До свята ми провели конкурс-гру і готові поділитися результатами.
Нагадаємо, на сайті газети “Металург” ми заховали “золоті слова”, перші літери яких складають металургійний термін. Кожен, хто хотів взяти участь у конкурсі, надсилав правильні відповіді у соцмережах компанії.
З допомогою рандомайзера було визначено щасливчиків.
Головний приз – шовкову хусточку із зображенням вітража – виграла Інна Мельник.
А Ольга Маркіна, Марина Бєлоусова, Тетяна Хорольська, Євген Сидорович отримали корпоративні подарунки.
Багато учасників надсилали слово-відповідь «шахти», проте це було неправильною відгадкою, бо зашифрували слово – ШИХТА. Нам воно здавалося дуже простим. Але ні…
«А що таке шихта?» – ми запитали у мешканців міста.
Ми опитали мешканців міста, чи знають вони значення цього металургійного терміну. Найпоширенішими відповідями стали “шахта” та “шахтар”, а найнеочікуванішою – “капелюх”.
Переглянути відеоролик з цікавими відповідями можна на сайті нашої газети: www.metalurg.online
Насправді у цього терміну 2 значення:
– Кам’яновугільна шихта — суміш вугілля різного складу та якості для коксування.
– Металургійна шихта — суміш руди, коксу та флюсів для виплавки чавуну.
У першій і в другій суміші важливий кожен компонент. Якщо вилучити один, нічого не вийде.
Ми вдячні усім за участь у конкурсі-грі. За новими розіграшами слідкуйте у наших соціальних мережах.
Місто привітало з професійним святом своїх героїв – найкращих металургів та гірників. «За високий професіоналізм, вагомі трудові досягнення, сумлінну працю…». За цими словами – долі людей, які незважаючи на війну, на своєму фронті підтримують роботу металургійної галузі: видобувають та збагачують руду, виробляють агломерат, чавун, сталь, прокат.
19 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали до Дня металурга та гірника почесні грамоти виконкому Криворізької міської ради.
В.о. міського голови Юрій Вілкул побажав працівникам підприємств гірничо-металургійного комплексу і їхнім родинам миру та злагоди і подякував усім за внесок у розвиток Кривого Рогу та підготовку міста до захисту від окупантів. Особливу подяку отримали працівники, які саме зараз боронять Україну та волонтери.
Бригадир слюсарів Андрій Дубрівний вже 35 років ремонтує обладнання доменного цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг». Юним випускником технікуму прийшов він до цеху і ніколи не пошкодував про вибраний шлях.
«У мене дуже важка фізична робота, яка ще й вимагає напруженої праці головою, – розповідає Андрій. – У цеху безліч механічного обладнання, і якщо хоч щось з цього не працюватиме, то не буде чавуну, а відповідно і сталі, і прокату. Відчуваю себе у цеху на своєму місці. Надзвичайно приємно, що це оцінили. Місяць тому зателефонували, спитали дещо про мене, навіть пожартували: «не бійтесь, не для оформлення кредиту». Ось я й здогадався, що нагородять. Неперевершені емоції! Про таке й онукам розповісти можна. Але це не лише мій здобуток. Це здобуток усієї бригади. Всім їм, всім металургам та гірникам – міцного здоров’я, підтримуймо одне одного, і перемога буде наша!»
Найкращі працівники ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” разом з директоркою з галузевих відносин і соціального розвитку Юлією Чермазович
Разом з Андрієм Дубрівним почесні грамоти отримали:
Ірина Неклеса, підготувач составів цеху підготовки составів;
Микола Сідлак, електрозварник вогнетривно-вапняного цеху;
Ігор Бойко, заступник начальника агломераційного цеху № 3 з підготовки виробництва;
Олег Євченко, машиніст екскаватора цеху водопостачання;
Євген Шевченко, машиніст екскаватора цеху водопостачання;
Олександр Шам, машиніст коксових машин коксового цеху № 1;
Віталій Бугаєв, майстер з ремонту устаткування цеху уловлювання;
Олександр Пашкевич, начальник відділу центрального департаменту з утримання і ремонтів;
Микола Похович, машиніст екскаватора ремонтного виробництва ЛМЗ;
Олександр Дениско, начальник рудозбагачувальної фабрики № 1;
Андрій Головінець, машиніст екскаватора рудоуправління;
Сергій Христін, слюсар-ремонтник гірничого устаткування шахтоуправління;
Сергій Романенко, змінний майстер сортопрокатного цеху № 1;
Дмитро Курганов, електрозварник сортопрокатного цеху № 2;
Віталій Кочережко, майстер з ремонту устаткування прокатного цеху № 3;
Костянтин Легчілін, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів автотранспортного управління;
Наталя Потоцька, диспетчер маневрової залізничної станції залізничного цеху № 1;
Світлана Смола, електромонтер з ремонту і обслуговування СЦБ залізничного цеху № 3.
