Позначка: кривий ріг

Категорії
Наші люди

Кар’єрні кроки машиніста бульдозера

Коли говорять про видобуток залізної руди у кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг», то з гірничої техніки частіше за все згадують бурові верстати, що бурять свердловини для вибухівки, та великовантажні автомобілі, які вивозять руду та покривні породи. А є ще багато важливої техніки, без якої видобуток неможливий, наприклад, бульдозери.

«Бульдозери виконують кілька основних виробничих операцій, без яких гірникам не обійтися, –говорить виконувач обов’язків начальника ремонтної служби гірничотранспортного цеху ГД Олег Голуб. – Бульдозери разом з грейдерами будують дороги у кар’єрах, ті самі кар’єрні шляхи, без яких самоскиди та бурові верстати працювати не зможуть. Бульдозери розчищають п’їзди до гірничих забоїв. Вони ж планують майданчики для бурових робіт та виконують інші важливі завдання. Без бульдозерів у гірничій справі – ніяк».

Олегові слова базуються на багаторічній практиці та величезному особистому досвіді. 18 років він пропрацював машиністом бульдозера на одному з гірничозбагачувальних комбінатів Кривбасу, був серед найкращих фахівців. А ось талант керівника у ньому відкрився на всю потужність, коли він перейшов до ГТЦ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Спочатку я вивчився на водія та автослюсаря, а вже потім – на машиніста бульдозера, – згадує Олег. –  Пішов працювати у кар’єр. Бульдозерист у кар’єрі – це важка, небезпечна, але дуже потрібна людям праця. За 18 років я багато що зробив, багато чого навчився. Але після повномасштабного вторгнення видобуток на моєму підприємстві практично зупинився. Мені запропонували місце, але зовсім в іншій частині нашого міста. Я спробував, але треба було виїжджати о четвертій ранку, а додому я повертався ближче до опівночі. Для нормального життя – це не варіант. Аж тут кум Олександр Іноземцев, який працює у ГТЦ водієм великовантажного самоскида, підказав, що в «АрселорМіттал» є місце машиніста бульдозера».

Спочатку Олег стажувався на різних типах бульдозерів – колісних та гусеничних. Потім став до роботи, але ненадовго. Керівники цеху запримітили у нього той самий керівний талант і попросили тимчасово замінити начальника автоколони № 3. І він згодився.

«Колона № 3 – це крани, самоскиди, але не великовантажні, вахтові автомобілі тощо, – говорить Олег. – Цю техніку називають допоміжною, але без неї неможливе функціонування кар’єру. Ця техніка доставляє людей на робочі місця, матеріали для будівництва доріг, запчастини для ремонтів, бере участь у цих ремонтах, виконує ще багато необхідної роботи. Машиніст бульдозера – робота відповідальна, керівник колони – також, але межі відповідальності набагато ширші – від організації безпечної роботи для десятків людей і фінансових питань що до придбання запчастин та матеріалів, до відповідальності за стан та якість роботи кожної одиниці техніки. Тож багато чого довелося навчитися, і дуже швидко».

І тільки-но Олег «в’їхав» у курс справ, як його тимчасове, як йому й обіцяли, керівництво колоною завершилося – прийшов новий начальник колони, вже на постійній основі.

«Якщо відверто, то я зрадів, що повернувся на бульдозер, – усміхнувся Олег. – Робота у машиніста бульдозера нелегка, але він відпрацював сумлінно свої день-ніч, а далі – 48 (мова йде про графік роботи, за якого, після денної та нічної змін йде 48 годин відпочинку – авт.), тобто набагато більше вільного часу, і голова не болить, як то кажуть. А у начальника колони навіть після роботи голова кипить, думки рояться: як оте зробити? А як оте? А з оцього що вийде? Але моя радість була недовгою…».

