Категорії
Новини

«Бо жінка»

Прекрасні, сильні та тендітні водночас. Перший Форум жіночого лідерства «Бо жінка» «АрселорМіттал Кривий Ріг» зібрав 200 жінок-лідерок.

Лідерство – одна із цінностей компанії АрселорМіттал, яка об’єднує наших колег у різних країнах по усьому світу. І серед авангарду нашої компанії чимало жінок. 8 березня на Форумі у Кривому Розі зібралися пані, леді, лідерки, ті, хто впевнено рухається вперед і веде за собою інших.

Святкова атмосфера у залі з перших же хвилин налаштувала всіх на позитивні емоції. Посмішки, від яких засліплює очі, енергетика жіночності, аромати квітів, парфумів та запашної кави у повітрі завдали тон святу, яке розпочалося з щирих та відвертих історій успіху та лідерства. Цього разу п’ятірка топекспертів, серед яких були представники нашого підприємства, міської влади та бізнесу Кривого Рогу говорили про можливості, злети та падіння, джерела натхнення та засоби подолання перешкод, про відповідальність та досвід. Форум став платформою для діалогу, підтримки та майданчиком для розвитку лідерських якостей. Насправді у кожної з жінки є свої виклики, з якими вона стикається в житті, які її роблять сильнішою і мудрішою, є свої перемоги та досягнення, досвід та секрети успіху. Ними з прекрасною аудиторію і поділилася п’ятірка лідерок.

Олена Пантюх, Оксана Павлушенко, Наталія Дроваль, Інна Яцьковська, Юлія Заболотна, Анна Гатілова

Юлія Заболотна, директорка департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

«У сфері HR я працюю понад 20 років і жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Так, моя робота складна, але вона ще й емоційна, артистична, різноманітна, а головне – в ній немає меж для професійного вдосконалення та вивчення нового. В цьому я пересвідчувалася не раз, бо на посадах голови департаменту персоналу працюю понад 7 років в різних міжнародних компаніях. Жіноче лідерство для мене – це можливість та готовність розмовляти мовою бізнесу з керівниками вищої ланки, впливати на стратегічні рішення, покращувати життя колективу в усіх можливих аспектах, викликати позитивні емоції у людей та дарувати усім натхнення на здійснення чогось нового й кращого.

А ще мене цікавить мистецтво, кіно, література, музика. Я дуже люблю подорожувати, бо це так прекрасно – бачити та вивчати різноманітність природи, життя та культур, усвідомлювати та захоплюватися тим, що всі ми різні.

На мою думку, сучасна жінка – це сильна, яскрава, талановита, незалежна людина, здатна і бізнесом керувати, і успішно вирішувати інші задачі. А ще завжди залишатися гарною донькою, жінкою, матір’ю, колегою та керівником, бути доброю та чуйною людиною.

Вже друге 8 Березня ми, на жаль, зустрічаємо в умовах війни. Я хочу побажати усім нам і надалі залишатися сильними, вірити у перемогу України, берегти себе та своїх рідних та зберігати оптимізм. Ми обов’язково впораємося з усіма викликами, бо ми – сильні та незламні жінки».

Наталія Дроваль, в.о. заступника начальника цеху з водопостачання:

«На мою думку історія успіху жінок, які досягли будь-якого результату у кар’єрі, дуже схожа. Так, ситуації у всіх різні, але принцип один – це працелюбність та наполегливість у своїй справі. Так було і у мене. В цеху водопостачання я спочатку працювала машиністом насосних установок. Уявіть, переважно чоловічий колектив, робота зі складними енергетичними системами, механізмами. Та бачити тільки перешкоди – це не про мене. Навпаки, усе нове завжди було мені цікаве, тож я почала вчитися, запитувати, проявляти ініціативу. Це не залишилося непоміченим. Спочатку мені запропонували стати інженером, потім енергетиком, я відповідала за експлуатацію та надійність устаткування. На даний час я виконую обов’язки заступника начальника цеху водопостачання.

Я гадаю, що поєднувати роботу й особисте життя можна. Але це водночас і складно, і просто. Ти завжди знаходиш середину у цьому балансі, шукаєш компроміс. Мені це поки вдається, я навіть знаходжу час для свого улюбленого захоплення – вирощування квітів. Та, якщо чесно, часу все ж таки бракує. Було б гарно, якби доба у нас містила48 годин».

