Щороку 8 березня ми відзначаємо Міжнародний жіночий день, щоб вшанувати той нелегкий шлях, який пройшло жіноцтво у відстоюванні своїх прав. Цей день – не про рожеві стереотипи, цей день – про рівноправність, зміни, професійність, здобутки.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» як частина міжнародної компанії і Україна як частина демократичного світу цінують роль жінки у суспільстві. Ваш внесок у розвиток нашого підприємства величезний. Ми захоплюємося вашою стійкістю, сміливістю, вмінням приймати рішення, втілювати в життя найкреативніші ідеї та проєкти.
Ви завжди стоїте пліч-о-пліч з нами: на промислових майданчиках – ви професійні і цілеспрямовані працівниці, в офісах – ви вправні й мудрі керівниці, на передовій – ви безстрашні захисниці, в родинах – люблячі доньки, дружини, матері. Ваша внутрішня сила і світло – це дороговказ для всього світу на шляху розвитку та процвітання. І цьому нічого не може завадити, навіть зараз, в часи жорстокої війни.
У ArcelorMittal ми хочемо створити інклюзивну культуру та залучити найкращі таланти незалежно від статі, віку та обмежених можливостей. Історія нашої індустрії створила робоче середовище, в якому працівників-чоловіків набагато більше, ніж жінок.
Тому, коли справа доходить до різноманітності та інклюзії, ми приділяємо особливу увагу досягненню міцнішого гендерного балансу на керівних посадах і в наборі талантів. Щоб підтримати ваше становлення як лідерів та сприяти кар’єрному росту, ми другий рік поспіль організовуємо Форум жінок-лідерів на нашому підприємстві.
Я впевнений, що разом ми подолаємо усі перешкоди, переможемо у війні і разом розбудовуватиме Україну і світ – світ без упереджень, дискримінацій, насилля, несправедливості. Світ, де кожна людина, незважаючи на стать, матиме рівні права і можливості, і де пануватимуть щастя і мир.
Вітаю вас, дорогі жінки, з 8 Березня!
Переможемо разом!
Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Родину токарних верстатів ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу поповнив новий універсальний токарно-гвинторізний верстат.
Новачок належить до професійного обладнання для точної обробки металу. Спочатку для нього в цеху приготували робоче місце: залили фундамент, під’єднали живлення.
«З огляду на функціональність верстата, ми будемо використовувати його для унікальних чистових операцій, де потрібна висока точність обробки – до трьох мікрометрів, – розповідає начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Така точність необхідна для обробки таких деталей, як, наприклад, черв’ячні передачі, вали на редуктори для доменного цеху, ролики на розливальні машини, конвеєри аглофабрик тощо. Для зручності роботи токарів практично всі результати вимірів під час обробки виводяться на монітор. Це дає змогу слідкувати за операціями і за потреби вчасно корегувати процес обробки. Додатковим приємним бонусом є те, що на унікальному верстаті ми можемо обробляти деталі та заготовки завдовжки до трьох метрів та нарізати різьбу різного типу».
З початку березня верстат введений в експлуатацію в РМЦ-2.
«На цей верстат у нас великі плани, – говорить заступник директора ЛМЗ з технічних питань Валерій Воловик. – По-перше, оновлення верстатного парку дає нам змогу розширити можливості щодо переліку та різноманіття замовлень, які ми можемо виконувати навіть у такий складний час. А робота є, її завжди багато. І потрібно усі завдання виконувати швидко та якісно. Цей універсальний токарно-гвинторізний верстат дає нам змогу виконати за одну зміну те, що раніше ми робили за декілька робочих змін. Це зовсім різні швидкості. Це наче порівнювати їзду на «Запорожці» та на «Феррарі». До речі, відремонтувати старі верстати зараз дорожче, ніж придбати новий такий верстат. Тому наш вибір був очевидним».
«Здай кров – врятуй життя!» Під таким гаслом в «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшла благодійна акція зі здачі крові пораненим українським захисникам.
Одна донація крові здатна врятувати три життя. За два дні для поранених воїнів кров здали понад 40 працівників наших підприємств.
