Категорії
Наші люди

Технічний гравець грає на випередження

Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».

Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.

«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».

На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.

«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».

Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.

«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни,  частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».

Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.

«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».

Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.

«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто  промковші».

Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.

«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої  командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».

Категорії
Новини

Щити гарантують безпеку

У ремонтно-механічному цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» було замінено покрівлю основної виробничої будівлі на площі 986 квадратних метрів.

РМЦ-1 – один з найперших введених в експлуатацію цехів нашого підприємства. Перша доменна піч ще будувалася, а багато деталей для її оснащення вже вироблялися в цьому цеху. Спочатку будівля РМЦ знаходилася безпосередньо біля доменних печей. Відступаючи, у 1944 році окупанти її підірвали. А новий корпус цеху побудували в іншому місці у 1951 році. І з того часу повної заміни покрівлі не проводили, робили лише ремонти м’якої покрівлі».

«Дах над цехом був типовим для часів, в які його збудували, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – На металеві ферми трикутної форми приварені швелери, на які покладені важкі залізобетонні плити, до речі, не закріплені надійно. А поверх плит – м’яка покрівля з толі чи руберойду. М’яку покрівлю ремонтували багато разів. А от повної заміни, яка набагато дорожче коштує, не проводили. Але плити місцями почали нахилятися, а дах протікав. За кілька років до повномасштабного вторгнення ми почали поступову заміну плит на металеві щити. Природно, що почали з найпроблемніших ділянок. Але війна і пов’язане з нею важке фінансове становище призупинили цей процес. Зі старою покрівлею залишився чималенький східний проліт. Проблеми з безпековим станом покрівлі вимагали термінового вирішення».

Євгеній Гречаний розповів, що у східному прольоті знаходиться кілька важливих верстатів: фрезерних, стругальних, відрізних. А також наплавна установка та майданчики для зберігання готової продукції, яка тут же відвантажувалася замовникам на транспорт.

«Для повної заміни покрівлі знадобилися значні кошти, набагато більші, ніж на заміну лише м’якої покрівлі, – продовжив Євгеній Гречаний. – Чималенька сума, особливо в нинішніх складних умовах. Але ніякі гроші не варті безпеки для людей. Роботи зі встановлення нової покрівлі виконала підрядна організація. Спочатку ремонтники зняли всі шари м’якої покрівлі. Їх за всі роки було накладено 23 шари один на один. Потім демонтували плити. А на їхнє місце встановили та приварили металеві щити, набагато легші, ніж плити, що значно зменшило навантаження на ферми та опори. На щити поклали шар акваїзолу, сучасного ізоляційного матеріалу. На нього поклали 150-міліметровий шар граншлаку, виробленого нашими доменниками, який збереже тепло. Зверху додали 50-міліметрову бетонну стяжку, а над нею – ще два шари акваїзолу. Недешево, але надійно, для людей. Ми щиро вдячні керівництву первинної організації ПМГУ за сприяння у виділенні коштів та керівництву «АрселорМіттал Кривий Ріг» за інвестицію в нашу безпеку».

Очільник цеху додав, що нова покрівля добре зарекомендувала себе протягом січня-лютого-березня, є безпечною і добре захищає від вологи, а ще зберігає тепло. А у найближчій перспективі така ж заміна покрівлі чекає на одну з будівель ковальської дільниці РМЦ-1. Тож попри повномасштабну війну і поки що збиткове виробництво, підприємство вкладає кошти у безпеку та покращення умов для своїх працівників.    

Категорії
Разом з Україною

Тепла співпраця

Модернізація системи теплопостачання лікарні селища Широке, яка була здійснена завдяки інвестиціям «АрселорМіттал Кривий Ріг» у роки, що передували повномасштабній війні, продовжує допомагати обігрівати пацієнтів медзакладу селища та всієї Широківської громади.

На початку повномасштабної війни російські загарбники дуже близько підійшли до Широкого. З прагненням скорішої окупації селища та продовження свого шляху на Кривий Ріг, окупанти почали нещадно бомбардувати мирних мешканців з реактивних систем залпового вогню. Снаряди влучали по будинках людей, господарських подвір’ях та інфраструктурі селища.

«Прилетіло і за 400 метрів від нашої лікарні. Вирва була велика, але, на щастя, все минулося, люди не постраждали, лікарня вистояла, вціліла і нова котельня, яку було введено в дію завдяки співпраці з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Наше селище межує з гірничим департаментом підприємства, чимало наших людей працюють на ньому, тож у нас склалася давня, тісна та дуже плідна співпраця з великим промисловим підприємством. У 2020 році ми урочисто підписали Угоду про соціальне партнерство. Завдяки цьому на Широківщині було здійснено багато корисних проєктів для людей. Виконувалися ремонти шкіл та медзакладів», – розповідає Олександр Кокул, голова Широківської селищної ради.  

