Позначка: кхв

Категорії
Новини

П’ята коксова батарея знову у роботі

До цієї події в «АрселорМіттал Кривий Ріг» йшов протягом 483 діб.

У понеділок 20 жовтня 2025 року о 12:25 у коксовому цеху № 1 КХВ була завантажена вугіллям камера коксування № 502 коксової батареї № 5. 22 жовтня о 07:35 ранку було отримано перший кокс. Від цієї миті КБ № 5 офіційно знову стала до роботи після гарячої консервації та ремонту, який було здійснено після надзвичайної ситуації через торішній блекаут.

В КЦ № 1 вже завершено завантаження вугільною шихтою усі 57 камер коксової батареї № 5, і почалася видача коксу. В одній камері виробляється в середньому 23 тонни валового коксу. Поступово в цеху планують виходити на проєктну потужність періоду коксування 24-30 годин. Цей процес триватиме до двох тижнів.

Для роботи на оновленій коксовій батареї до КЦ № 1 прийняли та навчили 14 машиністів коксових машин.

«Для нашого колективу ремонт КБ № 5 став і випробуванням, і можливістю отримати унікальний досвід, – зазначив Анатолій Колупайко, начальник коксового цеху № 1 КХВ. – Відомо, що КБ №№ 5, 6 будували та налаштовували на роботу німецькі спеціалісти. Ми ж займалися експлуатацією обладнання. Тепер, після ремонту, ми вивчили усі нюанси технічного здоров’я нашого обладнання. Велика подяка усім, хто брав участь у цьому комплексному ремонті: команді інвестицій, АСУТП, технологам, тим, хто проводив налаштування обладнання та гарячі випробування. Усі працювали на єдиний результат».

Хроніки торішнього темного дня

«Відмотаємо» рік назад та згадаємо, як все було того дня – 23 червня 2024 року. Ця дата стала у прямому сенсі темною сторінкою в історії КХВ. Через ракетний обстріл енергетичної інфраструктури Кривого Рогу у місті та на нашому виробництві стався блекаут.

Внаслідок нього у КЦ № 1 зупинився машинний зал, не стало води, припинилися подача необхідних хімічних речовин та відсмоктування коксового газу з усіх коксових батарей цеху.

Ситуація ускладнювалась тим, що саме цієї миті на коксовій батареї № 5 тривав технологічний процес – здійснювалося завантаження коксової печі та очищення стояка іншої печі. Двері камери коксування були зняті і знаходилися на дверезнімальному пристрої ТЗВМ № 7, коксовий пиріг був утрамбований і очікував подачі в камеру, працювала відповідна техніка.

«Хто хоча б один раз бачив робочу коксову батарею, той знає, що температура там величезна, але процес виробництва, в тому числі і при відкритих дверях, завжди керований, – розповідає Ярослав Дячук, заступник начальника коксового цеху № 1 КХВ. – Але, на жаль, не тієї миті. Через блекаут вогонь вирвався із камери коксування, та за лічені хвилини знищив пристрій трамбування трамбувально-завантажувальної виштовхувальної машини (ТЗВМ), пошкодив трубопроводи та іншу інфраструктуру п’ятої коксової батареї. Після оперативного ліквідування цієї ситуації стало зрозумілим, п’яту коксову батарею треба ретельно ремонтувати».

Вся увага – ремонту

Кожен знає, що запорука успішного ремонту – це ретельна підготовка. Так було і з ремонтом КБ № 5. Спеціалісти ретельно визначалися з необхідним обладнанням, шукали, де його можливо придбати, проводили тендери, чекали на постачання тощо. Тим часом коксова батарея очікувала на своє відновлення у режимі гарячої консервації. Систематично коксохіміки перевіряли стан її «здоров’я» у спокої та вимірювали температуру у опалювальних вертикалах.

Коли усе необхідне для ремонту було в наявності, робота закипіла. Ремонт здійснювався силами працівників підрядної організації Криворізького гірничо-металургійного консорціуму (КГМК) під пильним наглядом наших фахівців.