Керівники цеху відзначили для себе успішне керівництво Олега автоколоною, і вирішили запропонувати йому місце начальника ремонтної служби ГТЦ. Не дуже він зрадів, але й не відмовив. Зараз Олег відповідає за стан близько 30 великовантажних самоскидів та більше десятка одиниць іншої техніки. У його службі працюють близько сорока фахівців – слюсарі-ремонтники, зварники, сантехніки, шиномонтажники, вулканізаторники, токарі тощо. Всі ці люди сумлінно працюють для того, щоб техніка своєчасно виїхала на лінію, щоб працювала без простоїв. Людей, як і скрізь, зараз не вистачає, тож і Олегові інколи доводиться йти на допомогу колегам, ремонтувати власноруч. Справа для нього звична, тож він не переймається. Вже більш ніж півроку Олег керує ремонтною службою і робить це вдало. Його визнано «Людиною року ГД», що є яскравим визнанням професіоналізму та відданості своїй справі.

«Роботи багато, і вона непроста. Ремонт техніки – це дуже складна справа, особливо, коли це – ремонт великовантажних автомобілів, які мають і електродвигун, і двигун внутрішнього згоряння, і ще безліч відмінностей від звичайних авто. Багато деталей виготовляємо самі. Я вдячний кожному зі своїх колег, а особливо Віктору Семенову, Артуру Градовому, Олександру Литвяку, Олександру Янькову, Дмитру Звереву, Геннадію Вербицькому, Олександру Скрилю, Олександру Драгожилову, Олексію Трошину та Валерію Усачу. Без цих людей я б нічого не досяг. Зізнаюсь, що коли очолив службу, то було деяке «тертя», так би мовити. Так завжди буває, коли на чолі вже сформованого колективу стає нова людина, яка, що природно, має власні погляди на організацію, свої вимоги. Але ми швидко порозумілися: працювати безпечно, якісно – що тут незрозумілого? І обов’язково працювати командою. Наша мета – щоб техніка працювала і якомога рідше ламалася. Це невід’ємна умова успішної роботи гірничого департаменту».

Категорії
Новини

Концентрат – в агломерат, або Спікання зі знаком якості

Михайло Волощенко, майстер з ремонту устаткування (ТГ) та Володимир Кучинський, технік з РтаО механоустаткування

«Обладнання гуде, техніка рухається, продукт виробляється, життя триває», – говорять про своє виробництво працівники агломераційної фабрики «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка у березні відзначила своє 65-річчя.

Перший, на той час ще Новокриворізькій, агломерат спікся на щойно запущеній в роботу агломераційній машині у березні 1961 року. Аглопроцес запустила зміна Віталія Шаповалова. Тоді офіційно було повідомлено: «Наша фабрика призначена для спікання концентрату із домішками коксу, вапняку та руди в готову для металургійних заводів сировину – агломерат. Фабрика буде щорічно випускати по 3 216 млн тонн».

Територія аглофабрики на той час складала 3201,24 кв. м. А висота корпусу спікання, до речі, одної з найстарішої будівлі проммайданчика, досягала 10,8 метра.

З перших днів своєї роботи агломераційне виробництво привернуло увагу фахівців країни. Сюди за досвідом приїздили колеги-агломератники з Уралу та Казахстану, тут працювали талановиті розробники-новатори. Їхні ідеї дозволяли працювати ефективніше та економічніше. Агловиробництво отримало низку державних нагород та постійно розвивалося. Це було надзвичайно відповідально для колективу фабрики, тому її фахівці щодня намагалися робити усе можливе для випуску якісного агломерату, який називають годувальником доменних печей, адже він є важливою складовою виробництва чавуну.  

