Категорії
Новини

Супер ОК за ЯрмарОК!

Для дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та мешканців міста перший день літа і Міжнародний день захисту дітей розпочався зі справжнього свята – Ярмарку, який підприємство організувало для малечі та їхніх батьків.

До свята заздалегідь готувалися родинами. На ярмарок діти мали змогу принести свої іграшки, книжки та поробки, які вкривалися пилом у шафах, чи просто, як сказав один юний фінансист: «я з цих іграшок виріс», та продати увесь цей дитячий скарб або обміняти на інші цікавинки. Тож, перш за все, потрібно було визначитися, з чим на цей ярмарок йти і яку ціну за свій товар виставляти. Малеча заздалегідь зареєструвалася, у кожного була своя «ятка». А від скарбів просто очі розбігалися!

«Коли я розповіла про це свято донечці, то Уляна одразу захотіла взяти участь у цьому, – розповідає працівниця підприємства Аліна Коса. – Важливо, що це не просто розважальний захід, а й перші кроки до навчання фінансовій грамотності дітей. Ми вже з Уляною прочитали книжку «Пес на ім’я Мані, або Абетка грошей». А цей ярмарок дав змогу на практиці застосувати здобуті навички».

«Я сама обирала іграшки, сама вирішувала, скільки вони коштуватимуть і на що я витрачу гроші, які вторгувала, – на Айпад! Мені тут все так подобається! Я у захваті!», – сказала Уляна.

Ляльки, книжки, колекції казкових героїв, конструктори, навіть черешня з родинної дачі – очі розбігалися від різноманіття пропозицій і талантів юних продавців. Кожен з них обрав власний підхід до покупця, а вмінню продавати та рекламувати свій товар можна було повчитися і досвідченим продавцям. І все це під музику, з жартами, мініконкурсами та цікавою розважальною програмою.

«Це крутезний захід, дякую організаторам! – розповідає працівниця підприємства Зінаїда Якущик, яка прийшла разом з племінницею Дариною. – Дітям не вистачає живого спілкування, розважальних заходів та таких щасливих миттєвостей, як цей захід. При цьому задоволення отримують усі: дорослі, діти, гості свята. Я люблю все, що пов’язано з життям, енергією. І це саме про цей ярмарок!»

«А я пришла з бабусями та матусею, але іграшки обирала сама, щоб вони принесли користь», – поважно повідомила шестирічна Карина, одна з учасників ярмарку.

Одразу помітно, що до цього заходу родина Карини ретельно підготувалася. На столі, крім іграшок, були солодкі цукерки, які дівчинка пропонувала безкоштовно. Ну, чим вам не маркетинговий хід! А за скарби можна було розрахуватися навіть карткою. Періодично маленька продавчиня вистрибувала з-за столу, захоплена музикою та розважальними конкурсами, і приєднувалися до галасливого дитячого кола.

А в фоє Палацу культури металургів діти могли долучитися до розпису пряників, а на тих, хто любить малювати, очікували розмальовки. Завершилося свято переглядом мультфільмів на великому екрані.

Відгомонів, відіграв цей ярмарок, щедро даруючи усім учасникам щирі, яскраві емоції, за якими, відверто кажучи, ми всі вже давно скучили. Найкращим результатом ярмарку можна вважати не отримані малечею кошти, а вислів одного з юних його учасників: «Я всім ставлю ОК за ЯрмарОК!». Усім так сподобалося свято, що організатори замислилися про можливе його продовження. Де? Коли? Відстежуйте інформацію на сайті газети «Металург» та в соцмережах підприємства.

Категорії
Новини

З вогнем у серці

Влітку у Франції пройдуть великі світові змагання, у яких візьмуть участь тисячі спортсменів з різних країн. Наразі триває факельна естафета, в якій візьмуть участь 10 тисяч факелоносців. Серед учасників естафети – працівниця нашого підприємства Оксана Афанасьєва, яка буде нести спортивний вогонь 30 липня. До речі, факели виготовлені зі сталі компанії «АрселорМіттал».

