Педагоги криворізьких навчальних закладів підвищували якість освіти в департаменті з якості продукції.
В рамках програми Teacher Pro нашого підприємства викладачі профільних навчальних закладів міста, де здобувають освіту молоді кадри, в тому числі і для нашого підприємства, відвідали з екскурсією випробувальний центр департаменту з якості «АрселорМіттал Кривий Ріг».
В сучасному світі найкращими викладачами є такі, які володіють знаннями про новітні технології та обладнання. І, що важливо, знають про них не лише з наукових статей чи соцмереж, а й мають можливість безпосередньо побачити як все працює і який результат приносить.
«Щоб навчити студентів новому, педагоги навчальних закладів самі мають досконало володіти знаннями про сучасні виробничі процеси. Щоб допомогти їм в цьому, ми вже декілька років впроваджуємо проєкт Teacher Pro і, як бачите, не припиняємо його навіть під час війни, – зауважила Ірина Рябінкова, начальник відділу з розвитку молодіжних проєктів та роботи з навчальними закладами «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми впевнені, що після перемоги України у підприємства буде багато роботи, а для цього знадобляться висококваліфіковані фахівці. Разом із викладачами вишів та технікумів ми зараз активно виховуємо таких спеціалістів».
У випробувальному центрі педагоги завітали до хімічної лабораторії металургійного виробництва, побачили на власні очі, як здійснюються фізіко-механічні та металографічні випробування готової продукції. Гості ознайомилися із обладнанням лабораторій та дізналися, як воно дозволяє фахівцям вдосконалювати якість та оперативність випробувань.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» допомагає університету не тільки у підготовці майбутніх фахівців, а і у створенні навчальної бази, – сказала Наталія Цивінда, доцент кафедри технології машинобудування, заступник декану факультету механічної інженерії та транспорту, викладач спецдисциплін КНУ. – На підприємстві наші студенти проходять практику, знайомляться з сучасним обладнанням, технологіями, які застосовуються у виробництві. Ми, викладачі, теж постійно вчимося, щоб знати виробничий процес зсередини та усі нововведення в галузі. Дуже приємно, коли приходиш у цех, а тебе зустрічають колишні студенти, які вже стали справжніми спеціалістами, готовими допомагати молоді та ділитися з ними новими знаннями».
«Мій фах – залізнична техніка, я викладаю студентам конструкції електровозів і тепловозів. А вони, як відомо, беруть участь у технологічних процесах на виробництві. Тож мені цікаво на власні очі побачити усі боки життя підприємства, в тому числі і те, що стосується якості металопродукції. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» я вже вдруге. Ще до війни я відвідував комплекс доменної печі № 9. Сподіваюся, що мені пощастить побувати і в інших підрозділах підприємства, особливо залізничних», – поділився враженнями Євгеній Сніжко, викладач спеціальних дисциплін «Політехнічного фахового коледжу КНУ».
Як підкреслив Сергій Копилов, в.о. директора департаменту з якості нашого підприємства, навчальні заклади, де молодь набуває різних професій, та підприємства, де вона потім працюватиме, мають діяти синхронно у навчанні, а не бути двома незалежними організаціями. «У нас одна мета, – зазначив Сергій Копилов, – виховати кваліфікованих фахівців, які знають сучасне виробництво, технології, обладнання, вимоги до якості продукції тощо. Добре підготовлений спеціаліст краще і швидше увійде в новий колектив та працюватиме якісніше і безпечніше».
Ідеально зігнуто! Із арматурою після випробування Олена Ляхова, викладач «Політехнічного фахового коледжу КНУ»
З першого дня повномасштабного вторгнення нищить ворога керівник одного з підрозділів нашого підприємства.
