Категорії
Новини

Наші в «УкрЛитві»

Наш «Ливарно-механічний завод» взяв участь у Міжнародному промисловому форумі 2025. Близько 250 українських і іноземних підприємств були представлені на цьому масштабному заході, який пройшов у Міжнародному виставковому центрі у Києві. Наші фахівці презентували можливості «ЛМЗ» у ливарній справі.

Це авторитетний форум, у якому брали участь такі авторитетні компанії, як «Simens» чи Інститут Патона. Свої локації представили фахівці з п’яти країн світу. Як розповів керівник з розвитку «ЛМЗ» Олександр Гнєзділов, метою участі в форумі було, по-перше, показати наші можливості потенційним замовникам, а по-друге знайти для себе устаткування, вимірювальні прилади та технології, які б дозволили підняти рівень якості нашої продукції та конкурентоспроможність підприємства. В рамках форуму пройшло кілька спеціалізованих виставок: «Металообробка», «УкрЗварювання», «Гідравліка», «Автоматизація і робототехніка», «УкрЛитво» тощо. Саме в рамках «УкрЛитва» був презентований «ЛМЗ».

«Звичайно, основним нашим замовником є «АрселорМіттал Кривий Ріг», але ми виготовляємо продукцію і для сторонніх споживачів, – говорить Олександр Гнєзділов. – Ми пропонуємо відливки за кресленнями клієнтів, причому наші технічні можливості дозволяють виготовляти вироби великих розмірів і маси. Наприклад, шлаковозні чаші для доменників ми робимо 25-тонні. Небагато українських підприємств на таке здатні. Тому нам є що запропонувати. Звичайно, такі величезні відливки ми на форум не повезли. Нашу продукцію рекламував стенд із зображеннями цих виробів. Кожен охочий міг поставити запитання про наші можливості та отримати вичерпні відповіді».

На форумі «Ливарно-механічний завод» представляли: заступник директора з виробництва Сергій Жеватченко, головний технолог Євген Коновалов, заступник директора з комерційних питань та договірної роботи Олександр Дзюнич, керівник з розвитку бізнесу Олександр Гнєзділов та начальник бюро з модернізації устаткування Віталій Кривий.

«Світ не стоїть на місці. Лише впровадження нових технологій та використання сучасного устаткування та приладів дозволяє залишатися конкурентоспроможними, – продовжив Олександр Гнєзділов. – Наприклад, з’являються нові формувальні суміші для виробництва форм, які дозволяють підвищити якість відливок. А ще нас зацікавили вимірювальні прилади нового покоління, які дозволять краще, точніше контролювати процеси виробництва відливок і таким чином отримувати якіснішу продукцію. Дуже цікаво було спостерігати за демонстрацією 3D принтерів. 300 таких принтерів одночасно друкували однакові деталі. Але пластикові, не металеві, тобто вони для нас не конкуренти. А ще до нашого стенда підійшов чоловік і поцікавився, чи перспективні ливарні професії? Бо його син-випускник несподівано зацікавився ливарною справою. Ми відповіли, що сьогодні в нашій країні існує величезний попит на спеціалістів, що займаються ливарним виробництвом. Україна потребує справжніх ливарників, які люблять свою справу».

Крім спеціалізованих виставок, на форумі також провели ряд науково‑практичних конференцій, семінарів та презентацій, в ході яких учасники мали змогу обмінятися своїми здобутками та іншою корисною, цікавою інформацією.

Категорії
Новини

У бою з російськими окупантами загинув електромонтер сортопрокатного цеху № 2 Сергій Абросімов

Сергій Абросімов був одним з найкращих електромонтерів СПЦ-2. Він ремонтував електроустаткування машинного залу цеху. Саме за рахунок цього устаткування крутяться валки прокатних клітей, з яких виходить наша прокатна продукція, та працює інше устаткування прокатних станів. Сергій мав величезний досвід.

