Сергій Абросімов був одним з найкращих електромонтерів СПЦ-2. Він ремонтував електроустаткування машинного залу цеху. Саме за рахунок цього устаткування крутяться валки прокатних клітей, з яких виходить наша прокатна продукція, та працює інше устаткування прокатних станів. Сергій мав величезний досвід.
Майстер з ремонту устаткування Ігор Саєнко зазначив, що цей досвід часто допомагав вирішувати складні ремонтні задачі. «Сергій Миколайович надзвичайно якісно виконував свою роботу, – згадує Ігор Саєнко. – Колеги дуже цінували його поради, як виробничі, так і життєві. Розумний, добрий, чуйний… Ми його дуже поважали. Він мав спокійний характер та веселу вдачу. Його гумор та спокій налаштовували на позитив. Він став на захист України у січні 2024 року. Звістка про загибель Сергія стала страшною для нас. Неможливо повірити, що його вже немає з нами».
Головний сержант Сергій Абросімов загинув у бою з ворогом 3 листопада 2024 року. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району, що на Донеччині. Деякий час він вважався зниклим безвісти, але нещодавно факт загибелі Сергія, на жаль, підтвердився. У воїна залишилися дружина Оксана, сини Максим та Олексій.
Хто такий дверевий, та які двері він зачиняє-відчиняє в «АрселорМіттал Кривий Ріг»?
«Тату, а хто такий дверевий? Це хтось із казки, чи той, хто відчиняє двері?». Таке запитання у транспорті поставив хлопчина своєму батьку. Випадково почута фраза стала приводом завітати до фахівців, які добре знають, хто такий дверевий. Рубрика «Серце професії» у гостях у працівників коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Розпечена піч, лопата, двері, пиріг – ці атрибути з деяких казок є і у моїй професії, – усміхаючись, говорить дверевий КЦ № 1 Дмитро Нікельбургський. – Але дверевий, це не казковий персонаж, а цілком реальна професія, до того ж дуже затребувана у коксохімічному виробництві. Яким би сучасним не було обладнання, як би чітко не працювала техніка, все одно процес випікання коксу потребує пильного ока людини та її вправних рук».
У сріблястому довгому плащі поверх вогнетривкого костюма, в окулярах, касці, респіраторі та рукавицях Дмитровправно порається біля відкритих коксових печей коксових батарей №№ 5, 6. Надійний захист йому дуже необхідний, адже температура в печі сягає понад тисячу градусів за Цельсієм, а дверевий працює у декількох метрах від неї. Його задача – прибрати шматки коксу, а також вугля, смоли, графіту, які випали за поріг камери коксування після того, як там попрацював коксовиштовхувач. Це саме той механізм, який виштовхує у гасильний вагон свіжоспечений кокс із камер коксування коксових батарей. А ще він має змазувати ригельні гвинти, прибирати ділянку, яку він обслуговує, виявляти та за можливості усувати несправності в роботі обладнання, яке він обслуговує, брати участь в його ремонті. За зміну Дмитро обслуговує 28 дверей та рам камер коксування, їх багато, наче сот у вулику, вони високі та вузькі. І все це сфера відповідальності дверевого.
Біля кожної камери коксування дверевий довго не затримується, вміння та досвід допомагають йому швидко, буквально за 5 хвилин прибрати все, що випало за раму двері. Важливо, щоб двері камери коксової печі щільно прилягали до рами камери коксування , і їм нічого фізично не заважало, а також, щоб сирий коксовий газ, що виділяється під час спікання, не виходив назовні. Для цього виконується герметизація дверей по периметру, а у місцях нещільностей дверей наноситься спеціальний розчин, який запобігає потраплянню коксового газу до атмосфери.
Кожен рух Дмитра чіткий та впевнений, йому допомагають набутий стаж та знання своєї справи. До речі, історія приходу Дмитра на КХВ є життєво-повчальною, таке може трапитися з будь-ким.
Раніше Дмитро працював у підрядній організації, яка проводила ремонтні роботи на ДП № 9. Невиплата грошей змусила його звільнитися. Згодом він працевлаштувався на наше підприємство. Ось така не дуже приємна, але реальна історія з життя.
