Позначка: кривий ріг

Категорії
Наші люди

Приємне замовлення

Заходжу до кабінету. Технологи Ливарно-механічного заводу зустрічають привітними усмішками. Над одним з робочих місць під стелею – яскраві повітряні кульки на честь дня народження. За столом з комп’ютером сидить сивочолий  пан з розумними проникливими очима. Усміхаюся йому, вітаємося, втаємничено неголосно кажу: «Вас замовили». Співрозмовник розуміє гумор, усміхається у відповідь, і мовить: «Ну що ж, сідайте, поговоримо».

Напередодні до редакції «Металурга» зателефонували працівники ЛМЗ і повідомили, що найдосвідченішому, найкваліфікованішому їхньому технологу Володимиру Демидову виповнюється 70 років, 25 з яких він пропрацював в «АрселорМіттал Кривий Ріг» та на ЛМЗ. Він розробляє технології для цехів ЛМЗ, «АрселорМіттал Кривий Ріг». За його технологіями виготовляються вироби для сторонніх замовників, серед яких є й іноземні підприємства. І цей чоловік, як ніхто інший, заслуговує на те, щоб про його життєвий шлях, талант та сумлінну працю, надзвичайно корисну для підприємства, дізналося якомога більше людей. Бо хто ж тоді приклад, якщо не Володимир Олексійович? І з цим важко не погодитися.

ЛМЗ виготовляє або ремонтує деталі, вузли та інші вироби, необхідні для ремонтів металургійного, гірничого, коксохімічного устаткування. А провідний інженер-технолог Володимир Демидов разом з колегами розробляють технології для виготовлення виробів та ремонтів.

«Це виглядає приблизно так: я отримую креслення того, що необхідно виготовити чи відремонтувати, – почав Володимир. – Правильно прочитати креслення – це задача № 1. А далі ми готуємо детальні документи для того, щоб цей виріб виготовили якісно й швидко з урахуванням всіх вимог замовника, так би мовити – детальну покрокову інструкцію. В технології важливо зазначити все: матеріали та схеми їх розкрою, допуски, схеми з’єднань та багато-багато іншого. І тут дрібниць не буває. Помилка технолога дуже дорого коштує. Особливо, якщо це габаритні, матеріаломісткі вироби, такі, наприклад, як засипний пристрій для доменної печі або кесон для конвертерного цеху. На основі загального креслення технолог виконує креслення окремих деталей, з яких складається виріб. І ці креслення мають бути розгорнутими та деталізованими, щоб у цехах не витрачали зайвого часу на їх розшифровку».

Розробляти точні, чіткі технології, де все враховано, Володимиру допомагає майже 45-річний досвід. А до того, як стати технологом, він, тоді ще молодий слюсар, сам брав участь у виготовленні металоконструкцій.

«Після технікуму та служби у війську, під час якої працював на військовому заводі, я влаштувався в цех металоконструкцій одного з криворізьких заводів, – згадує Володимир, – то була серйозно школа. Я виконував роботи з підготовки деталей для виробництва металоконструкцій. За кілька років довелося опанувати різання металу, його згинання та ще багато різних операцій. Саме тоді я навчився працювати з прес-ножицями, верстатами для згинання металу, гільйотинними ножицями та ще з двома десятками видів устаткування. Тобто спочатку я застосовував виробничі технології, а вже потім став технологом, який їх розробляє. І така робота мені дуже подобається. На неї я йду із задоволенням!»

Різнобічний досвід допомагає Володимирові якісно й швидко виконувати виробничі завдання. А ще він впевнений, що без добре розвиненої просторової уяви гарним технологом не станеш.

«Коли я читаю креслення, які отримав від замовника, то у голові виникає вже готовий виріб, – говорить Володимир. – Він об’ємний, деталізований. Я можу уявити його з різних боків, під різними кутами. І лише уявивши це все і вивчивши технічні вимоги замовника, починаю розробку технології. Деякі вироби прості, а з іншими доводиться поморочити голову, Наприклад, нещодавно ми розробляли технологію виробництва патрубків для гірничого департаменту. Це виріб приблизно 2Х2Х2 метри з гнутими деталями, які ще й кріпляться одна до одної під різними кутами, ще й з нахилом. Довелося робити складне креслення у чотирьох проєкціях. Така технологія – непросте завдання, але цікаве».

