Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Без збудження доєднатись неможливо

Працівники ТЕЦ відновили надважливий агрегат до базових параметрів

Саме генератор № 6 теплоелектроцентралі разом зі своїм «колегою» — четвертим генератором – врятували наше підприємство від жорстких наслідків минулорічного блекауту, спричиненого ударами російських окупантів по енергетичній інфраструктурі України.

За словами начальника ТЕЦ Олександра Дрозача, коли ДТЕК тимчасово не зміг постачати електроенергію на підприємство або ж давав її дуже обмежено, саме енергія, вироблена генераторами теплоелектроцентралі, дозволила врятувати важливі агрегати коксохімічного та енергетичного виробництв. «Для того, щоб відновити генератор № 6, підвищити його надійність, – розповідає Олександр Дрозач, – ми  впроваджуємо на ньому автономне обслуговування Виробництва світового класу WCM. А генератор № 4 ми відновили за допомоги методології  WCM ще перед війною. Він запрацював надійніше. Впевнений, що автономне обслуговування шостого генератора дасть такі ж результати».

Генератори ТЕЦ — серед найважливіших енергетичних агрегатів підприємства. Генератор №6 виробляє 9 мегават електроенергії на годину, а також трансформує пару з котлів ТЕЦ до потрібних параметрів. «Пара необхідна для роботи багатьох цехів, такий як конвертерний, доменний прокатні та інших, – говорить головний інженер ТЕЦ Роман Старовойт. – Її використовують у технологічних процесах. Також у холодний період паровими системами опалюються приміщення на нашому підприємстві. З котлів виходить пара з температурою 510 градусів за Цельсієм та під тиском 92 бари. Вона крутить вирлицю (турбіну) генератора. При цьому виробляється електроенергія. А виходить пара  температурою 350 градусів під тиском 12 бар. Саме такі параметри підходять для багатьох процесів на підприємстві».

За час впровадження автономного обслуговування працівники ТЕЦ-2 ретельно очистили агрегат і виявили його аномалії. «Це було складне завдання, адже трансформатор чималенький, – розповідає інженер WCM Сергій Грецький. –  Він має висоту 11 метрів і 18 метрів завширшки. Сюди ж входять маслостанція та ряд комунікацій — паро-, масло- та водопроводи, електрокабелі тощо. Було виявлено більше двох десятків аномалій, а також дефекти електрокомпонентів, засувок трубопроводів, системи збудження. Це дуже важлива система, яка при запуску генератора дозволяє доєднатися до єдиної енергосистеми України. Впроваджено пропоект з покращення системи контролю осьового зміщення ротора, яке суттєво впливало на безаварійну роботу генератора».

Впроваджує автономне обслуговування команда у складі  машиністів Сергія Лебединського, Петра Горбеця, старшого майстра Олега Хомяка, майстра Олександра Степанова та багатьох інших. Роботою вміло керували начальники змін ТЕЦ.

Як розповіли цеховики, надійність генератора № 6 суттєво підвищилася. Зараз тривають роботи з візуалізації. Позначки на устаткуванні допоможуть людям працювати безпечніше і ефективніше. А розробка стандартних операційних процедур  зі змащування, огляду та підтяжці різьбових з’єднань забезпечить правильний догляд за генератором та підтримку його у найкращому стані. Зараз, як ніколи, треба тримати порох сухим, а генератори – справними.

Категорії
Новини

Правильна машина для правильних речей

Ремонтники Ливарно-механічного заводу виготовили правильну машину. За її допомоги вирівнюють поверхню заготовок листового прокату, а потім з цього вже продовжують виготовляти деталі та вузли для потужного промислового обладнання.

Щоб якісно виготовити, наприклад, кесон для конвертерного цеху, сита для доменників, колосники для аглоцехів, двері для коксових печей «АрселорМіттал Кривий Ріг» та багато іншого, без цієї правильної машини обійтися просто неможливо. З неправильного робимо правильне, так жартують у цеху металоконструкцій.

«У цеху до цього працювала одна семивалкова правильна машина. Вона постійно була у роботі, – говорить начальник ЦМК Микола Грицан. – Коли ця машина зупинялася, то вважайте, що зупинялося все, адже 90 відсотків продукції цеху металоконструкцій проходить саме через неї. Правильна машина була поважного віку, тож авралів з нею вистачало. А нам потрібно було постійно мати її в «бойовій» готовності. Керівництво заводу та цеху почало думати, як же впоратися з цим? Вирішили, що зробимо ще одну подібну машину силами ЛМЗ. Провели величезнуу роботу».