Натомість в «АрселорМіттал Кривий Ріг» зарплата у дверевих стабільна, та й зараховується «гарячий» стаж, який дає можливість раніше заробити пенсію. І це є однією з мотиваційних причин для тих, хто захоче прийти працювати на КХВ.
До речі, професія дверевого може бути стартом кар’єрного шляху на нашому підприємстві. Дев’яносто відсотків машиністів, які керують коксовими машинами на КХВ, починали свій шлях з дверевого. Є реальна можливість дійти і до керівних посад. Наприклад, заступник начальника КЦ № 1 з експлуатації Владислав Кравченко теж колись працював дверевим.
«Під час стажування перші зміни були важкими, стажування проходило на старих коксових батареях №№ 3, 4, – продовжує Дмитро Нікельбургський.– Зараз я працюю на сучасних КБ №№ 5, 6, де все автоматизовано, всі агрегати розумні, наче самі знають що робити. На нових батареях працюють скребкові конвеєри, які прибирають просипи. Я лише допомагаю процесу, адже без людини у нашій справі все одно не обійтися. Щоб працювати тут треба мати сильний характер, знати технологію, приділяти особливу увагу питанням охорони праці, мати витривалість, слідкувати за станом здоров’я. Мені у цьому допомагає спортивна загартованість, адже колись я серйозно займався легкою атлетикою, виборював чемпіонати Кривого Рогу, Дніпропетровської області, Всеукраїнських турнірів. Пройшов і бойове хрещення, захищаючи Україну. Від початку повномасштабного вторгнення росіян я воював на Херсонському та Запорізькому напрямках. За станом здоров’я воювати вже не можу, тепер мій фронт – трудовий».
Більше про наявні вакансії на КХВ, зокрема й дверевого, за телефоном: 068 870 11 15, або за електронною адресою: karyna.velychko@arcelormittal.com
Також можна звернутися до каб. 205 в Університет АрселорМіттал, що на Третій дільниці.
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
14 червня о 17:00 раді бачити глядача на виставі «Як врятувати Сильвію?». Це вистава за чорною комедією Анни Крогерус «Через любов до мене» («Rakkaudesta minimum»). Десятирічній Сильвії Яловаара «страшенно» не подобається бути самотньою. Їй подобаються тваринки, вона охоче малює, співає, танцює і мріє завести друга-собаку. Дівчинка дуже потребує любові своїх батьків, але ті застрягли у власних проблемах і дочки не помічають. Матір Сильвії, дизайнерку інтер’єру, понад усе непокоїть, що її молодість минула, вона не бачить сенсу свого існування. А батько – психолог та ведучий популярного токшоу з головою занурений у роботу і всіляко намагається відмежуватися від хаосу, що панує в родині. Історія набула нових барв, відколи до оселі Яловаара навідалася симпатична молода сусідка. Чи знайдуть вони всі спільну мову?
15 червня об 11:00 пропонуємо до перегляду музичну виставу «Як Теренька жениха вибирала?». Жила в селі така собі Теренька – красуня, гордовита та надто вередлива. Усім нареченим відмовляла. Вирішила її мати будь за що засватати. За свата вона обрала бика Василька. Хто ж зрештою стане нареченим?
15 червня о 17:00 чекаємо вас на виставі «Гуляй, село!». Це музична комедія за п’єсами С. Васильченка «На перші гулі» та М. Кропивницького «По ревізії». Ось і прийшло кохання до красуні Олени та веселуна і бешкетника Тимоша. Молода кров грає, про побачення благає, та суворі і недовірливі батьки дівчину під замком тримають, наче самі молодими не були. Чи вдасться закоханим батьківський спротив подолати і нарешті зустрітися? А в цей час живе своїм життям сільська управа: пиячить і краде потихеньку, вправно хабарі збирає, бо «звичаї знає…». І так, «як належить», «врегульовує» сварку баби Риндички і солдатки Пріськи. Вам це ні про що не нагадує?