Володимир зізнався, що він за те й любить свою роботу, що вона творча, постійно тримає мозок у тонусі.

«Колись послали мене у відрядження на Запорізький автозавод, – згадує технолог. – Цікаве було саме відрядження. Тоді «Таврії» вже почали випускати, а «Запорожці» ще продовжували виготовляти. Але сама робота мені здалася надто нудною. Конвеєри, серійне виробництво, все однакове. Мабуть, я не зміг би довго так працювати. У нас – інша справа. Є, звичайно, й типові вироби, але багато технологій, які розробляємо з нуля. Дуже цікава робота! Але все одно мозок потребує перезавантаження. Для цього я їду на риболовлю. Або у дворі біля будинку граємо з товаришами у шахи чи нарди. Тобто також робота мозку, але іншого типу. Інколи граю на гітарі. Ще молодим навчився. Але зараз не дуже часто, лише коли дружина Галина попросить».

А ще Володимир Демидов – щасливий дідусь. Він обожнює онучку Сашу і з самого її народження став ще й наставником.

«Мені дуже подобається займатися її розвитком. Я її навчав з самого малечку. Намагався зацікавити. Вже у три з половиною дівчинка могла читати, писати, рахувати, – розповідає Володимир. – Зараз вона єдина відмінниця у своєму восьмому класі! Моя гордість. Я навіть палити кинув завдяки онучці. 14 років тому пообіцяв доньці Каті, що як когось мені народить, то кину. Як зараз пам’ятаю: прокинувся 15 вересня 2010 року, дізнався, що народилася Саша, і відчув себе так, ніби ніколи й не палив. І до сьогодні – жодної цигарки. Мрію підтягти своє здоров’я, щоб ще порадуватися, як онучка успішно закінчить школу, а потім і виш, знайде хорошу роботу. Вона дуже талановита, у художній школі навчається».

Колеги надзвичайно поважають Володимира Олексійовича. За майстерність, професіоналізм, за величезний досвід, яким він щедро ділиться. «Він дійсно найкращий фахівець у своєму напрямку, – говорить начальник бюро ЛМЗ Олексій Ніколаєв. – Володимир стояв у витоків розробки програмного забезпечення, яке вже з десяток років допомагає нам швидше і точніше розробляти технології. З ним можна порадитися з найскладніших питань. Чудова людина, що ще додати?»   

Категорії
Наші люди

Бджоляр вихідного дня

Про суспільство у вулику, унікальні властивості меду, всесезонні клопоти на пасіці і, навіть про бджолині війни все знає наш колега Сергій Віждов, начальник дільниці з ремонту і обслуговуванню електрообладнання ПП «Стіл Сервіс».

Про порядок у справах

«Бджолиного порядку ще треба повчитися. У кожної бджоли своє місце, призначення, свої задачі у вулику. Вони надзвичайно працьовиті та злагоджені. Бджоли – це єдині комахи, які виробляють цілющу та смачнючу їжу – мед», – розповідає про своє захоплення Сергій Віждов.

За фахом Сергій є техніком-електромеханіком, свого часу він закінчив Криворізький політехнічний технікум. Його часто можна побачити у заводоуправлінні, Палаці культури металургів, поліклініці медцентра, технічній бібліотеці, їдальнях та на інших соцоб’єктах підприємства, адже разом з колегами Сергій опікується тим, щоб у приміщеннях завжди було світло, щоб усі електроприлади працювали без збоїв. Та й про специфіку металургійного та гірничого виробництв Сергій Віждов знає не з чуток, бо колись теж працював там. Як говорить наш герой, життя познайомило його з багатьма спеціальностями та багато чому навчило. А ще подарувало йому можливість присвячувати вільний час улюбленим справам.

Захоплення із зубками

А ще з лапками, хвостиками та цікавими мордочками. Першим захопленням Сергія було вирощування нутрій. Умови для цього були ідеальними, адже мешкає Сергій у власному будинку. Чому нутрії? Колись їх, а також кроликів, розводили батьки Сергія. А повернутися до цієї справи допомогла книжка про звіроводство.

«Якось вона потрапила мені на очі. Прочитав, захопився, вирішив спробувати і, мені сподобалося, – продовжує Сергій Віждов. – Нутрії такі милі, смішні. Даєш їм кавуна, вони ним спочатку у футбол грають, а потім гризуть його, в лапках тримають. Цікаво спостерігати, як нутрії починають плескатися у мисці, гарненько умиватися та чистити шубку.