Два лютих
Авто мчало ранковим шосе. Асфальт мирно шепотів під шинами, а мозок розривали думки про війну. Він не мав сумнівів у тому, що Росія продовжить розпочате у 2014-му. Кілька років Україну обливали брудом на російських каналах, заперечуючи саме право на існування. І ось почалося. Найстрашнішим було не встигнути отримати зброю. Тому так і летіло авто, за кермом якого був Славин батько, а ще одним пасажиром – Сашко, друг і колега по роботі. Трійця мчала до військової частини. А родичі Святослава вже телефонували з Херсонщини й розповіли, що ворожі колони швидко рухаються на північ майже без супротиву. Був ранок 24 лютого 2022 року…
Лютий 2023. Сьогодні у Святослава з батьком зовсім інший настрій. Син приїхав у відпустку. Як же пасує йому форма! Стомлені, але щасливі очі. Мама плаче від щастя. Слава також не втримався, очі волого заблищали. Обійми, поцілунки. Особливо солодкі – від коханої. Ганна дуже чекала, підтримувала, допомагала. І ось вона в його обіймах. А на столі пиріжечки, котлетки та ще багато маминого, що так любить синочок. «О! Стіл, як на Різдво!» – жартує боєць. А рідних розбирає нетерпіння. Ну, як там воно? Вистоїмо? Переможемо? «Звісно», – усміхнувся син.
Незламність проти танків
Але не завжди Святослав був у тому таким впевненим. «Ми з Сашком потрапили до окремого розвідувального батальйону, – почав він свою розповідь. – Після підготовки – Донецька область. Там, як і зараз, йшли важкі оборонні бої. У ворога була шалена перевага в артилерії. На один снаряд, випущений нашими, агресор вистрілював 20-30. А якщо додати перевагу у повітрі, то у перші місяці було зовсім невесело. Коли ти декілька діб знаходишся під таким вогнем, закрадається зневіра в тім, що можна вистояти. Саня був оптимістичнішим і підтримував мене. Особливо страшно, коли розумієш, що не просто криють площу, а полюють саме на тебе. Дрон слідкує, передає, і саме в твою бойову групу летять снаряди, міни, бомби. Чуєш звук. Летить! Цей точно в мене! Жах».
Слава на все життя запам’ятав 20 травня 2022 року. Тоді ворог несамовито штурмував Новомихайлівку. Мав величезну перевагу у бронетехніці та артилерії. Але наші вистояли. «Тоді, мабуть, вперше я відчув, що ми сильніші, – усміхнувся Святослав. – Наша група вогневої підтримки прикривала в’їзд в село від прориву бронетехніки. А головний удар взяла на себе 54-та бригада, яка стояла на основних позиціях. Щоразу після масованої артпідготовки і авіаударів по виявлених ворожими дронами наших позиціях починався піхотний штурм за підтримки вогнем з танків. І щоразу під шквальним артилерійським вогнем починали працювати наші мінометники, які рятували ситуацію, укладаючи по кілька десятків атакуючих орків протягом години. Потім вони миттєво міняли позицію, перетягували міномети та боєкомплект в укриття. Згодом знову артпідготовка… І так по колу. Село відстояли. Тоді я повірив, що наша незламність, наш дух сильніші за їхні танки та гармати. Поступово і вогняні можливості почали вирівнюватися. Зростала наша майстерність. Багато чому довелося вчитися. Але чимало навичок згодилося з моєї роботи».
Важка кривава робота
До 24 лютого Святослав Кузьменко керував підрозділом, який впроваджує Виробництво світового класу WCM на нашому підприємстві. Він зізнається, що той досвід допомагає не лише успішнопротистояти окупантам, а й виживати в бою. «Війна – це важка, специфічна, кривава робота, – продовжує він. – І той, хто вважає, що це лише бої, дуже помиляється. Якщо все тихо й ніби особливих загроз немає, це не привід розслаблятися. Це можливість покращити позиції, вдосконалити окопи, бліндажі, шляхи відходів, отримати додаткову інформацію про розташування ворога та місцевість. І хто цього не робить, часто розплачується. Можна, звичайно, слухати музику, замість копати окоп, але… Були такі випадки. Безперервне вдосконалення – один з головних принципів WCM, до речі».
Правило відразу ж встановлювати корисні контакти з колегами, Слава також взяв з WCM. Його вогнева група розвідбату часто змінює дислокацію. Перше, що робить командир на новому місці, встановлює контакти з аеророзвідкою. «Це питання ефективності і виживання, – говорить він. – Безпілотники відіграють величезну роль у цій війні. Якщо у тебе є данні аеророзвідки, то зайвого разу не треба вилазити зі схованки та «палитись», розглядаючи через тепловізор місцевість. Рух рашистських танків та бетеерів, на які ми полюємо, дрони визначають заздалегідь. А ще допомагають навички впровадження системи 5S. Особисто у мене все посортоване та має своє місце. Пів мішка теплих шкарпеток та термобілизни, які передали родичі, знаходяться у баулі на базі в парі кілометрів від нуля. На виконання бойових завдань береться лише штурмовий рюкзак зі запасними батареями для обладнання, тепловізором, павербанками, маскувальним халатом, комплектом білизни та шкарпеток, термогрілками і запасом їжі на 24-48 годин. Але і його можна загубити під час бою. Тому медикаменти, джгути й бинти обов’язково в кишенях. Це питання життя».
