З місця в кар’єр: безпечно та комфортно

В автопарку гірничотранспортного цеху поповнення – новий вахтовий автомобіль InterCargo Truck на базі «Рено».

Нове авто з початку січня вже почало перевозити персонал рудоуправління та гірничотранспортного цеху до робочих місць у кар’єр та на дальні відвали. Вахтовку придбали на заміну старому автомобілю. Тепер з п’яти вахтових автомобілів це найсучасніший і найкомфортніший перевізник.

«У цьому автомобілі враховані практично всі наші побажання та вимоги щодо комфорту та безпеки перевезення персоналу, розповідає начальник автоколони № 3 ГТЦ Олександр Меньшиков. – За новими стандартами усі пасажирські місця, як у кабіні водія, так і в салоні, обладнані ременями безпеки зі звуковою сигналізацією. Збоку авто можна побачити світловідбивну стрічку, яка робить вахтовку видимою у нічний час, а відеокамери допомагають водієві бачити усі «сліпі зони». З новинок – система допомоги водію під час руху автомобіля під гору. Коли водій знімає машину з гальма, то ця система допомагає йому підтримувати авто у непорушному стані без відкочування назад, доки не почнеться рух вгору. І «вишенька на торті» двигун авто стандарту Євро 6 (екологічний стандарт, що регулює вміст шкідливих речовин у вихлопних газах)».

Кожної зміни вахтовий автомобіль наїжджає кар’єрними дорогами  80- 120 кілометрів. Цей непростий шлях він вправно долає завдяки повнопривідному шасі, яке дозволяє водію комфортно та безпечно вести свій автомобіль в умовах бездоріжжя та на обледенілих ділянках дороги взимку. Фактично це сучасний та комфортний всюдихід. Для комфорту водія та персоналу в кабіні та в салоні встановлені сучасна система обігріву та кондиціонери.

 «За один рейс вахтовкою до робочих місць ми можемо перевезти до 28 пасажирів, не враховуючи водія, – говорить Олександр Меньшиков. – Авто обладнане рацією, аби завжди бути на зв’язку. Крім цього, встановлена система Дельта дозволяє бачити маршрут пересування машини, витрати палива, а за потреби просигналізує про  порушення техніки безпеки (пасажир не використовує ремінь безпеки, водій не встановив автомобіль на стоянкове гальмо, тощо). Тепер з новим вахтовим авто та нашими водіями-професіоналами ми впевнені у безпеці та комфорті наших працівників під час «вояжу» кар’єрними серпантинами».  

Категорії
Новини

І без лому є прийоми

Використання простого ефективного устаткування зробило безпечною одну з найпоширеніших на рудозбагачувальній фабриці ремонтних операцій.

За статистикою близько 70 відсотків вантажів у світі перевозиться морським транспортом, близько 20 відсотків – автомобільним, а близько 10 – залізничним. А от на рудозбагачувальній фабриці № 1 гірничого департаменту беззаперечним лідером є транспорт конвеєрний. 74 конвеєри загальною довжиною близько 3,5 км щозміни транспортують тисячі тонн руди та залізорудного концентрату. Конвеєрні стрічки рухаються роликами, яких у цеху близько 12 тисяч. Заміна роликів, які виходили з ладу, була однією з найнебезпечніших виробничих операцій, поки не застосували WCM.

Як розповів механік дільниці фільтрації та конвеєрів РЗФ-1 Юрій Коливашко, заміна ролика для досвідченого ремонтника, як то кажуть, справа техніки. Але перед тим треба підняти й зафіксувати конвеєрну стрічку, яка хоч і гумова, але доволі товста й довга, а тому важка.

«Десятки років ми користувалися звичайними ломами, – розповідає Юрій. – Для заміни ролика потрібні були мінімум троє людей. Тому слюсарям-ремонтникам часто доводилося гукати на допомогу зварників та різальників металу, а зараз це особливо дефіцитні фахівці. Спочатку міняли ролики з одного боку конвеєра, потім переходили на інший. Інколи доводилося використовувати ручні вантажопідйомні механізми (талі), що додавало небезпеки. Але основна небезпека – загроза травмуватися, будучи притиснутим устаткуванням чи інструментами під час орудування ломами».

Цехова команда WCM проаналізувала усі найнебезпечніші виробничі операції на фабриці. Заміна роликів потрапила у топ, а ризик бути роздавленим механізмами та рухомими частинами є одним з чотирьох ризиків-вбивць  у компанії «АрселорМіттал». Вирішили впровадити 10-кроковий проєкт з охорони праці. Щоб запобігти ризикам, вдосконалили виробничу операцію. Ломи та талі залишили у минулому, а замість них тепер використовується німецьке пристосування з назвою «флекс-ліфтер». Працівник встановлює його на конвеєр, крутить ручку, а флекс-ліфтер підіймає і фіксує стрічку, подібно домкрату. А далі вже справа техніки – і ролики замінені. До того ж одразу з обох боків конвеєра.

Головний технолог РЗФ-1 Юрій Коваленко надзвичайно задоволений цим придбанням. «Ми вияснили, що флекс-ліфтери є різними: з електроприводом, гідравлічні, механічні, – пояснює  Юрій. –  Саме на останньому типі зупинився наш вибір. Адже звичайний механічний набагато легший від своїх «родичів». Він важить лише 25 кг, має зручні ручки для перенесення. Це важливо, бо конвеєри у нас скрізь. Хотілось би мати не одне таке пристосування, але поки що й цим ми задоволені. Флекс-ліфтер коштує недешево, але безпека людей не має ціни. До того ж, його використання дозволило скоротити час ремонтної операції майже втричі. А це зменшення простою конвеєрів і, відповідно, додатковий вироблений концентрат. А ще з заміною роликів новим способом справляються двоє працівників, що дозволяє ефективніше використовувати працю людей».        

