9 вересня, захищаючи Україну від російської агресії, загинув працівник нашого підприємства, Денис Савицький. Він був мобілізований у березні 2022 року, командував стрілецьким відділенням, яке захищало Донецький напрямок. Під час ворожого обстрілу сержант ЗСУ Денис Савицький отримав поранення, несумісне з життям.
На підприємстві Денис працював міксеровим конвертерного цеху, займався доставкою чавуну з міксерного до конвертерного відділення. Колеги по цеху згадують його як сумлінного працівника, який завжди відповідально ставився до роботи, своєчасно та якісно виконував виробничі завдання, готовий був прийти на допомогу.
«Ми дуже засмучені звісткою про загибель Дениса, – говорить в.о. заступника начальника конвертерного цеху Сергій Лапій. – Він працював у нас з 2018 року. Краще за мене про нього розповів би його товариш та колега, який теж зараз воює. А я серед позитивних якостей Савицького хочу відзначити працьовитість, принциповість та неймовірне почуття справедливості до себе та оточуючих».
Ми глибоко сумуємо з приводу загибелі сержанта Дениса Савицького. Щирі співчуття рідним та близьким героя.
Це фото вірша, написаного на аркуші паперу від звичайного зошита, «Металургу» передав наш колега, працівник підприємства із позивним Лєший, який зараз боронить Україну.
На початку війни Лєший (за зрозумілих причин справжнє ім’я ми не публікуємо) добровольцем записався до Тероборони, тому що вважає, якщо маєш військові навички, то вони обов’язково мають стати в нагоді там, де це зараз дуже потрібно.
«Саме тому і пішов захищати рідну землю. До речі, там, де я зараз воюю, багато працівників нашого підприємства. Ми усі передаємо привіт нашім колегам. Ви стоїте на передовій трудового фронту. А ми налаштовані на те, щоб якнайскоріше вигнати окупантів – подалі від нашого міста і з України загалом», – говорить Лєший.
Вірші він пише давно. В них – емоції від побаченого, пережитого. Зараз рядки складати доводиться між бойовими діями, записує їх ручкою, на аркуші учнівського паперу. З початку війни віршів вже назбиралося багато, але зошит з ними, на жаль, згорів. Втім, Лєший каже, що не сумує над цим. «Все можна відновити, головне зараз визволити нашу країну, – каже він. – А потім буде і творчість і звичайна робота – налагоджувати та відбудовувати зруйноване. Слава Україні!»
Готували нас доцільно, Щоб стріляли ми прицільно, Щоб ішла про Кривбас слава І до ворога дістала.
І щоб ворог нас боявся І над нами не сміявся, Щоб тікав звідсіль і всюди, Криворіжці – сильні люди!
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» є підрозділ професійних рятувальників – газорятувальна служба. Напередодні їх професійного свята вітаємо цих мужніх людей та щиро дякуємо за врятовані життя.
Як розповів керівник служби Сергій Леонов, газорятівники з’явилися на підприємстві ще з часу пуску доменної печі № 1, тобто з моменту утворення підприємства. А от сам підрозділ ГРС був заснований у 1950 році. «З тих часів наші задачі не змінилися, – говорить Сергій Олегович. – Ми рятуємо людей під час аварій та нещасних випадків та допомагаємо ліквідовувати наслідки аварій на підприємстві. Також наша робота спрямована на запобігання аварій та нещасних випадків, пов’язаних з газами та газовим обладнанням».
Знання, вміння та якості, якими має володіти газорятівник, вражають. Часом, це все знаходиться у абсолютно різних площинах людської діяльності. Давайте ж розберемося, хто такі ці люди?
Педагог
Газорятівники, на відміну від більшості фахівців, не приходять на підприємство з відповідними дипломами. Професії їх навчають у нашому учбовому центрі.
«Навчання триває чотири місяці, – розповідає Сергій Леонов. – Ми самі є вчителями для своїх колег. Намагаємося вчити якомога краще, адже доведеться працювати поруч у надскладних та небезпечних умовах, де від підготовленості колеги залежить не лише результат праці, а й твоє життя. А ще працівники нашої служби навчають персонал інших підрозділів правил газового господарства, навичок працювати в замкнутих просторах, газонебезпечних місцях, з газозахисною апаратурою тощо. І від цього також залежать людські життя. Тож газорятівник мусить бути ще й вчителем».
Хімік-біолог
Газорятівники захищають персонал підприємства від отруйних та вибухонебезпечних газів. Тому вони знають властивості чадного газу (СО), аміаку, фенолу, кисню, сірководню, метану, бензолу та багатьох інших, навіть, таких екзотичних, як ціановодень, який дуже отруйний та підступний, бо не має запаху. У полі зору рятувальників також газові суміші, такі як доменний, коксовий, конвертерний гази.