«Нам все вдалося, ми повністю відновили працездатність КБ, – розповідає Владислав Кравченко, заступник начальника коксового цеху № 1 КХВ. – Було відновлено трамбувально-завантажувальну виштовхувальну машину та машину обслуговування верха батарей, яка теж зазнала значних пошкоджень. Здійснено монтаж електро- та кабельної продукції, консольно-поворотних кранів, з нульової відмітки відремонтовано трамбувальне відділення ТЗВМ. Бункери набору шихти, трамбувальний ящик, піддон, усі механізми та електроніка тощо – усе було відновлено з нуля. На п’ятій коксовій батареї було замінено ділянку газозбірника, його клапанні коробки, армуючі колони коксових печей, рами дверей, а також трубопроводи азоту, масла, барильєтної води. Була здійснена обробка заплечиків вогнетривким матеріалом, що при першому завантаженні зменшило викиди через димову трубу. За два тижні до першого завантаження здійснена гаряча герметизація кожної камери коксування».

«Ми працювали єдиною дружньою командою, хочеться за це подякувати всьому колективу нашого цеху, – зазначив Анатолій Колупайко. – Особлива подяка Віталію Гуменюку, майстру з ремонту механоустаткування КБ №№ 5, 6. Він брав участь у ремонті від моменту підбору запчастин, до їхнього встановлення. Майстер з ремонту електроустаткування Олександр Вовк працював над відновлюванням багатьох автоматизованих процесів. Налагодженням обладнання також займався провідний інженер АСУТП Андрій Гріпас. Велика подяка старшому майстру виробничої дільниці КБ 5-6 Сергію Кудряшову за активну участь в пуско-налагоджувальних роботах та проведенню гарячих іспитів устаткування ТЗВМ № 7 та МОВБ № 7. А також подяка усім моїм заступникам Денису Мухіну, Сергію Череп’яному, Ярославу Дячуку, Владиславу Кравченко за увагу до усіх ремонтних процесів».

Категорії
Новини

Холодам – технічну відсіч

В цеху сіркоочищення коксохімічного виробництва триває підготовка до зими.

Дерева ще з листвою, а осіння волога погода вже натякає на негоду – перший сніг синоптики прогнозують вже восени. Підготовка до холодного сезону стартувала у місті. У підрозділах «АрселорМіттал Кривий Ріг ці роботи вже на фінішній прямій.

«Спочатку турбуємося про людей, а потім про «залізо», – говорить Олександр Матяш, начальник цеху сіркоочищення (ЦСО). – Ми всі добре розуміємо, що підготовка до холодів – справа відповідальна, і вона триває у нас повних ходом. Природа вже нагадала усім про свою не тільки календарну присутність, тож до будь-яких погодних сюрпризів ми вже готові».

Зараз у ЦСО активно запасаються посипковим матеріалом, щоб на випадок ожеледиці взимку працівникам було безпечно пересуватися. Посипку зберігають у трьох ємностях, розташованих у різних частинах цеху.

Завершили тут і утеплення восьми закріплених за цехом пожежних гідрантів. А у колодязях утеплили пожежні крани, щоб вони не замерзали при сильних морозах.

Окрема увага приділяється перевірці системи опалення та подачі гарячої води у робітничих приміщеннях. Це й склад соди та сірчаної кислоти, де працюють апаратники приготування хімічних розчинів, механічна майстерня для електромонтерів та слюсарів-ремонтників, а також адміністративна будівля цеху та операторна, де працює технологічний персонал. Фахівці уважно оглянули мережу опалення, визначили слабкі місця та відремонтували трубопроводи.

Синоптики прогнозують, що ця зима буде щедрою на опади. Справдиться цей прогноз, або ні, подивимося, а от бути готовими до снігопадів або рясних дощів потрібно. У цеху сіркоочищення вже перевірили на цілісність та чистоту дахи, підготували до роботи ливньові колодязі. Їх почистили від пилу та сухого листя, щоб великій воді, якщо така буде, було куди стікати. 