Вітаємо ще раз усіх металургів та гірників з професійним святом! Наснаги, здоров’я та мирного неба!
Бригада ланкозбірки: Ігор Ковальов, Ігор Полуяхтов, Дмитро Струкалов
Програма відновлення рейкошпальних решіток в «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочалася ще у травні. На сьогодні вже укладено дві колії загальною довжиною 1200 метрів з матеріалів, які раніше вже були у використанні.
За словами начальника залізничного цеху № 3 Вячеслава Тінякова, такий підхід дозволяє суттєво економити на придбанні нових матеріалів для ремонту. «Наприклад, на виготовлення однієї ланки із виключно нових матеріалів треба витратити понад 108 тисяч гривень. А ланка із вживаних матеріалів, коштує 35,2 тисяч гривень», – розповів Тіняков.
Нове життя рейкошпальні решітки отримують на спеціально створеній дільниці з перебирання залізничних ланок. Сюди залізничні матеріали привозять після їх демонтажу під час ремонтів колій заводу.
На дільниці працюють монтери колій та стропальники підрядної організації «Сталь Україна». Вони уважно оглядають кожну деталь: кріплення, рейки, шпали тощо. Відбирають все, що може отримати нове життя, а все непридатне спрямовують на утилізацію.
«Після перебирання ми ретельно чистимо цілі деталі, а згодом із них збираємо нові ланки залізобетонних рейкошпальних решіток, – каже монтер колійАндрій Бараник. – Працюємо дуже зосереджено і якісно. Деталей вистачає, але якщо є потреба, використовуємо і нові матеріали – переважно кріплення (закладні та клемні болти в зборі).
Монтер колійОлександр Стембоіца розповідає, що робота зі збирання нових залізничних ланок фізично важка, потребує уваги та витримки. Але продуктивність у фахівців висока – за зміну тут складають дві ланки. Довжина одної рейкошпальної ланки становить 12,5 метрів. Вона складається із 23 залізобетонних шпал з кріпленнями на кожному боці. Лише болтів для неї потрібно 92 одиниці. Завантажуються та вивантажуються готові ланки і матеріали для збирання рейкошпальних решіток за допомогою двадцятитонного підйомного крану.
Нові рейкошпальні ланки вже укладені на чотирьох коліях станцій та перегонів підприємства. Зараз збираються ланки для двох колій на станції Східна Розвантажувальна.
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію – тут.
Ремонт завантажувальних залізничних колій №№ 3, 4 агломераційному цеху № 1 дозволить підрозділу працювати стабільно і без позапланових зупинок.
Ці колії є невід’ємною частиною технологічного процесу виробництва агломерату і мають важливе спеціальне призначення. Саме на них готова продукція, в даному випадку агломерат, завантажується у залізничні вагони. Але через вік і значну зношеність вони тривалий час були «вузьким місцем» в АЦ № 1 і ставали причиною сходу вагонів. Це, в свою чергу, спричиняло зупинку агломераційних машин цеху, бо виготовлений агломерат потрібно одразу вантажити та відправляти у подальше використання.
«Відремонтувати ці колії під час звичайної роботи цеху ми не могли, бо довелося б працювати буквально під гарячим агломератом, – розповів Іван Тимошенко, в.о. начальника агломераційного цеху № 1. – Таку можливість нам дала тимчасова зупинка АЦ № 1. До роботи взялися, як то кажуть, усім світом. Працівники нашого цеху разом з фахівцями ЗЦ № 3 та підрядниками з «Металургсервіс Плюс», «Сталь Україна» демонтували самі колії та підготували місця під укладання нового залізничного полотна, а потім і змонтували нове. Під старим полотном виявили шар ще старішого. Коли його тут поклали, не змогли згадати навіть старожили цеху. Серед працівників аглоцеху, які брати участь у ремонті, хочу* відзначити старших агломератників Руслана Мирончука, Максима Куліка, агломератників Ігора Снітка, Івана Шелембу, Сергія Проніна, Олександра Марченко та багатьох інших наших робітників». Процеси відбувалися під пильним оком керівників ЗЦ № 3 та управління залізничного транспорту підприємства. Транспортом та спецтехнікою ремонт забезпечило виробниче управління підприємства. Загалом в цеху укладено майже 350 метрів двох залізничних колій та більш ніж 600 дерев’яних шпал.
* – «золоте слово» – ключ до правильної відповіді у грі
Цього року ми відзначаємо День металурга і гірника не так, як завжди.
Немає пишних свят, гучних промов, концертів, веселих заходів у дитячих таборах, базах відпочинку. Все це відібрала війна. Але металурги, гірники, усі українці – люди сталевої витримки, мужні, сильні і, як ніколи, згуртовані у своєму бажанні вистояти і перемогти. Впевнений, що ці риси і почуття любові до Батьківщини відібрати ніхто і ніколи не зможе.
