Завдяки проєкту, впровадженому разом з департаментом з охорони праці та промислової безпеки і командою Виробництва світового класу (WCM), залізничники гірничого департаменту позбулися смертельно небезпечного ризика під час екіпірування локомотивів на станції «Кар’єрна».
Залізнична станція «Кар’єрна» – одна з найважливіших станцій гірничого департаменту й всього «АрселорМіттал Кривий Ріг». Через неї проходять колії, якими залізна руда вивозиться з кар’єру. На станції розташовано екіпірувальний пункт для заправки локомотивів дизельним пальним. Також пальне тут отримують колеги з гірничотранспортного цеху.
«Це допоміжний пункт, використання якого дозволяє залізничникам скоротити час на переїзд локомотивів для екіпірування та зекономити дизельне пальне, – пояснює майстер екіпірувальних пунктів управління залізничного транспорту ГД Андрій Козинець. – А ще важливою складовою цього екіпірувального пункту є пересувний комплекс для екіпірування локомотивів дизельним маслом та піском. Пісок необхідний для ефективної роботи гальмівної системи локомотивів. Комплекс складається з трьох спецвагонів, які припарковані на екіпірувальному пункті станції «Кар’єрна». Один з них – маслороздавальний, другий використовується для сушіння піску, а третій – власне для подавання піску в люки бункерів тепловозів».
Андрій зазначив, що донедавна процес заправляння локомотивів піском був напруженим та трудомістким. Помічникові машиніста тепловоза необхідно було піднятися вертикальними сходами на дах тепловоза, закріпитися там за допомогою страхувального поясу, що убезпечує від падінь з висоти, вставити рукав для подавання піску в люк пісочного бункера, закріпити його, бо пісок подається під тиском 8 атмосфер. І це все він мав робити однією рукою, бо іншою треба було триматися. Для виправлення цієї ситуації вирішено було впровадити проект з охорони праці.
«Вивчивши всі обставини, спеціалісти нашого підрозділу вирішили, що для безпечного екіпірування піском помічникам машиністів тепловозів доцільно використовувати спеціальні майданчики та відповідні страхувальні пристрої, – розповідає Андрій Козинець. – Тож було виготовлено два типи майданчиків для локомотивів різних серій. Вони вже встановлені і використовуються. Два майданчики застосовуються для екіпірування тепловозів серії 2ТЕ10М, з бункерами піску спереду на капоті, а інші два – двоповерхові, для тепловозів серії ТЕМ-7 та ТЕМ-2, пісок до яких подається через люки бункерів на даху капоту локомотива. Такі майданчики значно вищі, адже висота тепловозів перевищує 5 метрів, тож вони оснащені додатковими безпековими застосуваннями».
Як кажуть, краще раз побачити, тож ми з Андрієм Козинцем та інженеркою WCM Катериною Гаврилюк прямуємо на екіпірувальний пункт станції «Кар’єрна». Майданчик – це металоконструкція, яка складається зі зручних безпечних сходів з поручнями та перекидного містка, що дозволяє безпечно перейти безпосередньо до місця розташування люків пісочних бункерів на капоті тепловозу. Містки мають фіксатори, які запобігають їхньому непередбачуваному складанню. Вищі, двоповерхові майданчики додатково оснащені пристроєм, який називають «Журавік». Його конструкція нагадує конструкцію «журавля», за допомогою якого набирають воду з криниці. Але замість мотузки – безпековий фал, а замість відра – сам помічник машиніста тепловоза. Він прикріпляється за допомогою страхувального поясу до фала і після цього може сміливо переходити містком на дах локомотива. «Журавік» оберігає людину від падіння з висоти, звільняє обидві руки для роботи і не обмежує рухи.
«Переваги очевидні, – підсумував Андрій Козинець. – Найголовніше – ризики падіння з висоти виключено. А ще використання майданчиків дозволяє скоротити сам процес екіпірування піском майже удвічі, що скорочує простої залізничного транспорту».
Молодший сержант Сергій Троценко помер від травм, отриманих в бою на Куп’янському напрямку.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій працював монтером колії ЗЦ № 3 в сталеплавильному районі. Колеги кажуть, що у залізничній справі він був «своїм», добре знав цей напрямок роботи, адже свого часу ще й працював у службі СЦБ.
«Варто було лише поглянути на Сергія – міцний та сильний. І за характером він був таким же – завжди перший, відповідальний, сумлінний. Він з легкістю справлявся з будь-якою роботою, ще й іншим допомагав. У багатьох справах Сергій був лідером, він завжди брав відповідальність на себе, – розповідає Олександр Прудніков, начальник дільниці ЗЦ № 3. – Коли розпочалася повномасштабна війна ми у колективі були впевнені, що Сергій буде серед перших, хто стане на захист Батьківщини. Так і сталося, до лав захисників він приєднався наприкінці 2022 року. За військовою спеціальністю Сергій був водієм-механіком евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Воював на Куп’янському напрямку, там же і був поранений. Смерть Сергія – це ще одна важка втрата для усіх, хто його знав, хто з ним працював багато років. На жаль, війна забирає найкращих».
Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам загиблого.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» – єдине металургійне підприємство в Україні, яке за роки незалежності збудувало нові коксові батареї збільшеної потужності з сучасними технічними рішеннями та з мінімальним впливом на екологію. У рубриці «20 років разом» ми згадаємо, як відбувався цей процес, на що робився акцент, як працівники вчилися керувати обладнанням, а згодом рятували КБ від несподіванок та випробувань війни.
Цього року ми відзначаємо 20-річчя з моменту приходу компанії «АрселорМіттал» в Україну. Корпорацією одразу було розпочато процес модернізації виробничих потужностей нашого підприємства. Інвестиції компанії були спрямовані на покращення екології, умов охорони праці, оновлення виробництва.
Одним із наймасштабніших інвестиційних проєктів стала реконструкція коксових батарей №№ 5 та 6, на яку компанія «АрселорМіттал» спрямувала більш ніж 160 млн доларів. Фактично відбулось будування коксових батарей «з нуля». У цього проєкту було декілька цілей – здійснення екологічних заходів, які дозволять в рази знизити викиди забруднюючих речовин в атмосферу, а також забезпечення додаткового виробництва власного коксу та коксового газу, для зниження обсягу покупного коксу та природного газу.
Як все починалось
25 травня 2018 року. Це особлива дата в історії компанії «АрселорМіттал», нашого підприємства, міста, а також усієї країни. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» урочисто відкрило збудовані коксові батареї №№ 5, 6. Захід зібрав багато промислових фахівців, науковців, колег з інших підприємств України. Гості наголошували на унікальності події, і це дійсно було так.
Протягом п’яти років продовжувалась реконструкція комплексу коксових батарей № 5-6, до якої входили також деякі об’єкти вуглепідготовчого цеху та цеху уловлювання. Старі батареї були зупинені ще у квітні 2013-го. За терміном експлуатації та їх технічним станом КБ вже неможливо було експлуатувати.
Щоб збудувати нове, треба було позбутися старого. Будівництво нових КБ стартувало із величезного за своїми обсягами демонтажу старого обладнання. З робітничого майданчика прибирали усе, навіть старий фундамент коксових батарей. Паралельно з цим «кипіла» робота над проєктом сучасних КБ. Будівництво виконувалося у два етапи – спочатку в експлуатацію увійшла коксова батарея № 6, а вже потім КБ № 5. Проєктна потужність нових КБ №5-6 склала 530 тис. тонн валового коксу на рік кожна.
Без пилу та газів
Ви колись хотіли дізнатися, як влаштований механічний годинник, як його маленькі гвинтики, пружинки рухають стрілки так, щоб ті завжди показували нам точний час?
Ось і щоб дізнатися як працюють нові коксові батареї №№ 5,6, чому вони екологічніші та ефективніші за свої «колег», варто теж дізнатися як вони влаштовані, за яким принципом працюють. Розібратися з цим нам допоможе Ярослав Дячук, заступник начальника коксового цеху № 1 КХВ.
«Сучасні екологічні та технічні рішення були впроваджені на КБ ще під час проєктування, – розповідає Ярослав Дячук. – Нові батареї більш газощільні, що виключає втрати газу, а рівень запиленості та загазованості повітря робочої зони знижено на 30%.
У рамках проєкту були збудовані нові пилоочисні установки в дробарному відділенні вуглепідготовчого цеху та на коксосортувальні у коксовому цеху.
Одне з важливих нововведень – технологія попереднього трамбування та бездимного завантаження шихти. Вона обумовлює формування «трамбованого пирога» з вугілля ззовні коксової печі. Їх ущільнюють спеціальними молоточками. Після цього вугільний «пиріг» з такими ж розмірами, як і у камери коксування, завантажується у піч. Слід зазначити що це дуже великий за розмірами «пиріг»: довжина його – майже 15 м, висота – 4,8 м, а ширина – майже пів метра, вага такого «пирога» складає майже 37 т. За допомогою трамбування насипна щільність шихти збільшується до 35 відсотків, а продуктивність печі – на 10-12 відсотків. Крім цього, ми ще можемо економити, адже технологія попереднього трамбування шихти дозволяє використовувати дешевші вуглі. Головна фішка у тому, що якість виробленого коксу при цьому значно покращується.
Була вдосконалена і конструкція кладки та армування печей для запобігання перетіканню сирого коксового газу з камери коксування в опалювальні простінки. Це дозволило мінімізувати шкідливі викиди від горіння через димохід коксових батарей. Завдяки використанню гідроінжекції – системи, яка втягує газ у спеціальні газозбірники, кількість викидів забруднюючих речовин при завантаженні камер коксування знижується. Не давати шкідливим газам виходу з коксових печей дозволило і застосування газощільних дверей удосконаленої конструкції з гнучкими ущільнювальними рамками. А ущільнення кришок та раструбів стояків азотом дозволило максимально мінімізувати викиди зверху коксових батарей».
На нових КБ була впроваджена безпилова видача коксу. Тепер, коли кокс потрапляє до тушильного вагона, коксовий пил вже не розлітається. Він уловлюється димососами та далі проходить очищення через фільтри.
