Категорії
Наші люди

«Дизайнера» сталевих деталей надихають квіти

За посадою інженера-конструктора Ливарно-механічного заводу Ірину Буртову з перших хвилин знайомства хочеться назвати саме дизайнером. Адже вона так поетично та захоплено говорить про складні виробничі завдання, про креслення далеко не «художніх» промислових деталей.

Так говорити може лише людина, яка закохана у свою справу. 14 років Ірина працює інженером-конструктором. А з підприємством її пов’язала доля набагато раніше, коли дівчина одразу після школи прийшла на завод і почала працювати верстатником.

«Моя мати працювала на комбінаті в управлінні головного механіка, тому коли постало питання про пошук мого першого робочого міста, варіантів не було – завод. І я ніколи про це не пожалкувала, – говорить Ірина Буртова. – Хоча побачена вперше дев’ята доменна піч (а саме звідти я починала) мене просто приголомшила! Потім працювала технологом, а коли з’явилася можливість перейти на посаду інженера-конструктора, то не вагалася, бо відчувала та розуміла, що це моє. Тим більше, що в дитинстві я мріяла стати дизайнером одягу, а тут стала «дизайнером» деталей».

Микола Нікіфоров, головний конструктор ЛМЗ розповідає, що вперше зустрівся з Іриною на конкурсі профмайстерності молодих конструкторів. Дівчина посіла друге місце, але вже тоді можна було помітити її потенціал. «Сьогодні в нашій конструкторській команді – це провідний гравець. Ірина – універсал, вона здатна швидко та якісно впоратися з найскладнішим завданням. І це людина, яка не підведе у найскрутніші часи. Ось і зараз вона залишилися єдиною з трьох наших конструкторів з лиття, бо її колеги не повернулися з вимушеної еміграції. Я розумію, зараз війна, їй як жінці непросто. Але вона тримається гідно, ще й для інших є прикладом».

Сьогодні в професійному портфоліо конструкторки є не одна сотня виконаних завдань. Креслення найпростішої деталі може зайняти 20 хвилин, а інколи доводиться витратити на найскладніші завдання й тиждень. Адже бути конструктором – це не просто сидіти за столом та за допомогою комп’ютерних програм креслити. Все набагато складніше, хоча, на жаль, «залаштунки» професії залишаються «за кадром». Все починається з цеху, який замовив деталь, бо потрібно на власні очі побачити, що це і як воно працює, що конкретно бажає замовник. Варто перевірити та виміряти відповідні параметри, потім створити 3D модель, потім креслення – і все це з ювелірною точністю. Адже похибка конструктора у долі міліметру може вартувати годин праці декількох спеціалістів та затримки роботи цеху.

«Народження» деталі – це справжнє диво і велика відповідальність. І воно починається з чистого аркушу та рук конструктора, – говорить головний конструктор ЛМЗ Микола Нікіфоров. – Саме від якості креслення залежить уся подальша доля деталі, праця інших людей. Погане креслення, наче погане тісто – нічого з нього не зліпиш потім. Тому так цінуються на заводі професіонали, як Ірина Буртова».

«Я звичайна людина. Звісно, мені зараз страшно і важко, але робота та колеги поруч допомагають забути про війну. Тим більше розумію, що завод живе, є замовлення і потрібно їх виконувати. Ще мене надихають квіти – фіалки та орхідеї, – говорить Ірина Буртова. – Радію також, коли бачу, що деталь, яку я накреслила, вже працює і приносить конкретний результат. Я її пізнаю навіть за звуком, коли потрапляю до цеху. І є в мене мрія, яку я дуже хочу здійснити обов’язково: здійснити подорож до Мексики. Обов’язково зроблю після нашої Перемоги! Сподіваюсь, що це буде скоро».

