Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Молодий, досвідчений, вмотивований

Боксом Сергій Молчанов займається з дитинства. Він рівнявся на Роя Джонса (молодшого) та Евандера Холіфілда, мріяв про професійну боксерську кар’єру. Але доля вирішила по-іншому, і порятунок людей став його роботою.

Сергій Молчанов – начальник караулу 29 Державної пожежно-рятувальної частини, яка боронить від вогню та інших стихійних лих металургійне виробництво «АрселорМіттал Кривий Ріг». Він вважає, що саме боксерські тренування допомогли йому стати безстрашним рятувальником. Коли настав час обирати професію, Сергієві на очі потрапив один сайт.

«Так, то був сайт Харківського університету цивільного захисту, – згадує Сергій Молчанов. – Мене ніби просвітило! Так! Я хочу рятувати людей! Запобігти, врятувати, допомогти – краще й не скажеш. Я вважаю, що не можна стати рятувальником ні з того ні з цього. Це має бути покликання душі. А спорт, бокс дав мені якості, необхідні для такої важкої небезпечної роботи».

Сергій Молчанов народився і виріс на Луганщині, у місті Кремінна. Туди ж повернувся після навчання у Харкові. Він вдячний університету, який дав йому чудову освіту, а ще добряче дисциплінував.

«У виші був казармовий режим, і спочатку мені, не дуже звиклому до суворої дисципліни, це не подобалося. Але я швидко звик. Готували нас дуже серйозно. З другого курсу вже була практика у пожежних частинах. Добре пам’ятаю свою першу пожежу, – говорить Сергій. – Відверто кажучи, страху перед вогнем у мене не було. Знову ж таки я завдячую боксу, який навчив мене не боятися і швидко реагувати під час небезпек. А коли я був на третьому курсі, то врятував чоловіка, який втратив свідомість, переходячи дорогу. Відтяг його у безпечне місце, надав допомогу, викликав швидку. Я полюбив свій університет. Тут я навчився професійно запобігати надзвичайним ситуаціям, реагувати на них, рятувати людей».

Сергій повернувся у рідне місто пожежним інспектором. Але ця робота не дуже підходила йому за характером. Він хотів саме гасити пожежі та рятувати людей, тому за першої ж нагоди перевівся у заступники начальника 21 державної пожежно-рятувальної частини Кремінної. Як зараз він пам’ятає спекотне літо 2020 року.

«Наша Кремінна оточена лісами, і того спекотного року було багато лісових пожеж, – пригадує Сергій. – Вогонь у суху погоду миттєво переміщується лісом, особливо верхівками дерев, які займаються, як свічки. Нам допомагали гасити пожежники з інших частин Луганщини, а також з Донеччини, Харківщини і навіть Полтавської області. А ще того ж літа недалеко від нашого міста сталася страшна аварія. Лобове зіткнення, в якому постраждало 11 людей. Всі пожежні розрахунки були на лісових пожежах. На той виїзд ми поїхали втрьох. Люди в бусику кричали, кожен кликав на допомогу. Нам треба було швидко визначити найтяжчих поранених, з відкритими переломами, щоб їм найпершим надати допомогу».

Тоді завдяки швидким професійним діям рятувальників всі люди залишилися живими. А у лютому 2022 року почалися найважчі часи для рятувальників Кремінної, яка знаходилася зовсім близько до лінії зіткнення.

«Ми пишаємося, що Сергій тепер працює у нашому 4 державному пожежно-рятувальному загоні, – каже підполковник служби цивільного захисту Оксана Хачатурян. – Нам важко навіть уявити, що пережив цей молодий чоловік. Тільки подумайте, що людина лягає спати і не знає, чи прокинеться, бо будь-якої миті можуть влучити у його частину?  Або кожен виїзд на пожежу може завершитися для рятувальників повторним прильотом. Він за недовгий термін отримав такий досвід, якого не мають найдосвідченіші рятувальники. Цей досвід для нас безцінний. Сергій надзвичайно вмотивований і професійний рятувальник».

Сергій Молчанов та його команда залишалися у Кремінній до самого захоплення ворогом. Він пригадує багато жахливих моментів. Особливо запам’ятався виклик на нічну пожежу на околиці міста.