Модернізувався і процес мокрого гасіння коксу. Коли його гасять водою, виникає та сама біла пара, яку періодично бачать мешканці нашого міста. І це випаровування без наявності у своєму складі брудної води. Адже всередині нової башти гасіння коксу поставили спеціальні каплевідбійники, які і затримують воду.
Реалізація проєкту реконструкції коксових батарей №№ 5, 6 дала значний екологічний ефект – зниження викидів на 1600 тонн на рік за проєктною продуктивністю коксу. Нові технології, спрямовані на зниження викидів пилу та газів, були впроваджені на усіх стадіях виробництва коксу – починаючи від завантаження шихти, коксування, і до видачи готової сировини.
Як зазначила Людмила Руднєва, заступниця директора департаменту зі сталого розвитку нашого підприємства: «Впровадження сучасних технологій на КБ №№ 5, 6 дозволило на 26 % зменшити неорганізовані викиди забруднюючих речовин при завантаженні. Також на 100 % були виключені неорганізовані викиди забруднюючих речовин при коксуванні вугільної шихти. Завдяки збудованій установці безпилової видачі коксу, у процесі його видачі викиди знизилися на 95%, досягнута концентрація по пилу становила 35 мг/м3. На 59 % були знижені і викиди при сортуванні коксу.
Хочеться відзначити, що на нових коксових батареях були збудовані автоматизовані системи екологічного моніторінгу, а саме встановлені пиломіри та газоаналізотори, які дозволяють відслідковувати інформацію про обсяги викидів оксиду вуглецю, окислів азоту, діоксиду сірки та запиленості».
«Здача на права», щоб керувати батареями
На нових коксових батареях було встановлене сучасне німецьке обладнання. Тут автоматизовані виробничі процеси з обслуговування коксових печей і основного технологічного обладнання. Це дозволило значно знизити тяжкість праці коксохіміків. А нова припливно-витяжна вентиляція та система кондиціонування забезпечують ефективний обмін повітря у виробничих приміщеннях.
Старі кнопки та гачки на здійснення кожної виробничої операції замінили сенсорні екрани. Тепер все стало, як на смартфоні. А саме на екрані комп’ютера машиніст знаходить потрібну дію, наприклад, зняття дверей, проводить пальцями по екрану, і виробничі процеси на коксових машинах автоматично розпочинаються.
Для здійснення усіх процесів на коксових батареях фахівцям першого коксового цеху треба було пройти спеціальне навчання. З новим обладнанням наших спеціалістів знайомили представники фірми-виробника. Теоретичні заняття проходили в Університеті АрселорМіттал, а практичні – на будівництві нових коксових батарей. Це було дуже корисним, адже фахівці мали унікальну можливість на власні очі побачити, як влаштоване обладнання зсередини, як воно збирається, монтується тощо. Такі знання вже потім суттєво допомогли коксохімікам у роботі та при обслуговуванні коксових батарей.
«Нам треба було мати справу з найновішим обладнанням, це був новий рівень у техніці: автоматизація, повно нової електроніки, гідравліка, система змащування, компресори. Ми опановували тромбування коксового «пирога», під керівництвом німецьких кураторів, засвоювали й інші виробничі операції. Було складно, але потім, коли розібралися, навчилися, то навпаки, працювати стало легше, бо обладнання саме тобі у всьому допомагає», – ділиться спогадами Віталій Гуменюк, майстер з ремонту механоустаткування КБ №№ 5, 6.
«Були встановлені нові для нас різноманітні датчики, частотні перетворювачі та інше обладнання. Щоб обслуговувати та ремонтувати все це нам треба було добре з цим познайомитися. Німецькі спеціалісти нам у цьому допомогли, та й в інтернеті довелося чимало посидіти, переважно ми знайомилися і з технічними характеристиками обладнання. У перший день роботи на нових КБ ми з колегами були трохи на стресі, але згодом все стало на свої місця, – розповів Олександр Вовк, в.о. майстра з ремонту електрообладнання.
«На підприємстві я працюю з 1993 року, тож досвід був, але на новому обладнанні було все інше, – зазначив Тарас Василів, машиніст електровоза тушильного вагону. – Одразу, з чим зіткнувся – багато електроніки. Воно, звичайно на краще, бо ти переважно задаєш необхідні операції, наприклад, на видачу, на башту гасіння та контролюєш їх. Але цьому треба ж було навчитися, і потім добре виконувати все, бо хибити у нашій справі категорично не можна. Зараз мені легко працюється, я знаходжусь у кабіні, яка захищена від пилу та газів, кондиціонується, контролюю роботу і витрачаю енергію лише на увагу, безпеку праці та дотримання технологічного процесу».