Інна Яцьковська, засновниця та директорка студії дизайну «Акцент»:

«Сучасна жінка – це самостійна, впевнена і енергійна особа, яка має право на рівність у чоловічому світі. І я намагаюся бути такою. Я все життя малювала. Спочатку закінчила художньо-графічний факультет, потім робила перші кроки у дизайні, відчувала важкі часи становлення бізнесу і, як результат, вже 20 років утримую першість у сфері дизайну в нашому місті. Звичайно, були і перемоги. Наприклад, наша студія створювала бренд міста Кривого Рогу, розробляла бренди державних установ, в тому числі і «Візи», допомагала в реалізації проєктів оформлення розважального комплекту Fun Park. З нами постійно працюють такі поважні клієнти, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвест», «Хайдельберг Цемент», «Ельдорадо», АТБ тощо.

Особисто я, як жінка, не відчуваю дискримінацію в прийняті рішень чи відсторонення у бізнес-процесах. Але не вистачає часу на особисте. Втім, я впевнена, і це мине, бо зараз, коли переважно чоловіки захищають країну, нам, жінкам, доводиться вдвічі бути відповідальними за наші справи та за наше життя».

Олена Пантюх, начальниця речової служби логистики, молодший лейтенант:

«Пам’ятаю, як я у 1997 році вперше прийшла на підприємство у якості учня дозувальника аглоцеху №3. Працюючи на підприємстві закінчила університет, до війни працювала інженером-технологом ремонтного цеху гірничого департаменту. Коли почалася війна просто сидіти і нічого не робити не могла, тому почала волонтерити. Згодом відчула і зрозуміла, що можу і повинна зробити щось більш вагоме задля Перемоги. Тому я пішла добровольцем до ЗСУ. Зараз служу начальником речової служби логістики. У мирному житті я захоплювалась вирощуванням квітів та подорожами, але, на жаль, зараз це залишилось в тому мирному житті. Втім впевнена, що ми все повернемо.

Я лідер за характером, тож звикла завжди діяти рішуче та впенено. Для мене жіноче лідерство – це вміння організовувати людей для досягнення певної мети. Жінка-лідер –  це жінка яка користується авторитетом та повагою завдяки своїм особистісним якостям та діям. Жінка лідер – це сучасна жінка. Вона самостійна, відповідальна, впевнена у своїх діях, комунікабельна, вольова. Я намагаюся бути саме такою. У цей святковий день всім жінкам бажаю щастя, кохання, миру, та щоб нарешті всі наші захисники та захисниці повернулися додому, а наше жіноче лідерство проявлялося лише у мирних справах.

Оксана Павлушенко, заступниця начальника управління економіки виконкому Криворізької міської ради:

– Я вважаю себе сучасною жінкою. Мені здається, що якщо порівняти життя сучасної жінки з життям жінок на початку або середини 20 століття, то ми живемо майже в ідеальному світі. Тому хочеться подякувати за це багатьом поколінням жінок, які боролися за рівність, результатами якої ми всі користуємося. Свого успіху, кар’єрного зростання я досягла своєю працею, наполегливістю, відповідальному та поважному ставленню до колег незалежно від гендеру.

Я вважаю, що лідерами і народжуються, і стають водночас. Бо ж лідерство –  це набір характеристик особистості, який пов’язаний і з тим коли і де ти народився, і яким було твоє становлення у дитинстві, юності. Якщо задуматися про те, що відрізняє жіноче лідерство від чоловічого, то мені здається, що  тут більше залежить від самого характеру лідера та його підходів до лідерства (ідеалістичного, товариського, демократичного, амбіційного, авторитарного), ніж від гендеру. Я вважаю, що жіноче лідерство –  це про поєднання розуму, краси, харизми та енергії творіння.

Щодо якостей жінки-лідерки, то цей той самий набір характеристик, як і для чоловіків: відповідальність (за себе та тих, кого ти «ведеш» за собою), вимогливість до себе та колективу, неупередженість, вміння досягати результатів та розкривати можливості та потенціал колег, ну, і харизма, у лідера вона має бути обов’язково!

У сучасному світі жінкам-лідеркам все ще складніше, ніж чоловікам. Але ми і ці перепони успішно долаємо. Лідерство в професійній сфері не обмежується 8 годинним чи 13 годинним робочим днем, ти не можеш встати з робочого місця і одразу перемикнути «тумблер» на родину і не думати про роботу. Отже, жіноче лідерство – це про гармонію без жертовності.

У цей святковий день зі словами привітань, визнання жіночого лідерства та поздоровлень до лідерок нашого підприємства звернулися генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лангобардо. Слова вдячності та щирого захоплення нашими працівницями, лідерками і просто чарівними пані прозвучали і від Артема Філіп’єва, заступника генерального директора з адміністративних питань та Володимира Теслюка, заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент).

Справжні пані цікавляться модою, живуть в гармонії із собою та навколишнім світом, мають різноманітні захоплення. Саме для таких творчих особистостей, організатори форуму запросили у гості стиліста-візажиста, б’юті-експерта, керівника студії краси Яну Дьячук. Вона розповіла про основні складові іміджу, експрес-макіяжу, поділилася секретами та «фішками» з догляду за собою.