Звістка про те, що саме її обрали учасницею естафети, стала для Оксани Афанасьєвої цілковитою несподіванкою. «Мені сказав про це мій керівник, – розповідає Оксана. – Особисто я вважаю, що серед працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» є більш гідні люди, які могли би презентувати наше підприємство на цьому грандіозному спортивному святі. Це наші воїни-захисники. І я для себе вирішила, що буду нести факел як представниця кожного з них, всього підприємства та нашої великої країни, яка протистоїть жорстокій агресії».

Для відбору учасників естафети були кілька критеріїв: внесок працівника в збереження життя й здоров’я, свого й своїх колег, допомога захисникам країни у боротьбі з російською агресією та лідерські якості, які допомагають змінювати підприємство та життя на краще. Оксана підходить під усі ці вимоги і навіть більше.

«Я беру участь у впровадженні Виробництва світового класу WCM на нашому підприємстві в гірничому департаменті, – говорить Оксана Афанасьєва. – Наша команда впровадила багато проєктів, спрямованих на покращення виробництва, зменшення виробничих втрат. А разом з цим було багато проєктів з охорони праці. Наприклад, був спроєктований та виготовлений майданчик для ремонту елементів великовантажних самоскидів, які знаходяться на небезпечній висоті. Це актуально, адже висота самоскидів досягає восьми й більше метрів. Тож нам вдалося позбутися ризику падіння з висоти для багатьох працівників».

А ще Оксані запам’ятався проєкт на рудозбагачувальній фабриці. Переобладнання ям для зберігання куль, які подрібнюють залізну руду всередині величезних млинів, дозволило викреслити ризики роботи з вантажопідйомними механізмами та знову ж таки падіння з висоти. А от на дробарній фабриці команда WCM впровадила проєкти, які значно зменшують небезпеки на конвеєрах. Тут вжито комплекс заходів – від вдосконалення захисних огорож до змінення конструкцій таким чином, щоб зменшити просипання руди під конвеєр. Це дозволяє мінімізувати перебування працівників у небезпечних зонах під час видалення просипів руди.

З початком повномасштабного вторгнення Оксана Афанасьєва стала дуже завзято й плідно волонтерити. На рахунку її та її волонтерської команди декілька придбаних автомобілів («швидких» та для Збройних сил України). Вони організували збір та відправку в нашу країну багатотонних гуманітарних вантажів.

«А хто ще поможе людям, як не ми? – каже Оксана. – Хто допоможе нашим бійцям захищати нас від ворогів, боронити країну? До речі, багато хто з команди WCM пішов воювати добровольцями. Серед них – керівник команди Святослав Кузьменко, Олександр Пшеничний, який героїчно загинув на Донбасі. Мій чоловік Віталій зараз воює на східному напрямку».

Серед захисників-добровольців і брат Оксани Сергій, яким вона надзвичайно пишається. Він сапер у штурмовому підрозділі, має чотири нагороди. Одну з них Сергієві вручив особисто головком Залужний, а ще одну – Зеленський.

«Це мій молодший братик, – усміхається Оксана. – Ще два роки тому я називала його «малий», а зараз вже якось язик не повертається. Він – справжній герой. Намагаємося допомагати нашим захисникам – знайомим і незнайомим – чим можемо. Налагодили зв’язки із іноземними волонтерськими організаціями, небайдужими людьми за кордоном. Наприклад, шукаємо кошти та автомобілі-позашляховики у Великобританії та переправляємо нашим захисникам. Цієї зими зібрали гроші та організували виготовлення хімічних багаторазових грілок на фронт. Постійно закупляємо тактичні аптечки. Сконтактували з колишньою працівницею нашого підприємства Машею, яка нині мешкає в США і допомагає нашим військовим з термобілизною, вітамінами та іншим необхідним».

І це далеко не повний перелік того, що роблять Оксана з партнерами. Але вона зізнається, що за нею ганяється думка про те, що робить вона занадто мало. І свою участь в естафеті Оксана планує використати для допомоги країні. «На пресконференцію я обов’язково вдягнуся патріотично, – обіцяє Оксана Афанасьєва. – Візьму символіку країни та нашої компанії. Я розповім людям з інших країн про те, як бореться Україна, як наше підприємство допомагає людям, місту, країні вистояти, вижити і перемогти».

Що робить компанія ArcelorMittal у Парижі – можна дізнатися тут.