«Конвертерний є найнебезпечнішим, – продовжив Сергій. – Тому що концентрація смертоносного СО у ньому досягає 80-90 відсотків. Нам треба знати, як ці гази діють на організм і як їх вивести звідти. А ще – уміти визначати концентрації цих газів у газонебезпечних місцях. Раніше ми це робили хімічним шляхом, індикаторними трубками, але то було довго й неточно. Зараз користуємося газоаналізаторами. Це набагато досконаліший інструмент, завдяки якому зменшились випадки отруєння газами на підприємстві приблизно на 90 відсотків».
Медик
У багатьох випадках своєчасне та правильне надання першої долікарської допомоги рятує людину від смерті чи інвалідності. Тому норма збору бригади ГРС перед виїздом на аварію чи до місця нещасного випадку – 1 хвилина. Для надання першої допомоги у рятувальників є професійні навички та набір пристосувань, включаючи апарат штучної вентиляції легень. «Маємо на меті ще придбати дефібрилятор для якісного масажу серця, – говорить керівник ГРС. – Наша майстерність, швидкість та оснащеність дуже важливі. Газорятівники надають допомогу не лише при отруєнні газами, а й при переломах та інших травмах. Наприклад, з початку цього року ми виїжджали на екстрені виклики та надавали допомогу 12 разів, і жодного разу це не було пов’язано з отруєнням газами».
Ревізор
Мабуть, багато хто пам’ятає програму «Ревізор», де приваблива білява дівчина їздила по закладах харчування та торгівлі і вправно виявляла недоліки. У газорятівників також існує система виявлення недоліків, але у газонебезпечних місцях. Вони слідкують за підготовкою робіт у таких місцях, перевіряють дозволи персоналу, його вміння працювати з газозахисною апаратурою та контролюють безпеку виконання робіт. «Також ми за графіком перевіряємо стан газопроводів, газовиробляючого та газоспоживаючого обладнання, – продовжив Сергій Олегович. – Попередити аварії, не допустити отруєнь – ось на що спрямована система профілактичних заходів.
Слюсар
Щоб потрапити до місця аварії та евакуювати людей, або ж ліквідовувати наслідки, газорятівникам інколи доводиться користуватися слюсарно-ковальським обладнанням. Разом зі звичайними гайковими ключами, молотом та шуруповертами, рятувальники застосовують більш складне та потужне устаткування.
«У нас є, наприклад, пневмодомкрат, – говорить Сергій Леонов. – Він використовується для підняття плит, металоконструкцій тощо. Маємо також бензопилку та бензорізак, це на кшталт «болгарки», але на бензині, для пиляння бетону, заліза та інших міцних матеріалів. Хлопці володіють цим досконало».
Спортсмен
Газорятівникам доводиться виконувати роботу, яка за своєю тяжкістю не поступається вправам «Богатирських ігор». Вони часто працюють на висоті, підіймають туди своє важке обладнання, транспортують носилки з постраждалими. Тож треба завжди бути у чудовій формі.
«У підрозділі є спортзал, де кожен підтримує кондиції, – зазначив Сергій Леонов. – У нас свій спорт. То не бодібілдінг і не важка атлетика, тому великі м’язи не обов’язкові. Тут головне правило – вміти сильно крутити, потужно тягнути і робити це довго, я би так його сформулював. Наприклад, щоб відключити газопровід діаметром 3 метри, треба відкрутити у фланцевому з’єднанні всі величезні болти, розтиснути з’єднання, підняти на висоту лист металу вагою близько 1600 кг, вставити його між трубами та ущільнити. Цей процес може тривати 6-8 годин, а люди працюють у газозахисній апаратурі. Отакі от «Богатирські ігри».
Супермен
Більшість часу газорятівника – це профілактичні роботи, навчання, тренування. Але є завдання, які могли б лягти в основу голлівудських сценаріїв. Про один з таких епізодів нам розповів Сергій Леонов: «То було у грудні 2020 року. До нас надійшов сигнал, що на території доменної печі № 8 в колодязь глибиною 15 метрів впав працівник підрядної організації, який оглядав один з відстійників. Хвилина на збори – і наше аварійне авто мчить на допомогу. Хлопці спускаються в люк, як каскадери, знаходять на дні, у багнюці постраждалого, який кричить від болю. Оглядають. Шини на багаточисельні переломи накласти не можна через больовий шок. У люк спускають фельдшерку здоровпункту (тож у нашій історії є ще й супервумен. – Авт.). Дівчина робить знеболювальні ін’єкції. Рятувальники накладають шини, але з такими травмами підіймати постраждалого вгору на мотузках не можна. Його кладуть на носилки і підземними тунелями, шукаючи у темряві вірні напрямки, виносять на поверхню. Людина врятована!»