Психологічну підтримку, порадами як зберегти своє психічне здоров’я за сучасних обставин  з учасницями форуму поділилася Олена Карєєва, психолог, арттерапевт, коуч, майстер жіночих практик та ведуча трансформаційних ігор. У святковий день форумчанки на майстер-класах мали змогу  попрактикуватися у Петриківському розписі та познайомитися з нейрографікою.

Олена Карєєва, психологіня:

«8 Березня – це день жінок всього світу. У багатьох людей зараз різне бачення цього свята, а для мене він перш за все є днем краси української жінки. І ця краса має багато граней: професійних, духовних, суспільних та, звичайно, жіночних. Форум жінок-лідерів «АрселорМіттал Кривий Ріг» це ще раз довів. Варто було лише поглянути на наших дівчат – очі сяють, посмішки лунають, настрій піднесений! Що б там не казали, а 8-го Березня жінкам більше приділяється уваги та поваги. На мою думку, це зараз дуже важливо, бо в нашій країні іде війна. До мене, як до психолога, звернень побільшало – війна загострила давні психологічні проблеми жінок. Деякі з них мені казали, що сподівалися самі впоратися з ними, що раніше їм і на думку не спадало просити допомоги фахівця. Та зараз вони зрозуміли, що допомога психолога дійсно ефективна та доступна, вона є чудовим способом «вилити душу» та навчитися корисних психологічних практик. Деякими з них я поділилася з учасниками форуму. Сподіваюся вони стануть у пригоді жінкам».

Ірина Дідович, начальниця дільниці хімчистки та підготовки виробництва  ПП «Стіл Сервіс»:

«На роботі я відповідаю за чистоту та охайність робітничого одягу робітників підприємства. Справа важка та відповідальна. Ви знаєте, цей форум трохи струснув нас, у найбільш гарному сенсі. Ми вже давно не бачилися з деякими колегами, бо спочатку був ковід, зараз війна. Живемо в постійному стресі і кожний у своєму світі. Жіночий форум дозволив нам поспілкуватися, порадіти життю, нашому жіночому святу, обговорити проблеми та успіхи, трохи розрядитися від буденності. Так, для мене 8 Березня – це свято, день, коли можна причепуритися, відчути підвищену увагу до себе. 

Мені в житті щастить, я ніколи не відчувала дискримінації. Навпаки, працюючи у переважно чоловічих колективах, я завжди відчувала підтримку чоловіків, мені допомагали, до мене дослухались».

Марія Торяник, помічниця генерального директора з адміністративних питань:

«Атмосфера форуму була дружньою та згуртованою, наші українки вміють працювати, веселитися та брати на себе відповідальність у різних справах. Слухаючи наших лідерок ми в цьому ще раз впевнилися – для успіху в усіх сферах життя нам потрібно мати мету, до того ж не одну, бажання досягати їх, працювати над цим, а ще – вміти відпочивати та радіти життю. Бо ми – жінки!

Цей форум зібрав жінок-лідерок нашого підприємства. У кожної з нас є своя історія успіху і кожна може поділитися нею. Це дуже добре, бо я ще раз пересвідчилася, наші жінки дуже сильні та вмотивовані, вони берегині і своїх родин, і самих себе. 

Я дуже вражена життєвими історіями наших спікерок. В них є чому повчитися. А ще я відзначила для себе, що як би важко не було нашим жінкам, вони завжди готові допомагати іншим. Це зайвий раз довела війна. З перших її днів кожна з нас допомагала і оточуючим, і фронту. Небайдужість жінок і увага до всього, напевне, це наша українська риса. І вона мені дуже подобається!»

Наталя Заїка, начальниця зміни цеху мереж та підстанцій:

«Захід просто неймовірний! Це справжній вибух позитивних емоцій! Я нарешті побачила людей, з якими вже довго не спілкувалася, відчула атмосферу свята та жіночої солідарності у наших справах. Такого я вже давно не відчувала, бо за останні роки неприємних подій у нас, на жаль, було більше.

Форум став для мене і джерелом нової інформації. Я почула реальні історії успіху наших жінок-лідерок. Легким цей шлях ні в кого не був. І я не виключення, в мене він теж був дуже непростий. Втім, зараз я займаюся улюбленою справою, дуже потрібною та відповідальною. Я керую багатьма працівниками, що теж додає додаткової відповідальності.

Звичайно, на форумі сподобалися і цікавинки – зустрічі з гостями, фахівчинями краси, представницями творчих професій. Знаєте, це 8 Березня стало для мене промінчиком щастя, який я хочу залишити в собі якнайдовше!»

Категорії
Новини

Починаємо процедуру!