«Був приліт, зайнявся крайній від лісу будинок, – розповідає Сергій Молчанов. – Уявляєте собі машину з мигалками, яка мчить у темряві на околицю? Нас видно у темному місті, як на долоні. Ідеальна ціль. Тоді я сказав: «Гасіть «люстру» (так рятувальники називають мигалки). Ми швидко розгорнули пожежний рукав зі стволом. Повністю загасити будинок такою кількістю води було нереально, тож було прийняте рішення локалізувати вогонь, щоб він не перекинувся на сусідні будинки. А коли швиденько зібралися і їхали назад, то ще й пробили колесо. Але зупинятися не можна було, щоб не стати мішенню».

Наказу залишатися в місті до кінця не було. Частина пожежників виїхала разом з родинами. Міг виїхати і Сергій, але такої думки у нього не виникло. Адже це було його місто, і він не міг покинути його мешканців у найскладніші часи. А навколо нього згуртувалися найсміливіші, найвмотивованіші колеги.

«В останні дні всі практично жили в частині. Навіть їсти там готували, – продовжив Сергій. – То були незабутні дні, коли ти оточений такими людьми, які готові навіть покласти життя заради інших. Коли мешканці рідного міста щиро вдячні рятувальникам. Був теплий момент, коли на звірофермі знайшли гарного цуцика. Він став улюбленцем нашої частини. Йому навіть форму пошили та звання присвоїли. Ті дні ніхто з нас ніколи не забуде. Наказ покинути місто надійшов перед самим захопленням міста. А потім ми допомагали гасити пожежі на Харківщині».

Обставини змусили Сергія шукати нове місце роботи, і він знайшов його у Кривому Розі, спочатку у 3 ДПРЗ, а потім перевівся до 4 ДПРЗ, де була вакансія начальника караулу.

«Сергій Молчанов найкращим чином проявив себе на складних пожежах у Кривому Розі, – говорить Оксана Хачатурян. – Особливо складною була пожежа після прильоту у ємності з  пальним. Її гасили більш ніж 16 годин, і Сергієвий досвід став у пригоді. Сергій – це взірець для нас. Нам потрібні такі бійці, особливо зараз, коли до звичайних пожеж додалися займання від прильотів. Якщо хтось з випускників склав Національний мультимедійний тест і хоче вивчитися на рятувальника, звертайтеся до мене за телефоном 0676509404. Все покажемо й розповімо, проконсультуємо. Наші навчальні заклади  готують справжніх професіоналів, таких як Сергій. Це зараз дуже затребувана професія. З дня зарахування до вишу починається стаж служби. По завершенню навчання і прибуттю до частини рятувальник отримує виплати за укладення першого контракту та зміну місця мешкання (минулого року це було десь близько 70 000 грн), діє лізингова програма викупу житла (безвідсотково), а коли народжується перша дитина, ДСНС бере на себе виплату частини суми. Рятувальники  отримують достойне грошове забезпечення та за кошти ДСНС направлення до санаторіїв на відпочинок та реабілітацію. Приєднуйтеся до команди мужніх та сміливих, будемо разом робити надважливу справу порятунку людей».  

Категорії
Новини

Опитування – 2025

З 19 по 27 червня ми проводимо опитування серед працівників підприємства і мешканців міста.

Пропонуємо вам приєднатися!

 Ваші відповіді допомагають визначити позитивні процеси на підприємстві, а також головні проблемні зони для покращення.

 Цього року нам важливо дізнатися, чи відчули ви зміни на підприємстві та чи змінилось ваше ставлення до нього за минулий рік?

Як ви вважаєте, на чому підприємству треба зосередити більше уваги? Чи важливий завод для Кривого Рогу і України загалом?

Чи знаєте ви, що підприємство робить заради Перемоги України? Тому запрошуємо вас до участі в опитуванні за посиланням: https://forms.cloud.microsoft/e/1ZAtZU5FGT

Категорії
Новини

У бою з російськими окупантами загинув електромонтер сортопрокатного цеху № 2 Сергій Абросімов

Сергій Абросімов був одним з найкращих електромонтерів СПЦ-2. Він ремонтував електроустаткування машинного залу цеху. Саме за рахунок цього устаткування крутяться валки прокатних клітей, з яких виходить наша прокатна продукція, та працює інше устаткування прокатних станів. Сергій мав величезний досвід.

Майстер з ремонту устаткування Ігор Саєнко зазначив, що цей досвід часто допомагав вирішувати складні ремонтні задачі. «Сергій Миколайович надзвичайно якісно виконував свою роботу, –  згадує Ігор Саєнко. – Колеги дуже цінували його поради, як виробничі, так і життєві. Розумний, добрий, чуйний… Ми його дуже поважали. Він мав спокійний характер та веселу вдачу. Його гумор та спокій налаштовували на позитив. Він став на захист України у січні 2024 року. Звістка про загибель Сергія стала страшною для нас. Неможливо повірити, що його вже немає з нами».