Догляд за ними теж нескладний – прибрав у вольєрах, погодував, влив свіжої водички у їхню миску-ванну. Та у кожній справі є своє «але». Почали рости ціни на корми, а мене підхопив коловорот інших турбот. Погодьтесь, таке у кожного буває. Отже, нутрії залишилися у минулому. Але ж цікавість до нового у мене лишилася (сміється). Визначитися з новим напрямком захоплення допоміг знайомий. Він ставив у моєму садку вулики. Бджоли опилювали дерева і через це фруктовий урожай у мене був досить значний.

Це дж-ж-ж неспроста

Спочатку Сергій вирішив не купувати бджіл, а спіймати для власної пасіки рій диких бджіл. Це відома практика. Існує декілька технік, як це можна зробити. Готуються хатка для комах, рамки, приманки, визначається місце, де вони можуть бути. Сергій зробив все, як треба, але бджіл не спіймав. Довелося купувати рій. Але і цих бджіл спіткала невдача – родина виявилася слабкою, тож на неї напали інші бджоли. Чужинці вбили матку, а рій просто розлетівся. Виявляється, що випадки агресії бувають і у бджолиному суспільстві.

Наступного разу Сергій придбав вже декілька бджолиних родин, вулики для них. 

Згодом до бджолиної справи долучився і батько Сергія Павло Іванович Віждов, який у минулі роки працював заступником начальника цеха з електрообладнання Блюмінгу № 1. Тепер батько і син опікуються п’ятнадцятьма вуликами.

«Робота на пасіці цікава, але кропітка. Це далеко «не мед», тут треба багато чого знати, розуміти і, звичайно, практикуватися, – усміхаючись, говорить Сергій Віждов. – По буднях бджіл доглядає мій батько, а я біля вуликів кожні вихідні. Я так себе жартома і називаю, бджоляр вихідного дня. Звичайно, пік наших справ – це коли треба качати мед. У позаминулому році ми зібрали більше 100 літрів меду. А от минулого року меду було вдвічі менше. Причини різні: від місця, де мало медоносних квітів, до погодних умов, а ми добре пам’ятаємо, що влітку була аномальна спека.

Звичайно, у бджолярів є свої хитрощі, як «примусити» бджіл більше збирати нектару. Для цього треба вивозити вулики у якісь віддалені місця, де є квітучі лани, сади. А якщо хочеш отримати так званий чистий мед – гречаний, липовий, соняшниковий тощо, треба квіти цих рослин примішувати до цукрового сиропу та дати поласувати ним бджолам. Тоді вони, вже за смаком-запахом зрозуміють, пилок з яких рослин їм треба збирати.

У кожного бджоляра є своя «мова» спілкування з бджолами. Головне, щоб вони тебе не вкусили. А таке буває, коли ти десь ненароком бджілку придавив, або не на часі до вулика зазирнув. Про алкоголь і не йдеться, вони категорично не люблять людей напідпитку.

В цілому мені дуже спокійно біля цих комашок-трудівниць, а ще цікаво. У них можна багато чого повчитися – як працювати, самоорганізовуватися, бути корисним. А проявляти себе можна у різних справах. Я, наприклад, колись механікою займався, зробив годинник-ходик, піч власними руками виклав. А буде ще щось цікаве – опаную, було б бажання. Я б і іншим побажав уважніше придивитися до себе, адже великий потенціал є у кожного, я у цьому впевнений».

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув працівник гірничого департаменту Юрій Тихий

Юрій Тихий працював слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Він був досвідченим фахівцем з ремонту устаткування.

«Юрій прийшов працювати на РЗФ-2 у 2017 році, – згадує старший майстер з ремонту обладнання Ігор Ілeнко. – Спочатку працював електрозварником дільниці сантехніки та промвентиляції, а потім перевівся черговим слюсарем-ремонтником на дільницю маслозмащування і вантажопідйомних механізмів, де разом з колегами ремонтував складне і дуже важливе виробниче устаткування. Юрій добре знався на своїй справі, ставився до роботи сумлінно та відповідально, був досвідченим ремонтником, ділився досвідом. Він завжди був готовий допомогти колегам. У колективі його поважали, прислухалися до його думки, до дієвих порад. Юрій був позитивною і відкритою людиною. Він став на захист України у серпні минулого року. А нещодавно ми дізналися, що наш захисник загинув у бою. Боляче усвідомлювати, що нашого колеги й товариша вже немає з нами. Вічна слава герою!».