Замість епілогу
Але справжніми суперменами у цеху вважають працівників ГРС, які боронять Україну від агресії.
«У лавах ЗСУ та Тероборони зараз служать близько 20 відсотків з нашого підрозділу, – говорить Сергій Леонов. – Ми допомагаємо, чим можемо. Хочу в першу чергу саме їх привітати з Днем рятувальника та подякувати за відважну та складну роботу, яку вони виконують щодня! Також хочу подякувати газорятівникам Руслану Колісниченку, Євгену Сушку, Віталію Заровнятних, які зараз виконують обов’язки майстрів замість тих, хто пішов воювати, і роблять це добре. Від щирого серця вітаю всіх працівників газорятувальної служби з професійним святом! Ту величезну роботу, яку ви виконуєте, неможливо недооцінити. Бажаю вам і вашим сім’ям якнайшвидшої Перемоги над російськими окупантами, впевненості у завтрашньому дні, можливості ставити цілі та досягати їх з очікуваним результатом. Бажаю благополуччя в сім’ях, достатку, найміцнішого здоров’я, щастя, довголіття та успіхів вам у вашій нелегкій праці!»
«Металург» приєднується до привітань. Ми дякуємо усім, хто рятує наші життя – і нашим воїнам, працівникам рятувальних служб, і всім тим людям, які зараз героїчно боряться з наслідками ворожих атак у місті, щоб мешканці Кривого Рогу могли нормально жити в цих складних умовах. Бережіть себе. Перемога буде за нами!
Так говорить дозувальниця агломераційного цеху № 3 Наталія Олекса. У своєму підрозділі вона створює патріотичні мурали, щоб підтримати бойовий дух колег, а ще – в пам’ять про свого чоловіка, який теж працював в цьому цеху. Захищаючи країну він загинув у перші дні війни.
Дівчина, що уособлює Україну, захищає покровом Кривий Ріг та наше підприємство від ворожих атак. Вона, хоч і намальована, першою зустрічає усіх, хто заходить до операторської корпусу шихтових бункерів агломераційного цеху № 3. Раніше це була звичайнісінька непримітна промислова стіна. За тиждень Наталія перетворила її на великий яскравий мурал.
Наталія Олекса
«Мені це було вкрай потрібно: втілити в малюнку все, що я відчуваю, що пережила, події сьогодення та віру в наш народ, в наші сили, перемогу», – говорить Наталія Олекса. – В нашій країні триває кривава та жорстока війна. Але ми, кожен на своєму місці, робимо все можливе, щоб війна найскоріше закінчилася. Тому і фарби у мене яскраві, і сюжети говорять, що все у нас обов’язково буде добре».
Наталія відвертається і плаче. Цей мурал вона присвятила своєму чоловіку Анатолію Прідьмі. До війни він працював у агломераційному цеху № 3 змінним майстром, а 24 лютого добровольцем приєднався до військових лав, щоб виганяти ворога. І загинув, захищаючи країну. Анатолій Прідьма став одним із перших працівників, яких наше підприємство втратило на цій війні. Колеги по цеху в пам’ять про нього встановили пам’ятну дошку на адміністративній будівлі АЦ-3. Тепер там завжди живі квіти.
На честь Анатолія Прідьми і взагалі усіх, хто загинув на цій війні, Наталія Олекса і малює. Сюжети різні. Один Бойовий Їжачок чого вартий! Його майстриня намалювала у побутовій кімнаті цеху. Цей Їжачок уособлює український бойовий дух. І справді, дивлячись на його суворі очі, «наїжачені» голки, зброю на плечі, одразу стає зрозуміло: жодних шансів у ворога немає!
«За допомоги цих муралів я хочу збільшити нашу життєву енергію, наповнити її позитивом. Щоб колеги дивились і заряджались впевненістю в Перемозі. Зараз нам це дуже потрібно, – говорить Наталія. – У нас з Анатолієм зростає чотирирічна донечка, і я буду їй розповідати про тата і заради чого він віддав своє життя. А ще я продовжую справу свого чоловіка. Він любив бджолярництво, отже тепер цим займаюся і я. Знаєте, планую намалювати Янгола в образі військового-рятівника, який тримає на руках жінку. Ця жінка – це наша Україна. Завдяки військовим, волонтерам і взагалі усім нашим людям незабаром наша рідна Україна буде звільнена від ворога. Я в це щиро вірю».
Працівники гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» допомогли одній з криворізьких гімназій відремонтувати бомбосховище.
