Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».
Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.
«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. – А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».
На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.
«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».
Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.
«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни, частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».
Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.
«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».
Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.
«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто промковші».
Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.
«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».