Головний сержант Сергій Абросімов загинув у бою з ворогом 3 листопада 2024 року. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району, що на Донеччині. Деякий час він вважався зниклим безвісти, але нещодавно факт загибелі Сергія, на жаль, підтвердився. У воїна залишилися дружина Оксана, сини Максим та Олексій.

Висловлюємо щирі співчуття родині, рідним, друзям, колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Держава дає гроші на навчання

Як отримати понад 30 тисяч гривень від держави на навчання?

В Україні діє державна програма отримання ваучерів на навчання різних професій. ЇЇ мета, хто може  стати її учасником та як подати заявку розповідає Лариса Шевченко, директорка Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

«Раніше Центр зайнятості спрямовував свої програми тільки на безробітних, зараз на державному рівні вектор дій розширений. Наприклад, ця програма спрямована на підвищення  конкурентоспроможності людей на ринку праці, створення нових можливостей для працевлаштування. Нова програма корисна і для роботодавців, адже вона передбачає підготовку нових кваліфікованих кадрів, а також навчання нових професій своїх працівників за державні кошти через Центр зайнятості. В умовах війни та кадрового дефіциту все це набуває актуальності, – зазначає Лариса Шевченко.

– Що таке ваучер на навчання?

–  Ваучер – це документ, який видається людині одноразово при зверненні до Центру зайнятості. Він дає право людям безоплатно пройти навчання (перекриває вартість) за певним затвердженим переліком професій та спеціальностей. До початку повномасштабної війни цей перелік був не дуже великим, але зараз він значно розширився і налічує вже 155 позицій, визначених Міністерством економіки. Це саме ті професії та спеціальності, які зараз дуже необхідні країні. Свої пропозиції в цьому питанні надавали роботодавці з усіх сфер діяльності, в тому числі і гірничо-металургійної галузі. Максимальний розмір ваучера – 10 прожиткових мінімумів.   

– Хто може отримати такий ваучер?

– Претенденти повинні мати професійно-технічну, фахову передвищу або вищу освіту та не бути зареєстрованими як безробітні. Це можуть бути працівники підприємств, установ, керівники, підприємці тощо. Навчання за ваучером дає їм можливості здобути нової професії або підвищити свою кваліфікацію.

Ваучер на навчання можуть отримати громадяни віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, до досягнення ними пенсійного віку (60 років). Одразу зазначу, що вимоги до віку не висуваються для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, які теж можуть стати учасниками програми. Також право на ваучер мають ветерани війни, поранені внаслідок військової агресії, особи, які звільнені з полону. До речі, таке навчання набирає популярності. Якщо до повномасштабної війни за рік ми навчали лише трохи понад 20 осіб, то з початку 2025 року ми вже маємо понад 300 учасників програми. До нас звертаються і люди передпенсійного віку, які хочуть отримати другу спеціальність, переважно робітничу, яка дасть їм можливість працювати й надалі, поки  через війну та кризу є гострий попит у робочих руках.

– Де саме можна навчатися?

– В якому навчальному закладі здобувати нову освіту, кожен учасник програми вирішує особисто. Це може бути заклад професійно-технічної освіти, фахової передвищої та вищої освіти. Головне, треба обирати професії та спеціальності, які є в переліку, за яким видається ваучер. Його вартість встановлюється в межах вартості навчання, але не більше 10 прожиткових мінімумів. Наприклад, якщо людина подала заявку на водія навантажувача, і це навчання коштує до 10 тисяч гривень, ми їх сплачуємо. Якщо треба закінчити магістратуру вартістю в 50 тисяч гривень, служба зайнятості сплатить понад 30 тисяч, а решту додасть фізична особа, яка навчається, або її роботодавець.

Щодо форми навчання – очно, заочно, дистанційно – це людина вирішує сама, важливо, щоб навчальний заклад був ліцензований. Якщо учасник не знає до якого навчального закладу можна звернутися, фахівці служби зайнятості допоможуть у цьому, скориставшись єдиною державною базою освіти. Взагалі, де навчатися і як, вирішує сам учасник програми – у цьому і є одна з її переваг.

– Куди подавати заявку на навчання?

– Звертайтеся до будь-якого центру зайнятості. Наша філія у Кривому Розі розташована по вулиці Космонавтів, 1. Наш телефон (067) 373 09 61.