Категорії
Є питання Подкасти

Професії, які будуть потрібні в Україні після війни

У цьому випуску говоримо про таке:

  1. Які спеціальності обирати школярам сьогодні?
  2. Як змінити професію у дорослому віці, якщо давно закінчили школу, технікум чи навіть університет?
  3. Де можна здобути професійно-технічну освіту?
  4. Та як врешті-решт знайти роботу?

Гість: Вікторія Коцуба, спеціалістка з роботи з навчальними закладами “АрселорМіттал Кривий Ріг”

Ведуча: Вікторія Кващук

Категорії
Наші люди

Як стати зіркою, не покидаючи власного двору

Увага іноземних журналістів до роботи «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час війни привела їх і до будинку ветерана нашого підприємства, колишньої прокатниці Раїси Рудчик, яка їх дуже здивувала.

Одного звичайного дня (наскільки він може бути звичайним за умов війни) Раїса Олексіївна Рудчик разом із сусідками сиділа на лавочці біля свого будинку. Двір жінки розташований посеред стареньких двоповерхових житлових будинків у районі зупинки «15 школа». Гомоніли про сьогоднішнє життя-буття, війну, нещодавні «прильоти» в місто, ціни на продукти.

В середині минулого століття будинки на цій ділянці міста будувалися переважно для робітників нашого підприємства. Тоді кімнату площею 13 квадратних метрів в одній із квартир отримала тут і Раїса Рудчик зі своїм чоловіком, теж прокатником Миколою Васильовичем. На роботу ходити їм було дуже зручно – перейшли міст в районі зупинки Першої дільниці – і вже у цеху. З роками квартира повністю стала власністю подружжя. Чоловік Раїси, на жаль, вже помер.

Життєва історія жінки перегукується з історіями багатьох її сусідок, які теж свого часу працювали у різних цехах металургійного заводу. Можливо, саме цей факт і привів до старого району іноземних журналістів. Протягом війни вони частіше стали з’являтися у Кривому Розі, щоб знайомитися з життям прифронтового міста та, зокрема, роботою найбільшого підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Сидимо собі на лавочці, а вони йдуть по дворах із відеокамерою, «по-ненашому» розмовляють. З ними перекладачка. Вона і стала розпитувати, хто з нас і коли працював на підприємстві, що пам’ятає, про які цікаві факти з його історії може розповісти, – розповідає Раїса Рудчик. – Дівчата одразу на мене вказали, бо я пропрацювала на підприємстві 37 років. Вісімнадцятирічною дівчиною приїхала сюди з Петриківки Черкаської області. Дуже хотілося Кривий Ріг подивитися, особливо, як працює завод – його сталеве серце. Так і залишилася працювати у середині цього самого «серця». Була сортувальником-здавальником металу, потім пішла на блюмінг. Підприємство мені і родину подарувало, бо саме тут я познайомилася зі своїм чоловіком».

Цю історію Раїса Рудчик розказала і журналістам.

«А ти їм ще свої роботи покажи», сказала сусідка, коли журналісти вже збиралися йти. Ті спочатку не второпали, про що йдеться. Та коли зайшли додому до Раїси Олексіївни і побачили її вироби, зрозуміли, що на них чекав справжній бонус.

Справа в тому, що Раїса Рудчик захоплюється модульними оригамі – робить різноманітні фігурки із паперу. Звичайний лист формату А4 вона розрізає на невеличкі квадратики, згинає кожен по декілька разів і отримує трикутник. З них, як із конструктора, робить чудернацьких звіряток, вази, скриньки, квіти, серветки і безліч іншої краси.

«Це допомагає мені зосередитись, заспокоїтись, особливо зараз, коли йде війна і нерви у всіх не на місці, – продовжує Раїса Олексіївна. – Раніше мої вироби були просто для краси, а зараз – ще й з особливим сенсом. На моїх вазах яскравіше засяяв український орнамент, соняхи стали більшими, а поряд з гордівливими павичами на моєму столі з’явилися казкові Лисичка-сестричка та Зайчик-Побігайчик».