«В історії нашого підрозділу були як злети, так і важкі часи, – говорить Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг». – У 1990-х – занепад і зменшення виробництва. Та з входженням НКГЗК до компанії «АрселорМіттал» справи знову пішли вгору. У рамках інвестиційної програми підприємства у 2013 році стартував перший етап реконструкції агломераційного цеху № 2, впровадження якого дозволило підвищити технічну надійність обладнання, зменшити промислове навантаження на навколишнє середовище, шляхом будівництва нових сучасних ГОУ з досягненням державних нормативів викидів по пилу до 50 мг/м3. Проєкт був складним та багатоетапним. Але, попри складнощі, він був успішно реалізований.  Та повномасштабне вторгнення знову призупинило наше виробництво. На щастя, ненадовго. З березня 2022 року, саме у місяць народження аглофабрики, наша робота почала відновлюватися, а усі ми навчилися жити та повноцінно працювати в умовах війни. У 2024 році усі три аглоцехи були об’єднанні в єдину агломераційну фабрику на правах цеху».

Лариса Ботірова, операторка пульта керування

Зараз агломераційна фабрика складається з шести агломераційних машин, рудного двора, який розташований на території колишнього аглоцеху МВ, де утилізують та штабелюють усі види шламів, відсів вапняку, залізомісткі матеріали тощо. Там працюють рудногрейферні перевантажувачі, вагоноопрокид та інша техніка.

Вагоноопрокид, конвеєри, а також рудний двір є і на дільниці підготовки шихтових матеріалів, де відбувається їх складування та підготовка до виробництва.

Олександр Заїка, змінний майстер основної виробничої дільниці

«Головним викликом на зараз для аглофабрики, як в цілому і для всього нашого підприємства, стали блекаути та великі обмеження у споживанні електроенергії, – продовжує Олег Щербук. – Для цього підрозділу часто доводиться знижувати промислові потужності. Також, через воєнні дії, відчуваються складнощі з постачанням сировини. Але попри всі перешкоди аглофабрика стабільно працює, тримає виробництво, повністю забезпечуючи агломератом дві доменні печі нашого підприємства, а також поповнюючи склад агломерату. Я хочу подякувати за це усім працівникам аглофабрики. Серед них агломератники, які безпосередньо ведуть процес спікання агломерату, дозувальники гарячого повертання, дозувальники, які працюють у відділенні шихтових матеріалів, спеціалісти ремонтної служби та представників  інших спеціальностей. Особливо хочеться відзначити Ігоря Гончаренка, майстра технологічної групи № 5, Андрія Болсуна, майстра технологічної служби № 6, Олену Хібіну, старшого майстра основної виробничої дільниці (ОВД), Валерія Гриценка, старшого змінного майстра ОВД, Олександра Філіпчука, змінного майстра ОВД, Диниса Космачева, майстра технологічної групи № 13, та багатьох інших. Велика шана нашим захисникам,  на захисті країни зараз стоять понад 90 працівників аглофабрики. На  жаль, 7 з них вже ніколи не повернуться додому, а доля ще 4 людей поки невідома. 

Я хочу, щоб наступний ювілей аглофабрики відбувався вже за мирних часів, щоб ми спокійно працювали, дбали про виробництво, започатковували нові трудові династії, виховували сучасних висококласних спеціалістів. З нашим ювілеєм, колеги. Усім витримки, яка нам усім зараз дуже потрібна!».

Категорії
Наші люди

Кермо в руках, а тонни під контролем

Понад 40 років працює на коксохімічному виробництві «АрселорМіттал Кривий Ріг», водійка автонавантажувача коксового цеху № 1 Ольга Жила. і переважну більшість часу – за кермом чотириколісної техніки.

Впевнено повертаючи кермо, Ольга їде дорогами коксохіму. Усі шляхи їй добре знайомі, адже ними за десятиліття своєї роботи вона наїздила не одну сотню кілометрів. Замовлень на перевезення різних вантажів у Ольги дуже багато, і їй треба встигнути всюди. Вона безпосередньо залучена до технологічного процесу, займаючись розвантаженням-завантаженням вугільної шихти та коксу, які доставляються залізничними вагонами, перевозить й інші потрібні вантажі.