Солдат Юрій Тихий загинув у бою з ворогом 14 січня 2025 року в районі населеного пункту Боркі Курської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Аналізатори для кабінника-кантівника та його колег

На межі 2024-25 років для коксового цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг» придбали 20 портативних газоаналізаторів для безпечної роботи у газових тунелях.

У газових тунелях коксових батарей прокладені трубопроводи, що подають коксовий газ на обігрів камер коксування, у яких безпосередньо виготовляють кокс. Це складна система труб, засувок та іншого устаткування, за яким треба наглядати, обслуговувати, ремонтувати, керувати подачею газу. Цей перелік робіт виконують тунельники, слюсарі, газівники коксових батарей і навіть кабінник-кантівник, який контролює автоматичне перемикання подачі газу з потоку на потік. Всі вони заходять в тунелі для виконання певних видів робіт. Також для організації роботи туди заходять майстри та начальники зміни. Всім їм необхідно контролювати наявність і концентрацію отруйних газів у тунелях, щоб не отруїтися.

«Загрозу життю становлять як сам коксовий газ, так і чадний газ, який виділяється у результаті згоряння коксового, – пояснює в.о. заступника начальника коксового цеху з газового господарства та обігріву Андрій Золотарьов. – В ідеалі – коли цих газів у тунелі по нулях. У певних концентраціях їх наявність допускається, але тоді працівники можуть знаходитися в тунелі чітко обмежену кількість часу. Ці норми чітко прописані у пам’ятці на вхідних дверях до тунелю. А концентрацію працівники визначають портативними газоаналізаторами. Раніше персональні аналізатори мали тунельники, газівники та слюсарі газового господарства. Інші ж користувалися черговим аналізатором, який знаходиться у приміщенні пульта управління. Але потреба у тому, щоб кожен, хто хоч якийсь час виконує роботи в тунелі, мав персональний прилад, була очевидною. Тож ми звернулися до провідного інженера з охорони праці, і департамент з ОП та ПБ нам допоміг».

Провідний інженер з охорони праці Володимир Бакуменко повідомив, що тепер персональні газоаналізатори мають також змінні майстри, начальники змін та кантувальники. «Всі прилади обов’язково повірені у «Держстандарті» і мають проходити щорічну перевірку, бо від точності їхньої роботи залежать людські життя, – говорить Володимир Бакуменко. – Ми разом з керівниками цеху слідкуємо за тим, щоб жоден працівник без аналізатора не заходив у тунель. Забезпечення кожного причетного персональним аналізатором – важливий крок до безпечної роботи».

Катерина Гарус працює тунельницею п’ять років. «Ми знаходимося у тунелі до 80 відсотків робочого часу, – розповідає Катерина. – Регулюємо подачу газу, слідкуємо за правильністю роботи рухомих механізмів, підтримуємо чистоту кранів і тунелю загалом. Наявність та концентрацію небезпечних газів нам необхідно знати, щоб своєчасно залишити тунель у разі небезпеки. За п’ять років моєї роботи тут випадки перевищення норм були, і саме газоаналізатор рятував мені життя».

Категорії
Новини

«3Dільниця», Happy Birthday to You!  

На початку лютого свій перший рік народження святкує один з крутецьких молодіжних проєктів нашого підприємства «3Dільниця». Він створений для небайдужих  хлопців та дівчат, які бажають розвиватися у багатьох сферах життя, і допомагають це робити іншим людям.

«Тільки-но закінчилася перша хвиля «Нової фабрики», а тут і «3Dільниця» з’явилася – цікаво ж!»

«Дитячі майстер-класи – то драйв і від підготовки, і від проведення!»

«Під час наших зустрічей командою ми і поговорити встигаємо, і нові знайомства заводимо!»

Такі відгуки можна почути від  учасників унікального проєкту «3Dільниця», який народився за часів повномасштабної війни, підтримав морально-командний дух молоді підприємства, та вже святкує свій перший День народження.

«3Dільниця», Happy Birthday to You! 

Рік досвіду, дій та драйву!