Зараз Раїса Рудчик працює над створенням фігурки дівчини-україночки, а ще читає… підручник із металургії. Тому що хоче скласти із оригамі металургійний агрегат. Можливо, то буде сталеплавильний ківш, або щось із прокатних агрегатів. Головне, щоб фігурка була впізнаваною і асоціювалася саме з нашим підприємством. «Про це я теж розповіла закордонним журналістам, нехай знають про нас, які ми, – говорить Раїса Рудчик. – Мої сусідки теж залюбки поділилися своїми історіями. Розмовляли довго, усім було цікаво. Правда, з якої країни були ті журналісти, ми забули запитали. Та мабуть неважливо. Головне, що в Європі люди побачать, як ми живемо, дізнаються більше про наш завод та його незвичайних працівників, навіть тих, хто вже на пенсії».

Категорії
Наші люди

Підвищили градус – квіти ожили і людям затишно

У кисневому виробництві триває заміна системи опалення на сучаснішу та більш ефективну.

За словами начальника кисневого виробництва Володимира Черногорова, минулої зими у цеху постала задача покращити систему опалення у деяких побутових та виробничих приміщеннях. «Люди скаржилися на недостатній обігрів у банях та на виробництві, наприклад, у цеху компресії № 2 або у машинному залі другого блоку розділення повітря, – розповідає Володимир. – Та й на сходових маршах адміністративно-побутового комплексу було прохолодно. Навіть кімнатні квіти відмовлялись рости. А ще й ці небезпечні для здоров’я протяги! Ми спробували теплові гармати – прилади з обігріву приміщень – але ті споживали забагато енергії, а за дві години після їх вимикання холод повертався. Та й дроти на підлозі – це додаткові ризики. Тож вирішили спробувати теплові завіси».

Ідею з завісами підгледіли в супермаркетах. Визначили найкритичніші щодо опалення приміщення, і в них над кількома дверними отворами встановили завіси. Це такі електрообігрівальні прилади, що мають нагрівальний елемент та вентилятор, який спрямовує повітря донизу, на підлогу. Принцип роботи простий: холодне повітря заходить крізь двері, в цей момент воно прогрівається і замість охолоджувати приміщення – прогріває його.

«Завіси показали себе якнайкраще, – продовжує начальник цеху. – У банях та диспетчерських стало тепло, у АПК квіти ожили. Навіть у машзалі другого блоку, де виробниче обладнання не працювало і не нагрівало повітря, температура у п’ятнадцятиградусні морози минулої зими не знижувалась за позначку +5. Тож старі недостатньо ефективні парові системи обігріву ми демонтували. Загалом минулої зими ми встановили 16 завіс. Замовили ще близько 20-ти. Встановимо їх у жовтні-листопаді – і холодів можна не боятися. Рекомендуємо всім – перевірено на собі».

Вікторія Толстоп’ятова, машиністка компресорних установок кисневого виробництва:

– Ми дуже задоволені новим способом опалення. По-перше, стало тепліше у бані – це факт. А ще завісу встановили у щитовій, і там також потеплішало. Це дуже важливо, адже у приміщенні щитової ми проводимо багато часу – контролюємо параметри виробничих процесів. Наша майстриня – Олена Сергієнко – працює у нас не дуже довго, але ми її дуже поважаємо. Вона дослухається до наших побажань, та й ми не зловживаємо: просто хочемо, щоб нам тепло було, затишно та світло. Олена озвучує це начальству цеху, а те йде назустріч. Разом з завісами нам замінили освітлення, і у приміщеннях посвітлішало. Якщо про нас турбуються, то й ми у боргу не залишимось».

Категорії
Новини

Туристичні спогади про майбутнє

27 вересня світ відзначає Всесвітній день туризму. Зазвичай в ці дні туристи з «АрселорМіттал Кривий Ріг» беруть участь у міському зльоті зі спортивного туризму, що традиційно проходить у селищі Мигія, на території Національного парку «Гранітно-степове Побужжя» що на Миколаївщині. Але цього року війна завадила туристичному святу.