Майстер з ремонту устаткування Ігор Саєнко зазначив, що цей досвід часто допомагав вирішувати складні ремонтні задачі. «Сергій Миколайович надзвичайно якісно виконував свою роботу, –  згадує Ігор Саєнко. – Колеги дуже цінували його поради, як виробничі, так і життєві. Розумний, добрий, чуйний… Ми його дуже поважали. Він мав спокійний характер та веселу вдачу. Його гумор та спокій налаштовували на позитив. Він став на захист України у січні 2024 року. Звістка про загибель Сергія стала страшною для нас. Неможливо повірити, що його вже немає з нами».

Головний сержант Сергій Абросімов загинув у бою з ворогом 3 листопада 2024 року. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району, що на Донеччині. Деякий час він вважався зниклим безвісти, але нещодавно факт загибелі Сергія, на жаль, підтвердився. У воїна залишилися дружина Оксана, сини Максим та Олексій.

Висловлюємо щирі співчуття родині, рідним, друзям, колегам загиблого героя.

Категорії
Разом з Україною

Сучасний та екологічно захисний

Так можна сказати про агломераційний цех № 2, який зараз є частиною аглофабрики. Модернізація цеху була одним із ключових інвестпроєктів компанії «АрселорМіттал» з метою зменшення впливу виробництва на довкілля, зниження рівня викидів пилу та газів, збільшення надійності обладнання та продуктивності цеху.

Інвестиції в оновлення усіх шести агломашин АЦ № 2 з впровадженням на кожній сучасної системи газоочистки, аспірації та автоматизації склали понад 180 млн доларів. Багатоетапна та складна модернізація фактично розпочалася з 2015 року, до цього моменту тривала всебічна підготовка робіт. Важливий момент, що реконструкція проводилася без зупинення агловиробництва. Це накладало на учасників процесу подвійну відповідальність та вимагало суворого дотримання вимог охорони праці.

«Зелена стратегія нашого виробництва – це зниження впливу на навколишнє середовище. Особливо це актуально для агловиробництва, оскільки на його частку припадає більшість всіх викидів підприємства. Саме тому модернізації агловиробництва приділяється велика увага корпорації. Модернізацію агломашин ми розпочали з шостої агломашини, і поступово ремонтували усі», – розповідає Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На кожній агломашині аглофабрики замінили спікальні візки з можливістю збільшення шару шихти з 300 до 450 мм, основні вузли лінійного охолоджувача, газовий колектор з установкою автоматичного пилевивантаження, пристрій нового конвеєра просипу. Крім того, на агломашинах встановили нові запальні горни з сучасною енергоефективною системою запалювання. Завдяки цьому вдалося знизити витрати природного газу з 700 до 400-450 кубометрів на годину.

«Ми провели реконструкцію усіх газоочисних споруд аглофабрики, виконали заміну застарілої системи очистки на нові електрофільтри. Це дозволило знизити викиди пилу від кожної агломашини в середньому на 80 відсотків. В цьому допомогли нові установки очищення газу від зони спікання – це сучасні електрофільтри виробництва Данії та Італії. Побудовані також нові системи аспірації хвостових частин агломашин з електрофільтрами компанії FLSmidth. Вони вловлюють пил як в процесі гуркотіння, так і при вивантаженні агломерату. Збудовані рукавні фільтри на потоках обертання.

Реконструювали і ексгаустера агломераційних машин. Це основний механізм, завдяки якому забезпечується процес спікання агломерату. Там замінили електродвигун і встановили новий ротор», – додає Олег Щербук.

Окрема увага приділялася оновленню обладнання для змішування шихти. Цей процес є дуже важливим етапом у агловиробництві, адже сировина при спіканні агломерату має бути однорідною. Замість старого змішувача шихти був встановлений новий високоінтенсивний змішувач німецького виробництва Eirich, який зараз стабільно працює та залишається ефективним.

Наступним етапом реконструкції було виведення з експлуатації барабанів гасіння повернення агломерату. Це стара технологія, в результаті якої утворюється та надходить в  атмосферу паро-пилова суміш. Агловиробництву потрібно було відійти від цього, тому замість барабанів було встановлено систему пластинчатих конвейєрів для транспортування повернення агломерату. Таким чином ліквідується джерело викиду, а ще використовується фізичне тепло повернення.