«Мій хлопчик, так лагідно я називаю свій електрокар. Він невеликий, але мобільний та сильний, має місткий ківш, здатний підняти до п’яти тонн. Також, користуючись стрілою, яка висувається вперед на 4 метри, а у висоту на 7, я можу діставатися вантажу на значній відстані. Ми з технікою чудово ладимо, машини мене слухаються. Я завжди була з ними на «ти». Це дійсно моя справа, і якщо можна було б час повернути назад, я б знову обрала техніку», – говорить Ольга Жила.     Все почалося у далеких 1980-х роках. У гості до своєї сестри Оксани, яка мешкала з родиною у Кривому Розі, Ольга приїхала з Чернівців. Наше місто одразу їй сподобалося, тут було багато молоді, а ще – роботи. Під час гостин Ользі запропонували познайомитися з виробництвом, про яке вона раніше й не уявляла. Про те вона вже тоді дуже любила техніку, і хотіла «спілкуватися» з нею на професійній основі. Тому з радістю погодилася на пропозицію піти працювати на коксохім. Спочатку влаштувалася сюди прибиральницею. Втім за рік Ольга вже стала електромонтеркою, звичайно, після відповідного навчання. Ще через рік, дізнавшись, що на щойно відкритому складі капітального будівництва КХВ потрібні водії навантажувачів, вона навіть не вагалася з вибором, вирішивши: «Це моє».

«Працювати з технікою, любити її, керувати автомобілем – всьому мене навчив батько Танасій Вовк, який був електромеханіком, – розповідає Ольга Жила. – Спочатку на КХВ я працювала на однотонному електронавантажувачі, потім на тритонному, згодом – на інших, потужніших та складніших. Керувати кожним я щоразу вчилася, і опановувала нове із задоволенням. Я навіть відремонтувати навантажувач можу. Одного разу двигун тритонника повністю «перебрала». До цього подібного ніколи не робила, але у мене є така риса характеру – якщо мені щось треба, є мета, то я її обов’язково досягну. Зняла двигун, розібралася що й до чого, замінила деякі деталі, зібрала… а він не працює. Процес повторила, зрозуміла, що не так, і у мене все вийшло. Допомогу у чоловіків попросила тільки для того, щоб вони перенесли двигун. Важкий він (сміється). Згодом власноруч робила й інші ремонти. І все це не тому, що нікому це зробити, а тому, що мені це подобається».

Зараз Ольга працює на техніці італійського виробництві, яка оснащена вилами та ковшем, що замінюються одне одним.

Це зараз жінка за кермом вже звичне явище, а у далеких 80-х роках побачити жінку, та ще й за кермом спецтехніки, було рідкістю. Проте Ольгу, єдину жінку-водійку автонавантажувача, дуже тепло прийняли у колективі. Тут Ольга познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом, теж водієм. Спочатку він теж працював на навантажувачі, згодом керував автомобілем швидкої допомоги. Разом вони виростили та виховали двох донечок.

«Ольга Танасіївна надзвичайна жінка, ми усі її поважаємо. Вона одразу обрала, так би мовити, чоловічу професію, і так гідно працює, що будь-кому можна повчитися. Наша Ольга дуже відповідальна. Вона буквально живе своєю роботою, поспішає сюди завжди з гарним настроєм, та й нас позитивом заряджає, – говорить про колегу Сергій Сичов, майстер з ремонту дільниці вентиляції, голова цехкому ПМГУ коксового цеху № 1. – А ще Ольга бачила, як демонтували старі, як зводили з нуля нові коксові батареї №№ 5, 6. При цьому вона не просто спостерігала, а брала активну участь у цих процесах. Разом з колективом першого коксового цеху, вже за часи повномасштабної війни Ольга брала участь у гарячій консервації КБ, їх відновленні після аварії, причина якої блекаут тощо. І Ольга завжди була там, де вона потрібна. Звичайно, завжди поруч зі своїм сталевим товаришем».  