На підприємстві розпочато впровадження нового підходу до оцінки ризиків на робочих місцях, який застосовується в провідних світових компаніях.

Металургійне, гірничодобувне, рудозбагачувальне та коксохімічне виробництва  належать до найбільш небезпечних. Своєчасно виявити ці небезпеки-ризики та нейтралізувати їх – значить вберегти людей від травм, зберегти життя.

В основі нової процедури виявлення небезпек лежить «Колесо енергій». Це проста й наочна схема, для користування якою не обов’язково бути професором у царині охорони праці. Як розповів менеджер з оцінки ризиків управління охорони праці Еклас Баялін, застосовувати процедуру навчають під час занять за програмою  «Take Care» («Бережи себе»). Ця програма передбачає навчання всіх працівників підприємства світовому досвіду безпеки праці.

«Зараз триває перший етап провадження «Колеса енергій», – розповідає Еклас Баялін. – Це й є навчання робітників. Перед нами довгий шлях, але він вартий того, щоб його пройти. Особисто я познайомився з цим підходом, коли працював у підрозділі охорони праці на проектах відомої американської компанії Chevron Corporation, яка є світовим лідером енергетичній галузі. Це не металургія, звичайно, але ризиків не менше, й вони багато в чому схожі. Процедура ж дозволяє виявити їх якомога більше. Наступним етапом впровадження має стати навчання лінійних керівників, майстрів, які разом із робітниками будуть оцінювати та усувати виявлені ризики».

Як бачите на схемі, саме «Колесо енергій» зображене у вигляді колеса, спиці якого відділяють різні групи ризиків. На більш безпечних виробництвах спиць небагато. Можуть бути й дві. На нашому ж підприємстві їх аж 10. Не у всіх підрозділах ми маємо повний набір, але в основних цехах їх більшість. Візьмемо, хоча б, рудозбагачувальні фабрики гірничого департаменту.

«Згідно статистиці, серед найрозповсюдженіших причин травмування працівників є падіння з висоти власного зросту, – розповідає провідний інженер з ОП Юрій Духов. – Це так звана гравітаційна група ризиків. Тому кожен має уважно роздивитися, чи не запчастини, матеріали, не розлите мастило в зоні його пересування. В цеху крізь працюють крани, і це також гравітаційні ризики. Стропи, сигналізація на кранах мають бути в належному стані. Дуже багато механічних ризиків, пов’язаних з обертанням та поступальним рухом машин і механізмів. Тут важливо, щоб огородження небезпечних зон було справним. А ще є електрична група. Тут не має бути оголених струмоведучих частин, й знову ж таки – стан огородження».

А ще Юрій розповів нам про ризики з-за трубопроводів, якими транспортують стисле повітря, мастило тощо. Ця група так і називається – «тиск». Також у цеху присутні ризики, пов’язані з гучною роботою обладнання, та інші.

«За 5 хвилин до початку роботи робітник повинен попрацювати зі зображенням «Колеса», – продовжив Юрій Духов. – Так би мовити, «прокрутивши» його, та оглядаючи при цьому зону робіт з точки зору ризиків кожного сегменту. Ризики заносяться до спеціального оглядового листка. Позначаються ті, які можна безпечно усунути зразу ж самим працівником. Наприклад, накрити кришкою відчинений люк. Якщо ж ліквідувати небезпеку самому неможливо, наприклад, необхідно залучити спеціалістів або додаткове устаткування, то такі ризики виділяються позначками, й про них до початку робіт необхідно повідомити безпосереднього керівника, майстра. Нещодавно під час процедури працівник РЗФ-1 виявив недостатнє освітлення в зоні роботи одного з конвеєрів. Про цей ризик він доповів майстрові, який звернувся до електрослужби цеху. Електромонтер, ліквідувавши несправність, відновив освітлення, усунув ризики. Після цього машиніст конвеєра став до роботи».

Еклас Баялін відзначив переваги даної процедури:

– по-перше, вона проста, і маючи наочну схему, ризики може виявити кожен працівник;

– по-друге, використання схеми не дасть забути про всі групи ризиків, в тому числі – біологічну, хімічну та радіаційну;

– по-третє, такий системний підхід у визначенні ризиків дозволяє виявити їх набагато більше, що вже доведено на деяких дільницях, а це дає змогу зробити робочі місця безпечнішими.

Категорії
Новини

З окулярами на носі діти прогулялися підприємством

І ще дізналися, що наше місто, наче намисто«АрселорМіттал Кривий Ріг» разом із КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» організували віртуальну екскурсію для дітей працівників нашого підприємства.