Категорії
Новини

Світла ефективність

На залізничних станціях Промисловій, Аглофабриці та Південній поменшало темних місць – силами залізничного цеху № 3 там замінили систему освітлення.

Усі три станції розташовані на території гірничого департаменту. Тут навантажують у вагони і перевозять залізорудний концентрат та агломерат. Роботи виконують працівники агломераційних цехів, залізничники «АрселорМіттал Кривий Ріг», працівники «Стіл Сервісу», підрядних організацій, які зайняті у обслуговуванні рухомого складу та колійного господарства.

Щоб їхні робочі місця були добре освітлені, на щоглах освітлення станцій працівники ЗЦ № 3 замінили старі енергетично «ненажерливі» прожектори з натрієвими лампами на світлодіодні – сучасніші, яскравіші та економніші.

«Зміна прожекторів відбулася у рамках «Програми поліпшення та реконструкції освітлення», яка була впроваджена в транспортному департаменті підприємства, говорить Вячеслав Тіняков, начальник ЗЦ № 3. – Відомо, що на залізничних станціях необхідно освітлювати значні території, для цього використовується дуже багато електричної енергії. Тому ми прагнемо використовувати для цього сучасні технології, аби забезпечити високоякісне освітлення і одночасно економити дороговартісні енергоресурси. Крім того, хороше освітлення сприяє безпечній роботі та збереженню здоров’я людей, які працюють у темний час доби».  

Процес заміни прожекторів тривав впродовж двох останніх місяців минулого року. За цей час на кожній залізничній станції виконали заміри та виділили зони недостатньої освітленості, щоб грамотно розподілити штучне освітлення згідно з особливостями технологічних операцій та вимогами норм охорони праці, і що не менш важливо для запобіганю крадіжок та пошкодження майна підприємства. Наприклад, додали освітлювальних прожекторів на щоглах там, де світла потрібно більше.

Загалом на трьох станціях під особистим керуванням електрика цеху Андрія Безпалого власним персоналом електрослужби цеху встановили 42 прожектори. Тепер у темний час доби на станціях все видно, як вдень: добре освітлені колії, під’їздні шляхи, станційні робітничі майданчики, рухомий склад тощо.

Категорії
Наші люди

З гайковим ключем замість нотного стану

«У чому полягає моя робота? Я відповідаю майже за все, що рухає БелАЗи», – говорить бригадир слюсарів з ремонту колісних транспортних засобів гірничого департаменту Артур Градовий, якого відзначено почесною нагородою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Артур Градовий походить з родини музикантів. Сам він теж певний час вчився у музичній школі грати на фортепіано та гітарі. Але більше хлопцю подобалося поратися з електропроводкою, ніж з нотним станом. Батько Артура працював на весіллях, у той час з апаратурою було не дуже, тож «електричну» частину музичного супроводу хлопець взяв на себе. Поступово хобі привело його до ремонтної справи. Свою ремонтну діяльність Артур починав з роботи на СТО. Та одна справа – реанімувати автомобілі, двигун яких в п’ять разів менший за двигун велетня БелАЗа, і зовсім інша мати справу з «тепловозами» на гумовому ходу, саме так слюсар-ремонтник називає кар’єрні самоскиди. Тож коли прийшов працювати до гірничотранспортного цеху, довелося багато чому вчитися.

«БелАЗ, як на мене, дуже схожий з тепловозом. У них однаковий принцип роботи. Тільки перший коліями їздить, а самоскид – автошляхами у кар’єрі. І там, і там є дизель-генератор, який виробляє електрику. І там, і там – тягові двигуни. Та й розміри деталей та вузлів вражають на обох транспортних засобах, – розповідає Артур Градовий. – Мені подобається моя робота. Тут моя професійна різноманітність і універсальність практично не має меж. Адже на агрегатній дільниці, де я працюю бригадиром слюсарів-ремонтників, доводиться й на верстатах працювати свердлувальником та токарем. Ми ремонтуємо та замінюємо все, окрім двигуна, що рухає великовантажними велетнями, відновлюємо й допоміжний транспорт: поливальні авто, вахтовки та інше».

У слюсарів-ремонтників роботи завжди вистачає. Адже навіть попри складнощі воєнного сьогодення гірники працюють і рух кар’єрних велетнів не припиняється. У ці часи робота стала для багатьох своєрідним порятунком, який дозволяє відволіктися від емоційної напруги, а ще – це можливість бути корисним, допомагати тим, хто зараз на передовій. Понад 100 працівників ГТЦ зараз перебувають у лавах ЗСУ. Артур з друзями у вільний час допомагає нашим захисникам з ремонтами авто і мріє після перемоги з’їздити до Естонії, аби особисто сказати дякую усім тим людям, які підтримали та підтримують його родину зараз у цій країні.

«Ми в цеху намагаємося допомагати нашим колегам-захисникам максимально, чим можемо, – говорить Артур. – Підтримуємо зв’язок з кожним. Це важливо і для них, і для нас. У 2022 році 24 лютого стало вирішальною датою для всіх українців і багато чого змінило у нашому житті. В цей день моєму синові виповнилося 11 років, а ще ми мали їхати оформлювати йому закордонний паспорт. Хотіли це зробити для мирних подорожей, а довелося йому виїжджати в евакуацію. Він та донька тоді виїхали до матері в Естонію. Зараз Максим вже повернувся до мене. Він в мене оптиміст, постійно підтримує батька. Мої діти – це найголовніше, чим я пишаюся у своєму житті. Це наше майбутнє. Заради нього ми захищатимемо країну і точно переможемо. Ми ж наче пучок арматури – міцні та незламні, одним словом – сталеві люди з гарячими серцями».