Введення в дію нової сучасної котельні для тоді ще центральної районної лікарні смт Широке (зараз вона є філією Новопільської лікарні), відбулося у 2021 році. На її будівництво компанія «АрселорМіттал» спрямувала майже 6 млн грн.

Якщо раніше стара газова котельня на двох котлах потребувала 1,5 мільйона державних коштів на рік, то нова котельня працює з використанням альтернативних видів опалення. Тут використовуються твердопаливні котли з автоматичною подачею пелетів із залишків сільськогосподарського виробництва – соломи, відходів соняшника та кукурудзи.

Фахівці можуть оперативно керувати роботою котельні в залежності від сезону та температури повітря.  

Нова котельня опалює усі медичні корпуси первинної та вторинної медико-санітарної допомоги. Загалом лікарня обслуговує понад 20 тисяч населення чотирьох громад Криворізького району.

Завдяки підтримці підприємства зміни опалення відбулися і у Новокурській школі загально-середньої освіти. Дороговартісне газове опалення було переведено на систему стельового опалення – встановлено 233 інфрачервоні панелі. На відміну від радіаторів, які нагрівають навколишнє повітря, спрямовуючи його вгору та створюючи конвективний рух, стельова система створює рівномірну зону комфорту, не викликаючи руху повітря.

У 2018 році від Благодійного фонду «АрселорМіттал Кривий Ріг» Широківська громада отримала і 30 комплектів комп’ютерної техніки. Зараз вони активно використовуються у навчальних та медичних закладах громади, у відділі культури та соціальній службі Широкого, для більш якісного надання людям соціальних послуг.

«Незважаючи на воєнні випробування, які протягом останніх років переживає усе наше суспільство, соціальні проєкти, які були здійснені разом із вашим підприємством, продовжують працювати та допомагати людям. Ми віримо, що війна скоро скінчиться, і в усіх нас буде багато нових мирних та цікавих проєктів з відбудови та розвитку громад, виробництва, економіки, суспільства. Тож, сподіваємося на нові спільні цікаві проєкти та плідну співпрацю з компанією «АрселорМіттал», – зауважив Олександр Кокул.

Категорії
Новини

Міцний зв’язок з льоткою досягнуто

Це 90 відсотків успіху роздувки доменної печі, запевняють доменники. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» до роботи знову стала доменна піч № 6.

Роздути ДП № 6 вдалося за рекордні чотири доби. Зазвичай цей процес триває до десяти днів. Зараз піч працює стабільно та виходить на планове виробництво – 3 400 тонн чавуну на добу.

А от підготовка до пуску ДП № 6 в роботу була тривалою, до моменту роздувки доменники ДЦ № 1 готувалися дуже ретельно.

«Ми очистили агрегат від залишків шихти, пилу, особливу увагу приділили генеральному прибиранню у районі льотки, щоб вільно відкривався випуск готових продуктів плавки. Також підготували до роботи дренажі – це канали, якими проходять чавун та шлак. Треба було заздалегідь потурбуватися, щоб нічого не ускладнювало відпрацювання продуктів плавки. Під час підготовки домни до запуску ми перевірили технічний стан усіх її механізмів та допоміжних дільниць, ретельно почистили газопровід, ливарний двір тощо. Нам потрібно було впевнитись, що після розконсервації доменної печі з її технічним здоров’ям усе гаразд», – зазначив старший майстер основної виробничої дільниці доменних печей ДЦ № 1 Григорій Сазонов.

«Роздувка доменної печі – процес складний, багатоетапний, але він вже до автоматизму відпрацьований нашими доменниками, – зазначає Антон Кістерець, заступник начальника ДЦ № 1 з технології. – Завантаження горну шихтою, забезпечення газопроникності для швидкого запалення пального на усіх повітряних фурмах печі, вільний дренаж для чавуну та шлаку, можливість швидкого відкривання чавунної льотки, її міцний зв’язок з піччю та інші виробничі операції. Над ними працювали доменники усіх наших чотирьох бригад. Серед них змінний майстер Григорій Лімонов, старші горнові Володимир Терзул, Дмитро Селевко, Андрій Тимчур, Дмитро Клименко, Сергій Чорний, Євгеній Кочерга, Дмитро Гончаренко, майстри печі Сергій Шаповал, Олександр Демиденко, змінний майстер Валерий Сорухан. Свою професійну майстерність проявили газівники Роман Тлуховський, Євген Попов, Євген Погуляй, Сергій Квач та багато інших фахівців, яким хочеться подякувати за професіоналізм. Завдяки великим зусиллям усіх наших спеціалістів, піч не стала показувати характер, вона одразу запрацювала чітко та ефективно». 