Щоб об’їхати весь світ, головному герою роману Жуля Верна знадобилося 80 днів. А дітям працівників нашого підприємства завдяки новим технологіям вистачило лише декілька годин, щоб відвідати основні цехи «АрселорМіттал Кривий Ріг», побачити промислові об’єкти інших підприємств, прогулятися визначними куточками міста та стати майже безпосередніми учасниками занять з екстремальних видів спорту. І все це не виходячи з аудиторії Університету АрселорМіттал, де і відбулася ця віртуальна екскурсія. Вона була присвячена Всесвітньому дню гідів, який відзначався 21 лютого. Для подорожей із всього туристичного спорядження дітям знадобилися лише спеціальні окуляри та цікава розповідь екскурсовода.

«Напевне, ви знаєте, що наше місто дуже довге. А от чому його іноді порівнюють з намистом? Уявні намистинки – це рудники Криворіжжя, які з часом «обростали» житловими будинками, соціальною інфраструктурою. А нитка – це дорога, яка з’єднала мікрорайони між собою», – розповіла дітям Ганна Літвінчук, начальник відділу розвитку туризму КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу».

Вона зазначила, що цей і можливі наступні подібні заходи мають на меті допомогти дітям більше дізнаватися про особливість та унікальність Кривого Рогу, його природні багатства, історію вулиць, районів, видатних людей. Все це потрібно для того, щоб діти хотіли вивчати місто, подорожувати ним, відкривати в ньому нові сторінки. Це не тільки сприяє вихованню та  розвитку дітей, а і виховує в них патріотизм та любов до рідного краю.

Також у заходу була ще одна важлива мета – профорієнтаційна, щоб діти на власні очі змогли побачити, де працюють їхні батьки та познайомитися із професіями, які є на підприємстві.   

«Навіть під час війни ми продовжуємо розвивати промисловий туризм та розповідати дітям про наше підприємство, – сказала Валерія Рясна, фахівець з розвитку молодіжних проєктів департаменту соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Зараз відвідати промислові майданчики та на власні очі побачити як проходить технологічний процес дітям допомогли віртуальні екскурсії. Завдяки проєкту міста «Віртуальний КР» у форматі VIArt 360 діти змогли побачити наші коксові батареї №№ 5, 6, машину безперервного лиття заготовки, дротовий стан 150-1. А ще вони зазирнули на промислові майданчики інших підприємств Криворіжжя, навіть «спустилися на байдарках» річкою Інгулець та «проїхалися» велосипедом територією відвалів».

«В окулярах я «покаталася» на велосипеді. Більш за все боялася впасти у червону калюжу, – усміхаючись каже другокласниця Ніколь Денисенко. – На цей захід я прийшла разом зі Сталюшею, який виграла «на ялинці» під час новорічних свят. Він вогняний, як і підприємство, на якому працює мама. Тут я дізналася, що руда, як пиріг, лежить у землі, і нам треба обережно її витягувати та переробляти». 

«Мені було цікаво слухати різні історії про Кривий Ріг та завод. Маленькою я думала, що люди ходять по заводу та викопують метал. Згодом я зрозуміла, що на заводі метал роблять із залізної руди, і це дуже складний процес», – поділилася враженнями семирічна Аніта Харченко.

Категорії
Новини

Гороскоп на березень

З початком весни ми зазвичай пов’язуємо період розквіту та сподівання на позитивні зміни. Цей березень буде доволі складним, так віщують зірки. Але перший місяць весни все-таки не позбавить нас надій та подарує всім нам хоча і невеликі, проте натяки на нашу подальшу Перемогу. Ми почнемо помічати пожвавлення та рух вперед на всіх фронтах: в особистому житті, роботі та звісно ж, на передовій. Тож хай буде Весна!

Овен

Цей місяць дасть поштовх до подій, які будуть відбуватися з вами протягом наступних 20 років. Можуть змінюватися робота, країна мешкання, заняття. Люди, яким не судилося бути у вашому житті, відійдуть у минуле. Ви зрозумієте та отримаєте своєрідний рецепт від зірок як діяти та жити далі.

Тельці

Ви поступово почнете відчувати, що всі ваші страхи та комплекси відходять на задній план. Потроху почне вималюватися можливості на майбутнє. З’явиться впевненість у собі та власних силах. Почнуть зростати темпи та обсяги роботи, вас це порадує, адже за цим ви, відверто кажучи,  вже почали сумувати.

Близнюки

Ви почуватиметеся набагато краще, для вас закінчиться якесь життєве випробування. Можливо, що представники вашого знаку позбудуться роботи, яка обтяжувала, проблем зі здоров’ям та фінансами або інших неприємностей. Весна прийде до вас не лише за календарем, а й за емоційним відчуттям.

Рак

Раки відчують прилив сил, енергії, власної привабливості та жвавість в особистому та професійному житті. Можна починати нові сміливі проєкти, адже для вас особисто всі ваші кроки будуть успішними. Відкриються очі на розуміння всього того, що відбувається навколо, і ви вдихнете на повні груди.