«Як же швидко промайнули ці 43 роки, майже, як один день,– говорить Ольга Жила. – А у свою роботу я й досі закохана. У мене навіть настрій покращується, коли я тут поряд зі своєю машиною. Буває встаєш вранці, спати хочеться, щось болить та «ломить». До гаража дійшла – все, здорова і готова працювати. Робота мене надихає, дає мені впевненості у собі, сили та бажання рухатися вперед. Тож, буду їздити й надалі!».

Категорії
Новини

За міжнародними стандартами – успішно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» успішно пройшов наглядовий аудит системи екологічного менеджменту на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 14001:2015. Про це детальніше розповідає Станіслав Сагайдак, менеджер системи екологічного менеджменту департаменту з охорони навколишнього середовища.

– Станіславе, розкажіть що це за стандарт та які процеси він охоплює?

– Стандарт ISO 14001:2015 встановлює вимоги до структури, розподілу відповідальності, виконання законодавчих вимог, оцінки досягнутих результатів та вдосконалення  системи екологічного менеджменту. Він займає важливе місце в системі управління підприємств та організацій, які працюють над зниженням виробничого впливу на навколишнє середовище. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочав сертифікацію ISO 14001 ще у 2007 році і відтоді система екологічного менеджменту функціонує у нас на належному рівні та постійно удосконалюється. Раз на три роки ми проходимо ресертифікацію, а між ними – два наглядових аудити. У цьому році це був наш перший наглядовий аудит, і він  пройшов на високому професійному рівні – без жодних невідповідностей. Аудит проводили офіційні представники сертифікаційної компанії TUV  AUSTRIA в Україні.

– В яких цехах підприємства побували аудитори?

– До аудиту було задіяно весь ланцюг випуску продукції. Наприклад, у гірничому департаменті аудитори відвідали рудоуправління, на КХВ вони побували у коксовому цеху № 1, в енергетичному департаменті відвідали кисневе виробництво, у прокатному – СПЦ-2. Також аудитори попрацювали на агломераційній фабриці, у першому доменному цеху, які входять до департаменту з виробництва чавуну та сталі. У департаменті з якості перевіряючі побували у лабораторії екологічного контролю та метрологічному центрі, у департаменті з персоналу відвідали відділ навчання та розвитку персоналу. Звичайно, протягом всього аудиту фахівці аудиторської компанії тісно співпрацювали з працівниками департаменту з охорони навколишнього середовища нашого підприємства.

– Які екологічні процеси досліджувалися аудиторами?

– Вони перевіряли стан виконання законодавчих вимог щодо зниження виробничого впливу на навколишнє середовище. Перш за все увага спрямовувалася на технічний стан природоохоронного обладнання – усіх наших газоочисних споруджень. Також аналізувався стан інформування персоналу підрозділів підприємства щодо екологічних питань та в цілому аналізувалася робота системи екологічного менеджменту.

–  На що додатково спрямовувалася увага?

– Приємно, що позитивно було відзначено систему екологічного моніторингу підприємства. В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він здійснюється 9 автоматизованими постами спостереження за станом атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони з метою контролю впливу виробничої діяльності усіх виробництв підприємства: гірничого, металургійного, коксохімічного.

Були відзначені і наші щорічні екологічні заходи, як то полив доріг на виробничих майданчиках та на вулицях міста, які межують з підприємством. Серед них вулиці в Металургійному, Інгулецькому, Центрально-Міському та Саксаганському районах міста. Боротьба з пилом проводиться за допомогою техніки підприємства у весняно-літній сезон.

Також при здійсненні виробничих вибухів підприємством здійснюються заходи, які ефективно впливають на нерозповсюдження пилу. Пилопригнічувальні заходи вже є частиною технологічного процесу при підготовці до них.

Були відзначені й наші освітні природоохоронні заходи у різних навчальних закладах  міста та регіону. Ми розповідаємо дітям про важливість збереження природних, енергетичних ресурсів, навчаємо їх відповідального ставлення до довкілля, знайомимо з простими щоденними кроками, які у побуті може зробити кожен з нас, аби допомогти нашій планеті.