Паралельно з реконструкцією обладнання на аглофабриці здійснені ремонти будівель та споруд, що входять до комплексу агломашин. З нуля збудований корпус вапна та прийому оборотного пилу електрофільтрів. Відремонтовані галереї перевантажувального вузла та потоків шихти, несучі колони будівлі корпусу спікання. Стіни цього корпусу тепер вкриті сучасними сендвіч-панелями, які не лише утеплили корпус, а й на відміну від старих бетонних конструкцій суттєво знизили навантаження на будівлю.

Деякі роботи завершувалися і в 2022 році, коли цех відновив свою роботу після паузи, пов’язаної з загрозою наступу ворога на Кривий Ріг. Саме тоді, наприклад, завершилося будівництво нового матеріального складу. «Як до війни, так і зараз інвестиції «АрселорМіттал» продовжують розвивати бізнес. Від моменту затвердження проєкту радою директорів компанії «АрселорМіттал», проєктних робіт та до втілення задуманого в життя у модернізації аглоцеху було задіяно широке коло фахівців. Спеціалісти з інвестицій, інжинірингу, охорони навколишнього середовища, технічного управління, аглодоменного виробництва, підрядних організацій доклали максимум зусиль, щоб плани з реконструкції стали реальністю. Здійснена величезна комплексна робота, яка дозволила зменшити викиди пилу та газів та зробити агловиробництво більш сучасним та безпечним», – зазначив Олег Щербук.

Категорії
Новини

Шануємо героїв, віримо в перемогу

Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.

У вшануванні полеглих героїв взяли участь в.о. генерального директора підприємства Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимир Теслюк, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних та головний інженер адміністрації з виробництва Валерій Ванін, до яких приєдналися представники трудового  колективу та профспілки ПМГУ.

На жаль, з тієї страшної війни наш північно-східний сусід не виніс уроків і замість «Ніколи знову» обрав шлях агресії та терору. Тому зараз в Україні йде ще одна страшна війна, гинуть наші люди, руйнуються міста та села. Близько 3000 наших колег стали на захист свободи й незалежності зі зброєю в руках. 212 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» відали життя за Україну, за кожного з нас. Вічна пам’ять полеглим героям!

Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом з вірою в перемогу та мир. Давайте ж кожен на своєму місці робити все можливе, щоб це сталося якомога швидше!

Категорії
Новини

У бою за Україну загинув металург Павло Цвітков

Кілька днів тому поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області прийняв свій останній бій за свободу України наш колега. Командир стрілецького відділення, молодший сержант Павло Цвітков загинув 10 квітня 2025 року від отриманих ушкоджень, несумісних з життям, мужньо виконавши свій військовий обов’язок. До призову на військову службу він працював машиністом крана металургійного виробництва у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Павло прийшов до нас в цех у 2018 році, щойно вивчившись на машиніста крана, – згадує старший майстер конвертерного цеху Олексій Тиква. – Юного кранівника закріпили за досвідченим наставником Сергієм Калієвським. Павло виявив неабиякі здібності і швидко опанував складний ливарний кран вантажопідйомністю 180 тонн. Він транспортував ковші з чавуном та заливав його у міксери. Попрацював Павло недовго і був призваний на строкову службу до війська. Відслуживши, кранівник повернувся в цех, на ливарний кран, але вже 225-тонний, у розливальне відділення. І там він швидко опанував важку та небезпечну роботу з розплавленим металом. Павло був спокійним і виваженим, неначе пропрацював вже багато років. А потім почалося повномасштабне вторгнення, і наш кранівник на третій його день взявся за зброю. Боляче втрачати колег. Молодий, здібний Павло був надією цеху, його майбутнім».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам воїна й металурга Павла Цвіткова.

Категорії
Наші люди

Технічний гравець грає на випередження

Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».

Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.

«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».

На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.

«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».

Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.

«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни,  частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».

Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.

«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».

Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.

«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто  промковші».

Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.

«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої  командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».