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв
14 червня о 12:00 пропонуємо завітати на музичну казку «Всі миші люблять сир». Це прекрасна та зворушлива історія дружби та кохання, які долають будь-які перешкоди. Казка не лише для дітей. Її можна переглядати сім’єю, адже за допомогою казки театр говорить з дітьми про дуже серйозні речі – як у цьому житті не зрадити собі навіть заради високої мети, не розгубити найкраще в собі – дар любити, дружити, вірити в чудо, вміти бачити й чути того, хто поруч.
14 червня о 17:00 раді бачити вас на музичній виставі «Сонечко всередині» за мотивами казки С. Тищука. Ця історія розповідає про пошуки свого «Я» та про істинну свободу. А раптом за межами коробки, де живуть маріонетки, є великий справжній світ? Вони вже звикли існувати в бутафорській реальності та щодня виконувати свої ролі у виставі, яка безупинно повторюється. Проте, серед маріонеток є цікавий П’єро, який помічає безмежне та справжнє життя, яке вирує за театральними стінами. Герой протестує проти своєї ролі та принижень, яких завдає йому та його друзям лялькар. У героїв з’являються почуття та нестримне бажання вирватися у справжній живий світ та обрізати нитки.
Криворізький міський театр ляльок
14-15 червня об 11:00 пропонуємо переглянути виставу-казку «Мамадай». Один хлопчик ображав в лісі пташок, звірів. Білочка, Зайчик та Вовк вирішили провчити хлопчика. Зрештою хлопчик зрозумів, що робив погано. Він змінився і попросив вибачення у всіх. Вистава у 2022 р. на фестивалі «QUESTO E IL MIO CIELO, QUESTA E LA MIA TERRA» (Італія-Україна) отримала диплом лауреата І ступеню. Та у цьому ж році на Міжнародному конкурсі мистецтв «ШансЛенд» диплом лауреата І ступеню.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
14 червня о 10:00 запрошуємо відвідати з нами парк-готель «Скіфія». Там на просторій території розташований чистий піщаний пляж, дитячий майданчик, алеї для відпочинку, декоративні насадження, фонтани та водограї, ресторан – і все це на фоні унікального природного ландшафту.
На території розташовані басейни для дорослих та дітей. Купаємось та відпочиваємо на березі річки Чорний Ташлик (або басейні), обідаємо в альтанці, набираємось позитивних вражень, обов’язково робимо гарнесенькі фотки і ввечері вирушаємо додому. Місце збору для виїзду: по місту. Виїзд о 06:30. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
15 червня о 10:00 запрошуємо на пішохідну екскурсію «Вулицями міста до трампарку». Ми побачимо балку Червона (південна), роз’їзд Червона, почуємо про будівництво містоутворючого підприємства, побачимо градирні. Ви дізнаєтесь про те, коли ж з’явилися трамваї у Кривому Розі Місце збору: біля входу до станції Кривий Ріг (Червона). Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
14 червня запрошуємо вас на екскурсію до дендропарку «Романтичний вікенд в Умані». На вас чекає пішохідна екскурсія-прогулянка Всесвітньовідомим Національним дендрологічним парком «Софіївка», який є пам’ятником ландшафтного типу світового садово-паркового мистецтва кінця ХVIII – першої половини XIX століття. А також відвідування парку «Нова Софіївка» з унікальними артоб’єктами та композиціями. Виїзд з Кривого Рога о 05:30 (збір по місту). Реєстрація: 0981067279, 0993685133.
У цеху металоконструкцій нашого «Ливарно-механічного заводу» газорізальник – одна з найважливіших професій. Цех виготовляє безліч виробів, без яких неможливий ремонт устаткування в жодному з виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг» та для сторонніх замовників. Є й замовлення від іноземних підприємств. Багато з цих металевих виробів мають складну конфігурацію і складаються з багатьох різноманітних елементів. А заготовки для тих елементів і вирізають газорізальники.
Професія складна, вимагає кваліфікації, але – О, диво! – на газорізальників навчальні заклади нашого міста не навчають.