«3Dільниця» – вже сама назва проєкту зацікавлює та викликає питання, як же правильно її трактувати – щось об’ємне у 3D, або пов’язувати це із назвою однойменної транспортної зупинки?

Відкриємо таємницю – обидва варіанти є правильними. Суть проєкту вже «зашита» у назві. Вона вказує на місце, звідки починається шлях усіх, хто влаштовується на роботу в «АрселорМіттал Кривий Ріг», адже саме на Третій дільниці знаходиться відділ з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів, відділ кадрів, охорони праці, навчальний центр, осередок професійного розвитку, а у Єдиному вікні вирішується багато поточних питань та відбувається велика кількість різних заходів. А об’ємне 3D – це Досвід, Дії, Драйв. Ці якості притаманні молоді нашого підприємства, і саме їх вони транслюють іншим учасниками наших заходів.

До речі, саме в Університеті АрселорМіттал треба шукати і «штаб-квартиру» активістів проєкту, вони розташовуються у кабінеті № 417 на четвертому поверсі. Тож, якщо вам від 18 до 35 років і у вас є бажання бути корисними для інших – приєднуйтесь, тепер ви знаєте куди звертатися!

«Ми вже давно впроваджуємо різноманітні молодіжні заходи для школярів, студентів, молодих працівників підприємства і просто для молоді нашого міста. Коли почалася повномасштабна війна, ми замислилися над тим, як підтримати та згуртувати робітничу молодь. Так і виник цей проєкт під назвою «3Dільниця». До речі, над назвою довелося чимало поміркувати (усміхається), та колективний розум спрацював на всі сто відсотків. А ще допоміг надзвичайний драйв молоді та бажання діяти», – розповідає кураторка цього проєкту, менеджерка з підбору та адаптації персоналу Анна Велика.

Рік тому у першій хвилі проєкту взяли участь 60 учасників, зараз їх вже понад 80. І, як говорять активісти, це не межа. Це молоді працівники різних підрозділів підприємства, які саме у проєкті познайомилися та здружилися.

«Так вийшло, що від одного проєкту «Нова фабрика» молодіжна доріжка привела мене до іншого проєкту «3Dільниця». Я одразу потрапив у кіно – став учасником захопливого серіалу про проєкт для нашої молодіжної соцмережі. В сюжеті було все: розслідування, інтрига, цікава історія. А моя історія продовжилася в організації дитячих майстер-класів. Це дуже цікаво, адже ти і сам щось нове дізнаєшся, і дітям розповідаєш-показуєш. Взагалі, мені дуже цікаво у проєкті, особливо подобається різноманітність та можливість постійно розвиватися», – ділиться досвідом учасник проєкту Глеб Власюк, провідний інженер ДАТП.

Заходи у проєкті було вирішено здійснювати такі, які були б цікаві молоді та сприяли б розвитку в «АрселорМіттал Кривий Ріг». І тут знову допомогла назва.

У розділі «Досвід» передбачалися зустрічі з топменеджерами та успішними працівниками підприємства. Так і було здійснено. Також кожен з учасників «3Dільниці» може поділитися і своїм професійним та життєвим досвідом зі своїм колегою по проєкту, що також значно сприяє набуттю нового досвіду.

У рамках  розділу «Дії» вирішено знову розпочати серію майстер-класів для дітей працівників підприємства. Тепер ці заходи – найулюбленіші дітворою. Не забули і про дорослих – для них організовані різноманітні настільні ігри.

Також учасники проєкту є хелперами. Вони залучаються до проведення заходів, що організовуються для учасників «Нової фабрики», «Старт 9.0», на День студента, новорічні свята тощо. Хто там був, певно одразу помітив молодих людей, які щось підказують, спрямовують, усміхаються, приносять, і… дуже швидко бігають, адже треба встигати бути у декількох місцях одночасно!

Учасники проєкту є активними організаторами та ініціаторами різних екскурсій підприємством, навчань та інших проєктів особистісного та професійного розвитків. 

Щодо «Драйву», то тут коментарі зайві, адже до кожного заходу, зустрічі, для реалізації ідеї хлопці та дівчата готуються ретельно та завзято З початку проєкту вже проведено 30 зустрічей для обміну ідеями, брейнштормів тощо. А проводяться усі заходи – з вогником!