Стрес для людей та батарей
Через початок повномасштабного вторгнення робота комплексу коксових батарей №№ 5, 6 на КХВ була призупинена. Ворог дуже швидко просувався до Кривого Рогу, тож у персоналу коксового цеху № 1 було багато задач: вистояти морально і фізично, а також зберегти виробництво. Коксові батареї були поставлені на «гарячу консервацію». Це коли вже пусті, без коксу, камери коксування закриваються, ущільнюються, аби туди не потрапляло повітря, та постійно підігріваються, щоб підтримувати відповідну температуру, бо повністю тушити працюючі коксові батареї не можна – це смерть для них. «Гаряча консервація» була для КБ чималим стресом, але нові батареї та персонал коксового цеху № 1 гідно подолали цей виклик. Працівники регулярно перевіряли технічний «стан здоров’я» коксових батарей, слідкували за їх температурним та гідравлічним режимами.
Спочатку КБ підігрівали за допомогою коксового газу, а коли виробляти його не стало можливості, вперше почали застосовувати природньо-азотну суміш – з цією ідеєю та обладнанням нашим коксохімікам допомогла корпорація «АрселорМіттал». Установку, яка виробляла цю суміш оперативно привезли з Польщі.
«Відновлювати роботу КБ №№ 5, 6 ми розпочали з третього жовтня 2022 року, – продовжує Ярослав Дячук. – Розпочали з шостої батареї. Ми відкрили заглушки засувок на газопроводі та почали вже процес завантажування КБ, до того ж вантажили відкритим стояком, щоб не було хлопка газу в газопроводах. Обладнання «ожило». П’ятого жовтня ми отримали перший кокс, цього ж дня було розпочало завантажування шихтою КБ № 5. Пам’ятаю, що настрій у всіх тоді був піднесений, всюди лунало: «Ми працюємо», а це дуже важливо в умовах війни. Але надалі на усіх нас чекали інші випробування – блекаути. Іноді у нас зникало світло, зупинялися деякі агрегати, але ж не усе одночасно та одразу! При першому блекауті спочатку була тиша, а згодом через тиск у коксових батареях газ почав шукати собі виходу. На щастя, до вибуху не дійшло, ми вчасно зробили все, що було передбачено планом ліквідації аварійних ситуацій – одразу зупинили подачу газу на обігрів КБ, перекрили засувки та утримували необхідний тиск до подачі світла. Подібні моменти ми переживали кілька разів. Але в останній блекаут, на жаль, коксова батарея № 5 все ж не витримала. На ній в момент зникнення світла саме відбувався процес завантаження, коли двері КБ були відкритими. Зараз КБ № 5 не працює, вона на «гарячій консервації», там проводиться ремонт. А ми працюємо на КБ № 6, яка забезпечує коксом виробничі потужності підприємства. Кожного дня ми продовжуємо свою справу та вирімо, що зовсім скоро будемо працювати на повну. Головне, щоб війна скінчилася, а там, незабаром, ми усі напишемо нові цікаві сторінки в історії наших нових коксових батарей».
У фізіотерапевтичних кабінетах медичного центру нашого підприємства чекають на усіх, хто хоче пришвидшити лікування та попрощатися з багатьма хворобами, а також пройти ефективну профілактику.
Якщо ваш кашель будить сусідів, болить голова, «крутять» ноги або руки, поперек не дає розігнутися, не поспішайте до аптеки за черговою порцією пігулок. «Корисної» хімії у нашому організмі і так вистачає. Краще зверніть свою увагу на фізіопроцедури. Лікування теплом, світлом, магнітними частотами – зменшить кількість медикаментів або взагалі дозволить обійтися без них, а також у рази пришвидшить одужання.
Перевірено на собі
Працівники наших підприємств знайдуть цілий комплекс фізіотерапевтичних послуг у двох поліклініках медичного центру ПП «Стіл Сервіс».
Щоб дізнатися та спробувати на власному досвіді, що ж у нас є, якими фізіотерапевтичними процедурами ми можемо скористатися, та для чого вони, до поліклініки металургійного виробництва вирушили головнаредакторка газети «Металург» Тетяна Бабенко та кореспондентка Вікторія Головко.
На другому поверсі медичного закладу нас зустріла медсестра фізіотерапевтичного кабінету Юлія Кобзар. Вона має значний досвід у медицині. Юлія Олексіївна була медсестрою загального профілю, працювала в хірургії. Та багато хто знає її по санаторію-профілакторію «Джерело», де Юлія пропрацювала понад 20 років. Вона спеціалізувалася на вивченні фізіотерапевтичного напрямку, та й зараз є постійним учасником різноманітних курсів-тренінгів, адже медична апаратура постійно оновлюється, та і підходи до лікування теж. Юлія Олексіївна провела нам невеличку екскурсію фізіотерапевтичними кабінетами поліклініки МВ.
«Ми маємо фізіотерапевтичні кабінети в обох поліклініках. В поліклініці МВ у нас два кабінети. Їх розділили тому, що деяким апаратам, які у нас знаходяться, не можна працювати поряд один з одним. У першу чергу це стосується високочастотних апаратів, таких, як, наприклад, УВЧ. Взагалі тут ми надаємо понад 20 видів фізіотерапевтичних послуг. Хоча насправді їх набагато більше, адже на кожному з апаратів є по декілька програм для лікування різних захворювань».
Ми попросили Юлію назвати захворювання, які люди тут можуть лікувати.