«Готуємо до роботи в холоди і наші конденсатовідвідники газового конденсату з газопроводів коксового газу, – продовжує Олександр Матяш. – У цеху сіркоочищення проходить багато газопроводів з газом. На них утворюється конденсат, який потім відкачується та спрямовується на перероблення. Щоб взимку конденсат не перетворювався на лід та не руйнував труби, конденсатовідвідники мають бути у робочому стані, термоізольованими та перевіреними. В нашому цеху таких конденсатовідвідників п’ять. Вони розташовані у відділенні вловлювання та у відділенні вологого каталізу, біля піч-котлів. Подбали ми й про утеплення приладів АСКТП – це різноманітні датчики, термометри тощо. Головне, щоб від морозів електроніка не вийшла з ладу, а також інше обладнання нашого цеху».

Така увага до підготовки цеху до зими невипадково. Ці роботи конче необхідні для життєдіяльності цеху, його безперебійної роботи. І хоча зараз в умовах нестачі персоналу робити це непросто, але цех зробив все, щоб холоди зустріти підготовленим та щоб цей фактор не завадив працювати якісно і з комфортом для персоналу.

Категорії
Наші люди

Володарі коксового палива

Вони керують енергією, яка рухає технологічний процес виробництва коксу, добре знаються на складних механізмах, вміло працюють із автоматизованими системами, дотримуються охорони праці та екологічної безпеки. Мова йде про газівників коксових печей КХВ «АрселорМіттал Кривий Ріг», справжніх володарів коксового палива, робота з яким потребує уваги, поваги та чималих знань. Про це у нашій рубриці «Серце професії».

Газівник коксових печей КЦ № 1 КХВ Олександр Шляхтич працює на коксових батареях №№ 5, 6 (КБ). Щозміни він дбає про дотримання технології при  виробництві коксу, слідкує за температурою в обігрівальних простінках, гідравлічним режимом, станом устаткування, а також дбає про чистоту газопідвідної арматури.

Робоче місце Олександра – увесь периметр коксових печей, від позначок – 4 до + 15 метрів. Всюди треба встигати, все контролювати, тож газівник знаходиться у постійному русі.

«Газівник коксових печей – це професія, яка потребує чималих знань, навичок та постійного навчання. У цій спеціальності я, наче риба у воді, хоча працюю газівником лише рік. Але я добре знаюся на коксохімічних процесах, адже до цього був вогнетривником, бригадиром вогнетривників, майстром, старшим змінним майстром. Взагалі у першому коксовому цеху я вже 26-й рік. Кожна професія у нас надважлива, та бути газівником – це супер відповідально, адже ми здійснюємо контроль за температурним та гідравлічним режимами коксових печей, щоб вони працювали стабільно», – розповідає Олександр Шляхтич.

У своїй роботі газівники користуються технологічною картою, де вказана температура на заданий період коксування. Її обов’язково треба дотримуватися. Наприклад, зараз у коксовій батареї № 6 температура становить 1355 градусів. А КБ-5 знаходиться на гарячій консервації, там ми зараз маємо 1100 градусів. Це стосується і тиску. А щоб точно знати, чи все у порядку, температуру та тиск треба завжди перевіряти. Перевірка здійснюється у контрольних точках обігрівальних простінків.

«На кожній батареї таких точок 58, перевіряти кожну треба двічі за зміну, тож цей процес фактично ми здійснюємо 232 рази! Все це ми робимо швидко – схема відпрацьована, допомагають знання та досвіт. А ще – наш «Циклоп» – це оптичний пірометр, який швидко та точно міряє температуру в обігрівному простінку, – продовжує Олександр. – Дані вимірювання фіксуються та надходять до портативного  комп’ютера. Якщо бачимо якісь відхилення від заданих параметрів обігріву печей, ми ці параметри коригуємо. Оскільки наша робота пов’язана з високою температурою, обов’язковий вогнетривкий спецодяг, ЗІЗи, максимум уваги та дотримання усіх вимог охорони праці. А ще ми завжди носимо з собою портативний газоаналізатор, який одразу покаже наявність або відсутність загазованості у робочій зоні».