Спочатку над «народженням» правильної машини попрацювали конструктори заводу, потім у ремонтно-механічних цехах почали виготовляти деталі та вузли для неї. А згодом, можна сказати, усім світом збирали її в ЦМК. «За це особливу подяку хотілося б сказати на той час в.о. начальника ЦМК Денису Коптєву, головному електрику цеху Олександру Дзюбасу, старшому механіку цеха Андрію Чугуєву, в.о. механіка цеху Альоні Білій, колективам цехів ФЧЛЦ, ФСЛЦ, РМЦ-1, РМЦ-2 та нашого ЦМК, – продовжує Микола Грицан. – З огляду на складність виготовлення правильної машини та відсутність вільного часу на цей процес, а над нею ми працювали у вільні від основних та пріоритетних замовлень години, народження машини зайняло декілька років. Але цього року вона стала в стрій».

Першими успішно виконаними за допомогою цієї машини у 2023 році замовленнями стали колосники для аглоцеху № 3 та двері для коксових печей.

Категорії
Разом з Україною

Криворізька станція переливання крові потребує донорів

Колеги, у цей нелегкий час для нашого міста, Криворізька станція переливання крові особливо потребує донорів.

На вас чекають за адресою: вул. Медична, 12, з понеділка по п‘ятницю, з 08:00 до 14:00.

Багатьох лякає така процедура. Але насправді стандартний об‘єм крові, яку можна здати за раз – ± 450 мл, при загальному об‘ємі крові в тілі людини 3,9-5,2 л. Одна здача крові здатна врятувати цілих три життя.

Для того, щоб взяти участь у донорстві крові потрібно лише дотримуватись простих рекомендацій незадовго до процедури.

Після здачі крові кожен донор зможе скористатися днем відпочинку за узгодженням зі своїм керівником.

Ми знаємо та цінуємо вашу активну участь у всіх благодійних справах. У жилах наших героїв тече і ваша кров!

Дякуємо, що підтримуєте життя тих, хто цього потребує! Бережіть себе!

Категорії
Новини

«АрселорМіттал Берислав» відновив роботу в Херсонській області

«АрселорМіттал Берислав», одне з провідних підприємств України з виробництва вапняку для металургійного виробництва, у травні відновило виробничий процес після вимушеної зупинки.

Це підприємство розташовано у смт. Архангельське Херсонської області. Воно було змушене повністю припинити роботу у лютому 2022 року через наступ ворога. З того часу ця територія була окупована, проте 3 жовтня військовослужбовці 129-ої криворізької бригади територіальної оборони ЗСУ звільнили населені пункти Миролюбівка та Архангельське.

– Справжній подвиг військових дозволив нам повернутись до активної роботи вже навесні 2023 року. З березня почали відвантажувати накопичений вапняк з наших складів. Ця сировина використовується аглоцехом «АрселорМіттал Кривий Ріг» для виробництва агломерату. До кінця квітня тривало складне розмінування території нашого підприємства, а з 1 травня ми змогли розпочати видобуток вапняку в кар’єрі. Нам вдалося зберегти свій колектив, і уся команда щиро вдячна ЗСУ, а також колегам з «АрселорМіттал Кривий Ріг» – нас з ними ще більше згуртували усі воєнні випробування, які ми долаємо разом, – сказав Леонід Смоляренко, генеральний директор «АрселорМіттал Берислав».

– Ми радіємо, що «АрселорМіттал Берислав» знову в строю. Ми завжди були тісно пов’язані у виробничих процесах і зараз намагаємося зробити все, щоб зміцнити підприємство в Архангельському. Частина селища після деокупації перебувала в руїнах, тому ми зі свого боку доклалися до відновлення інфраструктури, у першу чергу, допомогли з ремонтом дитячого садочка. Сподіваємося, що життя в цій громаді буде нарешті спокійним, а результат нашої ефективної співпраці піде на користь українській економіці, – прокоментував Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) «АрселорМіттал Кривий Ріг».

З березня 2023 року «АрселорМіттал Берислав» відвантажив для криворізького гірничо-металургійного підприємства майже 47 тис. тонн вапняку (з урахуванням складських запасів), видобуток склав майже 20 тис. тонн. Довоєнний обсяг відвантаження вапняку перевищував 500 тис. тонн на рік. Прогнозований показник відвантаження на 2023 рік – близько 200 тис. тонн вапняку для виробничих потреб «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Новини

Війна забрала життя ще одного героя-металурга

10 червня помер від поранень, отриманих у бою за свободу України, молодший сержант Олексій Бєліков.