«Особисто я вчився на електрогазозварника, і лише небагато часу нашої навчальної програми було присвячено основам професії газорізальника, – говорить газорізальник ЦМК Дмитро Бугаєв. – Тож нову професію опановував безпосередньо в цеху. Спочатку це було ручне різання. Доволі складна робота в умовах підвищеної небезпеки. Але мене більше вабили великі різальні машини, які працювали поруч і вирізали з листового металу різної товщини. То були автоматичні машини плазмового та газового різання. Вони мене дуже зацікавили, тож навчитися на них працювати було моєю власною ініціативою. Піддивлявся, розпитував і поступово навчився».
Ручне різання, як вважає Дмитро, важче фізично та небезпечніше. Воно часто використовується під час збирання деталей у конструкцію, де треба підрізати, підігнати за розмірами, формою. А ще вручну часто ріжуть швелери, кутники та інший прокат, який використовується для виготовлення устаткування чи металоконструкцій працівниками ЦМК. Дмитро вправно володіє як цим видом різання, так і автоматичними машинами.
«Як ручне, так і машинне різання у нас є кисневим або плазмовим, – пояснює Дмитро Бугаєв. – Те й інше мають свої переваги. Наприклад, машина плазмового різання може різати не лише чорні, але й кольорові метали, на відміну від своєї кисневої «колеги» і робить це швидше. Але ж машина кисневого різання може впоратися з листовим металом товщиною до 240 міліметрів, тоді як плазмовій до снаги лише листи до 30 мм. Різання на обох машинах надзвичайно точне, і можна вирізати навіть складної форми фігури, була б програма».
Так, саме програма, адже роботою машини керує її комп’ютер. Тож газорізальники ЦМК – це ще й «айтішники». Програми для різання простих заготовок вони складають самі, користуючись ескізами та шаблонами. А от вже складні фігури вирізаються за програмами, що створюють профільні фахівці «ЛМЗ».
«Такі програми завантажуються до наших машин через мережу, і ми контролюємо їх виконання машиною. Професія у нас дуже цікава, але, на жаль, нас можна вже заносити до Червоної книги, – посміхається Дмитро. – У цеху нас залишилося шестеро. Тож хто хоче мати цікаву професію, то навчимо, було б у людини бажання. Робота не проста, скажу відверто, вона варта достойної зарплати. За два тижні навчимо так, що людина вже зможе самостійно виконувати прості виробничі завдання, але щоб здобути майстерність – це вже набагато довше. В мене за ці роки було немало учнів, можна сказати, три покоління. Робота дійсно цікава. Потужна техніка. Наші машини можуть робити як тонку, практично ювелірну роботу, так і вирізати великі заготовки довжиною 12 метрів і навіть більше».
Мало хто знає, але Дмитро Бугаєв зробив багато для порятунку Кривого Рогу, коли Карачунівську дамбу розбили російські ракети. Саме він вирізав заготовки для деталей шлюзів, які стали на заваді водної стихії, що загрожувала місту. Тоді рахунок йшов на години, і Дмитро був одним з ключових гравців тієї команди. За чверть століття роботи в ЦМК було багато цікавих подій та моментів. Один з них запам’ятався на все життя. Це коли він поєднав своє життя з колегою Оксаною.
«Ми з нею мешкали в одному районі, – згадує Дмитро Бугаєв. – А ближче познайомилися, вже коли почали працювати в одному цеху. Бачилися на роботі, разом їздили додому. І так воно все закрутилося-завертілося… Вже більш як 20 років разом. Вона працює майстринею у нас на дільниці. Синові Кирилу вже 16 років. Він вчиться у тому ж училищі, де навчався я, але воно вже зветься ліцеєм. Як і я, вчиться на зварника, а ще на автослюсаря. Гарні професії, цікаві й дуже потрібні, як і газорізальник. І це чудово!»
29 травня 2025 року зупинилося серце нашого захисника, працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергія Сулейманова. Головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів Сергій Сулейманов помер внаслідок отриманої мінно-вибухової травми в одному з медзакладів міста Дніпро. До призову на військову службу по мобілізації в липні 2023 року він працював бригадиром слюсарів-ремонтників цеху ремонту металургійного устаткування № 4.