Категорії
Новини

Гороскоп на червень 2024

Червень може бути непередбачуваними – особливо початок і кінець місяця. Але панікувати і губитися не слід – зберігайте олімпійський спокій і не здавайтеся, радять зірки. Разом з цим місяць подарує нові можливості, а неочікувані події приведуть до хороших змін у житті. Нам усім доведеться визначитися, чого позбутися і куди прямувати далі. Але, якщо обрати вірний курс, то перемога не примусить себе довго чекати.

Овен

Для Овнів червень стане місяцем очищення, адже цей період підходить для того, щоб позбавитися старого мотлоху, речей, якими ви не користуєтесь, та почистити простір навколо вас. Лише після цього ви вдихнете на повні груди.

Тельці

Вашою найкращою зброєю стане впертість, вміння витримувати удари і попри всі перепони рухатися вперед. Вас постійно будуть намагатися зупинити, але краще ні на кого та ні на що не звертати увагу.

Близнюки

Близнюків буде кидати з одного боку в інший. Настрій змінюватиметься щохвилини. Можливе імпульсивне рішення щодо пошуку нової роботи. Лише в останню декаду місяця ви зупинитеся і зрозумієте, для чого вам це.

Рак

Червень принесе вам фінансову стабільність та можливості для кар’єрного росту. На початку місяця ви отримаєте довгоочікувані виплати або повернення боргів, що значно покращить ваш фінансовий стан та додасть впевненості у власних силах.

Леви

Левам доведеться щось починати спочатку. І це буде непростою справою, але це точно вам до снаги. Пам’ятайте, що найважче дається, то найбільше дає. Тому вам варто акумулювати усі можливі та неможливі зусилля.

Діви

Перший літній місяць здивує Дів неочікуваними зустрічами, подарунками та подіями. Наскільки вони хороші? На жаль, поки зірки це не вирішили. Тож варто запастися терпінням. Зовсім скоро все стане максимально ясним та зрозумілим.

Терези

Ваша невизначеність досягне апогею. Ви зовсім розгубитеся, але якщо відкинете емоції та зберетесь з силами, то оберете вірний напрямок руху. В цей час варто більше уваги приділяти родині та друзям, бо це і є ваша найкраща підтримка.

Скорпіон

На початку місяця можливі несподівані витрати, пов’язані з побутовими потребами чи ремонтом. Середина червня принесе хороші новини: ваші зусилля на роботі будуть помічені і ви можете отримати підвищення чи премію.

Стрілець

Червень вимагає від вас ретельного складання бюджету та мудрих фінансових рішень. Може виникнути спокуса зробити імпульсивні покупки, але краще приберегти гроші, які вам досить швидко знадобляться.

Козоріг

Настав ідеальний час, щоб продемонструвати свої найкращі навички та вийти із зони комфорту. Не уникайте лідерських ролей і викликів – у вас є здатність ефективно з ними справлятися. Ви отримаєте вигідні пропозиції по роботі.

Водолій

На вас чекає насичений та продуктивний місяць. Ваші інноваційні ідеї та нестандартний підхід до розв’язання проблем будуть оцінені та визнані. Та не забувайте  відпочивати, інакше ризикуєте отримати професійне вигорання.

Риби

Червень принесе відчуття ясності. Туманна плутанина, яка затьмарила ваш шлях, почне розсіюватися. Хоча ваш дохід, ймовірно, залишиться стабільним, ви можете зіткнутися з деякими несподіваними витратами. Намагайтеся економити.

Категорії
Новини

Проєкт «Жива»: У картинах – душа та частинка серця

В цих картинах – безмежна любов, сила жити та рухатися далі. У Кривому Розі завершився благодійний арт-терапевтичний проєкт «Жива», в якому взяли участь дружини загиблих захисників-працівників нашого підприємства. Проєкт відбувся за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізької художньої школи № 1.

Чи не щодня Україна проводжає в останню путь героїв, які віддали своє життя за свою країну та за свої родини. Їхні рідні, близькі, побратими гостро переживають цю втрату. «Іноді жити не хочеться, а якось треба», – кажуть дружини загиблих. Всеукраїнський проєкт «Жива» є одним із способів полегшити цей біль – через творчість допомогти дружинам полеглих прожити горе втрати найрідніших людей.