«Не тільки лікувати, а ще й запобігати хворобам та ускладненням, – зауважила Юлія Олексіївна. – Насамперед, тут можна пришвидшити одужання після різних інфекційних хвороб та застуди. Це зараз дуже актуально, адже у багатьох людей ще довго після перенесених захворювань зберігаються кашель, нежить, турбують бронхіти тощо. Після декілька сеансів на тому ж УВЧ (глибокому прогріванні) або тубусі, УФО, солюксі ви скажете цим наслідкам «гудбай» та забудете про них.
Допоможемо тут і людям, у яких нейросенсорна глухуватість. Це хвороба, при якій знижується слух через ураження внутрішнього вуха, слухового нерва або центру в головному мозку, який відповідає за сприйняття звуку».
А ще тут можна з успіхом лікувати захворювання кістково-м’язової системи. Це і різноманітні забої, набряки, захворювання шкіри, реабілітація після переломів. Дуже ефективно лікуються радикулопатії – це коли через здавлювання нервового корінця у хребті, болить поперек, або інші частини тіла.
Одна із таких процедур – скануючий лазер. Його можливості дуже великі, лазер призначають при різних захворюваннях. Світлові хвилі лазера активують обмін речовин у клітинах, мають протизапальну дію, дуже ефективно прибирають синці, знеболюють, знімають запалення м’язових тканин, нервових корінців, допомагають при п’яткових шпорах тощо. До речі, це процедура, яка діє за принципом енергії нашого Сонця – його світло дає Землі життя.
Тетяна Бабенко особисто пересвідчилася в ефективності лазера.
«Я маю давню травму ноги і біль періодично нагадує мені про неї. Я вже колись лікувалася лазером, ефект був дуже гарним, – говорить Тетяна. – Маю практику лікування моєї проблеми у різних лікарнях, але там ціни «кусаються». А у державних клініках, на жаль, таких процедур немає, а ті що є на старій апаратурі робляться, та й щоб на них потрапити потрібно пройти не одне коло «пекла», це я зі свого досвіду вам точно говорю. А тут і якість послуги гарна, і ціна приємна, а ще й знижка 50%, як працівнику підприємства, то відчувається, бо лікування таки б’є по кишені. Мені зручно, бо поліклініка неподалік мого місця роботи. Працівники кваліфіковані, медсестри, лікарі – всі з увагою до пацієнта підходять. Придивляюся й до інших процедур, бо можливості центру гарні, а мені є ще багато чого лікувати».
Для здоров’я та краси
«Піду надягну костюмчик», – шуткують працівниці нашого підприємства, які поспішають на дуже популярну процедуру – пресотерапію – апаратний масаж.
У кабінці дійсно, лежать штани та чоботи. В цьому костюмчику завдяки стисненому повітрю нагнітається тиск, і у пацієнта активізується лімфодренажна система. Кров починає краще циркулювати, що допомагає боротися з набряками, варікозним розширенням вен, целюлітом, та навіть зайвою вагою. Знімає важкість у ногах, що актуально для тих, у кого сидяча або робота на ногах, до того ж процедура дарує загальне покращення всьому організму.
Але цим лікувальний арсенал медцентру не вичерпується. Ось, наприклад, ще декілька популярних та корисних процедур:
Дарсонваль – цю процедуру застосовують у дерматології, неврології, косметології тощо. Вона здатна поліпшувати живлення тканин, допомагає позбавлятися від акне, активізує кровообіг, сприяє росту волосся. Крім того, дарсонваль допомагає при шийному остеохондрозі. Лікувальний ефект досягається за рахунок того, що імпульси струму впливають на шкіру, покращують мікроциркуляцію крові в судинах – тканини краще забезпечуються киснем. У глибинах тканин виникають електромагнітні випромінювання, які стимулюють обмін речовин, позитивно впливають на роботу нервової системи, сприяють регенерації пошкодженої тканини.
Ультразвук допомагає при порушеннях кістково-м’язової системи, гінекологічних та інших захворюваннях. Високочастотні звукові коливання в діапазоні частот 800-3000 кГц, здійснюють мікромасаж тканин та клітин людського організму. Це збільшує швидкість протікання біохімічних реакцій, знімає біль та запалення.
Ультрависокочастотна терапія(УВЧ) – глибоке прогрівання, яке корисне при бронхітах, тривалому кашлі, захворюваннях вух та носу – отитах, синуситах, гайморитах. УВЧ також позитивно впливає на мускулатуру шлунку, кишок, жовчного міхура, бронхів і бронхіол, стимулює виділення жовчі, зменшує секрецію бронхіальних залоз, прискорює регенерацію нервових елементів при запальних процесах та травмах.
Магнітотерапія нормалізує стан внутрішніх органів, опорно-рухомої системи, допомагає боротися з остеохондрозом хребта, із захворюваннями бронхів та легенів, нирок, суглобів тощо. Ця процедура є надзвичайно корисною, адже, як стверджують вчені, усі ми під’єднані до магнітного поля Землі, тож і лікування магнітами посилює цей зв’язок і є дуже корисним.
Термомасаж на апараті Нуга Бест витягує хребет, бореться з остеохондрозом, міжхребцевими грижами, а інфрачервоні промені створюють протизапальний ефект.