За словами директорки учбового закладу пані Ірини, педагогічний колектив та учні гімназії сподівалися з вересня сісти за парти і почати учбовий процес в режимі офлайн. Для безпеки гімназистів та вчителів необхідно було відремонтувати сховище.
«Заздалегідь, влітку ми звернулися за допомогою до наших шефів та давніх друзів з гірничого департаменту, – розповідає директорка. – І керівник департаменту Володимир Теслюк з колегами пішли нам на зустріч. Наразі поточний ремонт завершено. Виконані глобальні роботи. Приміщення було вологим, стіни та стеля у поганому стані, з пліснявою, а зараз самі бачите: сухо та комфортно.. Плануємо провести сюди інтернет, підсилимо освітлення, і можна буде використовувати споруду за призначенням».
Під час ремонту
Поки учні здобувають онлайн освіту, а частина з них – вихованці інтернатного відділення (сироти, та діти, позбавлені батьківського піклування) взагалі тимчасово перебувають у одній з дружніх країн, сховище планується використовувати для убезпечення мешканців району. Але гімназія готова будь-якого моменту прийняти гімназистів.
«Якщо місто вирішить змінити режим навчання, то ми знесемо сюди парти, – продовжила керівниця гімназії. – Як ви бачите, тут є декілька кімнат, які колись давно були класами. Встановимо дошки, інтернет буде, і зможемо розпочати. Щиро дякую нашим шефам за цю можливість. Вони давно нам допомагають, приїжджають з подарунками, спілкуються з дітьми».
Роботи тривали два місяці. Їх виконали працівники ремонтного цеху ГД. Відремонтовано приміщення площею близько 400 квадратних метрів.
«Люди дуже старалися, – розповідає начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Адже це для дітей, наших маленьких друзів. Спочатку величезну площу стін та стелі очистили від старої шпаклівки, побілки та фарби, а потім нанесли нове покриття. Завзято працювали всі: вогнетривники, футерувальники, покрівельники, ізолювальники, столяри, які, до речі, ще й виготовили та встановили дев’ять дверних блоків. Хто найкращий, питаєте? Неможливо когось виділити, не хочу нікого образити. Всі молодці! Робили якісно та надовго і щоб тішило око. Ми дуже раді, що у гімназії задоволені нашою роботою. Хай діти навчаються та будуть у безпеці!»
«Металург» продовжує публікувати відповіді на запитання працівників підприємства щодо роботи чи простою в умовах воєнного часу, які надали фахівці відділу обліку заробітної плати нашого підприємства.
2/3 – це простій чи особливий режим роботи?
Простій означає зупинку роботи через відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, які викликані невідворотною силою або іншими обставинами. Оплата праці за час простою поза межами підприємства не з вини працівників здійснюється з розрахунку 2/3 встановленого окладу/тарифу.
Чи може робітник отримати «лікарняні», якщо він захворів під час вимушеного простою з оплатою 2/3?
Мінсоцполітики надало роз’яснення щодо оплати листка непрацездатності, якщо робітник захворів під час простою (2/3). В роз’ясненні йдеться про кілька випадків:
якщо під час простою (2/3) працівниця іде у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, то допомога згідно з наданим листком тимчасової непрацездатності надається за всі дні непрацездатності;
в інших випадках, якщо під час тривалого простою працівник знаходиться за межами підприємства (2/3), то підстави для оплати лікарняного, як за рахунок коштів роботодавця, так і за рахунок коштів Фонду соцстраху, відсутні.
Чи впливає 2/3 та відпустка без збереження заробітної плати на розмір лікарняних чи відпускних?
При розрахунку середніх значень для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) враховуються сума і дні простою робітника за межами підприємства (2/3).
Дні відпустки без збереження заробітної плати виключаються при розрахунку середніх значень для лікарняних.
Тому відпустка без збереження заробітної плати не впливає на результат розрахунку, а оплата 2/3 за дні простою зменшує суму нарахувань допомоги з тимчасової непрацездатності, якщо раніше працівник отримував більший розмір заробітної плати.
Скільки зараз можна брати відпусток без збереження оплати?
На період воєнного стану працівникам, які знаходяться на території України, відпустка без збереження заробітної плати, за згодою сторін, надається без обмеження. Раніше така відпустка надавалася не більше 15 календарних днів на рік.
Чому змінилася тривалість тарифної відпустки (стала меншою)? Чи зберігатимуться ці дні, їх можна буде використати потім, після завершення війни?
Тривалість щорічної відпустки надається відповідно до діючого законодавства України та залежить від персонального року роботи працівника. На період воєнного стану працівникам надається щорічна відпустка тривалістю до 24 календарних днів, звичайно, за умови наявності цих днів. Решта днів щорічної відпустки зберігається за працівником та буде надана йому по закінченню воєнного стану.