Туристичний рух – то фішка нашого підприємства. Наші команди зі спортивного туризму є серед найкращих у місті. Наприклад, на минулорічному зльоті у Мигії перемогла команда «Імпульс» – збірна працівників різних департаментів та служб. А друге місце виборов «Екстрім» з нашого коксохімічного виробництва.

Але зараз наші туристи мріють про зовсім іншу Перемогу. І наближають її, як можуть, кожен на своєму місці. Хтось працює в цехах, даючи кошти в бюджет. Хтось захищає країну зі зброєю в руках у лавах ЗСУ, Тероборони, нацгвардії. Наші туристи-волонтери збирають кошти та необхідні речі, допомагають переселенцям, збирають та переправляють гуманітарну допомогу з-за кордону. І всі разом ми віримо, що переможемо, повернемося до звичного життя і з рюкзаком за плечима гайнемо мандрувати Україною та світом.

А поки що залишаються теплі спогади про наші зльоти, про сплав на катамаранах бурхливою річкою, про екстремальне приборкання скель, коли дух перехоплює, про туристичні пісні навколо дружнього хрусткого багаття…

Тож нехай же ця підбірка світлин хоча б на хвилинку перемістить нас туди, примусить усміхнутися кожного та закріпить впевненість в тім, що незабаром все це повернеться знов.

З Днем туризму вас, друзі!   

Категорії
Новини

До уваги водіїв: вмикаємо вогні та слідкуємо за швидкістю

З 1 жовтня за межами населених пунктів водії автотранспорту в будь-який час доби мають вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар.

Це вимога Правил дорожнього руху, яка щорічно діє з початку жовтня до першого травня. Її мета – підвищити безпеку дорожнього руху, адже в холодну пору року світловий день скорочується, а на дорогах не завжди є достатня видимість через опади чи тумани. 

Вмикати світло на трасі треба обов’язково, бо у разі порушення передбачено штраф у розмірі від 425 до 510 грн. Але усі розуміють: штрафи стримують, але життя дорожче!

Нагадаємо, що на території «АрселорМіттал Кривий Ріг» їздити зі увімкненим світлом треба постійно протягом всього року. Це запобігає ДТП на промислових територіях в умовах працюючого виробництва.

Швидкісний режим на підприємстві за часи війни не змінився і складає не швидше 50 км/г, а на окремих дільницях, де є відповідні знаки, швидкість не повинна перевищувати 30 км/г. На територіях цехів треба рухатися не швидше ніж 10 км/г.

«Також водіям треба пам’ятати, що з літа у більш ніж 20 містах України (зокрема і в Кривому Розі) відновила роботу система контролю швидкості, – говорить Сергій Лук’яненко, начальник відділу безпеки руху на транспорті управління транспортного департаменту. – Зі стратегічною метою вона була вимкнена на початку війни, але зараз знову працює, адже перевищення швидкості залишається одною з причин ДТП із травмованими та загиблими».

Фахівці з безпеки підприємства нагадують і про правила переїзду залізничних переїздів. На нашому підприємстві їх 252. Вони обладнані дорожніми знаками, світлофорами, автоматичними регулювальниками. Для того, щоб водії їх краще бачили, протягом літа та початку осені територія переїздів систематично очищувалася від чагарників та високої трави.

«Ще трохи, і погода почне погіршуватися, – продовжує Сергій Лук’яненко. – День скорочуватиметься, на видимість почнуть впливати й тумани. Тож водіям вже зараз треба перевірити технічний стан автомобілів, протитуманні фари, «перевзути» авто, коли похолоднішає. А пішоходам варто не забувати про світловідбивні елементи на одязі. Тим, хто за кермом, слід враховувати і листопад, адже вологе, слизьке  листя на дорогах може стати причиною заносу автомобіля. Тож бережіть себе і інших учасників дорожнього руху».