«Газівник працює, як технолог, це інженерна спеціальність. Саме тому він має володіти загальними коксохімічними знаннями, – пояснює Андрій Золотарьов, старший майстер виробничої дільниці газового господарства КЦ № 1 КХВ. – Тим, хто у майбутньому планує працювати за цією спеціальністю, бажано мати «за плечима» коксохімічний технікум, вищий навчальний заклад. Для здійснення вимірів бажано знати фізику, хімію, математику. Втім, якщо у когось виникне бажання працювати тут і зараз, то ми всьому навчимо, а також надамо можливість набути досвіду. До речі, газівник КХВ в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це професія лідерів, багато керівників до своєї посади працювали саме газівниками. Тож, якщо є бажання, приєднуйтеся і ви до коксохімічної еліти».

Цікаво

Професія газівника виникла наприкінці ХІХ століття, коли газ почав використовуватися, як джерело енергії. За допомогою газу почали освітлюватися вулиці, будинки, його використовували для опалення та для приготування їжі. З розвитком технології на початку ХХ століття газ стали використовувати у промисловості, а професія газівника стала важливою та популярною. 

Категорії
Новини

Барви волі та перемоги

Ми не знаємо того, що буде далі, але впевнені в тому, що буде завжди.

У світі є чимало гармонійних поєднань кольорів, що милують око. Але для нас, українців, наймиліше, найгармонійніше – це поєднання синього та жовтого. Соняшникове поле та синє небо, сині волошки у стиглій пшениці, синя морська безодня та золотий пісок наших донедавна затишних морів. Для нас це не лише ідеальний симбіоз кольорів, це ще й код нації, висловлений барвами, символ боротьби за її свободу. Таке гармонійне поєднання можемо зустріти і в наших цехах. Ось кар’єром рухається величезний самоскид. Він яскраво-жовтий, везе 130 тонн залізної руди. Підіймаємо голови догори, і милуємося неосяжним синім небом над кар’єром. А ось пробилися крізь заводський ґрунт тендітні жовті квіточки. Вони чудово гармонують з синім корпусом будівлі відділення безперервного розливання сталі. І таких прикладів безліч. Та що там розповідати, краще побачити на власні очі і ще раз усвідомити, що ми – українці.

Дрібносортний стан ДС 250-4 запущено після реконструкції у 2019 році саме 24 серпня. Разом з українськими кольорами він поєднує у собі українську якість та незламний потяг до перемоги, адже зміг опанувати випуск продукції п’ятого стану, пошкодженого російськими ракетами у 2022 році.

Ротори для ексгаустерів агломашин на ремонтному виробництві Ливарно-механічного заводу виготовляють вже понад 10 років. Їх фарбують у кольори українського прапору. Ці синьо-жовті металеві сонця мандрують європейськими шляхами до своїх замовників. На цьому шляху вони символізують нашу країну, яка сьогодні бореться, відстоює свою незалежність.

У 2018 році в ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» урочисто презентували комплекс нових коксових батарей №№ 5,6. Цей інвестиційний проєкт коштував 160 млн доларів і став знаковою подією не лише для підприємства, а й для України. Вперше серед коксохімічних підприємств країни тут застосовані нові технологічні рішення, система екологічного моніторингу викидів. Батареї прикрашають синьо-жовті кольори, які підтверджують, що Україна – це передова країна, яка може задавати промислові тренди у виробництві.

Ці синьо-жовті велетні – модернізовані у 2020 році високонапірні насоси Warman шламового господарства гірничого департаменту. Вони успішно виконують гідротранспортування хвостів. Ці насоси допомагають заощаджувати технічну воду, адже не має необхідності використовувати її для гідроущільнення самого насосу. За досвідом цієї модернізації на підприємство приїздили колеги з усієї України.