У підсумку аудиторська перевірка підтвердила високий рівень організації екологічної роботи, ефективність внутрішнього контролю та відповідальне ставлення колективу до питань охорони довкілля. Приємно зазначити, що цей наглядовий аудит ми пройшли успішно. Завдяки ефективному управлінню підприємство підтвердило стабільність функціонування системи екологічного менеджменту та її відповідність міжнародним вимогам.

Отримані результати є свідченням відповідального ставлення до реалізації екологічної політики, прозорості процесів та постійного вдосконалення діяльності.

Ми й надалі працюватимемо над розвитком, контролем та вдосконаленням внутрішніх процесів, впроваджуючи сучасні управлінські рішення та підтримуючи високі рівень екологічної свідомості.

Я щиро вдячний всім підрозділам ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,  своїм колегам за підтримку, професіоналізм та злагоджену командну роботу. Саме тому ми й маємо такий гарний результат.

Категорії
Новини

На Донеччині загинув доменник Володимир Костючик

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Костючик працював бригадиром бункерів доменного цеху №1.

Понад 10 років працював разом з Володимиром старший майстер основної виробничої дільниці ДЦ № 1 Юрій Адаменко. Він згадує свого колегу, як дуже відповідальну, сумлінну та старанну людину.

«Якби усі були такими, як наш Володимир, тоді і будь-яка справа добре вдавалася б, і успіх був гарантований, – згадує колегу Юрій. – Загибель Володимира стала страшною звісткою для усіх нас. Річ у тому, що саме у нашому цеху відбувалося його професійне становлення. Володимир Костючик працював машиністом розливальної машини, був газівником. З 2013 року він працював бригадиром бункерів, для доменних печей забезпечував наявність сировини та палива на бункерну естакаду. Професіонал, він дуже любив справу, якою займався. У нього був життєвий принцип – завжди казати правду, якою б гіркою іноді вона не була. Погодьтесь, у нашому житті різні ситуації бувають, а Володя ніколи не «викручувався», він завжди казав все так, як є. Мав свою думку, брехати він не вмів. А ще любив малювати та екстремальні види спорту, стрибав з тарзанки, декілька разів – з парашутом. Володимир замість броні, яку йому пропонувало підприємство, обрав військову службу. Важко уявити, що його більше немає з нами. Вічна пам’ять та шана нашому захиснику».  

У війську Володимир Костючик був водієм-електриком. Він загинув 25 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Райське Краматорського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя.

Категорії
Новини

Стійкість б’є рекорди

Працівники конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановили рекорд стійкості футеровки конвертера, довівши, що і в надскладні часи наші люди знаходять можливості для вдосконалення.

Сталь на нашому підприємстві плавиться у конвертерах. Кожен з них має сталевий корпус, а в середині стінки покриті вогнетривкою футеровкою для захисту корпусу від високих температур (у середньому 1640 градусів – авт.), а також від дії хімічно активних речовин та механічних пошкоджень при завантаженні металобрухту тощо. Під час роботи конвертера футеровка зношується, і її періодично міняють. Показником стійкості футеровки є кількість плавок сталі, які видає конвертер між перефутеруваннями. Чим вища стійкість, тим більше часу агрегат у роботі, тим вища його продуктивність і, як правило, менша собівартість продукції. Тож робота над підвищенням стійкості триває постійно і дає результати.