Нагадаємо, що за часи повномасштабної війни доменна піч № 6 увійшла в історію підприємства та міста, адже саме на ній у квітні 2022 року був вироблений перший  чавун з часу повномасштабного вторгнення. У 2023 році на ДП № 6 був виконаний розширений ремонт другої категорії з ремонтом повітронагрівача № 2. Це дозволило під час експлуатації домни підтримувати необхідний тепловий режим з максимальною економією коксу. Також відремонтували електрообладнання та системи автоматизації домни, її аспіраційні установки, які вловлюють шкідливі викиди.

У четвертому кварталі 2024 року для виживання в умовах війни, через високі тарифи на електроенергію для промислових підприємств в Україні та несприятливу ситуацію на ринках збуту ДП № 6, була законсервована. Підприємство працювало однією доменною піччю № 8. Зараз ДП № 6 відновила роботу і працює стабільно.

Категорії
Новини

Дивіться у новому сезоні. Блокбастер: «Вода всемогутня, або У пилу немає карт»

Поливо-зрошувальна техніка гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» ще минулого тижня готувалася виїхати на полив кар’єрних доріг та вулиць Кривого Рогу. Але на початковому етапі роботи з пилопригнічення виконала сама природа. Весняні дощики прибили пил до землі, і машини залишилися у гаражі. Але щойно встановиться суха, тепла погода – ми готові.

Щосезону наше підприємство виводить спеціалізовану техніку на вулиці міста та у кар’єри, щоб не дати пилу піднятися у повітря. Заступник начальника гірничотранспортного цеху ГД Олександр Меньшиков повідомив, що всі 47 км наших доріг в обох кар’єрах регулярно зрошуються.

«У цьому задіяні шість автомобілів з цистернами об’ємом 34 кубометри кожен, – пояснив Олександр Меньшиков. –  Крім доріг, зрошуються забої, з яких великовантажними автомобілями вивозиться гірнича маса, в тому числі залізна руда».

Згідно екологічної програми, ми також проводимо полив міських вулиць та селищ, які прилягають до гірничого департаменту.

«Для цього використовуються поливо-зрошувальні авто з цистернами об’ємом по 8 кубометрів, – продовжив Олександр Меньшиков. – У весняно-літній сезон вулиці поливаються не рідше 2-х разів на тиждень, окрім дощових днів, під час яких ми виконуємо технічне обслуговування поливо-зрошувальної техніки для підтримання її у технічно справному стані. Тож незабаром зустрічайте наші авто на вулицях: Збагачувальній, Аральській, Алуштинській, Аварській, Ашхабадській, Новокриворізькій, Йосипа Пачоського, Ліста, Лисенка, Яцьківа, Віддаленій, Панаса Мирного, Груні Романової, Ярославській, Героїв Правого сектору, Подлєпи».

Зимою техніка, що зрошує міські вулиці, прибирає сніг та посипає дороги під час ожеледиці. А з настанням весни снігоприбиральні пристрої та бункери для посипки змінюються на цистерни під воду. І ця метаморфоза вже відбулася. ГТЦ до сезону готовий.

Категорії
Новини

У засвіти пішов водій підприємства Юрій Чучук

Серце захисника Юрія Чучука зупинилося під час перебування на лікуванні у відділені інтенсивної терапії Прилуцької центральної міської лікарні Чернігівської області.

У ЗСУ Юрій Чучук був офіцером відділу сил підтримки військової частини.  Учасник АТО з 2015 року, він знову став до лав захисників у березні 2022.

«До роботи на нашому підприємстві Юрій закінчив військове училище. Він був офіцером і мав військове звання капітана. У 1990 роки прийшов на підприємство і працював водієм, – розповідає начальник автоколони № 4 АТУ Сергій Галенко. – Юрій керував великовантажним 45-тонним самоскидом, вивозив на відвали гарячий шлак з конвертерного та копрового цехів. Це складна та відповідальна робота, вона потребує чималих знань, вмінь досвіду, уваги. Все це Юрій мав, з найскладнішими завданнями справлявся на відмінно. Він був наполегливою та цілеспрямованою особистістю. А ще – надзвичайно людяним, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Тому, як тільки почалася навала росіян на нашу країну, Юрій одразу став на захист України, він був справжнім офіцером. Спочатку у 2015-му воював в АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення без вагань знову взяв до рук зброю. На жаль, його організм не витримав таких випробувань. Його дружина втратила чоловіка, донька – тата, а ми – гарного товариша та колегу. Вічна пам’ять Юрію. Це ще одна важка втрата для усіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним Юрія Чучука.

Герої не вмирають!