І подібних процедур багато, треба лише визначитися з лікарем, яка потрібна саме вам.
Як потрапити на фізіотерапевтичні процедури?
«Скористатися ними у нашому медцентрі може будь-хто, – говорить Наталія Гардань, начальниця медичного центру ПП «Стіл Сервіс». – Це як працівники нашого підприємства, особливо ті, хто працює у важких умовах, демобілізовані військовослужбовці, які проходять лікування та реабілітацію, так і звичайні мешканці Кривого Рогу. До кожного у нас індивідуальний підхід. До призначення процедур кожен лікар підходить дуже ретельно. Вивчається історія хвороби пацієнта, враховуються його протипоказання. І тільки тоді визначається вид фізіотерапії та починається курс процедур. До речі, і це стосується усіх захворювань, – у так званий гострий період хвороби, коли вона у розпалі, фізіотерапевтичні процедури проводити не можна».
Процедури платні, але ціна помірна.
Працівники наших підприємств можуть отримати направлення від будь-якого лікаря медцентру. Увага, усі працівники мають знижку у 50 відсотків!
Мешканцям міста треба мати з собою направлення на фізіопроцедури від свого лікаря. Якщо конкретна процедура не вказується, у людини є можливість проконсультуватися у лікаря медцентру. Що для цього потрібно – це в індивідуальному порядку підкажуть у реєстратурі поліклініки.
Записатися на платні послуги можна за номером телефону 067 532 2442, щодня, окрім суботи та неділі.
Також можна скористатись чат-ботом підприємства у Телеграм.
Оплата за послуги виключно безготівкова, і здійснюється на місці.
Детальніше про медично-профілактичні послуги та їх вартість можна дізнатися у месенджері Telegram у пошуку @Amkrr_bot («AMKR Telegram Bot»), відкривши вкладення «Медичний центр».
Того дня настрій у металурга Григорія Сінченка був не дуже. Син Вова з дитинства мріяв стати військовим, вчився у військовому ліцеї, а сьогодні заявив, що хоче піти у металурги. Григорій Михайлович вже багато років працював на металургійному підприємстві, і знав, який він важкий, металургійний хліб, тож взявся відмовляти хлопця. Але ж він впертий, якщо вже вирішив, то так і зробить. «Нема ж у кого вдатись», – подумав батько і мимоволі усміхнувся… З тієї розмови минула чверть століття, і батько вже давно не шкодує, що тоді не вийшло розрадити сина, а пишається ним.
Начальник відділення конвертерів конвертерного цеху Володимир Сінченко гостинно зустрів мене у своєму кабінеті. Нашу розмову часто переривають телефонні дзвінки. Володимир вирішує невідкладні питання: з вогнетривами для футерування конвертера, з киснем для ремонтних робіт, з бронюванням підлеглих та ще багато інших. І стає зрозумілим той широченний діапазон питань, який щодня вирішує начальник відділення, щоб конвертери працювали без аварійних ситуацій, а сталь необхідної якості своєчасно надходила у розливальне відділення та відділення безперервного розливання сталі. Володимир пояснив, що керувати одним з найважливіших підрозділів, який саме плавить сталь, йому допомагає досвід, здобутий на шляху від підручного сталевара до нинішньої посади.
«Мені тоді було років п’ять чи шість, – згадує начальник відділення. – Тато збирався за путівкою на «Мар’янівку» і вперше взяв мене на завод. Завів у цех (тоді не було суворого безпекового контролю). Захопливе видовище вогняного металу неймовірно вразило красою. Але було трохи лячно, бо все навколо величезне, воно крутиться, грюкає, вогонь аж до стелі. Батько завів мене у дистриб’ютерну. І малому навіть дозволили натиснути потрібну кнопку у потрібний момент. Уявляєте, з якою гордістю я потім розповідав одногрупникам у дитячому садочку про те, що завантажив у величезну діжку-конвертер чотири тонни вапняку? Їм таке й не снилося»
Навчання у військовому ліцеї добігало кінця. То був період на межі тисячоліть. Пам’ятаємо, яке тоді було ставлення до армії і військових. Хлопцям у ліцеї навіть форму купляли батьки. Володимир згадує, що тоді у багатьох було враження, що нікому вони не потрібні. Тож і бажання стати військовим було вбите таким ставленням з боку держави й суспільства. Курсант довго думав, поки наважився підійти до батька з серйозною розмовою про металургію. Але коли вже наважився, то зворотного шляху бути не могло. Такий характер.
«Я прийшов у конвертерний цех підручним сталевара, – говорить Володимир Сінченко. – Знав з татового досвіду, що це фізично важка робота, але одне – знати, а інше – спробувати. Тоді був кінець травня, тому до виробничих складнощів додавалася ще й спека, яка у поєднанні з жаром від конвертерів здавалася нестерпною. Але навіть думки не виникало, щоб кинути. По-перше, сам настояв, а по-друге, я не мав права кинути тінь на авторитет батька, а його у цеху дуже поважали. Перебороти складнощі допомогло чудове оточення. Вчили мене люди-легенди: сталевари Віктор Невінчаний, Віктор Головецький, Володимир Баричевський, Василь Савченко, Михайло Мартинюк. Я працював у одній бригаді зі славнозвісним машиністом дистриб’ютера, героєм України Олександром Владимиренком, з яким ми й зараз підтримуємо зв’язок. Начальником зміни був Володимир Власов, а відділенням керував потужний Сергій Півень».