Щодня до стабілізаційних пунктів, шпиталів та лікарень, в тому числі і нашого міста, прибувають поранені бійці, яким потрібна кров та її компоненти. Крім того, кров потрібна і цивільним людям, які постраждали внаслідок російської агресії.
Наша кров теж може воювати, підтримувати, допомагати, вирішили в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Усі, хто долучилися до акції – зробили не лише особистий внесок у допомогу пораненим, а і виконали свій громадянський обов’язок, показали свою відповідальність перед суспільством та таким чином подякували нашим захисникам за те, що ми можемо жити та працювати.
За два дні зібрали понад 20 літрів крові (це майже 120 врятованих життів).
«Наші люди неймовірні! Акцію зі здачі крові гаряче підтримали наші працівники, адже усі знали, що таким чином ми допомагаємо нашим людям вижити. А життя кожного, як відомо, безцінне, – поділилася враженнями організаторка та учасниця благодійної акції, менеджерка з корпоративної соціальної відповідальності «АрселорМіттал Кривий Ріг» Майя Ластовецька. – Деякі наші працівники навіть приходили родинами, дехто вперше здавав кров. Це наш спільний внесок у наближення Перемоги. Хочеться подякувати кожному, хто відгукнувся на цю акцію, а також медикам криворізької станції переливання крові за їхній професіоналізм та увагу».
Як керувати своїм життям, залишатися щасливою людиною, отримувати задоволення від роботи, турбот про велику родину, знаходити час на хобі, бути енергійною та життєрадісною – все це знає Наталя Баглікова, начальниця дільниці ГД управління складського господарства та підготовки виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Усе по поличках
«Склад – це особливий світ, у якому зберігаються матеріали, необхідні для виробництва, у нашому випадку – для роботи гірничого департаменту та металургійного виробництва. А ми, складські працівники, керуємо усіма процесами: зустрічаємо вантажі, проводимо вантажні роботи, складуємо, систематизуємо, зберігаємо та видаємо за потребою, –говорить Наталя Баглікова. – Якщо гадаєте, що це просто, то уявіть: нашим працівникам треба володіти навичками сортування, класифікації, вміти керувати складською технікою, знати спеціальні комп’ютерні програми, умови зберігання ТМЦ тощо. Та головне – розуміти, що у нас командна робота, що хороший результат залежить від усіх учасників процесу».
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталю привела «рідна кров». Батько Микола Євтушенко керував цехом переробки металопродукції, мама Людмила Євтушенко працювала інженером АСУТП. Змінним майстром у прокатному цеху № 3 зараз працює чоловік Наталі Дмитро Багліков. Якщо підрахувати загальний стаж родини на підприємстві, то вийде майже 100 років.
«У 2000 році я влаштувалася на блюмінг № 2 стажером-економістом після закінчення КНУ за спеціальністю менеджер, – продовжує Наталя. – Згодом стала нормувальником та економістом у гірничому департаменті. Робила також розрахунки для цеху мереж і підстанцій. Турбот було дуже багато. Пам’ятаю один кумедний випадок, коли довелося дуже пізно ввечері телефонувати колезі. Слухавку взяв її чоловік. Я представляюся, що я економіст ЦСП. А в трубці чую: «Що ж вам не спиться, економіст ЦСП?» (сміється). А далі на підприємстві була реорганізація цехів і я стала начальником БОП цеху. Потім знову реорганізація і… без роботи. Як кажуть, вийшла із зони комфорту. Оскільки без підприємства я вже себе не уявляла, то зрозуміла, що не буду опускати руки, а навпаки буду вчитися та засвоювати нове. Мої життєві девізи «Сама шукай роботу, а не щоб вона тебе шукала» та «Будь на позитиві» спрацювали. Ось так доля привела мене в управління складського господарства та підготовки виробництва».
Дачотерапія з квітковим настроєм
Робочий стіл Наталії Баглікової прикрашають численні кімнатні квіти та сімейні фотографії. Наталя разом із чоловіком виховують трійко дітей. Аліні 11 років, вона ще школярка, Данилу 17 років, він навчається на механіка літаків, 20-річний Максим опановує комп’ютерну справу.