Категорії
Наші люди

Не випускає кокс за поріг

Хто такий дверевий, та які двері він зачиняє-відчиняє в «АрселорМіттал Кривий Ріг»?

«Тату, а хто такий дверевий? Це хтось із казки, чи той, хто відчиняє двері?». Таке запитання у транспорті поставив хлопчина своєму батьку. Випадково почута фраза стала приводом завітати до фахівців, які добре знають, хто такий дверевий. Рубрика «Серце професії» у гостях у працівників коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Розпечена піч, лопата, двері, пиріг – ці атрибути з деяких казок є і у моїй професії, – усміхаючись, говорить дверевий  КЦ № 1 Дмитро Нікельбургський. – Але дверевий, це не казковий персонаж, а цілком реальна професія, до того ж дуже затребувана у коксохімічному виробництві. Яким би сучасним не було обладнання, як би чітко не працювала техніка, все одно процес випікання коксу потребує пильного ока людини та її вправних рук».

У сріблястому довгому плащі поверх вогнетривкого костюма, в окулярах, касці, респіраторі та рукавицях Дмитровправно порається біля відкритих коксових печей коксових батарей №№ 5, 6. Надійний захист йому дуже необхідний, адже температура в печі сягає понад тисячу градусів за Цельсієм, а дверевий працює у декількох метрах від неї. Його задача – прибрати шматки коксу, а також вугля, смоли, графіту, які випали за поріг камери коксування після того, як там попрацював коксовиштовхувач. Це саме той механізм, який виштовхує у гасильний вагон свіжоспечений кокс із камер коксування коксових батарей. А ще він має змазувати ригельні гвинти, прибирати ділянку, яку він обслуговує, виявляти та за можливості усувати несправності в роботі обладнання, яке він обслуговує, брати участь в його ремонті. За зміну Дмитро обслуговує 28 дверей та рам камер коксування, їх багато, наче сот у вулику, вони високі та вузькі. І все це сфера відповідальності дверевого.

Біля кожної камери коксування  дверевий довго не затримується, вміння та досвід допомагають йому швидко, буквально за 5 хвилин прибрати все, що випало за раму двері. Важливо, щоб двері камери коксової печі щільно прилягали до рами камери коксування , і їм нічого фізично не заважало, а також, щоб сирий коксовий газ, що виділяється під час спікання, не виходив назовні. Для цього виконується герметизація дверей по периметру, а у місцях нещільностей дверей наноситься спеціальний розчин, який запобігає потраплянню коксового газу до атмосфери.

Кожен рух Дмитра чіткий та впевнений, йому допомагають набутий стаж та знання своєї справи. До речі, історія приходу Дмитра на КХВ є життєво-повчальною, таке може трапитися з будь-ким.

Раніше Дмитро працював у підрядній організації, яка проводила ремонтні роботи на ДП № 9. Невиплата грошей змусила його звільнитися. Згодом він працевлаштувався на наше підприємство. Ось така не дуже приємна, але реальна історія з життя.

Натомість в «АрселорМіттал Кривий Ріг» зарплата у дверевих стабільна, та й зараховується «гарячий» стаж, який дає можливість раніше заробити пенсію. І це є однією з мотиваційних причин для тих, хто захоче прийти працювати на КХВ.

До речі, професія дверевого може бути стартом кар’єрного шляху на нашому підприємстві. Дев’яносто відсотків машиністів, які керують коксовими машинами на КХВ, починали свій шлях з дверевого. Є реальна можливість дійти і до керівних посад. Наприклад, заступник начальника КЦ № 1 з експлуатації Владислав Кравченко теж колись працював дверевим.