«Хто хоча б один раз був учасником якогось захопливого проєкту, той мене зрозуміє. Якщо твій перший проєкт добігає кінця, ти мимоволі шукаєш інший, щоб знову опинитися у вирі подій, робити щось гарне та корисне. Тому я, як й інші молоді люди, після першого проєкту «Нова фабрика» перейшла до «3Dільниці». Тут у мене движ та розвиток піднялися вже на інший рівень. Мені особисто дуже подобається організовувати різноманітні заходи. Коли я була у першому проєкті, то їх організовували для нас. Зараз я вже сама можу щось таке зробити для інших людей. Це неймовірні відчуття, ми кайфуємо від справи, яку робимо! Я хочу, щоб і інші люди відчували подібне. Я хочу, щоб до нас приєднувалася і інша молодь підприємства, адже разом – ми сила, яка може здійснити багато гарного та цікавого», – сказала учасниця проєкту Ліза Пасічна, інженер другої категорії ДАТП. 

«За рік ми організували та провели багато цікавих заходів, а попереду у наш буде ще цікавіше, – зазначає менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Вікторія Коцуба. – Нещодавно ми провели наш перший «Книжковий клуб». Ми хочемо залучити до нашої спільноти більше читаючих працівників підприємства. Продовжуватимемо розвивати і улюблений багатьма напрямок – настільні ігри, як то «Мафія», «Монополія» тощо. Захоплення від нового, азарт та щира радість від спільної гри, цікаве та змістовне спілкування – долучайтеся і ви теж зможете це відчути! До речі, незабаром передбачаються також ігри у доміно та шашки, ми впевнені, що на підприємстві є багато справжніх майстрів з цих ігор.

Також продовжимо проводити зустрічі з цікавими людьми підприємства і, дуже сподіваємося на прихід в «АрселорМіттал Кривий Ріг» нових молодих спеціалістів. Можливо учасники «3Dільниці» стануть їхніми провідниками у наш цікавий та насичений подіями молодіжний світ.

Чекаємо на усіх охочих, адже нам виповнився лише один рік, ми ще маленькі, але вже міцні, симпатичні, веселі, завзяті та ду-у-же перспективні!»

Категорії
Новини

Голокост не повинен повторитися

Починаючи з 2005 року, 27 січня щорічно в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голокосту.

Ця дата обрана тому, що саме в цей день 1945 році війська Першого українського фронту звільнили в’язнів одного з найбільших таборів смерті – концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, що поблизу міста Освенцим у Польщі. Голокост є нагадуванням людству про один із найкривавіших і найжорстокіших злочинів людства, адже у Другій світовій війні за різними даними нацисти закатували близько шести мільйонів європейських євреїв, з них півтора мільйона євреїв було вбито на території України.

89-річний одесит Роман Шварцман, який вижив під час Голокосту і був свідком нацистських злочинів. Цими днями, виступаючи у німецькому Бундестазі з нагоди 80-ї річниці Голокосту, він сказав, що раніше фашисти вбивали його за те, що він єврей, а тепер, вже рашисти вбивають його за те, що він українець. Тому тема злочинів проти людства надзвичайно актуальна сьогодні.

«Ніколи знову!»  Пам’ятаєте гасло, яке стало відомим, як висновок після завершення Другої світової війни? «Можемо повторити», – через десятки років почув світ від росіян, які розв’язали війну в Україні і вчиняють, подібні до нацистських, злочини проти людяності. Саме зараз, коли у світі вшановують пам’ять безневинно загиблих євреїв, світ знову бачить моторошні прояви геноциду та ненависті до людей.

Чого нас вчить єврейська трагедія

З нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту про події минулого та реалії сучасності говорили у Музеї культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».

Представники єврейської громади Криворіжжя, члени НСЖУ, «Союзу підприємців Кривого Рогу» та небайдужі мешканці міста вшанували пам’ять мільйонів загиблих людей. Головний рабин Кривого Рогу Лірон Едері закликав пам’ятати історію та ніколи більше не повторювати її страшні сторінки.

«Суспільство має нещадно боротися з варварством, коли така країна, як росія, вирішує, що їй можна знищувати українців, бо вони їй не до вподоби. Це те ж саме варварство, як у нацистів, коли вони знищували євреїв. День пам’яті жертв Голокосту – це день пам’яті про безневинних людей, які не зробили нічого поганого, а були вбиті лише тому, що вони були євреями. Зараз людей вбивають тому, що вони живуть в Україні», – зазначив Лірон Едері.