«Якщо я зараз почну розповідати, то обов’язково буду плакати. Дуже важко, душа болить, – попередила на початку розмови Наталія Бєлікова, дружина загиблого героя Олексія Бєлікова, який працював оператором посту керування станом гарячої прокатки сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Мій Олексій навіть зараз завжди поряд та з небес оберігає нашу родину. На моїй картині він, наче вовк, який здавна в українців уособлює силу духа, хоробрість, мужність. А дівчина поряд із ним – то я. Ми з донькою і зараз відчуваємо незриму присутність чоловіка, тому я і намалювала цей сюжет».

Наталія Бєлікова

Вперше на захист України Олексій Бєліков став у 2014 році. Він проривався з Іловайського та Дебальцівського котлів, був поранений. У 2018 році Олексій знову став до лав ЗСУ – у якості розвідника він захищав Донеччину.

Фото з архіву родини Бєлікових

Смертельне поранення молодший сержант Олексій Бєліков отримав від атаки дрона, коли повертався після виконання бойового завдання. На жаль, врятувати героя не вдалося – він помер 10 червня 2023 року. У нього залишилися дружина Наталія Белікова, яка працює лаборантом на теплоелектроцентралі № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг», та семирічна донька Катерина. Як каже Наталія, донька дуже пишається батьком, та й зовні вона на нього дуже схожа. А ще донька любить свого песика, якого їй на день народження подарував батько.

«Я не одразу погодилась взяти участь у проєкті «Жива». Були певні сумніви, я вагалася, чи витримаю морально та чи зможу взагалі щось намалювати, адже я ніколи в житті не брала до рук пензля, – продовжує Наталія. – Як бачите, змогла (усміхається). Проєкт «Жива» став для мене можливістю проявити себе, спробувати зробити те, що я ніколи не робила. А ще робота над картиною якось заспокоїла мене, зняла той душевний біль, який добре відомий людям, які втратили своїх найрідніших людей».

Разом з Наталією Бєліковою учасницями проєкту «Жива» стали Світлана Авраменко, Тетяна Гора, Ірина Топальцева, Тетяна Корольова,  Вікторія Стельмах, Яна Волошина, Людмила Машненко. Над створенням картин жінки працювали протягом тижня. Їм у цьому допомагали професійні художники.

«Працювати з жінками одночасно було і легко, і складно. По-перше, вони не художники, тож доводилося пояснювати, як потрібно малювати, як користуватися акриловими фарбами, промальовувати деталі тощо. З іншого боку, ця робота захопила жінок та згуртувала. Учасниці проєкту кажуть, що вони сталі сильнішими та водночас спокійнішими, тому що вони виплеснули на полотно свої емоції та почуття», – поділилася враженнями від роботи з жінками Оксана Поліщук, директорка художньої школи № 1

«Разом із чоловіком ми дуже любили подорожувати. Це так захопливо: відкривати для себе різні куточки України, знайомитися з особливостями культури її регіонів. У наших планах було поїхати за кордон, подивитися, як там живуть люди, помилуватися архітектурними пам’ятками, опинитися серед екзотичної природи. Мій малюнок – слон – це наче часточка втілення нашої мрії про подорож разом, яка вже, на жаль, не стане реальністю, – сказала Тетяна Корольова, дружина загиблого воїна Анатолія Корольова, який понад 20 років працював газівником в ремонтно-механічному  цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.

Тетяна Корольова

До лав ЗСУ Анатолія мобілізували у перші дні повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року. Спочатку у складі ТРО він боронив рідний Кривий Ріг, а потів з побратимами з «Холодного яру» захищав Харківщину. 27 червня мужнє серце героя перестало битися, він загинув на полі бою в Ізюмському районі. «Коли я працювала над картиною, я намагалася забути про все, що сталося, та думала тільки про хороше. А ще я зрозуміла, що можу творити, адже до цієї миті я ніколи не малювала, – продовжила Тетяна Корольова. – У мого чоловіка була унікальна риса – він завжди допомагав людям. Я дуже часто від нього чула усім знайомий вислів «хто, як не я». Коли Анатолія призвали до ЗСУ, він не вагаючись пішов на захист рідної країни. Коли чоловіка не стало, то завод, колеги мого чоловіка першими прийшли мені на допомогу. Повірте, така підтримка неоціненна! Вона надихає, дає сили жити – заради наших двох дітей, майбутнього країни. Мій син зараз теж військовий. Батько для нього є прикладом мужності, син пишається ним. Я дякую організаторам проєкту за унікальну можливість забути про чорні дні, які ми пережили, та у цих картинах зберегти світлу пам’ять про наших героїв-чоловіків та дружин, братів та сестер, синів та дочок».