«Під час стажування перші зміни були важкими, стажування проходило на старих коксових батареях №№ 3, 4, – продовжує Дмитро Нікельбургський.– Зараз я працюю на сучасних КБ №№ 5, 6, де все автоматизовано, всі агрегати розумні, наче самі знають що робити. На нових батареях працюють скребкові конвеєри, які прибирають просипи. Я лише допомагаю процесу, адже без людини у нашій справі все одно не обійтися. Щоб працювати тут треба мати сильний характер, знати технологію, приділяти особливу увагу питанням охорони праці, мати витривалість, слідкувати за станом здоров’я. Мені у цьому допомагає спортивна загартованість, адже колись я серйозно займався легкою атлетикою, виборював чемпіонати Кривого Рогу, Дніпропетровської області, Всеукраїнських турнірів. Пройшов і бойове хрещення, захищаючи Україну. Від початку повномасштабного вторгнення росіян я воював на Херсонському та Запорізькому напрямках. За станом здоров’я воювати вже не можу, тепер мій фронт – трудовий».

Більше про наявні вакансії на КХВ, зокрема й дверевого, за телефоном: 068 870 11 15, або за  електронною адресою: karyna.velychko@arcelormittal.com

Також можна звернутися до каб. 205 в Університет АрселорМіттал, що на Третій дільниці.

Категорії
Новини

КХВ: лабораторне життя за кадром

Нові задачі, виклики, досвід – наша розповідь про роботу та колектив центральної лабораторії технічного відділу коксохімічного виробництва у часи повномасштабного вторгнення.

Війна кардинально змінила усіх нас, але не змінила нашого ставлення до своїх справ – зробила нас відповідальнішими. Попри відключення світла, загроз ракетних обстрілів, «шахедів» над головами ми продовжуємо виробляти чавун, сталь, коксохімічну продукцію і, головне, робити це якісно, за світовими стандартами.

Саме на якості ми і зробимо акцент, адже героєм нашої публікації цього разу стала Центральна лабораторія технічного відділу коксохімічного виробництва (ТВ КХВ). Її фахівці допомагають забезпечувати якість  на всіх ланках виробничого ланцюга – від приймання сировини, дотримання цехами КХВ режимів ведення технологічних процесів, і до випуску готової продукції.

«Насправді за цими короткими фразами стоїть велика робота: кропітка, уважна, професійна, зосереджена. Тут здійснюють лабораторні дослідження 26 фахівців. До речі, до війни наш колектив був більшим. Враховуючи те, що сортамент продукції КХВ чималий, лабораторія проводить цілий комплекс випробувань. Тільки минулого року ми виконали їх майже 130 тисяч. Під нашим пильним контролем як вугільна шихта, так і готовий кокс, вміст у них вологи, сірки, зольності, «гарячої» міцності вугілля, коксу та інших якостей. Також ми контролюємо ступень очищення коксового газу від аміаку, бензольних вуглеводів, сірководню та якість отриманої продукції його очищення – сирого бензолу, амонію сульфату, смоли кам’яновугільної тощо. Це і екологічна складова – вловлювання шкідливих викидів, і корисні продукти для споживачів. Тож, як бачимо, наша лабораторія залучена у виробництві на всіх його етапах. Від початку повномасштабної війни ми не припиняли свою діяльність. Тут у нас своя «передова», але наша робота переважно залишається за кадром», – знайомить з діяльністю свого підрозділу Олена Солонько, начальниця центральної лабораторії ТВ КХВ.

Лаборант хімічного аналізу Надія Солонець заносить до лабораторії мішок з вугільним концентратом. Цей чорний, що виблискує, гранулами порошок треба просіяти та підготувати до подальших випробувань.

У іншому кабінеті лабораторії її колега Ірина Хорольська за допомогою мікроскопу та спеціального обладнання визначає петрографічні характеристики вугільних концентратів. Цей метод дозволяє з ювелірною точністю визначати природу вугілля для виробництва коксу.  