Леви

Для Левів у цьому місяці ключовим буде слово «інформація». Слухайтеся власної інтуїції, користуйтеся різними джерелами, аналізуйте все, що потрапляє вам на очі у ці дні, адже вся отримана інформація буде корисною і стане доволі точною підказкою тому, як жити та діяти у найближчі місяці.

Діви

Період буде динамічним та енергетично сильним. У вас з’явиться нове коло спілкування, однодумці. Можливо, друзі познайомлять вас з людиною, з якою у вас зав’яжуться романтичні стосунки. Вам точно потрібно робити кроки до здійснення власних мрій, це стосується і нашої Перемоги.

Терези

Емоційні гойдалки постійно виводять вас з рівноваги, але у березні ви нарешті відчуєте землю під ногами. Почнете помічати позитивні новини та зміни не лише у природі, а й у вашому житті. Терпіння та наполегливість допоможуть вам отримати перші перемоги, яких надалі стане більше.

Скорпіон

Весна – це ваш час, коли всі сили добра на вашому боці. Тому попри всі страхи та сумніви починайте активно діяти, виходьте зі сплячки та починайте рухатися. Згадайте, що ви не черепаха, а скорпіон, тож швидші. А швидкість для вас – це успіх. Ви знаєте що і як робити, тож робіть це і скоріше!

Стрілець

Період потепління позитивно відобразиться на всіх ваших справах. Поступово почне поповнюватися ваш гаманець, в голові з’являться «світлі» думки, в серці – бажання. І що найприємніше, що все це відбуватиметься не лише у вашій уяві, а й реально у вашому теперішньому житті.

Козоріг

Гарячий місяць щодо насиченості подіями, які змінюватимуть одне одну шаленими темпами. Буде плюс і буде мінус. Але позитиву буде більше, тож сконцентруйтеся на гарних новинах та сприятливих для вас подіях. Як ви все сприйматимете, так все і працюватиме. Тому ніяких сліз, а більше усмішок!

Водолій

Гарний місяць для підвищення продуктивності, яка сприятиме наполегливій роботі над проєктами та планами, а також розвитку кар’єри та покращенню здоров’я. Можете трошки відпустити ситуацію та дати волю власним емоціям та бажанням. Ви формуєте ситуацію навколо себе на найближчі пів року.

Риби

Суттєвих змін вам березень не принесе. Скоріше за все – це період очікування та витримки. Треба зупинитися та проаналізувати ваші помилки і перемоги, зрозуміти чому так сталося, і хто у цьому винен. Якщо зрозумієте це, то уникнете багатьох помилок цьогоріч. Варто просто зберігати спокій.

Категорії
Новини

Святослав проти орди

З першого дня повномасштабного вторгнення нищить ворога керівник одного з підрозділів нашого підприємства.

Два лютих

Авто мчало ранковим шосе. Асфальт мирно шепотів під шинами, а мозок розривали думки про війну. Він не мав сумнівів у тому, що Росія продовжить розпочате у 2014-му. Кілька років Україну обливали брудом на російських каналах, заперечуючи саме право на існування. І ось почалося. Найстрашнішим було не встигнути отримати зброю. Тому так і летіло авто, за кермом якого був Славин батько, а ще одним пасажиром – Сашко, друг і колега по роботі. Трійця мчала до військової частини. А родичі Святослава вже телефонували з Херсонщини й розповіли, що ворожі колони швидко рухаються на північ майже без супротиву. Був ранок 24 лютого 2022 року…

Лютий 2023. Сьогодні у Святослава з батьком зовсім інший настрій. Син приїхав у відпустку. Як же пасує йому форма! Стомлені, але щасливі очі. Мама плаче від щастя. Слава також не втримався, очі волого заблищали. Обійми, поцілунки. Особливо солодкі – від коханої. Ганна дуже чекала, підтримувала, допомагала. І ось вона в його обіймах. А на столі пиріжечки, котлетки та ще багато маминого, що так любить синочок. «О! Стіл, як на Різдво!» – жартує боєць. А рідних розбирає нетерпіння. Ну, як там воно? Вистоїмо? Переможемо? «Звісно», – усміхнувся син.

Незламність проти танків

Але не завжди Святослав був у тому таким впевненим. «Ми з Сашком потрапили до окремого розвідувального батальйону, – почав він свою розповідь. – Після підготовки – Донецька область. Там, як і зараз, йшли важкі оборонні бої. У ворога була шалена перевага в артилерії. На один снаряд, випущений нашими, агресор вистрілював 20-30. А якщо додати перевагу у повітрі, то у перші місяці було зовсім невесело. Коли ти декілька діб знаходишся під таким вогнем, закрадається зневіра в тім, що можна вистояти. Саня був оптимістичнішим і підтримував мене. Особливо страшно, коли розумієш, що не просто криють площу, а полюють саме на тебе. Дрон слідкує, передає, і саме в твою бойову групу летять снаряди, міни, бомби. Чуєш звук. Летить! Цей точно в мене! Жах».