Сьогодні «АрселорМіттал Кривий Ріг», як і інші великі промислові компанії, опинився в складних умовах для виживання. Ми мусили прийняти непрості рішення, скоротили виробництво, витрати, і все задля того, щоб зберегти колектив, зберегти підприємство. Знаю, що багато хто з вас ставиться до заводу, як до своєї другої домівки, і готовий захищати її в будь-який засіб. В цей час майже 2000 наших працівників захищають нас, свої сім’ї і всю Україну на передовій. А ті, хто залишився, захищають підприємство своєю відданою працею, допомагають країні як волонтери. Робити добре свою справу за будь-яких умов, бути професіоналом – це велика сила. Я дякую кожному, хто на своєму місці, на своєму фронті робить все, щоб життя тривало, щоб перемога ставала все ближче.
Металургія – унікальна галузь, одна з основ економіки. Вона здатна безліч разів з брухту знов і знов створювати те, що потрібно людям. Тому професія металурга, гірника завжди буде шанованою. Напередодні професійного свята бажаю усім працівникам і працівницям витримки, непохитної віри в те, що темні часи минуть і підприємство дихатиме на повну силу, міцного здоров’я і мирного неба над усією країною. Бережіть себе і своїх близьких!
Увага! Можливо в цій статті заховалося “золоте слово”. Більше про акцію – тут.
Зберігати протипожежні засоби треба правильно. Адже звалене до купи приладдя навряд чи допоможе при пожежі. Це питання вирішили працівники кисневого виробництва простим та ефективним способом.
Як зазначила старший майстер дільниці компресії повітря Наталя Скалига, кисневе виробництво – серед найнебезпечніших на підприємстві. Масло, а особливо кисень – це легко займисті речовини, реальна загроза життю людей. Для швидкого гасіння можливих займань, запобігання їх розповсюдженню працівники цеху навчені користуватись протипожежними засобами, які знаходяться на пожежних щитах. Але на такому небезпечному виробництві під рукою завжди мають буть додаткові вогнегасники, розтруби для гідрантів та інше обладнання.
Старший майстер дільниці компресії повітря Наталя Скалига
«І вони є, але донедавна були розкидані по кілька одиниць по кабінетах, складах та інших приміщеннях. Це було не лише незручно, але й небезпечно, адже треба було чітко знати, де що лежить, та ще й мати ключі від всіх цих приміщень. Ризик не знайти миттєво вогнегасник чи інший засіб турбувала людей», – розповіла Скалига.
Саме тому у цеху вирішили облаштувати окреме приміщення для зберігання протипожежних засобів, де все необхідно можна буде легко знайти і ключ від якого був би доступним завжди.
Стелажі з вогнегасниками
«Ми підтримали ініціативу працівників, – розповів начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Знайшли підходяще приміщення і вирішили облаштувати там все за принципами Виробництва світового класу WCM, яке успішно впроваджується в цеху і дає результати. Раніше це приміщення було «для зберігання всього». Звідти вигребли купи старих журналів, обрізки шлангів, безліч пластикових пляшок, якихось іржавих відер, зламаних лопат тощо. Тепер* кімнату не впізнати. Замінили вікно, пофарбували стіни, поліпшили освітлення, виготовили стелажі, посортували протипожежні засоби та розклали їх так, щоб усім було зручно».
Машиністки компресорних установок Жанна Єршова та Ольга Непорожня
І справді, тут є на що глянути – простора світла кімната з пофарбованими в приємний колір стінами. Праворуч – стелаж з вогнегасниками. Вони розкладені за типами і підписані. Поруч прикріплені плакати з інформацією, що можна гасити вогнегасниками якого типу, і схемою, як це робити правильно. Рівними рядками лежать розтруби для гідрантів, далі – лопати та відра. Це зелена зона. У жовтій – вогнегасники, які треба перезарядити, у червоній – обладнання, яке має піти в утиль. Все не лише естетично, але й практично. «Ергономіці ми надаємо особливого значення, – продовжує Наталя Скалига. – Людина під час пожежі може бути у стані стресу, і тому все має бути перед очима та під рукою. Облаштовували кімнату командою. Хочу подякувати машиністкам компресорних установок Олені Нагурній, Ользі Непорожній, Жанні Єршовій, Людмилі Володіній, іншим працівникам і працівницям. Але це ще не все! Наприклад, нещодавно машиністка Світлана Вербицька слушно зауважила, що циліндричний вогнегасник запросто може скотитися зі стелажу і вдарити когось по нозі. Вже є рішення – зробити бортики на стелажах. Зробимо і це. Бо всі розуміють: безпека на виробництві – понад усе».