Ця сумна звістка надійшла з Головного військового клінічного госпіталю, де медики боролися за життя нашого колеги. До вступу на службу у ЗСУ за контрактом у 2018 році, він працював оператором посту керування станом гарячої прокатки сортопрокатного цеху № 2  «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як розповів старший майстер дрібносортного стану ДС 250-4 СПЦ-2 Павло Житникович, Олексій Бєліков був справжнім патріотом. «Він захищав Україну з 2014 року, – говорить Павло. – Проривався з Іловайського та Дебальцівського котлів. Спочатку працював різальником гарячого металу. Дуже важка й небезпечна робота. Справлявся з нею добре, ніколи від роботи не відмовлявся. Потім був переведений оператором ПУ. Але стан зупинили на реконструкцію, тому не довелося йому покерувати прокаткою. Завжди був усміхнений, на позитиві. Разом з колегою Ярославом Черкасовим, який також загинув у цій війні, вони підіймав настрій людям у будь-яких ситуаціях. Дуже важко нам всім. Страшно втрачати таких людей. Завжди будемо його пам’ятати».

Щиро співчуваємо рідним, друзям, колегам захисника України.

Категорії
Наші люди

Про родинне гніздо, чавунний «борщ» та спеку біля печі

Сталевар фасонно-чавуноливарного цеху ЛМЗ Максим Шелест вже 23 роки працює в цеху. Але знайомство з цим гарячим місцем сталося набагато раніше, адже ФЧЛЦ – це практично родинне гніздо сім’ї сталевара.

Коли Максим отримав нагороду «Честь та гордість ЛМЗ», то одразу зазначив, що це не лише його особисте визнання, а й всієї його родини. В цеху 33 роки пропрацював обрубником його батько – Віктор Михайлович Філякін, а мати – Тетяна Володимирівна Шелест – понад 30 років працювала стропальницею та комірником.  Тож Максим ще дитиною бував у цеху (тоді таке було можливим), знав, чим живе цех, які люди працюють у ньому. І хоча вивчився хлопець на шахтаря, та доля його все ж привела до рідного цеху. Починав він зі слюсаря-ремонтника, потім став підручним сталевара, а згодом – керманичом печі.

«Ми розливаємо чавун та кольорове лиття для виготовлення запчастин, які необхідні для ремонту та нормального функціонування складного промислового обладнання основних та допоміжних цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг», – каже сталевар. – Ось зараз виливаємо молольні кулі для гірничого департаменту. Біля печі гаряче, спека ще та, адже в середині печі до 1400-1500 градусів! Тому коли надворі навіть +30 – ми охолоджуємося. Сталевар у нашому цеху – це кухар чавунного «борщу», адже, як і у повареній книзі, ти повинен дотримуватися кількості та якості усіх складових рецепту. Тому сталевар має добре знатися на математиці, хімії, знати склад різних марок чавуну та сталі. Я вважаю свою професію творчою, адже кожна виливка має свій особистий рецепт. Нова продукція – новий виклик. Мені до вподоби таке різноманіття, бо так мозок не старіє та постійно розвивається».

Максим – загартована людина, і це не лише через важку професію та нелегку щоденну працю. Є у ньому щось таке міцне і надійне, що одразу відчувається, коли ти поряд. Можливо, тому в людях сталевар найбільше цінує витримку, здатність завжди прийти на допомогу та чуйність. Навіть з початком повномасштабного вторгнення Максим з родиною ухвалили рішення залишатися у Кривому Розі та працювати тут, на своєму фронті. Спочатку разом з колегами з цеху майстрували лавки для бомбосховищ заводу, будували, копали, носили, возили, донатили. А по вихідним він їздив (та продовжує це робити зараз) до Миколаївської області до рідних та їхніх сусідів, аби допомогти, привезти продукти та дефіцитні ліки.

«Мене дуже радує, що сьогодні все більше лунає української мови навіть у цехах нашого заводу, –  розповідає Максим Шелест. – Ми, може, й говоримо суржиком, але українським суржиком, поступово таки освоюємо рідну мову. Це – наша зброя, наша самоідентифікація. Мені хочеться, щоб вже дуже скоро українською заговорив наш Крим. Я люблю цей куточок України. Одразу після Перемоги планую похід на Ай-Петрі, адже Говерлу підкорив позаминулого року, тепер на черзі Кримські гори. Вірю в нашу Перемогу і чекаю на повернення наших героїчних хлопців, тому що спеку біля гарячої печі легше витримувати у добрій компанії».