Втрата та здобутки
Разом зі Святославом WCM впроваджував Олександр Пшеничний. Саме з ним Кузьменко поїхав на війну. Пліч-о-пліч друзі воювали впродовж перших місяців. Потім їх розкидали до різних груп. «Мене призначили командиром вогневої групи, – розповідає Святослав. – Від партнерів прийшла нова зброя. Кілька протитанкових комплексів наш батальйон затрофеїв під Ізюмом. Саня мав до нас приєднатися. Але терміново треба було перекидати сили на Авдіївський напрямок, де була спроба ворожого прориву. Сашка кинули туди. З ним ми більше не побачилися. Він загинув біля Водяного. Світла пам’ять герою».
Ми пам’ятаємо стрімкий наступ на Харківському напрямку, просування наших військ на Кремінну, визволення Миколаївщини та Херсонщини. На Донбасі ж все по-іншому. В основному – тяжкі оборонні бої. Але Слава згадує й вдалу наступальну операцію, в якій також був задіяний. «Я тоді був у розвідгрупі, – згадує він. – Вночі ми перетнули лінію зіткнення, виявили вогневі точки росіян, місця дислокації живої сили та техніки. А потім наміченим шляхом, нищачи ворога, пішли наша бронетехніка та піхота. Це була одна з вдалих наступальних операцій саме на Донеччині, з багатими трофеями, полоненими та визволеними населеними пунктами».
Буде чим зайнятися
Восьмеро з 27-ми працівників підрозділу з впровадження WCM пішли воювати. Четверо з них – добровольцями. Крім Святослава та Олександра, це Віталій Афанасьєв і Руслан Нікулін. Ті, хто на виробництві, допомагають колегам. «Регулярно отримую посилки від них, – говорить Святослав. – Теплі речі, смаколики тощо. Дуже надихають дитячі малюнки, які нам передають. Вони нагадують, заради кого ми тут. Після перемоги планую повернутися в свій виробничий підрозділ. Ми робимо дуже потрібну справу – вдосконалюємо підприємство, робимо робочі місця безпечнішими. Знаю, що буде багато роботи. Особливо щодо зменшення використання енергоресурсів».
А ще Святослав мріє повернутися до своєї наукової роботи в Академії наук України. Під час відпусток він проводив дослідження, минулої осені мав захистити докторську роботу. «Ми працюємо над ідеєю використання водню замість нафти й газу, – розповідає боєць. – Це перспективний напрямок. Такі родовища в нас є. Тож буду щасливий зробити внесок ще й в енергетичну незалежність країни. А поки що повертаюся до своїх, на передову. Бажаю нам всім бути сильними, триматися, вистояти, бо саме в єдності з народом сила ЗСУ, наша сила».
З перших годин повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року корпорація АрселорМіттал та «АрселорМіттал Кривий Ріг» спільними зусиллями забезпечили активну допомогу в обороні Кривого Рогу, а також постійну підтримку постраждалим від російської агресії. Сума фінансової допомоги компанії на національному та місцевому рівнях склала понад 380 млн грн.
Незламний український народ бореться з російською агресією з 2014 року. Але повномасштабне вторгнення 24 лютого минулого року стало ще більш складним випробуванням для України та усього світу. Ми рішуче засуджуємо цю несправедливу війну, розв’язану ворогом у 21 столітті посеред мирної Європи. У 2014-2021 роках на фронті ми втратили 17 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Впродовж минулого року непоправні втрати зросли в рази – станом на сьогодні 63 наших воїна загинули в бою, 15 людей зникли безвісті. Це – герої, які віддали життя заради кращого майбутнього своєї вільної держави. Станом на сьогодні мобілізовано близько 2500 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» – ми зберігаємо робочі місця для усіх них.