Паралельно з роботою у цеху, молодий підручний вчився у металургійній академії. Згодом він став вже сталеваром. Надзвичайно відповідальна робота. Адже за якість сталі, якість плавки відповідає саме сталевар. Паспорт плавки з інформацією про неї, зберігається ще протягом 25 років. А якщо сталь виявиться недостатньо якісною, і виріб з неї, наприклад, арматура не витримає, що призведе до важких наслідків, то сталевар, який багато років тому виплавив ту сталь, може понести відповідальність. Молодого перспективного сталевара керівництво тримало на замітці, і незабаром йому вже довіряли виконувати обов’язки старшого майстра, керувати людьми. А ще за кілька років Володимир став старшим майстром.
«Старшого майстра у цеху ще жартівливо називають гальмом виробництва, – усміхається Володимир Сінченко. – Бо якщо головна виробнича задача начальника зміни – це дати потрібну кількість сталі, то основна задача старшого майстра – щоб всі конвертери працювали без аварійних зупинок. Тож інколи йому доводиться зупиняти конвертер на гарячий ремонт якщо, наприклад, зношується шар вогнетривів усередині конвертера, який захищає корпус від високих температур. Адже сталь у середині має температуру до…градусів. А головна ж задача заступника начальника цеху з технології – щоб сталь стовідсотково відповідала вимогам з якості. А от мені, начальнику відділення, треба організувати роботу так, щоб був баланс між надійною роботою устаткування, якістю продукції та виконанням плану. Але головне, щоб це все робилося без травм».
Володимир успішно керує відділенням, про що свідчить звання «Честь і гордість», яке він нещодавно отримав. Чітко організовувати роботу допомагає досвід. А ще Володимир прислухається до думки колег. Він вважає, що одна голова – добре, дві – ще краще, а три – краще ніж дві. Але коли вислухав людей, то рішення ухвалює сам і несе за нього відповідальність.
«Трапляються й такі ситуації, коли доводиться консультуватися з «аксакалами», – зізнається Володимир. – Ніколи не відмовляє у допомозі Сергій Олексійович Півень. Він на заслуженому відпочинку, і його поради безцінні. Є у мене ще один класний консультант. Це мій татко. Не даремно ж він має за свій металургійний труд два Ордени Богдана Хмельницького. Ми коли зустрічаємося, багато говоримо про цех. Питає: «Як там мій рідненький «шостенький» (конвертер № 6 – примітка автора)? Як там хлопці? Передавай їм щирі вітання». А ще ми з татом мріємо, як вболіватимемо за нашого сина-онука Мішу, коли він стане гравцем крутої футбольної команди. Кричатимемо: «Мішо! Давай!». Син тренується у футбольній академії «Кривбасу», має велике бажання, що мене дуже радує».
Володимир і сам любить побігати у футбол, отримує від цього насолоду та знімає стрес, бо робота нервова. А ще для цього у нього є риболовля. І риба у ній – не головне. Головне – перезавантажитися, поспілкуватися з друзями, з колегами. А можна просто поїхати з друзями на базу відпочинку. У Володимира багато товаришів, друзів серед колег, і це він надзвичайно цінує.
«З багатьма ми не лише разом варимо сталь, – каже наш герой. – Ота традиція допомагати одне одному й поза заводом, відпочивати разом, вона збереглася донині. І це чудово!».
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
22 березня о 16:00 раді бачити глядача на виставі «Кайдашева сім’я» за мотивами одного з найпопулярніших творів І. Нечуя-Левицького. Ця вистава про типову сільську родину Кайдашів. Ви зустрінетеся з героями: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їхніми синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сім’ї, коли дорослішають діти, обирають собі пари і починається інше життя. У цій виставі сміх лунає крізь сльози й навпаки. Комічні і драматичні ситуації, у які потрапляють персонажі, зміняють одні одних.
23 березня об 11:00 запрошуємо переглянути казку-мікс «Казкові теревені» за мотивами українських казок, які були записані у різних куточках нашої мальовничої країни та у різні часи. Їх об’єднує невичерпна фантазія, гумор та позитивне світобачення. Це вистава, яку корисно переглянути всією родиною.
23 березня о 16:00 пропонуємо переглянути музичну комедію Фредеріка Лоу «Моя чарівна леді» за п’єсою Бернарда Шоу «Пігмаліон». Усім відома давньогрецька легенда про скульптора Пігмаліона, який створив з каменю настільки прекрасну дівчину, що боги зглянулися на нього і вдихнули життя в статую. На жаль, «пігмаліони» бувають різні. Про це й вистава. На вас чекає безсмертна іронія Б. Шоу у поєднанні з найкращими традиціями американського мюзиклу, що знайшла втілення у виставі, яка витримана у стилістиці «ретро» і занурює нас в атмосферу старовинної Англії. Легка музична комедія подарує вам незабутні хвилини сміху та задоволення.