Фото Андрія Онищенка та Карини Дядюри

Категорії
Наші люди

«Заради Перемоги готовий працювати усі вихідні!»

Старший майстер модельно-будівельної дільниці фасонночавуноливарного цеху Сергій Іванюк очолює команду, яка сьогодні нараховує 10 чоловіків разом з ним. А ще декілька років тому в ній було 52 людини. Менше стало фахівців через війну, відтік кадрів за різних причин, але завдань та випробувань не зменшилося.

Сергій впевнений, що впоратися можна з усіма викликами, і хоча його команда  втратила у кількості, але не в якості.  Та і йому – людині, яку відзначено званням «Честь та гордість ЛМЗ», – не можна опускати руки ні за яких обставин.

Некваплива вимова Сергія та теплий добрий погляд одразу налаштовують на спокійну бесіду, хоча одразу помітно, що він постійно контролює час. Сьогодні, як ніколи, кожна робоча хвилина на вагу золота. Треба зробити багато. Не вистачає робочих рук, а допомогти треба багатьом. Саме це вважає своїм найголовнішим робочим завданням старший майстер.

«Я радий, що у мене в команді люди-однодумці. До кожного можу підійти і попросити допомоги – не відмовлять, хоча усім нам зараз дуже важко, – розповідає Сергій Іванюк. – Дуже добре пам’ятаю 24 лютого 2022 року. Я був на роботі, одразу й не повірив, що буде отак, що війна прийде до кожної української домівки. Була розгубленість, а потім зібратися і витримати емоційне навантаження допомогла потреба у допомозі іншим. У мене в підпорядкуванні будівельна дільниця, тож ми одразу взялися виготовляти лавки для бомбосховищ міста та підприємства, держаки для лопат, сокир, які розліталися дуже швидко як витратний матеріал. Не було часу панікувати, адже оборона та захист мешканців міста залежали і від нас теж. Ми внесли і вносимо свою частку у нашу Перемогу. Якби заради її пришвидшення потрібно було працювати усі вихідні, то не вагаючись зробив би це».

Робочий стаж на підприємстві у Сергія Івасюка чималий – 27 років. Він вже міг би вийти на пенсію, але йому до смаку робота в цеху. За ці роки Сергій опанував кілька професій і не у кабінетах технікуму чи училища, а в цеху, чим він  пишається.

«Працювати я пішов рано, одразу після школи влаштувався слюсарем на автобазу, – розповідає Сергій. – Потім була армія, а після – прийшов в ливарний цех арматурно-механічного заводу, де на той час працювала мати. Ось там п’ять років працював заливальником металу, вагранником на печі, формувальником ручного формування. І мені це дуже подобалося. За зміну, буває, понад 6 тонн формувальної суміші лопатою перекидаєш, утрамбуєш. Важко фізично? Так. Але мені подобалося. І ще мені завжди хотілося, щоб моя формовка була красивою. Ось не просто правильною, а саме красивою. Я й досі вважаю, що професії формувальника, модельника тісно пов’язані з художнім смаком. Щоб бути профі, тут знадобляться «око» художника та навички технаря, просторове мислення, знання з геометрії, вміння читати креслення і уявляти, для чого ти робиш модель. Ну, а про любов до професії я й не кажу, без цього не варто братися за жодну справу».

З 1997 року Сергій працює в фасонночавуноливарному цеху. Його модельно-будівельна дільниця складається з двох підрозділів. У модельному роблять моделі для відливок майбутніх деталей та запчастин. А будівельна дільниця об’єднала єдиних наразі фахівців теслярської справи. Працівники цієї дільниці брали участь у порятунку міста від підтоплення через ворожий приліт у Карачунівську дамбу.