З собою візьміть паспорт, документ про професійну (професійно-технічну), фахову передвищу або вищу освіту. Трудову книжку, якщо є у наявності, або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового соціального страхування. Також потрібні документи, які підтверджують категорію людини: ВПО, особа з інвалідністю, демобілізований тощо. Треба вказати бажану професію та регіон, де людина бажає навчатися.

Рішення про видачу ваучера приймається центром зайнятості не пізніше восьмого робочого дня з моменту подання документів. З подальшим оформленням учасникам допоможуть наші фахівці.

Переглянути список професій та дізнатися більше про цю програму ви можете на сайті Державної служби зайнятості за посиланням https://www.dcz.gov.ua/profnavch

Категорії
Новини

Світлі й темні боки ШІ

Штучний інтелект – наш помічник, чи маніпулятор?

Наскільки ми вільні у своїх думках, чи є можливість вплинути на них і яким чином? А ще про використання штучного інтелекту у роботі та для особистісного розвитку? Про це йшлося на вебінарі з ментального здоров’я, який на Тижні знань провела психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук. 

Ми захоплюємося фантастикою, мріємо про великі можливості у майбутньому, а насправді все це вже знаходиться поруч з нами. Штучний інтелект давно увійшов у нашу реальність. Він допомагає у роботі та навчанні, за лічені хвилини знаходить потрібну інформацію, дає обґрунтовані відповіді на наші запитання. Наприклад, завдяки ШІ можна легко та швидко обробляти велику кількість інформації, шопитися в інтернеті, вибудовувати логістику, навчатися тощо. Навіть лікарі за допомогою ШІ можуть ефективніше визначатися з діагнозом та лікуванням, а аграрії аналізують стан ґрунтів та прогнозують врожайність. 

Але, у кожній діжці меду не обходиться й без ложки дьогтю. Наприклад, візьміть до рук телефон та «пройдіться» стрічками новин. Більшість контенту буде на теми, які колись вас зацікавили, викликали певні емоції. Вам будуть щось пропонувати, по краплинах «підкидуючи» цікаве, заохочуючи хотіти більшого. І цієї інформації буде настільки багато, що може виникнути відчуття, що увесь світ живе цими темами.

«Все це персональна реальність, ефект «бульбашки», створений штучним інтелектом. Він непомітно, за допомогою контенту впливає на наш світогляд та штучно перебудовує його, – говорить Олена Шевчук. – Дослідники лабораторії комп’ютерних наук та штучного інтелекту Масачусетського технологічного інституту з’ясували, що 80% контенту, який ми споживаємо онлайн, нам пропонують алгоритми ШІ. Вони аналізують наш досвід, прогнозують поведінку та корегують наші дії. Як наслідок, ШІ вирішує, які новини ми побачимо у стрічці, яких блогерів будемо переглядати або читати, які ідеї вважати нормальними, а які – небезпечними. Якщо раніше медіа впливали на нас через новини та рекламу, то тепер діє ШІ, причому набагато тонше. Він не просто показує нам інформацію — він змінює спосіб нашого мислення».

Придивіться уважніше, чи було з вами подібне:

  • Чим більше ми проводимо часу в соцмережах, тим більше нас нагороджують лайками та коментарям. А коли ми хочемо вийти, нам «підкидується» остання найцікавіша або найважливіша подія, що змушує нас залишитися в мережі. Це і є так званий цикл дофамінових нагород.
  • В мережі дуже багато політичних новин, повідомлень про катастрофи, скандалів, щемливих історій, які викликають емоції. Насправді гнів, страх та співпереживання найкраще запам’ятовуються людиною. Алгоритм добре знає про це, і емоційно нас тригерить.

Чи можна цьому протистояти? Так!

Психологиня радить запитати самих себе, чи це дійсно моя думка, або я просто повторюю те, що бачу (чую). Не довіряти рекомендаціям на всі 100%, а шукати альтернативні погляди. Не «залипайте» у соцмережах надовго, ШІ не має права контролювати ваш день.

Створюйте своє інформаційне середовище, підписуйтеся тільки на ті канали, які вам дійсно цікаві або потрібні для навчання чи роботи. ШІ має бути тільки нашим помічником у розвитку, вдосконаленні та полегшувати процес досягнення цього, а не своєрідним диктатором наших дій.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Наші люди

Не випускає кокс за поріг

Хто такий дверевий, та які двері він зачиняє-відчиняє в «АрселорМіттал Кривий Ріг»?