Слава на все життя запам’ятав 20 травня 2022 року. Тоді ворог несамовито штурмував Новомихайлівку. Мав величезну перевагу у бронетехніці та артилерії. Але наші вистояли. «Тоді, мабуть, вперше я відчув, що ми сильніші, – усміхнувся Святослав. – Наша група вогневої підтримки прикривала в’їзд в село від прориву бронетехніки. А головний удар взяла на себе 54-та бригада, яка стояла на основних позиціях. Щоразу після масованої артпідготовки і авіаударів по виявлених ворожими дронами наших позиціях починався піхотний штурм за підтримки вогнем з танків. І щоразу під шквальним артилерійським вогнем починали працювати наші мінометники, які рятували ситуацію, укладаючи по кілька десятків атакуючих орків протягом години. Потім вони миттєво міняли позицію, перетягували міномети та боєкомплект в укриття. Згодом знову артпідготовка… І так по колу. Село відстояли. Тоді я повірив, що наша незламність, наш дух сильніші за їхні танки та гармати. Поступово і вогняні можливості почали вирівнюватися. Зростала наша майстерність. Багато чому довелося вчитися. Але чимало навичок згодилося з моєї роботи».

Важка кривава робота

До 24 лютого Святослав Кузьменко керував підрозділом, який впроваджує Виробництво світового класу WCM на нашому підприємстві. Він зізнається, що той досвід допомагає не лише успішнопротистояти окупантам, а й виживати в бою. «Війна – це важка, специфічна, кривава робота, – продовжує він. – І той, хто вважає, що це лише бої, дуже помиляється. Якщо все тихо й ніби особливих загроз немає, це не привід розслаблятися. Це можливість покращити позиції, вдосконалити окопи, бліндажі, шляхи відходів, отримати додаткову інформацію про розташування ворога та місцевість. І хто цього не робить, часто розплачується. Можна, звичайно, слухати музику, замість копати окоп, але… Були такі випадки. Безперервне вдосконалення – один з головних принципів WCM, до речі».

Правило відразу ж встановлювати корисні контакти з колегами, Слава також взяв з WCM. Його вогнева група розвідбату часто змінює дислокацію. Перше, що робить командир на новому місці, встановлює контакти з аеророзвідкою. «Це питання ефективності і виживання, – говорить він. – Безпілотники відіграють величезну роль у цій війні. Якщо у тебе є данні аеророзвідки, то зайвого разу не треба вилазити зі схованки та «палитись», розглядаючи через тепловізор місцевість. Рух рашистських танків та бетеерів, на які ми полюємо, дрони визначають заздалегідь. А ще допомагають навички впровадження системи 5S. Особисто у мене все посортоване та має своє місце. Пів мішка теплих шкарпеток та термобілизни, які передали родичі, знаходяться у баулі на базі в парі кілометрів від нуля. На виконання бойових завдань береться лише штурмовий рюкзак зі запасними батареями для обладнання, тепловізором, павербанками, маскувальним халатом, комплектом білизни та шкарпеток, термогрілками і запасом їжі на 24-48 годин. Але і його можна загубити під час бою. Тому медикаменти, джгути й бинти обов’язково в кишенях. Це питання життя».

Втрата та здобутки

Разом зі Святославом WCM впроваджував Олександр Пшеничний. Саме з ним Кузьменко поїхав на війну. Пліч-о-пліч друзі воювали впродовж перших місяців. Потім їх розкидали до різних груп. «Мене призначили командиром вогневої групи, – розповідає Святослав. – Від партнерів прийшла нова зброя. Кілька протитанкових комплексів наш батальйон затрофеїв під Ізюмом. Саня мав до нас приєднатися. Але терміново треба було перекидати сили на Авдіївський напрямок, де була спроба ворожого прориву. Сашка кинули туди. З ним ми більше не побачилися. Він загинув біля Водяного. Світла пам’ять герою».

Ми пам’ятаємо стрімкий наступ на Харківському напрямку, просування наших військ на Кремінну, визволення Миколаївщини та Херсонщини. На Донбасі ж все по-іншому. В основному – тяжкі оборонні бої. Але Слава згадує й вдалу наступальну операцію, в якій також був задіяний. «Я тоді був у розвідгрупі, – згадує він. – Вночі ми перетнули лінію зіткнення, виявили вогневі точки росіян, місця дислокації живої сили та техніки. А потім наміченим шляхом, нищачи ворога, пішли наша бронетехніка та піхота. Це була одна з вдалих наступальних операцій саме на Донеччині, з багатими трофеями, полоненими та визволеними населеними пунктами».