«Така робота для нас є щоденною, – продовжує Олена Солонько. – Від початку повномасштабної війни у нас змінилися сировинна база коксування. Зараз ми отримуємо її з Америки та європейських країн. Перед нами постала задача добре познайомитися з сировиною, більше дізнатися про її складову, щоб визначитися, чи підходить вона для нашого виробництва коксу. Тому окрім стандартних випробувань ми досліджували і природу нового для нас вугілля, адже воно було іншим, не таким, до якого ми звикли. Ми проводили петрографічні випробування, визначали пластичні властивості сировини, дізнавалися про  «характер» вугілля та його «поведінку» у складі вугільної шихти. У цих дослідженнях нам допомагав Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут(УХІН), що у Харкові. Результат цієї роботи позитивний – сировина відповідає нашим критеріям, ми можемо використовувати її у нашому виробництві».

«Ще один виклик, який нам довелося долати у воєнні роки – це підтримання роботи устаткування лабораторії через блекаути та часте вимикання електроенергії. Ми працюємо з сучасними приборами, які дозволяють в рази пришвидшувати проведення досліджень та отримувати максимально об’єктивні результати. У нас в роботі пластометричний апарат  для контролю якості вугільної шихти, хроматограф для випробувань сирого бензолу, кам’яновугільної смоли, масла, установка Карботест для проведення лабораторного дослідницького коксування, петрографічний комплекс, про який вже згадувалося та інше цікаве та дороге обладнання. Все це дозволяє нам працювати якісно та швидко. Ми дуже стараємося зберегти працездатність обладнання, адже воно збиралося протягом багатьох років і є надзвичайно затребуваним», – зазначила Тетяна Кліменко, заступниця начальниці центральної лабораторії ТВ КХВ.

Та будь-яке обладнання не може працювати без кваліфікованого колективу. Тому ще одним воєнним випробуванням центральної лабораторії стало збереження працівників, а точніше – працівниць, адже жінки у колективі переважають. Вони, як і завжди, дбають про якість сировини, яка застосовуватиметься у виробництві, продукції, яка відвантажиться замовнику, турбуються про якість технологічних проб води, масла, газів, без яких неможливе протікання технологічних процесів.

З початку повномасштабної війни у більшості жінок чоловіки стали на захист країни. У лабораторії усі підтримують одна одну, дбають і про виробництво, і про допомогу захисникам.

«Тут всі, наче єдина родина, я одразу це відчула, коли влаштувалася сюди на роботу, – розповідає лаборант хімічного аналізу Надія Морозевич. – До Кривого Рогу я приїхала з міста Часів Яр, що на Донеччині. Спочатку ми з родиною ще трималися, допомагали військовим та цивільним, волонтерили, надавали людям першу медичну допомогу. Але потім обстріли почастішали, збільшилися руйнування, словом, до міста прийшли усі нещастя, які нам зазвичай несе «руський мир». Ми з родиною були вимушені залишити рідне місто. Нашою другою домівкою став Кривий Ріг. Раніше я працювала лаборантом хіміко-бактеріологічного аналізу на підприємстві «Вода Донбасу», контролювала якість води. У центральній лабораторії КХВ я перевіряю якість коксового газу. Звичайно, ця робота була новою для мене. Та дівчата мене всьому навчили, я відчула дуже сильну підтримку від усіх моїх колег».

Колектив лабораторії пишається, що ще у 2005 році лабораторія КХВ стала першою і єдиною лабораторією у коксохімічній галузі, яка була акредитована за стандартом «Загальні вимоги до компетентності випробувальних і калібрувальних лабораторій». Для підтримки такої високої планки тут щорічно проходять інспекційні аудити, спеціальні навчання для колективу.

У період воєнного стану лабораторія пройшла повторну акредитацію за стандартом ДСТУ EN ІSO/ IЕС 17025 у його новій версії. Тож, попри війну і все, що з нею пов’язано, центральна лабораторія КХВ продовжує цілодобово працювати для замовників якісно та ефективно. А ще у лабораторії сподіваються на скоріше завершення війни, спокій у роботі і турботи, які б були пов’язані тільки з розширенням виробництва.