Одного разу його запросили на фотосесію. Він – не фотомодель, не актор, не політик. Валерій Кантицький – бригадир слюсарів-ремонтників ремонтного цеху гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Він та ще десятеро колег з різних підрозділів ГД були визнані найкращими працівниками департаменту. Вони отримали звання «Людина року ГД». Зараз їхні портрети прикрашають «Алею слави», що біля центрального КПП департаменту.
А почалося все з велосипеда. Валерій виріс у селі Свистуново неподалік від Кривого Рогу. У нього був велосипед, що інколи ламався, а ніякого сервісу з ремонту техніки у селі не було. Хочеш кататися – ремонтуй. То були його перші ремонти.
«А після восьмого класу я пішов працювати у колгосп, – згадує Валерій. – Керував трактором, потім комбайном. Ремонтників було небагато, тож техніку в основному ремонтували самотужки. Практично, ми були трактористами чи комбайнерами, а одночасно – слюсарями-ремонтниками. Тож руку на слюсарній справі я набив. А коли у дев’яності господарство розпалося, зарплату платити перестали, то гостро стало питання – де брати гроші, як годувати дітей? Багато односельців, як і зараз, працювали на НКГЗК (нині ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг» – авт.), і я вирішив спробувати. Мав велике бажання, тож робота знайшлася».
Валерій влаштувався до наплавочного відділення ремонтного цеху. Хоча він був слюсарем-ремонтником, але робота виявилася доволі відмінною від класичної слюсарної справи. Тож Кантицькому довелося багато чого навчитися, але трансформація не була для нього дуже важкою.
«Від роботи я ніколи не тікав, від навчання також, тож опанував нові операції досить швидко. Чого не розумів, звертався до колег, ніхто не відмовляв у допомозі. До речі – ця чудова традиція працювати й спілкуватися разом, командою, збереглася донині. І це чудово! Мені дуже приємно було отримати звання «Людина року», нагороду з рук нашого директора Володимира Теслюка. І хочу сказати відверто – це нагорода всіх, хто працює поруч: Дмитра Щербакова, Віталія Богданова, Сергія Ануфрієва, Станіслава Глушка, який прийшов нещодавно, але швидко вписався у колектив, наших колег, які зараз захищають країну. Дякую вам усім!»
Добуток, дроблення, збагачення, транспортування залізної руди неможливе без потужної гірничої техніки. Техніка не може без ремонтів, і дуже багато деталей, вузлів, що є складовими тієї техніки, проходять через руки Валерія та його колег.
«Поверхні багатьох складових млинів, дробарок конвеєрів тощо наплавляються спеціальним матеріалом – бабітом. Це допомагає кращому ковзанню під час обертання, подовжує терміни роботи механізмів. Наплавка бабітом – це одне з основних наших завдань. Конічні втулки, сферичні п’ятники, ексцентрики, кільця, корпуси – їхні поверхні мають бути наплавленими. Ще одна важлива операція, без якої неможливо собі уявити ремонти багатьох важливих вузлів, наприклад, тих, де є вали або ланцюгова передача – це розпресовування-запресовування. Багато деталей з’єднуються між собою запресовкою, під тиском, під час ремонтів їх треба роз’єднати, а потім з’єднати. Кілька років тому нам придбали потужний прес, завдяки якому ці операції стали безпечнішими й легшими. У нас хороші керівники, які прислухаються, допомагають покращувати умови праці. Серед них – майстер дільниці з ремонту і виготовленню виробів Максим Соколовський, заступник начальника РЦ Сергій Бодруг та начальник цеху Ігор Малий».
Загальний стаж Валерія складає аж 46 років, 26 з яких він віддав нашому підприємству, відділенню наплавки РЦ. Вже шість років як він пенсіонер, але продовжує сумлінно працювати, та ділитися досвідом.
«Буду працювати, поки не виженуть, – жартує Валерій. – А якщо серйозно, то здоров’я поки є, енергія також, відчуваю себе саме там, де й маю бути. Працюватиму, поки зможу бути корисним. Люблю своє відділення, свою роботу. Вона нелегка, а коли щось не виходить, то ще й нервова. Але у мене є секрет перезавантаження. Вдома після зміни перевдягаюся, і мерщій на город, або у садок. Як же приємно мати свої яблука, персики чи черешні! А догляд за рослинами, та ще й на свіжому повітрі, знімає будь-який стрес та заряджає енергією».