Родина Баглікових дуже дружна, відпочивати люблять усі разом. Більше за все їм подобається подорожувати, пізнавати Україну. Тут, як говорить Наталя, допомагає профспілка, там і путівки за пільговою ціною можна взяти, і на цікаві екскурсії потрапити.
Та найчастіше сім’я збирається на дачі. Це те місце, де можна відпочити душею, побути на природі, помилуватися квітами, покопирсатися у землі.
«Знаєте, коли я дуже втомилася або мені треба прийняти важливе рішення, я поспішаю до своїх грядок, – говорить Наталя. – Земля летить з-під сапи, а я навпаки – заспокоююсь та зосереджуюсь. А ще я люблю вирощувати квіти. У мене ростуть лілії, лілійники, хризантеми, тюльпани, іриси та багато інших квітів. А ще вирощую декілька видів м’яти. Наприклад, ананасну м’яту можна додавати в чай і різні десерти. Повзуча м’ята має приємний післясмак. Ми її заморожуємо на зиму. Дюшесна (це ми її так називаємо за запах, схожий на «сітро»), добре смакує у коктейлях, а якщо ще й меліси додати, лимону, апельсину, цукру – ммммм, смакота! А почалася моя м’ятна «колекція» зі звичайної перцевої м’яти, гілочку якої мені дали «на решту». Потім я придбала полуничну м’яту, згодом схожу, але іншу, так і пішло – купую на ринку, в магазинах, через інтернет.
Усе це дає мені сили, гарний настрій, заряджає позитивом. Чого і кожному бажаю. А ще щастя любить активних, тих, хто не боїться нових справ та постійно працює над собою. Тож змінюйтесь, вдосконалюйтесь, живіть на повну!»
20 лютого цього року біля населеного пункту Степове Донецької області загинув старший солдат Євгеній Мельник. До призову на військову службу за контрактом у 2020 році Євген працював прибиральником гарячого металу в цеху з обробки, прибирання металу і сортування ПП «Стіл Сервіс».
Як розповів старший майстер ПП «Стіл Сервіс» Олександр Бруханський, Євгеній Мельник був сумлінним, відповідальним працівником.
«Він сортував і пакував продукцію дрібносортного стану 250-1 сортопрокатного цеху № 1, – говорить Олександр Бруханський. – Дуже важка робота, особливо фізично.
На ДС 250-1 пачки прокату ув’язуються вручну, а прибиральники часто навіть присісти відпочити не можуть протягом усієї зміни. Євгеній працював швидко й якісно. Він шукав способи виконати будь-яке виробниче завдання, а не причини, щоб його не виконувати. Коли за роботу брався Євгеній Мельник, то я був впевнений у результаті. Він був спокійним, врівноваженим, завжди впевненим і своєю впевненістю надихав своїх колег. Тому, незважаючи на молодий вік, користувався повагою, авторитетом у бригаді».
На адміністративній будівлі рудного двору агломераційного цеху № 3 встановили меморіальну дошку в пам’ять про загиблого в бою за Україну Миколу Чепрасова.
Микола Чепрасов 25 років працював слюсарем-ремонтником в агломераційному цеху металургійного виробництва, а потім, коли цей підрозділ закрився, на рудному дворі АЦ № 3.
«Усі добре знали, що там, де Микола Чепрасов, завжди все зроблено вчасно та якісно, а атмосфера, у якій працювала його бригада, завжди була на позитиві, адже Микола мав добре почуття гумору та вмів згуртувати колектив, – говорить Борис Боровик, заступник начальника (рудний двір) агломераційного цеху № 3. – Миколу дуже поважали у колективі, тому звістка про його загибель стала шокуючою для усіх».
У Збройних силах України Микола Чепрасов був рядовим, навідником механізованого відділення механізованого батальйону. Свій останній бій Микола прийняв у районі Очеретиного Покровського району Донецької області. Колектив АЦ-3, а також працівники ЦРМУ № 1, де теж раніше працював Микола, вирішили увічнити його пам’ять та ініціювали створення цієї меморіальної дошки.
Пам’ятну дошку захиснику працівники цеху відкрили урочисто. Вони вшанували Миколу Чепрасова та усіх воїнів, що віддали життя за незалежність України.