В тилу, на виробничих майданчиках заводу, нашим працівникам доводиться працювати під нескінченними сиренами у найнапруженіших умовах. Ми разом доклали багато зусиль, щоб втримати виробниче обладнання непошкодженим, а також зберегти робочі місця для наших людей. Війна принесла безпрецедентні випробування для усієї нашої команди через масовані ракетні обстріли та блекаути, проте наші люди демонструють виняткову самовідданість і професіоналізм. З вірою в українців та їхню безперечну Перемогу компанія АрселорМіттал долучається до її наближення та продовжує свою роботу в Україні, – сказав Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Міжнародна компанія АрселорМіттал працює по всьому світу – у понад 50-ти країнах. На самому початку повномасштабної війни співробітники корпорації через платформу UNICEF зібрали кошти на допомогу Україні – компанія подвоїла цю суму для гуманітарних потреб.
Окрім того, гроші як корпорації, так і «АрселорМіттал Кривий Ріг», були скеровані на закупівлю та транспортування медичного обладнання та медзасобів для лікарень Кривого Рогу та інших регіонів країни. Перелік потрібного обладнання та матеріалів сформували хірурги, які надають медичну допомогу військовим і цивільним жертвам війни в Україні. Серед наданих матеріалів – сучасний хірургічний електроінструмент: травматологічні ортопедичні дрилі виробництва Німеччини та електрокоагулятори – апарати, здатні швидко зупиняти кровотечі та обробляти судини будь-якого діаметру. Доставили з Європи до Кривого Рогу й запаси перев’язочного, хірургічного та шовного матеріалу, антисептичні засоби та кровоспинні препарати.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» також передав Кривому Рогу 11 автомобілів швидкої допомоги. Ці карети швидких служать у районах, які межують із зоною бойових дій. Евакуаційні швидкі пристосовані для експлуатації у важких дорожніх та погодних умовах й обладнані спеціальними шинами підвищеної прохідності. Машини оснащені необхідним обладнанням та засобами для проведення лікувальних заходів силами фельдшерської бригади.
Фінансова підтримка від «АрселорМіттал Кривий Ріг» також передбачала гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним особам у Кривому Розі та передачу спецтехніки, обладнання, матеріалів, одягу, взуття, палива для облаштування фортифікаційних споруд та для потреб сил оборони Кривого Рогу. Підприємство включилось у захист Кривого Рогу з перших годин воєнної агресії та надало значні обсяги будівельних матеріалів для облаштуванні фортифікаційних споруд навколо міста, щоб заблокувати можливі шляхи підходу ворога.
З 24 лютого 2022 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» забезпечив 3929 тон та 897 кубометрів різноманітних матеріалів для формування загороджувальних споруд на підступах до Кривого Рогу, зокрема, надав близько 6000 шт. бетонних плит і блоків для облаштування блокпостів, виготовив в своїх цехах понад 5000 протитанкових та протиколісних їжаків – це 70% від усіх їжаків, які були встановлені у місті. Коли активні бойові дії відбувалися лише в 50 кілометрах від Кривого Рогу, завод виробляв приблизно 150-200 шт. захисних їжаків на день. Вдруге після Другої світової війни криворізьке метпідприємство знов було змушене повернутися до цієї практики на захист міста від ворожого наступу.
Окрім того, впродовж 2022 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» надав матеріальну допомогу родинам загиблих працівників та допоміг у ліквідації наслідків масштабних ракетних обстрілів критичної інфраструктури Кривого Рогу.
Компанія залишається найбільшим іноземним інвестором в Україні та одним з найбільших платників податків. Одразу після початку повномасштабної війни підприємство наперед сплатило податок на видобуток корисних копалин у розмірі 2 225 000 000 грн для підтримки українського уряду. Загалом У 2022 році податкові платежі «АрселорМіттал Кривий Ріг» до бюджетів різних рівнів склали 8,8 млрд грн податків і зборів.
Гірничодобувна та сталеливарна промисловість складають основу економіки України. Компанія АрселорМіттал докладає усіх зусиль, щоб підтримати країну та допомогти їй відновитися у майбутньому.