«Над підвищенням стійкості футеровки ми працюємо разом з фахівцями технічного управління, – говорить начальник конвертерного цеху Дмитро Васильєв. – Новий рекорд – це дуже важливе досягнення. Щиро дякую нашим партнерам з ТУ, зокрема Сергію Вишинському, Максиму Федоруку, Роману Сухомлину та працівникам конвертерного цеху – сталеварам, машиністам дистриб’юторів, майстрам, начальнику відділення конвертерів Володимиру  Сінченку, заступнику начальника цеху з технології Миколі Стародубову, нашим ремонтникам, всій команді, яка показала, що не зважаючи на війну, перебої з водою та електроенергією, безліччю інших проблем можна досягати видатних результатів. Для цього треба ставити амбіційні цілі, і головне – люди мають вірити в їх досяжність»

Начальник цеху скромно промовчав, що саме ним запропонована ідея стала важливою складовою успіху. Це ідея повітряно-крапельного охолодження конусної частини конвертера, де футеровка найбільш вразлива.

«Ми встановили чотири форсунки, які розбризкували воду, охолоджуючи найпроблемніші зони, – розповідає Сергій Вишинський. – Охолоджувався корпус із зовні. Внаслідок цього охолоджувалася футеровка у середині, і саме на цих ділянках осідав гарнісаж, тобто шлак, захищаючи проблемні зони. Це була лише частина комплексних заходів з підвищення стійкості, але важлива частина. Коли жахнули великі морози, подачу води довелося тимчасово зупинити, щоб не втратити систему водопостачання. Це був найважчий період, але вихід знайшли, і незабаром охолодження продовжилося. Не все було безпомилково. У мене є ідеї, як уникнути помилок наступного разу. Я вважаю, що є сенс розповсюдити цю практику на інші конвертери».

Ще одна важлива складова успіху – покращення якості вогнетривкої цегли, якою футеруються конвертери.

«Пошук якісних вогнетривів, які б змогли максимально витримувати дію руйнівних факторів, ми не припиняємо, – каже начальник технічного відділу (вогнетривкі матеріали) ТУ Максим Федорук. Як доводять останні досягнення, зокрема, рекорд конвертера № 5, нам вдалося підібрати відповідні матеріали для наших конвертерів. Велике значення для стійкості також мали своєчасні сканування футеровки, а якісні торкрет‑ремонти після досягнення граничних зносів дозволили підтримувати придатний стан футерівки до завершення кампанії. Позитивно вплинула оптимізація із застосуванням обпаленого доломіту для підвищення MgO у шлаку, що зменшило агресивність впливу».

Володимир Сінченко керує відділенням конвертерів конвертерного цеху. Він знає як організувати робот так, щоб агрегати використовувалися не лише продуктивно, а ще й ощадливо.

«Правильна експлуатація конвертера – невід’ємна складова високої стійкості футеровки, – пояснює Володимир Сінченко. – Ми маємо досвідчених фахівців, що дотримуються всіх технологічних умов, що є головною умовою збереження устаткування, подовження міжремонтних періодів. Футеровці шкодять навіть короткочасні незаплановані зупинки, які викликають перепади температур. Зменшенню кількості таких зупинок сприяла заміна газоходу п’ятого конвертера у 2024 році, професіоналізм наших технологів і ремонтників, які утримують устаткування в належному стані. Я вдячний кожному з них, а окрема подяка – старшому майстру відділення Дмитру Ковалю. Ми й так мали багато простоїв з відомих усім причин, тож не маємо права гаяти час з-за частих перефутерувань».

Заступник начальника конвертерного цеху з технології Микола Стародубов у 2013 році працював начальником відділенням конвертерів. Саме під його керівництвом було встановлено попередній рекорд стійкості.

«Попередній рекорд протримався майже 13 років, і врешті-решт був побитий, причому з доволі значним відривом – 5589 плавок проти 4934 у 2013 році, – говорить Микола Стародубов. – Звичайно, якби я був хоч трохи молодшим, то взявся б за новий рекорд. А якщо без жартів, то я пишаюся своїм послідовником Володимиром Сінченком та його командою. Нашою командою, і задоволений, що взяв участь у цьому досягненні, але вже у якості заступника начальника цеху. А ще я задоволений, що є чудова зміна, і виробничі традиції не перериваються».