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв
22 березня о 12:00 на глядача чекає вистава «Русалонька». Це ода здійсненню найзаповітніших мрій, які, на перший погляд, здаються безглуздими. Але це лише на перший погляд. Про те, що мрія побачити принца – це не просто забаганка Русалоньки, а її вибір, хоч і не визнаний родиною, хоч із заплутаними і темними шляхами, але вибір. У виставі кохання переплітається з дружбою, почуттям вдячності, людяністю та надзвичайною рішучістю у діях.
Криворізький міський театр ляльок
22 березня об 11:00 пропонуємо переглянути виставу-казку «Вовченятко з казкової торби». Це мікс з народних казок про те, як Вовченятко, мріючи, потрапляє в різні ситуації і навіть перетворюється на різних звірів. Раніше вистава отримала диплом лауреата в номінації «Краща лялькова вистава» в рамках Міжрегіонального огляду-фестивалю «Січеславна-1998».
23 березня об 11:00 запрошуємо на фентезі–мюзикл «Тро-ля-ля». Це вистава у найкращих традиціях трилеру: пригоди, втечі, перевірена випробуваннями дружба, несподівана допомога і звісно хепі-енд! А ще пісні, танці, обійми та скрапбукінг. Головні герої вистави – Трояндочка, Розан допомагають Королю Хрящю та ложкомийці Тихоні знайти своє щастя, а воно є всередині кожного з нас.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
22 березня о 10:00 запрошуємо на пішохідну екскурсію «Вулицями міста…до трампарку». Починаємо від топонімів: балка Червона (південна) – роз’їзд Червона, продовжимо про будівництво містоутворючого підприємства, і навіть побачимо градирні, поговоримо про архітектурні форми різних часів, про навчальні заклади, скульптури та парки. Звичайно поговоримо про те, коли ж з’явилися трамваї у Кривому Розі і все що з ними пов’язано. Місце збору: біля входу до вокзалу Кривий Ріг ( Червона). Реєстрація: 0961197549. 0982556455.
22 березня о 15:00 чекаємо вас на екскурсію мальовничим селищем МОДР, де ви поринете в його багату історію, дізнаєтеся про захопливі легенди та побачите величні скелі, що приховують у собі безліч таємниць. На вас чекає: розповідь про історію селища, чому таку назву має «Тарапак», про старі рудники Тарапаківського і Кандибінського пластів кінця ХІХ – початку ХХ століття, житлові будівлі робітничого селища усіх часів, будинок контори руднику «Б.К.Д.», історія видатних героїв авіації Кривого Рогу. Місце збору: зупинка «Вул. Тарапаківська» (колишня Правди). Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
23 березня о 9:30 запрошуємо на «Швидкісну екскурсію». Ви дізнаєтеся про історію створення унікального проєкту Криворізького метротраму, про секрети станцій. Ви побачите мікрорайони в фокусі: поговоримо про особливості мікрорайонів Сонячний, Східний та Зарічний. Ви почуєте легенди та історії, зануритеся в атмосферу міста, послухаєте цікаві історії та легенди про місцевий транспорт. Місце зустрічі : біля входу на станцію Проспект Металургів. Реєстрація за тел.: 0961197549, 0982556455.
23 березня о 14:00 запрошуємо вас на екскурсію, яка поєднає відвідування музею-квартири видатного українського художника Григорія Синиці та прогулянку атмосферними вулицями Кривого Рогу. Ви відкриєте для себе творчий світ майстра, ознайомившись з його картинами, мозаїками та особистими речами, поринете в атмосферу, де творив художник, дізнавшись про його життя та творчий шлях, ознайомитись з роботами художника, з його невтомною багатогранною працею зі створення українського національного стилю монументального живопису в українському мистецтві ХХ століття. Місце збору: зупинка «96 квартал» у бік автовокзалу. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
22 березня запрошуємо на екскурсію «Першоцвіти Холодного Яру». Це буде незабутня подорож у Холодноярський світ, де загадки природи поєднуються з таємницями історії. Виїзд з Кривого Рога орієнтовно о 06.00. Маршрут: с. Мельники — с. Медведівка — заказник «Білосніжний» — Холодний Яр — хутір Буда. Під час екскурсії буде багато цікавинок: фантастична теорія походження ярів і балок, подробиці буремних подій Холодноярської республіки, вшануємо пам’ять героїв, відвідування Мотронинського городища та монастиря (1036 р.), почуємо історію про сумну долю воєводи Мирослава та його дружини Мотрони, завітаємо до козацького Гайдамацького ставу, де освячувалася зброя козаків, побачимо славетний, легендарний дуб Максима Залізняка. Реєстрація: 0981067279 (вайбер, телеграм), 0993685133.
Тренінги
22 березня о 10:30 запрошуємо вас взяти участь трансформаційній грі SELF UPGRAPE. Ця гра допоможе вам розкрити внутрішній потенціал, підвищити самооцінку, знайти внутрішні опори та резерви мотивації до дій. Запис: 0986228299.