«Було все нормально, але раптом щось сталося – руки заніміли, голова пішла обертом… Встановили діагноз інсульт». Подібні слова часто можна почути від людей, які пережили інсульт, або від їхніх рідних, адже самі хворі вже не в змозі були говорити. Інсульт називають раптовою хворобою і другою у світі, яка забирає життя. Симптоми з’являються стрімко і комплексно. Але чи дійсно ця хвороба є раптовою та чи можна її попередити? Розібратися в цьому нам допоможелікар-невропатолог Станіслав Чілігін.
Станіслав Чілігін
Поспілкуватися з лікарем та поставити йому питання щодо власного здоров’я кожен може у поліклініці ПП «Стіл Сервіс», де він приймає робітників нашого підприємства під час проходження профілактичного медогляду. Також Станіслав Чілігін є лікарем-невропатологом в інсультному відділенні міської лікарні № 2, де надає практичну допомогу хворим.
«Інсульт – дуже важка хвороба. За даними МОЗ України щороку у нас фіксується близько 120-150 тисяч випадків інсульту. На жаль, 40 відсотків із них закінчуються летально. В інших випадках люди роками лікуються, часто стають інвалідами. Повністю відновитися вдається далеко не всім. Загалом ця хвороба характерна для людей більш старшого віку, але останнім часом інсульти значно помолодшали і, на жаль, їх стає дедалі більше, – говорить Станіслав Чілігін».
Що таке інсульт?
– Це гострий стан, під час якого вражаються кровоносні судини головного мозку, що спричиняє ушкодження тканин мозку та розлади його функцій. Інсульти бувають двох видів – ішемічні (у більшості випадків), коли судина закупорюється тромбом, або геморагічні – коли мозкова артерія розривається. Також інсульти розподіляються на важкі і не дуже. Та навіть з легким перебігом інсульт вважається смертельно небезпечним захворюванням.
Звідки береться ця хвороба, чи можна їй запобігти?
– Профілактика інсульту доволі проста – це здоровий спосіб життя: збалансоване харчування, повноцінний сон, уникання надмірних стресів, рухливий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок (особливо паління), систематичний контроль рівня холестерину у крові та артеріального тиску. Варто одразу звертатися до лікаря у разі порушення серцевого ритму, не допускати надлишкової ваги. При цукровому діабеті дотримуйтеся спеціальної дієти.
Виконувати ці правила треба у будь-якому віці. У моїй практиці був 19-річний хворий. Нам вдалося його врятувати та повернути до повноцінного життя. Але так щастить не кожному. Найбільше інсульт вражає людей у віці 40+. Я б радив людям з цього віку уважніше ставитися до свого здоров’я.
Чи залежить інсульт від спадковості?
– Якщо інсульт стався у ваших бабусі чи дідуся, то не обов’язково, що у вас він теж станеться. Але може бути спадкова схильність до хронічних захворювань, які можуть спричинити інсульт. Тож, ще раз повторюся, треба дотримуватися профілактики та здорового способу життя.
Як зрозуміти, що у людини стався інсульт, які його перші ознаки?
– Інсульт завжди раптовий. Для кращого розпізнавання його перших ознак є дуже простий і ефективний метод. Просто запам’ятайте слово «МОЗОК». У даному випадку це абревіатура:
М – МОВЛЕННЯ – його раптове порушення; О – ОБЛИЧЧЯ – раптова асиметрія; З – ЗАПАМОРОЧЕННЯ; О – ОЧІ – погіршення зору; К – КІНЦІВКИ – слабкість або оніміння рук чи ніг.
Якщо помітили хоча б одне із цих раптових порушень у людини, мерщій телефонуйте 103 та чекайте на «швидку». Успіх лікування залежить від своєчасності звернення за медичною допомогою – чим скоріше, тим краще.
Але трапляється й таке, що люди з не явно вираженими симптомами інсульту не поспішають до лікарні, сподіваючись, що «воно саме пройде». Не пройде, буде тільки гірше, уражені ділянки головного мозку почнуть відмирати і «вимкнуть» різні функції організму. Людина може стати інвалідом або взагалі померти. Тож за перших ознак інсульту я раджу не зволікати з лікуванням!
На підприємстві впроваджується новий підхід у визначенні виробничих ризиків, щоб зробити працю людей безпечнішою.