Протягом п’яти років поруч з Сергієм працював змінний майстер ЦРМУ-4 Олександр Семенюк. «Наша бригада ремонтувала електромостові крани на блюмінгу, – згадує Олександр Семенюк. – Устаткування складне, робота непроста. Згуртована бригада добре справлялася. Сергія поважали за його професіоналізм, досвід, вміння знаходити з усіма спільну мову, спокійний та врівноважений характер. Коли колектив виконує важку нервову роботу, то не уникнути гарячих дискусій. Траплялися вони й у нашому колективі. Але Сергій завжди вмів вчасно заспокоїтися й примирити колег. Він робив свою справу оперативно та якісно. Коли я отримав посаду майстра, Сергій став бригадиром, і кращого бригадира годі було й шукати. Звістка про його смерть стала страшною новиною для нас. Дуже важка втрата».
У Сергія Сулейманова лишилися маленька донечка Каміла та дружина Юлія.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам нашого захисника.
У залізничному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» підвищили рівень безпеки операцій, пов’язаних з транспортуванням бочок з мастилом.
Залізничний транспорт є основним на нашому підприємстві. Прокатна продукція, сталеві заготовки, рідка сталь, чавун, агломерат, кокс, руда та залізорудний концентрат – це далеко не повний перелік того, що транспортується залізничними составами. Недаремно ж залізничні колії порівнюють з артеріями, без яких неможливе життя виробничого організму.
Як розповів начальник ЗЦ-2 Дмитро Колесник, його цех саме і займається тими перевезеннями, а також його працівники ремонтують та обслуговують локомотиви, вагони й крани на залізничному ходу. Серед основних операцій з обслуговування – заміна мастила. Донедавна транспортування бочок зі свіжим і відпрацьованим мастилом та моторною оливою не було максимально безпечним, бо не було стовідсоткової гарантії надійності кріплення тих бочок. До керівництва надходили про це сигнали від працівників. Саме від керівника ЗЦ-2 пішла ідея: використовувати для надійної фіксації спеціальні захвати для бочок.
«Спочатку ми визначилися, які саме пристрої допоможуть усунути ризик падіння бочок під час перевезення кранами, а потім знайшли те, що нам потрібно, – розповідає Дмитро Колесник. – Оцей невеликий металевий пристрій здатен зберегти життя людей. Цей захват українського виробництва і має відповідні документи, що підтверджують його відповідність державним вимогам з охорони праці. Він має дві, так би мовити, залізні лапи, які охоплюють бочку і надійно її фіксують. Конструкція така, що фіксація відбувається за рахунок ваги самої бочки. Цей пристрій здатен гарантовано утримувати вантаж масою до 600 кілограмів. Якщо врахувати, що ми використовуємо бочки, які разом з вмістом не перевищують 200 кг, то запас міцності більш ніж достатній».
Загалом цех має та застосовує чотири нових захвати. Роман Ліваденко – слюсар з ремонту рухомого складу підрядної організації. Серед інших виробничих обов’язків він виконує роботи із заміни мастила.
«Під час технічного обслуговування передбачена періодична заміна мастила в редукторах, електродвигунах, зубчастій передачі, тягових агрегатах, буксах колісних пар тощо або його додавання. Якраз це ми з колегами й робимо, – пояснює Роман Ліваденко. – Навчитися користуватися захватами було неважко. Приїхали, показали, залишили зрозумілу інструкцію. Поки що враження від нового устаткування позитивні. Зручно користуватися, швидко й надійно кріпити, безпечно транспортувати – ось що можу сказати. Більше б таких пристроїв, простих та надійних».
Начальниця відділу з оперативної роботи департаменту з охорони праці та промислової безпеки Наталія Горинь відзначила, що подібні ініціативи від цехів дуже цінні, бо хто ж як не люди на місцях знає, як зробити їхню працю безпечнішою. Тож фахівці з охорони праці уважно ставляться до таких підказок і сприяють втіленню подібних проєктів, спрямованих на збереження життів й здоров’я.