«Убивства євреїв в Україні почалися з літа 1941 року. Дослідники говорять про дві хвилі масового знищення людей, – розповідає Роман Шляхтич, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук ДУЕТ, згадуючи історію Голокосту. – Перша хвиля прийшлася на літо-осінь 1941 року, коли «антиєврейські акції» спрямовувалися на єврейську інтелігенцію, державних службовців та тих, хто чинив активний опір окупантам на території Західної України. Друга хвиля тривала з весни 1942 до зими 1943 років. За цей час було вбито майже 90 відсотків євреїв, які мешкали в інших регіонах України».

Криворізький «Бабин Яр»

Печальним символом Голокосту в Україні став Київський Бабин Яр, де було розстріляно біля 100 тисяч осіб. В історії Кривого Рогу теж був свій «Бабин Яр», і навіть декілька.

Фашистські війська зайшли до Кривого Рогу 14 серпня 1941 року. З перших днів окупації місто опинилось у зоні управління 538-ї польової комендатури, якою керував майор Реглер. Євреям було заборонено з’являтися на вулицях, їм було наказано носити на одязі жовту шестикутну зірку, євреїв примусили робити найважчу роботу. Свідки тих подій, наприклад, згадують, що багатьох людей примушували просто так, без мети перекидати каміння біля річки Саксагань, що у районі площі Захисників України (Визволення). З серпня почалися розстріли. Євреїв страчували у районі траси Кривий Ріг-Нікополь та селища Широке. На початку жовтня до Кривого Рогу приїхав райхсфюрер-СС Генріх Гіммлер, після чого у нашому місті почалися ще жорстокіші вбивства.

Наймасовіше страчення євреїв сталося 14 або 15 жовтня (точна дата не встановлена) 1941 року, коли фашисти вбили майже дві з половиною тисячі людей, до того ж не тільки з Кривого Рогу, а і приїжджих. Разом з ними було вбито понад 800 військовополонених євреїв з криворізького концтабору Шталаг 338, який розташовувався неподалік Гданцівки біля цегельного заводу. 

Під час окупації Кривого Рогу
Еврейських військовополонених ведуть на розстріл, жовтень 1941 рік, Кривий Ріг

Зі спогадів місцевого поліцая стало відомо, що напередодні вбивства євреям було оголошено взяти з собою цінні речі та зібратися біля синагоги. Людям казали, що їх перевезуть у Палестину або у трудові табори. 14 жовтня людей зібрали у велику колону і повели у напрямку станції Червона. Але коли повернули убік від неї, люди здогадалися, що їх ведуть на смерть. Плач, крики, прощання, галас, молитви. Жінки у відчаї клали немовлят на узбіччя, щоб їх підібрали добрі люди. Біля шурфу жертв вбивали з кулеметів, автоматів, пістолетів. Дітей травили, підносячи їм до обличь палиці з ганчірками, просоченими отрутою. Страти тривали кілька днів. Трупи, а подекуди ще живих людей, фашисти скидали на дно шахтного ствола. Потім у шурф кинули гранати та засипали сіллю. 

Останній шлях криворізьких євреїв, 14 жовтня 1941 рік

«Ми не маємо права забувати проГолокост, тим більш ставитися до цього формально. Нам треба досліджувати події минулого, встановлювати імена закатованих людей, вшановувати їхню пам’ять, щоб подібне більше ніколи не повторювалося», – наголосила Світлана Піддубна, директорка Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».

У лекції «Чого нас вчить єврейська трагедія» Світлана розповіла про причини виникнення ненависті до євреїв у нацистській Німеччіні, їх демонізації у суспільстві, де навіть дітям пропаганда вбивала в голови розповіді про небезпечність євреїв.

Вам це нічого не нагадує? Сьогодні та ж сама картина, от тільки вбивають та катують росіяни українців, за їхнє прагнення свободи жити на українській землі, за повагу до рідної культури та бажання бути вільною нацією.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів жертв Голокосту. Нехай вічною буде пам’ять про усіх, хто загинув від російської агресії, нехай ніколи ні на якій землі не буде повторення Голокосту.

Наша пам’ять – це наша зброя і наш захист від повторення подібних злочинів проти людства!

Фото з Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» та відкритих джерел