«Тату, а хто такий дверевий? Це хтось із казки, чи той, хто відчиняє двері?». Таке запитання у транспорті поставив хлопчина своєму батьку. Випадково почута фраза стала приводом завітати до фахівців, які добре знають, хто такий дверевий. Рубрика «Серце професії» у гостях у працівників коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Розпечена піч, лопата, двері, пиріг – ці атрибути з деяких казок є і у моїй професії, – усміхаючись, говорить дверевий  КЦ № 1 Дмитро Нікельбургський. – Але дверевий, це не казковий персонаж, а цілком реальна професія, до того ж дуже затребувана у коксохімічному виробництві. Яким би сучасним не було обладнання, як би чітко не працювала техніка, все одно процес випікання коксу потребує пильного ока людини та її вправних рук».

У сріблястому довгому плащі поверх вогнетривкого костюма, в окулярах, касці, респіраторі та рукавицях Дмитровправно порається біля відкритих коксових печей коксових батарей №№ 5, 6. Надійний захист йому дуже необхідний, адже температура в печі сягає понад тисячу градусів за Цельсієм, а дверевий працює у декількох метрах від неї. Його задача – прибрати шматки коксу, а також вугля, смоли, графіту, які випали за поріг камери коксування після того, як там попрацював коксовиштовхувач. Це саме той механізм, який виштовхує у гасильний вагон свіжоспечений кокс із камер коксування коксових батарей. А ще він має змазувати ригельні гвинти, прибирати ділянку, яку він обслуговує, виявляти та за можливості усувати несправності в роботі обладнання, яке він обслуговує, брати участь в його ремонті. За зміну Дмитро обслуговує 28 дверей та рам камер коксування, їх багато, наче сот у вулику, вони високі та вузькі. І все це сфера відповідальності дверевого.

Біля кожної камери коксування  дверевий довго не затримується, вміння та досвід допомагають йому швидко, буквально за 5 хвилин прибрати все, що випало за раму двері. Важливо, щоб двері камери коксової печі щільно прилягали до рами камери коксування , і їм нічого фізично не заважало, а також, щоб сирий коксовий газ, що виділяється під час спікання, не виходив назовні. Для цього виконується герметизація дверей по периметру, а у місцях нещільностей дверей наноситься спеціальний розчин, який запобігає потраплянню коксового газу до атмосфери.

Кожен рух Дмитра чіткий та впевнений, йому допомагають набутий стаж та знання своєї справи. До речі, історія приходу Дмитра на КХВ є життєво-повчальною, таке може трапитися з будь-ким.

Раніше Дмитро працював у підрядній організації, яка проводила ремонтні роботи на ДП № 9. Невиплата грошей змусила його звільнитися. Згодом він працевлаштувався на наше підприємство. Ось така не дуже приємна, але реальна історія з життя.

Натомість в «АрселорМіттал Кривий Ріг» зарплата у дверевих стабільна, та й зараховується «гарячий» стаж, який дає можливість раніше заробити пенсію. І це є однією з мотиваційних причин для тих, хто захоче прийти працювати на КХВ.

До речі, професія дверевого може бути стартом кар’єрного шляху на нашому підприємстві. Дев’яносто відсотків машиністів, які керують коксовими машинами на КХВ, починали свій шлях з дверевого. Є реальна можливість дійти і до керівних посад. Наприклад, заступник начальника КЦ № 1 з експлуатації Владислав Кравченко теж колись працював дверевим.

«Під час стажування перші зміни були важкими, стажування проходило на старих коксових батареях №№ 3, 4, – продовжує Дмитро Нікельбургський.– Зараз я працюю на сучасних КБ №№ 5, 6, де все автоматизовано, всі агрегати розумні, наче самі знають що робити. На нових батареях працюють скребкові конвеєри, які прибирають просипи. Я лише допомагаю процесу, адже без людини у нашій справі все одно не обійтися. Щоб працювати тут треба мати сильний характер, знати технологію, приділяти особливу увагу питанням охорони праці, мати витривалість, слідкувати за станом здоров’я. Мені у цьому допомагає спортивна загартованість, адже колись я серйозно займався легкою атлетикою, виборював чемпіонати Кривого Рогу, Дніпропетровської області, Всеукраїнських турнірів. Пройшов і бойове хрещення, захищаючи Україну. Від початку повномасштабного вторгнення росіян я воював на Херсонському та Запорізькому напрямках. За станом здоров’я воювати вже не можу, тепер мій фронт – трудовий».

Більше про наявні вакансії на КХВ, зокрема й дверевого, за телефоном: 068 870 11 15, або за  електронною адресою: karyna.velychko@arcelormittal.com

Також можна звернутися до каб. 205 в Університет АрселорМіттал, що на Третій дільниці.