«Ми тоді на лісопильному верстаті розпилювали шпали на частини, а ними потім укріплювали дамбу, – розповідає Сергій. – Надходять замовлення і від захисників, якім потрібні держаки для лопат та молотків, та ще багато, здавалося б, дрібниць, а без них ніяк. Хоча, звісно, ми всі з колегами мріємо, щоб наші навички стали у пригоді для мирного будівництва, щоб робили ми двері та вікна для нових будинків та будівель. Я хочу дочекатися саме такої роботи. Знаєте, чому моїм улюбленим святом є Новий рік? Тому що ми всі, як діти, саме у ці зимові дні починаємо вірити в дива, народжується надія. Хоча ще в одного свята є всі шанси стати моїм улюбленим, це я про День перемоги. От тоді я одразу куплю собі дачу, аби виростити на ній смачнючі овочі та фрукти, а тільки такі й ростуть на українській землі. Бо у нас все найкраще, а найголовніше – наші люди. Тому нас ніколи і нікому не перемогти!»

Категорії
Новини

Оце так серія!

Працівники відділення безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху повторили своє виробниче досягнення січня 2022 року.

У відділенні безперервного розливання сталь розливають серіями. Планова кількість плавок в серії – 30. А минулого тижня на машині безперервного лиття заготовок № 2 вдалася серія аж з 53 плавок! Саме такі серії виходили у найкращі часи до повномасштабного вторгнення. І цей повтор видається фантастичним, зважаючи на те, з якими проблемами зараз стикаються наші металурги. І це не просто кількість заради кількості. Старший майстер ВБРС Владислав Тюрін пояснив, що від серійності залежать собівартість нашої сталі та виготовлених з неї заготовок.

«Основні витрати ми несемо саме на етапах підготовки до серії та її запуску, – говорить Владислав. – Це вогнетривкі матеріали для футерування, керамічні вироби, енергоресурси тощо. Тож собівартість сталі в довгих серіях значно нижча, ніж у коротких, не кажучи вже про аварійні переривання серій, з якими ми боремося, аналізуємо та усуваємо причини, щоб такого не допускати. Але інколи ці причини від нас не залежать. Наприклад, нещодавно ми мали дві таких невдалих серії, викликані нестачею електроструму, на що впливати не можемо. Наші машини безперервного лиття автоматично зупиняються, тільки-но струм зникає хоча б на мить, бо спрацьовує безпековий режим, який захищає перш за все людей, а також саме устаткування».

Те, що вдалося досягти найвищого рівня серійності, Владислав вважає важливим досягненням кожного працівника ВБРС та підприємства загалом. Недостатність електроенергії, якість води після підриву Каховської ГЕС, проблеми з постачанням запчастин та розхідних матеріалів, недостатня кількість робочих рук – це лише частина викликів, які доводиться щодня долати металургам.

«Я вдячний кожному працівникові нашого цеху та інших підрозділів, від яких залежить успішна робота наших машин безперервного лиття заготовок, – продовжив Владислав Тюрін. – У своєму відділенні я навіть не можу нікого виділити окремо – всі найкращі. Ми разом – море, а якщо кожен окремо – то перетворимося на краплі, які швидко висохнуть. Багато наших хлопців зараз захищають Україну. І якщо до повномасштабного вторгнення всі три МБЛЗ були практично повністю укомплектовані персоналом, то зараз вистачає максимум на півтори машини. Тож працівники виконують додаткові обсяги роботи, і дуже хотілося б, щоб вони мали кращу матеріальну мотивацію. Нових працівників наймають, але людину, яка працює з рідким металом і складною сучасною технікою, за тижні і навіть за місяці не підготуєш».

Для вирішення проблеми з якістю води у ВБРС виконується важка клопітка робота. Теперішня вода значно відрізняється від дніпрової у гірший бік. Довести її до належного складу нелегко.

І попри все працівникам вдається не лише втримувати потрібний рівень виробництва, а ще й повторювати досягнення тих часів, коли все було простішим і передбачуванішим.

А за це ще раз дякую кожному, хто зараз працює, – сказав Владислав. – І кожному захисникові й захисниці, які забезпечують можливість мирно працювати».