Буде чим зайнятися

Восьмеро з 27-ми працівників підрозділу з впровадження WCM пішли воювати. Четверо з них – добровольцями. Крім Святослава та Олександра, це Віталій Афанасьєв і Руслан Нікулін. Ті, хто на виробництві, допомагають колегам. «Регулярно отримую посилки від них, – говорить Святослав. – Теплі речі, смаколики тощо. Дуже надихають дитячі малюнки, які нам передають. Вони нагадують, заради кого ми тут. Після перемоги планую повернутися в свій виробничий підрозділ. Ми робимо дуже потрібну справу – вдосконалюємо підприємство, робимо робочі місця безпечнішими. Знаю, що буде багато роботи. Особливо щодо зменшення використання енергоресурсів».

А ще Святослав мріє повернутися до своєї наукової роботи в Академії наук України. Під час відпусток він проводив дослідження, минулої осені мав захистити докторську роботу. «Ми працюємо над ідеєю використання водню замість нафти й газу, – розповідає боєць. – Це перспективний напрямок. Такі родовища в нас є. Тож буду щасливий зробити внесок ще й в енергетичну незалежність країни. А поки що повертаюся до своїх, на передову. Бажаю нам всім бути сильними, триматися, вистояти, бо саме в єдності з народом сила ЗСУ, наша сила».

Категорії
Наші люди

Шукач скіфських скарбів керує автовишкою

Відзначення до Дня компанії як одного з найкращих працівників для водія з гірничотранспортного цеху гірничого департаменту Григорія Колінька стало приємною несподіванкою.

«Це наче на тебе раптово вилили цеберко води, так мене здивувало нагородження, адже я нічого такого не зробив, просто намагаюся якісно виконувати свою роботу, яка мені приносить  задоволення. Робота змушує мене рухатися, залишатися живчиком, адже я дуже люблю спілкуватися з людьми та бути їм корисним, – говорить водій АТЗ ГТЦ Григорій Колінько. – Без нашого тандему – мене та моєї автовишки складно прийшлося б електричним «артеріям» підприємства. От в кар’єрі, наприклад, без нас електрикам точно не обійтися. Переїжджає електроекскаватор чи має бути виробничий вибух –потрібно перенести електроопори, протягнути нові лінії, то всі звертаються до мене. Ми з моїм автомобілем підіймаємо людей на висоту, аби вони могли там виконати всі роботи. Я слідкую, щоб завжди це було безпечно та з дотриманням усіх норм охорони праці. Звик так працювати сам і іншим раджу працювати безпечно».

Григорій пишається тим, що має понад 40 років безперервного робочого стажу. В дитинстві він мріяв стати трактористом, та батьки наполягли, аби вивчися на монтажника-висотника. Але Григорій таки здійснив свою мрію і згодом вивчився на водія-белазіста. Майже 20 років працював водієм довгоміра, а вже на нашому підприємстві йому довірили автовишку. Праця робить його щасливим, зізнається наш герой. Попри досвідчений вік Григорій зберіг якесь юнацьке завзяття до всього, за що береться, а ще – вміння дивуватися. От, наприклад, чотири роки тому він почав вивчати історію України та скіфів. Спонукало до цього нове хобі Григорія. Він блукає з металошукачем Криворіжжям та Херсонщиною, звідки він роду. В його колекції і монети 1812 року, і наконечники стріл скіфів, і деталі кінської збруї скіфських часів. Ці скарби йому вдалося відшукати біля курганів за Інгульцем.

«Для мене відпочинок, то не «продавлювання» дивану. Я люблю мандрувати, розкривати таємниці нашої української землі, – продовжує водій. – Завдяки цьому захопленню й історією більше почав цікавитися. У нас дійсно щедра земля та гарні люди. Ми вміємо працювати, цінуємо власну землю, яку, на жаль, зараз доводиться захищати зі зброєю в руках. Я теж, не дивлячись на вік, ходив до військкомату, адже сил ще достатньо. Та мене не взяли. Але якщо треба, то теж встану в стрій. Не можу спокійно бачити ворога на нашій землі. Бачив, що вони роблять на власні очі, адже село, звідки я родом – Архангельське, було зруйноване ворогом. Постраждали і моя родинна хата, і хата сестри. Просто злість бере, але як відвоювали та повернули моє Архангельське, так і всю Україну повернемо. Ми мужні, сильні і вміємо захищати своє рідне. Тож хлопцям в ЗСУ та усім нашим захисникам я бажаю успіху та впевненості, скорішого повернення додому живими та здоровими, а всім нам – миру та скорішої Перемоги!»