У підрозділах розпочалось дослідження виробничих операцій, яке має на меті виявити всі небезпеки, що можуть загрожувати людям під час роботи. Над приборканням ризиків працюють команди, в які входять безпосередні виконавці, їхні керівники та фахівці управління охорони праці. Виявлені ризики обговорюються, пропонуються та впроваджуються заходи з їх усунення.
Як розповів начальник відділу з охорони праці Юрій Бабець, серед принципових відмінностей нового підходу є саме командна робота та колегіальне визначення заходів.
«Раніше ми також вивчали операції та визначали ризики, – говорить Юрій. – Але ми – окремо, цеховики – окремо. Зараз зусилля об’єднали. Такий комплексний підхід дає результати. Наприклад, вдалося повністю позбутися ризиків під час виконання операції з вилучення підшипників з роликів у провідковій майстерні сортопрокатного цеху № 2».
Ролики з підшипниками є частиною привалкової арматури – важливого устаткування прокатних станів, яке утримує розкат під час виготовлення арматури, катанки та інших видів прокатної продукції. Вилучення підшипників – це доволі часта операція, яку працівники майстерні виконують два десятки разів щозміни, коли стани працюють на повну потужність. Раніше вилучали підшипники та встановлювали їх до роликів старим «дідівським способом» – за допомогою надставки й молотка. Надставка притулялася до підшипника, і по ній били молотком, вибиваючи підшипник. Відремонтований або новий підшипник вбивали на місце аналогічно.
«Під час такої операції інколи часточки металу від підшипника чи інструментів розліталися на всі боки, – продовжує Юрій Бабець. – Потрапляння сторонніх предметів в око є однією з найрозповсюдженіших причин нещасних випадків на виробництві. І навіть те, що людина працює в захисних окулярах, не дає стовідсоткової гарантії захищеності. Найдрібніші шматочки металу летять непередбачуваною траєкторією та знаходять свої «цілі».
Ми досліджували операцію разом зі старшим майстром стану МС 250-4 Павлом Житниковичем, слюсарями-ремонтниками Сергієм Вьюнніком (бригадиром), Олексієм Дьоміним, Валерієм Височієм, провідним фахівцем з ОП Володимиром Сікоріним, фахівцем з оцінки ризиків Екласом Баяліним, начальником управління ОП Рустамом Ісмаіловим. Колегіально вирішили, що лише заміна способу вилучення-встановлення підшипників дасть стовідсоткову гарантію безпеки».
Вирішили відмовитися від молотка і закупили два зйомники – для підшипників різних діаметрів. Зараз їх випробовують. Принцип дії простий: робочу частину зйомника приставляють до підшипника і за рахунок накручування різьби витискають його з ролика. Встановлюють підшипник за таким же принципом.
«Ми поки що лише опановуємо новий спосіб, нове обладнання, – розповідає бригадир слюсарів-ремонтників Сергій Вьюннік. – Чи швидше буде йти робота? Практика покаже. Але те, що повністю відсутній найнебезпечніший ризик – отримати уламок в око – немає сумніву. Це приклад, коли безпека праці є пріоритетом».
Впровадження нового підходу керування ризиками триває. Заплановано дослідити всі основні операції та усунути якомога більше ризиків.
«Виробничі процеси та металургійне обладнання весь час вдосконалюються, – говорить заступник начальника СПЦ-2 з виробництва Олександр Макаренко. – Вдосконалюються й підходи до охорони праці. Колегіальне дослідження ризиків дає можливість вивчити їх у повній мірі та знайти найкращі способи вирішення проблем. Тут використаний принцип мозкового штурму, який вже багато років доводить свою ефективність у різних сферах».
У цехах підприємства продовжуються зміни, що мають зробити виробництво ефективнішим, а працю людей безпечнішою.
З 27-ми працівників підрозділу із впровадження виробництва світового класу восьмеро пішли захищати Україну. Менеджер Олександр Пшеничний загинув у бою з російськими окупантами та назавжди залишиться у нашій пам’яті. Він посмертно нагороджений орденом «За мужність». Колеги ж захисників продовжують працювати над вдосконаленням виробництва та підвищенням рівня охорони праці, поки їхні товариші зі зброєю в руках б’ються за нашу свободу.
«В цехах багато що зроблено, попри війну, – розповідає менеджер WCM Олександр Корнух. – Зі зрозумілих причин ми змушені були переглянути, скорегувати майстер-плани для цехів. Більшість великих 10-крокових проєктів (Kobetsu Kaizen), які потребують значних фінансових та людських ресурсів, довелося відкласти до кращих часів. Але з’явилася можливість зробити те, що було неможливим за діючого на повну потужність обладнання. Деякі підрозділи за різних причин знизили свою активність щодо WCM. А от такі, як гірничий, енергетичний, аглодоменний, транспортний, сталеплавильний департаменти активно впроваджували зміни. Серед пріоритетів – система 5S, автономне та професійне обслуговування, охорона праці та розвиток персоналу, а також швидкі покращення (Quick Kaizen), які дають значний ефект при незначних витратах».
Енергетичний департамент зосередився на переобладнанні майстерень та підвищенні надійності енергоустаткування, що зараз є особливо актуальним. «Ми свій майстер-план перевиконали, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Суттєво підвищили надійність обладнання. Провели ревізію та ремонти електроустаткування на всіх станціях стиснення повітря. Замінили 200 метрів трубопроводу діаметром 3,5 метрів на дільниці поділу повітря. Змінили конструкцію трубопроводів від блоку «Лінде», що дозволить у майбутньому економити значні кошти під час ремонтів. Обладнали склад протипожежного устаткування, що надзвичайно важливо для нашого небезпечного виробництва. І ще багато чого зробили для безпеки та надійності».
Гірничий департамент сконцентрував зусилля на очисних роботах на дільницях, де це було неможливим під час роботи агрегатів, бо цехи гірничого департаменту перед війною працювали на повну потужність. «Багато було зроблено у напрямку 5S, – розповідає технічний директор гірничого департаменту Андрій Левицький. – Наприклад, команда рудозбагачувальної фабрики № 2 зразково облаштувала слюсарну майстерню дільниці сепарації. А в шахтоуправління з підземного видобутку руди привели до ладу аж п’ять майстерень з ремонту механічного та електрообладнання. На дробильній фабриці в рамках управління запчастинами переобладнали відповідно до вимог Виробництва світового класу великий склад зберігання матеріалів та запчастин, що сприяє безпечній роботі та пришвидшує ремонти, робить їх якіснішими. Це лише невелика частина тих успіхів і досягнень, які наша команда втілює у життя. Кожен день ми працюємо над вдосконаленням нашого підприємства та заради нашої перемоги».
А сталеплави, разом з очисними роботами, сконцентрувалися на автономному обслуговуванні устаткування. «Ми працюємо над відновленням машин безперервного лиття заготовок до проектного стану, – говорить директор сталеплавильного департаменту Дмитро Терехов. – Оновлення обладнання допоможе скоротити до мінімуму невимушені простої. Це, разом з трансформацією системи ремонтів, дозволить нам підвищити серійність плавок та збільшити випуск сталевих заготовок. На 11-ти одиницях основного устаткування вже виконали очищення, виявили аномалії, зараз триває робота з їх усунення. Ще 10 одиниць устаткування взяли в роботу нещодавно. Працюємо далі».
В автотранспортному управлінні йде ремонт майстерень. Вже відремонтовані та переобладнані за вимогами WCM майстерні механіків, електромонтерів, зварників. Тож можемо сподіватися на підвищення надійності та безпеки наших автомобілів. Серед основних здобутків команди аглодоменного департаменту – вдосконалення лінійних станцій з подачі мастила на доменній печі № 8 доменного цеху № 1. Це додасть надійності у роботі печі.
Команда WCM вірить в перемогу й будує плани на майбутнє. У нинішньому році планується збільшення кількості 10-крокових проєктів до 28-ми. 38 одиниць устаткування запланували взяти в автономне обслуговування. Триватимуть роботи з наведення ладу у майстернях, на складах та виробничих майданчиках.
А ще працівники підрозділу WCM всіляко допомагають своїм колегам, які воюють. Координує допомогу менеджер Оксана Афанасьєва. «Ми тримаємо зв’язок, дізнаємося, що хлопцям потрібно, і кожних два-три тижні надсилаємо посилки, – говорить Оксана. – Кошти збираємо самі, дуже допомагають в департаментах. Купляємо автомобілі для воїнів. На передовій вони на вагу золота. І, звичайно ж, продовжуємо нашу спільну справу – покращуємо стан виробництва, устаткування та охорони праці на підприємстві».
